Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 305/1878/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Незаконне переправлення осіб через державний кордон України.
Надіслано для оприлюднення: 02.05.2023. Зареєстровано: 02.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 03.05.2023.

Номер судового провадження: 1-кп/305/173/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022071140000292

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 Єдиний унікальний номер 305/1878/22 
		Номер провадження 1-кп/305/173/23
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02.05.2023 року                                                                 місто Рахів
		 
		Рахівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Рахів обвинувальний акт в у кримінальному провадженні, відомості про яке 02.08.2022 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022071140000292 про обвинувачення
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , румуна, громадянина України, тимчасово не працюючого, з неповною середньою освітою, одруженого, раніше не судимого, військовозобов`язаного, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,-
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у с. Середнє Водяне Тячівського району Закарпатської області, маючи умисел, спрямований на незаконне переправлення громадян України через державний кордон України поза визначеними пунктами пропуску, порушуючи визначений порядок перетину державного кордону, встановлений Законами України «Про державний кордон України» та «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 року, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, домовився про організацію незаконного переправлення через державний кордон України чотирьох громадян України, а саме ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
		Після цього, ОСОБА_4 , 02 серпня 2022 року, близько 05-ї години, на автомобілі марки Chevrolet Aveo, з реєстраційним номером НОМЕР_1 , на виконання попередньої домовленості, перевіз вищевказаних громадян України із с. Середнє Водяне Тячівського району Закарпатської області до узбіччя автодороги Н-09, сполученням «Мукачево-Рогатин-Львів» в с. Луг Рахівського району Закарпатської області, поблизу прикордонного знаку 310. При цьому, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , під час перевезення, передали ОСОБА_4 , за надані послуги грошові кошти у сумі по 100 доларів США кожний, що станом на 02.08.2022 року згідно з офіційним курсом Національного банку України, становило 10 970,58 гривень, а ОСОБА_6 зобов`язався пізніше надати 200 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України, становило 7313,72 гривень.
		У подальшому, 02 серпня 2022 року, близько 06-ї години, на виконання вказівки ОСОБА_4 щодо маршруту руху через річку Тиса для незаконного перетину кордону України з Румунією в обхід встановлених пунктів пропуску, вищевказані особи вийшли із салону автомобіля та здійснили спробу незаконного перетину державного кордону України через річку Тиса. Проте, відійшовши від автомобіля на відстань близько 50 метрів, на березі річки Тиса, були затримані працівниками Державної прикордонної служби України та у подальшому притягнуті до адміністративної відповідальності.
		Прокурор ОСОБА_3 у судових дебатах підтримав висунуте ОСОБА_4 обвинувачення, посилаючись на обставини викладені в обвинувальному акті, та просив суд обрати ОСОБА_4 покарання у межах санкції ч.3 ст.332 КК України, у виді позбавлення волі строком на 8 років. Окрім цього, прокурор просив застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами та спеціальну конфіскацію до автомобіля та грошових коштів. Також прокурор просив обрати стосовно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		Адвокат ОСОБА_5 у судових дебатах просила визнати ОСОБА_4 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України та виправдати його у зв`язку з недоведеністю. Окрім цього, просила скасувати запобіжний захід у вигляді застави. 
		У ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в пред`явленому йому обвинуваченні за ч.3 ст.332 КК України заперечив. Зокрема зазначив, що він здійснює перевезення пасажирів без ліцензії. На початку серпня, дядько ОСОБА_8 попросив відвести ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ще одного громадянина з с. Добрік у м. Рахів. Він назвав загальну вартість за 4 осіб 100 доларів США. Коли вони приїхали у м. Рахів до залізничної станції, то з невідомих причин вказані особи не вийшли з машини, а сказали йому повернутися назад. Вони стали біля зупинки у с. Луг (біля повороту на с. Косівська ОСОБА_13 ) і вийшли з машини. Після чого приїхали працівники поліції з прикордонниками і їх забрали на заставу (відділ прикордонної служби). Особисто гроші від них він не брав. Вони поклали гроші на переднє сидіння, коли виходили з машини (у подальшому ОСОБА_4 зазначив, що гроші поклали на підлокітник, але він не бачив скільки, хоча бачив, що поклали). Коли їх забрали прикордонники, то кошти залишались у машині, а потім їх забрав ОСОБА_9 .
		На уточнюючі запитання, ОСОБА_4 зазначив, що жодних вказівок де переходити кордон він не надавав, а куди їхати і де зупинитись вказував ОСОБА_9 . При цьому, ОСОБА_4 зазначив, що по дорозі у Рахів працівники прикордонної служби їх не зупиняли, так як були відсутні блок-пости.
		Свідок ОСОБА_14 будучи допитаним у судовому засіданні дав наступні показання. У той день він заступив у наряд. Знаходились поблизу 310 прикордонного знаку на ділянці автодороги. У 04:30 год. почули звук закриття дверей в автомобілі. Коли підійшли, то побачили сірий Шевроле Авео, а також як ОСОБА_4 рукою показував 4 особам у сторону державного кордону і пояснював куди іти. Після цього, його (свідка) напарник ОСОБА_15 зробив постріл угору і ці особи зупинились, а обвинувачений побіг до автомобіля. У подальшому усіх осіб було затримано та доставлено у відділ прикордонної служби.
		На уточнюючі запитання ОСОБА_14 зазначив, що 4 особи наблизились до системи (колючого дроту), проте не перетнули її. Анкетних даних осіб не пам`ятає, проте вони були із с. Верхнє Водяне, віком 30-35 років. Також зазначив, що в осіб, які намагалися перетнути державний кордон усі речі були у поліетиленових пакетах, а документи у «файлах», при цьому обвинувачений не мав із собою будь-яких речей. Після цього, на осіб, що намагалися перетнути кордон, було складено протоколи про адміністративне правопорушення. 
		Необхідно відмітити, що у ході судового розгляду сторона обвинувачення відмовилась від допиту свідка ОСОБА_16 , а сторона захисту не наполягала на його допиті.
		Окрім наведеного, у ході судового розгляду, судом досліджено матеріали (аудіо- та відеозапис) допиту свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 у порядку ст.225 КПК України, який відбувся за участі сторони захисту.
		Так, ОСОБА_8 зазначив, що він з братом ОСОБА_7 мали намір перетнути кордон. З цією метою він попросив свого вітчима, який перебуває у Румунії, посприяти їм у цьому. Через деякий час вітчим повідомив, що домовився з їх односельцем ОСОБА_4 і що це буде коштувати по 100 доларів США з особи. 02.08.2022 року ОСОБА_4 приїхав на автомобілі Шевроле Авео і забрав їх з братом. Потім вони під`їхали до кордону на одну ділянку, після цього, пішли на іншу ділянку кордону. Потім їх затримали прикордонники. 
		На уточнюючі запитання, свідок повідомив, що їм не було відомо яким чином вони мають перетнути кордон. Вони лише знали, що це буде через річку. Коли вони вийшли з машини, то ОСОБА_4 хотів показати де переходити кордон, але не встиг бо вони були затримані прикордонниками. Чи інші особи давали ОСОБА_4 гроші, йому невідомо. 
		ОСОБА_7 будучи допитаним зазначив, що з обвинуваченим не знайомий. Він хотів поїхати за кордон. Йому подзвонив брат ОСОБА_8 та повідомив, що вітчим знайшов людину, яка допоможе їм у перетині кордону. 02.08.2022 року, за ними з братом приїхав ОСОБА_4 на сірому автомобілі Шевроле Авео. Вони на машині їхали до місця, де їх затримали прикордонники, це було біля річки, але де саме це було він не знає. Фактично усіма питаннями займався його брат.
		На уточнюючі запитання свідок вказав, що вони дали ОСОБА_4 200 доларів США, по 100 доларів США за кожного. У машині, будь-яких розмов з приводу перетину кордону не було. Коли вони приїхали до річки, то ОСОБА_4 вийшов з машини і показував у сторону річки. Потім їх усіх затримали прикордонники.
		ОСОБА_6 зазначив, що він мав намір перетнути кордон. Він дізнався, що ОСОБА_4 може йому допомогти. З цією метою він подзвонив до нього, на що ОСОБА_4 сказав, що це буде коштувати 200 доларів США. Він погодився, однак сказав ОСОБА_4 , що таких грошей не має, і поверне їх після того як заробить за кордоном. 02.08.2022 року біля четвертої години ранку йому подзвонив ОСОБА_4 сказав, що їде за ним. Коли він приїхав, то у машині уже був ОСОБА_9. Після цього, вони поїхали і забрали ОСОБА_17 та ОСОБА_11 , а потім поїхали у с. Луг. Коли приїхали на місце, то ОСОБА_4 сказав, що тут можна перейти кордон. Після цього, хлопці дали ОСОБА_4 по 100 доларів США. Потім вони усі були затримані прикордонниками.
		На уточнююче запитання свідок пояснив, що ОСОБА_4 приїхав на автомобілі Шевроле Авео сірого кольору.
		ОСОБА_9 пояснив, що він мав намір перетнути кордон. За день до того як їх затримали прикордонники він подзвонив ОСОБА_4 і спитав, чи може він допомогти йому перетнути кордон, на що ОСОБА_4 дав ствердну відповідь і сказав, що потім передзвонить. Після цього, на наступний день зранку подзвонив ОСОБА_4 і сказав, що зараз за ним заїде. Коли приїхав обвинувачений, то у машині нікого не було. Потім вони поїхали і забрали ОСОБА_10 , ОСОБА_17 та ОСОБА_11 . Після цього, через Верхнє Водяне вони усі разом поїхали у с. Луг на автомобілі Шевроле сірого кольору, яким керував ОСОБА_4 . По дорозі говорили на різні теми. Коли приїхали у с. Луг, то ОСОБА_4 показав рукою на річку і сказав туди іти. Після цього, їх затримали прикордонники. За послуги він надав ОСОБА_4 100 доларів США, які останній потім повернув.
		Зазначені показання свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 стосуються обставин висунутого обвинувачення, узгоджуються між собою та з іншими дослідженими судом доказами, вони не викликають у суду сумнівів щодо належності та достовірності їх як доказів вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення, за обставин, встановлених судом. 
		Так, цими показаннями підтверджуються такі обставини: 1) обвинувачений ОСОБА_4 на автомобілі марки Shevrolet Aveo приїхав за місцем проживання ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 , після чого відвіз їх у село Луг Рахівського району, де зупинився на узбіччі дороги неподалік берегу річки Тиса і, коли вони вийшли з автомобіля 2) рукою показував їм напрямок руху через державний кордон України до Румунії. При цьому, 3) у ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 усі речі були у поліетиленових пакетах, а документи у «файлах», а ОСОБА_4 не мав із собою будь-яких речей.
		Окрім цього судом досліджено також письмові докази.
		Так, з рапорту оперативного чергового Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області вбачається, що 02.08.2022 року зі служби 102 надійшло повідомлення про те, що при спробі перетнути кордон поза пунктом пропуску було затримано 4 громадян та водія на автомобілі марки Шевроле Авео.
		З протоколу огляду місця події від 02.08.2022 року вбачається, що слідчий оглянув місце події, а саме ділянку автомобільної дороги Н09 в с. Луг біля прикордонного знаку № 310, який розташований на березі річки «Тиса».
		Згідно протоколу огляду місця події від 02.08.2022 року, слідчий вилучив автомобіль марки Shevrolet AVEO сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також ключ до замка запалювання та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
		Згідно протоколу огляду місця події від 02.08.2022 року, слідчий у службовому кабінеті Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області, вилучив добровільно надані ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 мобільні телефони: Doodgee чорного кольору; Nomi, чорного кольору; Iphone 8; Redmi Note 8, чорного кольору; Nokia, чорного кольору. Окрім цього, слідчий вилучив 3 купюри, номіналом 100 доларів США кожна, із серійними номерами MB23267480M, KL83102556C та KB98148318I. 
		З протоколів пред`явлення предмету для впізнання за фотознімками від 02.08.2022 року вбачається, що свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 серед запропонованих транспортних засобів впізнали автомобіль марки Шевроле Авео, на якому вони рухалися з села Середнє Водяне в с. Луг.
		З протоколів пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками від 02.08.2022 року вбачається, що свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 серед запропонованих осіб впізнали ОСОБА_4 , як особу, що організувала їх доставку до державного кордону з метою його незаконного перетину, та яка була водієм транспортного засобу на якому вони їхали до кордону. 
		Відповідно до постанов Рахівського районного суду від 03.08.2022 року (справи 305/1399/22, 305/1393/22, 305/1395/22) та від 04.08.2022 року (справа 305/1397/22), ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 визнано винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, тобто за спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, вчинену групою осіб та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
		Згідно протоколу огляду предметів та документів від 02.08.2022 року, слідчий оглянув інформацію, що міститься на мобільному телефоні Redmi note 8, а саме журнал викликів, журнал повідомлень та чати у месенджері WhatsApp.
		Згідно протоколу огляду предметів та документів від 02.08.2022 року, слідчий оглянув інформацію, що міститься на мобільному телефоні Nomi, а саме журнал викликів. Під час огляду слідчим виявлено два виклики з номеру телефону НОМЕР_2 , а саме вихідний виклик 01.08.2022 року о 21 годині 19 хвилин, тривалістю 36 секунд, та вхідний виклик 02.08.2022 року о 03 годині 42 хвилині, тривалістю 8 секунд.
		Згідно протоколу огляду предметів та документів від 02.08.2022 року, слідчий оглянув інформацію, що міститься на мобільному телефоні Nokia, а саме журнал викликів. Під час огляду слідчим виявлено ряд телефонних викликів, у тому числі, один вихідний виклик 14.05.2021 року о 07 годині 46 хвилин абоненту «ОСОБА_20» на номер телефону НОМЕР_3 , тривалістю 31 секунда.
		При цьому слідчий зазначив, що на момент огляду дата та час на телефоні не відповідають дійсності, а саме на телефоні вказано дату «14.05.2021 року» та час «18:14», тоді як огляд проводився 02.08.2022 року о 14 годині 10 хвилин.
		Згідно протоколу огляду предметів та документів від 02.08.2022 року, слідчий оглянув інформацію, що міститься на мобільному телефоні Iphone 8, а саме журнал викликів, журнал повідомлень та чати у месенджері Viber.
		Згідно протоколу огляду предметів та документів від 02.08.2022 року, слідчий оглянув інформацію, що міститься на мобільному телефоні Dodgee N30, а саме журнал викликів. Під час огляду слідчим виявлено 8 викликів (2 вхідні та 5 - вихідних викликів), у тому числі один не прийнятий, від контакту «Нуцу» з номеру телефону НОМЕР_2 .
		При цьому слідчий зазначив, що на момент огляду дата та час на телефоні не відповідають дійсності, а саме на телефоні вказано дату «02.08.2021 року» та час «13:52», тоді як огляд проводився 02.08.2022 року о 14 годині 52 хвилині.
		Окрім цього, за клопотанням сторони захисту, судом у судовому засіданні досліджено речові докази, а саме грошових коштів у сумі 300 доларів США, які були добровільно видані ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_18 . Дослідженням встановлено, що серійні номери вказаних купюр відповідають тим, які були вказані у заявах про добровільну видачу.
		Також судом досліджено мобільний телефон марки Dodgee N30, який належить свідку ОСОБА_6 та мобільний телефон марки Nomi, який належить свідку ОСОБА_9 . При цьому, встановлено, що наявна у ньому інформація відповідає даним, вказаним слідчим у протоколі огляду місця предметів та документів від 02.08.2022 року. 
		На запитання суду, обвинувачений ОСОБА_4 визнав, що номер телефону НОМЕР_2 , на який телефонували та з якого телефонували, належить йому.
		Мобільний телефон Iphone не досліджувався у зв`язку з необхідністю введення паролю, а мобільний телефон Nokia не досліджувався у зв`язку з неможливістю його увімкнення. Разом з цим, учасники судового провадження не наполягали на їх обов`язковому огляді.
		Отже дослідженням наданих стороною обвинувачення доказів, судом встановлено, що ними підтверджується факт спілкування між ОСОБА_4 та свідками ОСОБА_6 і ОСОБА_9 , а також використання ОСОБА_4 належного його дружині автомобіля марки Shevrolet Aveo для перевезення ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 з метою незаконного перетину ними кордону та отримав за це грошові кошти. Отже ОСОБА_4 сприяв їм у незаконному перетині державного кордону.
		Таким чином, суд, оцінивши досліджені у кримінальному провадженні докази в їх сукупності: показання сторін кримінального провадження, письмові та речові докази, які в сукупності узгоджуються між собою та є взаємопов`язаними та достатніми, вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення, повністю знайшла своє підтвердження під час судового розгляду кримінального провадження.
		Разом з цим, у судових дебатах адвокат ОСОБА_5 зазначила, що сторона обвинувачення доводить вину ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України доказами, які у силу закону є недопустимими доказами, у зв`язку з чим просила виправдати його з-під обвинувачення.
		Необхідно відмітити, що зазначаючи про те, що обвинувачення ОСОБА_4 ґрунтується на недопустимих доказах, захисник не просить визнати будь-який з доказів недопустимим.
		Зокрема, ОСОБА_5 вказує на те, що у витягу з ЄРДР, рапорті інспектора, повідомленні про початок досудового розслідування від 02.08.2022 року, постанові про призначення групи слідчих від 02.08.2022 року, дорученні на проведення слідчих (розшукових) дій та протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину містяться неточності щодо дати та місця вчинення злочину. Отже стороною обвинувачення вказаними доказами не доведено дату та час вчинення злочину.
		Однак з таким твердженням захисника суд погодитись не може.
		Дійсно, у зазначених документах містяться розбіжності щодо дати та місця вчинення злочину.
		Разом з цим, відповідно до ст.84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Проте, вказані адвокатом ОСОБА_5 документи не є доказами у розумінні ст.84 КПК України, оскільки відповідно до положень ст.223 КПК України, лише слідчі дії спрямовані на збирання доказів, а вказані документи стали підставою для проведення слідчих дій. 
		Водночас, протокол затримання особи підтверджує факт затримання певної особи.
		Окрім цього, захисник також вказує на те, що протоколи пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками, є недопустимими доказами, оскільки не відповідають вимогам передбаченим ст.228 КПК України. Зокрема, вказані протоколи не містять опису про зовнішній вигляд, прикмети або сукупність ознак, за якими свідки могли впізнати ОСОБА_4 , а вказаний у протоколах опис за якими свідки впізнали обвинуваченого носить лише загальний характер. При цьому, закон допускає проведення вказаної слідчої дії за фотознімками лише у разі реальної неможливості забезпечення присутності особи, яка підлягає впізнанню. 
		Проте, суд не погоджується з такими твердженнями захисника, з огляду на наступне.
		Відповідно до положень ст.228 КПК України, перед тим, як пред`явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з`ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред`явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи. Особа, яка підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Перед тим як пред`явити особу для впізнання, їй пропонується у відсутності особи, яка впізнає, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які пред`являються.
		Особі, яка впізнає, пропонується вказати на особу, яку вона має впізнати, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала.
		За необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті. Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред`явленні особи для впізнання.
		Отже, з наведеного випливає, що чинним КПК України передбачено можливість, у разі необхідності, пред`явити особи для впізнання за фотознімками. При цьому, КПК України не містить деталізації того у чому така необхідність може полягати.
		Окрім цього, як вбачається з досліджених у ході судового розгляду протоколів пред`явлення особи для впізнання, свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 вказали, що впізнають ОСОБА_4 за загальними ознаками форми тіла, голови та обличчя, що узгоджується з положеннями ст.228 КПК України.
		Захисник вказує також на те, що заяви про добровільну видачу мобільних телефонів та грошових коштів свідками ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , а також обвинуваченим ОСОБА_4 написані не ними, оскільки написані одним характерним почерком, що видно не «озброєним оком».
		Однак, суд з такими твердженнями погодитись не може. Так, у ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 не ставив під сумнів достовірність відомостей у заяві про добровільну видачу мобільного телефону і не зазначав про те, що він такої заяви не писав. А свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 судом не допитувались. 
		Отже, те, що вказані вище заяви написані не ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 є лише припущенням захисника і не підтверджується жодними доказами.
		Адвокат ОСОБА_5 також вказує на те, що постанови про притягнення ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.204-1 КУпАП не вказують на причетність ОСОБА_4 до вчинення злочину, оскільки ними зазначено, що вони мали намір самостійно здійснити незаконний перетин кордону.
		З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Відповідно до ч.2 ст.204-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинене групою осіб.
		Отже, диспозиція вказаної статті стосується лише осіб, які незаконно перетнули чи мали намір незаконно перетнути кордон. Тоді як організація незаконного перетину через державний кордон є кримінально-караним діянням, відповідальність за яке передбачена у ст.332 КК України.
		Окрім цього, зазначення ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 під час розгляду адміністративних матеріалів про те, що вони мали намір самостійно перетнути кордон не свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_4 не причетний до вчинення злочину. 
		При цьому, зазначені постанови про притягнення ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності, у рамках даного кримінального провадження, є доказом того, що вони намагались незаконно перетнути кордон.
		Адвокат ОСОБА_5 також зазначає про те, що її підзахисний і у ході досудового розслідування і у ході судового провадження своєї вини не визнавав, при цьому надавав послідовні показання, які не містять суперечностей між собою.
		З цього приводу, суд зазначає про те, що у ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 плутався у своїх показаннях. 
		Так, у ході допиту ОСОБА_4 зазначив, що вони приїхали у Рахів на залізничний вокзал, а потім повертались назад і у с. Луг зупинились біля зупинки. При цьому, їх жодного разу не зупиняли прикордонники, оскільки були відсутні блок-пости. Разом з цим, оскільки Рахівський район знаходиться у прикордонній смузі, то по дорозі з с. Середнє Водяне до м. Рахів, наявні 3 блок-пости, а саме при в`їзді у с. Ділове та виїзді з нього, а також при в`їзді в с. Луг. Таким чином, у разі проїзду у м. Рахів та назад, як про це заявляє обвинувачений, його автомобіль мали зупиняти 6 разів для перевірки документів. Натомість, по дорозі з с. Середнє Водяне до с. Луг блок-пости відсутні.
		Окрім цього, обвинувачений плутався у показаннях щодо місця де йому залишили грошові кошти. Так, спочатку ОСОБА_4 зазначив, що гроші йому поклали на переднє сидіння, а потім, що на підлокітник. Також обвинувачений плутався і у сумі, яку йому надали за перевезення. Зокрема, спочатку ОСОБА_4 вказав, що не знає скільки грошей йому надали, а потім повідомив, що йому дали купюру номіналом 100 доларів США.
		Водночас, адвокат ОСОБА_5 , при прийнятті рішення у справі, врахувати правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 04.08.2018 року по справі №668/788/15-к, щодо визнання винуватості особи «поза розумним сумнівом» та визначення «стандартів доказування».
		Так, надані стороною обвинувачення докази вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, які були встановлені під час досудового слідства, суд знаходить достовірними, достатніми, допустимими і такими, що викривають обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
		Так, Верховний Суд у своїй постанові від 01.04.2020 року, у справі № 750/11509/18 , зазначив, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
		Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
		Крім того, законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.
		Підсумовуючи наведене, слід зазначити, що у достовірності факту винуватості ОСОБА_4 суд не має розумних сумнівів. 
		Водночас, суд зазначає, що висунута обвинуваченим версія подій, щодо непричетності до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, не знайшла свого підтвердження на підставі будь-яких інших фактичних даних, наявних у цьому провадженні, які б відповідали дійсності. Разом із тим, така версія суперечить значному обсягу доказів, наданих стороною обвинувачення, що були одержані із різних, не пов`язаних між собою джерел. Така сукупність доказів обвинувачення значно підсилює їх переконливість перед судом та водночас спростовує будь-який обґрунтований сумнів у тій версії подій, яку надало обвинувачення.
		Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами та наданням засобів, вчиненому з корисливих мотивів, ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.3 ст.332 КК України, яке у відповідності до ч.4 ст.12 КК України належить до тяжких злочинів.
		Разом з цим, стороною обвинувачення ОСОБА_4 висунуто обвинувачення також і у організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України та наданні вказівок.
		З цього приводу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Згідно інформації, наявної у Академічному тлумачному словнику української мови (http://sum.in.ua/s/orghanizacija), «організація» тлумачиться як дія за значенням організувати, організовувати і організуватися, організовуватися.
		При цьому, згідно зазначеного словника «організовувати» - це «здійснювати певні заходи громадського значення, розробляючи їх підготовку і проведення»; забезпечувати, влаштовувати що-небудь, вишукуючи для цього необхідні можливості.
		Отже, з наведеного можна зробити висновок, що «організація» - це дії, спрямовані на здійснення певних заходів, розробляти їх підготовку і проведення.
		Однак, у ході судового розгляду, стороною обвинувачення не надано суду будь-яких доказів того, що ОСОБА_4 вчиняв дії, спрямовані на організацію незаконного переправлення ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 через державний кордон України.
		При цьому, судом встановлено, що з приводу незаконного перетину державного кордону ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до ОСОБА_4 звернувся їх вітчим, а ОСОБА_9 та ОСОБА_6 самостійно звернулись до обвинуваченого з проханням чи може він їм допомогти незаконно перетнути кордон, на що він погодився.
		Отже, на думку суду, ОСОБА_4 не вчиняв жодних дій, спрямованих на організацію незаконного перетину державного кордону ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , а лише за допомогою автомобіля перевіз їх до с. Луг Рахівського району та шляхом надання поради де можна перетнути кордон, сприяв їм у цьому. Під час чого вони були затримані прикордонниками.
		Таким чином, суд вважає за необхідне виключити з обсягу обвинувачення ОСОБА_4 посилання на організацію ним незаконного переправлення осіб через державний кордон України, а також, на надання ним вказівок. При цьому, таке виключення жодним чином не впливає на межі висунутого ОСОБА_4 обвинувачення, оскільки організація незаконного переправлення осіб через державний кордон та надання вказівок є лише способами вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.332 КК України.
		При обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , судом враховується ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України віднесено до категорії тяжких злочинів, обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не працює, одружений, на обліку у лікарів психіатра та фтизіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання.
		Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , передбачених ст.67 КК України, судом не встановлено.
		Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , передбачених ст.66 КК України, судом не встановлено.
		З огляду на викладене, враховуючи думку прокурора, тяжкість скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого є неможливим без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим суд вважає необхідним та доцільним застосувати до ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч.3 ст.332 КК України, та визначити останньому покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, яке у відповідності до ч.2 ст.65 КК України буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Згідно з ч.5 ст.72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
		Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину у порядку ст.208 КПК України від 02.08.2022 року, ОСОБА_4 був затриманий 02.08.2022 року о 10:50 год на підставі п.1, 2 ч.1 ст.208 КПК України та 04.08.2022 року - звільнений з-під варти у зв`язку з внесенням застави. 
		Отже, беручи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 у період з 02.08.2022 року по 04.08.2022 року перебував під вартою, то йому слід зарахувати зазначений строк попереднього ув`язнення у строк відбуття покарання, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Згідно із п.2 ч.4 ст.374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначається, зокрема рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, до яких також належить запобіжний захід. 
		У ході досудового розслідування стосовно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у подальшому змінено на заставу у зв`язку з внесенням визначеного слідчим суддею розміру застави. Отже на даний час ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
		Разом з цим, у судових дебатах прокурор просив обрати стосовно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до вступу вироку у законну силу, а після - заставу повернути заставодавцю.
		Проте, прокурор жодним чином не обґрунтував необхідності зміни ОСОБА_4 запобіжного заходу із застави на тримання під вартою.
		Вирішуючи клопотання прокурора, суд вважає за необхідне зазначити наступне. 
		Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від суду, незаконно впливати на свідка та іншого обвинуваченого у цьому ж кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України).
		Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
		Отже, суд, враховуючи вищенаведені норми процесуального законодавства, вважає, що прокурором не доведено існування ризиків, передбачених у ст.177 КПК України. 
		Окрім цього, суд також враховує те, що ОСОБА_4 має міцні соціальні зв`язки, за місцем проживання характеризується позитивно, на спеціальних обліках не перебуває. Окрім цього, під час судового розгляду ОСОБА_4 , крім двох разів коли був хворий, постійно з`являвся за викликами суду.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що до вступу вироку у законну силу обвинуваченому ОСОБА_4 слід залишити запобіжний захід у вигляді застави, а після вступу вироку у законну силу суму застави слід повернути заставодавцю - ОСОБА_19 .
		Окрім наведеного, у судових дебатах прокурор просив застосувати спеціальну конфіскацію до автомобіля та грошових коштів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Відповідно до положень ч.1 ст.96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
		При цьому, відповідно до ч.5 ст.96-2 КК України, спеціальна конфіскація не застосовується до грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у цій статті, які згідно із законом підлягають поверненню власнику (законному володільцю) або призначені для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
		Так, судом встановлено, що автомобіль на якому обвинувачений ОСОБА_4 перевозив ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 на праві власності належить ОСОБА_19 , що підтверджується відповідною інформацією адміністратора Територіального сервісного центру МВС №2145 від 23.09.2022 року.
		Водночас, суду не надано жодного доказу того, що власник автомобіля, ОСОБА_19 , знала та/або могла знати про те, що належний їй автомобіль використовується з незаконною метою.
		Щодо застосування спеціальної конфіскації до грошових коштів у сумі 300 доларів США, то, на думку суду, вони відповідають ознакам, визначеним у ч.1 ст.96-2 КК України. Отже, суд вважає за доцільне, у даному випадку застосувати до них спеціальну конфіскацію.
		Щодо застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, необхідно зазначити наступне.
		Відповідно до положень ст.55 КК України, позбавлення права займатися певною діяльністю може бути призначене як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.
		Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчиненого за посадою або у зв`язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
		Так, судом встановлено, що для вчинення злочину ОСОБА_4 використовував автомобіль, для керування яким потрібне спеціальне право. Отже суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_4 додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.
		На підставі ухвал слідчого судді від 04.08.2022 року (справа № 305/1408/22, провадження 1-кс/305/313/22 та 1-кс/305/314/22) накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: автомобіль марки Chevrolet Aveo з номерним знаком НОМЕР_1 ; мобільний телефон марки «Nokia» з IMEI1  НОМЕР_4 та сім-картою НОМЕР_2 , мобільний телефон марки Redmi note 8 IMEI1  НОМЕР_5 , IMEI 2 НОМЕР_6 та сім-картою НОМЕР_7 , мобільний телефон марки Iphone 8  з IMEI1  НОМЕР_8 та сім-картою НОМЕР_9 , мобільний телефон марки «Nomi» з IMEI1  НОМЕР_10 , IMEI2 НОМЕР_11 та сім-картою НОМЕР_3 , мобільний телефон марки Doogee N30 з IMEI1  НОМЕР_12 , IMEI2 НОМЕР_13 , номерами НОМЕР_14 та НОМЕР_15 , три купюри номіналом по 100 доларів США з серійними номерами МВ23267480М, KL83102556C та КВ98148318І.
		У відповідності до вимог ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
		Таким чином, арешт майна, накладений на підставі вищевказаних ухвал слідчого судді від 04.08.2022 справа № 305/1408/22, провадження 1-кс/305/313/22 та 1-кс/305/314/22), по вступу вироку в законну силу підлягає скасуванню.
		Речові докази відповідно до ст.100 КПК України, а саме: автомобіль марки Chevrolet Aveo з номерним знаком НОМЕР_1 , який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_19 - по вступу вироку у законну силу, слід залишити їй як власниці; мобільний телефон марки «Nokia» з IMEI1  НОМЕР_4 та сім-картою НОМЕР_2 , мобільний телефон марки Redmi note 8 IMEI1  НОМЕР_5 , IMEI 2 НОМЕР_6 та сім-картою НОМЕР_7 , мобільний телефон марки Iphone 8  з IMEI1  НОМЕР_8 та сім-картою НОМЕР_9 , мобільний телефон марки «Nomi» з IMEI1  НОМЕР_10 , IMEI2 НОМЕР_11 та сім-картою НОМЕР_3 , мобільний телефон марки Doogee N30 з IMEI1  НОМЕР_12 , IMEI2 НОМЕР_13 , номерами НОМЕР_14 та НОМЕР_15 , які передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів - по вступу вироку у законну силу слід повернути власникам ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
		Процесуальні витрати у справі відсутні.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
		Керуючись ст.ст.100, 124, 370, 374 КПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України та призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту його фактичного затримання на виконання даного вироку.
		У відбутий термін покарання ОСОБА_4 , зарахувати час знаходження під вартою з 02.08.2022 року по 04.08.2022 року.
		До вступу вироку у законну силу, обраний стосовно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави залишити без змін.
		По вступу вироку у законну силу заставу у розмірі 52000 (п`ятдесят дві тисячі) гривень повернути заставодавцю ОСОБА_19 .
		По вступу вироку у законну силу, грошові кошти у сумі 300 (триста) доларів США, на підставі ст.96-2 КК України конфіскувати у дохід держави.
		Арешт майна, накладений на підставі ухвал слідчого судді від 04.08.2022 року (справа № 305/1408/22, провадження 1-кс/305/313/22 та 1-кс/305/314/22), по вступу вироку в законну силу - скасувати.
		Речові докази відповідно до ст.100 КПК України, а саме: автомобіль марки Chevrolet Aveo з номерним знаком НОМЕР_1 , який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_19 - по вступу вироку у законну силу, залишити їй як власниці; мобільний телефон марки «Nokia» з IMEI1  НОМЕР_4 та сім-картою НОМЕР_2 , мобільний телефон марки Redmi note 8 IMEI1  НОМЕР_5 , IMEI 2 НОМЕР_6 та сім-картою НОМЕР_7 , мобільний телефон марки Iphone 8  з IMEI1  НОМЕР_8 та сім-картою НОМЕР_9 , мобільний телефон марки «Nomi» з IMEI1  НОМЕР_10 , IMEI2 НОМЕР_11 та сім-картою НОМЕР_3 , мобільний телефон марки Doogee N30 з IMEI1  НОМЕР_12 , IMEI2 НОМЕР_13 , номерами НОМЕР_14 та НОМЕР_15 , які передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів - по вступу вироку у законну силу повернути власникам ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
		Вирок може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду через Рахівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк, з моменту вручення йому копії вироку.
		Копію вироку після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		Суддя Рахівського районного суду
		Закарпатської області                                                          ОСОБА_1 .

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...