Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 367/5466/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 01.05.2023. Зареєстровано: 03.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 04.05.2023.
Дата набрання законної сили: 01.06.2023
Номер судового провадження: 2/367/3077/2023

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                       Справа № 367/5466/22
		                                                       Провадження №2/367/3077/2023
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		19 квітня 2023 року  м.Ірпінь
		Ірпінський міський суд Київської області в складі:
		головуючого судді     Чернової О.В.,
		за участі секретаря Шлейко В.Ю.,
		позивача ОСОБА_1 ,
		представника позивачів адвоката Таран О.М.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі судових засідань в м.Ірпінь цивільну справу за позовом  ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі посольства Російської Федерації в Україні про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
		ВСТАНОВИВ:
		Позивачі  ОСОБА_2 і ОСОБА_1 через свого представника адвоката Таран О.М. звернулися з позовом до Російської Федерації в особі посольства Російської Федерації в Україні про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому просили стягнути з Російської Федерації:
		-на користь  ОСОБА_1 матеріальної шкоди за втрачене нерухоме майно 159 646 євро, що є еквівалентом за офіційним курсом Національного Банку України на день підписання позову 5 744 334 грн. 48 коп., матеріальної шкоди за втрачене майно, що знаходилося у знищеному будинку та гаражі, - 1 763 129 грн. 48 коп., моральну шкоду в розмірі  60 000 євро, що є еквівалентом за офіційним курсом Національного Банку України на день підписання позову 2 158 902 грн.
		-стягнути з Російської Федерації на користь  ОСОБА_2 матеріальної шкоди за втрачене нерухоме майно 104 768 євро, що є еквівалентом за офіційним курсом Національного Банку України на день підписання позову 3 769 730 грн. 75 коп., матеріальної шкоди за втрачене майно, що знаходилося у знищеному будинку та гаражі, - 1 763 129 грн. 48 коп., моральну шкоду в розмірі 60 000 євро, що є еквівалентом за офіційним курсом Національного Банку України на день підписання позову 2 158 902 грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що вони є співвласниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 32/100 житлового будинку, а ОСОБА_2 21/100 житлового будинку. Позивачі проживали у вказаному будинку разом зі своїми родинами.
		Внаслідок збройної агресії російської федерації, розпочатого 24.02.2022 року широкомасштабного вторгнення в Україну, житловий будинок та все майно позивачів та їх родин було знищено в результаті обстрілу та пожежі.
		Про вказаний факт позивачами було подано заяву до правоохоронних органів, яка приєднана до матеріалів кримінального провадження, відомості про яке внесено до реєстру досудових розслідувань №12022111040000549 від 27.06.2022 року.
		23.05.2022 року позивачами отримано довідки від Виконавчого комітету Ірпінської міської ради стосовно будинку АДРЕСА_1 , де зазначено, що житлове приміщення пошкоджене внаслідок влучення боєприпасу та вигорання, житло непридатне для проживання. 03.06.2022 року був складений акт, яким зафіксований факт повного знищення будинку площею 456,7 кв.м. з меблями та речами побутового вжитку. Причиною пожежі є виникнення горіння внаслідок потрапляння боєприпасів та їх уламків внаслідок активних бойових дій.
		У червні 2022 року був отриманий звіт Ірпінської міської ради «Обстеження будівель і споруд, які пошкоджені внаслідок агресії Російської Федерації проти України» Попереднє обстеження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаному Попередньому звіті зазначено, що загальний технічний стан будинку аварійний (4 категорія аварійності) та рекомендовано виконати роботи по ліквідації об`єкту.
		       Відповідно до Звіту про оцінку майна житлового будинку загальною площею 456,7 кв.м з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою:  АДРЕСА_1 , ринкова вартість об`єкта оцінки на дату оцінки становить 498 895 євро. Ринкова вартість 32/100 частки будинку, яка є власністю ОСОБА_1 , становить 159 646 євро, а 21/100 частки об`єкта оцінки, що належать  ОСОБА_2 , - 104 768 євро.
		Окрім повністю знищеного будинку з господарськими будівлями та спорудами позивачі втратили все належне їм майно (побутові речі, техніку та меблі), що знаходилося у вказаному нерухомому майні та накопичувалося роками. Позивачі прожили у даному будинку не менше дев`яти років. Оскільки внаслідок обстрілу будинку почалася пожежа, яка його повністю зруйнувала, відповідно, майно, що знаходилося в ньому, було знищено. 
		Шкода заподіяна обстрілом та знищенням побутових речей, техніки та меблів, що знаходилися в будинку становить 3 058 774, 60 грн., а шкода заподіяна знищенням обладнання, інструментів та ін., що знаходилися в гаражі становить 467 484,35 грн., що разом становить 3 526 258,95 грн.
		Збройна агресія відповідача завдала значних душевних страждань позивачам, які вимушені були залишити місце постійного проживання та шукати прихистку, є вимушеними переселенцями, активні бойові дії та обстріли зі сторони армії Російської Федерації територій, де проживали позивачі, знищення їхнього майна, створювали постійну реальну та серйозну загрозу для їх життя. 
		У результаті зазначених вище подій позивачам було завдано значної моральної шкоди  з огляду на особливий цинізм, з яким Російською Федерацією порушуються основоположні права й свободи людини в Україні. Позивачі відчувають безперервний, невгамовний душевний біль і страждання. Вони втратили душевний спокій і віру в майбутнє, постійно відчувають незахищеність та розчарування, що не дає можливості підтримувати нормальний спосіб життя.
		Безпосереднім суб`єктом, внаслідок дій якого позивачам та їх родинам завдана моральна шкода, є Російська Федерація, її Збройні Сили, а також створені нею військові формування, які підтримуються, спонсоруються та фактично керуються Російською Федерацією і мають на озброєнні засоби, використання яких становлять підвищену небезпеку для оточуючих.
		Незаконними діями з боку Російської Федерації було порушено невід`ємне право на мирне володіння своїм майном, гарантоване ст. 1 Протоколу 1 Європейської Конвенції. Зазначене свідчить про множинність порушень Російською Федерацією законних прав позивачів, а, отже, такі множинні порушення Європейської Конвенції з боку Російської Федерації є підставою для відшкодування Російською Федерацією моральної шкоди, завданої позивачам.
		Враховуючи вказані обставини, позивачі звернулися до суду з позовом про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, посилаючись на відсутність судового імунітету іноземної держави-відповідача при розгляді судами України судових справ про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров`ю, життю у результаті збройної агресії РФ. 
		Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 25.01.2023 року відкрито загальне позовне провадження у справі.
		Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 20.03.2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
		Позивач ОСОБА_1  в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові. Додатково пояснив, що 24.02.2022 року він зі своєю родиною, - дружиною ОСОБА_3 , батьком ОСОБА_2  і матір`ю  ОСОБА_4  перебували вдома за адресою:  АДРЕСА_1 . Він прокинувся від вибухів з боку смт.Гостомель, та згодом вони дізналися про воєнний напад Російської Федерації на Україну. Вони чули постійні вибухи, бачили рух ворожої військової техніки. Вранці 25.02.2022 року позивачі з родинами змушені були виїхати з м.Ірпеня у напрямку сіл Любимівка та Буча 1 Київської області. В Бучі 1 були постійні вибухи. Позивачі зі своїми родинами опинилися посередині між ОСОБА_5  та ОСОБА_6 . Виїзд з селища був можливий лише по Житомирській трасі, котра вже була окупована російськими військами, тому їхати було небезпечно для життя оскільки російські військові розстрілювали машини з людьми, що намагались евакуюватись. Останні ночі перед виїздом, 4-6.03.2022 року, позивачі з родинами провели у підвалі сусідів без світла, тепла та зв`язку, тому 7.03.2022 року вирішили виїжджати із селища в напрямку міста Житомир і далі на Західну Україну. Перед виїздом на Житомирську трасу стояв український блокпост, на якому повідомили, що виїжджати дуже небезпечно, оскільки не всім вдається переїхати трасу, були випадки розстрілу людей. Позивачі із родинами вирішили їхати, ризикуючи своїм життям. 07.03.2022 року позивачі доїхали до села Бишева Київської області, де вранці були обстріли, навколо все палало, а на дорозі була купа цегли, уламків, розтрощених дерев тощо. До ОСОБА_7  позивачі з родинами дісталися через 4,5 години. Потім позивачі вирушили за Білу Церкву в село Рокитне, де пробули до 12.03.2022 року. 12.03.2022 року вирушили в сторону Західної України, оскільки там було більш безпечніше та 13.03.2022 року добрались до села  Поляна  Закарпатської області, де оселилися на два наступні місяці. У період знаходження у Закарпатській області вони отримали статус внутрішньо переміщених осіб. В березні збройні сили Російської Федерації окупували місто Ірпінь та до місцевих мешканців застосовували фізичне та психологічне насильство, катували били та вбивали. Про повне звільнення міста від російської армії мер  ОСОБА_8  повідомив 28.03.2022 року. 15.03.2022 року позивачам стало відомо, що в період окупації міста Ірпінь російськими військами було зруйновано в результаті обстрілу та пожежі їх будинок за адресою:  АДРЕСА_1 . Цього ж дня знайомий  надіслав фото з дрона, на якому видно повністю зруйнований будинок. 22.05.2022 року позивачі повернулися в Київ, а 23.05.2022 року побачили повністю зруйнований будинок та подали заяву до правоохоронних органів. Позивачами отримано документи стосовно будинку АДРЕСА_1 , де зазначено, що житлове приміщення пошкоджене внаслідок влучення боєприпасу та вигорання, житло непридатне для проживання, зафіксований факт повного знищення будинку площею 456,7 кв.м. з меблями та речами побутового вжитку, загальний технічний стан будинку аварійний (4 категорія аварійності) та рекомендовано виконати роботи по ліквідації об`єкту. Причиною пожежі є виникнення горіння внаслідок потрапляння боєприпасів та їх уламків внаслідок активних бойових дій. 25.05.2022 року позивачі отримали статус внутрішньо переміщених осіб вже за місцем проживання у зв`язку з повною втратою житла. Йому завдана моральна шкода відповідачем внаслідок військової агресії Російської Федерації, знищення і руйнування майна. Він і його родина втратили все майно, яке набувалося все життя, на придбання нового житла та інших речей вони не мають коштів. Він відчував і відчуває страждання, тривожність, відчай, страх за себе, близьких, невідомість подальшої долі, необхідність пошуку місця для проживання та влаштування подальшого життя, внаслідок чого стаються нервові зриви.
		Представник позивачів адвокат Таран О.М. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити з підстав, викладених у позові, стягнути на користь позивачів вказані в позові грошові кошти в рахунок відшкодування шкоди, визначивши їх еквівалент також у євро. Додатково пояснила, що належний позивачам житловий будинок в м. Ірпені зруйнований внаслідок вказаних військових дій та не підлягає відновленню, позивачі залишилися взагалі без житла та будь-яких речей і документів, вимушені орендувати житло. Позивачам завдані дуже сильні моральні страждання внаслідок військової агресії російської федерації та втрати майна. 
		Відповідач, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час розгляду справи, правом надання відзиву на позов не скористався, в судове засідання представник відповідача не прибув, про причини відсутності не повідомив. Жодних пояснень з приводу позовних вимог або заперечень на позовні вимоги в будь-якій іншій формі від відповідача на адресу суду не надходило.
		Суд, вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , представника позивачів адвоката Таран О.М., дослідивши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
		Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є власниками земельних ділянок та співвласниками житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , зальною площею 460,4 кв.м., житловою площею - 255,8 кв.м.. ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 32/100 житлового будинку, ОСОБА_2 , - 21/100 житлового будинку. 
		Вказане підтверджується Технічним паспортом станом на 25.01.2013 року (інвентаризаційна справа №75480), Свідоцтвом про право власності від 11.10.1985 року №1437, Договором дарування частини житлового будинку від 14.01.2000 року №2-80, Витягом з Державного реєстру речових прав (індексний номер витягу: 324740939, сформовано 03.03.2023 року), Витягом з Державного реєстру речових прав (індексний номер витягу: 324741061, сформовано 03.03.2023 року), Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу: 83974160, 31.03.2017 року), Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу: 83976794, 31.03.2017 року), Інформацією про об`єкт нерухомого майна від 20.02.2022 року № Ір0223102, Довідкою про показники об`єкта нерухомого майна від 20.02.2022 року № Ір НОМЕР_1 , Технічним паспортом №7548, виготовленим станом на 20.02.2022 року, Витягом з рішення 27 сесії четвертого скликання Ірпінської міської ради Київської області від 04.11.2004 № 904-27-IV, Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 77101576 від 27.12.2016 року, № 77108036 від 27.12.2016 року, Витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-3208100262016 від 30.12.2016 року, № НВ-3208100232016 від 30.12.2016, Рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради народних депутатів від 26.08.1985 № 408, Рішенням 35 сесії IV скликання Ірпінської міської ради Київської області від 27.04.2005 року № 1148-35-IV із додатком №1, Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3208202552017 від 25.01.2017 року, Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3208202572017 від 25.01.2017 року (а.с.16-24, 185-229).
		Відповідно до повідомлення про прийняття і реєстрацію повідомлення про кримінальне правопорушення СВ ВП №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області від 27.06.2022 року №15710/109/1007/2022 заяву ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від 25.05.2022 року щодо зруйнування будинку за адресою: АДРЕСА_1 у період збройної агресії військовослужбовців Російської Федерації зареєстровано в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події ВП №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області №15710 від 25.05.2022 та приєднано до матеріалів кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12022111040000549 від 27.06.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.438 КК України (а.с.59-61).
		Згідно довідки Виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 23.05.2022 року №764 у зв`язку із бойовими діями, що відбувались у 2022 році на території Ірпінської міської територіальної громади, житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , пошкоджене внаслідок влучення боєприпасу та вигорання, житло непридатне для проживання (а.с.62). 
		Відповідно до Акту про пожежу від 03.06.2022 року, орієнтовний час виникнення пожежі - період з 22.03.2022 року по 22.04.2022 року. Комісією встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 знищено: Житловий будинок повністю по всій площі 456,7 кв.м. з меблями та речами домашнього та побутового вжитку, майно, що знаходилося в будинку; Літню кухню-гараж по всій площі 52 кв.м. із електроінструментами, речами побутового та домашнього вжитку, автомобіль марки Honda; гараж на всій площі орієнтовно 20 кв.м. із майном та речами, що знаходилися в середині, електроінструмент, речі побутового та домашнього вжитку; автомобіль Linkol. Ймовірною причиною пожежі є виникнення горіння внаслідок потрапляння боєприпасів та їх уламків внаслідок активних бойових дій (а.с.63).
		Згідно Актів про обстеження житла, зруйнованого (пошкодженого) внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації від 12.07.2022 року №840/з та №842/з, утвореною відповідно до розпорядження Ірпінського міського голови №32 від 15.04.2022 року комісією встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 внаслідок влучання боєприпасів, вибухів та пожежі в будинку вигорів дах, зруйновані стіни, пошкоджені несучі стіни, повністю зруйновано скління, вигоріли всі інженерні мережі, будинок є непридатним для використання за цільовим призначенням та визнаний аварійним. За результатами обстеження житлового об`єкту комісією зазначено, що будинок АДРЕСА_1 повністю зруйнований (вигорів) і є непридатним для проживання (а.с.64-65).
		Акти складені на підставі Звіту Попереднє обстеження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , складеного ФОП ОСОБА_9 №130/06-22-ОБ Ірпінської міської ради «Обстеження будівель і споруд, які пошкоджені внаслідок агресії Російської Федерації проти України». У попередньому звіті зазначено, що загальний технічний стан будинку аварійний (4 категорія аварійності) та рекомендовано виконати роботи по ліквідації об`єкту (а.с.66-68).
		       Відповідно до Звітів про оцінку майна житлового будинку загальною площею 456,7 кв.м з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , складених 28.06.2022 року, ринкова вартість об`єкта оцінки на дату оцінки 23.02.2023 року 16 415 600 грн., курс НБУ на період оцінки 1 євро =32,9039, що становить 498 895 євро. Ринкова вартість 32/100 частки будинку, яка є власністю ОСОБА_1 , 5 252 992 грн., що становить 159 646 євро, а 21/100 частки об`єкта оцінки, що належать ОСОБА_2 , - 3 447 276 грн., що становить 104 768 євро (а.с.69-104).
		Відповідно до наданих позивачами доказів, фото будинку та речей, що було знищено, Переліку побутових речей, техніки та майна із визначенням вартості, що знаходилося в будинку, Переліку обладнання та інструментів із зазначенням вартості, що знаходилося в гаражі, шкода, заподіяна обстрілом та знищенням побутових речей, техніки та меблів, що знаходилися в будинку, становить 3 058 774, 60 грн., шкода заподіяна знищенням обладнання, інструментів та ін., що знаходилися в гаражі становить 467 484,35 грн., що разом становить 3 526 258,95 грн. (а.с.25-54).
		Вказані в обґрунтування позовних вимог обставини позивачами також підтверджено відеоматеріалами про зруйнований будинок (програма «ІНФОРМАЦІЯ_7» випуск від ІНФОРМАЦІЯ_6, телемарафон на каналі FREEДОМ UATV, випуск «ІНФОРМАЦІЯ_5» на YouTube каналі ІНФОРМАЦІЯ_4), Протоколами опитування адвокатом особи за її згодою: ОСОБА_3 від 16.11.2022, ОСОБА_4 від 01.10.2022 року, ОСОБА_10 від 03.12.2022, ОСОБА_11 від 03.12.2022 року (а.с.105-118). 
		Відповідно до довідок №2111-7000543965 від 10.04.2022 року та №3251-5001649346 від 25.05.2022 року ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою (а.с.55, 57).
		Відповідно до довідок №2111-7000418743 від 08.04.2022 року та №3251-5001649517 від 25.05.2022 року ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою (а.с.56, 58).
		Згідно ст. ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Статтями 12, 13 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
		Відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" (Підстави визначення підсудності справ судам України), - суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.
		Згідно приписів ч. 1 ст. 49 Закону України "Про міжнародне приватне право", - права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
		Частиною 1 ст. 48 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що до зобов`язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 49-51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія.
		Згідно п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
		За приписами ст. 22 ЦК України, - особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 наведеної статті).
		Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч. 2).
		Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3).
		Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
		Враховуючи положення частини четвертої статті 22 ЦК України, стягнення збитків є формою відшкодування майнової шкоди.
		При цьому стаття 1166 ЦК України визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Частиною 3 ст. 386 ЦК України визначено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
		Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (частина 4 статті 41 Конституції України).
		Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованих Законом України від 17.07.97 року №475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Згідно з ч. 2 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є, зокрема: іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.
		Згідно із ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		На підставі ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		Загальновідомим є той факт, що в лютому 2014 року розпочалася військова агресія РФ проти України, внаслідок якої була анексована територія Автономної Республіки Крим, частково окуповані території Донецької та Луганської областей України, а тому не підлягають доказуванню згідно з приписами ч. 3 ст. 82 ЦПК України.
		Відомим також є той факт, що 24.02.2022 року РФ здійснила широкомасштабну військову агресію проти України, що стало підставою для введення з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнного стану на території України, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Дана обставина також не підлягає доказуванню згідно з ч. 3 ст. 82 ЦПК України.
		Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року №1932-XII, збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
		Силові дії РФ, що тривають з 20 лютого 2014 року (як початкова подія) та як її продовження - військове вторгнення РФ до України 24 лютого 2022 року, є актами збройної агресії відповідно до пунктів "a", "b", "с", "d" та "g" статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН "Визначення агресії" від 14.12.74.
		Приймаючи до уваги приписи статті 1166 ЦК України, якою визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Крім того, судом враховано, що за приписами ч. 6 ст. 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 року №1207-VII відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.
		Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.
		Діями з боку Російської Федерації було порушено гарантоване ст. 41 Конституції України право власності позивачів. Тобто безпосереднім суб`єктом, внаслідок дій якого позивачу завдано шкоди, є Російська Федерація.
		Факти знищення майна позивачів та розмір заподіяної матеріальної шкоди внаслідок збройної агресії Російської Федерації підтверджуються вищенаведеними доказами.
		Сам факт збройної агресії Російської Федерації проти України є причиною виникнення ситуації, за якої позивачі понесли істотні збитки та змушені відстоювати свої порушені відповідачем права в судовому порядку.
		Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог судом враховано, що Російська Федерація, здійснивши збройну агресію відносно України, порушила норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.75 та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.
		Зокрема, п.1 Будапештського меморандуму передбачено, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов`язання згідно з принципами Гельсінського заключного акту Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.75 поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.
		Пункт 2 Будапештського меморандуму говорить, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.
		Згідно із Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.75 суверенні права держави мають узгоджуватись із міжнародним правом, зокрема Статутом ООН, Загальною декларації прав людини та Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01.08.75, які визначають права та законні інтереси людини як найвищу суспільну цінність, гарантують людині право жити в мирі та безпеці.
		Виходячи із викладеного держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземними судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені злочини проти життя та здоров`я людини, а також нанесення шкоди її майну.
		Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум, Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.75, Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон, РФ вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих ст. 2 Статуту ООН, а тому є державою-агресором, що в свою чергу свідчить про відсутність у неї судового імунітету. При цьому, оскільки вчинення Російською Федерацією з 2014 року збройної агресії проти України не припиняється, РФ заперечує суверенітет України, тому зобов`язань поважати та дотримуватися суверенітету цієї країни немає.
		Російська Федерація, вчинивши повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування.
		Аналогічну позицію щодо непоширення на РФ судового імунітету при розгляді справ щодо відшкодування шкоди, завданої збройною агресією РФ проти України, викладено в постанові Верховного Суд від 14 квітня 2022 року у справі №308/9708/19 (провадження N 61-18782 св 21), а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17, провадження №14-167 цс 20, та інших, що згідно приписів ч. 4 ст. 263 ЦПК України має бути враховано при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
		Як кореспондують ч. 1, пункт 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		За загальним правилом моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (частини 3-5 ст. 23 ЦК України).
		Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		У ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" вказано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Відповідно до вимог "Правила суду - компенсація шкоди", які використовуються Європейським судом з прав людини при розгляді справ із компенсації шкоди, зокрема, п. п. 15 п. 3 цих Правил, встановлено, що заявники, які бажають отримати компенсацію за нематеріальну шкоду, мають право вказати суму, яка на їхню думку, була б справедливою.
		Заявник, який вважає себе жертвою більш одного порушення Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.50, може вимагати або одну одноразову суму, яка покриває всі передбачувані порушення, або окрему суму щодо кожного передбаченого Європейською конвенцією порушення.
		Збройна агресія Відповідача завдала значних душевних страждань позивачам, а також членам їх сім`ї, які через постійні обстріли відповідача змушені були залишити своє постійне місце проживання, кілька днів провести у підвалі будинку, без світла, тепла та зв`язку, оскільки вихід з підвалу міг бути небезпечним для життя. Позивач та його родина знаходились у постійному страху за своє життя, здоров`я та стан їх майна. Через значне хвилювання, викликане збройною агресією відповідача, уся родина перебувала у постійному страху та під сильним стресом, що призводило до періодичних нервових зривів. Усі ці негативні явища, викликані надмірним емоційним переживанням, порушили їх сталий життєвий ритм.
		Крім того, знищення єдиного житла особи завжди сприймається будь-якою людиною як значна душевна травма. Зокрема, постійні обстріли відповідача змусили усю родину залишити свій регіон та евакуюватись до безпечного регіону на Західній Україні. Наразі позивачі є внутрішньо переміщеними особами та вимушені докладати значних зусиль для відновлення свого звичного життя, що за даних обставин є неможливим.
		У результаті зазначених вище подій позивачам було завдано значної моральної шкоди  з огляду на особливий цинізм, з яким Російською Федерацією порушуються основоположні права й свободи людини в Україні. Позивачі відчувають безперервний, невгамовний душевний біль і страждання. Вони втратили душевний спокій і віру в майбутнє, постійно відчувають незахищеність та розчарування, що не дає можливості підтримувати нормальний спосіб життя.
		На переконання суду, позивачам завдано моральної шкоди за обставин, встановлених у цій справі.
		Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
		З огляду на зазначене, суд приходить висновку, що позивачами доведено обставини, на які вони посилалися як на підставу позовних вимог, а тому вимоги позивача є обґрунтованими.
		Враховуючи наведені позивачами обґрунтування душевних страждань, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, виходячи з принципів верховенства права та справедливості судового рішення, суд вважає законним обраний позивачем спосіб стягнення компенсації за завдану моральну шкоду у вигляді одноразової суми, яка покриває всі передбачувані порушення, що були допущені російською федерацією відносно них.
		З огляду на наведене, суд вважає обґрунтованою визначену позивачами компенсацію за заподіяну їм моральну шкоду у розмірі 2 158 902 грн, що є еквівалентом 60 000 євро, кожному.
		Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що позивачами доведено обставини, на які вони посилаються як на підставу позовних вимог, а тому їх вимоги є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню у повному обсязі, та стягує з Російської Федерації на користь:
		- позивача ОСОБА_1  на відшкодування матеріальної шкоди за втрачене нерухоме майно 5 744 334 грн. 48 коп. що є еквівалентом 159 646 євро., на відшкодування матеріальної шкоди за втрачене майно, що знаходилося у знищеному будинку та гаражі, 1 763 129 грн. 48 коп., на відшкодування моральної шкоди 2 158 902 грн, що є еквівалентом 60 000 євро;
		- позивача ОСОБА_2  на відшкодування матеріальної шкоди за втрачене нерухоме майно 3 769 730 грн. 75 коп., що є еквівалентом 104 768 євро., на відшкодування матеріальної шкоди за втрачене майно, що знаходилося у знищеному будинку та гаражі, 1 763 129 грн. 48 коп., на відшкодування моральної шкоди 2 158 902 грн, що є еквівалентом 60 000 євро;
		Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Оскільки позивачі згідно приписів п.22 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, доказів понесення інших судових витрат суду не надано, з урахуванням приписів ст.141 ЦПК України розподіл судових витрат між сторонами не здійснюється, а стягується судовий збір з відповідача на користь держави Україна.
		На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2-4, 16, 22, 368, 1166, 1167 ЦК України, ст. ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 209-211, 223, 258, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		Позовні вимоги  ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі посольства Російської Федерації в Україні про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - задовольнити.
		Стягнути з Російської Федерації на користь  ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди за втрачене нерухоме майно 5 744 334 (п`ять мільйонів сімсот сорок чотири тисячі триста тридцять чотири) грн. 48 коп. що є еквівалентом 159 646 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот сорок шість) євро.
		Стягнути з Російської Федерації на користь  ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди за втрачене нерухоме майно 3 769 730 (три мільйони сімсот шістдесят дев`ять тисяч сімсот тридцять) грн. 75 коп., що є еквівалентом 104 768 (сто чотири тисячі сімсот шістдесят вісім) євро.
		Стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди за втрачене майно, що знаходилося у знищеному будинку та гаражі, 1 763 129 (один мільйон сімсот шістдесят три тисячі сто двадцять дев`ять) грн. 48 коп.
		Стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди за втрачене майно, що знаходилося у знищеному будинку та гаражі 1 763 129 (один мільйон сімсот шістдесят три тисячі сто двадцять дев`ять) грн. 48 коп.
		Стягнути з Російської Федерації на користь  ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 2 158 902 (два мільйони сто п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот дві) грн, що є еквівалентом 60 000 (шістдесят тисяч) євро.
		Стягнути з Російської Федерації на користь  ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди в розмірі 2 158 902 (два мільйони сто п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот дві) грн, що є еквівалентом 60 000 (шістдесят тисяч) євро.
		Стягнути з Російської Федерації на користь Держави Україна судовий збір у розмірі 173 581 (сто сімдесят три тисячі п`ятсот вісімдесят одна) грн. 28 коп.
		Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.
		Позивач:  ОСОБА_2 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП  НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 . e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел.моб.  НОМЕР_3 
		Позивач:  ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП  НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 . e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел моб.  НОМЕР_5 .
		Представник позивачів: адвокат Таран Оксана Миколаївна, Адвокатське бюро «Таран», адреса: АДРЕСА_3 
		Відповідач: держава Російська Федерація, місцезнаходження: Посольство Російської Федерації в Україні, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 27.
		Повний текст рішення виготовлено 01.05.2023 року.
		 
		 
		 
		Суддя:                                                        О.В. Чернова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...