Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/17777/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них; дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування видів г.д.; нагляду у сфері г.д.; реалізації державної регуляторної політики у сфері г.д.; розроблення і застосування національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки.
Надіслано для оприлюднення: 01.05.2023. Зареєстровано: 03.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 03.05.2023.
Дата набрання законної сили: 01.05.2023
Номер судового провадження: К/990/190/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 травня 2023 року 
		м. Київ
		 
		справа № 520/17777/21
		адміністративне провадження № К/990/190/23 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Мороз Л.Л., судді Стеценка С.Г., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу 
		за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області
		до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 
		про стягнення штрафу
		за касаційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області
		на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду в складі судді Ніколаєвої О.В. від 13 грудня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Бартош Н.С., Подобайло З.Г., Григорова А.М. від 7 грудня 2022 року,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. У вересні 2021 року Головне управління Держпродспоживслужби у Харківській області (далі - ГУ Держпродспоживслужби у Харківській області, позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , відповідач), в якому просить стягнути з відповідача штраф за порушення Закону України «Про рекламу» у розмірі 27   132,00 грн (двадцять сім тисяч сто тридцять дві гривні 00 копійок) до Державного бюджету України для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 21081100, символ звітності 106, в установі банку - Казначейство України (ЕАП), одержувач ГУК обл/МТГ Харків, код одержувача 37874947, номер рахунку ГА.558999980313030106000020649.
		2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем не сплачено у добровільному порядку штраф за порушення законодавства про рекламу, що зумовило необхідність звернення до суду для примусового стягнення суми штрафу.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		3. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2022 року, провадження у справі закрито.
		4. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для звернення до суду з вказаним позовом.
		5. Суди попередніх інстанцій дійшли таких висновків, зокрема, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 26 вересня 2018 року у справі №   826/853/17 та від 23 вересня 2021 року у справі № 816/259/18, про те, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, не має права на звернення до суду з позовом про стягнення штрафів за порушення законодавства про рекламу відповідно до Закону України «Про рекламу».
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		7. ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2022 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		8. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення Закону України «Про рекламу» та Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року №693 (далі - Порядок №   693), у зв`язку із чим дійшли помилкових висновків про те, що у позивача відсутні правові підстави для звернення до суду із вказаним позовом. 
		9. Скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій, закриваючи провадження у справі, не врахували правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 5 червня 2019 року у справі № 812/1234/18, щодо права територіального органу Держпродспоживслужби на звернення до суду з метою стягнення штрафних санкцій із суб`єкта господарювання за порушення Закону України «Про рекламу».
		10. Скаржник звертає увагу, що у цій справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вказаний спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовує у цих правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції. Відтак, у касаційній скарзі скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що справу № 520/17777/21 не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		11. Від ФОП ОСОБА_1 відзиву на касаційну скаргу ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку. Ухвала Верховного Суду від 17 січня 2023 року про відкриття касаційного провадження була направлена на адресу відповідача в установленому порядку.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		12. Касаційну скаргу подано 2 січня 2023 року.
		13. Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі №   520/17777/21, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області.
		14. Учасники справи письмових клопотань до суду касаційної інстанції не подавали. 
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		15. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що посадовими особами ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області здійснено контроль дотримання вимог законодавства про рекламу у сфері захисту прав споживачів відповідачем, а саме встановлено: розміщення зовнішньої реклами дахової конструкції з інформаційним полем: «MAX BEER» за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, з ознаками порушення вимог частини першої статті 16 Закону України «Про рекламу», а саме - без наявності дозволу на розміщення зовнішньої реклами, та абзацу 8 частини другої статті 22 Закону України «Про рекламу», а саме - реклама алкогольних напоїв, реклама знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, забороняється засобами зовнішньої реклами.
		16. У зв`язку із вказаним, на адресу суб`єкта господарювання було надіслано вимогу позивача від 26 листопада 2020 року № 5.2-057/14937-20, від 30 листопада 2020 року № 5.2-057/15088-20 щодо надання копій документів про розміщення реклами, які було отримано особисто засобами поштового зв`язку 17 грудня 2020 року.
		17. ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області було складено протоколи про порушення законодавства про рекламу від 31 грудня 2021 року № 239, № 240, № 241 та № 242, а також прийнято рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу від 22 січня 2021 року № 8, № 9, № 10 та № 11.
		18. У порушення частини другої статті 26 Закону України «Про рекламу» відповідачем не було надано запитувані документи та інформацію щодо вартості розповсюдженої реклами, про що було складено протоколи від 15 березня 2021 року № 16, № 17 та від 16 березня 2021 року № 18 та № 19 про порушення законодавства про рекламу, рішення про початок розгляду справи від 15 березня 2021 року № 33 та № 34 та від 16 березня 2021 року № 35 та № 36.
		19. Повідомлення про засідання щодо розгляду справи про порушення законодавства у сфері реклами було надано телефонограмами № Вн-5.2/1/21 та № Вн-5.2/2/21 від 22 січня 2021 року на телефон, зазначений в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та прийнята особисто відповідачем 22 січня 2021 року.
		20. Листом від 2 лютого 2021 року № Вх-057/01-05/1924-21 позивачем було надіслано на адресу позивача запитувані у вимозі документи, пояснення та надана інформація, що за вказаною адресою відповідач здійснює торгівельну діяльність за договором оренди від 30 грудня 2019 року № 30/12-19 та орендує 14 приміщення у Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Зоряна Краса». Крім того, у листі зазначено, що ніякого відношення до розміщеної вказаної зовнішньої реклами за зазначеною адресою відповідач не має. 
		21. На засіданнях стосовно справи про порушення законодавства про рекламу від 4 лютого 2021 року та 5 лютого 2021 року було вирішено надати додатково лист до ТОВ «Зоряна Краса» із запитом щодо орендарів у цьому приміщенні для остаточного прийняття рішення.
		22. Позивачем було направлено лист від 4 лютого 2021 року № 5.2- 057/2/1766-21 до ТОВ «Зоряна Краса» на юридичну адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
		23. Лист ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області до ТОВ «Зоряна Краса» за юридичною адресою отримано не було та повернуто позивачу за закінченням терміну зберігання.
		24. Крім того, рішенням Харківської міської ради від 9 вересня 2020 року № 525 «Про демонтаж спеціальних конструкцій, які розміщені на території міста Харкова з порушенням законодавства про рекламу» встановлено факт розміщення конструкцій саме - відповідачем.
		25. Повідомлення про засідання щодо розгляду справи про порушення законодавства про рекламу було надано телефонограмами від 4 березня 2021 року № Вн-5.2/5/21 та № Вн-5.2/6/21 на телефон, зазначений в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та прийнята особисто відповідачем.
		26. Листом від 17 березня 2021 року № 5.2-057/2/4091-21 позивачем було повідомлено відповідача про те, що засідання стосовно розгляду справ про порушення Закону України «Про рекламу» відбулось 15 березня 2021 року о 10 год. 00 хв., об 11 год. 00 хв. та 16 березня 2021 року о 10 год. 00 хв., об 11 год. 00 хв. у приміщенні управління захисту споживачів за адресою: АДРЕСА_3 місто Харків.
		27. Лист отримано засобом поштового зв`язку 24 березня 2021 року, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
		28. На підставі вказаного та протоколів засідання від 15 березня 2021 року № 43, № 44, № 45 та № 46 та від 16 березня 2021 року № 47, № 48, № 49 та № 50 прийнято рішення № 37, № 38 № 39 та № 40 від 15 березня 2021 року та № 41, № 42, № 43 та № 44 від 16 березня 2021 року про накладення штрафів на рекламодавця ФОП ОСОБА_1 за наступні порушення законодавства про рекламу:
		- рішенням від 15 березня 2021 року № 37 накладено штраф у розмірі 1   700,00 грн за ненадання документів, пояснень, необхідних для здійснення повноважень щодо контролю за дотриманням вимог законодавства про рекламу щодо розміщення зовнішньої реклами дахової конструкції з інформаційним полем: «МАХ BEER...» за адресою: АДРЕСА_1 , що є порушенням абзацу першого частини другої статті 26 Закону України «Про рекламу»;
		- рішенням від 15 березня 2021 року № 38 накладено штраф у розмірі 1   700,00 грн за ненадання документів, пояснень, необхідних для здійснення повноважень щодо контролю за дотриманням вимог законодавства про рекламу щодо розміщення зовнішньої реклами дахової конструкції з інформаційним полем: «МАХ BEER...» за адресою: АДРЕСА_1 , що є порушенням абзацу першого частини другої статті 26 Закону України «Про рекламу»;
		- рішенням від 15 березня 2021 року № 39 накладено штраф у розмірі 5   083,00 грн за розміщення зовнішньої реклами дахової конструкції з інформаційним полем: «МАХ BEER...» за адресою: АДРЕСА_1 , без наявності дозволу Харківської міської ради на розміщення зовнішньої реклами, що є порушенням частини першої статті 16 Закону України «Про рекламу»;
		- рішенням від 15 березня 2021 року № 40 накладено штраф у розмірі 5   083,00 грн за розміщення зовнішньої реклами дахової конструкції з інформаційним полем: «МАХ BEER...» за адресою: АДРЕСА_1 , яка є знаком для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, що є порушенням частини другої статті 22 Закону України «Про рекламу»;
		- рішенням від 16 березня 2021 року № 41 накладено штраф у розмірі 1   700,00 грн за ненадання документів, пояснень, необхідних для здійснення повноважень щодо контролю за дотриманням вимог законодавства про рекламу щодо розміщення зовнішньої реклами дахової конструкції з інформаційним полем: «МАХ BEER...» за адресою: АДРЕСА_2 , що є порушенням абзацу першого частини другої статті 26 Закону України «Про рекламу»;
		- рішенням від 16 березня 2021 року № 42 накладено штраф у розмірі 1   700,00 грн за ненадання документів, пояснень, необхідних для здійснення повноважень щодо контролю за дотриманням вимог законодавства про рекламу щодо розміщення зовнішньої реклами дахової конструкції з інформаційним полем: «МАХ BEER...» за адресою: АДРЕСА_2 , що є порушенням абзацу першого частини другої статті 26 Закону України «Про рекламу»;
		- рішенням від 16 березня 2021 року № 43 накладено штраф у розмірі 5   083,00 грн за розміщення зовнішньої реклами дахової конструкції з інформаційним полем: «МАХ BEER...» за адресою: АДРЕСА_2 , без наявності дозволу Харківської міської ради на розміщення зовнішньої реклами, що є порушенням частини першої статті 16 Закону України «Про рекламу»;
		- рішенням від 16 березня 2021 року № 44 накладено штраф у розмірі 5   083,00 грн за розміщення зовнішньої реклами дахової конструкції з інформаційним полем: «МАХ BEER...» за адресою: АДРЕСА_2, яка є знаком для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, що є порушенням частини другої статті 22 Закону України «Про рекламу»;
		29. Таким чином, загальна сума штрафів становить 27   132,00 грн.
		30. Відповідачеві позивачем надіслано другі примірники рішень про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу № 37, № 38, №39 та № 40 від 15 березня 2021 року та № 41, № 42, № 43 та № 44 від 16 березня 2021 року, другі примірники протоколів засідання № 43, № 44, № 45 та № 46 від 15 березня 2021 року та № 47, № 48, № 49 та № 50 від 16 березня 2021 року та приписи про усунення порушень № 26 та № 27 від 15 березня 2021 року та № 28 та № 29 від 16 березня 2021 року, що підтверджується листом ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області від 17 березня 2021 року № 5.2-057/2/4091-21.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		31. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		32. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		33. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		34. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		35. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2022 року не відповідають, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими, з огляду на наступне. 
		36. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		37. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про відсутність у ГУ Держпродспоживслужби правових підстав для звернення до суду з позовом про примусове стягнення суми штрафу з відповідача, оскільки, на думку скаржника, суди неправильно застосували положення Закону України «Про рекламу» та Порядку №   693, а також не врахували правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 5 червня 2019 року у справі № 812/1234/18.
		38. Надаючи правову оцінку доводам касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів виходить з наступного. 
		39. Відповідно до частин першої-третьої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди; делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		40. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		41. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовим спором є спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
		42. Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
		43. За правилами частини четвертої статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
		44. Пунктом 5 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.
		45. Відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.
		46. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, визначених Конституцією та законами України. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		47. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі № 812/1234/18, Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року у справі № 240/401/19 та Верховного Суду від 1 лютого 2023 року у справі № 260/2284/21.
		48. Виникнення спірних правовідносин обумовлено несплатою ФОП ОСОБА_1 штрафу за порушення Закону України «Про рекламу» у розмірі 27   132,00 грн, застосованого рішеннями ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області № 37, № 38, № 39 та № 40 від 15 березня 2021 року та № 41, № 42, № 43 та № 44 від 16 березня 2021 року.
		49. Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, є Закон України «Про рекламу».
		50. Відповідно до статті 1 Закону України «Про рекламу» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рекламою є інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
		Реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
		51. За частиною восьмою статті 8 Закону України «Про рекламу» визначено, що розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.
		Не вважається рекламою вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення (частина шоста статті 9 Закону України «Про рекламу»).
		52. За частиною першою статті 7 Закону України «Про рекламу» основними принципами реклами є: законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди.
		53. Правовий висновок щодо застосування положень Закону України «Про рекламу» викладений у постановах Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 1840/2539/18, від 7 лютого 2020 року у справі № 405/4704/15-а (2-а/405/85/16), від 14 липня 2020 року у справі № 808/353/17, від 21 вересня 2021 року у справі № 420/4649/19, від 27 вересня 2021 року у справі № 380/8727/20, від 18 травня 2022 року у справі № 580/1853/21 та від 19 січня 2023 року у справі № 420/2004/22.
		54. Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про рекламу» контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.
		55. Питання накладення уповноваженими особами Державної інспекції з питань захисту прав споживачів та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав) регулює Порядок № 693.
		56. На підставі пункту 8 Порядку № 693 накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники.
		57. Пунктом 20 Порядку № 693 визначено, що сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.
		58. Відповідно до абзацу другого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - Держпродспоживслужба, Служба відповідно), реорганізувавши шляхом перетворення Державну ветеринарну та фітосанітарну службу і приєднавши до Служби, що утворюється, Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів і Державну санітарно-епідеміологічну службу та поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються.
		59. Таким чином, на Держпродспоживслужбу покладено функції, зокрема, у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами, в тому числі щодо накладення штрафів на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами та стягнення штрафів у судовому порядку.
		60. Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1092 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів» реорганізовано територіальні органи Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, Державної інспекції з питань захисту прав споживачів та Державної санітарно-епідеміологічної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Держпродспоживслужби за відповідним переліком.
		61. На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2016 року N 260-р «Питання Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів» Держпродспоживслужба приступила, крім іншого, до виконання функцій і повноважень Державної інспекції з питань захисту прав споживачів.
		62. Виходячи з аналізу наведених правових положень законодавства та беручи до уваги обставини цієї справи, Суд дійшов висновку про те, що у спірних відносинах ГУ Держпродспоживслужби у Харківській області діє як суб`єкт владних повноважень, наділений Законом України «Про рекламу» та Порядком № 693 функціями контролю за дотриманням законодавства України про рекламу та, відповідно, правом на звернення до суду з позовом про примусове стягнення штрафу за порушення законодавства про рекламу. Крім того, колегія суддів доходить висновку, що цей спір не пов`язаний з вирішенням питання щодо цивільного права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовує у цих правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції.
		63. Аналогічних висновків у подібних спірних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 червня 2019 року у справі № 812/1234/18 та Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2022 року у справі № 640/19933/21.
		64. Звертаючись до адміністративного суду з позовом, за загальним правилом, суб`єкт владних повноважень переслідує мету захисту публічного інтересу, який охоплює суспільний та державний інтереси. Тому, відповідне право співвідноситься із завданнями адміністративного судочинства, що визначені частиною першою статті 2 КАС України.
		Захист інтересів держави (публічних інтересів) потребує наявності у суб`єкта владних повноважень відповідних повноважень, у тому числі, права на звернення до суду з позовом.
		В окремих випадках, коли виникає необхідність у судовому захисті охоронюваного законом інтересу, суб`єкт владних повноважень звертається до адміністративного суду з позовом до іншого суб`єкта владних повноважень. Отже, суди мають застосовувати широкий підхід до визначення права суб`єкта владних повноважень до адміністративного суду з позовом.
		65. Зокрема, стосовно судового захисту охоронюваного законом інтересу у пункті 3.4 Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 визначено, що охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. 
		66. У підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 підкреслюється, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства; всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
		67. Поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається у законах України, згідно з п. 3.6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 означає правовий феномен, який, зокрема, виходить за межі змісту суб`єктивного права; має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом; регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним».
		68. У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга стаття 3 Конституції України); для здійснення такої діяльності органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.
		69. Колегія суддів також звертає увагу, що в постанові від 15 липня 2019 року у справа № 420/5625/18 Верховний Суд дійшов до висновку, що під судовим захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів
		70. Враховуючи обставини цієї справи, а також висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі № 812/1234/18, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими закрито провадження у справі, прийняті з порушенням норм процесуального права. 
		71. Стосовно застосування судами попередніх інстанцій правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 26 вересня 2018 року у справі №   826/853/17 та від 23 вересня 2021 року у справі № 816/259/18, в яких Суд дійшов протилежного висновку, а саме - про відсутність у ГУ Держпродспоживслужби права на звернення до суду з позовом про стягнення із суб`єкта господарювання штрафу за порушення законодавства про рекламу, колегія суддів зазначає наступне.
		72. У постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 130/1001/17, на підставі аналізу положень статей 346 та 347 КАС України, Верховний Суд зазначив, що висновки, які містяться в рішеннях судової палати касаційного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів касаційного суду, висновки об`єднаної палати - над висновками палати чи колегії суддів касаційного суду, а висновки ВП ВС - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів.
		73. Крім того, Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 та від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17, зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
		74. Даний висновок застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 804/937/16, від 16 березня 2020 року у справі № 1.380.2019.001962, від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20, від 25 лютого 2021 року у справі № 580/3469/19, від 6 квітня 2021 року у справі № 640/14645/19 та від 18 травня 2022 року у справі № 160/5259/20.
		75. На цій підставі колегія суддів доходить висновку, що оскільки правовий висновок, висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 5 червня 2019 року у справі № 812/1234/18 у подібних спірних правовідносинах, має перевагу над висновком Верховного Суду, викладеного у постановах від 26 вересня 2018 року у справі №   826/853/17 та від 23 вересня 2021 року у справі № 816/259/18, суди попередніх інстанцій повинні враховувати саме висновок Великої Палати Верховного Суду. 
		76. На цій підставі колегія суддів доходить висновку про те, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування положень Закону України «Про рекламу» та Порядку № 693, а також ухвалили рішення без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, висловлених, зокрема у постанові від 5 червня 2019 року у справі № 812/1234/18.
		77. Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
		Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).
		78. Скаржник у касаційній скарзі просить направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, проте, у даному випадку, оскільки у касаційному порядку переглядаються процесуальні рішення судів попередніх інстанцій, якими не розглянуто справу по суті, скасування таких рішень є підставою для направлення справи для продовження розгляду справи до суду першої інстанції.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		79. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційну скаргу ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області слід задовольнити, процесуальні рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими закрито провадження у справі, скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		80. Оскільки колегія суддів повертає справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, не ухвалюючи нового рішення, то відповідно до відповідно до статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають. 
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області задовольнити. 
		Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2022 року скасувати.
		Справу за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафу направити для продовження розгляду до Харківського окружного адміністративного суду.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		Суддя-доповідач                                                                       Я.О. Берназюк 
		Судді:                                                                                               Л.Л. Мороз 
		                                                                                          С.Г. Стеценко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...