Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 991/3250/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: 02.05.2023. Зареєстровано: 03.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 04.05.2023.
Дата набрання законної сили: 02.05.2023
Номер судового провадження: 22-а/991/8/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		справа № 991/3250/23
		провадження № 22-а/991/8/23
		 
		 
		ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
		АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 травня 2023 року                                                                   м. Київ
		 
		Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
		головуючого судді Панкулича В. І.,
		суддів Боднара С.Б., Семенникова О.Ю.,
		 
		розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 21.04.2023 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі за позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «ДЕЛЬТА-СЕРВІС», Приватне акціонерне товариство «КАШТАН», ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНКА», Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕБКО-АВТО», ОСОБА_4 , про застосування санкції, передбаченої п.1-1 ч.1 ст.4 Закону України «Про санкції», 
		 
		В С Т А Н О В И Л А: 
		       
		13 квітня 2023 року Міністерство юстиції України звернулося до Вищого антикорупційного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про застосування санкції, передбаченої п.11 ч.1 ст. 4 Закону України «Про санкції».
		21 квітня 2023 року позивач подав заяву про забезпечення вказаного позову шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам та інше) щодо об`єктів нерухомості, належних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , часток у статутних капіталах юридичних осіб, належних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також шляхом заборони органам державної реєстрації прав на транспортні засоби, органам та особам що виконують функції державного реєстратора прав на транспортні засоби вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам та інше) щодо транспортного засобу, належного ОСОБА_1 .
		Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 21 квітня 2023 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. Рішення обґрунтовано тим, що ч.8 ст.5 Закону України «Про санкції» передбачає правовий механізм тимчасового позбавлення права користування та розпорядження активами осіб, щодо яких застосовано санкції, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії тотожні за змістом здійсненню права розпоряджання ними. 
		За висновком суду, міністерство наділене повноваженнями, які за своєю природою є аналогічними виду заходу забезпечення позову, на застосуванні якого воно наполягає, зокрема, зобов`язувати компетентні органи та посадових осіб вчиняти дії, спрямовані на тимчасове позбавлення відповідних осіб права користуватися та розпоряджатися такими активами. А тому не має жодних підстав для забезпечення позову судом.
		Не погоджуючись з ухвалою, Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, просить її скасувати та винести нову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити та заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам та інше) щодо визначеного в апеляційній скарзі майна.
		Апеляційні вимоги мотивує тим, що міністерство може звернутися з вимогою до компетентних органів тільки щодо блокування майна підсанкційної особи, яке їй належить на праві власності. У той же час, якщо буде виявлено активи, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії тотожні за змістом здійсненню права розпоряджання ними, то права щодо блокування таких активів на етапі первинного їх аналізу та збору доказів в міністерства немає. 
		У разі наявності підстав для звернення до суду з позовом про застосування санкції у вигляді стягнення активів підсанкційної особи в дохід держави, які їй належать прямо та/або опосередковано, міністерство визнає таке майно об`єктом стягнення і використовує право звернення із заявою про забезпечення позову у зв`язку з необхідністю забезпечення реального та неухильного виконання судового рішення. Невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, оскільки відповідач може вчинити дії з відчуження майна.
		За результатами розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення її без задоволення, а оскаржуваної ухвали без змін з таких причин.
		Відповідно до ст.5-1 Закону України "Про санкції" санкція у вигляді стягнення в дохід держави активів має винятковий характер, може бути застосована лише щодо фізичних та юридичних осіб, які своїми діями створили суттєву загрозу національній безпеці, суверенітету чи територіальній цілісності України (в тому числі шляхом збройної агресії чи терористичної діяльності) або значною мірою сприяли (в тому числі шляхом фінансування) вчиненню таких дій іншими особами. Вона застосовується лише в період дії правового режиму воєнного стану та за умови, що на відповідну фізичну чи юридичну особу в порядку визначеному законом вже накладено санкцію у виді блокування активів.
		Указом Президента України від 19 жовтня 2022 року № 726/2022 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». Відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України до ОСОБА_1 застосовано обмежувальні заходи, серед яких блокування активів.
		Відповідно до ст.4 Закону України «Про санкції» блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. 
		Вищезазначеним рішенням Рада національної безпеки і оборони України позбавила ОСОБА_1 права користуватися та розпоряджатися активами, що йому належать, а також активами, щодо яких він може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
		Згідно із ч.8 ст.5 Закону України «Про санкції» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, вживає заходів щодо виявлення та розшуку активів фізичних та юридичних осіб, зазначених у відповідних рішеннях Ради національної безпеки і оборони України. 
		У разі виявлення незаблокованих активів зазначений орган виконавчої влади звертається до відповідних органів та/або посадових осіб з вимогою вчинити дії, спрямовані на тимчасове позбавлення відповідних осіб права користуватися та розпоряджатися цими активами. Така вимога є обов`язковою та підлягає негайному виконанню.
		Згідно з Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, є Міністерство юстиції України.
		Міністерство юстиції України, реалізуючи свої повноваження виявляє та розшуковує активи фізичних та юридичних осіб, зазначених у відповідних рішеннях Ради національної безпеки і оборони України, у разі виявлення незаблокованих активів - зобов`язує компетентні органи та посадових осіб вчиняти дії, спрямовані на тимчасове позбавлення відповідних осіб права користуватися та розпоряджатися відповідними активами. 
		Таким чином, Міністерство юстиції України не лише має право, а й зобов`язано блокувати виявлені активи, щодо яких підсанкційна особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
		Доводи апеляційної скарги про те, що міністерство має право блокувати тільки активи, які безпосередньо належать на праві власності підсанкційній особі, є безпідставними та суперечать вимогам ст.ст.4,5 Закону України "Про санкції".
		       Розгляд заяви щодо застосування санкції здійснюється в порядку адміністративного судочинства за правилами, визначеними ст. 283-1 Кодексу адміністративного судочинства України. Особливість провадження у справах про застосування санкцій, скорочені строки розгляду відповідного позову, визначення Законом України "Про санкції" спеціального порядку блокування активів підсанкційних осіб виключають можливість і необхідність застосування судом заходів забезпечення позову. Сам по собі розгляд судом заяви про забезпечення позову, апеляційне оскарження судового рішення з цього питання, розгляд апеляційної скарги можуть призвести до наслідків, протилежних меті забезпечення позову, завдати шкоди розгляду позову по суті. 
		       Відповідно до ч.2 ст.167 КАС України якщо подана заява є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
		       Колегія суддів вважає, що Вищий антикорупційний суд з встановлених ним підстав мав повернути позивачу заяву про вжиття заходів забезпечення позову без розгляду як таку, що явно необґрунтована. І хоча суд першої інстанції розглянув заяву по суті та відмовив у її задоволенні, судове рішення не підлягає скасуванню, оскільки воно ґрунтується на законних підставах і не призвело до порушення прав та інтересів сторін.
		       Інші наведені в оскаржуваному рішенні висновки суду та доводи апеляційної скарги не мають правового значення, не впливають на результати апеляційного розгляду. 
		       Керуючись ст.ст.150, 283-1, 308, 311, 316, 321 КАС України,-
		У Х В А Л И Л А:
		Ухвалу Вищого антикорупційного суду від 21 квітня 2023 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі за позовом до ОСОБА_1 про застосування санкції, передбаченої п.1-1 ч.1 ст.4 Закону України «Про санкції» залишити без змін, а апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню.
		 
		Головуючий                                                                     В. І. Панкулич
		 
		Судді                                                                          С. Б. Боднар
		 
		О.Ю. Семенников

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...