Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 205/151/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 03.05.2023. Зареєстровано: 04.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 05.05.2023.
Дата набрання законної сили: 20.05.2023
Номер судового провадження: 2/205/416/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		19.04.2023 Єдиний унікальний номер 205/151/23
		 
		 
		Єдиний унікальний номер 205/151/23
		 
		Провадження № 2/205/416/23
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		19 квітня 2023 року м. Дніпро
		 
		Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі: 
		головуючого судді Приходченко О.С.
		при секретарі Король Т.А.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення безпідставно списаних коштів,  
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		27 грудня 2022 року ОСОБА_1 направила поштою до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська позов до відповідача АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення безпідставно списаних коштів, який надійшов до суду 05 січня 2023 року.
		Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня 2023 року позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2023 року у задоволенні клопотання розгляд справи в загальному позовному провадженні АТ КБ «ПриватБанк» було відмовлено.
		Позивач у своєму позові посилалася на те, що 10 липня 2022 року їй зателефонували невстановлені особи, які назвалися «представниками Національного банку України», і повідомили, що з належних їй карткових рахунків зловмисники намагаються зняти грошові кошти. Зазначили, що з метою захисту грошових коштів їй потрібно переказати кошти на резервний рахунок, після чого було надіслано повідомлення з паролем входу в Приват-24 з телефонного номеру. Після надсилання цих повідомлень, невстановленими особами було здійснено несанкціонований вхід в додаток «ПриватБанк» та проведення операцій з переказом грошових коштів. Загалом було здійснено 5 транзакцій з кредитних рахунків позивача без зазначення коду та банку отримувача на загальну суму 152406 грн. 14 коп. Тривалість між переказами становила 1-2 хвилини і здійснювалися під час телефонної розмови. Усвідомивши, що грошові кошти були перераховані з її карткових рахунків, вона почала телефонувати на гарячу лінію АТ КБ «ПриватБанк» з метою блокування карток. При цьому самі картки знаходилися у неї, особисту інформацію нікому не передавала. 10 липня 2022 року вона звернулася із заявою про вчинення кримінального правопорушення, відомості в ЄРДР внесені за № 12022046690000029 від 14 січня 2022 року. Згідно з протоколом допиту потерпілого від 16 липня 2022 року її було визнано потерпілою, а її заяву від 10 липня 2022 року за № 17068 приєднано до кримінального провадження. Також 10 липня 2022 року вона звернулася із заявою до кіберполіції. 12 липня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про проведення службового розслідування та повернення безпідставно списаних коштів, на яку листом від 19 липня 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» повідомлено про неможливість задоволення її вимог, оскільки списання коштів в результаті шахрайських дій було здійснено за допомогою використання особистої інформації, тому у даному випадку банк не несе відповідальність за подібні операції. Вона була змушена особисто сплачувати заборгованість за кредитними зобов`язаннями з метою уникнення нарахування відсотків. Просила суд зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» повернути безпідставно списано грошові кошти у розмірі 152406 грн. 14 коп. на її особистий картковий рахунок, а також стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн. 
		Відповідач АТ КБ «ПриватБанк» у своєму відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що відповідальність за всі операції, вчинені в мережі інтернет по картках, прив`язаних до доступу карткового рахунку через інтернет, покладається на клієнта. У разі виявлення факту несанкціонованого доступу клієнт зобов`язаний подати заявку до банку з цього питання. Банк у свою чергу представляє інтереси клієнта в міжнародній платіжній системі з питання повернення санкційовано списаної суми. Заперечування операції по кредитній картці можливо не більше 3-х разів, після чого карта підлягає переоформленню. Клієнт несе відповідальність у повному обсязі за всі операції, які супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заяви про блокування картки (рахунку) на рух коштів, номера мобільного телефону на надання банківських послуг. Переказ коштів з картки позивача був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів «Приват24». Вхід здійснено під авторизацією ОСОБА_1 . При даній процедурі клієнт уводить ім`я користувача і пароль та входить у Приват24, створює необхідний платіж, вводить ключ доступу, відомий тільки йому, після чого до банку надходить платіжне доручення, на підставі якого банк здійснює переказ коштів. Позивач сама передала невідомій особі код підтвердження операції  код, який надійшов їй на телефон, який заборонено передавати третім особам. Без розголошення з боку ОСОБА_1 коду на підтвердження операції інша особа не мала би можливості зняти та переказати кошти. Списання коштів відбувалося через халатне ставлення позивача щодо нерозповсюдження персональної інформації. Якщо операції, за твердженням позивача, нею не здійснювалися, то дані операції стали можливими виключно в результаті розголошення самим клієнтом конфіденційної інформації по свої картці, передачі даних та паролів третім особам. Наявність кримінального провадження не свідчить про вчинення злочину відносно позивача до постановлення вироку, яким такі обставини можуть бути встановлені, та не може бути підставою для звільнення її від виконання умов та правил про надання банківських послуг. Відповідач має надійну систему захисту рахунків клієнтів банку і без розголошення персональних даних неможливо отримати доступ до рахунку. Із заявою про термінове блокування карти шляхом дзвінку на гарячу лінію невідкладно протягом 15 хвилин з моменту переказу коштів здійснено не було. Списання коштів відбувалося з рахунку платника за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу, відновлення банком залишку коштів на рахунку користувача в даному випадку застосовано бути не може, оскільки доказами спростовується припущення позивача про не санкціонованість списання коштів з рахунку позивача. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд. Кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників рахунків або на підставі розрахункових документів. Також зазначив, що відповідальність за незаконне отримання грошових коштів несе отримувач, а не особа, яка їх обслуговує. Час професійної правничої допомоги є очевидно завищеним, тому заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. 
		Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню за наступних підстав.
		Судом встановлено, що 14 січня 2022 року ВП № 33 ДРУП ГУНП у Дніпропетровській області за заявою ОСОБА_2 було внесено відомості до ЄРДР за № 12022046690000029 (а.с. 19).
		10 липня 2022 року з карткового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_3 , було здійснено переказ грошових коштів на загальну суму 90299 грн. 25 коп. (а.с. 15), з карткового рахунку № НОМЕР_2  на суму 62106 грн. 89 коп. (а.с. 16).
		12 липня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про проведення службового розслідування та повернення безпідставно списаних коштів (а.с. 10, 11).
		Листом АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0./7-220711/4337 від 19 липня 2022 року було повідомлено позивачеві, що переказ коштів з картки було здійснено шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування, вхід здійснений під авторизацією ОСОБА_1 , такі дії можливо здійснити лише за допомогою використання фінансового телефону та іншої особистої інформації (а.с. 12). 
		Відповідно до протоколу допиту від 16 липня 2022 року ОСОБА_1 було допитано як потерпілу в кримінальному провадженні № 120220466900000029 від 14 січня 2022 року (а.с. 17-18).
		За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
		Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
		Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
		У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом (ст. 1073 ЦК України).
		Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог  відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Згідно з пунктом 2 розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі  Положення № 705), емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу. Емітент під час видачі електронного платіжного засобу за наявності можливості змінити ПІН користувачем зобов`язаний проінформувати користувача про це право та запропонувати змінити ПІН. Користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.
		Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення № 705 банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором: 1) повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу; 2) забезпечити користувачу можливість інформувати банк про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем; 3) реєструвати та протягом строку, передбаченого законодавством України для зберігання електронних документів, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування банком користувача та користувачем банку; 4) банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.
		Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення № 705 користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.
		Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення № 705).
		Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення № 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.
		Саме на банк, який є професійним учасником ринку надання банківських послуг,покладено обов`язок доведення того, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони.
		Суд не приймає як належний і достатній доказ роздруківку з екрану мобільного пристрою повідомлень від «PrivatBank», надані стороною позивача з огляду на наступне.
		Як вбачається з наданих до матеріалів позову доказів, а саме копій скрин-шоту мобільного пристрою, вбачається, що у період часу з 10.15 годин по 10.49 годину абонентові від «PrivatBank» надходили текстові повідомлення про здійснення платежів в системі Privat24. При цьому, однозначно ідентифікувати дату, коли вказані повідомлення були отримані, а також абонента, якому вони були адресовані, неможливо.
		Також неможливо встановити власника рахунку, з якого грошові перекази були здійснені, номер карткового рахунку, оскільки самі текстові повідомлення не містять будь-яких відомостей про це. 
		Відповідач стверджує, що переказ грошових коштів було здійснено через систему дистанційного обслуговування клієнтів з авторизацією ОСОБА_1 , введенням ключа доступу та пароля, відомих лише клієнтові.
		При цьому, ОСОБА_1 в позовній заяві посилається на те, що їй надійшов дзвінок, нібито, від представників Національного банку України, після чого було надіслано текстове повідомлення з паролем входу, після чого здійснено грошові перекази. В протоколі допиту від 16 липня 2022 року ОСОБА_1 зазначає, що 10 липня о 10.11 годині їй надійшов дзвінок, начебто з Національного банку України, з повідомленням, що з її карток тричі намагалися зняти кошти у сумі 29000 грн. Для попередження наступних злочинних дій їй було названо її дані, номери карток та суми на рахунках, і запропоновано перевести кошти на її банківський рахунок і у зворотному напрямку. Розмовляючи по телефону з шахраями, їй на номер мобільного телефону надійшло повідомлення з паролем для входу в її акаунт Приват24, яке вона побачила після розмови (а.с. 17-18). 
		Згідно з пунктами 7, 8 розділу VI Положення № 705 емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
		Позивач стверджує, що нею було здійснено дзвінок на гарячу лінію АТ КБ «ПриватБанк» з метою блокування карток. Доказів зазначеному судові надано не було, зокрема відсутні відомості з електронного кабінету оператора телефонного мобільного зв`язку, яким користується ОСОБА_1 , від 10 липня 2022 року, на який позивачем здійснено повідомлення про списання грошових коштів з її карткового рахунку поза її волею, повернення вказаних грошових коштів та блокування карток на контактний номер телефону НОМЕР_3 АТ КБ «ПриватБанк», тобто, підтвердження неналежного виконання банком своїх обов`язків щодо недопущення списання грошових коштів з рахунків клієнта без його розпорядження та поза його волею.
		За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
		У ч. 2 ст.78ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Згідно з ч. 1 ст.80ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Таким чином, обставини, зазначені у позовній заяві, не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду, за таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених вимог, тому у їх задоволенні слід відмовити.
		На підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Позивач при зверненні з позовом до суду була звільнена від сплати судового збору на підставі ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», враховуючи результат розгляду справи, судові витрати у справі слід віднести за рахунок держави.
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, ст. 610, ч. 1 ст. 612, ст.ст. 627, 628, 629, ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1054 ЦК України, ч. 1 ст. 141, ч. 1 ст. 223, ст. ст. 263-265, ч. 4 ст. 268 ЦПК України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001; м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) про стягнення безпідставно списаних коштів відмовити.
		Судовий збір віднести за рахунок держави.
		 
		Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
		 
		 
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...