Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 535/13/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 03.05.2023. Зареєстровано: 04.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 05.05.2023.
Дата набрання законної сили: 18.01.2024
Номер судового провадження: 1-кп/535/203/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022221070000754

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 535/13/23
		Провадження № 1-кп/535/203/23 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		03 травня 2023 року смт Котельва
		Котелевський районний суд Полтавської області у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		з секретарем судового засідання ОСОБА_2 ,
		за участю: прокурора ОСОБА_3 
		в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; 
		обвинуваченого ОСОБА_4 
		в режимі відеоконференції з ДУ «Харківський слідчий ізолятор»; 
		та захисника ОСОБА_5 
		в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів;
		розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене 11.10.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022221070000754 про обвинувачення
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Галаганівка Снигирівського району Миколаївської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, не працюючого, не являється особою з обмеженими можливостями, не військовозобов`язаного, раніше не судимого, не маючого постійного місця реєстрації, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення- злочину, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України,
		У С Т А Н О В И В:
		24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26.06.1945, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі  ООН).
		До складу ООН входять Україна, Російська Федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
		Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН усі Члени зазначеної організації утримуються у своїх міжнародних відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 № 36/103 про неприпустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями від 21.12.1965 № 2131 (ХХ) що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; від 24.10.1970 № 2625 (XXV, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та № 3314 (ХХІХ) від 14.12.1974, що містить визначення агресії, встановлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію або втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплені обов`язки держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення або підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербування найманців або посилання таких найманців на територію іншої держави.
		Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено, що ознаками агресії є: 
		- застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;
		- застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
		Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:
		- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, хоч би який тимчасовий характер вона не мала, що є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або її частини;
		- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
		- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
		- напад збройними силами держави на сухопутні, морські чи повітряні сили чи морські та повітряні флоти іншої держави;
		- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з державою, що приймає, порушуючи умови, передбачені в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
		- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала у розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
		- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, регулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, що мають настільки серйозний характер, що це рівносильно наведеним вище актам, або її значна участь у них.
		Жодні міркування будь-якого характеру чи то політичного, економічного, військового, чи іншого характеру не можуть бути виправданням агресії.
		Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили або загрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання суперечок та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва від 01.08.1975, який був підписаний СРСР, правонаступником якого є Російська Федерація.
		Статтями 1 і 2 III Конвенції про відкриття військових дій від 18.10.1907, що вступила в дію 26.01.1910 і 07.03.1955 визнана СРСР, правонаступником якого є Російська Федерація, передбачено, що військові дії між державами не повинні починатися без попереднього та недвозначного попередження у формі або мотивованого оголошення війни або ультиматуму з умовним оголошенням війни. Про існування стану війни має бути негайно повідомлено нейтральним державам, і він матиме для них дійсну силу лише після отримання повідомлення.
		У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі  Декларація) зазначено, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту та неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. 
		Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки було схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави  України. Відповідно до зазначеного документа територія України є неподільною та недоторканною.
		Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація.
		Відповідно до пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року Російська Федерація, Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні свої зобов`язання згідно з принципами Заключного акта співробітництва в Європі від 01.08.1975 поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою або її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що жодна їхня зброя ніколи не використовуватиметься проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
		Відповідно до пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримання миру та стабільності в Співдружності Незалежних Держав від 10 лютого 1995 року, укладеного між державами СНД, серед яких є Україна та Російська Федерація, держави підтвердили непорушність існуючих кордонів одна одної та зобов`язалися виступати проти будь-яких дій, що підривають їх непорушність, а також вирішувати всі суперечки, що виникають з питань кордонів і територій, тільки мирними засобами. Держави також зобов`язалися не підтримувати на території інших держав-учасниць сепаратистські рухи, а також сепаратистські режими, якщо такі виникнуть; не встановлювати із ними політичних, економічних та інших зв`язків; не допускати використання ними територій і комунікацій держав-учасниць Співдружності; не надавати їм економічної, військової та іншої допомоги.
		31 травня 1997 року, відповідно до положень Статуту ООН та зобов`язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки та співробітництва в Європі, Україна та Російська Федерація уклали Договір про дружбу, співпрацю та партнерство між Україною та Російською Федерацією (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року 13/98-ВР та Федеральним Законом Російської Федерації від 02 березня 1999 року № 42 - ФЗ). Відповідно до статей 2  3 зазначеного Договору Російська Федерація зобов`язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів і зобов`язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, включаючи економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.
		Відповідно до опису та карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований Російською Федерацією 22.04.2004), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької та Луганський областей належить до території України.
		Відповідно до статей 1-3, 6 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава; Суверенітет України поширюється на всю її територію; Україна є унітарною державою; Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною; Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
		Згідно зі ст. ст. 17, 19, 65, 68 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом; На території України не допускається розташування іноземних військових баз; Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України; Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей; Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
		Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі  АР Крим) є невід`ємною складовою України та в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її ведення.
		Незважаючи на викладене, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в порушення зазначених вище міжнародних нормативно-правових актів, 22 лютого 2022 року Президент Російської Федерації, реалізуючи злочинний план, спрямований на насильницьку зміну меж території та кордонів України, порушення порядку, встановленого Конституцією України, направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил Російської Федерації за межами російської федерації, яке було задоволене.
		24 лютого 2022 року о 05 год. Президент РФ ( ОСОБА_6 ) оголосив рішення про початок військової операції в Україні.
		Того ж дня, близько 05 год 10 хв, Збройними Силами Російської Федерації, що діяли за наказом керівництва Російської Федерації та збройних сил Російської Федерації, здійснено запуск крилатих та балістичних ракет по аеродромах, військових штабах, складах, підрозділах Збройних Сил України та інших військових формувань. Після цього війська РФ сухопутним шляхом проникли на територію суверенної держави Україна.
		У зв`язкуз цим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
		Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» затверджено зазначений Указ.
		Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
		Законом України від 15.03.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.
		Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб.
		Законом України від 21.04.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.
		Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.
		Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.
		На часткову змінустатті 1Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX(зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, та Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
		В період не раніше 11 квітня 2022 року та не пізніше 14 квітня 2022 року військовослужбовці збройних сил Російської Федерації шляхом збройної агресії, спільно з представниками так званих «ДНР» та «ЛНР», здійснили тимчасову окупацію смт Борова Ізюмського району Харківської області з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, іншими об`єктами. 
		В період часу приблизно з 15.05.2022 року по 21.07.2022 року, більш точний час встановити з об`єктивних причин не виявилось можливим, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи громадянином України, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення територій, усвідомлюючи російську агресію проти України, з метою переслідування своїх особистих інтересів, перебуваючи на тимчасово окупованій території в смт. Борова Ізюмського району Харківської області, діючи умисно, протиправно, достеменно знаючи, що співробітники СПД № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області виїхали з населеного пункту та не контролюють обстановку щодо його життєдіяльності, а окупаційні війська є незаконними і проводять свою діяльність на території України всупереч нормам чинного законодавства України та міжнародних договорів при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, під час воєнного стану, маючи злочинний умисел на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, добровільно зайняв посаду «чергового чергової частини» новоствореного правоохоронного органу  «народної поліції», розташованого за адресою: Харківська область, Ізюмський район, смт. Борова, пров. Майстрів, 1, а саме здійснював контрольно-пропускний режим у відділі «народної поліції» та охорони адміністративної будівлі. Вказані обов`язки здійснював у період часу з 08:00 год. до 08:00 год. наступного дня та заступав через одну добу.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, не визнав , пояснив про обставини вчинення кримінального правопорушення, якими підтвердив фактичні обставини справи. При цьому пояснив, що 24.02.2022 сталось повномасштабне вторгнення на територію України російських військ, у квітні 2022 р. було окуповано смт Борова Ізюмського району Харківської області. Він на той час працював у приватного підприємця. Одного разу він підійшов до коменданта ОСОБА_7 для отримання перепустки, оскільки паспорт був втрачений, а було лише свідоцтво про народження і трудова книжка. Комендант запропонував звернутися до поліції. Звернувшись до начальника «народної поліції» ОСОБА_8 , йому було запропоновано іти на роботу до цієї «народної поліції», оскільки у його трудовій книжці був запис про роботу у поліції. Ця пропозиція була висловлена з погрозою «неприємностей» і психологічним тиском. Через декілька днів, при новій зустрічі з начальником «народної поліції» ОСОБА_9 , останній знову наголосив на «неприємностях», які його чекають у разі відмови від роботи у «народній поліції». ОСОБА_4 боявся за своїх близьких: співмешканку, її дочок та онуків і тому погодився на співпрацю. Заяву про прийняття на роботу він не писав, з посадовими обов`язками не ознайомлювався. Він працював у «народній поліції» за адресою: Харківська область, Ізюмський район, смт. Борова, пров. Майстрів, 1, а саме з здійснював контрольно-пропускний режим у відділі «народної поліції», охороняв адміністративну будівлю, супроводжував затриманих. Вказані обов`язки здійснював у період часу з 08:00 год. до 08:00 год. наступного дня та заступав на чергування через одну добу, всього приблизно 2,5 місяці. На роботу ходив у цивільному одязі і жовто- свалатовому жилеті з написом «поліція». Зброї, бронежилета, посвідчення та спецзасобів у нього не було. Заробітну плату отримував у якості гуманітарної допомоги, продуктами харчування. До жителів смт Борова ставився добре, фізичну силу не застосовував. В кінці липня, після звільнення ОСОБА_8 , ОСОБА_4 також пішов з роботи, бо йому в цьому більше ніхто не перешкоджав. Після цього ОСОБА_4 деякий час працював охоронцем у Пенсійному Фонді. На виконання роботи у «народній поліції» та у Пенсійному Фонді він погодився не добровільно, а під примусом та під тиском.
		Допитані у судовому засіданні свідки підтвердили факт співпраці ОСОБА_4 з окупаційними військами РФ, виконання ним роботи чергового чергової частини «народної поліції» за адресою: Харківська область, Ізюмський район, смт. Борова, пров. Майстрів, 1, а саме.
		   Свідок ОСОБА_10 пояснив, що весною та влітку 2022 його неодноразово затримували працівники «народної поліції» в окупованому смт Борова та доставляти до приміщення «народної поліції» по пров. Майстрів, 1, де працював ОСОБА_4 . Свідок неодноразово був поміщений у камеру ІТТ, куди його заводив і виводив ОСОБА_4 , який працював через добу. ОСОБА_4 одягнений був у темну форму з червоною пов`язкою на лівій руці. Сокирко вів себе чемно, стримано, запитував у затриманих, чи не потрібно кому води чи ліків.
		   Свідок ОСОБА_11 пояснила, що в кінці травня 2022 вона 2 тижні відпрацьовувала примусові роботи і бачила біла приміщення «народної поліції» за адресою: Харківська область, Ізюмський район, смт. Борова, пров. Майстрів, 1 ОСОБА_4 , який працював черговим через добу. Її також поміщали в камеру, де вона перебувала 2 доби. До камери їй приносив воду ОСОБА_4 .
		   Свідок ОСОБА_12 пояснив, що знає про роботу ОСОБА_4 у «народній поліції» за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки у кінці травня 2022 його, за перебування у нетверезому стані, було доставлено до поліції, а ОСОБА_4 помістив його у камеру за вказівкою працівниці поліції ОСОБА_13 . ОСОБА_4 був у цивільному одязі, жилетці з написом «поліція» і з червоною пов`язкою на руці. Свідок перебував у камері 5 діб. Сокирко приносив йому передачі від родичів, воду. Також свідок відбував 40 годин примусових робіт. При цьому також бачив, що ОСОБА_4 і інший черговий ОСОБА_14 працювали через добу. ОСОБА_4 до нього ставився добре, не ображав.
		Свідок ОСОБА_15 пояснив, що у травні 2022 його забрали до «народної поліції» по пров. Майстрів, 1 смт Борова, та помістили у камеру, де він перебував 3 доби, а потім ще 3 доби примусових робіт. За ці дні бачив ОСОБА_4 у черговій частині позмінно. ОСОБА_4 був у цивільному одязі, жилетці з написом «поліція» і з червоною пов`язкою на руці. ОСОБА_4 з усіма поводився нормально.
		Свідок ОСОБА_16 пояснив, що знає про роботу ОСОБА_4 під час окупації смт Борова у «народній поліції», оскільки неодноразово був затриманий і поміщений до камери за вживання алкогольних напоїв: у травні, середині червня. Відбував арешт у камері- 8 діб. За цей час декілька разів бачив ОСОБА_4 , який заходив у камеру і запитував, чи не потрібно нам чогось. Потім свідок відпрацьовував 15 діб примусових робіт. Бачив ОСОБА_4 на порозі поліції, як той перевіряв і пропускав у приміщення людей і у кімнаті чергових. Він був у цивільному одязі з червоною пов`язкою. Грубого відношення від ОСОБА_4 не було.
		   Свідок ОСОБА_17 пояснив, що йому відомо про роботу ОСОБА_4 під час окупації смт Борова у «народній поліції», оскільки в кінці травня 2022 був затриманий і поміщений до камери. У черговій частині по пров. Майстрів, 1 смт Борова сидів ОСОБА_4 у чорній формі і з пов`язкою. У камеру його заводив інший поліцейський -Літвінов . Сокирко приносив у камеру воду, їжу, вів себе не агресивно.
		   Свідок ОСОБА_18 пояснив, що проживає з ОСОБА_4 на одній вулиці в смт Борова і знає, що той працював під час окупації смт Борова військами РФ у «народній поліції», а потім в адміністрації, носив військову форму. Бачив ОСОБА_4 на порозі у приміщенні поліції по пров. Майстрів, 1 смт Борова (заходив та виходив з приміщення поліції) та разом з російськими військовими біля приміщення адміністрації.
		Свідок ОСОБА_19 пояснив, що був затриманий працівниками поліції у липні 2022 у центрі смт Борова та доставлений у приміщення поліції по пров. Майстрів, 1, де був поміщений ОСОБА_4 до камери у якій перебував до ранку. Ще ОСОБА_4 бачив у черговій частині. Він сидів за центральним столом і щось записував. Поводився, як старший у черговій частині. Потім дав вказівку, щоб свідок ішов і прибирав територію. ОСОБА_4 був у цивільному одязі.
		Свідок ОСОБА_20 пояснила, що під час окупації Борової ОСОБА_4 працював в черговій частині «народної поліції» по пров. Майстрів, 1. Бачила його там, коли відбувала примусові роботи, призначені ОСОБА_21 , у червні- липні 2022, а ОСОБА_4 був черговим . Коли прийшла на наступний день до поліції  бачила, що ОСОБА_4 змінив інший працівник. І так щодня. ОСОБА_4 контролював роботу, приймав інших затриманих, а також сидів у черговій частині за комп`ютером. При цьому був у цивільному одязі . 
		Свідок ОСОБА_22 пояснив, що ОСОБА_4 працював під час окупації смт Борова у «народній поліції», на якій посаді  не знає. Бачив його декілька разів у цивільному одязі у середині літа 2022 на порозі приміщення поліції.
		Свідок ОСОБА_23 пояснила, що знає про роботу ОСОБА_4 під час окупації Борової у «народній поліції», на якій посаді  не знає. Інколи, влітку 2022, проходячи повз, бачила його біля приміщення поліції та у дворі. ОСОБА_4 був у цивільному одязі. Зі слів сусідів знає, що ОСОБА_4 говорив, що свій вибір зробив і буде за Росію.
		Свідок ОСОБА_24 пояснив, що ОСОБА_4 працював під час окупації смт Борова у «народній поліції», бо бачив його у кінці літа 2022 у поліцейській формі ( напис на спині «поліція») у центрі Борової з автоматом на плечі. Біля приміщення поліції  не бачив.
		   Показання допитанихсвідків логічноузгоджені міжсобою,не суперечатьпоказанням обвинуваченого ОСОБА_4 ,матеріалам досудовогорозслідування тасудового слідства,підтверджують причетність ОСОБА_4 до перебуванняним  на посаді в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території-«чергового чергової частини» «народної поліції», розташованого за адресою: Харківська область, Ізюмський район, смт. Борова, пров. Майстрів, 1. 
		Так, судом визнано загальновідомим і таким, що не потребує доказуванню в межах даного провадження, що тимчасова окупація з боку РФ частини території України, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року та повномасштабного вторгнення РФ на територію України 24 лютого 2022 року, а також анексія з боку РФ частини території України є загально відомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами РФ, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, внаслідок якого були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, - а відтак ці факти не потребують окремого судового доказування.
		На підтвердження винуватості  ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, стороною обвинувачення надано наступні докази, які були досліджені судом:
		- протокол огляду адміністративного приміщення від 11.10.2022 року, в якому на момент огляду розташований сектор поліцейської діяльності №1 Ізюмського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області (смт Борова), та під час окупації було розташовано приміщення створеного окупаційною владою правоохоронного органу «Народной полиции» (а.с.88-99).
		- протокол огляду від 28.11.2022 року приміщення кабінету №40, який має назву «Камера схову речових доказів», в якому на момент проведення огляду розташований сектор поліцейської діяльності №1 Ізюмського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області (смтБорова), та відповідно до матеріалів кримінального провадження в зазначеній будівлі під час окупації військовослужбовцями збройних сил та інших відомств Російської Федерації було розташоване створене окупаційною владою правоохоронного органу «Народная полиция» (а.с.182-194);
		- протокол огляду документів від 28.11.2022 року, а саме: оригінал документа з назвою: «Табель учета рабочего времени Боровского отдела полиции за июнь 2022 года» з наступними графами та розділами:
		Графа «№ п/п» має наступні розділи: «1», «2», «З», «4», «5», «6», «7», «8», «9», «10», «11», «12», «13»;
		Графа «ФиО» має наступні розділи: «Стецюра ОСОБА_25 », « ОСОБА_26 », « ОСОБА_27 », « ОСОБА_28 », « ОСОБА_29 », « ОСОБА_30 », « ОСОБА_31 », « ОСОБА_32 », « ОСОБА_33 », « ОСОБА_34 », « ОСОБА_35 », « ОСОБА_36 », « ОСОБА_37 »;
		Графа «Дата» має наступні розділи: «1», «2». «З», «4», «5», «6», «7», «8», «9», «10», «11», «12», «13», «14», «15», «16», «17», «18», «19», «20», «21», «22», «23», «24», «25», «26», «27», «28», «29», «30», «итого».
		В зазначеній таблиці в графі «ФиО» в кожному з розділів мається відповідні цифри відповідно графи «Дата», окрім дат «5», «12», «19», «26».
		На другому аркуші після закінчення таблиці мається печатний текст наступного змісту: «полицейский Боровского отдела полиции Изюмского района Харьковской области ст.сержант полиции ОСОБА_38 ». Між посадою та П.І.П. мається підпис виконаний чорнилами чорного кольору (а.с.196-197).
		Відповідно до постанови старшого слідчого відділення №1 СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_39 від 28.11.2022 року документ з назвою «Табель учета времени Боровского отдела полиции за июнь 2022» складений на 2-х аркушах із зазначенням переліку прізвищ імен та по батькові осіб та робочого часу, та який був створений та використовувався та належить окупаційній владі, який було виявлено та вилучено під час огляду місця події 28.11.2022 року за адресою: АДРЕСА_2 , визнано речовим доказом по кримінальному провадженню №12022221070000754 від 11.10.2022 року (а.с.199-200). 
		Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.
		Під час дослідження в судовому засіданні вищезазначеного речового доказу захисником обвинуваченого -адвокатом ОСОБА_5 було заявлено про недопустимість вказаного доказу «Табеля учета времени Боровского отдела полиции за июнь 2022», та про виключення його з числа доказів, оскільки не зрозуміле його походження та є сумніви у його достовірності та порядку його вилучення.
		Відповідно до ч.1 ст.84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		В ході судового розгляду суд безпосередньо, всебічно та повно дослідив усі докази, що містяться в матеріалах кримінального провадження і встановив правильність збирання стороною обвинувачення та закріплення кожного з них, тому, виходячи з положень статті 86 КПК України вважає їх допустимими.
		Крім того, суд дійшов до висновку, що досліджені у судовому засіданні докази прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, тому є належними.
		Таким чином,розглянувши кримінальнепровадження здотриманням положеньч.1ст.337КПК України,в межахвисунутого обвинувачення,суд засвоїм внутрішнімпереконанням,яке ґрунтуєтьсяна всебічному,повному йнеупередженому дослідженнівсіх обставинкримінального провадження,керуючись законом,оцінивши кожнийдоказ,наданий стороноюобвинувачення,з точкизору належності,допустимості,достовірності,а сукупністьзібраних доказів-з точкизору достатностіта взаємозв`язку,вважає зазначенідокази належними,допустимими,достовірними тав сукупностідостатніми дляприйняття рішенняпро винуватістьобвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненніним інкримінованогокримінального правопорушення,передбаченого ч.7ст.111-1КК України,поза розумнимсумнівом та кваліфікує дії ОСОБА_4 , за ч. 7 ст. 111-1 КК України як добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.
		Недопустимості доказів згідно вимог ст.ст.87-89 КПК України судом не встановлено. Порушень вимог КПК України, які б могли спростувати висновки суду під час розгляду справи судом встановлено також не було.
		Виходячи з зазначеного, судом достовірно встановлено, що  ОСОБА_4 добровільно, будучи громадянином України, зайняв посаду в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, тобто вчинив кримінальне правопорушення злочин, передбачений ч.7 ст. 111-1 КК України.
		   Лише самого факту добровільного зайняття громадянином України однієї із таких посад достатньо для кваліфікації відповідних дій за частиною 7 ст. 111-1 КК України. Адже суспільна небезпечність їх є очевидною: особа допомагає агресору створити вертикаль незаконних органів влади. Саме така вертикаль є основою функціонування державного механізму загалом.
		   Збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин, а також вчинення кримінального правопорушення під впливом погрози, тиску чи примусу, враховуючи що даний злочин скоєно при окупації населеного пункту у якому проживав обвинувачений, та на які посилається ОСОБА_4 належними та допустимими доказами підтверджено не було.
		У відповідності до ст.12 КК України, кримінальне правопорушення передбачене ч.7 ст.111-1 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину.
		Особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нового кримінального правопорушення.
		Обираючи обвинуваченому  ОСОБА_4 вид та розмір покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке віднесене до категорії особливо тяжких злочинів, обставини його вчинення, характер діяння, форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.
		   Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставить у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.
		Обставини, відповідно до ч.1 ст.66 КК України, які пом`якшують покарання обвинуваченого  ОСОБА_4 , судом не встановлені.
		Обставиною, яка обтяжує його покарання, є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
		Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного  ОСОБА_4 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває, раніше не судимий, відсутність пом`якшуючих та наявність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі строком у межах санкції встановленої ч.7 ст.111-1 КК України, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що надають публічні послуги, з застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна.
		   Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
		Також, призначаючи покарання суд враховує, що згідно ч.1 ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого і що згідно ч.2 ст.52 КК України конфіскація майна відноситься до додаткових видів покарання.
		При цьому, з огляду на вчинення  ОСОБА_4 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України, а також відсутність обставин, передбачених ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним кримінального правопорушення, суд, при призначенні покарання  ОСОБА_4 не вбачає підстав для застосування положень ст. 69 КК України.
		Таке покарання стосовно  ОСОБА_4 на переконання суду, є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним та іншими особами кримінальних правопорушень.
		   Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» №27 суд залишає без змін до набрання цим вироком законної сили.
		Початок строку відбування покарання  ОСОБА_4 слід рахувати з моменту його фактичного затримання, зарахувавши в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення, тобто з 18.11.2022 року.
		Процесуальні витрати на залучення експертів по справі відсутні.
		Цивільний позов не заявлявся.
		Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 124, 368, 370, 374 КПК України, суд,
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України та призначити йому покарання у виді 13 (тринадцяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що надають публічні послуги строком на 13 (тринадцять) років з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту його фактичного затримання, зарахувавши в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення, тобто з 18.11.2022 року.
		Залишити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» №27 .
		Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що надають публічні послуги, обчислювати з моменту відбуття основного покарання.
		Речові докази: Документ з назвою «Табель учета времени Боровского отдела полиции за июнь 2022», складений на 2-х аркушах, та долучений до матеріалів кримінального провадження  залишити при матеріалах кримінального провадження№12022221070000754.
		На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Полтавського апеляційного суду через Котелевський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а засудженому ОСОБА_4 з моменту вручення йому копії.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		 
		 
		Суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...