Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 524/5051/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 28.04.2023. Зареєстровано: 04.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 05.05.2023.
Дата набрання законної сили: 17.04.2023
Номер судового провадження: 22-ц/814/2251/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Справа № 524/5051/22  Номер провадження 22-ц/814/2251/23Головуючий у 1-й інстанції Гончаренко О.В.  Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 квітня 2023 року м. Полтава
		 
		 
		Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
		Головуючого судді Бутенко С. Б.
		Суддів Обідіної О. І., Пилипчук Л. І.
		за участю секретаря: Ракович Д. Г.
		розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Кременчуцький завод технічного вуглецю», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Кременчуцький завод технічного вуглецю»
		на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 вересня 2022 року у складі судді Гончаренко О. В.
		у цивільній справі за позовом  ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Кременчуцький завод технічного вуглецю», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Кременчуцький завод технічного вуглецю», про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
		в с т а н о в и в:
		У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом до ПрАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Позов мотивовано тим, що з листопада 1992 року він працює на ПрАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю».
		07.06.2022 його було ознайомлено під підпис із наказом від 02.06.2022 № 510 про призупинення дії трудового договору у зв`язку із неможливістю забезпечення працівників роботою через військову агресію проти України на підставі статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2020 № 2136-ІХ. 
		За допомогою електронного звернення він направив заяву до Управління Держпраці у Полтавській області з проханням внести припис ПрАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» про скасування відповідного наказу.
		16.08.2022 Управління Держпраці у Полтавській області надіслало на його адресу листа з повідомленням про те, що Управлінням вживаються заходи щодо затвердження відповідної форми припису про скасування наказу про призупинення дії трудового договору і розгляд питання буде можливим після затвердження відповідної форми припису.
		Вказував, що з 06.06.2022 він був позбавлений можливості працювати з підстав незаконного призупинення дії трудового договору та відповідно отримувати заробітну плату.
		Вважає наказ незаконним, оскільки він має можливість виконувати роботу і підприємство може надати йому таку роботу, хоча і в меншому обсязі.
		Посилаючись на викладене, просив суд визнати протиправним та скасувати наказ ПрАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» від 02.06.2022 № 510 в частині призупинення дії трудового договору із ОСОБА_1 , стягнути з ПрАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за червень-серпень 2022 року у сумі 39 288,33 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 4 500 грн.
		Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 вересня 2022 року позов задоволено частково.
		Визнано незаконним та скасовано наказ ПрАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» від 02.06.2022 № 510 в частині призупинення дії трудового договору з 06.06.2022 із ОСОБА_1 . 
		Стягнуто з ПрАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 38 455,2 грн з відрахуванням всіх належних зборів, податків та обов`язкових платежів.
		Вирішено питання розподілу судових витрат. Стягнуто зПрАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» до Державного бюджету України 1 963,75 грн судового збору.
		Стягнуто з ПрАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 500 грн. 
		У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		Рішення суду мотивовано тим, що наявні підстави для задоволення позову, оскільки відповідачем не доведено передбачених законом підстав для призупинення дії трудового договору з позивачем та, як наслідок, - невиплати позивачеві заробітної плати.
		Не погодившись з вказаним рішенням, представник ПрАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправомірність рішення, неповне з`ясування судом обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
		Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що, обґрунтовуючи рішення, суд першої інстанції послався на лист за підписом заступника Міністерства економіки України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації, проте листи міністерств не є нормативно-правовими актами, вони мають інформаційно-рекомендаційний характер.
		Вказує, що судом було проігноровано фактичні обставини справи і спеціальне законодавство, яке регулює трудові відносини під час війни та безперечне право роботодавця призупиняти трудові відносини з працівниками.
		Зазначає, що позивач виконував роботу в якості машиніста тепловозу і в оскаржуваному ним наказі чітко визначено підстави призупинення - відсутність постачання сировини, що здійснювалося залізничним транспортом, й цілком очевидно, що ця робота на може виконуватись дистанційно.
		Також наголошує, що статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» встановлено обов`язковий досудовий порядок вирішення спору у разі припинення дії трудового договору у зв`язку з воєнним станом, а саме: звернення працівника, який вважає такий наказ незаконним, до центрального органу виконавчої влади про внесення припису про скасування відповідного наказу, а також передбачена можливість оскарження такого припису роботодавцем.
		Вказує, що позивач скористався таким правом на звернення до центрального органу виконавчої влади, своє звернення не відкликав, а тому, на думку апелянта, суд перебрав на себе невластиві йому повноваження.
		Вважає, що, прийшовши до неправомірного висновку про скасування оспорюваного наказу, суд прийшов і до висновку про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, застосувавши при цьому аналогію закону, що є неприйнятним і суперечить приписам чинного законодавства України, оскільки в даних правовідносинах аналогія закону в принципі не може бути застосована, а обов`язок відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам під час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.
		Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
		Під час розгляду справи в апеляційному суді відбулась реорганізація відповідача - ПрАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» шляхом перетворення юридичної особи  зміни її організаційно-правової форми, внаслідок чого відповідно до статті 108 ЦК України, статті 55 ЦПК України до нової юридичної особи - ТОВ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» в порядку процесуального правонаступництва перейшли усі права та обов`язки відповідача по справі та усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, є для нього обов`язковими так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив. 
		Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		По справівстановлено,що сторониперебувають утрудових правовідносинах, позивач ОСОБА_1 працює у ПрАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» машиністом тепловозу.
		Наказом ПрАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» від 02.06.2022 № 510 було призупинено з 06.06.2022 дію трудового договору, зокрема із машиністом тепловозу ОСОБА_1 , про що позивач був ознайомлений 07.06.2022 під підпис (а. с. 3).
		В даному наказі вказано, що «військова агресія російської федерації проти України безпосередньо та вкрай негативно позначилась на забезпеченні функціонування підприємства, завдавши нищівного удару по логістичних ланцюгах збуту продукції, а головне повністю зруйнувавши логістичні ланцюги постачання сировини, необхідної для виготовлення продукції заводу. За результатом військових дій, направлених на знищення виробничої інфраструктури України, через масове знищення виробничих потужностей коксохімічних заводів нашої держави, практично повністю припинено постачання сировини, а наявних поставок недостатньо для забезпечення повноцінного функціонування заводу. В наявних реаліях сьогодення, з метою утримання мінімальної життєдіяльності підприємства, ПрАТ «КЗТВ» змушене піти на вимушений крок - скоротити виробничі потужності заводу».
		За допомогою електронного звернення позивач звернувся до Управління Держпраці у Полтавській області з проханням внести припис ПрАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» про скасування вказаного наказу.
		16.08.2022 Управління Держпраці у Полтавській області надіслало на адресу ОСОБА_1 лист з повідомленням про те, що Управлінням вживаються заходи щодо затвердження відповідної форми припису про скасування наказу про призупинення дії трудового договору і розгляд питання буде можливим після затвердження відповідної форми припису.
		Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у справі не доведено законність та обґрунтованість наказу ПрАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» від 02.06.2022 року № 510, а саме те, що на час видання оспорюванного наказу існували обставини, які виключали можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, тобто, що існувала абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а працівника - виконувати її, а доводи відповідача про те, що у зв`язку з початком військової агресії проти України, він як роботодавець позбавлений можливості забезпечити позивачу роботу, у зв`язку з чим і було видано оскаржуваний наказ є безпідставними та спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами.
		Колегія суддів апеляційного суду з висновками суду першої інстанції погоджується та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.
		Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбачені статтями 43-46 Конституції України. 
		Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
		Разом з тим відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції.
		Указом Президента України від 24.04.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який продовжено на даний час.
		Згідно з пунктом 3 вказаного Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		Статтею 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX передбачено, що цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.
		У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
		Відповідно до підпункту 5 пункту 1 статті 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» в указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Згідно із пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» главу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: «Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		З огляду на вищевикладене положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю - мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.
		Статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. 
		Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану.
		Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. 
		Призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору.
		Таким чином, Закон України від 15.03.2022 № 2136-IX надає роботодавцю право призупинити дію трудового договору з працівником під час дії воєнного стану та не сплачувати заробітну плату, гарантійні та компенсаційні виплати працівникам за час призупинення дії трудового договору, відшкодування яких у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України. 
		Разом з тим, виходячи з аналізу положень частини першої статті 13 вказаного Закону, для призупинення дії трудового договору необхідна наявність виключних обставин, що унеможливлюють забезпечення роботодавцем конкретного працівника роботою через збройну агресію проти України, та неможливість виконання роботи цим працівником. 
		Відсутність хоча б однієї із зазначених умов не дає підстав для припинення дії трудового договору.
		Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Судом першої інстанції вірно встановлено та доводами апеляційної скарги не спростовано, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, що виключають можливість виконання обов`язків обома сторонами трудового договору. 
		Посилання відповідача на зменшення обсягу виробництва через порушення логістичних ланцюгів постання сировини, необхідної для виготовлення продукції заводу, не дає підстави для висновку про неможливість забезпечення роботою саме позивача, а також неможливість виконання ним роботи, обумовленої трудовим договором, а тому не має встановлених Законом підстав для призупинення трудового договору з позивачем.
		Частиною першою статті 233 КЗпП України передбачено право працівника звернутися безпосередньо до суду із заявою про вирішення трудового спору. Право кожного на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також поширення юрисдикції судів на будь-який юридичний спір гарантовано статтями 8, 124 Конституції України, тому доводи апеляційної скарги, що скасовуючи наказ про призупинення трудового договору суд перебрав на себе невластиві йому повноваження, є безпідставними та відхиляються апеляційним судом.
		Встановлений Законом № 2136-IX державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства про працю у період дії воєнного стану не підмінює порядок вирішення трудових спорів судом, а принцип верховенства права діє й в умовах воєнного стану та не піддається будь-яким обмеженням. 
		Отже, відсутність реагування Управління Держпраці у Полтавській області на звернення позивача про внесення припису ПрАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» про скасування спірного наказу не перешкоджає вирішенню трудового спору судом.
		Колегія суддів апеляційного суду не вважає також помилковим застосування судом першої інстанції аналогії закону до вимог про виплату позивачеві середнього заробітку за час вимушеного прогулу за правилами, встановленими частиною другою статті 235 КЗпП України, що відповідає завданням цивільного судочинства вжити заходів ефективного захисту порушених прав позивача (статті 2, 5 ЦПК), та не суперечить нормам статті 10 ЦПК України.
		За наведенихобставин,колегія суддівзалишає апеляційнускаргу представникавідповідача беззадоволення,а рішеннясуду першоїінстанції беззмін,як ухваленез додержаннямнорм матеріальногота процесуальногоправа. 
		Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
		п о с т а н о в и в:
		Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Кременчуцький завод технічного вуглецю», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Кременчуцький завод технічного вуглецю», - залишити без задоволення.
		Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 вересня 2022 року  залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Головуючий суддя                                С. Б. Бутенко
		 
		Судді                                        О. І. Обідіна
		 
		Л. І. Пилипчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...