Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 490/1045/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано судом: 03.05.2023. Зареєстровано: 04.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 05.05.2023.
Дата набрання законної сили: 03.05.2023
Номер судового провадження: 854/2845/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		 
		___________________________________________________________________________________
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		03 травня 2023 р.м.ОдесаСправа № 490/1045/21Головуючий в 1 інстанції: Шолох Л.М.
		Дата і місце ухвалення 24.03.2023р., м. Миколаїв
		П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		Головуючого судді: Бойка А.В.,
		суддів: Федусика А.Г.,
		Шевчук О.А.,
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 березня 2023 р. по справі №490/1045/21 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), 3-тя особа Миколаївська міська рада про визнання постанови протиправною та її скасування, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сазонова Дмитра Костянтиновича від 23 листопада 2020 року про закінчення виконавчого провадження №51522825.
		Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 березня 2023 р. позов задоволено.
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
		В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що суд першої інстанції приймаючи судове рішення у справі дійшов помилкового висновку про протиправність оскаржуваної постанови, оскільки вважає, що державним виконавцем вживались усі передбачені Законом заходи спрямовані на виконання судового рішення у справі №490/3518/15а, а отже постанова про закінчення виконавчого провадження прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства.
		Зважаючи на зазначене апелянт просив скасувати рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 березня 2023 р. та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволені позовних вимог.
		Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п. 2 ч.1 ст.311 КАС України.
		Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Як вірно встановлено судом першої інстанції, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року по справі №490/3518/15а визнано протиправним та скасовано пункт 5.3 рішення постійної комісії Миколаївської МР з питань архітектури, будівництва та регулювання земельних відносин від 13 жовтня 2013 року №135 та зобов`язано постійну комісію Миколаївської МР розглянути заяву ОСОБА_2 від 21 серпня 2014 року по розмежуванню земельних ділянок по АДРЕСА_1 .
		19 квітня 2016 року Центральним районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист №490/3518/15а.
		29 червня 2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Чухліб І.В. відкрито виконавче провадження №51522825 та надано боржнику строк для добровільного виконання судового рішення.
		06 вересня 2016 року старшим державним винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 49 ЗУ «Про виконавче провадження».
		На виконання постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 листопада 2016 року у справі №490/9572/16-а, що набрало законної сили, 14.06.2017 року державним виконавцем відновлено виконавче провадження №51522825.
		25 жовтня 2019 року державним виконавцем направлено до Миколаївської міської ради вимогу про виконання рішення суду у справі №490/3518/15а та попереджено про відповідальність, передбачену статтею 188-13 КУпАП та статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження».
		Листом від 04 травня 2020 року №2434/02.02.01-40/14/20 виконавчий комітет Миколаївської міської ради повідомив державного виконавця, що на виконання рішення Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року по справі №490/3518/15а, заяву ОСОБА_1 від 24.08.2014р. про розмежування земельних ділянок по  АДРЕСА_1 винесено на розгляд постійної комісії Миколаївської міської ради з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології. У зв`язку з чим просило закрити виконавче провадження з підстав виконання судового рішення у справі №490/3518/15а.
		23 листопада 2020 року головним держаним виконавцем Сазоновим Д.К. складено та направлено до Центрального відділу поліції ГУНП в Миколаївській області повідомлення про вчинення боржником у виконавчому провадженні кримінального правопорушення та винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».
		Не погоджуючись із правомірністю постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, позивач звернувся до суду першої інстанції з відповідним позовом.
		Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого документа не у повній мірі досліджено повідомлені боржником обставини про виконання судового рішення, а отже постанова про закінчення виконавчого провадження прийнята передчасно.
		Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:
		Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Частиною 1 статті 5 Закону № 1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
		Відповідно до п.1 ч.1 п.10 ч. 3 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. 
		Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.
		Аналіз наведених вище положень чинного законодавства дають підстави для висновку, що Законом України «Про виконавче провадження» визначено чіткий порядок, механізм та строки вчинення державним виконавцем дій спрямованих на виконання судових рішень, серед яких є, в тому числі право державного виконавця на звернення до суду, який видав виконавчий документ із заявами (поданням) про роз`яснення судового рішення, або про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення.
		Як вже зазначалось на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року у справі №490/3518/15-а, 22.08.2016 р. постійна комісія Миколаївської МР розглянула заяву ОСОБА_1 від 21.08.2014 року та рекомендувала УЗР вивчити питання та надати відповідь заявнику стосовно розмежування спірних земельних ділянок.
		На думку Миколаївської міської ради, оскільки постійна комісія розглянула заяву ОСОБА_1 від 21.08.2014 року щодо розмежування земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 , судове рішення у справі №490/3518/15-а є виконаним, а отже виконавче провадження№51522825 підлягає закриттю.
		Водночас, згідно позиції стягувача у виконавчому провадженні, а також державного виконавця вищевказане судове рішення не виконане міською радою, що свідчить про наявність між сторонами виконавчого провадження розбіжностей у розумінні порядку і способу виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року у справі №490/3518/15-а. 
		Враховуючи, що ані державний виконавець, ані сторони виконавчого провадження не зверталися до суду, що ухвалив судове рішення у справі №490/3518/15а із заявами про роз`яснення судового рішення, або про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, колегія суддів вважає, що постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Сазонова Дмитра Костянтиновича від 23 листопада 2020 року про закінчення виконавчого провадження №51522825 на підставі пункту 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» прийнята передчасно, у зв`язку із чим вона підлягає скасуванню, а виконавче провадження відновленню.
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
		Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права. 
		Відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
		Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без 
		 
		задоволення, а рішення суду - без змін.
		З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
		Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) залишити без задоволення, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 березня 2023 р. по справі №490/1045/21 - без змін.
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		 
		 
		Суддя-доповідач: А.В. Бойко
		 
		Суддя: А.Г. Федусик
		 
		 
		Суддя: О.А. Шевчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...