Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-23/5629-2009 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші позадоговірні немайнові спори; Визнання права власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.09.2010. Забезпечено надання загального доступу: 09.09.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ 
		ПОСТАНОВА          
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          
		 
			 
			31 серпня 2010 р. № 2-23/5629-2009   
				 
			
			Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
			 
			Л.І. Рогач –головуючої,
			К.В. Грейц, 
			О.І. Глос  
			за участю представників: 
				позивачаПосунько Ю.О., дов. від 30.10.2009р. 
			
			відповідачане з’явились(про час та місце судового засідання повідомлені належно) 
			розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Громадської організації "Товариство сприяння обороні України" 
			на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 10.02.2010р. 
			у справі№ 2-23/5629-2009 
			господарського судуАвтономної Республіки Крим 
			за позовомСевастопольської міської громадської організації "Сімферопольський авіаспортклуб "Товариства сприяння обороні України" 
			до Громадської організації "Товариство сприяння обороні України" 
			провизнання права власності 
			ВСТАНОВИВ:
			 Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання права власності за статтею 392 Цивільного кодексу України на нерухоме майно, розташоване за адресою Сімферопольський район, с. Перово, проїзд Залізничний, 2 (колишня адреса м. Сімферополь, вул. Данилова, 62) та на авіатехніку, оскільки відповідач своїми діями не визнає та оспорює право власності позивача на вказані об'єкти (позовні вимоги в редакції клопотання від 07.12.2009р., а.с.70-71).
			Позов вмотивовано доводами про правонаступництво позивача згідно положень статуту за правами та обов'язками Сімферопольського міського авіаційно-спортивного клубу ТСО України, якому спірне майно належало на праві власності.
			Відповідач не виклав письмово власної позиції щодо поданого позову.
			Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.12.2009р. (суддя Доброрез І.О.) позов задоволено; визнано за Сіфмферопольською міською громадською організацією "Сімферопольський авіаспортклуб товариства сприяння обороні України" право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою Сімферопольський район, с. Перово, проїзд Залізничний, 2 (колишня адреса м. Сімферополь, вул. Данилова, 62), а саме: літ. А –основне (будівля стрілецького тиру), загальною площею 2612,5кв.м., літ. А –цокольний поверх, літ. А1 –прибудова, літ. А1 –цокольний поверх, вхід в цокольний поверх, літ. А2 –прибудова, літ. А2 –цокольний поверх, літ. а –навіс, крильце; літ. В –основне (будівля акумуляторної), загальною площею 118,8кв.м.; літ Г –основне (будівля охорони), загальною площею 48,6кв.м., літ г1 –навіс; літ. Д –основне (будівля ангара), загальною площею 609,9кв.м., літ. Д1 –прибудова; літ. Е – основне, вхід (будівля складу), загальною площею 14кв.м.; літ. Ж –основне, вхід (будівля складу)загальною площею 14кв.м.; літ. З –основне (будівля гаража), загальною площею 604,3кв.м.; літ. Л –основне (будівля складу), загальною площею 23,8кв.м.; літ. М –основне (будівлі майстерень), загальною площею 161,2кв.м.; літ. Н –основне (будівля ПММ), загальною площею 267,8кв.м.; літ. О –основне (будівля роздавальної), загальною площею 4,4кв.м.; літ. Р –основне (будівля гаража), загальною площею 267,8кв.м.; літ. И –вбиральня, літ. К –трансформаторна; літ. П –основне (казарма), літ. п –тамбур, літ. П1 –навіс; з відповідача стягнуто на користь позивача 321грн судових витрат.
			Судове рішення вмотивовано статтями 328, 386, 392 Цивільного кодексу України, документальним підтвердженням істотних обставин справи щодо права власності позивача в особі свого правопопередника на спірні приміщення з 1980 року, а також набуття ним права власності на спірну авіатехніку.
			Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.02.2010р. (судді: Гоголь Ю.М. –головуючий, Волков К.В., Черткова І.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін як законне та обґрунтоване. 
			Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.02.2010р. в порядку статті 89 Господарського процесуального кодексу України виправлено описку в рішенні місцевого господарського суду від 07.12.2009р., резолютивну частину рішення доповнено пунктом 3 наступного змісту: визнати за Сімферопольською міською громадською організацією "Сімферопольський авіаспортклуб товариства сприяння обороні України" право власності на авіатехніку: Як-55 № 870301, Як-55 № 911206, Як-52 № 888908, Як-52 № 899913, Як-52 № 899914, Як-52 № 9010501, Як-52 № 9010705, Як-52 № 9010708, АН-2 № 1Г23628, АН-2 № 1Г23934. 
			Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Громадська організація "Товариство сприяння обороні України" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову та рішення у даній справі, прийнявши нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права.
			Скаржник вказує на визнання судами права власності відповідача на спірне майно всупереч положенням статей 104, 107, 321, 331 Цивільного кодексу України, статті 66 Господарського кодексу України, використання фактів, встановлених судовими рішеннями у інших справах, з порушенням статті 35 Господарського процесуального кодексу України.
			Позивач у відзиві на касаційну скаргу повністю та усно в судовому засіданні заперечив проти доводів скаржника, вказавши на законність та обґрунтованість судових рішень.
			Відповідач не скористався правом на участь представника у судовому засіданні.
			Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
			Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
			Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. 
			За приписами статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом; вказане кореспондується з статтею 4 Цивільного кодексу Української РСР щодо підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, при цьому слід виходити з того, що за таких самих підстав цивільне право змінюється чи припиняється.
			Набуття особою права власності на майно, здійснення правомочностей власника щодо цього майна можливе у разі припинення права власності на це майно у попереднього законного власника за встановлених законодавством підстав. Підстави набуття (припинення) права власності визначаються за законодавством, чинним у відповідний період; підтвердженням набуття права власності є належні правовстановлюючі документи. 
			Господарськими судами попередніх інстанцій прийнято до уваги, що відповідно до статуту від 27.07.2007 року № 2113 Сімферопольська міська громадська організація "Сімферопольський авіаспортклуб товариства сприяння обороні України" є самостійною юридичною особою з моменту державної реєстрації; за пунктом 1.2 статуту позивач є правонаступником Сімферопольського авіаспортклубу ДТСААФ України; водночас постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим № 2-21/1497-2007А від 15.05.-05.06.2007р. встановлено, що Сімферопольська міська громадська організація "Сімферопольський авіаспортклуб товариства сприяння обороні України" є самостійною організацією, яка на день свого створення не була структурним підрозділом, зокрема, КРО ТСОУ.
			Сімферопольському авіаційно-спортивному клубу ДТСААФ начальником бюро технічної інвентаризації 19.12.1980 року видано реєстраційне посвідчення на домоволодіння на спірне нерухоме майно.
			Рішенням Петровської сільради від 14.12.1994 року під існуючу спортивну базу було надано земельну ділянку.
			За листом Загальноросійської громадської організації РОСТО (ДОСААФ) від 24.09.2007р. авіаційна техніка для авіаційних організацій ДТСААФ СРСР закуповувалася за замовленням управління ВПС СРСР (в/ч 2596666-А); літаки зарубіжного виробництва закуповувалися через ГУСК МВЕС та розподілялись по авіаційним організаціям ДТСААФ СРСР безоплатно на підставі ухвал Уряду СРСР для вирішення державних завдань.
			В якості доказів, що підтверджують право власності позивача на авіатехніку, судами прийнято до уваги копію журналу пономерного обліку, облікові посвідчення зі зазначенням позивача як власника, документи про прийняття літака АН-2 № 1Г23934 позивачем, в тому числі приймально-здавальний акт від 06.10.1990 року.
			Задовольняючи даний позов, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнали встановленим належними та допустимими доказами право власності позивача на спірне майно.
			Однак судова колегія вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасним, виходячи з такого.
			Задовольняючи позов, суди виходили в того, що наявними матеріалами справи підтверджується право власності Сімферопольського авіаспортклубу ДТСААФ України на спірне майно, а також правонаступництво позивача за правами та обов'язками Сімферопольського авіаспортклубу ДТСААФ України. 
			Однак судами залишено поза увагою з'ясування правового статусу Сімферопольського авіаспортклубу ДТСААФ України та його майна, наявних повноважень Сімферопольського авіаспортклубу ДТСААФ України розпоряджатися вказаним майном, не наведено доказів, які підтверджували б припинення права власності на спірне майно попереднього власника у встановленому законодавством порядку та волевиявлення попереднього власника на передачу майна новоствореній юридичній особі. 
			Відповідно до статті 28 Цивільного кодексу Української РСР юридичні особи утворюються в порядку, встановленому законодавством Союзу РСР і Української РСР. Громадські організації, порядок виникнення яких законодавством не передбачений, утворюються в порядку, встановленому їх статутом.
			Кожна юридична особа діє на підставі статуту (положення), в якому зазначаються умови та порядок діяльності цієї юридичної особи, в тому числі правовий статус майна юридичної особи.
			Статтею 37 Цивільного кодексу Української РСР визначено, що юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання); правонаступництво за майном (правами та обов'язками) юридичних осіб відбувається в разі їх реорганізації (злиття, поділу чи приєднання); майно переходить до нововиниклої юридичної особи в день підписання передаточного балансу.
			Порядок ліквідації та реорганізації юридичних осіб визначається законодавством; порядок ліквідації та реорганізації кооперативних та інших громадських організацій може бути визначений їх статутами (положеннями).
			За законодавством, чинним на момент набуття спірного майна Сімферопольським авіаспортклубом ДТСААФ України, існувала державна (загальнодержавна) власність, колгоспно-кооперативна власність, власність профспілкових та інших громадських організацій; громадські організації відповідно до їх статутів (положень) могли мати майно на праві власності, чи користуватися переданим їм державним майном. 
			На підставі постанови Ради Міністрів СРСР № 3060 від 20 серпня 1951 року об'єднано добровільні організації ДОСАРМ, ДОСАВ і ДОСФЛОТ в єдине добровільне товариство сприяння армії, авіації і флоту ДОСААФ СРСР та встановлено, що основою ДОСААФ є первинні організації ДОСАРМ, ДОСАВ і ДОСФЛОТ. Зобов'язано Ради Міністрів союзних і автономних республік, край(обл) виконкоми передати всі приміщення, що займаються організаціями ДОСАРМ, ДОСАВ і ДОСФЛОТ - організаціям ДОСААФ. Також вирішено розробити та затвердити порядок передачі матеріальних цінностей, майна, приміщень та інших зазначених організацій ДОСААФУ СРСР по балансу на 1 вересня 1951 року. 
			Правовий режим майна загальносоюзних громадських організацій, яке перебуває на території України, врегульовано, зокрема, статтею 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" № 1540-ХІІ від 10 вересня 1991 року (далі - Закон № 1540-ХІІ від 10 вересня 1991 року) за якою майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України; згідно з постановою Верховної Ради України № 2268-ХІІ від 10 квітня 1992 року до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, тимчасово передані Фонду державного майна України; відповідно до пункту першого постанови Верховної Ради України № 3943-ХІІ від 4 лютого 1994 року до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP, розташованого на території України, зазначене майно тимчасово є загальнодержавною власністю.
			У зв'язку з цим для правильного вирішення даного спору судам необхідно було з'ясувати організаційно-правовий статус ДТСААФ УРСР та Сімферопольського авіаспортклубу ДТСААФ України у структурі організацій ДТСААФ СРСР, порядок їх реорганізації та правовий статус майна відповідно до існуючих статутів (положень).
			Саме по собі зазначення у статуті Сімферопольської міської громадської організації "Сімферопольський авіаспортклуб товариства сприяння обороні України" на її правонаступництво за Сімферопольським авіаспортклубом ДТСААФ України не є достатнім доказом набуття позивачем майнових прав на спірне майно за відсутності підстав виникнення права власності, передбачених чинним законодавством.
			За статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. 
			Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
			Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного ті рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що всупереч вимогам статей 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України господарські суди, розглядаючи справу, не розглянули всебічно, повно та об’єктивно в судовому процесі всі істотні обставини справи в їх сукупності, внаслідок чого їх висновки за наслідками розгляду позову та апеляційної скарги не є законними та обґрунтованими. 
			Допущені порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору. 
			З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, постанова апеляційного та рішення місцевого господарського суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
			Під час нового розгляду справи, господарському суду слід врахувати вищенаведене, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.
			Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
			ПОСТАНОВИВ:
			 Касаційну скаргу Громадської організації "Товариство сприяння обороні України" задовольнити частково.
			Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.02.2010 року у справі № 2-23/5629-2009 Господарського суду Автономної Республіки Крим та рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.12.2009р. скасувати.
			Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Автономної Республіки Крим.
			 Головуючий                               Л. Рогач
			 Судді:                               К. Грейц
			                                                                                                                         О. Глос

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...