Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/17688/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: 01.05.2023. Зареєстровано: 05.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 08.05.2023.
Дата набрання законної сили: 27.04.2023
Номер судового провадження: 2/752/1393/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 752/17688/21 
		Провадження № 2/752/1393/23
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		       27 березня 2023 року  Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого - судді - Машкевич К.В.
		за участю секретаря- Гненик К.П.
		позивача- ОСОБА_1 
		представника відповідача - ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання шлюбного договору недійсним, суд
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		       Позивач звернувся до суду з позовом і просить визнати недійсним шлюбний договір від 10 березня 2015 року.
		       Посилається в позові на те, що 20 серпня 1985 року між ним та відповідачкою було зареєстровано шлюб.
		       10 березня 2015 року між ним та відповідачкою укладено шлюбний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В., та зареєстрований в реєстрі за № 370.
		       Пунктами 1-2 Договору визначено, що майно, яке не підлягає державній реєстрації, придбане подружжям під час шлюбу, є обистою приватною власністю того з подружжя, хто його придбав, а також продукція, плоди, доходи з нього.         Грошові кошти, отримані членом подружжя (включаючи, але не обмежуючись, заробітну плату, премії, винагороди, компенсації тощо), є особистою приватною власністю того з подружжя, хто такі грошові кошти отримав.
		       Відповідно до п. 3 вказаного договору передбачено, що майно, придбане подружжям під час шлюбу, яке підлягає державній реєстрації, є особистою приватною власністю кожного з подружжя, на чиє ім`я зареєстровано рухоме або нерухоме майно (включаючи, але не обмежуючись квартири, будинки (житлові, нежитлові, садові тощо), садиби, домоволодіння, приміщення, кімнати, гаражі, земельні ділянки, а також продукція, плоди та доходи з нього), включаючи (але не обмежуючись): 3.1 квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є особистою приватною власністю дружини; 3.2. автомобіль марки Subaru, д.н. НОМЕР_1 , є особистою приватною власністю дружини; 3.3. автомобіль марки Ford, д.н. НОМЕР_2 , є особистою приватною власністю дружини; автомобіль марки Toyota, д.н. НОМЕР_3 , є особистою приватною власністю дружини.
		       Також договором визначено, що грошові вклади, незалежно від того в якій валюті вони виражені та внесені до банківських установ подружжя під час шлюбу, а також нараховані по ним відсотки та компенсації до них, - є під час шлюбу та у випадку його розірвання власністю того з подружжя, на чиє ім`я вони внесені. Акції, паї та інші цінні папери, придбані під час шлюбу, а також дивіденди на них - належать під час шлюбу та у випадку його розірвання тому з подружжя, на ім`я котрого оформлено придбання акцій та інших цінних паперів. Права на частки у статутних капіталах господарських товариств, будь-що інше, що зідноситься до майнових корпоративних прав - належить під час шлюбу та у випадку його розірвання тому з подружжя, на ім`я котрого оформлені такі права. Ювелірні прикраси, придбані подружжям, є власністю того з подружжя, котрий ними користується. Автомобілі, придбані подружжям під час шлюбу, є власністю того з подружжя, на чиє ім`я оформлені та зареєстровані автомобілі. Майно, належне одному з подружжя - за даруванням, спадщиною, приватизацією, придбане до реєстрації шлюбу або у відповідності з положеннями даного договору є особистою приватною власністю кожного з подружжя, відповідно до п.п.5-10.
		       Зазначає, що на час укладення шлюбного договору він з дружиною прожили 36 років у шлюбі. З 2013-2014 років дружина запропонувала укласти шлюбний договір, посилаючись на перемінлеве життя та неохідність чіткого визначення належності майна, оскільки вона також заробляє і хоче, щоб все майно зареєстроване на неї залишилося у її особистій власності.
		       Посилається, що на той час, вони разом планували продати автомобіль Ford, д.н. НОМЕР_2 та купити новий автомобіль, а також двокімнатну квартиру, вказане майно планувалося зареєструвати за ним, на праві особистої власності. Вказує, що саме на таких умовах він погодився укласти шлюбний договір.
		       Зазначає, що після укладення шлюбного договору, відносини між подружжям погіршилися і з серпня 2015 року він змушений був проживали окремо та винаймати собі житло. 
		       Вважає, що укладаючи шлюбний договір відповідач діяла у власних корисних інтересах, мала на меті шляхом обману та хитрощів забрати все нажите під час шлюбу майно.         Зазначає, що укладаючи договір був введення його в оману обіцянками щодо придбання в майбутньому майна та його реєстрація на його ім`я.
		       Враховуючи викладене, просить задовольнити позов.
		       Ухвалою від 20 липня 2021 року в справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.
		       Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.
		       Відповідно до ст. 178 ЦПК України, відповідачу був наданий строк для надання суду відзиву на позовну заяву.
		       03 листопада 2021 року представником відповідача до суду було подано відзив на позовну заяву.
		       Вважає безпідставними твердження позивача, викладені в позові, оскільки п.17 шлюбного договору визначено, що подружжя усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними; розуміє природу цього правочину, свої права та обовязки за договором; при укладенні договору відсутній будь-яких обман чи інше приховування фактів які б мали істотне значення та були б приховані нами; договір укладається у відповідності зі справжньою нашою волею. Без будь-якого застосування фізичного чи психологічного тиску; договір укладається на вигідних на вигідних для сторін умовах і не є результатом впливу тяжких для подружжя обставин; правочин вчиняється з наміром створення відповідних наслідків (не є фіктивним); цей правочин не приховує інший правочин (не є удаваним).
		       31 серпня 2021 року шлюб між стронами було розірвано Голосіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).
		       Зазначає, що позивачем не доведено його скрутне матеріальне становище та те, що правочин було вчинено під впливом тяжкої для нього обставини чи на вкрай невигідних умовах. 
		       Укладений шлюбний договір був спрямований на реальне настання наслідків за цим договором, який укладався з метою врегулювання майнових відносин подружжя, визначення їхніх майнових прав та обов`язків щодо придбаного майна за час спільного проживання.
		       Шлюб між стронами було розірвано, останні проживають окремо, не ведуть спільного господарства, кожен має окремий бюджет, яким розпоряджається на вдласний розсуд. Позивачем не підтверджено доказами, що при укладені шлюбного договору дії відповідача були недобросовісними та те, що відповідач зловживала своїми правами по відношенню до позивача. Також, позивачем не доведено та не підтверджено доказами, що умови шлюбного договору поставили його в надзвичайно невигідне матеріальне становище. 
		       Зазначає, що позивач не звертався з вимогою щодо зміни, розірвання або відмови від шлюбного договору, як то передбачено умовами договору, також, відсутні вимоги щодо розірвання договору та/або зміни його умов в судовому порядку.
		       Вважає, що умови вказаного договору не є такими, що суперечать закону та ставлять позивача у надзвичайно невигідне матеріальне становище, оскільки умовами шлюбного договору не обмежані рівні права обох сторін.
		       Враховуючи викладене, просить відмовити у задовольнні позову.
		       В судовому засіданні позивач підтримав позов з підстав викладених у ньому.
		       Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову.
		       Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
		       Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони повинні усвідомлювати, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		       Тобто сторони, які укладають правочин, повинні насправді прагнути досягнення саме того правового результату, який завжди виникає при укладенні правочину такого виду.
		       Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		       За змістом ч. 1 ст. 92 СК України шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям.
		       Відповідно до ч. 1 ст. 93 СК України шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов`язки.
		       Статтею 103 СК України визначено, що шлюбний договір на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої цим договором порушені, може бути визнаний недійсним за рішенням суду з підстав, встановлених Цивільним кодексом України.
		       Судом встановлено, що сторони з 20 серпня 1985 року перебували в шлюбі.
		       31 серпня 2021 року шлюб між стронами було розірвано Голосіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).
		       10 березня 2015року між сторонами був укладений шлюбний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В., та зареєстрований в реєстрі за № 370.
		       Пунктами 1,2 Договору визначено, що майно, яке не підлягає державній реєстрації, придбане подружжям під час шлюбу, є обистою приватною власністю того з подружжя, хто його придбав, а також продукція, плоди, доходи з нього. Грошові кошти, отримані членом подружжя (включаючи, але не обмежуючись, заробітну плату, премії, винагороди, компенсації тощо), є особистою приватною власністю того з подружжя, хто такі грошові кошти отримав.
		       Відповідно до п. 3 договору передбачено, що майно, придбане подружжям під час шлюбу, яке підлягає державній реєстрації, є особистою приватною власністю кожного з подружжя, на чиє ім`я зареєстровано рухоме або нерухоме майно (включаючи, але не обмежуючись квартири, будинки (житлові, нежитлові, садові тощо), садиби, домоволодіння, приміщення, кімнати, гаражі, земельні ділянки, а також продукція, плоди та доходи з нього), включаючи (але не обмежуючись):
		3.1 квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є особистою приватною власністю дружини;
		3.2. автомобіль марки Subaru, д.н. НОМЕР_1 , є особистою приватною власністю дружини;
		3.3. автомобіль марки Ford, д.н. НОМЕР_2 , є особистою приватною власністю дружини; 
		3.4. автомобіль марки Toyota, д.н. НОМЕР_3 , є особистою приватною власністю дружини.
		       Також подружжя погодили, що грошові вклади, незалежно від того в якій валюті вони виражені та внесені до банківських установ подружжя під час шлюбу, а також нараховані по ним відсотки та компенсації до них, - є під час шлюбу та у випадку його розірвання власністю того з подружжя, на чиє ім`я вони внесені. Акції, паї та інші цінні папери, придбані під час шлюбу, а також дивіденди на них - належать під час шлюбу та у випадку його розірвання тому з подружжя, на ім`я котрого оформлено придбання акцій та інших цінних паперів. Права на частки у статутних капіталах господарських товариств, будь-що інше, що зідноситься до майнових корпоративних прав - належить під час шлюбу та у випадку його розірвання тому з подружжя, на ім`я котрого оформлені такі права. Ювелірні прикраси, придбані подружжям, є власністю того з подружжя, котрий ними користується. Автомобілі, придбані подружжям під час шлюбу, є власністю того з подружжя, на чиє ім`я оформлені та зареєстровані автомобілі. Майно, належне одному з подружжя - за даруванням, спадщиною, приватизацією, придбане до реєстрації шлюбу або у відповідності з положеннями даного договору є особистою приватною власністю кожного з подружжя, що визначено пунктами 5-10 вказаного договору.
		       Згідно з п. 17, 22 шлюбного договору зміст шлюбного договору, правові наслідки вибраного ними правового режиму майна, відповідальність, права ті обов`язки, а також зміст ст.ст. 57-74,  92-103 Сімейного кодексу України подружжю нотаріусом роз`яснено / а.с. 10 - 12/.
		       Позивач даних обставин при зверненні до суду не спростовував.
		       Відповідно до ч.ч.1, 9 ст.7 СК України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
		       Серед загальних засад регулювання сімейних відносин у ч.2 ст.7 СК України закріплена можливість урегулювання цих відносин за домовленістю (договором) між їх учасниками.
		       Стаття 9 СК України визначає загальні межі договірного регулювання відносин між подружжям, а саме: така домовленість не повинна суперечити вимогам СК України, іншим законам та моральним засадам суспільства.
		       З урахуванням цього при вирішенні спору мають застосовуватися загальні норми цивільного законодавства щодо поняття та умов договору, його укладення, зміни і розірвання.
		Про це ж зазначається і в ст. 103 СК України.
		       Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
		       Відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України, підставою недійсності шлюбного договору є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) таких вимог: 1) зміст шлюбного договору не може суперечити законодавству України, а також моральним засадам суспільства; 2) волевиявлення кожного із подружжя при укладенні шлюбного договору має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 3) шлюбний договір має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		       Виходячи зі змісту шлюбного договору та підстав оспорювання позивачем даног договору суд вважає, що договір відповідає вимогам закону, укладений за взаємною згодою сторін, а тому має виконуватися сторонами.
		       Суд не приймає до уваги твердження позивача, приведені в позові, в обґрунтування недійсності шлюбного договору, виходячи з наступного.
		       Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
		       Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		       Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.
		       Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.
		       За змістом ч.4 ст.93 СК України шлюбний договір не може ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.
		       Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		       Відповідно до постанови Верховного Суду від 26 лютого 2020 року в справі № 755/19197/18 категорія «надзвичайно невигідне матеріальне становище», вжита у частині четвертій статті 93 СК України, має оціночний характер і підлягає доведенню стороною відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, та ці докази повинні бути оцінені судом у відповідності до норм цивільного процесуального законодавства.
		       Звертаючись до суду, позивач в обґрунтування підстав позову зазначає, що на час укладення шлюбного договору був введений в оману обіцянками відповідача щодо придбання в майбутньому майна та подальшої його реєстрації на праві особистої власності за ним. Разом з тим, доказів вказаного позивачем до суду не надано, як і не доведено вказаних обставин під розгляду справи. 
		       Також не доведено позивачем, під час розгляду справи, що спірний договір ставить його у надзвичайно невигідне матеріальне становище.
		       Підписуючи договір, позивач підтвердив обізнаність з вимогами закону, які регулюють дані правовідносини, та не заперечив відповідність укладеного договору його інтересам.
		       Крім того, суд враховує, що шлюбний договір укладений сторонами майже через 30 років після реєстрації шлюбу та усталеного побуту сторін, як подружжя, на який посилався позивач в обґрунтування підстав позову.
		       Суд вважає, що приведені позивачем в обгрунтування даної обставини доводи не є такими з точки зору закону, були відомі при підписанні договору та додатково роз`яснені нотаріусом при його підписанні, що підтверджено підписом позивача.
		       З урахуванням цього підстави для задоволення вимог позивача відсутні.
		       Керуючись ст.ст. 7, 9, 92 -103 Сімейного кодексу України, ст.ст. 6, 15, 16, 203, 215, 627 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82,  259, 263 - 265, 268, 273, 280-284 Цивільного процесуального кодексу України, суд
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		       Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання шлюбного договору недійсним залишити без задоволення.
		       Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
		       Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		       У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		       Повний текст рішення складено 06 квітня 2023 року.
		       
		       Суддя                                                                                  К.В. Машкевич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...