Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 448/679/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 05.05.2023. Зареєстровано: 05.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 08.05.2023.
Дата набрання законної сили: 06.06.2023
Номер судового провадження: 1-кп/448/143/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023141350000080

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Єдиний унікальний номер 448/679/23 
		Провадження № 1-кп/448/143/23
		 
		В И Р О К
		Іменем України
		 
		04.05.2023 року м.Мостиська
		 
		Мостиський районний суд Львівської області в складі:
		головуючий - суддя ОСОБА_1 ,
		секретар судового засідання - Оксана ТХІР,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду в м.Мостиська (81300, м.Мостиська, вул.Грушевського, 1/9, Яворівського району Львівської області) кримінальне провадження №12023141350000080 від 15 січня 2023 року про обвинувачення:
		ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Баличі, Мостиського району Львівської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, розлученої, працюючої на посаді касира-продавця у ТзОВ «Лев Маркет», раніше не судимої, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті286 КК України,
		учасники процесу:
		прокурор Ярослав ШУСТ,
		потерпілий ОСОБА_3 , не з`явився (заява),
		обвинувачена ОСОБА_4 ,
		в с т а н о в и в:
		 
		І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:
		Судом визнано доведеним, що ОСОБА_2 , 15.01.2023 року, близько 09:00 год., керуючи технічно-справним транспортним засобом - автомобілем марки «ВАЗ-2107», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись ділянкою автодороги в межах населеного пункту м.Мостиська, по вулиці Тараса Шевченка, Яворівського району, Львівської області, порушила чинні вимоги ПДР, а саме: п.2.3 (б, д), п.12.1, чинних Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, які виразилися в тому, що вона була не уважна та не стежила за дорожньою обстановкою, відповідно не реагувала на її зміну, під час вибору безпечної швидкості не врахувала стан транспортного засобу, дорожнього покриття, дорожньої обстановки зокрема наявного заокруглення ліворуч відносно її напрямку руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, внаслідок чого ОСОБА_2 втратила контроль над автомобілем без завад технічного характеру виїхала з проїжджої частини на правий відносно її руху тротуар в ході чого здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_5 .
		В результаті порушень Правил дорожнього руху водієм автомобіля марки «ВАЗ-2107» номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , пішохід ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, а саме: садна правого передпліччя, в ділянці крила клубової кістки праворуч, закриті переломи з 3-го по 9-те ребро праворуч із правобічним пневмо-гемотораксом із колабацією правої легені та формуванням пневмотоцеле, підшкірна емфізема праворуч, перелом правої лопатки зі зміщенням уламків, відкритий багатоуламковий перелом обох кісток лівої гомілки в верхньо-середній третині зі зміщенням, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознаками небезпеки для життя в момент спричинення.
		ІІ. Позиція учасників судового процесу:
		В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 , свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала повністю, надала пояснення, аналогічні обставинам, викладеним в обвинувальному акті. Також обвинувачена вказала, що шкодує про вчинене та більше подібного не допускатиме. Заподіяну шкоду усунула повністю. Усвідомлює, що дана дорожньо-транспортна пригода сталася з її вини. Просила призначити покарання не пов`язане з реальним позбавленням волі. Окрім цього просила суд не позбавляти її права керування транспортним засобом, оскільки посвідчення водія її вкрай необхідне з огляду на сімейне становище.
		Згідна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без дослідження доказів, якими підтверджуються встановлені досудовим розслідуванням обставини, а також згідна із встановленими обмеженнями оскарження вироку за результатами розгляду обвинувального акту в спрощеному провадженні.
		Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, однак в матеріалах справи наявна від такого заява про можливість розгляду даного кримінального провадження за його відсутності. При цьому у нього претензій до обвинуваченої як матеріального так і морального характеру немає. 
		Оскільки обвинувачена ОСОБА_2 , визнала вину у повному обсязі, за відсутності потерпілої особи можливо з`ясувати усі обставини під час судового розгляду, суд приходить до висновку про можливість та доцільність проведення судового засідання за відсутності останнього.
		ІІІ. Мотиви Суду:
		Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення, а саме: за частиною 2 статті 286 КК України відповідно до обвинувального акту згідно вимог ст.337 КПК України.
		Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_2 , свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнала повністю, вона та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини, викладені в обвинувальному акті, і судом встановлено, що вона правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності її позиції, заслухавши думку іншого учасника-прокурора судового провадження та роз`яснивши їм положення КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме: про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі відносно тих обставин, які ніким не оспорюються.
		Суд обмежився допитом обвинуваченої ОСОБА_2 , та дослідженням документів, які характеризують обвинувачену, як особу.
		Показання обвинуваченої ОСОБА_2 , в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду щодо правильності розуміння нею змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції.
		Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченої у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вищевказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу стороною захисту не заявлялося.
		Суд переконаний, що дії обвинуваченої ОСОБА_2 , юридично вірно кваліфіковано органом досудового розслідування за частиною 2 статті 286 КК України, - будучи особою, яка керує транспортним засобом, порушила правила безпеки дорожнього руху, що заподіяли громадянину ОСОБА_5 тяжке тілесне ушкодження.
		ІV. Призначення покарання:
		При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_2 , суд, у відповідності до ст.65 КК України, враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої, та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.
		Обвинувачена ОСОБА_2 , вчинила кримінальне правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відносяться до тяжкого злочину.
		Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_2 , відповідно до ст.66 КК України є: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також повне та беззастережне визнання вини обвинуваченою.
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_2 , відповідно до ст.67 КК України, не встановлено.
		Відповідно до правових орієнтирів, визначених у статтях 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у частині 1 статті1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.
		Згідно роз`яснень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003року із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання», досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали) тощо.
		Обираючи покарання обвинуваченій ОСОБА_2 , судом враховується те, що така раніше не судима, є особою молодого віку, позитивно характеризується за місцем проживання, щиро розкаялася у вчиненому, має на утриманні малолітню дитину  сина ОСОБА_6 , 2016 року народження, яку сама і утримує, її стан здоров`я - на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, роль у скоєному кримінальному правопорушенні та поведінку до і після вчинення такого, а також думку потерпілої особи, котрий просив обвинувачену суворо не карати, з огляду на те, що така вибачилася за вчинене, усунула заподіяну шкоду.
		З огляду на викладене та враховуючи позицію прокурора, який просив призначати покарання для обвинуваченої ОСОБА_2 , зі звільненням від відбуття такої з випробуванням, керуючись принципом законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд приходить до висновку про те, що виправлення і перевиховання обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства та реального відбуття покарання, тому такій слід призначити основне покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції частини 2 статті 286 КК України, на підставі статті 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням, з покладенням окремих обов`язків, передбачених статтею 76 КК України, що буде необхідним і достатнім для її перевиховання та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		Як вбачається із матеріалів кримінального провадження ОСОБА_2 , отримувала посвідчення водія.
		Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст.286 і ст.287 КК України, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
		Питання про доцільність призначення факультативного додаткового покарання вирішується за розсудом суду з врахуванням обставин конкретної справи і з обов`язковим мотивуванням прийнятого рішення.
		Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій ОСОБА_2 додаткового покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України, суд, зважаючи на обставини та характер вчиненого кримінального правопорушення та на особу обвинуваченої, яка веде спосіб життя, що позитивно характеризується у суспільстві, її ставлення до вчиненого правопорушення, яке виражається в тому, що вона усвідомила неправомірність своїх дій, щиро жаліє за тим що сталося, а також те, що право керування транспортними засобами є необхідним, оскільки обвинувачена має на утриманні малолітню дитину, яку виховує сама, а тому такій потрібне посвідчення водія на право керування транспортним засобом, щоб доставляти дитину до навчального закладу, а окрім цього і самій добиратись до роботи в м.Мостиська Яворівського району, приходить до висновку за можливе не призначати обвинуваченій ОСОБА_2 , додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
		Суд дійшов глибокого переконання, що таке призначене судом покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
		Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		V. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку:
		Цивільний позов під час досудового розслідування та судового розгляду не пред`явлено.
		Заходи забезпечення у виді арешту, які накладені на підставі ухвали слідчого судді Яворівського районного суду Львівської області від 17 січня 2023 року - скасувати.
		Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
		Процесуальні витрати необхідно стягнути з обвинуваченої ОСОБА_2 на користь Держави. 
		Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_2 , не обирався та суд не вбачає підстав такий застосовувати до вступу вироку в законну силу.
		Керуючись статтями 368, 370, 374 КПК України, суд 
		у х в а л и в :
		 
		ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, і призначити їй покарання  3 (три) роки позбавлення волі, без позбавлення права керування транспортними засобами.
		Відповідно до статті 75 КК України звільнити ОСОБА_2 , від відбування призначеного покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 (один) рік, якщо вона протягом встановленого іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов`язки.
		Згідно п.п. 1 та 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 , такі обов`язки:
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи.
		Іспитовий строк ОСОБА_2 рахувати з моменту проголошення вироку.
		Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 , до набранням вироком законної сили, не обирати.
		Цивільний позов потерпілою особою під час досудового розслідування та судового розгляду не пред`явлено.
		Заходи забезпечення у виді арешту, які накладені на підставі ухвали слідчого судді Яворівського районного суду Львівської області від 17 січня 2023 року - скасувати.
		Речовий доказ: транспортний засіб - автомобіль марки «ВАЗ-2107», номерний знак НОМЕР_1 , котрий передано на відповідне зберігання ОСОБА_7 зіновіївні, - вважати такій повернутим.
		Процесуальні витрати за проведення судових експертизи на загальну суму 6607 (шість тисяч шістсот сім) гривень 30 коп., стягнути з обвинуваченої ОСОБА_2 на користь Держави.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Мостиський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. 
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.
		З текстом вироку суду можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua
		Вирок суду виготовлено та підписано суддею в нарадчій кімнаті 04.05.2023 року.
		 
		Суддя Юрій БІЛОУС

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...