Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 495/2964/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 05.05.2023. Зареєстровано: 05.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 08.05.2023.
Дата набрання законної сили: 06.06.2023
Номер судового провадження: 1-кп/495/110/2022
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42015160000000766

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 495/2964/16-к
		Номер провадження 1-кп/495/110/2022
		05 травня 2023 рокум. Білгород-Дністровський
		 
		Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
		при секретарі судового засідання -  ОСОБА_2 
		за участю:
		прокурора - ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
		захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Білгород-Дністровського матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015160000000766 від 10.11.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за обвинуваченням:
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Білгород-Дністровського, Одеської області, громадянина України, освіта вища, неодруженого, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		 
		у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що перебуваючи на посаді старшого слідчого Білгород-Дністровського ВП ГУ НП в Одеській області, нехтуючи взятими на себе обов`язками працівника правоохоронного органу, достовірно розуміючи суть кримінального правопорушення та передбачену за його скоєння кримінальну відповідальність, замість забезпечення вимог щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінальних правопорушень сам скоїв умисне кримінально-каране діяння за наступних обставин. 
		Так, 14.08.2015 року, старшому слідчому Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_4 доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015160240002281 від 14.08.2015 року за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 286 КК України.
		Приблизно у цей же період часу у ОСОБА_4 виник злочинний намір, направлений на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_6 , реалізуючи який, наприкінці вересня 2015 року ОСОБА_4 зателефонував їй та призначив зустріч у своєму службовому кабінеті № 205, розташованому на другому поверсі Білгород-Дністровського ВП ГУ НП в Одескій області за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Тімірязєва, 21. 
		Під час особистої зустрічі, яка відбулася наприкінці вересня 2015 року (більш точна дата слідством не встановлена) ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_6 передати йому 900 доларів США за вирішення питання про закриття кримінального провадження стосовно неї. 
		Також ОСОБА_4 повідомив, що грошові кошти необхідно буде перевести на банківський рахунок, який він надасть пізніше. 
		Будучи обізнаними про форми та методи викриття злочинної діяльності метою реалізації свого злочинного умислу, діючи з корисливих мотив ОСОБА_4 розробив план, до реалізації якого залучив свого знайомого ОСОБА_7 .
		Так, ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_7 , який не був обізнаний про злочинний умисел ОСОБА_4 , надати належний йому банківський рахунок, відкритий у ПАТ КБ «ПриватБанк», для перерахування грошових коштів, зняття готівки з його рахунку та передачу її останньому.
		12 грудня 2015 о 13:01 годині від ОСОБА_4 з мобільного телефону 
		№ НОМЕР_1 на номер мобільного телефону ОСОБА_6 надійшло текстове повідомлення із зазначенням банківського рахунку - НОМЕР_2 . 
		Цього ж дня, о 13:04 із зазначеного номеру від ОСОБА_4 надійшло текстове повідомлення: «Картка ПриватБанка». 
		Погодившись на пропозицію ОСОБА_4 щодо необхідності передачі йому грошових коштів, 31.12.2015 ОСОБА_6 перерахувала на рахунок НОМЕР_2 у ПАТ КБ «ПриватБанк», наданий їй ОСОБА_4 , через відділення зазначеної банківської установи у м. Білгород-Дністровській Одеської області, частину грошових коштів в сумі 10000 грн.
		Близько 17:00 години 15.01.2016, під час чергової зустрічі призначеної ОСОБА_4 у службовому кабінеті № 205, розташованому на другому поверсі Білгород-Дністровського ВП ГУ НП в Одеській області за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Тімірязєва, 21, останній, виконуючи раніше оговорені умови, вручив ОСОБА_6 копію постанови про закриття кримінального провадження №12015160240002281 від 14.08.2015 за фактом скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 286 КК України.
		При цьому, під час цієї зустрічі ОСОБА_4 маючи корисливий мотив на одержання залишку раніше обумовленої частини неправомірної вигоди, нагадав ОСОБА_6 щодо перерахування на наданий банківський рахунок грошових коштів у сумі 10 000 грн. у якості неправомірної вигоди, за прийняття рішення про закриття кримінального провадження №12015160240002281. 
		Однак, реалізувати свій злочинний намір, направлений на одержання залишку раніше обумовленої неправомірної вигоди у сумі 10000 грн. ОСОБА_4 не вдалося у зв`язку із затриманням його працівниками правоохоронних органів.
		Органом досудового розслідування умисні дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 3 ст.368 Кримінального кодексу України як одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище.
		Дослідивши матеріали кримінального провадження, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, які представлені стороною обвинувачення і докази, які зібрані у ході судового розгляду, оцінивши їх, вислухавши пояснення обвинуваченого, свідків, суд приходить до наступних висновків.
		Допитаний двічі у судовому засідання обвинувачений ОСОБА_4 провину в інкримінованому злочині не визнав у повному обсязі та пояснив, що він маючи досвід роботи на державній службі, зокрема на посаді слідчого Білгород-Дністровського ВП ГУ НП в Одеській області, ніколи не скоював протиправні злочинні дії, які йому інкриміновано стороною обвинувачення. 
		В серпні 2015 року він був на зміні в Білгород-Дністровському ВП ГУ НП в Одеській області по лінії ДТП. Надійшла заявка, що в Білгород-Дністровському районі у селі Бритівка скоєне ДТП, а саме наїзд на пішохода. ОСОБА_4 виїхав на місце скоєння ДТП, де ним було проведено огляд місця події, допит свідків та вилучено транспортний засіб на штрафний майданчик. Із показань свідків ОСОБА_4 дізнався, що громадянка ОСОБА_6 , яка вчинила ДТП, знаходиться в лікарні разом з постраждалою. Після закінчення початкових слідчих дій ОСОБА_4 відправився до лікарні де перебувала ОСОБА_6 разом з потерпілою для проведення допиту. В лікарні ОСОБА_4 не вдалося поспілкуватися з потерпілою, оскільки в той момент їй надавалась перша медична допомога. Учасниця ДТП ОСОБА_6 в лікарні розповіла про вчинення нею ДТП, а саме наїзду на пішохода вказавши, що потерпіла допомагала їй закінчити маневр вона переплутала педалі та вчинила наїзд на потерпілу. ОСОБА_6 в ході допиту було проінформовано що проводити слідчі дії за фактом ДТП буде саме ОСОБА_4 , також сповіщено про вилучення транспортного засобу на штраф майданчик та про те, що через деякий час їй потрібно з`явитися на судове засідання за фактом арешту транспортного засобу, та для проведення необхідних експертиз. Під час проведення слідчих дій ОСОБА_6 постійно телефонувала та пропонувала зустрітися про щось поговорити. В більшості випадків зустрічі були проведені у службовому приміщені. Неодноразово ОСОБА_6 наголошувала що в неї двоє дітей, постраждає її репутація та просила закрити кримінальне провадження за фактом вчинення ДТП. Проте він постійно наголошував ОСОБА_6 , що є спеціальна процедура розгляду справи, повинні бути здійснені всі слідчі дії і по результатам проведення буде ухвалено законне рішення. Також ОСОБА_4 пояснив, що провів бесіду в телефонному режимі з потерпілою ОСОБА_8 , та наголошував їй на необхідності проведення судово-медичної експертизи для визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень, на що остання відповіла, що нікуди з`являтися не буде, покази надавати не буде та не бажає продовження розгляду кримінального провадження за фактом ДТП, також ОСОБА_8 підтвердила це надіславши відповідного листа до Білгород-Дністровського відділу поліції. Протягом 5-6 днів ОСОБА_4 проводив слідчі дії за даною справою та запитував у експертів про можливість проведення судово-медичної експертизи без потерпілої, на що отримав відповідь про неможливість проведення такої експертизи. В грудні 2015 року від процесуального прокурора надійшла вказівка на закриття кримінальних проваджень, у яких не можливо довести вину особи та немає складу злочину. Після закриття кримінального провадження ОСОБА_4 запросив ОСОБА_6 до службового приміщення для вручення постанови про закриття кримінального провадження та складення адміністративного протоколу. Працівники служби ДАІ після складення адміністративного протоколу на громадянку ОСОБА_6 сповістили її про дату судового засідання. Після чого громадянка ОСОБА_6 покинула будівлю Білгород-Дністровського РВП і одразу до службового приміщення зайшли працівники СБУ. Останні представилися та сповістили про підозру в отриманні неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів. Також наголосив, що ніяких дружніх стосунків між ним і ОСОБА_7 немає, знайомі з ним по роботі, так як останній колись надавав ОСОБА_4 послуги з підключення до інтернету за місцем мешкання, а в подальшому приблизно через пів року надавав послуги з обслуговування раніше встановленого інтернет обладнання.
		ОСОБА_4 зазначив, що згідно матеріалів досудового розслідування грошові кошти у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень свідок ОСОБА_6 31.12.2015 перерахувала на банківський рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у ПАТ КБ «ПриватБанк», що належить сторонній особі ОСОБА_7 . Стороною обвинувачення не доведено, що останній має будь-яке відношення до обвинуваченого ОСОБА_4 , що він ( ОСОБА_7 ) після отримання грошових коштів від ОСОБА_6 передав їх ОСОБА_4 , факт такої передачі не підтверджується жодним доказом по справі. Зазначені у обвинувальному акті доводи щодо одержання обвинуваченим неправомірної вигоди в ході судового розгляду не знайшли підтвердження. Зазначив, що залишок раніше обумовленої частини неправомірної вигоди у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень, який згідно обвинувального акту нібито планував одержати ОСОБА_4 , останнім отримано не було, доказів їх отримання прокурором під час судового розгляду не надано. Таким чином, обвинувачення в частині одержання ним неправомірної вигоди не відповідає встановленим у ході судового розгляду фактичним обставинам справи. Вважає, що з боку гр. ОСОБА_6 очевидна провокація злочину, оскільки ОСОБА_4 жодного разу не звертався до ОСОБА_6 з проханням чи вимогою надати йому неправомірну вигоду, такі відомості в ході судового розгляду встановлено не було. Жодного діяння за своєї ініціативи щодо плануванню, підготовці та вчиненню злочину ним особисто чи за допомогою посередника він не здійснив. Заявник (свідок) ОСОБА_6 , яка виступала агентом у цій справі, та співробітники СБУ у своїй поведінці не були пасивними, а агент взагалі вела активну участь щодо провокації, підбурювання скоєння злочину.
		Також пояснив, що після його затримання заявник ОСОБА_6 більше до Білгород-Дністровського ВП ГУ НП в Одеській області не приходила, незважаючи на факт скасування прокуратурою області постанови слідчого ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю заявника, остання не цікавилася перебігом цієї справи, з новим слідчим у провадженні не спілкувалася. Усі зустрічі між обвинуваченим та заявником відбувались за ініціативою саме заявника, остання прискорювала процедуру досудового розслідування у кримінальному провадженні, наполегливо дзвонила ОСОБА_4 з метою зустрічі. Згідно показів свідка ОСОБА_6 грошові кошти у якості неправомірної вигоди їй не належали, вона одержала ці кошти від працівників СБУ. Під час виконання слідчим вимог статті 290 КПК України (відкриття матеріалів іншій стороні) стороні захисту не відкривалися ухвали апеляційного суду про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД), постанови прокурора про проведення таких дій (контролю за вчиненням злочину), клопотань слідчого та прокурора про надання дозволу на проведення цих дій, тобто усі документи, що стали підставою для їх виконання. За цих обставин, матеріали проведення НСРД, які містяться у матеріалах кримінального провадження, зокрема, аудіозаписи, відеозйомка, є недопустимими доказами. 
		ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 вважають, що протоколи проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) складені з порушенням вимог КПК України та є недопустимими доказами. У наданих обвинуваченням суду та захисту протоколах НСРД не вказані особи, які фактично проводили процесуальну дію НСРД та особи, що брали участь у проведенні заходу, не визначений їх статус, права та обов`язки, відсутні власні підписи. Також, у протоколах не визначено, ким саме та під час якої процесуальної дії був виготовлений оптичні носії DVR-R (чи є вони оригінальним примірником). Оптичні носії DVR-R не опечатані, не містять підписів осіб, які брали участь у створенні носіїв, а також не містить номеру примірника, підпис, його розшифрування та посаду особи, яка надала гриф секретності, як вимагає ст.ст. 105, 106 та 252 КПК України, Інструкція про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні (розділ V, п.п. 5.1, 5.5, 5.3), що заздалегідь ставить під сумнів достовірність наявної там інформації.
		Таким чином, надані суду протоколи дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів, додатки до них не відповідають вимогам цих норм КПК України, зокрема в них та в наданих прокурором суду матеріалах кримінального провадження відсутні дані про первинний носій інформації, його технічні характеристики, з якого перенесено аудіо запис розмов та відеозапис зустрічей ОСОБА_6 з ОСОБА_4 , які фіксувалися в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
		Сторона захисту вважає, що обвинувачення у вчиненні ним злочину обґрунтовується на доказах, одержаних незаконним шляхом. Так, прокурором не надано і у матеріалах кримінального провадження відсутній протокол огляду та вручення заявнику (свідку) ОСОБА_6 технічних засобів спецтехніки, якими фіксувалися негласні слідчі (розшукові) дії з обов`язковим зазначенням їх виду та номеру, придатності до використання, що складається при врученні відповідних технічних засобів особі, яка має надавати неправомірну вигоду з метою документально закріпити факт її вручення цій особі. Також, не наданий протокол вилучення у цих осіб технічних засобів після проведення негласних слідчих (розшукових) дій, їх огляду. 
		У зв`язку з чим обвинувачений ОСОБА_4 просив суд визнати його невинуватим та ухвалити виправдувальний вирок.
		До матеріалів кримінального провадження долучені клопотання захисника ОСОБА_5 про визнання доказів недопустимим, клопотання про визнання доказів недопустимими через провокацію та письмова промова захисника ОСОБА_5 з більш детальним описом позиції захисту щодо обставин кримінальної справи.
		У судовому засіданні були допитані наступні свідки.
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 надав покази, згідно яких на момент 2016 року працював заступником начальника Білгород-Дністровського відділу поліції. Між ОСОБА_9 та обвинуваченим були тільки службові відносини. Підлеглі ОСОБА_9 займалися наглядом за дорожнім рухом та складанням адміністративних матеріалів за порушення правил дорожнього руху. В обов`язок співробітників поліції входило складання адміністративних матеріалів за порушення ПДД. Хто конкретно та яким чином інформував про необхідність складання протоколу він не пам`ятає. Чи був складений адміністративний протокол відносно ОСОБА_6 не пам`ятає. Факт отримання обвинуваченим неправомірної вигоди свідок не підтвердив. 
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 надала показання, згідно яких у 2015 році вона працювала прокурором Білгород-Дністровської місцевої прокуратури, входила до групи прокурорів - процесуальних керівників досудовим розслідуванням за фактом скоєння ДТП ОСОБА_6 . Досудове розслідування свідок не здійснювала, рішення про закриття кримінального провадження не погоджувала, матеріали кримінального провадження не вивчала. Старший групи прокурорів, який здійснював досудове розслідування, був ОСОБА_11 . Про закриття кримінального провадження дізналась після погодження та вивчення матеріалів кримінального провадження старшим групи прокурорів. ОСОБА_10 охарактеризувала обвинуваченого ОСОБА_4 як добропорядну людину. Між ОСОБА_10 та обвинуваченим були тільки службові відносини. Факту отримання або планування одержання обвинуваченим неправомірної вигоди не підтвердила. 
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 надала показання, згідно яких на момент 2016 року працювала прокурором Білгород-Дністровської місцевої прокуратури. Входила до групи прокурів у розгляді кримінального провадження за участю ОСОБА_6 . Свідок ОСОБА_12 по даному кримінальному проваджені жодних усних чи письмових вказівок, доручень слідчому не надавала. По даному кримінальному провадження не була старшою в групі прокурорів. Між ОСОБА_12 та обвинуваченим були тільки службові відносини. ОСОБА_12 охарактеризувала, що ОСОБА_4 прибувши на службу до органів поліції молодим хлопцем, який відповідально відносився до роботи, добропорядний, спокійний, чемний, вихований та досвідчений фахівець. Факту отримання або планування отримання обвинуваченим неправомірної вигоди не підтвердила. 
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 надав показання, згідно яких на момент 2016 року працював у Білгород-Дністровському ВП ГУ НП в Одеській області на посаді заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділу. Обвинувачений був його підлеглим. Про закриття кримінального провадження за фактом вчинення ДТП ОСОБА_6 з обвинуваченим не спілкувався. Про закриття кримінального провадження та отримання неправомірної вигоди йому не було відомо. Про підозру в отриманні ОСОБА_4 неправомірної вигоди дізнався з телефонного дзвінку, про те що у обвинуваченого в службовому приміщені проводяться слідчі дії. Між ОСОБА_13 та обвинуваченим були тільки службові відносини. Факту отримання або планування отримати обвинуваченим неправомірної вигоди свідок не підтвердив. 
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 надав показання, згідно яких на момент 2016 року працював у Білгород-Дністровському ВП ГУ НП в Одеській області та мав повноваження на складання адміністративного протоколу. За дорученням начальника ОСОБА_9 прибув до службового кабінету слідчого ОСОБА_4 та склав адміністративний протокол відносно особи жіночої статі. Подробиць відносно кого складався адміністративний протокол він не пам`ятає. Між ОСОБА_14 та обвинуваченим були тільки службові відносини. Про факт отримання обвинуваченим неправомірної вигоди йому нічого не відомо. 
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 надав показання, згідно яких на момент 2016 року працював прокурором Білгород-Дністровської місцевої прокуратури. Наприкінці 2015 року він зателефонував всім слідчим СВ Білгород-Дністровського ВП ГУ НП в Одеській області з приводу закриття кримінальних провадження за фактом скоєння злочинів легкої та середньої тяжкості та вказав, щоб ті закрили біля 10 -15 справ, у яких ОСОБА_11 був старшим групи прокурорів, при цьому номери конкретних кримінальних проваджень для закриття він не надавав. Не заперечує, що міг бути процесуальним прокурором у кримінальному проваджені за участю ОСОБА_6 . Про закриття кримінального провадження дізнався після затримання обвинуваченого ОСОБА_4 . Факту отримання або планування отримати обвинуваченим неправомірної вигоди свідок не підтвердив.
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 надала показання, згідно яких 13.08.2015 року у вечірній час доби рухаючись на власному автомобілі «ХОНДА», під час заїзду в гараж в гаражному кооперативі в селі Бритівка Білгород-Дністровського району, порушивши правила дорожнього руху, здійснила наїзд на свою подругу ОСОБА_8 . Внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому правої голені, за даним фактом було розпочато кримінальне провадження, розслідування якого було доручено старшому слідчому Білгород-Дністровського відділу поліції ОСОБА_4 . В ході проведення слідства, обвинувачений повідомив ОСОБА_6 , що для закриття кримінального провадження та не притягнення її до кримінальної відповідальності, вона повинна передати йому грошові кошти у розмірі 900 доларів США, на що вона спочатку погодилась, але потім обдумавши цю пропозицію звернулась з заявою до Одеської обласної прокуратури, внаслідок чого і відкрили кримінальне провадження. Обвинувачений постійно телефонував їй та обіцяв вигадати якийсь варіант аби їй допомогти та не направляти справу з обвинувальним актом до суду. Обвинувачений сказав, що грошові кошти потрібно скинути на банківську картку, номер якої надав пізніше в смс-повідомлені. Оскільки у ОСОБА_6 зламався телефон, вона попросила обвинуваченого ще раз надіслати їй номер карти, і він надіслав зі свого другого номеру телефону, по якому в подальшому ОСОБА_6 систематично телефонувала обвинуваченому. 31.12.2015 року ОСОБА_6 перерахувала кошти у розмірі 10 000 грн, які їй надали співробітники СБУ, на банківський рахунок, наданий ОСОБА_4 , про що телефонним дзвінком повідомила обвинуваченого. В подальшому 15.01.2016 року у ОСОБА_6 була запланована зустріч з обвинуваченим в службовому кабінеті відділу поліції, з метою передачі обвинуваченому другої частини грошей, а в замін обвинувачений обіцяв надати їй постанову про закриття кримінального провадження. Під час зустрічі обвинувачений надав ОСОБА_6 постанову про закриття кримінального провадження, та сприяв у складенні відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення. На запитання ОСОБА_6 щодо передачі другої частини грошових коштів обвинувачений відповів дослівно «як раніше», тобто як зрозуміла ОСОБА_6 він мав на увазі необхідність переведення грошей на ту ж саму банківську карткуЮ номер якої їй був наданий раніше. Після чого ОСОБА_6 покинула будівлю Білгород-Дністровського відділу поліції та передала кошти, а саме другу частину працівникам СБУ.
		Допитаний двічі у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 надав показання, згідно яких ніяких дружніх стосунків з обвинуваченим немає, знайомі з ним по роботі так як колись надавав йому послуги з підключення інтернету за місцем мешкання обвинуваченого, а в подальшому приблизно через півроку надавав послуги з обслуговування раніше встановленого інтернет обладнання. 31.12.2015 року ОСОБА_7 отримав грошові кошти на свою картку, на яку постійно отримував заробітну плату, при цьому подумав, що ці кошти є заробітною платнею або премією перед святом - Новим роком. Свій номер банківської картки чи особисті данні обвинуваченому він не надавав. З громадянкою ОСОБА_6 він знайомий не був, через свою зайнятість не мав змоги запам`ятовувати усіх клієнтів, яким в той період часу надавав послуги з підключення інтернету. Пояснив, що у 2016 році за його місцем проживання був проведений обшук, з якої причини працівники правоохоронних органі пояснили після проведення обшуку, а саме начебто отриманої неправомірної вигоди обвинуваченим ОСОБА_4 . Під час обшуку у нього була вилучена банківська картка, подальша доля картки невідома. Після чого ОСОБА_7 повідомив, що разом з працівниками правоохоронних органів у вечірній час відправився до міста Одеси для проведення допиту, від надання показів на досудовому розслідуванні він відмовився на підставі статті 63 Конституції України. 
		Він був затриманий та утримувався в ізоляторі тимчасового утримання протягом доби. Наступного дня знову був проведений допит, але ніякої конкретної інформації працівники правоохоронних органів йому не надали, і в той же день в вечірній час працівники ізолятора тимчасового утримання відпустили його. В подальшому ніякої інформації більше не отримував. Обвинуваченому грошові кошти не передавав, про факт одержання ним неправомірної вигоди нічого не відомо. 
		У судовому засіданні досліджені наступні письмові докази, які надано стороною обвинувачення.
		Відповідно до витягу з ЄРДР за № 42015160000000766 від 10.11.2015 року, на підставі заяви ОСОБА_6 , 10.11.2015 року внесені відомості про те, що працівники правоохоронних органів Одеської області вимагають від громадянина неправомірну винагороду, за правовою кваліфікацією ч.3 ст.368 КК України.
		Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 10.11.2015 року, старшим слідчим першого слідчого відділу СУ прокуратури Одеської області молодшим радником юстиції ОСОБА_15 від ОСОБА_6 прийнято заяву про факт вимагання від неї старшим слідчим Білгород-Дністровського ВП ГУ НП в Одеській області ОСОБА_4 неправомірної вигоди, а саме грошових коштів у розмірі 900 доларів США.
		10.11.2015 року винесено доручення про проведення досудового розслідування та повідомлення про початок досудового розслідування, про що повідомлено прокурора.
		17.11.2015 року заступником прокурора Одеської області призначено групу прокурорів у вказаному кримінальному провадженні, про що винесено постанову. 
		14 січня 2016 року начальником СУ прокуратури Одеської області, створено слідчу групу по розслідування кримінального провадження, про що винесено постанову.
		21 січня 2016 року заступником прокурора Одеської області внесено зміни до групи прокурорів (процесуальних керівників) у вказаному кримінальному провадженні, про що винесено постанову.
		10.03.2016 року заступником прокурора Одеської області продовжено строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні до 15.04.2106 року, про що винесено постанову.
		У судовому засіданні досліджені (оглянуті) документи: роздруківка виписки руху грошових коштів за належним ОСОБА_7 банківським рахунком в ПАТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_2 за період часу з 01.12.2015 року по 16.01.2016 року; виписки по карткам ОСОБА_7 в період з 15.01.2015 року по 21.03.2016 року.
		У судовому засіданні досліджено копію протоколу про вчинення ОСОБА_6 адміністративного правопорушення 13.08.2015 року.
		Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 15.01.2016 року, старшим слідчим Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 прийнято рішення закрити кримінальне провадження, внесене до ЄРДР під № 12015160240002281 від 14.08.2015 року у зв`язку із відсутністю складу злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України. 
		Постановою заступника прокурора Одеської області від 22.02.2016 року скасовано вказану постанову старшого слідчого Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 від 15.01.2016 року про закриття кримінального провадження внесене до ЄРДР під № 12015160240002281 від 14.08.2015 року.
		У судовому засіданні досліджено касовий чек (квитанція) відділення № 1 Білгород-Дністровського відділення ПАТ КБ «Приват Банк» від 31.12.2015 року, відповідно до змісту якого встановлено про перерахунок коштів ОСОБА_6 на рахунок ОСОБА_7 . 
		Відповідно до протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії «аудіо контролю особи» від 15.12.2015 року, зафіксовано розмову гр. ОСОБА_6 під час проведення 05.12.2015 року зустрічі із слідчим СВ Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 в м. Білгород-Дністровському біля вокзалу.
		Відповідно до протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії «аудіо контролю особи» від 14.03.2016 року, зафіксовано результати проведеного оперативно-технічного заходу- зафіксовано зустріч заявниці ОСОБА_6 із слідчим СВ Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 . Зустріч відбувається 05.12.2016 року в за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський неподалік від входу в залізничний вокзал, у період 13:26:02 по 13:27:00, тобто розмова тривала 00 годин 01 хвилину 18 секунд.
		Відповідно до протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії «аудіо контролю особи» від 14.03.2016 року, зафіксовано розмову гр. ОСОБА_6 під час проведення 05.01.2016 року зустрічі із слідчим СВ Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 в в його службовому кабінеті. 
		Відповідно до протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії «відеоконтролю особи» від 20.03.2016 року, зафіксовано результати проведеного оперативно-технічного заходу - зустріч свідка ОСОБА_6 із слідчим СВ Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 . Зустріч відбувається 15.01.2016 року в адміністративному будинку Білгород-Дністровського відділу поліції ГУНП в Одеській області, у тому числі у службовому приміщені ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 . На відеозаписах до моменту зустрічі вказаних осіб також фігурує співробітник ДАІ та інші особи.
		Відповідно до протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії «аудіо контролю особи» від 19.03.2016 року, зафіксовано розмову гр. ОСОБА_6 до моменту та під час проведення 15.01.2016 року зустрічі із слідчим СВ Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 в його службовому кабінеті у присутності співробітника ДАІ. 
		Відповідно до протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії шляхом зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 19.03.2016 року, зафіксовано телефоні розмови гр. ОСОБА_6 із слідчим СВ Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 , який використовував номери мобільних телефонів НОМЕР_3 та НОМЕР_1 . Розмова відбувається на російській мові.
		Вказані вище матеріали НСРД направлені слідчому для використання їх результатів у даному кримінальному провадженні, та винесено постанову від 30.03.2016 про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання. 
		Відповідно до доручення прокурора від 30.03.2016, слідчому доручено повідомити особу, відносно якої проводилися негласні слідчі (розшукові) дії, про тимчасове обмеження їх конституційних прав під час проведення таких дій.
		Оцінивши наявні у справі докази, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, в їх сукупності, вважає, що пред`явлене обвинувачення не знайшло своє підтвердження у ході судового розгляду, з огляду на наступне.
		Відповідно до ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Стаття 373 КПК України передбачає, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Пред`являючи особі обвинувачення у вчиненні конкретного кримінального правопорушення з кваліфікацією її дій за статтею (частиною статті) Кримінального кодексу, сторона обвинувачення фактично визначає, які обставини вона буде доводити перед судом.
		Відповідно до вимог ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні поряд з іншими підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
		Відповідно до змісту ст. 92 КПК України, обов`язок доказування покладений на прокурора. Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений цією статтею кримінального процесуального закону, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достатніх доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина, може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
		Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 року по справі № 712/13361/15.
		Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		У пункті 146 рішення у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.2018 року Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться у вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні; будь - який сумнів має тлумачитись на користь підсудного.
		Суд, зі свого боку, забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в рамках кримінального процесуального закону. Сторони користувались рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні й доведеності їх переконливості перед судом, клопотання всіх учасників процесу були розглянуті відповідно до вимог закону. Проте, сторона обвинувачення не надала суду належних, достатніх, вагомих та допустимих доказів, які б у своїй сукупності доводили винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому протиправного діяння.
		Так, органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, що кваліфікується як одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище.
		Відповідальність за одержання неправомірної вигоди настає за умови, що службова особа одержала її за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно - розпорядчих чи адміністративно - господарських обов`язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.
		Таким чином, аналіз конструкції кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК України свідчить, що обов`язковим елементом об`єктивної сторони цього злочину є отримання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення дій чи бездіяльність, що випливають з її правомірних службових повноважень.
		Склад злочину - це сукупність встановлених у кримінальному законі об`єктивних та суб`єктивних ознак, які визначають вчинене суспільно небезпечне діяння, як конкретний злочин. Елементами складу злочину є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона.
		Згідно зі ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
		У теорії кримінального права під об`єктом злочину, передбаченого ст. 368 КК України, слід розуміти суспільні відносини, які забезпечують правильну (нормальну) діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних чи комунальних підприємств, установ чи організацій, а також їх службових осіб, в частині їх непідкупності та фінансування виключно у порядку, встановленому законодавством.
		Обов`язковим елементом об`єктивної сторони є те, що неправомірна вигода пропонується і приймається саме за вчинення або не вчинення службовою особою певних дій в інтересах того, хто пропонує або обіцяє неправомірну вигоду чи в інтересах особи будь - якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.
		На підтвердження вини ОСОБА_4 стороною обвинувачення надані та досліджені судом письмові докази, матеріали НСРД, які за твердженням прокурора повністю доводять винуватість ОСОБА_4 в інкримінованому злочину.
		Однак, оцінюючи вказані докази, суд приходить до висновку, що вони не містять достатньо переконливих доказів отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_6 за вирішення питання щодо закриття кримінального провадження та не притягнення її до кримінальної відповідальності.
		Під час судового розгляду прокурор не надав суду жодних доказів одержання ОСОБА_4 від ОСОБА_6 грошових коштів у якості неправомірної вигоди. 
		Прослухані аудіозаписи, відтворені відеозаписи про спілкування ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , не надають можливості сторонньому зробити однозначний висновок про те, що ОСОБА_4 одержав від неї неправомірну вигоду. 
		Зміст вказаних розмов не містить достатньої інформації, з якої б вбачалося наявність ознак висловлення вимог про необхідність передачі неправомірної вигоди за вирішення вказаного питання, надання будь яких вказівок іншим особам з цього питання з боку ОСОБА_4 , залучення до протиправної діяльності свідка ОСОБА_7 . 
		Відеозаписи також не містять об`єктивних даних щодо суті розмов та подій, які відображені у цих відеозаписах, не свідчать про наявність дій ОСОБА_4 , які б вказували на неправомірність, яка б підпадала під ознаки інкримінованого злочину, за обставин викладених стороною обвинувачення в обвинувальному акті.
		В судовому засіданні дійсно встановлено факт перерахування грошових коштів від ОСОБА_6 громадянину ОСОБА_7 , що не заперечував останній, однак суду не надано доказів, які б поза розумним сумнівом свідчили, що ці кошти призначались обвинуваченому за прийняття рішення про закриття кримінального провадження та не надано жодних доказів, що після одержання цих коштів свідок ОСОБА_7 надав їх у повному обсязі або частково обвинуваченому ОСОБА_4 .
		Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Такий обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
		Статтею 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». Так, у справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 р. (п. 146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).
		Оцінюючи в сукупності досліджені під час судового розгляду докази з точки зору достатності та взаємозв`язку і приймаючи до уваги, що інших доказів, які б беззаперечно, без сумніву доводили вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України стороною обвинувачення після опитування щодо бажання доповнити судовий розгляд надано не було, тобто пред`явлене йому обвинувачення не доведено в судовому засіданні, а усі припущення й сумніви стосовно доведеності вини обвинуваченого слід тлумачити на їх користь.
		Допитані під час судового розгляду свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , які були працівниками Білгород-Дністровського ВП ГУ НП в Одеській області та Білгород-Дністровської місцевої прокуратури, були пов`язані службовими відносинами у своїй діяльності із ОСОБА_4 та мали відношення до кримінального провадження відносно ОСОБА_6 , пояснили, що їм достеменно не відомо про підстави закриття кримінального провадження та про факти отримання або планування отримання обвинуваченим неправомірної вигоди.
		Таким чином, твердження сторони обвинувачення, щодо отримання обвинуваченим неправомірної вигоди від ОСОБА_6 за вирішення питання щодо закриття кримінального провадження та не притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності показами вказаних свідків не підтверджується. 
		Покази заявника ОСОБА_6 не узгоджуються з іншими матеріалами кримінального провадження, дослідженими в ході судового розгляду, суперечать показам обвинуваченого та інших свідків, через що оцінюються судом критично. Суд не може прийняти до уваги та беззаперечно стверджувати факт одержання обвинуваченим неправомірної вигоди виключно на показах єдиного свідка. 
		Достатніх та безсумнівних доказів вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, стороною обвинувачення надано не було та під час судового розгляду не здобуто, а показання свідків обвинувачення і письмові докази, зібрані та досліджені у кримінальному провадженні, не містять об`єктивних, конкретних і беззаперечних доказів вчинення ним суспільно небезпечного діяння.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		На підставі наведеного, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження, відповідно до положень ст. 337 КПК України, згідно з якими судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в подані ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме: діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим суд не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих /розшукових/ дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган. Отже, суд приходить до висновку про те, що усі здобуті докази у своїй сукупності не підтверджують вчинення ОСОБА_4 злочину, а відтак в його діях відсутній склад інкримінованого йому злочину.
		Відповідно до положень ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України, в основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.
		Згідно з положеннями ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		З урахуванням викладеного раніше, у ході судового розгляду, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ наданий сторонами обвинувачення та захисту, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що висунуте ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, не знайшло свого підтвердження, оскільки достатніх та допустимих доказів на доведення у діях обвинуваченого складу інкримінованого йому злочину, стороною обвинувачення не надано, судом не виявлено, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне в силу презумпції невинуватості, закріпленої у ст.62 Конституції України, обвинуваченого виправдати.
		Відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК, суд з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		Разом з тим ці положення не вказують на те, що у разі непідтвердження за результатом судового розгляду висунутого особі обвинувачення сторона обвинувачення може очікувати, що суд самостійно віднайде в діях цієї особи бодай якийсь інший склад злочину і ухвалить обвинувальний вирок, оскільки саме доведення перед судом винуватості особи у вчиненні злочину є прямим обов`язком сторони обвинувачення.
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду, розглянувши справу № 243/1573/17 дійшов висновку, про те якщо під час судового розгляду суд дійде висновку про недоведеність у діянні службової особи складу кримінального правопорушення, що інкримінувався їй органом досудового розслідування, а сторона обвинувачення не надасть доказів про наявність у діях цієї особи іншого, менш тяжкого складу кримінального правопорушення, то суд з власної ініціативи не повинен змінювати кваліфікацію дій особи.
		У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього.
		Стороною захисту заявлено клопотання про визнання неналежними доказами усіх матеріалів проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , а саме протоколів проведення таких дій, матеріалів аудіо, відеозаписів. 
		Вказане клопотання мотивовано тим, що протоколи за результатами проведення негласної слідчої дії не містять даних про первинний носій інформації, його технічні характеристики, з якого перенесено аудіо та відеозаписи розмов, які фіксувалися у ході проведення негласної (розшукової) дії, відсутній протокол огляду та вручення заявнику (свідку) ОСОБА_6 технічних засобів спецтехніки, якими фіксувалися негласні слідчі (розшукові) дії з обов`язковим зазначенням їх виду та номеру, придатності до використання деякі вказані протоколи, у порушення ч.3 ст.252 КПК України передані прокурору пізніше ніж через 24 години з моменту припинення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій.
		Вказані доводи сторони захисту суд вважає обґрунтованими та такими, що містять законні підстави для визнання цих доказів неналежними та/або недопустимими, оскільки ознак належності та/або допустимості вказані письмові докази судом не встановлено з огляду на наступне. 
		У ході ознайомлення ОСОБА_4 із матеріалами кримінального провадження під час виконання слідчим вимог статті 290 КПК України (відкриття матеріалів іншій стороні) стороні захисту не відкривалися ухвали апеляційного суду про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД), постанови прокурора про проведення таких дій (контролю за вчиненням злочину), клопотань слідчого та прокурора про надання дозволу на проведення цих дій, тобто усі документи, що стали підставою для їх виконання. 
		За цих обставин, матеріали проведення НСРД, які містяться у матеріалах кримінального провадження, зокрема, аудіозаписи, відеозйомка, є очевидно недопустимими доказами, виходячи з наступного. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 290 КПК прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання. 
		Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що кримінальне провадження, у тому числі складові такого провадження, які стосуються процедури, мають бути засновані на принципі змагальності, і має бути забезпечена процесуальна рівність сторін обвинувачення і захисту. Право на судовий розгляд за принципом змагальності означає, що сторонам обвинувачення і захисту має бути надана можливість ознайомитися із зауваженнями та доказами, наданими іншою стороною, і відповісти на них (справа «Джеват Сойсал проти Туреччини», заява № 17362/03, рішення від 23 вересня 2014 року, остаточне рішення від 23 грудня 2014 року); згідно з принципом рівності сторін змагального процесу як однієї зі складових розширеної концепції справедливого суду кожній стороні повинно бути надано розумну можливість представити свої аргументи на умовах, які не ставлять її у гірше становище порівняно з опонентом. Заявникові було важливо мати доступ до матеріалів своєї справи і отримати копію документів, які в ній містилися, для того щоб мати змогу оскаржити офіційний протокол стосовно його дій. Не маючи такого доступу, заявник не зміг підготувати адекватний захист і скористатися принципом рівності сторін змагального процесу всупереч вимогам п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини у поєднанні з п. 3 ст. 6 (справа «Фуше проти Франції», заява № 22209, рішення від 18 березня 1997 року); той факт, що заявникові та його захисникам не був наданий відповідний доступ до документів (…), призвів до посилення труднощів у підготовці його захисту (справа «Моісєєв проти Росії», заява № 62936/00, рішення від 09 жовтня 2008 року);
		Для доведення допустимості результатів НСРД мають бути відкриті не тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки змістом цих документів сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно негласних слідчих (розшукових) дій.
		Згідно з ч. 1 ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Обов`язковим елементом порядку отримання доказів в результаті НСРД є попередній дозвіл уповноважених суб`єктів (слідчого судді, прокурора, слідчого) на їх проведення. Сторона захисту вправі мати інформацію про всі елементи процесуального порядку отримання стороною обвинувачення доказів, які остання має намір використати проти неї в суді. Інакше від самого початку судового розгляду сторона захисту перебуватиме зі стороною обвинувачення в нерівних умовах. 
		Відсутність у сторони захисту процесуальних документів, які стали правовою підставою для проведення НСРД, позбавляє її можливості поставити перед судом питання про недопустимість доказів, а суд - вирішити це питання до видалення до нарадчої кімнати. Особливо важливого значення вирішення цього питання судом на початкових етапах судового розгляду набуває у разі, коли йдеться про таку підставу визнання недопустимими доказів, які отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, як здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов (п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК).
		Документи, які стали правовою підставою проведення НСРД (зокрема, не розсекречені на момент звернення до суду з обвинувальним актом), не можуть вважатися додатковими матеріалами до результатів проведених негласних слідчих (розшукових) дій, отриманими до або під час судового розгляду, оскільки є їх частиною. Ці процесуальні рішення виступають правовою підставою проведення НСРД, з огляду на їх функціональне призначення щодо підтвердження допустимості доказової інформації, отриманої за результатами проведення таких дій, і повинні перевірятися та враховуватися судом під час оцінки доказів.
		Враховуючи, що НСРД проводяться під час досудового розслідування за ініціативою сторони обвинувачення, ця сторона має їх у своєму розпорядженні, зокрема прокурор - процесуальний керівник цього розслідування. Згідно з ч. 2 ст. 36 КПК прокурор має повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування.
		Що стосується процесуальних документів, які мають гриф секретності, то за змістом статей 85, 92, 290 КПК прокурор - процесуальний керівник зобов`язаний під час досудового розслідування заздалегідь ініціювати процедуру їх розсекречення одночасно с результатами НСРД і забезпечити відкриття цих документів на етапі закінчення досудового розслідування.
		Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 751/7557/15-к. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 349/1487/14-к. 
		Відповідно до ст. 86, ст. 87 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення. 
		Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, в тому числі внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
		Згідно ч. 12 ст. 290 КПК України якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. 
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження та не заперечується учасниками судового провадження, процесуальні документи, що стали підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_4 стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, на стадії закінчення досудового розслідування не відкривалися. У зв`язку зі знищенням цих документів, також не було можливості відкрити та дослідити їх і під час розгляду кримінального провадження судом.
		За таких обставин, суд на підставі ст. 290 КПК приходить до висновку про недопустимість даних, що містяться в матеріалах за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_4 в якості доказів.
		У рішенні Європейського Суду з прав людини від 11.12.2008 у справі «Мирилашвілі проти Росії» вказано, що у змагальному процесі повинні розглядатися не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх.
		Отже прокурор, маючи намір використати результати НСРД як доказ винуватості, зобов`язаний був вжити заходів щодо відкриття стороні захисту усіх матеріалів, в тому числі і тих, що були правовою підставою проведення НСРД, оскільки вони є невід`ємною складовою цих негласних заходів.
		Згідно листа Одеського апеляційного суду від 22.05.2019 № 3748кт на адресу Білгород-Дністровської місцевої прокуратури, який оглянуто у судовому засідання та приєднано до матеріалів кримінальної справи, клопотання та ухвали про надання дозволів на проведення негласних слідчих (розшукових) дій за 2015 рік знищені, повідомити чи виносилися ухвали слідчими суддями апеляційного суду Одеської області про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 42015160000000766 є неможливим. 
		Суд неодноразово надавав прокурору можливість та час для надання розсекречених ухвал НСРД та постанов прокурора про контроль за вчиненням злочину, проте сторона обвинуваченого такою можливістю не скористалася. 
		Таким чином, враховуючи факт не відкриття стороною обвинувачення клопотань та ухвал про надання дозволів на проведення НСРД, а також факт відсутності таких документів в матеріалах провадження та неможливість оглянути їх під час судового розгляду, суд приходить до висновку про недопустимість усіх отриманих в результаті проведення НСРД матеріалів, що виключає можливість прийняття їх у якості доказів. 
		Такими недопустимими доказами суд визнає:
		- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - «відеоконтролю особи» стосовно громадянина України ОСОБА_4 за 15.01.2016, складеного 20 березня 2016 року старшим оперуповноваженим в ОВС 2 відділу ГВ БКОЗ Управління СБ України в Одеській області підполковником ОСОБА_16 ;
		- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - «аудіоконтролю особи» стосовно громадянина України ОСОБА_4 за 15.01.2016, складеного 19 березня 2016 року старшим оперуповноваженим в ОВС 2 відділу ГВ БКОЗ Управління СБ України в Одеській області підполковником ОСОБА_16 ;
		- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - «аудіоконтролю особи» стосовно громадянина України ОСОБА_4 за 05.12.2015, складеного 15 лютого 2016 року старшим оперуповноваженим в ОВС 2 відділу ГВ БКОЗ Управління СБ України в Одеській області підполковником ОСОБА_16 ;
		- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - «відеоконтролю особи» стосовно громадянина України ОСОБА_4 за 05.12.2015, складеного 15 березня 2016 року старшим оперуповноваженим в ОВС 2 відділу ГВ БКОЗ Управління СБ України в Одеській області підполковником ОСОБА_16 ;
		- протокол про результати контролю за вчиненням злочину 31.12.2015, складеного 4 січня 2016 року старшим оперуповноваженим в ОВС 2 відділу ГВ БКОЗ Управління СБ України в Одеській області підполковником ОСОБА_16 ;
		- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - «аудіоконтролю особи» стосовно громадянина України ОСОБА_4 за 05.01.2016, складеного 14 березня 2016 року старшим оперуповноваженим в ОВС 2 відділу ГВ БКОЗ Управління СБ України в Одеській області підполковником ОСОБА_16 ;
		- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії шляхом зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, складеного 19 березня 2016 року старшим оперуповноваженим в ОВС 2 відділу ГВ БКОЗ Управління СБ України в Одеській області підполковником ОСОБА_16 .
		В порушення ст.ст. 106, 107 КПК України відеозаписи з матеріалами НСРД не є оригінальним примірником технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії.
		Згідно ст. 246 КПК України рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймає слідчий, прокурор, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - слідчий суддя за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором. Виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину.
		Відповідно до ч. 1 ст. 271 КПК України контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, та проводиться в таких формах, як зокрема, спеціальний слідчий експеримент.
		Сторона обвинувачення не надала до суду постанову прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину у вигляді спеціального слідчого експерименту, через що суд визнає протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 31.12.2015 року, протокол огляду та вручення грошових коштів від 31.12.2015 року недопустимими доказами. 
		Також, прокурором не надано лист прокуратури Одеської області № 21/2-5984т від 30.12.2015 року, про який вказано у протоколі огляду та вручення грошових коштів від 31.12.2015 року як на підставу проведення такої дії. 
		Суд зазначає, що проведення цієї слідчої дії на підставі листа, а не доручення слідчого чи прокурора суперечить вимогам статті 41 КПК України, згідно якої оперативні підрозділи органів безпеки здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора. 
		В порушення статті 105 КПК України копії грошових коштів на двох аркушах, які є додатками до протоколу огляду та вручення грошових коштів від 31.12.2015 року не скріплено підписами слідчого, прокурора, співробітника оперативного підрозділу, свідка ОСОБА_6 та понятих ОСОБА_17 , ОСОБА_18 . 
		Інформації про джерело походження цих коштів матеріали справи не містять. Також відсутні докази перерахування ОСОБА_6 на банківський рахунок ОСОБА_7 саме отриманих 31.12.2015 грошових коштів. 
		Оптичні носії DVR-R не опечатані, не містять підписів осіб, які брали участь у створенні носіїв, а також не містить номеру примірника, статті Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, підпис, його розшифрування та посаду особи, яка надала гриф секретності, як вимагає ст.ст. 105, 106 та 252 КПК України, Інструкція (розділ V, п.п. 5.1, 5.5, 5.3), що заздалегідь ставить під сумнів достовірність наявної там інформації.
		Стороною обвинувачення не надано і у матеріалах кримінального провадження відсутній протокол огляду та вручення заявнику (свідку) ОСОБА_6 технічних засобів спецтехніки, якими фіксувалися негласні слідчі (розшукові) дії з обов`язковим зазначенням їх виду та номеру, придатності до використання, що складається при врученні відповідних технічних засобів особі, яка має надавати неправомірну вигоду з метою документально закріпити факт її вручення цій особі. 
		Також, не наданий протокол вилучення у цих осіб технічних засобів після проведення негласних слідчих (розшукових) дій, їх огляду. 
		Огляд місця події 15.01.2016 року у приміщенні Білгород-Дністровського ВП ГУ НП в Одеській області в службовому кабінеті ОСОБА_4 в порушення вимог статті 233, 234, 237 КПК України проведено за відсутності ухвали слідчого судді про проведення огляду (обшуку). В протоколі як на підставу проведення такої слідчої дії зазначено заяву ОСОБА_6 , що не узгоджується з положеннями кримінального процесуального закону. У зв`язку з чим суд визнає протокол огляду від 15.01.2016 року та вилучені під час нього кримінальне провадження № 120151602400000228 від 14.08.2015 року, мобільний телефон марки «Samsung», грошові кошти (із протоколу), посвідчення водія ОСОБА_4 , 2 картки «ПриватБанку», флешка, блок ПК недопустимими доказами. 
		Згідно п. 2 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. 
		Обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого (ч. 1 ст. 92 КПК України). 
		Під час судового розгляду прокурор поза розумним сумнівом не довів наявності у обвинуваченого умислу, мотиву та мети скоєння кримінального правопорушення. 
		Суд погоджується з твердженням сторони захисту, що досліджені у судовому засіданні докази не свідчать про наміри обвинуваченого одержати неправомірну вигоду від ОСОБА_6 , про існування у нього корисливого мотиву, розроблення плану для реалізації злочинного умислу. 
		Суд погоджується з твердженням сторони захисту щодо провокації злочину відносно обвинуваченого. 
		Так, під час підготовки до злочину саме працівниками правоохоронних органів було повністю змодельовано та розроблено всі основні етапи та деталі злочинів, визначено їх напрямок та необхідну кваліфікацію, заготовлено відповідний сценарій. Для здійснення розробленого правоохоронцями плану та відповідно до завчасно розробленої "легенди" заявник (свідок) ОСОБА_6 як агент діяла за відповідними вказівками працівників СБУ України в особі ОСОБА_19 та ОСОБА_16 .
		Весь взаємозв`язок завчасно спланованих ролей були розроблені з метою виникнення у обвинуваченого реальності подій, які відбувались навколо них, проте штучно створених та розігратих спеціально підібраними для цього особами. Отже, особисто і виключно від обвинуваченого нічого не залежало, оскільки все планувалось для його викриття та обвинувачення.
		Європейський суд з прав людини не забороняє використовувати у кримінальному провадженні докази, отримані в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій (НС(Р)Д), наприклад, операцій під прикриттям. Проте ЄСПЛ забороняє судам використовувати докази, отримані в результаті провокації правоохоронців. Тому проведення заходів, пов`язаних, наприклад, із використанням негласних агентів, повинне супроводжуватися відповідними гарантіями. У цій частині ЄСПЛ виділяє дві групи гарантій.
		Перша стосується заходів, які вживаються безпосередньо на етапі здійснення контролю за вчиненням злочину. Друга - це процесуальні гарантії на стадії розгляду справи у суді. Так, у справі від 9 червня 1998 року «Тейксейра де Кастро проти Португалії» ЄСПЛ провів межу між неналежними діями працівників поліції в ході контрольованої закупки та діями звичайних агентів, які діють під прикриттям з метою отримання доказів щодо вчинення особою злочину без активного підбурювання до його вчинення. Заборона підбурювання поширюється як на працівників поліції, так і на осіб, які діють за їх вказівкою.
		Так, перед проведенням контролю за вчиненням злочину працівники правоохоронних органів повинні: володіти достатнім обсягом інформації про причетність особи до вчинення злочину; вступати у злочин лише на етапі його підготовки або вчинення; поведінка агентів повинна бути пасивною.
		У пункті 38 цієї ж справи Європейський Суд вказав: "У компетентних органах влади не було також достатніх підстав підозрювати Тейксейра де Кастро у тому, що він був торговцем наркотиками; навпаки, раніше він не мав судимості і не перебував під слідством, кримінальні справи проти нього не порушувалися. Справді, він не був відомий працівникам поліції, які увійшли в контакт із ним за посередництвом агентів (див. § 10). Суд також не виявив жодних доказів на підтримку аргументів Уряду про те, що заявник мав намір вчинити злочин. За таких обставин можна зробити висновок, що двоє поліцейських не обмежилися пасивним розслідуванням злочинної діяльності Тейксейра де Кастро , а навпаки, вдалися до спонукання вчинити злочин. Насамкінець Суд зауважує, що у своїх рішеннях національні суди зазначали той факт, що заявник був засуджений в основному на підставі свідчень двох працівників поліції."
		В пункті 39 справи («Тейксейра де Кастро проти Португалії») Європейський Суд вказав: враховуючи ці обставини, Суд дійшов висновку, що працівники поліції вийшли за межі функцій негласних агентів і спровокували злочин, а тому немає жодних причин вважати, що без їхнього втручання злочин було б учинено. Це втручання та його використання у цьому спірному кримінальному провадженні означало, що із самого початку заявник був однозначно позбавлений права на справедливий судовий розгляд. Отже, мало місце порушення п. 1 ст. 6 Конвенції.
		Загалом про активну поведінку, яку може бути розцінено як провокацію, може свідчити самостійне звернення до особи (див. рішення ЄСПЛ у справі «Ванян проти Росії»), повторні пропозиції після відмови особи, наполягання (див. рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви») і навіть спроба викликати співчуття (див. рішення ЄСПЛ у справі «Худобін проти Росії»). 
		Як встановлено під час судового розгляду з протоколу огляду трафіків (мобільних з`єднань) телефону ОСОБА_4 він телефонував ОСОБА_6 14 разів, у той час як остання телефонувала обвинуваченому 27 разів. 
		Згідно досліджених в ході судових засідань аудіо та відеоматеріалів НСРД усі питання щодо передання грошових коштів у якості неправомірної вигоди обвинуваченому задавала саме ОСОБА_6 , яка неодноразово повідомляла про наявність у неї грошових коштів та намагалася передати їх обвинуваченому. 
		Сторона обвинувачення на надала доказів, що ОСОБА_4 звертався до ОСОБА_6 з проханням чи вимогою надати йому неправомірну вигоду, такі відомості в ході судового розгляду встановлено не було. 
		Заявник (свідок) ОСОБА_6 , яка виступала агентом у цій справі, та співробітники СБУ не були пасивними, а агент взагалі вела активну участь щодо провокації, підбурювання скоєння злочину.
		Провокація (підбурювання) до вчинення злочину з боку правоохоронців через ОСОБА_6 є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. 
		Безпосередньо, для відмежування провокації злочину від передбачених методів розслідування Європейський Суд розробив відповідні критерії.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях розробив критерії для того, щоб відрізняти провокування вчинення злочину, яке суперечить ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, від дозволеної поведінки під час таємних методів у кримінальних розслідуваннях. Зокрема у випадку визнання заяви про підбурювання такою, що не є явно необґрунтованою, для визнання доказів допустимими суду належить з`ясувати чи було слідство «по суті пасивним», чи був би злочин вчинений без втручання влади, чи мало місце з боку влади спонукання особи, наполегливі нагадування; чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою. При цьому тягар доведення того, що підбурення не було, покладається на сторону обвинувачення (рішення у справах «Раманаускас проти Литви» від 05.02.2008 року, «Банніков проти Російської Федерації» від 04.11.2010 року, «ОСОБА_12 та інші проти Російської Федерації» від 02.10.2010 року, «Матановіч проти Хорватії» від 04.04.2017 року).
		У справі «Носко і Нефедов проти Росії» (п. 55 рішення від 30.10.2014 року) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли обвинувачені висувають аргумент про підбурювання, національні суди зобов`язані розглянути його в рамках змагальної, ретельної, всебічної і переконливої процедури. Межі судової перевірки повинні включати:
		- мотиви прийняття рішення про негласний захід;
		- про ступінь участі правоохоронного органу в скоєнні злочину;
		- про характер будь-якого підбурювання або тиску, якого зазнав заявник.
		У справі Малінінас (Маїіпіпаз) ЄСПЛ встановив, що оперативно-розшуковий захід мав на увазі провокацію злочину з метою його викриття: «ЄСПЛ відзначає, що ініціатива належить співробітникові поліції В., коли той першим звернувся до заявника з питанням про те, де він може придбати заборонені наркотики. Потім заявниця сама запропонувала постачати їм наркотики. У ході операції заявникові запропонували значну грошову суму - 3000 дол. СІЛА - за поставку великої кількості наркотиків, що явно являє собою підбурювання до постачання товарів. Суд першої інстанції визнав визначальну роль поліції... У цій справі дані елементи, на думку ЄСПЛ, розширили роль поліції від рамок таємних агентів до «агентів - провокаторів». Поліція не просто «приєдналася» до вчиненого злочину, а спровокувала його».
		Усі зустрічі між обвинуваченим та заявником відбувались за ініціативою саме заявника, остання прискорювала процедуру досудового розслідування у кримінальному провадженні, наполегливо дзвонила ОСОБА_4 з метою зустрічі. 
		Згідно показів свідка ОСОБА_6 грошові кошти у якості неправомірної вигоди їй не належали, вона одержала ці кошти від працівників СБУ. 
		Прокурор у судовому засіданні на надав будь-яких доказів законності походження цих коштів у якості предмету неправомірної вигоди. Будь-яких документів, які б підтверджували фінансування операції за рахунок коштів УСБУ в Одеській області або прокуратури Одеської області суду не надані. 
		Також за наявності достатнього процесуального часу з урахуванням принципу диспозитивності прокурором не надано суду будь-яких заперечень стосовно клопотання сторони захисту щодо визнання доказів недопустимими через провокацію злочину. 
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 373 КПК України у разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, то ухвалюється виправдувальний вирок.
		Згідно ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо:
		- встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення (пункт 2);
		- не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати (пункт 3). 
		Питання про речові докази необхідно вирішити відповідно до статті 100 КПК України, а саме: копію матеріалів кримінального провадження № 42015160000000766 від 10.11.2015 року, micro sd HC 4 GB CO4G CHINA 1522PX92906 (із відеозаписом огляду місця події від 15.01.2016); micro sd HC 8 GB TRANSCEND CHINA made in Taiwan 9191fF 8G 07 SS2 (із відеозаписом огляду місця події від 15.01.2016); DVD-R Arena GB DR5FA1-00968 (додаток до протоколу тимчасового доступу від 21.03.2016 в ПАТ КБ «ПриватБанк»); постанову про закриття кримінального провадження № 12015160240002281 від 14.08.2015 за ч. 1 ст. 286 КК України на 1 арк.; квитанцію щодо зарахування на рахунок отримувача - ОСОБА_7 грошових коштів на суму 10000 гривень від 31.12.2015 на 1 арк., DVD-R Arena 4.7 GB DR5FA1-00968 (додаток до протоколу тимчасового доступу від 22.03.2016 в ПрАТ «Київстар»); DVD-R Verbatim 4.7 GB 65/4-2378 від 09.09.2015 (НСРД); DVD-R FIRTECH № 65/4-821 від 26.02.2015 (НСРД); DVD-R FIRTECH № 65/4-749 від 10.02.2015 (НСРД); DVD-R PHILIPS № 65/4-2955 від 04.12.2015 (НСРД), платіжну картку № НОМЕР_2 ПАТ КБ «ПриватБанк» зберігати в матеріалах цього кримінального провадження.
		Процесуальні витрати у справі відсутні.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду 
		м. Одеси від 18.01.2016 року (справа № 522/549/16-к, № 1-кс/522/684/16) на майно, яке належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на мобільний телефон марки «SAMSUNG» чорного кольору IMEI НОМЕР_4 , серійний номер НОМЕР_5 ; мобільний телефон марки RM 1077 «Microsoft Mobile»; платіжну картку № НОМЕР_2 ПАТ КБ «ПриватБанк» - скасувати, на підставі ч.4 ст.174 КПК України.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 18.01.2016 року (справа № 522/549/16-к, № 1-кс/522/684/16) на майно, яке належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на мобільний телефон марки «SAMSUNG» DUOS CE 0168 сріблястого кольору з сім-картко «Київстар» № НОМЕР_6 ; платіжну картку № НОМЕР_7 ПАТ КБ «ПриватБанк» Master Card; платіжну картк № НОМЕР_8 ПАТ КБ «ПриватБанк» (Універсальна Visa); системний блок персонального компютера черного кольору «Frisby»; грошові кошти: 2 купюри номіналом 1 гривня, 3 купюри номіналом 2 гривні, 1 купюра номіналом 5 гривень, 3 купори номінам десять гривень, 2 купюри номіналом 20 гривень, 1 купюра номіналом 50 гривень, 3 купюри номіналом 100 гривень, 1 купюра номіналом 1 доллар США (на загальну суму 433 гривні) - скасувати, на підставі ч.4 ст.174 КПК України.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 18.01.2016 року (справа № 522/549/16-к, № 1-кс/522/686/16) на банківський рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в ПАТ КБ «ПриватБанк» - інд. 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; ЄДРПОУ 14360570; ліцензія НБУ №22 від 05.10.2011 - скасувати.
		 
		Керуючись ст.ст. 100, 174, 368-371, 373-376 КПК України, суд, 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, визнати невинуватим на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України у зв`язку із недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, і виправдати.
		Запобіжний захід у виді особистого зобовязання - скасувати.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси від 18.01.2016 року (справа № 522/549/16-к, № 1-кс/522/684/16) на майно, яке належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на мобільний телефон марки «SAMSUNG» чорного кольору IMEI НОМЕР_4 , серійний номер НОМЕР_5 ; мобільний телефон марки RM 1077 «Microsoft Mobile»; платіжну картку № НОМЕР_2 ПАТ КБ «ПриватБанк» - скасувати, повернувши вказані речі ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 18.01.2016 року (справа № 522/549/16-к, № 1-кс/522/684/16) на майно, яке належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на мобільний телефон марки «SAMSUNG» DUOS CE 0168 сріблястого кольору з сім-картко «Київстар» № НОМЕР_6 ; платіжну картку № НОМЕР_7 ПАТ КБ «ПриватБанк» Master Card; платіжну картку № НОМЕР_8 ПАТ КБ «ПриватБанк» (Універсальна Visa); системний блок персонального компютера чорного кольору «Frisby»; грошові кошти: 2 купюри номіналом 1 гривня, 3 купюри номіналом 2 гривні, 1 купюра номіналом 5 гривень, 3 купюри номіналом десять гривень, 2 купюри номіналом 20 гривень, 1 купюра номіналом 50 гривень, 3 купюри номіналом 100 гривень, 1 купюра номіналом 1 долар США (на загальну суму 433 гривні) - скасувати, повернувши вказані речі та грошові кошти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 18.01.2016 року (справа № 522/549/16-к, № 1-кс/522/686/16) на банківський рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в ПАТ КБ «ПриватБанк» - інд. 49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; ЄДРПОУ 14360570; ліцензія НБУ №22 від 05.10.2011 - скасувати.
		Речові докази - копію матеріалів кримінального провадження № 42015160000000766 від 10.11.2015 року, micro sd HC 4 GB CO4G CHINA 1522PX92906 (із відеозаписом огляду місця події від 15.01.2016); micro sd HC 8 GB TRANSCEND CHINA made in Taiwan 9191fF 8G 07 SS2 (із відеозаписом огляду місця події від 15.01.2016); DVD-R Arena GB DR5FA1-00968 (додаток до протоколу тимчасового доступу від 21.03.2016 в ПАТ КБ «ПриватБанк»); постанову про закриття кримінального провадження № 12015160240002281 від 14.08.2015 за ч. 1 ст. 286 КК України на 1 арк.; квитанцію щодо зарахування на рахунок отримувача - ОСОБА_7 грошових коштів на суму 10000 гривень від 31.12.2015 на 1 арк., DVD-R Arena 4.7 GB DR5FA1-00968 (додаток до протоколу тимчасового доступу від 22.03.2016 в ПрАТ «Київстар»); DVD-R Verbatim 4.7 GB 65/4-2378 від 09.09.2015 (НСРД); DVD-R FIRTECH № 65/4-821 від 26.02.2015 (НСРД); DVD-R FIRTECH № 65/4-749 від 10.02.2015 (НСРД); DVD-R PHILIPS № 65/4-2955 від 04.12.2015 (НСРД), платіжну картку № НОМЕР_2 ПАТ КБ «ПриватБанк», - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		Суддя                          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...