Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 722/1297/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 08.05.2023.
Дата набрання законної сили: 26.04.2023
Номер судового провадження: 61-8429ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		26 квітня 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 722/1297/21
		провадження № 61-8429св22
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Приватне акціонерне товариство «Добробут АГ»,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу  ОСОБА_1 , подану її представником Савченко Оксаною Володимирівною , на рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 26 травня 2022 року у складі судді Унгуряна С. В. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 11 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Владичан А. І., Перепелюк І. Б., Литвинюк І. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Добробут АГ» (далі - ПрАТ «Добробут АГ») про розірвання договору про спільну пайову участь у будівництві та стягнення грошових коштів.
		 
		На обґрунтування позову зазначала, що 22 серпня 2017 року між нею та 
		ПрАТ «Добробут АГ» укладено договір про спільну пайову участь у будівництві 
		№ 05-17/ПУ.
		 
		Згідно з пунктом 2.1 вказаного договору предметом договору є спільна пайова участь сторін в будівництві об`єкта будівництва, визначеного у пункті 1.1.4 договору, з наступною передачею учаснику його частки у вигляді приміщення.
		 
		Об`єкт будівництва - відповідно до проектно-кошторисної документації «Будівництво готелю та реконструкція танцювальної зали під ресторан на території туристичного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: 
		АДРЕСА_1 (пункт 1.1.4 договору).
		 
		Відповідно до пункту 2.2 договору про спільну пайову участь у будівництві забудовник зобов`язується організовувати будівництво та забезпечити введення в експлуатацію об`єкту будівництва, здійснити закріплення за учасником приміщення, а також, за умови повної сплати учасником суми пайового внеску, встановленої даним договором, передати у власність учаснику приміщення, обумовлене цим договором та всі документи, необхідні учаснику для реєстрації права власності на нього, а учасник, в свою чергу, зобов`язується оплатити суми пайового внеску на умовах, в порядку та строки, що передбачені договором.
		 
		Будівництво об`єкта здійснюється на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-кошторисної документації, отриманого в установленому порядку дозволу на виконання будівельно-монтажних робіт та у строки, що визначені будівельними нормами та правилами для даного виду будівництва. Запланований термін вивчення об`єкта будівництва в експлуатацію - червень 2018 року. За умови належного і реального виконання учасником договору, забудовник передає учаснику приміщення упродовж 1 (одного) календарного місяця, що слідуватиме за днем введення об`єкта будівництва в експлуатацію у встановленому законодавством України порядку. Підтвердженням введення об`єкта будівництва в експлуатацію є декларація про готовність об`єкта до експлуатації. підтвердженням прийому-передачі приміщення є акт прийому- передачі (пункт 3.1 договору про спільну пайову участь у будівництві).
		 
		За приписами пункту 3.2 договору забудовник має право на продовження терміну виконання будівельних робіт за договором у випадку: 3.2.1 порушення учасником істотних умов договору, зокрема, умов щодо здійснення сплати пайових внесків у розмірах та порядку, встановленому даним договором та додатками до нього; 3.2.2 наявності істотних розбіжностей між проектними та фактичними умовами виконання робіт, передбачити які на дату укладення договору забудовник не мав можливості (у цьому випадку згода учасника на продовження терміну не потрібна); 3.2.3. у зв`язку з настанням і дією у часі обставин форс-мажору та/або їх наслідків, або настання випадку.
		 
		Відповідно до пункту 6.3.2 договору забудовник має право на перенесення без погодження з учасником строку введення об`єкта будівництва в експлуатацію, але не більше, ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів (фактично застосовується при наявності підстав, визначених пунктом 3.2.2 договору).
		 
		Згідно з пунктами 3.3, 4.2.1 вказаного договору характеристика приміщення, обраного учасником за договором, за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до проектно-кошторисної документації та планувального рішення, що є невід`ємним додатком до цього договору: приміщення № НОМЕР_1, загальною площею 26,31 кв. м, яке розташоване на 4 (четвертому поверсі), готелю на території туристичного комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1». Вартість приміщення НОМЕР_1 на момент укладення цього договору становить 669 326,40 грн, без ПДВ, що еквівалентно 26 310,00 дол. США.
		 
		У пункті 4.3.1 зазначеного договору передбачено, що сплата учасником пайових внесків відбувається у такому порядку: перерахування учасником на поточний рахунок на поточний рахунок забудовника грошових коштів в національній валюті України, зазначений у даному договорі, суму, що дорівнює 100 відсотків вартості приміщення, розрахованих із вартості квадратного метра приміщення, визначеної у пункті 4.2.1 договору, до загальної площі приміщення визначеної у пункті 3.3. договору, упродовж 5 робочих днів, що слідують за днем підписання цього договору.
		 
		Для оплати пайових внесків відповідно до даного договору одночасно із підписанням цього договору забудовник видає учаснику усі рахунки, у яких зазначається найменування забудовника, поточний рахунок забудовника, на який учаснику слід вносити та/або перераховувати грошові кошти в оплату вартості приміщення (пункт 4.7 договору про спільну пайову участь у будівництві).
		 
		На виконання умов, передбачених пунктами 4.2.1 - 4.3.1 договору про спільну пайову участь у будівництві, та згідно з рахунком на оплату від 22 серпня 
		2017 року № 22 позивач здійснила повну оплату вартості приміщення в сумі 669 326,40 грн. Цей факт підтверджується квитанцією від 22 серпня 2017 року 
		№ 0.0.834242600.1, що свідчить про належне виконання позивачем зобов`язань за договором про спільну пайову участь у будівництві.
		 
		Відповідач належним чином умов договору не виконав, всупереч пункту 
		3.1 договору не завершив будівництво об`єкта та не передав позивачу приміщення, які визначені договором про спільну пайову участь у будівництві від 22 серпня 2017 року № 05-17/ПУ. Жодних домовленостей між позивачем 
		і відповідачем щодо відкладення строку введення об`єкта будівництва в експлуатацію не укладалось. Останній день строку, протягом якого відповідач був зобов`язаний передати приміщення, є 28 жовтня 2018 року.
		 
		Оскільки об`єкт будівництва не введено в експлуатацію у строк, визначений договором про спільну пайову участь у будівництві від 22 серпня 2017 року 
		№ 05-17/ПУ, обґрунтованих повідомлень про перенесення строків закінчення будівництва та введення в експлуатацію від відповідача не надходило, сторони не погоджували інших строків завершення будівельних робіт на об`єкті будівництва, позивач вважала, що ПрАТ «Добробут АГ»допустило істотне порушення умов договору. Внаслідок такого порушення позивач протягом тривалого часу позбавлена можливості отримати у власність нерухоме майно, за яке була сплачено грошові кошти у розмірі 26 310,00 дол. США, що станом на момент укладення договору еквівалентно 669 326,40 грн.
		 
		ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:
		розірвати договір про спільну пайову участь у будівництві від 22 серпня 
		2017 року № 05-17/ПУ, укладений між нею і ПрАТ «Добробут АГ»;
		стягнути з ПрАТ «Добробут АГ» на її користь грошові кошти у розмірі 747 469,73 грн за договором про спільну пайову участь у будівництві від 
		22 серпня 2017 року № 05-17/ПУ.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 26 травня 
		2022 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 11 серпня 2022 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Суд першої інстанції виходив з того, що умовами договору передбачено лише запланований термін введення об`єкта будівництва в експлуатацію (червень 
		2018 року). Оскільки у пункті 3.1 договору міститься лише запланований термін введення до експлуатації об`єкта будівництва, який є орієнтовним, залежним від фактичних обставин будівництва, суд вважав, що цей строк не може бути розтлумачений як кінцевий термін здачі об`єкта будівництва в експлуатацію. Таким чином, позивач не довела факт порушення ПрАТ «Добробут АГ» зобов`язань за договором щодо строку введення об`єкта будівництва у експлуатацію, адже сторонами договору строки здійснення будівництва не визначено.
		 
		У пунктах 8.14, 8.15, 8.16 договору про спільну пайову участь у будівництві передбачено, що для відмови від приміщення учасник звертається до забудовника із письмовою заявою. Забудовник розглядає заяву учасника протягом 5 (п`яти) робочих днів. Відмова від приміщення здійснюється шляхом розірвання, або внесення змін до цього договору. Розірвання або внесення змін до цього договору оформлюється сторонами письмово. Разом з цим до позовної заяви позивач не надала будь-яких доказів відправлення нею та/або одержання відповідачем повідомлення про відмову від приміщення або розірвання договору. Отже, докази отримання ПрАТ «Добробут АГ» заяви ОСОБА_1 про відмову від приміщення відсутні. Оскільки відповідна заява відсутня, суд першої інстанції зробив висновок, що підстав для розірвання договору у зв`язку з істотним порушенням його умов відповідачем немає.
		 
		Суд також зазначав про те, що умовами договору про спільну пайову участь у будівництві взагалі не передбачено підстав для повернення позивачу грошових коштів, сплачених відповідачем згідно з вказаним договором.
		 
		Апеляційний суд виходив з того, що відповідно до пункту 3.1 договору строки здійснення будівництва не визначено, а йдеться лише про запланований термін введення об`єкту будівництва в експлуатацію, а саме червень 2018 року. На підставі пункту 11.1 вказаного правочину договір діє до виконання сторонами зобов`язань за договором або його дострокового припинення відповідно до умов договору.
		 
		Оскільки у пункті 3.1 договору міститься лише запланований термін введення до експлуатації об`єкта будівництва, який є орієнтовним, залежним від фактичних обставин будівництва, тому цей строк не може бути розтлумачений як кінцевий термін здачі об`єкта будівництва в експлуатацію. Тому суд апеляційної інстанції не погодився з доводами апеляційної скарги про порушення ПрАТ «Добробут АГ» строку введення об`єкту будівництва в експлуатацію, який визначений пунктом 3.1 договору, так як червень 2018 року не є кінцевим терміном здачі об`єкта будівництва в експлуатацію, а його порушення не може бути підставою для розірвання договору про спільну пайову участь у будівництві. Отже, істотне порушення відповідачем договору про спільну пайову участь у будівництві не доведено. Водночас матеріали справи не містять будь-яких доказів направлення позивачем письмового повідомлення про відмову від приміщення або розірвання договору.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		У серпні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Савченко О. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що:
		відповідач не завершив будівництво об`єкта та не передав позивачу приміщення, які є предметом договору про спільну пайову участь у будівництві від 22 серпня 2017 року. При цьому жодних домовленостей між сторонами договору щодо відкладення строку введення об`єкта будівництва в експлуатацію не було;
		з урахуванням запланованого терміну введення об`єкта будівництва 
		у експлуатацію (30 червня 2018 року) та найбільш віддаленого строку введення об`єкта в експлуатацію (згідно з пунктом 6.3.2 договору), останнім днем строку протягом якого відповідач був зобов`язаний передати позивачу приміщення 
		є 28 жовтня 2018 року;
		суди помилково вважали, що умовами договору для забудовника визначено лише орієнтовний термін введення об`єкта в експлуатацію та не передбачено кінцевого терміну виконання означеного зобов`язання, тому строк виконання відповідачем зобов`язання щодо введення об`єкта в експлуатацію не настав. Такі висновки суперечать положенням договору про спільну пайову участь у будівництві;
		відповідач допустив істотне порушення умов договору, внаслідок якого позивач протягом тривалого часу позбавлена можливості отримати у власність нерухоме майно, за яке була сплачена визначена умовами договору сума коштів;
		суди безпідставно посилались на недотримання позивачем порядку розірвання договору, визначеного пунктом 8.16 договору.
		 
		У вересні 2022 року від представника ПрАТ «Добробут АГ» - адвоката 
		Оніщука Є. О. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
		 
		Відзив на касаційну скаргу обґрунтований тим, що:
		рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду є законними і обґрунтованими, ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права;
		посилання позивача на порушення відповідачем строку введення об`єкта будівництва в експлуатацію, який визначений пунктом 3.1 договору, є безпідставними. За змістом цього пункту договору строки здійснення будівництва не визначено, а зазначено лише про запланований термін введення об`єкта будівництва в експлуатацію (червень 2018 року);
		договір про спільну пайову участь у будівництві діє до виконання сторонами зобов`язань за договором або його дострокового припинення відповідно до умов договору. При цьому у розділі 8 договору наведено вичерпний перелік підстав порядку припинення договору та відмови від приміщення. Запланований термін є лише орієнтовним, залежним від фактичних обставин будівництва, тому цей строк не може бути розтлумачений як кінцевий термін здачі об`єкта будівництва в експлуатацію;
		порушення відповідачем зобов`язання за договором про спільну пайову участь у будівництвіне доведено;
		умовами договору не передбачено підстав для повернення позивачу грошових коштів, сплачених відповідачу на виконання його умов. Позивач також не надала доказів відправлення нею і отримання відповідачем письмового повідомлення про відмову від приміщення або розірвання договору.
		 
		Рух справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Межі та підстави касаційного перегляду
		 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		 
		Доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі 
		№ 504/2353/15-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 565/863/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 501/5126/15, від 04 вересня 2019 року у справі 
		№ 361/5893/16-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 757/15340/18.
		 
		Фактичні обставини справи
		 
		Суди встановили, що 22 серпня 2017 року між ПрАТ «Добробут АГ» і ОСОБА_1 укладено договір про спільну пайову участь у будівництві № 05-17/ПУ.
		 
		Відповідно до пункту 2.2 договору забудовник зобов`язується організовувати будівництво та забезпечити введення в експлуатацію об`єкту будівництва, здійснити закріплення за учасником приміщення, а також, за умови повної сплати учасником суми пайового внеску, встановленої даним договором, передати у власність учаснику приміщення, обумовлене цим договором та всі документи, необхідні учаснику для реєстрації права власності на нього, а учасник, в свою чергу, зобов`язується оплатити суми пайового внеску на умовах, в порядку та строки, що передбачені договором.
		 
		У пункті 3.3 договору визначена характеристика приміщення, обраного учасником за договором. Відповідно до проектно-кошторисної документації та планувального рішення таким є приміщення № НОМЕР_1, загальною площею 26,31 кв. м, розташоване на 4 поверсі готелю на території туристичного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Згідно з пунктом 4.2.1 договору загальна вартість приміщення на момент укладення договору становить 669 326,40 грн, що еквівалентно 26 310,00 дол. США.
		 
		Відповідно до квитанції від 22 серпня 2017 року № 0.0.834242600.1 ОСОБА_1 сплатила згідно з умовами договору на рахунок ПрАТ «Добробут АГ» у повному обсязі суму пайового внеску в розмірі 669 326,40 грн.
		 
		У пункті 3.1 договору встановлено, що запланований термін введення об`єкту будівництва в експлуатацію червень 2018 року. За умови належного і реального виконання учасником договору, забудовник передає учаснику приміщення упродовж одного календарного місяця, що слідуватиме за днем введення об`єкта будівництва в експлуатацію у встановленому законодавством України порядку. Підтвердженням введення об`єкта будівництва в експлуатацію є декларація про готовність об`єкта до експлуатації. Підтвердженням прийому передачі приміщення є акт прийому-передачі.
		 
		За приписами пункту 3.2 договору забудовник має право на продовження терміну виконання будівельних робіт за договором у випадку: 3.2.1 порушення учасником істотних умов договору, зокрема, умов щодо здійснення сплати пайових внесків у розмірах та порядку, встановленому даним договором та додатками до нього; 3.2.2 наявності істотних розбіжностей між проектними та фактичними умовами виконання робіт, передбачити які на дату укладення договору забудовник не мав можливості (у цьому випадку згода учасника на продовження терміну не потрібна); 3.2.3. у зв`язку з настанням і дією у часі обставин форс-мажору та/або їх наслідків, або настання випадку.
		 
		Забудовник має право на перенесення без погодження з учасником строку введення об`єкта будівництва в експлуатацію, але не більше ніж на 
		90 календарних днів (пункт 6.3.2 договору).
		 
		Згідно з пунктом 8.13 договору до моменту оформлення права власності на приміщення учасником, учасник має право відмовитися від приміщення, за взаємною згодою сторін, у наступному порядку: для відмови від приміщення учасник звертається до забудовника з письмовою заявою (пункт 8.15 договору); забудовник розглядає заяву учасника протягом 5 (п`яти) робочих днів (пункт 8.16 договору).
		 
		Відповідно до пункту 8.16 договору відмова від приміщень здійснюється шляхом розірвання або внесення змін до цього договору. Розірвання або внесення змін до цього договору оформлюється сторонами письмово.
		 
		Згідно з пунктом 11.1 договору він діє до виконання сторонами зобов`язань за договором або його дострокового припинення відповідно до умов договору.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договору про спільну пайову участь у будівництві
		 
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
		 
		Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
		 
		Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
		 
		Згідно з статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		 
		Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (стаття 612 ЦК України).
		 
		Загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
		 
		Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
		 
		Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 
		18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
		 
		Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України.
		 
		У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення. Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17).
		 
		У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; 
		(3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див. постанову ВерховногоСуду ускладі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 рокуу справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).
		 
		Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
		 
		За загальним правилом зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша цієї статті). Про таку зміну або розірвання сторони вправі домовитися у будь-який час на свій розсуд, крім випадків, обумовлених договором або у законодавстві. Тоді як зміна чи розірвання договору у судовому порядку є, зокрема, юридичним наслідком істотного порушення зобов`язання іншою стороною (пункт 2 частини першої статті 611, абзац другий частини другої статті 651 ЦК України), тобто способом реагування та захисту права від такого порушення, яке вже відбулося. У кожному конкретному випадку істотність порушення договору треба оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданої цим порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Мова йде не лише про грошовий вираз зазначеної шкоди, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданої порушенням договору шкоди із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення. Інакше кажучи, для застосування частини другої статті 651 ЦК Українисуд має встановити не лише наявність порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно суттєвою є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати (див. пункти 78, 82 - 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21)).
		 
		Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України). Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (див. пункти 116 - 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19)).
		 
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України).
		 
		У справі, яка переглядається:
		суди неправильно витлумачили зміст пункту 3.1 договору про спільну пайову участь у будівництві від 22 серпня 2017 року та безпідставно вважали, що ним не передбачено строк будівництва, а лише вказано про орієнтовний термін введення об`єкта в експлуатацію (червень 2018 року). Тлумачення пунктів 2.2, 3.1, 8.12 вказаного договору дає підстави для висновку, що пунктом 3.1 договору визначено саме строк закінчення будівництва, який є однією з істотних умов договору;
		у пункті 8.12 договору передбачено відповідальність за порушення забудовником терміну здачі об`єкта будівництва в експлуатацію, який визначений пунктом 3.1 договору (червень 2018 року). Це додатково підтверджує факт визначення сторонами строку виконання ПрАТ «Добробут АГ» зобов`язання щодо введення об`єкта будівництва в експлуатацію;
		у пункті 6.3.2 договору передбачено право забудовника перенести строк введення об`єкта будівництва в експлуатацію, але не більше ніж на 90 календарних днів. При цьому ПрАТ «Добробут АГ» не довів наявності обставин, які відповідно до пункту 3.2 договору могли бути підставою для продовження терміну виконання будівельних робіт;
		з урахуванням запланованого терміну введення об`єкта будівництва в експлуатацію - червень 2018 року (30 червня 2018 року) та найбільш віддаленого строку введення об`єкта будівництва в експлуатацію згідно з пунктом 6.3.2 договору (28 вересня 2018 року = (30 червня 2018 року + 90 календарних днів)), а також строку для виконання обов`язку замовника передати учаснику приміщення протягом одного календарного місяця, що слідуватиме за днем введення об`єкта будівництва в експлуатацію, останнім днем строку, протягом якого відповідач був зобов`язаний передати позивачу спірне приміщення, є 28 жовтня 2018 року 
		(30 червня 2018 року + 90 календарних днів + 1 календарний місяць);
		порушення відповідачем строків будівництва і введення об`єкта будівництва в експлуатацію більше ніж на три роки (з 28 жовтня 2018 року до 18 жовтня 
		2021 року (день подання позову)), в той час як максимально цей строк за умовами договору мав становити тринадцять місяців (з 22 серпня 2017 року до 28 вересня 2018 року), є істотним порушенням умов договору. Строк затримки виконання зобов`язання відповідачем є значним, а об`єкт будівництва так і не зданий в експлуатацію на час пред`явлення до суду позову у цій справі. 
		 
		За таких обставин, суди зробили помилковий висновок щодо недоведеності факту істотного порушення ПрАТ «Добробут АГ» умов договору про спільну пайову участь у будівництві від 22 серпня 2017 року та відсутності підстав для його розірвання.
		 
		Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів
		 
		Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		 
		У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (частина друга статті 653 ЦК України).
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
		 
		У пункті 3 частини третьої статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.
		 
		Тлумачення вказаних норм дає підстав для висновку, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом договір розірвано за рішенням суду, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2020 року у справі № 537/4259/15-ц (провадження № 61-592св20)).
		 
		У справі, що переглядається:
		між  ОСОБА_1 і ПрАТ «Добробут АГ» укладено договір про спільну пайову участь у будівництві від 22 серпня 2017 року № 05-17/ПУ, за умовами якого товариство зобов`язалось організовувати будівництво та забезпечити введення в експлуатацію об`єкта будівництва, здійснити закріплення за учасником приміщення, а також передати у власність учаснику приміщення, обумовлене  договором та всі документи, необхідні учаснику для реєстрації права власності на нього. Учасник, в свою чергу, зобов`язався оплатити суми пайового внеску на умовах, в порядку та строки, що передбачені договором;
		на виконання умов, передбачених пунктами 4.2.1 - 4.3.1 договору про спільну пайову участь у будівництві та згідно з рахунком на оплату від 22 серпня 2017 року № 22 позивач здійснила оплату вартості приміщення в сумі 669 326,40 грн, що підтверджується квитанцією від 22 серпня 2017 року № 0.0.834242600.1;
		в уточненій позовні заяві від 19 січня 2022 року  ОСОБА_1 просила стягнути 
		з ПрАТ «Добробут АГ» на її користь грошові кошти за договором про спільну пайову участь у будівництві від 22 серпня 2017 року у розмірі 747 469,73 грн;
		оскільки договір про спільну пайову участь у будівництві розірвано за рішенням суду, то  ОСОБА_1 має право вимагати від ПрАТ «Добробут АГ», яке порушило договір і не здійснило зустрічне надання, повернення коштів в розмірі 669 326,40 грн, які сплачені за вказаним договором, на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України.
		 
		За таких обставин, судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1 до ПрАТ «Добробут АГ» про стягнення грошових коштів у розмірі 747 469,73 грн за договором про спільну пайову участь у будівництві підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення цих позовних вимог та стягнення з ПрАТ «Добробут АГ» на користь  ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 669 326,40 грн на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Таким чином, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником Савченко Оксаною Володимирівною , задовольнити частково.
		 
		Рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 26 травня 
		2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 11 серпня 2022 року скасувати.
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Добробут АГ» про розірвання договору про спільну пайову участь у будівництві та стягнення грошових коштів задовольнити частково.
		 
		Розірвати договір про спільну пайову участь у будівництві від 22 серпня 2017 року № 05-17/ПУ, укладений між   ОСОБА_1 і Приватним акціонерним товариством«Добробут АГ».
		 
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Добробут АГ» на користь ОСОБА_1 грошові кошти, сплачені за договором про спільну пайову участь у будівництві від 22 серпня 2017 року № 05-17/ПУ, у розмірі 669 326,40 грн.
		 
		З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 26 травня 2022 року та постанова Чернівецького апеляційного суду від 11 серпня 2022 року втрачають законну силу.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийВ. І. Крат  Судді:Н. О. Антоненко    І. О. Дундар    Є. В. Краснощоков   М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...