Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/4563/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; акцизного податку, крім акцизного податку із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції).
Надіслано судом: 04.05.2023. Зареєстровано: 07.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 08.05.2023.
Дата набрання законної сили: 02.08.2023
Номер судового провадження: П/520/5238/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		04 травня 2023 р. Справа № 520/4563/22 
		Харківський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМГІДРОМАШ" (пр-т Льва Ландау, буд. 151,м. Харків,61128) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057) про скасування податкового повідомлення-рішення,
		В С Т А Н О В И В :
		Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕМГІДРОМАШ" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: 
		- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0183630901 від 08 вересня 2021 року, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області.
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем не заперечується факт придбання пального, проте, наявність доказів придбання пального не є беззаперечним доказом зберігання такого пального в розумінні ст. 1 Закону №481. Позивач посилається на те, що у нього відсутні у власності чи користуванні будь-які ємності, резервуари, бочки, які могли б використовуватись для зберігання пального, або територія чи приміщення, де ці ємності можна було б розмістити. Протилежного не встановлено та не доведено відповідачем. Виробничої необхідності зберігати пальне окремо, придбавати стаціонарні резервуари, облаштовувати спеціальне місце зберігання пального у позивача немає, оскільки вся техніка завжди заправляється безпосередньо в паливний бак, а тому він не зобов`язаний отримувати ліцензію на зберігання пального.
		Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
		Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу через систему "Електронний суд" та доставлена в електронний кабінет користувача 16.06.2022.
		Представник відповідача через систему «Електронний суд» надав відзив на позов, в якому вказав, що законодавець визначив усі без виключення операції у сфері обігу пального такими, що підлягають ліцензуванню, а тому суб`єкти господарювання, які придбають пальне для власних потреб, та відразу здійснюють відпуск пального у паливні баки транспортних засобів, зобов`язані отримати ліцензію на право зберігання пального. Також, суб`єкта владних повноважень з посиланням на п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, вважає, що паливний бак слід розглядати саме як ємність для зберігання пального.
		Представник позивача через систему «Електронний суд» надав відповідь на відзив, в якій вказав, що податковим органом під час проведення перевірки допущено процедурні порушення, а висновки контролюючого органу відповідають обставинам проведення документальної перевірки, а не фактичної перевірки.
		Положеннями ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
		Згідно ч.2 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України: за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду.
		Відповідно 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
		Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Оскільки на території м. Харкова з 24.02.2022 ведуться активні бойові дії, суд ухвалює рішення по справі за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.
		Суд зазначає, що відповідно до ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
		Так, постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893 вирішено: ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, до якого у тому числі, включено Головне управління ДПС у Харківській області.
		Абзацом 3 п. 2 постанови кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893 установлено, що територіальні органи ДПС України, що ліквідуються відповідно до п.1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення ДПС України територіальних органів згідно з абз. 4 п. 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів. що ліквідуються. Таке рішення приймається ДПС України після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи ДПС України. що будуть утворені згідно з абз. 4 п. 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, та заповненням 30 % вакансій.
		В абзаці 4 п. 2 постанови кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893 закріплено, що права та обов`язки територіальних органів ДПС України, що ліквідуються відповідно до п. 1 цієї постанови, переходять ДПС України та її територіальним органам.
		Наказом ДПС України від 30.09.2020 №529 утворено як відокремлені підрозділи ДПС України територіальні органи за переліком згідно з додатком, до якого, зокрема, включено Державну податкову службу України в особі відокремленого підрозділу Головне управління Харківській області.
		Наказом ДПС України від 24.12.2020 №755 розпочато з 01.01.2021 здійснення територіальними органами ДПС України, утвореними як її відокремлені підрозділи, повноважень і функцій територіальних органів ДПС України, що ліквідуються відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893.
		Відповідно до п. 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011, дія якого поширюється, в тому числі, і на територіальні органи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, права та обов`язки органів виконавчої влади переходять у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади.
		Таким чином, на теперішній час всі права та обов`язки Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ: 43143704) перейшли до його правонаступника - Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП: 43983495).
		Зважаючи на вищевказані обставини суд вважає за необхідне замінити відповідача - Головне управління ДПС у Харківській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.
		Суд, повно та всебічно дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, встановив наступні обставини. 
		Як вбачається зі змісту позовної заяви, ТОВ "РЕМГІДРОМАШ" у період з 03.04.2020 по 15.07.2020 отримано пальне від ТОВ "КОНСТАНТА М" у загальній кількості 7774,08 л згідно акцизних накладних.
		На підставі наказу від 15.07.2021 № 5237-П ГУ ДПС у Харківській області та направлень від 15.07.2021 № 9591, № 9592, контролюючим органом проведено фактичну перевірку ТОВ "РЕМГІДРОМАШ" з метою здійснення контролю за дотриманням Податкового кодексу та Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" у сфері обігу пального, за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 30.07.2021 р. № 13114/20-40-09-01-08/14094559.
		Перевіркою встановлено порушення ТОВ "РЕМГІДРОМАШ" ч. 1 та ч. 8 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» №481/95-ВР від 19.12.1995, а саме: зберігання пального без наявності відповідної ліцензії.
		Екземпляр акту перевірки від 30.07.2021 р. № 13114/20-40-09-01-08/14094559 (бланк № 181625) направлено засобами поштового зв`язку на податкову адресу підприємства, у зв`язку з відмовою від підписання вказаного акту представником підприємства.
		На підставі акту перевірки від 30.07.2021 р. № 13114/20-40-09-01-08/14094559 ГУ ДПС у Харківській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 08.09.2021 № 0183630901.
		Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 08.09.2021 № 0183630901 ТОВ "РЕМГІДРОМАШ" подало до ДПС України скаргу від 17.09.2021 року № 858/1.
		Рішенням ДПС України від 22.02.2022 № 3445/6/99-00-06-03-02-06 податкове повідомленням-рішення від 08.09.2021 № 0183630901 залишено без змін, а скаргу ТОВ "РЕМГІДРОМАШ" - без задоволення.
		Позивач, не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 08.09.2021 №0183630901, звернувся до суду із даним позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
		Згідно з підпунктом 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.
		Відповідно до підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
		Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
		Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункт 75.1статті 75 ПК України).
		Порядок проведення фактичної перевірки врегульовано статтею 80 ПК України, пунктом 80.1 якої передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
		Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
		- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;
		- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
		- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;
		- неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;
		- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального;
		- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;
		- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
		Згідно з пунктом 80.5 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
		Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки,
		З аналізу вказаних положень вбачається, що посадові особи контролюючого органу уповноважені розпочати проведення фактичної перевірки за умови пред`явлення платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, наказу про проведення перевірки та направлення на перевірку, до початку проведення перевірки.
		У посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).
		Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.
		Підстави для проведення перевірки чітко визначені пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
		Суд зазначає, що лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки.
		Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
		При цьому, підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
		Таку правову позицію сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17.
		Аналіз вищезазначених правових норм дає суду підстави для висновку, що обов`язковими обставинами (передумовами) для проведення фактичної перевірки згідно підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України є отримання в установленому законодавством порядку від державних органів або органів місцевого самоврядування інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.
		При цьому, повинні існувати конкретні фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки, а підстави проведення перевірки, зазначені в документах на перевірку, повинні бути очевидними і зрозумілими не лише для контролюючого органу, але й для платника податків, що безпосередньо пов`язано з реалізацією останнім права на захист своїх інтересів.
		Вказане узгоджується з правовою позицією висловленою у постанові Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі № 803/1171/17.
		Платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки у випадках передбачених пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України.
		Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.
		Незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
		Вказана позиція узгоджується із позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18.
		Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України, регламентовані Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" №481/95-ВР від 19.12.1995.
		Відповідно до статті 15 Закону № 481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.
		Суб`єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання.
		Відповідно до статті 1 Закону №481/95 ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
		Положеннями статті 15 Закону №481/95 визначено, що ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років. Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
		Згідно з абзацом 52 статті 1 Закону №481/95 місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
		Абзацом 56 статті 1 Закону №481/95 визначено, що зберігання пального це діяльність зі зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) зі зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
		Відповідно до ч. 16 ст. 15 Закону №481/95 суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.
		Згідно з ч. 19 ст. 15 Закону №481/95 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
		Довідка про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру видається суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) протягом семи календарних днів від дня подання заяви. Ведення Єдиного реєстру та видача довідок про внесення місць зберігання до Єдиного реєстру здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Органи влади забезпечують вільний доступ до відомостей, які містяться в Єдиному реєстрі.
		Відповідно до ст.1 ЗУ №481/95-ВР Єдиний державний реєстр місць - перелік місць зберігання, який ведеться податковими органами і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.
		Отже, умовою отримання ліцензії є саме облаштування місця для зберігання пального.
		Статтею 17 Закону №481/95 передбачена відповідальність за порушення норм цього Закону, відповідно до якої за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
		До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500 000 гривень. Зазначені зміни щодо відповідальності набирали чинності з 1 липня 2019 року. Статтею 18 Закону №481 (в редакції Закону №391-IX від 18.12.2019) передбачено, що тимчасово до 31 березня 2020 року до суб`єктів господарювання не застосовується фінансова санкція, у разі зберігання пального без наявності відповідної ліцензії.
		Згідно з ч. 43 ст. 15 Закону №481/95 отримання ліцензії суб`єктами господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке вони не реалізовують іншим особам і використовують виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, відбувається за спрощеною процедурою. Вони не повинні додавати до заяви про отримання ліцензії на право зберігання пального копії документів, перелік яких встановлено частиною 38 статті 15 Закону №481/95. Такі суб`єкти господарювання в заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовується для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.
		Відповідно до підпункту 14.1.6 пункту 14.1 ст.14 ПК акцизний склад - це: а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів; б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
		Не є акцизним складом:
		а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;
		б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
		Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;
		в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
		г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;
		ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.
		З наведеного слідує, що приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом зберігання пального є акцизним складом. 
		В контексті вищезазначеного необґрунтованою є позиція відповідача у відзиві на позов стосовно того, що паливний бак є ємністю для зберігання пального, оскільки останній не є акцизним складом, зокрема, як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої, а відтак, у разі зберігання пального у паливному баку безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої відсутній обов`язок отримувати ліцензію на право зберігання пального.
		Таким чином, суб`єкти господарювання всіх форм власності, які отримують пальне для власних потреб та здійснюють діяльність з його зберігання, повинні отримати відповідну ліцензію в органах ДПС, за винятками, встановленими законами.
		Такими винятками, з-поміж іншого, є зберігання пального в паливних баках транспортних засобів чи технологічного обладнання (пристроїв).
		Системний аналіз наведених норм ПК України та Закону № 481/95-ВР у їх взаємозв`язку дають підстави для висновку про те, що зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). 
		Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. 
		Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПК України встановлює як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.
		Відтак, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у виді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення.
		Як вбачається з акту перевірки, на підставі якого контролюючим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення  рішення від 08.09.2021 № 0183630901, перевіркою встановлено, що ТОВ "РЕМГІДРОМАШ" отримав від ТОВ "КОНСТАНТА М" пальне у кількості 7774,08 л за акцизними накладними, які відображено в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, які зареєстровані постачальником.
		Ліцензію на зберігання пального за цією адресою позивач не отримував.
		Позивач, не заперечуючи факт поставки пального, стверджує про відсутність події його зберігання з підстав використання пального відразу після поставки шляхом розливу у паливні баки орендованих автомобілів.
		Так, на підтвердження вказаних обставин та на виконання запиту контролюючого органу щодо придбання та використання пального за адресою його відвантаження (м. Харків, пр-т. Льва Ландау, буд. 151) надано до перевірки: видаткову накладну від 03.04.2020 № 291, ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 03.04.2020 № 291, видаткову накладну від 03.07.2020 №663, ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 03.07.2020 № 663, видаткову накладну від 15.07.2020 № 709, ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 15.07.2020 № 709.
		На підтвердження наявності та використання транспортних засобів в господарській діяльності підприємством (в які було розлито придбане пальне) надано до перевірки: договір оренди транспортного засобу (Peugeot Boxter1, реєстраційний номер НОМЕР_1 ) від 25.12.2013, строк оренди з 25.12.2013 по 25.12.2018; договір оренди транспортного засобу (Sitroen Berlingo, реєстраційний номер  НОМЕР_2 ) від 29.05.2018, строк оренди з 29.05.2018 по 28.05.2023; договір оренди транспортного засобу (Sitroen Berlingo, реєстраційний номер  НОМЕР_3 ) від 18.01.2018, строк оренди з 18.01.2018 по 18.01.2023; договір оренди транспортних засобів (спеціалізований вантажний сідловий тягач  Е  IVECO MP 440 Е42; загальний напівпричіп - KOGEL SN24; вантажний сідловий тягач - Е  Renault Magnum; напівпричіп Н/ПР  фургон ізотермічний - Е  TREILOR SYY 3 CX; Renault Premium 420; загальний напівпричіп Promena NSK 263; подорожні листи службових автомобілів та подорожні листи вантажних автомобілів.
		Водночас, зміст акту фактичної перевірки не відображає обставин щодо встановлення контролюючим органом факту фізичного зберігання позивачем придбаного пального (наявність його залишку на дату перевірки) у місцях, на які не отримувалися відповідні ліцензії.
		Так, висновок контролюючого органу про зберігання позивачем пального в місці, на яке не отримувалася відповідна ліцензія, базується лише на обставинах придбання позивачем пального від ТОВ "КОНСТАНТА М" у кількості 7774,08 л.
		При цьому, контролюючим органом не наведено жодних доказів фактичної наявності та фізичного зберігання такого пального в ємностях ТОВ "РЕМГІДРОМАШ", розташованих за адресою: м. Харків, пр-т. Льва Ландау, буд. 151, а саме (але не виключно): акту вимірювання обсягів пального в ємностях, що знаходяться на території ТОВ "РЕМГІДРОМАШ", документів щодо використання такого пального не відразу після поставки тощо.
		Крім того, доказів того, що контролюючим органом фактично було виявлено/перевірено як саме пальне, так і ємності для його зберігання акт перевірки не містить, як і відзив на позов.
		Отже, стверджуючи, що платник зберігав паливно-мастильні матеріали без відповідної ліцензії, контролюючий орган не надав пояснень: скільки і якого пального, в якому місці, в який період часу платник зберігав.
		Разом з цим, податковий орган на спростування обставин щодо використання позивачем придбаного пального для заправки транспортних засобів ТОВ "РЕМГІДРОМАШ" без зберігання у відповідних ємностях до суду жодних пояснень або доказів не надав.
		Таким чином, згідно з матеріалами справи виявлене в ході перевірки пальне підприємство придбало з метою використання у своїй діяльності, а за критеріами, визначеними підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України, місце зберігання такого пального відповідає ознакам, які ПК України встановлює як винятки з понять «акцизний склад» та/або «акцизний склад пересувний», відсутні підстави вважати, що діяльність ТОВ "РЕМГІДРОМАШ" підпадає під визначення «зберігання пального», яка підпадає під вимоги ліцензування у розумінні Закону № 481/95-ВР відсутні, відповідно, позивач не мав обов`язку отримувати ліцензію для здійснення такої діяльності.
		Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, висловленим у постанові від 31 травня 2022 року в справі № 540/4291/20.
		Щодо посилання контролюючого органу на обставини того, що при отриманні позивачем пального від ТОВ "КОНСТАНТА М", в акцизних накладних при напрямі використання пального указано "0", то суд зазначає наступне.
		Приписами п. 4 розділу ІІ Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2019 №262 (надалі - Порядок №262), чинного станом на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що у верхній лівій частині акцизної накладної зазначаються: коди операцій для акцизної накладної, яка складається в одному примірнику; ознака щодо умов оподаткування пального; ознака щодо напрямів використання пального.
		У відповідному рядку зазначається ознака щодо напрямів використання пального:
		"1" - реалізація пального в споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно) виробником або особою, яка здійснила розлив пального у таку тару; "2" - реалізація пального з акцизного складу до іншого акцизного складу з використанням акцизного складу пересувного у разі, якщо до реалізації пального такий інший акцизний склад уже відомий; "3" - розподіл обсягу залишків пального станом на 01 липня 2019 року між акцизними складами / пересувними акцизними складами, де такі обсяги фактично знаходилися. Ознака напряму використання "3" зазначається в акцизних накладних, складених на всі операції з розподілу обсягів залишку пального станом на 01 липня 2019 року між акцизними складами / пересувними акцизними складами; "4" - реалізація пального з акцизного складу, який є місцем роздрібної торгівлі пальним, на яке отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним. Така ознака зазначається також у разі реалізації пального з акцизного складу пересувного до: паливного бака транспортного засобу або технічного обладнання, пристрою; місця зберігання пального, яке не є акцизним складом.
		Для пального, з яким здійснюються операції, не віднесені до одного з кодів ознаки напряму використання "1" - "4", у відповідному рядку зазначається цифра "0".
		Відповідно до п.12. Розділу II вищеназваного Порядку в акцизній накладній, складеній на операції з реалізації пального суб`єкту господарювання, який не є платником (код операції "3"), адреса місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб`єкт господарювання - неплатник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки (код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ, область, район, населений пункт, вулиця, номер будинку): зазначається - в накладних з напрямом використання пального "0"; не зазначається - в накладних з напрямом використання пального "4" (якщо здійснюється реалізація пального з акцизного складу, який є місцем роздрібної торгівлі пальним, на яке отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, або реалізація пального з акцизного складу пересувного до паливного бака транспортного засобу чи технічного обладнання, пристрою).
		Як вбачається зі змісту акту перевірки, пальне позивач придбавав у ТОВ "КОНСТАНТА М" згідно акцизних накладних, в яких у гарфі "Напрям використання" зазначено код "0".
		Вказані обставини учасниками справи не заперечувались. Зокрема, у позові представник позивача неодноразово наголошував, що факт придбання пального для власних потреб позивачем не заперечується, проте, отримувати ліцензію на зберігання пального позивач не зобов`язаний, оскільки такі місця у нього відсутні, пальне придбавалося та заливалося безпосередньо у паливні баки транспортних засобів позивача.
		Разом з тим, суд зазначає, що, як було встановлено зі змісту матеріалів фактичної перевірки, позивача притягнуто до відповідальності саме за зберігання пального без ліцензії, а не за порушення порядку обліку паливно-мастильних матеріалів чи складення первинних документів, а тому суд не приймає до уваги висновки контролюючого органу (аркуш 3 акту перевірки) щодо особливостей виконання договорів оренди транспортних засобів ТОВ "РЕМГІДРОМАШ" та неможливості детального відстеження руху пального, у зв`язку з певними недоліками заповнення подорожніх листів.
		В свою чергу зазначені акцизні накладні підтверджують саме факт придбання позивачем пального у ТОВ "КОНСТАНТА М", та його поставку, однак не є беззаперечним доказом його зберігання позивачем у розумінні ст.1 Закону № 481/95-ВР та жодним чином не вказують на порушення, які наведені в ч.1, ч. 8 ст.15 Закону № 481/95-ВР.
		При цьому обов`язковою умовою для застосування штрафних санкцій на підставі частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР є встановлення конкретного порушення (факту зберігання пального у місцях, на які не отримувалися відповідні ліцензії), підтвердженого відповідними доказами.
		З огляду на викладене, оскільки Головне управління ДПС у Харківській області під час перевірки не з`ясувало обставин фізичного зберігання позивачем пального з урахуванням напрямків господарської діяльності позивача та наявної у користуванні позивача техніки, то контролюючий орган допустив помилкове ототожнення в контексті вимог ст.ст.1, 15 ЗУ №481/95-ВР господарської операції із придбання, зберігання в баках транспортних засобів і використання пального із фізичним зберіганням пального в ємностях баків.
		Відтак, враховуючи, що під час проведення фактичної перевірки Головним управлінням ДПС у Харківській області лише констатовано факт його придбання у ТОВ "КОНСТАНТА М", то суд приходить до висновку, що виявлені відповідачем порушення ТОВ "РЕМГІДРОМАШ" положень ст. 15 Закону № 481/95-ВР не є достатньо вмотивованими та ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджені документально.
		Контролюючий орган фактично ототожнив поняття "придбання пального" та "зберігання пального" та не надав жодного належного та допустимого доказу здійснення позивачем зберігання пального без наявності ліцензії, що свідчить про відсутність правових підстав для застосування до ТОВ "РЕМГІДРОМАШ" штрафних (фінансових) санкцій у вигляді штрафу на підставі частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР.
		Відтак, висновок контролюючого органу про зберігання позивачем пального без наявності ліцензії є безпідставним та необґрунтованим, а податкове повідомлення-рішення №00115690710 від 17.06.2021 є таким, що підлягає скасуванню.
		Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Наведене дає підстави для висновку, що аргументи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
		Відтак, інші позиції та аргументи відповідача є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки наведених вище висновків суду не спростовують.
		Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		Розподіл судових витрат проводиться відповідно до ст. 139 КАС України.
		Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		ВИРІШИВ:
		Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМГІДРОМАШ" (пр-т Льва Ландау, буд. 151,м. Харків,61128) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
		Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0183630901 від 08.09.2021 року, яким до товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМГІДРОМАШ" (код ЄДРПОУ 14094559) застосовано штрафні санкції за платежем "Адміністративні штрафи та інші санкції (надходження коштів, контроль за справлянням яких закріплено за ГУ ДФС - рай.21081103) у розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень.
		Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМГІДРОМАШ" (пр-т Льва Ландау, буд. 151,м. Харків,61128, код ЄДРПОУ 14094559) сплачений судовий збір у розмірі 700 (сім тисяч пятсот) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057).
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
		 
		 
		 
		Суддя А.С.Мороко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...