Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/1973/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; підряду.
Надіслано для оприлюднення: 08.05.2023. Зареєстровано: 08.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 09.05.2023.
Дата набрання законної сили: 02.05.2023
Номер судового провадження: 437 Д

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		02 травня 2023 року                                   м. Харків                        Справа № 905/1973/21  
		 
		          
		          Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Медуниця О.Є. , суддя  Стойка О.В.
		за участю секретаря судового засідання  Семенова О.Є.
		за участю представників сторін
		від позивача - не з`явився
		від відповідача - адвокат Косенок О.М., ордер серія АН №1126445 від 07.03.2023
		розглянувши у відкритому судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна корпорація "Софія" (вх. №437 Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 16.02.2023 (повний текст підписано 16.02.2023 у місті Харків) у справі №905/1973/21 суддя Величко Н.В.
		за позовом:  Державного підприємства "Артемсіль" (код ЄДРПОУ 00379790, адреса: 84545, Донецька область, Бахмутський район, м. Соледар, вул. Чкалова, 1А),
		до відповідача:         Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна корпорація "Софія" (код ЄДРПОУ 25122170, адреса: 85485, Донецька область, м. Українськ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 12),
		про стягнення 93 692,48 грн
		          
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		          Державним підприємством "Артемсіль" подано до Господарського суду Донецької області позовну заяву від 13.10.2021 № 27/05-36 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна корпорація "Софія" заборгованості в розмірі 93692,48 грн., з яких: пеня в сумі 33 692,50 грн. та штрафні санкції в сумі 59 999,98 грн., крім того, судовий збір в сумі 2270,00 грн. 
		          В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань в частині виконання  робіт  в  строк, передбачений договором підряду на будівельні роботи №AC22-17/12-16 від 01.06.2020.
		          Нормативно вимоги обґрунтовано статтями 193, 217, 218, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 837, 846, 849 Цивільного кодексу України.
		 
		          Ухвалою         господарського суду від 08.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1973/21, постановлено справу розглядати у  порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
		 
		          Ухвалою господарського суду від 13.01.2022 визначено розглядати справу №905/1973/21 за правилами загального позовного провадження, керуючись ч. 6 ст. 250 ГПК України,  дійшовши висновку про наявність підстав для переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання у цій справі з метою забезпечення правильного вирішення справи з дотриманням загальних принципів господарського судочинства.
		          Рішенням Господарського суду Донецької області від 16.02.2023 позовну заяву Державного підприємства "Артемсіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо- інвестиційна корпорація "Софія" про стягнення 93 692,48 грн - задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна корпорація "Софія" на користь Державного підприємства "Артемсіль" пеню в розмірі                 33 692,50 грн, судовий збір в розмірі 816,40 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
		          Оскаржуване рішення обґрунтовано тим, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині виконання робіт в строк, передбачений договором підряду на будівельні роботи №AC22-17/12-16 від 01.06.2020, позивачем правомірно нараховано пеню у відповідності як до встановленого законодавства, так і до умов договору підряду на будівельні роботи. 
		Однак, господарський суд поставився критично до позиції позивача про те, що лист №20 від 13.09.2021 є підтвердженням саме односторонньої відмови відповідача від виконання умов договору. Зміст листа відповідача не містить категоричної відмови від договору, а містить лише пропозицію розглянути позивачем можливість припинення дії договорів згідно переліку. У матеріалах справи відсутні докази наслідків розгляду позивачем отриманої пропозиції відповідача, викладеної ним у листі №20 від 13.09.2021, як це визначено ч.3 статті 188 ГК України. 
		Суд дійшов висновку про те, що відповідач не відмовлявся від виконання зобов?язань за договором, а нарахування позивачем штрафу на підставі п.7.10 договору №АС20-17/12-101 від 24.12.2019 в розмірі 32 409,31 грн. є безпідставним, тому відповідні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
		          Не погодившись з прийнятим рішенням відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна корпорація "Софія"  звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою,   в якій просить рішення Господарського суду Донецької області від 16.02.2023 року, яким позовна заява Державного підприємства "Артемсіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо- інвестиційна корпорація "Софія" про стягнення 93 692,48 грн. задоволена частково, скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Державного підприємства "Артемсіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна корпорація "Софія" про стягнення 93 692,48 грн відмовити повністю.
		          Скаржник вважає, що рішення суду в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 33 692,50 грн. не відповідає вимогам законодавства, суд не з`ясував всі обставини, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в рішенні не відповідають встановленим обставинам справи, судом не правильно застосовані норми матеріального права.
		 
		          Апелянт також звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що позивач є державним підприємством, а тому за порушення строків виконання зобов`язання не міг розраховувати пеню у розмірі, який перевищує 0,1 відсотка за кожний день. Стверджує, що фактично пеню було розраховано із ставки 2 процента за кожний день порушення з посиланням на п.7.6 договору. Крім того, відзначає, що у своїх запереченнях на позов сторона відповідача зазначала, що відповідно до ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, повідомивши суду відповідні підстави. На переконання апелянта, за результатами реалізації договору №АС22-17/12-16 від 01.06.2020 року збитки у позивача відсутні взагалі. Більш того, апелянт акцентує увагу суду, що зміст листування між замовником та виконавцем за договором вказують на те, що відповідачем вживались можливі заходи до належного виконання своїх зобов`язань за всіма договорами між сторонами.
		Скаржник вважає, що суд проігнорував той факт, що залишкова сплата за фактично виконані роботи лише за договором №АС22-17/12-16 (повне погашення заборгованості) була здійснена лише 29 липня 2021 року (акт виконаних робіт підписано у грудні 2020 р.), тобто незадовго до подання позову до  суду двома платіжними дорученнями від 29.07.2021 р.
		          Також стверджує, що в кінці 2020 р. за іншими діючими договорами фактично припинились платежі за виконані об`єми робіт відповідно до підписаних актів, що призвело до суттєвого погіршення фінансового становища підприємства, що в свою чергу потягло за собою неможливість закупівлі матеріалів та комплектуючих для ремонтних робіт та своєчасної виплати заробітної плати найманим тимчасовим робітникам, які в свою чергу відмовлялись продовжувати співробітництво з підприємством. З цієї причини не було можливості звернутися до інших субпідрядників. Суд не вказав, з яких причин він не розглянув можливість зменшення розміру заявлених штрафних санкцій.
		                    Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.03.2023 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Медуниця О.Є., Стойка О.В.
		          Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна корпорація "Софія" на рішення Господарського суду Донецької області від 16.02.2023 у справі № 905/1973/21 залишено без руху. Зобов`язано ТОВ "ВІК "Софія" усунути впродовж 10-ти днів з моменту отримання цієї ухвали, встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме до Східного апеляційного господарського суду    надати докази сплати судового збору у розмірі 2724,00 грн. у встановленому порядку за встановленими реквізитами. Витребувати матеріали справи №905/1973/21 із Господарського суду Донецької області.
		                    20.03.2023 за вх. №3128  на виконання вимог ухвали суду від 13.03.2023 з Господарського  суду  Донецької  області  надійшли  матеріали  справи№905/1973/21.                                   
		          У встановлений судом строк на  адресу Східного пеляційного господарського суду 21.03.2023 від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, у якій останній надав платіжне доручення №ПН3393486 від 21.03.2023 про сплату судового збору у розмірі 2724,00 грн., що свідчить про виконання скаржником вимог ухвали суду від 13.03.2023.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна корпорація "Софія" на рішення Господарського суду Донецької області від 16.02.2023 у справі №905/1973/21. Встановлено строк позивачу до 11.04.2023 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання іншим сторонам у справі. Призначено справу до розгляду на "02" травня             2023 р. о 13:45     годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №131.
		22.04.2023 через Електронний суд від Державного підприємства "Артемсіль" надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді        за вх. №4543    від 24.04.2023.    
		            28.04.2023 до Східного апеляційного господарського суду через Електронний суд надійшло клопотання представника відповідача, адвоката Косенка Олександра Михайловича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке   апеляційним господарським судом задоволено згідно ухвали від 01.05.2023 у даній справі.  
		 
		          02.05.2023 від представника позивача до Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними у справі документами з посиланнями на поважні причини., яке судом розглянуто та задоволено.                                                                                                                                                                                  
		Апелянт в судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд рішення Господарського суду Донецької області від 16.02.2023 року, яким позовна заява Державного підприємства "Артемсіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна корпорація "Софія" про стягнення 93 692,48 грн. задоволена частково, скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Державного підприємства "Артемсіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна корпорація "Софія" про стягнення 93 692,48 грн відмовити повністю.
		          Позивач у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до вимог ст. 120-122 ГПК України також на сайті «Судова влада України» з метою опублікування оголошення про стан та призначення апеляційної скарги до розгляду. 
		Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. 
		Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України  «Про доступ до судових рішень»  кожен має право на доступ до судових рішень у   порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
		Враховуючи належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, а також з огляду на те, що явка сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а наявних матеріалів справи, на думку суду, достатньо для прийняття законного і обґрунтованого судового рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача.
		Відповідно до вимог статей 222, 223 Господарського процесуального кодексу  України фіксування судового засідання здійснювалося за допомогою технічних засобів фіксації та було складено протокол судового засідання. 
		Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		          Розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, заслухавши представника апелянта, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд    апеляційної інстанції встановив наступне.
		           01.06.2020 між Державним підприємством «Артемсіль» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-інвестиційна корпорація «Софія» (виконавець) укладено договір підряду на будівельні роботи №АС22-17/12-16, за умовами якого виконавець зобов?язується виконати роботи зазначені в п. 1.2., а замовник - прийняти та сплатити такі роботи (п. 1.1 договору).
		          Пунктом 1.2 договору сторони визначили найменування робіт: Капітальний ремонт тепловозного депо інв. №18111 рудника № 4 ДП «Артемсіль» (заміна віконних блоків). 
		          Найменування та вартість робіт по об?єкту та виду робіт згідно договору визначається кошторисно-фінансовими розрахунками (п. 1.4 договору).
		          Виконавець несе відповідальність за своєчасність і якість виконаних робіт згідно діючих норм та правил (п. 2.2 договору).
		          Вартість виконаних робіт за даним договором визначається згідно кошторисно-фінансового розрахунку, який є невід?ємною частиною договору та становить                        299 999,94 грн., у т.ч. ПДВ (20%) 49 999,99 грн. (п. 3.1 договору). 
		          Розділом IV "Порядок здійснення оплати" договору сторони обумовили наступні умови: передплата замовником здійснюється за наявності затвердженого фінансового плану на поточний рік ДП "АРТЕМСЕЛЬ" у сумі 30% від загальної вартості робіт по об?єкту не пізніше ніж за 5 (п?ять) банківських днів до початку виконання робіт, а саме 89 999,98 грн., у т.ч. ПДВ (20%) 15 000,00 грн. (п. 4.2 договору). Залишкова сплата за фактично виконанні роботи здійснюється за наявності затвердженого фінансового плану на поточний рік ДП "АРТЕМСІЛЬ" згідно «Акта приймання виконаних будівельних робіт» (форма МКБ-2в), підтвердженого замовником, на протязі 60 банківських днів після підписання «Акту приймання виконаних будівельних робіт» замовником, з урахуванням п.5.2.1 дійсного договору (п. 4.3 договору).
		          Місце виконання робіт - ДП «АРТЕМСІЛЬ» м. Соледар, Бахмутський район, Донецька область (п. 4.7 договору).
		          Умовами п.5.1 договору встановлено, виконавець повинен виконати роботи передбачені в п. 1.2 в повному обсязі протягом 5 (п?яти) місяців, з дати підписання договору, за умови надання замовником часу для виконання робіт.
		          Прийом виконаних робіт здійснюється замовником за наявності затвердженого фінансового плану на поточний рік ДП "АРТЕМСІЛЬ" не пізніше п`ятьох діб з моменту їх закінчення і оформлюється двостороннім актом виконаних робіт (п. 5.2 договору).
		          Розділом VI сторони визначили права та обов?язки сторін, а саме:
		          Замовник зобов?язаний:
		          - своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи згідно з п. 4.3 та п. 4.8 договору (п. 6.1.1 договору);
		          - приймати виконані роботи згідно з актом виконаних робіт та згідно з п. 4.3 та п. 4.8 договору (п. 6.1.2 договору).
		          Виконавець зобов?язаний:
		          - забезпечити виконання робіт з використанням власного обладнання, власних сил, матеріалів (п.6.3.1);
		          - забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цим договором (п. 6.3.2 договору);
		          - організацію виконання робіт здійснювати згідно з «Проектом виконання робіт» та дозвільних документів виробничих одиниць та структурних підрозділів для виконання робіт на території ДП «АРТЕМСІЛЬ» (п. 6.3.6 договору).
		          Виконавець має право:
		          -  залучати до виконання договору підряду субпідрядників (п.6.4.3);
		          - у разі невиконання зобов?язань замовником виконавець має право достроково розірвати цей договір, повідомивши про це замовника у строк за 10 (десять) діб до дати розірвання договору (п. 6.4.4 договору).
		          Розділом VIІ договору сторони визначили відповідальність за порушення його умов, зокрема: у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов?язань щодо виконання робіт виконавцем, стягується пеня у розмірі 2-х відсотків вартості робіт, з якого допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості: відшкодовує всі понесені замовником збитки, заподіяні затримкою виконання виконавцем зобов?язань за цим договором, а у разі здійснення попередньої оплати виконавець, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції і 3-х відсотків річних (п. 7.6 договору).
		          У разі односторонньої відмови виконавцем від виконання своїх зобов?язань по договору виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 20 % від ціни договору (п. 7.10 договору).
		          Сторони дійшли згоди, що у випадках виникнення форс-мажорних обставин (дія непередбаченої сили, що не залежить від волі сторін), які унеможливлюють виконання ними зобов`язань, сторони звільняються від виконання своїх зобов`язань на час дії зазначених обставин, а також звільняються від будь-якої відповідальності за їх невиконання. Достатнім доказом форс-мажорних обставин є документ, виданий ТПП України (п.8.1 договору).
		          Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2020 року, але в  будь-якому разі до повного і належного виконання сторонами своїх зобов?язань за договором (п. 10.1 договору).
		          Всі зміни та додатки до даного договору мають бути оформлені в письмовій формі, підписані уповноваженими на це представниками обох сторін та скріплені печатками (п.11.1 договору).
		          Невід?ємною частиною цього договору є: 1) кошторисно-фінансові розрахунки;                     2) договірна ціна (розділ ХІ договору).
		          Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств без зауважень та виправлень.
		          Матералами справи підтверджується, що сторони погодили договірну ціну на Капітальний ремонт тепловозного депо інв. №18111 рудника № 4 ДП «Артемсіль» (заміна віконних блоків), що здійснюється у 2020 році за кожним видом витрат на загальну суму        299 999,94 грн. 
		          Відповідно до наявної у справі копії платіжного доручення №2836 від 21.07.2020 та поданої ТОВ "ВІК "СОФІЯ" довідки про рух коштів по рахунку з 01.06.2018 по 11.01.2022, позивач 21.07.2020 перерахував відповідачу 89 999,98 грн. за кап.ремонт тепловозного депо інв.№18111 рудн.№4 (заміна віконних блоків) згідно договору №АС22-17/12-16 від 01.06.2020, як передбачено умовами розділу IV укладеного між сторонами договору.
		          Крім того, 30.11.2020 ДП «Артемсіль» та ТОВ "ВІК "СОФІЯ"   підписано без зауважень Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 року (форма № КБ-2в) та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2020 року (форма №КБ-3) на суму 22 2591,78 грн.
		          В подальшому, 23.12.2020 між позивачем та відповідачем згідно договору №АС22-17/12-16 від 01.06.2020 підписано без зауважень Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року (форма № КБ-2в) та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2020 року (форма №КБ-3) на суму 68 202,56грн.
		          Додатковою угодою №1 від 23.12.2020 до  договору №АС22-17/12-16 від 01.06.2020 сторонами змінено п.5.1 договору та погоджено, що виконавець повинен виконати роботи передбачені в п.1.2 в повному обсязі до 31.03.2021 р. за умови надання замовником часу для виконання робіт. 
		          Серед іншого, вищевказаною додатковою угодою сторони змінили п.10.1 договору та визначили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 01.06.2021, але в будь-якому разі до повного і належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.
		          В усьому іншому, що не обумовлено даною додатковою угодою, сторони керуються положеннями договору № AC22-17/12-16 від 01.06.2020 (п. 3 додаткової угоди).
		          Згодом, 31.05.2021 сторони уклали додаткову угоду №2 до договору № АС22-17/12-16 від 01.06.2020, відповідно до якої змінено п. 10.1 договору та викладено його в новій редакції: «п.10.1. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.08.2021, але в будь якому разі до повного і належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором».
		Інші умови, що не обумовлені даною додатковою угодою залишилися не змінними.
		Додаткова угода №2 від 31.05.2021 підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками підприємств.
		Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами була довготривала переписка, позивачем вживались заходи досудового врегулювання спору.
		Так, зокрема, листом №17/06-89 від 21.04.2021 позивач просив відповідача прискорити виконання робіт по об?єктах ДП «Артемсіль».
		Окрім того, листом №17/06-117 від 30.06.2021, який був направлений відповідачу засобами поштового зв?язку та вручений особисто, позивач зазначив, що станом на 30.06.2021 роботи по об?єкту Капітальний ремонт тепловозного депо інв. №18111 рудника №4 ДП «Артемсіль» (заміна віконних блоків) згідно договору №AC22-17/12-16 від 01.06.2020 не проводяться та просив відповідача прискорити виконання робіт, зазначивши, що строк дії договору до 01.08.2021.
		 
		Також, листом №12 від 12.07.2021 відповідач надав відповідь на вищезазначений лист позивача, в якому погодився з тим, що ним не в повному обсязі завершені роботи по об?єктах ДП «Артемсіль» та зазначив, що затримка у виконанні робіт викликана низкою об?єктивних факторів, які знаходяться поза впливом адміністрації ТОВ «ВІК «Софія». Також відповідач в даному листі просив позивача розглянути можливість здійснення оплати за раніше виконані та підтверджені відповідними актами роботи, а саме тепловозне депо рудника 4 (інв. №18111) - акт №1 від 30.11.2020 - сума 22 2591,78 грн. - за вирахуванням передплати 13 2691,80 грн. та акт № 2 від 23.12.2020 - сума 68 202,56 грн.
		Позаяк, листом №15 від 22.07.2021 просив позивача розглянути можливість подовження терміну дії договорів до 01.09.2021. 
		Матеріалами справи підтверджується, що 29.07.2021 позивачем було сплачено відповідачу вартість виконаних робіт в загальному розмірі 200 794,36 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №3242 на суму 68 202,56 грн. та №3244 на суму 13 2591,80 грн.
		Листами №17/06-163 від 12.08.2021 та №17/06-168 від 18.08.2021 позивач наполегливо пропонував відповідачу завершити ремонтно-будівельні роботи по об?єктах та зазначив, що в разі невиконання зобов?язань буде розпочата претензійна робота.
		Втім, листом №20 від 13.09.2021 відповідач повідомив позивача про підстави затримки у виконанні робіт та просив розглянути можливість припинення дії укладених договорів, в тому числі №АС22-17/12-16 від 01.06.2020 та зазначив, що обсяг виконаних робіт є завершеним по видам робіт або по місцю проведення робіт (поверхи будівлі) та не заважає нормальному функціонуванню підприємства. Вказаний лист був отриманий позивачем 13.09.2021 за вх№ 2559 (а.с.43). 
		Матеріали справи містять локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 на Капітальний ремонт тепловозного депо інв. №18111 рудника № 4 ДП «Артемсіль» (заміна віконних блоків), відповідно до якого визначено найменування робіт і витрат, їх кількість, вартість одиниці та загальну їх вартість в сумі 208 404,82 грн., що були проведені відповідачем.
		Зведеним кошторисним розрахунком вартості об?єкта будівництва «Капітальний ремонт тепловозного депо інв. №18111 рудника № 4 ДП «Артемсіль» (заміна віконних блоків)» визначено кошторисну вартість робіт, що повинні бути закінчені - 9 205,60 грн.     
		Відповідно до довідки ДП "Артемсіль" вих.№17/06-215 від 07.10.2021, за договором №АС22-17/12-16 від 01.06.2020 ТОВ «ВІК «Софія» не виконано роботи з улаштування відкосів, підвіконня, відливи, вартість не виконаних робіт складає 9 205,60 грн.
		Вважаючи свої права порушеними, оскільки у передбачений договором підряду на будівельні роботи № АС22-17/12-16 від 01.06.2020 строк відповідачем не виконано роботи в повному обсязі, позивач звернувся до  суду з даним позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 33 692,50 грн. та штраф в сумі 59 999,98 грн.
		 
		Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права,  Східний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про наступне.
		          Відповідно до   ст. 11 Цивільного кодексу України  цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
		Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.ч.1,2 ст.509 Цивільного кодексу України).
		Договір №АС22-17/12-16 від 01.06.2020 за своєю правовою природою є господарським договором підряду. 
		Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.
		Підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду (ч. 1 ст. 877 Цивільного кодексу України).
		Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч.1 ст.846 Цивільного кодексу України). Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами (ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України). 
		У ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Згідно з ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.
		Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства
		Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Беручи до уваги встановлену  ст. 204 ЦК України  та не спростовану в межах цієї справи в порядку  ст. 215 цього Кодексу  презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст. ст.  11,  509 ЦК України  та                            ст. ст.  173,  174 ГК України  підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін
		Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.
		У даному випадку судом досліджено та сторонами не оспорюється, що договір підряду на будівельні роботи №АС22-17/12-16 від 01.06.2020 з додатковими угодами до нього вчинений з дотриманням відповідних норм законодавства і матеріали справи не містять фактичних даних стосовно невідповідності його чинному законодавству в розумінні вимог статті 204 Цивільного кодексу України, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів протилежного. 
		 
		Як вище зазначено, з урахуванням додаткових угод №1 від 23.12.2020 та №2 від 31.05.2021 у відповідача виникло зобов?язання щодо виконання робіт «Капітальний ремонт тепловозного депо інв. №18111 рудника № 4 ДП «Артемсіль» (заміна віконних блоків)» загальною вартістю 299 999,94 грн. у строк до 31.03.2021, за умови надання виконавцю (відповідачу) часу для виконання робіт, а у позивача щодо оплати їх вартості в  порядку та строки, визначені цим договором.
		В свою чергу,  у листопаді та грудні 2020 року відповідачем виконано роботи на загальну суму 290 794,34 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи копії відповідних актів приймання виконаних будівельних робіт, що підписані сторонами. 
		Невиконаними залишились роботи в розмірі 9 205,60 грн.
		Так, матеріали справи не містять, а скаржник не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказів протилежного.
		Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, що позивач виконав свої зобов`язання, визначені сторонами у пунктах 4.2, 4.3 договору щодо здійснення передплати у сумі 30% від загальної вартості робіт по об?єкту не пізніше ніж за 5 (п?ять) банківських днів до початку виконання робіт, а саме                       89 999,98 грн. з ПДВ, а також щодо здійснення залишкової сплати за фактично виконанні роботи згідно «Акта приймання виконаних будівельних робіт» (форма КБ-2в), підтвердженого замовником. Зазначені факти підтверджуються платіжними дорученнями №2836 від 21.07.2020 на суму 89 999,98 грн., № 3242 від 29.07.2021 на суму 68 202,56 грн. та №3244 від 29.07.2021 на суму 132 591,80 грн.  
		Втім, факт часткового виконання робіт відповідачем не заперечується і підтверджується відповідними поясненнями, а також наявними в матеріалах справи листами відповідача.
		Позаяк, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про наявність обставин непереборної сили та неможливість проведення робіт відповідачем у погодженому сторонами порядку і строки (п.8.1 договору) також,  не подано і доказів вжиття відповідачем всіх можливих заходів для вчасного виконання такого договору, у тому числі використання ТОВ "ВІК "Софія" свого права залучати до виконання договору підряду субпідрядників (п.6.4.3 договору).          
		Судова колегія апеляційної інстанції вважає посилання відповідача в апеляційній скарзі на ті обставини, що в кінці 2020 року за іншими діючими договорами фактично припинились платежі за виконані об`єми робіт відповідно до підписаних актів, що призвело до суттєвого погіршення фінансового становища підприємства, що в свою чергу потягло за собою неможливість закупівлі матеріалів та комплектуючих для ремонтних робіт, та своєчасної виплати заробітної плати найманим тимчасовим робітникам, які в свою чергу відмовлялись продовжувати співробітництво з підприємством. З цієї причини не було можливості звернутися до інших субпідрядників, безпідставними та документально не підтвердженими. 
		Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст.42 ГК України).
		За невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі (ч.2 ст. 883 Цивільного кодексу України).
		Приписами ч. 1 ст. 546, ч.ч. 1-3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		 
		Частинами 1, 4 ст.230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
		Згідно із частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов?язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов?язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
		Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.10.2019 у справі №912/3237/18 встановлено, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України, можливо, оскільки суб?єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов?язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов?язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов?язань, а не тільки невиконання грошового зобов?язання.  
		Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про доведеність позивачем належними та допустимими доказами по справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені, виходячи з наступного.
		Відповідно до п. 7.6 договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань щодо виконання робіт виконавцем, стягується пеня у розмірі 2-х відсотків вартості робіт, з якого допущено прострочення за кожен день прострочення.
		У зв?язку з тим, що пеня застосовується за порушення будь-якого господарського зобов?язання, а позивачем правомірно нараховано пеню (з 01.04.2021 протягом 6 місяців до 31.09.2021, а саме за 183 дні) у відповідності як до встановленого законодавства, так і до умов договору підряду на будівельні роботи №АС22-17/12-16 від 01.06.2020. 
		Залишок невиконаних відповідачем робіт становить 9  205,60грн. Таким чином,   9  205,60 грн. х 2% = 184,112 грн. х 183 дні = 33  692,50 грн.
		Твердження відповідача про те, що позивач вимагає стягнути суму санкцій, яка майже вчетверо перевищує суму не виконаного зобов?язання є необґрунтованими, виходячи з такого.
		Сторони є вільними при укладанні договору. Розмір штрафних санкцій та порядок їх нарахування встановлений договором №АС22-17/12-16 від 01.06.2020. 
		В даному випадку, договір підряду на будівельні роботи №АС22-17/12-16 від 01.06.2020 року було підписано без зауважень та скріплено печатками як з боку замовника так і з боку виконавця.
		Таким чином, підписуючи цей договір, сторони дали згоду на його умови.   
		Системний аналіз положень частини 1 статті 42, частини 1 статті 44 Господарського кодексу України дає підстави для висновку, що будь-яка підприємницька діяльність суб`єктів господарювання здійснюється на підставі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.  
		Оцінюючи аргументи сторін апеляційний господарський суд виходить з того, що автономія волі сторін є ключовою рисою цивільного права та знаходить своє втілення у принципі свободи договору.
		Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях  6  та  627 Цивільного кодексу, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників. Зміст договору становлять умови як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові на підставі чинного законодавства.
		Суд виходить з тієї презумпції, що сторони при текстуальному формулюванні умов та укладенні договору діяли на власний розсуд, реалізуючи власну правову волю на саме таке регулювання своїх прав та обов`язків. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.11.2019 у справі №909/51/19.
		Отже, за даною справою, останнім днем виконання робіт, відповідно до умов договору №АС22-17/12-16 від 01.06.2020 з урахуванням додаткових угод до нього, є 31.03.2021, відповідно прострочення виконання зобов?язання настало з 01.04.2021.  
		Позивачем нараховано пеню за період з 01.04.2021 по 30.09.2021, тобто за 6 місяців прострочення виконання зобов?язання, що відповідає ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
		Перевіривши розрахунок за допомогою інформаційно-аналітичної програми  «Ліга-Закон»  щодо нарахування пені, враховуючи правові підстави, період нарахування пені, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку обгрунтованість задоволення судовим першої інстанції позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 33  692,50 грн.
		Твердження апелянта стосовно, того, що позивач є державним підприємством, а тому за порушення строків виконання зобов`язання не міг розраховувати пеню у розмірі, який перевищує 0,1 відсотка за кожен день, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
		За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 ГК у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі,  передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
		Розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Така сама правова позиція щодо застосування норм статті 231 ГК України викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.
		При  цьому, на  переконання  колегії суддів,  відповідач невірно тлумачить поняття штрафних  санкцій,  правову природу та застосування відповідних норм  ст. 231 ГК України до розглядуваного випадку. 
		Отже, твердження відповідача про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення пені,  є необгрунтованим.
		Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
		Відповідно до вимог статей   76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновками господарського суду, що за даною справою позивачем правомірно нараховано пеню у відповідності як до встановленого законодавства, так і до умов договору підряду на будівельні роботи №АС22-17/12-16 від 01.06.2020.
		 
		Щодо нарахованої позивачем суми штрафу в розмірі 59 999,98 грн, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке. 
		В позовній заяві, як на підставу нарахування штрафу, позивач посилається на п. 7.10 договору, в якому визначено, що у разі односторонньої відмови виконавцем від виконання своїх зобов?язань по договору виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 20 % від ціни договору. 
		Однак, перевіривши матеріали даної справи, судова колегія дійшла висновку що, відповідач не відмовлявся від виконання зобов?язань за договором, а нарахування позивачем штрафу на підставі п.7.10 договору №АС20-17/12-101 від 24.12.2019 в розмірі 59 999,98 грн. є безпідставним.
		Позивач не обґрунтував щодо якої відмови від виконання своїх зобов`язань за договором нараховано штраф.
		Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду стосовно того, що  відповідач своїм листом №20 від 13.09.2021 (а.с.43) просив позивача розглянути можливість припинення дії договорів укладених між ними, в тому числі й договору № АС22-17/12-16 від 01.06.2020.
		За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		За правилами статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.   Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
		Зміст листа відповідача не містить категоричної відмови від договору, а містить лише пропозицію розглянути позивачем можливість припинення дії договорів згідно переліку.
		Пропозиція про припинення  дії договору була результатом переговорів з позивачем, але рішення з цього питання прийняте не було, як підстав вважати про односторонню відмову відповідача (виконавця) від своїх обов`язків за договором.
		Крім того, у матеріалах справи відсутні докази наслідків розгляду позивачем отриманої пропозиції відповідача, викладеної ним у листі №20 від 13.09.2021, як це визначено                         ч.3 статті 188 ГК України. 
		Тягар доказування (доведення обставин справи) покладається законом на сторону, яка висуває певні вимоги або заявляє заперечення. 
		В даному випадку цей обов`язок позивачем виконаний частково, оскільки останнім не доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, що зумовило часткове задоволення позовних вимог. 
		Стягнення з відповідача штрафу у розмірі 59  999,98 грн., яка складає 20 % від ціни за договором, спотворить дійсне правове призначення неустойки, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання, стягнення штрафних санкцій перетвориться на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, що не відповідає вимогам справедливості, добросовісності та розумності.
		Наведене безумовно свідчить про те, що нарахований позивачем штраф у розмірі 59  999,98 грн. не відповідає наслідкам порушення відповідачем зобов`язання за договором.
		Отже,  господарський суд Донецької області дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні  позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 59  999,98 грн.
		Стосовно твердження відповідача про невказання (необгрунтування) судом першої інстанції, з яких причин він не розглянув можливість зменшення  розміру штрафних санкцій, судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
		Із матеріалів справи вбачається, що в клопотанні/заяві вх.07-10/37 від 10.01.2022, відзиві на позов (а.с. 98-100), клопотанні/заяві вих.№0710/453 від 21.04.2022  (а.с.130) відповідач посилався на ст.551 ЦК України, за змістом якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
		Проте, окремого клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій  відповідачем подано не було. А відтак, твердження останнього про неврахування  (ігнорування) судом першої інстанції підстав про зменшення розміру штрафних санкцій та аргументів про скрутне матеріальне становище, судова колегія вважає таким, що не заслуговує на увагу.
		          Позаяк, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували скрутне матеріальне становище відповідача по справі в період виникнення спірних правовідносин (посилання останнього, що в кінці 2020 р. за іншими діючими договорами фактично припинились платежі за виконані об`єми робіт відповіно до підписаних актів, що призвело до суттєвого погіршення фінансового становища підприємства). Саме по собі покликання на таке скрутне фінансове/матеріальне становище не є автоматичною підставою для зменшення штрафних санкцій.
		Оскільки, відповідачем не доведено реального скрутного фінансового стану, а тому положення  ГПК України  щодо обов`язку доказування не дотримано, адже відповідач не надав доказів для того, щоб можна було зробити висновок про скрутний фінансовий стан відповідача, саме в період виникнення правовідносин, чим було порушено положення  ст.73,74 ГПК України.
		Пунктом 1 частини 1  статті 275 ГПК України  встановлено, що за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		За змістом ч.1  ст.276 ГПК України  суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку на підставі доказів, що були надані учасниками процесу. Судовою колегією не встановлено порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
		Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно  вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
		Керуючись статтями 129,   269,   270, 273,   275,   276,   281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Апеляційну скаргу   Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна корпорація «Софія» на рішення Господарського суду Донецької області від 16.02.2023 у справі №905/1973/21 залишити без задоволення.
		2. Рішення Господарського суду Донецької області від 16.02.2023 у справі №905/1973/21 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховноо Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тьексту постанови.
		          Повний текст постанови складено 08.05.2023.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                    О.О. Радіонова
		 
		 
		Суддя                                                                                           О.Є. Медуниця 
		 
		 
		Суддя                                                                                           О.В. Стойка

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...