Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 917/1084/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі).
Надіслано для оприлюднення: 08.05.2023. Зареєстровано: 08.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 09.05.2023.
Дата набрання законної сили: 21.12.2023
Результат оскарження 21.12.2023 Східний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
		E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
		Код ЄДРПОУ 03500004
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 25.04.2023                                                                                           Справа №  917/1084/22 
		 
		Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу 
		за позовною заявою Керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області, вул. Ляхова, 1, м. Полтава, Полтавська область, 36000
		в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах
		Полтавської міської ради, вул. Соборності, 36, м. Полтава, 36000
		до відповідачів
		1. Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстратор» Полтавської обласної ради Голубєвої Лариси Володимирівни, вул. Пушкіна, 115, оф. 11, м. Полтава, 36014
		2. Державного реєстратора Полтавської обласної філії Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради Нечай Євгенії Максимівни, вул.Тімірязєва, 40, с. Садки, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12411
		3. Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙСНАБ 11», вул. Івана Мазепи, 13, м. Полтава, 36021
		4. Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРІЯ ЛТД», вул. В. Тирнівська, 36, корп. 3, кв. 29, м. Полтава, 36000
		5. Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВА ЦЕНТР ПЛЮС», вул.Європейська, 21, м. Полтава, 36000
		про скасування рішень державного реєстратора, визнання недійсними договорів та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна,
		 
		Секретар судового засідання Теницька С.В.
		Представники учасників процесу: відповідно до протоколу судового засідання від 25.04.2023 року
		встановив:
		 
		1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
		Керівник Полтавської окружної прокуратури Полтавської області звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Полтавської міської ради до відповідачів : Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстратор» Полтавської обласної ради Голубєвої Лариси Володимирівни, Державного реєстратора Полтавської обласної філії Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради Нечай Євгенії Максимівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙСНАБ 11», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРІЯ ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВА ЦЕНТР ПЛЮС» з вимогами про :
		1) визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Комунального підприємства «Реєстратор» Полтавської обласної ради Голубєвої Лариси Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41447311 від 05.06.2018, яким проведено державну реєстрацію права приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРОЙСНАБ 11» на нежитлове приміщення, А-1, загальною площею 58, 9 кв.м., яке розташоване за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Кириченко Раїси, будинок 26, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1569073353101;
		2) визнання недійсним договору купівлі-продажу №426 від 17.02.2021 нежитлового приміщення А-1, що знаходиться у місті Полтаві по вул.Кириченко Раїси, 26, загальною площею 58,9 кв.м., що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРОЙСНАБ 11» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРІЯ ЛТД»;
		3) визнання недійсним договору купівлі-продажу №119 від 27.01.2022 нежитлового приміщення А-1, що знаходиться у місті Полтаві по вул.Кириченко Раїси, 26, загальною площею 58, 9 кв.м., що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРІЯ ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВА ЦЕНТР ПЛЮС»;
		4) скасування державної реєстрації права приватної власності на нежитлове приміщення А-1, загальною площею 58, 9 кв.м., за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Кириченко Раїси, будинок 26, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВА ЦЕНТР ПЛЮС» (код ЄРДПОУ 44492695, вул. Європейська, 21, м. Полтава, Полтавська обл., 36014) на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Медведєвої Вікторії Анатоліївни №63098246 від 27.01.2022, з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВА ЦЕНТР ПЛЮС» на вказане нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1569073353101);
		5)  визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Комунального підприємства «Реєстратор» Полтавської обласної ради Голубєвої Лариси Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41446507 від 05.06.2018, яким проведено державну реєстрацію права приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРОЙСНАБ 11» на нежитлове приміщення, А-1, загальною площею 43,6 кв.м., яке розташоване за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Кириченко Раїси, будинок 26, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1569040953101;
		6) визнання недійсним договір купівлі-продажу №424 від 17.02.2021 нежитлового приміщення А-1, що знаходиться у місті Полтаві по вул. Кириченко Раїси, 26, загальною площею 43, 6 кв.м., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРОЙСНАБ 11» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРІЯ ЛТД»;
		7) визнання недійсним договору купівлі-продажу №121 від 27.01.2022 нежитлового приміщення А-1, що знаходиться у місті Полтаві по вул. Кириченко Раїси, 26, загальною площею 43, 6 кв.м., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРІЯ ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВА ЦЕНТР ПЛЮС»;
		8) скасування державної реєстрації права приватної власності на нежитлове приміщення А-1, загальною площею 43, 6 кв.м., за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Кириченко Раїси, будинок 26, проведеної за Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВА ЦЕНТР ПЛЮС» (код ЄРДПОУ 44492695, вул. Європейська, 21, м. Полтава, Полтавська обл., 36014) на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Медведєвої Вікторії Анатоліївни №63099753 від 27.01.2022, з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВА ЦЕНТР ПЛЮС» на вказане нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1569040953101);
		9) визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Полтавської обласної філії Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради Полтавської області Нечай Євгенії Максимівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43966944 від 09.11.2018, яким проведено державну реєстрацію права приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРОЙСНАБ 11» на нежитлові будівлі загальною площею 221, 6 кв.м. (складові частини: нежитлова будівля, А-1, а, al, а2; нежитлова будівля, Б-1; Огорожа, 1; вимощення, 1), які розташовані за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Кириченко Раїси, будинок 26, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1690176453101;
		10) визнання недійсним договору купівлі-продажу №415 від 16.02.2021 нежитлових будівель загальною площею 221, 6 кв.м., а саме: нежитлова будівля, А-1, а, al, а2; нежитлова будівля, Б-1; огорожа, 1; вимощення, 1, за адресою: місто Полтава, вул. Кириченко Раїси, 26, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРОЙСНАБ 11» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРІЯ ЛТД»;
		11) визнання недійсним договору купівлі-продажу №120 від 27.01.2022 нежитлових будівель загальною площею 221, 6 кв.м., а саме: нежитлова будівля, А-1, а, al, а2; нежитлова будівля, Б-1; огорожа, 1; вимощення, 1, за адресою: місто Полтава, вул. Кириченко Раїси, 26, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРІЯ ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВА ЦЕНТР ПЛЮС»;
		12) скасування державної реєстрації права приватної власності на нежитлові будівлі загальною площею 221, 6 кв.м. за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Кириченко Раїси, будинок 26, проведеної за Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВА ЦЕНТР ПЛЮС» (код ЄРДПОУ 44492695, вул. Європейська, 21, м. Полтава, Полтавська обл., 36014) на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Медведєвої Вікторії Анатоліївни №63099093 від 27.01.2022, з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВА ЦЕНТР ПЛЮС» на вказане нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1690176453101). 
		Правовими підставами позову прокурором наведено незаконну реєстрацію права приватної власності на об`єкти нерухомого майна загальною площею 324,1 кв.м. (58, 9 кв.м.,
		43, 6 кв.м., 221, 6 кв.м.), які згідно оскаржуваних договорів купівлі-продажу розташовані на земельній ділянці площею     0,1308 га з кадастровим номером 5310137000:15:005:0259 по вул.Раїси Кириченко, 26 у м. Полтаві.
		В обґрунтування підстав позову прокуратура покликається на те, що :
		-          Товариство з обмеженою відповідальністю «СТРОЙСНАБ 11» не набуло права власності на спірне нерухоме майно (одна з підстав - рішення суду - скасоване за наслідками перегляду в апеляційному порядку, друга з підстав - реєстрація права відбулася неправомірно на підстави документів, які не є правовстановлюючими), отже, не мало право відчужувати таке майно;
		-          нерухоме майно на час продажу його Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕРІЯ ЛТД», а також в подальшому і Товариству з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВА ЦЕНТР ПЛЮС» було фактично знищено;
		-          договори повторної купівлі-продажу неіснуючого нерухомого майна містять інформацію про розташування нежитлових будівель на земельній ділянці площею 0,1308 га з кадастровим номером 5310137000:15:005:0259;
		-          право власності чи користування на земельну ділянку площею 0,1308 га з кадастровим номером 5310137000:15:005:0259 по вул. Раїси Кириченко, 26 у м. Полтаві в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наразі не зареєстроване;
		-          зі змісту публікацій у регіональних засобах масової інформації прокуратура дізналася про те, що на одну із наступних сесій Полтавської міськради заплановано внести проект рішення «Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками», пунктом 76 якого передбачено надати Товариству з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВА ЦЕНТР ПЛЮС» в оренду земельну ділянку площею     0,1308 га з кадастровим номером 5310137000:15:005:0259 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель та споруд. На сайті міської ради також вже було опубліковано проект вищезазначеного рішення;
		-          наведене, на думку прокуратури, свідчить про можливість використання Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВА ЦЕНТР ПЛЮС» земельної ділянки, що перебуває у власності територіальної громади м. Полтави, в обхід проведення аукціону (земельних торгів) та здійснення будівництва нежитлових будівель та споруд на ній, оскільки зазначені об`єкти нерухомого майна фактично не існують та Товариство з обмеженою відповідальністю «СТРОЙСНАБ 11» не було їх власником і не мало права їх відчужувати;
		-          передача спірної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВА ЦЕНТР ПЛЮС» на підставі ч. 11     ст. 120 Земельного Кодексу України     у зв`язку із переходом права власності на будівлі ускладнить її повернення до комунальної власності.
		На підтвердження  обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази:  копія рішення Октябрьського районного суду м. Полтави від 05.04.2018 у справі №554/1812/18, копія постанови Полтавського апеляційного суду від 29.09.2020 у справі №554/1812/18, копія рішення державного реєстратора №41447311 від 05.06.2018 щодо об`єкта нерухомого майна 1569073353101, копія рішення державного реєстратора №41446507 від 05.06.2018 щодо об`єкта нерухомого майна 1569040953101, копія рішення державного реєстратора №43966944 від 09.11.2018 щодо об`єкта нерухомого майна 1690176453101, копія технічного паспорту №1-380/1-17,  копія технічного паспорту №1-380-17,  копія технічного паспорту №1-293-16, копія довідки №4218 від 06.11.2018,  копія листа ТОВ «Бюро літер М» №42007 від 11.04.2020, копія протоколу №03-02/74 від 09.09.2020, копія витягу з рішення Виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради №207 від 08.09.2020 «Про технічний та санітарний стан двох будівель по вул. Раїси Кириченко, 26 у м. Полтаві», копія акту обстежень будівель по вул. Р. Кириченко, 26 від 08.09.2020,  копія звіту обстеження технічного стану по об`єкту: Технічне обстеження двох будівель за адресою: м. Полтава, вул. Раїси Кириченко, 26», копія пояснень ОСОБА_1 , копія          листа ТОВ «Мілан 2019» від 29.11.2021, копія договору №13/10 від 13.10.2020, копія протоколу огляду, роздруківка          публікації з мережі Інтернет під назвою «Комунальники почали демонтаж на розі вулиць Шевченка та Раїси Кириченко» (за посиланням https://poltava.to/news/57556/), роздруківка публікації з мережі Інтернет під назвою «Комунальники остаточно демонтували будинок-примару на розі вулиць Шевченка та Раїси Кириченко» (за посиланням https://poltava.to/news/57722/), копія          договору купівлі -продажу №426 від 17.02.2021, копія договору купівлі-продажу №424 від 17.02.2021, копія договору купівлі-продажу №415 від 16.02.2021,  копія          витягу з рішення Полтавської міської ради від 23.07.2021, копія          проекту рішення Полтавської міської ради від 23.11.2021, копія договору купівлі-продажу №120 від 27.01.2022, копія          договору купівлі-продажу №119 від 27.01.2022, копія          договору купівлі-продажу №121 від 27.01.2022,  копія          інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки, роздруківка публікації з мережі Інтернет під назвою «Фірма тещі Мамая продала забудовнику будинок-примару на вул. Раїси Кириченко» (за посиланням https://poltava.to/news/66170/), роздруківка          публікації з мережі Інтернет під назвою «Компанія тещі Мамая придбала демонтований будинок-гнидник та просить в міста землю в оренду» (за посиланням https://poltava.to/news/63491/), копія          рішення державного реєстратора №63098246 від 27.01.2022 щодо об`єкта нерухомого майна 1569073353101,  інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна 1569073353101,  копія          рішення державного реєстратора №63099753 від 27.01.2022 щодо об`єкта нерухомого майна 1569040953101,  інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна 1569040953101,  копія          рішення державного реєстратора №63099093 від 27.01.2022 щодо об`єкта нерухомого майна 1690176453101, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна 1690176453101,  копії листа Полтавської окружної прокуратури №55-114-8248вих-22 від 08.07.2022 та реєстру переданих документів,  копія ухвали Господарського суду Полтавської області від 02.02.2021 у справі №917/1804/20,  копія          наказу №26 від 25.07.2018, копія          повідомлення про представництво та реєстру переданих документів. 
		Позивач  - Полтавська міська рада - у клопотанні      вх. № 8104 від 31.10.2022 року (том справи 1, а.с. 157-167) про повернення позовної заяви повідомив про те, що не підтримує вимоги прокурора, пред`явлені у цьому позові; у клопотанні вх. № 2528 від 28.02.2023 року (том справи 2, а.с. 16-23) про залишення без розгляду позовної заяви вказав, що на час пред`явлення цього клопотання відсутні докази підтримання Полтавською міською радою заявленого прокурором позову.
		Оскільки жоден з відповідачів не скористався наданим йому процесуальним правом та не надав суду відзив, причин щодо цього не повідомив, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального Кодексу України суд  вирішує справу за наявними матеріалами.
		Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
		2.Процесуальні питання, вирішені судом.
		08.09.2022 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Полтавської міської ради - до Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстратор» Полтавської обласної ради Голубєвої Лариси Володимирівни, Державного реєстратора Полтавської обласної філії Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради Нечай Євгенії Максимівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙСНАБ 11», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРІЯ ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВА ЦЕНТР ПЛЮС» про скасування рішень державного реєстратора, визнання недійсними договорів та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна.
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2022 справу № 917/1084/22 розподілено судді Ківшик О.В.  
		Суд ухвалою від 13.09.2022 на підставі статті 174 ГПК України позовну заяву Керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Полтавської міської ради залишив без руху, надав строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, встановив спосіб усунення недоліків у позовній заяві.
		З огляду на усунення Полтавською окружною прокуратурою Полтавської області недоліків позовної заяви у встановлений судом спосіб і строк  суд ухвалою від 03.10.2022 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі; призначив справу до розгляду у порядку загального позовного провадження в підготовче засідання на 03.11.2022 на 10:00 год. та встановив строки для подання заяв по суті справи.
		У зв`язку з перебуванням судді Ківшик О.В. у відпустці засідання суду в цей день не відбулося.
		Суд ухвалою від 18.01.2023 року призначив підготовче судове засідання на 07.02.2023 на 10:00 год. 
		У судовому засіданні 07.02.2023 року оголошено ухвалу про перерву в підготовчому засіданні до 28.02.2023 року до 10:00 з повідомленням відсутніх учасників ухвалою.
		Суд ухвалою від 16.02.2023 року суд задовольнив заяву Керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області № 55-114-2703вих-23 від 13.02.2023 року (вх. №1995 від 14.02.2023 року) про забезпечення позову по справі № 917/1084/22 та вжив заходи забезпечення позову у справі № 917/1084/22, а саме: наклав арешт на земельну ділянку площею - 0,1308 га з кадастровим номером 5310137000:15:005:0259 по вул. Раїси Кириченко, 26 у м. Полтаві.
		Суд у судовому засіданні 28.02.2023 року оголосив протокольну ухвалу про перерву в підготовчому засіданні до 16.03.2023 року до 09:00 у зв`язку з задоволеним судом клопотанням прокурора про надання можливості ознайомитися з клопотанням позивача вх. № 2528 від 28.02.2023 року та надати відповідне реагування з повідомленням відсутніх учасників (відповідачів) про дату, час і місце проведення наступного судового засідання ухвалою.
		У судовому засіданні 16.03.2023 року оголошено перерву з огляду на початок повітряної тривоги о 09:06 до її закінчення.
		Після закінчення повітряної тривоги (відбій - о 10:37) представники прокуратури та позивача - Полтавської міської ради - представництво у судове засідання не забезпечили, надали через канцелярію суду клопотання вх. № 3355 та заяву вх. № 3356 про проведення підготовчого судового засідання без участі представників останніх.
		Позивач - Полтавська міська рада - надав суду клопотання вх. № 8104 від 31.10.2022 року (том справи 1, а.с. 157-167) про повернення позовної заяви, відповідно до якого просить суд повернути позовну заяву Керівнику Полтавської окружної прокуратури з посиланням на приписи ст. 53, ч. 5 ст. 174 ГПК України.
		Полтавська окружна прокуратура Полтавської області надала суду заперечення вх. №2195 від 20.02.2023 року на клопотання позивача (том справи 1, а.с. 232-249), відповідно до яких просить відмовити у задоволенні клопотання з огляду на підписання клопотання не уповноваженою особою та наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі.
		Позивач - Полтавська міська рада - надав суду клопотання вх. № 2528 від 28.02.2023 року (том справи 2, а.с. 16-23) про залишення без розгляду позовної заяви, відповідно до якого просить суд залишити без розгляду позовну заяву Керівника Полтавської окружної прокуратури з посиланням на приписи ст. 53, п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України та правові висновки Верховного суду України за вказаними у клопотанні постановами.
		Полтавська окружна прокуратура Полтавської області надала суду заперечення вх. №2806 від 06.03.2023 року на клопотання позивача (том справи 2, а.с. 66-82), відповідно до яких просить відмовити у задоволенні клопотання з огляду на підписання клопотання не уповноваженою особою та наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі.   
		Суд ухвалою від 16.06.2023 року відмовив у задоволенні клопотання Полтавської міської ради вх. № 8104 від 31.10.2022 року про повернення позовної заяви; відмовив у задоволенні клопотання Полтавської міської ради вх. № 2528 від 28.02.2023 року про залишення позовної заяви без розгляду; закрив підготовче провадження у справі №917/1084/22 та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 06.04.2023 року на 09:00. 
		У судовому засіданні 06.04.2023 року оголошено протокольну ухвалу про перерву до 25.04.2023 до 11:00 з огляду на незабезпечення представництва позивачем та відповідачами у судове засідання з розгляду справи по суті.
		У судове засідання 25.04.2023 позивач представництво у судове засідання не забезпечив, причин щодо цього суду не повідомив, був належним чином відповідно до ст. 242 ГПК України повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, про що свідчать матеріали справи.
		Представники відповідачів  в жодне судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення ухвал суду на адреси учасників судового процесу, які відомі суду та зазначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
		При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22.04.2021 у справі №908/794/19 (905/1646/17), де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
		Суд зазначає, що ухвали суду у цій справі направлялись на адресу учасників справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.
		Окрім того, ухвали суду у цій справі було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
		Відповідно до     статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень"     кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному     цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
		У     пункті 24 рішення     Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та     пункті 23 рішення     Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
		На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).
		Відповідно до     частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України     кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
		Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
		Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.
		Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
		Під час розгляду справи по суті в судовому засіданні представник прокуратури позов підтримав та просив задовольнити.
		25.04.2022 судом було постановлено рішення в нарадчій кімнаті, відповідно до ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, коли буде підписано повний текст судового рішення.
		3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
		Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 05.04.2018 у справі №554/1812/18 визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙСНАБ 11» на нежитлові приміщення, розташовані у житловому будинку за адресою: вул. Раїси Кириченко, 26, у м. Полтаві, а саме: нежитлове приміщення (А1) площею 43,6 кв.м. на нежитлове приміщення (А1) площею 58,9 кв.м., які раніше, відповідно до змісту рішення, належали на праві приватної власності Коган Н.І. (том справи 1, а.с. 18-19).
		На підставі зазначеного рішення суду КП «Реєстратор» Полтавської обласної ради 05.06.2018 року зареєстровано право власності на нерухоме майно площею 58,9 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1569073353101) та площею 43,6 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1569040953101) за Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРОЙСНАБ 11» (том справи 1, а.с. 22, 23 - копії рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень, том справи 1, а.с. 82-83, 85-86 - відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно). 
		У подальшому, постановою Полтавського апеляційного суду від 29.09.2020 задоволено апеляційну скаргу Полтавської міської ради, рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 05.04.2018 у справі №554/1812/18 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙСНАБ 11» про визнання права власності на нерухоме майно загальною площею 102,5 кв. м. відмовлено.
		07.11.2018 Полтавською обласною філією КП «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради Полтавської області зареєстровано право власності за ТОВ «СТРОЙСНАБ 11» на нежитлові приміщення, розташовані за тією ж адресою, загальною площею 221, 6 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1690176453101, том справи 1, а.с. 24 - копія рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень, том справи 1, а.с. 88-90 - відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно). 
		Підставами реєстрації права власності вказано довідку про адресу об`єкта нерухомого майна №4218 від 06.11.2018, видану ТОВ «Бюро літер М», та технічний паспорт від 11.09.2018, виданий ФОП Плахтюк С.Ю. (том справи 1, а.с. 25-33).
		Листом №42007 від 11.04.2020 директор ТОВ «Бюро літер М»  повідомив Полтавську прокуратуру про те, що з ТОВ «СТРОЙСНАБ 11» договору щодо проведення технічної інвентаризації не укладалось, послуг щодо присвоєння поштової адреси ТОВ «Бюро літер М» не надає, жодних послуг щодо проведення технічної інвентаризації та довідок з технічної інвентаризації підприємство у м. Полтаві не видавало (том справи 1, а.с. 34).
		08.09.2020 комісією, утвореною відповідно до розпорядження голови Шевченківської районної у місті Полтаві ради від 08.09.202 № 20-ОД, на підставі звіту ФОП Мурза Я.Г. №01.003/20-ТО (том справи 1, а.с. 40 - акт обстеження, том справи 1, а.с. 41-5 - звіт обстеження технічного стану об`єкту) встановлено, що наведені в звіті факти відповідають дійсності, фізичний знос будівель є наслідком тривалої експлуатації, комісія вважає за можливе розглянути на засіданні виконавчого комітету ради проект рішення про визнання двох будівель по вул. Раїси Кириченко, 26 у м. Полтаві такими, що не відповідають санітарним та технічним вимогам і є непридатними для проживання.
		08.09.2020 Виконавчим комітетом Шевченківської районної у місті Полтаві ради прийняте рішення № 207, відповідно до якого визнано будівлі по вул. Раїси Кириченко, 26 у м. Полтаві такими, що не відповідають санітарним та технічним вимогам і є непридатними для проживання (витяг з рішення - том справи 1, а.с. 39).
		09.09.2020 Міською комісією з питань техногенно - екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій винесено протокол №03-02/74, згідно якого вирішено прибрати залишки зруйнованих будівель по вул. Р. Кириченко, 26 та 26 а у м. Полтаві та очистити територію від стихійного сміттєзвалища (том справи 1, а.с. 35-38).
		У жовтні 2020 року зруйновані будівлі було демонтовано підрядною організацією ТОВ «Мілан 2019» за договором про надання транспортних послуг № 13/10 від 13.10.2020 з ТОВ «ДБК Квант» (том справи 1, а.с. 54-55).
		Відсутність об`єктів нерухомості на вказаній земельній ділянці констатовано також  протоколом огляду  речей (документів) від 16.11.2021, складеним слідчим Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області (том справи 1, а.с. 57).
		Господарський суд Полтавської області ухвалою від 02.02.2021 у справі №917/1804/20 залишив без розгляду відповідно поданої позивачем заяви позов Полтавської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙСНАБ 11» про припинення права власності відповідача на нежитлове приміщення А-1 площею 58, 9 кв.м, за адресою : м.Полтава, вул. Раїси Кириченко, 26, у м. Полтаві (том справи 1, а.с. 95).
		16.02.2021 ТОВ «СТРОЙСНАБ 11» уклало з ТОВ «ВЕРІЯ ЛТД» договір купівлі-продажу №415 нерухомого майна площею 221,6 кв.м за адресою: вул. Раїси Кириченко, 26, у м. Полтаві (том справи 1, а.с. 64).
		17.02.2021 ТОВ «СТРОЙСНАБ 11» уклало з ТОВ «ВЕРІЯ ЛТД» договори купівлі-продажу №424 та №426 нерухомого майна площею 43,6 та 58,9 кв.м за адресою: вул. Раїси Кириченко, 26, у м. Полтаві (том справи 1, а.с. 62, 63).
		Рішенням п`ятої сесії восьмого скликання Полтавської міської ради від 23.07.2021 «Про затвердження проектів розподілу територій, визначення меж або впорядкування існуючих землеволодінь та землекористувань у м. Полтава» ТОВ «ВЕРІЯ ЛТД» затверджено проект розподілу території з метою визначення меж земельної ділянки для обслуговування нежитлових будівель та споруд за адресою вул. Раїси Кириченко, 26 у м. Полтава (том справи 1, а.с. 65).
		У проекті рішення Полтавської міської ради дев`ятої сесії восьмого скликання від 23.11.2021 «Про затвердження документації із землеустрою та оформлення права користування земельними ділянками», опублікованому на сайті міської ради, зазначено: керуючись п. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, враховуючи затверджений рішенням сесії міської ради «Проект розподілу території з метою визначення меж земельної ділянки для обслуговування нежитлових будівель та споруд за адресою вул. Раїси Кириченко, 26 у м. Полтава», проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: вул. Раїси Кириченко, 26, та надати ТОВ «ВЕРІЯ ЛТД» в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 0,1308 га, кадастровий номер 5310137000:15:005:0259, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель та споруд (том справи 1, а.с. 66-67).
		27.01.2022 між ТОВ «ВЕРІЯ ЛТД» та ТОВ «ПОЛТАВА ЦЕНТР ПЛЮС» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна №120 щодо нежитлових будівель площею 221,6 кв.м. по вул. Раїси Кириченко, 26, у м. Полтаві на земельній ділянці площею 0,1308 га з кадастровим номером 5310137000:15:005:0259 (том справи 1, а.с. 68-69).
		27.01.2022 між ТОВ «Верія ЛТД» та ТОВ «ПОЛТАВА ЦЕНТР ПЛЮС» укладено договори купівлі-продажу нерухомого майна №121 та №119 щодо нежитлових приміщень літ. А1 загальною площею 43,6 кв.м. та літ. А1 загальною площею 58,9 кв.м. по вул. Раїси Кириченко, 26, у м. Полтаві на цій же земельній ділянці площею 0,1308 га з кадастровим номером 5310137000:15:005:0259 (том справи 1, а.с. 70-73).
		З матеріалів справи вбачається, що Полтавською окружною прокуратурою листом №55-114-8248вих-22 від 08.07.2022 (том справи 1, а.с. 91-94) повідомлено Полтавську міську раду в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» як уповноваженого органу про наявність порушень інтересів держави і мешканців територіальної громади та необхідність вжиття заходів до їх поновлення шляхом звернення до суду із позовною заявою про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування рішень державного реєстратора та припинення права власності ТОВ «ПОЛТАВА ЦЕНТР ПЛЮС» на об`єкти нерухомого майна по вул. Р.Кириченко, 26 у м. Полтаві, оскільки бездіяльність компетентного органу може призвести до протиправного виділення земельної ділянки на позаконкурентних засадах та втрати коштів до місцевого бюджету.
		Враховуючи відсутність реагування Полтавської міської ради на вказане повідомлення та вважаючи інтереси держави порушеними, керівник Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Полтавської міської ради звернувся до Господарського суду Полтавської області з даним позовом.
		4.  Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
		Відповідно до частини1 статті 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Під способом захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріално-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення       (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу, і такі способи мають бути доступними й ефективними.
		Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діями наслідками.
		За статтею 6  Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку  вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
		Предметом даного спору є вимоги прокуратури в інтересах держави в особі Полтавської міської ради про скасування рішень державного реєстратора, визнання недійсними договорів, скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна.     
		Відповідно до     частини першої статті 316 Цивільного Кодексу України     правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		Частиною першою статті 317 Цивільного Кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
		   Згідно статті 321 Цивільного Кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і порядку, встановлених законом. 
		Відповідно до статті 328 Цивільного Кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
		Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 331 Цивільного Кодексу України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
		Підстави припинення права власності на майно визначені статтею 346 Цивільного Кодексу України, згідно з якою право власності припиняється у разі:  відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам`яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника; визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.
		Згідно з положеннями статті 349 Цивільного Кодексу України право власності на майно припиняється в разі його знищення. 
		Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що діяв в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
		Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, Об`єднаної Палати Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18,  а також у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17.
		Згідно пункту 9 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.
		Пункт 3 частини 1 статті  2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вказує, що заявник - це, зокрема, власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав;
		Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають право власності.
		Пункти 1, 2 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»  передбачають, що державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
		Державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви  (частина 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
		За положеннями частини 4 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
		Серед підстав для відмови в державній реєстрації прав, передбачених частиною 1 статті  24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначені наступні: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями
		Частина 2 цієї статті передбачає, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
		Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, відповідно до приписів ст. 27 вказаного Закону  проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
		Згідно наведених вище правових висновків Верховоного Суду державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності. а лише засвідчує вже набуте особою право власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.
		Поряд з цим, якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення (правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 643/9788/13-ц).  
		Відповідно до абзаців 1- 3 частини третьої статті 26 Закону «Про державну реєстрацію   речових прав  на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
		У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, в також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів,   на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
		Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішення речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
		Як встановлено судом вище, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 05.04.2018 у справі №554/1812/18 було скасоване постановою Полтавського апеляційного суду від 29.09.2020, тому ТОВ «СТРОЙСНАБ 11»  фактично не набуло права власності на нерухоме майно : нежитлові приміщення, розташовані у житловому будинку за адресою: вул. Раїси Кириченко, 26, у м. Полтаві, а саме: нежитлове приміщення (А1) площею 43,6 кв.м. та нежитлове приміщення (А1) площею 58,9 кв.м.
		Тому рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Комунального підприємства «Реєстратор» Полтавської обласної ради Голубєвої Лариси Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41447311 від 05.06.2018, яким проведено державну реєстрацію права приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРОЙСНАБ 11» на нежитлове приміщення, А-1, загальною площею 58, 9 кв.м., яке розташоване за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Кириченко Раїси, будинок 26, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1569073353101, а також рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Комунального підприємства «Реєстратор» Полтавської обласної ради Голубєвої Лариси Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41446507 від 05.06.2018, яким проведено державну реєстрацію права приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРОЙСНАБ 11» на нежитлове приміщення, А-1, загальною площею 43,6 кв.м., яке розташоване за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Кириченко Раїси, будинок 26, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1569040953101, визнаються протиправними та підлягають скасуванню відповідно до положень ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
		З матеріалів справи вбачається, що реєстрація права приватної власності  на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Кириченко Раїси, будинок 26, загальною площею 221, 6 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1690176453101), за ТОВ «СТРОЙСНАБ 11» була проведена державним реєстратором на підставі документів, які не є правовстановлючими та не передбачені ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
		Приймаючи до уваги викладене, суд встановив, що державним реєстратором допущено неналежне виконання обов`язків під час розгляду заяви про державну реєстрацію права власності та прийняття рішення про таку реєстрацію за відповідачем 3 в порушення вимог наведених вище норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тому рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Полтавської обласної філії Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради Полтавської області Нечай Євгенії Максимівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43966944 від 09.11.2018, яким проведено державну реєстрацію права приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРОЙСНАБ 11» на нежитлові будівлі загальною площею 221, 6 кв.м. (складові частини: нежитлова будівля, А-1, а, al, а2; нежитлова будівля, Б-1; Огорожа, 1; вимощення, 1), які розташовані за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Кириченко Раїси, будинок 26, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1690176453101 визнається протиправним та підлягає скасуванню відповідно до положень ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
		Згідно п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного Кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.
		Відповідно до приписів статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Частини 1-6 статті 203 Цивільного Кодексу України встановлюють, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №905/1227/17).
		За наведеним вище мотивуванням суд дійшов висновку про те, що ТОВ «СТРОЙСНАБ 11» не набуло права власності на нерухоме майно : нежитлові приміщення, розташовані у житловому будинку за адресою: вул. Раїси Кириченко, 26, у м. Полтаві, державна реєстрація права власності на це майно проведена протиправно.
		Викладене свідчить про те, що ТОВ «СТРОЙСНАБ 11» не мало правоздатності  власника щодо вказаного майна, в тому числі й щодо розпорядження таким, майно було знищено на момент відчуження, а тому договори щодо відчуження шляхом продажу вказаного майна : 
		-          договір купівлі-продажу №426 від 17.02.2021 нежитлового приміщення А-1, що знаходиться у місті Полтаві по вул.Кириченко Раїси, 26, загальною площею 58,9 кв.м., що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРОЙСНАБ 11» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРІЯ ЛТД», 
		-          договір купівлі-продажу №424 від 17.02.2021 нежитлового приміщення А-1, що знаходиться у місті Полтаві по вул. Кириченко Раїси, 26, загальною площею 43, 6 кв.м., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРОЙСНАБ 11» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРІЯ ЛТД»;
		-          договір купівлі-продажу №415 від 16.02.2021 нежитлових будівель загальною площею 221, 6 кв.м., а саме: нежитлова будівля, А-1, а, al, а2; нежитлова будівля, Б-1; огорожа, 1; вимощення, 1, за адресою: місто Полтава, вул. Кириченко Раїси, 26, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРОЙСНАБ 11» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРІЯ ЛТД»,
		визнаються судом недійсними як такі, що не відповідають приписам частини 5 статті  203 Цивільного кодексу України.
		Статтею 204 ЦК України   встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Відповідно до     ч. 1 ст. 216 ЦК України   недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
		Згідно зі     ст. 236 ЦК України     правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
		Оскільки за наведеним вище мотивуванням суд дійшов висновку про недійсність договорів купівлі-продажу №426 від 17.02.2021, купівлі-продажу №424 від 17.02.2021,  купівлі-продажу №415 від 16.02.2021 та фактичне знищення нерухомого майна на час його відчуження, тому договори щодо подальшого відчуження шляхом продажу вказаного майна : 
		-          договір купівлі-продажу №119 від 27.01.2022 нежитлового приміщення А-1, що знаходиться у місті Полтаві по вул.Кириченко Раїси, 26, загальною площею 58, 9 кв.м., що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРІЯ ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВА ЦЕНТР ПЛЮС»;
		-          договір купівлі-продажу №121 від 27.01.2022 нежитлового приміщення А-1, що знаходиться у місті Полтаві по вул. Кириченко Раїси, 26, загальною площею 43, 6 кв.м., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРІЯ ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВА ЦЕНТР ПЛЮС»;
		-          договір купівлі-продажу №120 від 27.01.2022 нежитлових будівель загальною площею 221, 6 кв.м., а саме: нежитлова будівля, А-1, а, al, а2; нежитлова будівля, Б-1; огорожа, 1; вимощення, 1, за адресою: місто Полтава, вул. Кириченко Раїси, 26, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРІЯ ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВА ЦЕНТР ПЛЮС», 
		визнаються судом недійсними як такі, що не відповідають приписам частини 5 статті  203 Цивільного кодексу України.
		Щодо вимог скасування державної реєстрації права приватної власності на нерухоме майно з одночасним припиненням речових прав на нього Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтава Центр Плюс» слід зазначити наступне.
		Перелік підстав припинення права власності наведено у     ч.1 ст. 346 Цивільного Кодексу України      і він не є вичерпним. Так, відповідно до     частини другої цієї статті     право власності може бути припинено в інших випадках, встановлених законом.
		Згідно із     ч. 2 ст. 328 Цивільного Кодексу України      право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Як вже зазначалося судом вище, за приписами статті 2 Закону     України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та за сталою судовою практикою державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
		З огляду на те, що суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог в частині визнання недійсними вказаних вище договорів купівлі-продажу спірного нерухомого майна, державна реєстрація права власності на дане нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВА ЦЕНТР ПЛЮС», проведена державним  реєстратором - приватним  нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Медведєвою Вікторією Анатоліївною 27.01.2022 саме на підставі цих договорів, не відповідає приписам чинного законодавства, отже позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації права приватної власності на відповідне майно з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВА ЦЕНТР ПЛЮС» на відповідне майно також є правомірними, оскільки право власності на таке майно Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВА ЦЕНТР ПЛЮС» набуло на підставі недійсних договорів купівлі-продажу.
		За загальним правилом недійсний правочин не породжує жодних наслідків, то і право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВА ЦЕНТР ПЛЮС» на відповідне майно  підлягає припиненню судом як безпідставно набуте.
		Відповідно до      абзацу 3 частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"     ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
		Обраний прокурором спосіб захисту в частині скасування державної реєстрації права власності за Відповідачам 5 та припиненням права власності Відповідача 5 узгоджується з приписами     статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
		При цьому судом враховано правову позицію, вкладену у Постанові КГС ВС від 23.06.2020 у справі № 922/2589/19, Постанові ВП ВС від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20). 
		Суд при вирішенні даного спору врахував правову позицію Верховного суду щодо оспорювання договору заінтересованою особою, яка не є стороною такого договору.
		Як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі N 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
		Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. (Правова позиція Верховного суду України у справі № 6-605цс16 від 25.05.2016 року, постанова Великої палати Верховний Суду від 18.04.2018 року № 439/212/14-ц|14-75цс18, постанови Верховного Суду від 18.07.2018 року по справі № 750/2728/16-ц, провадження № 61-8888св18, від 04 липня 2018 року по справі №462/4611/13-ц, провадження № 61-6130св18).
		Відповідно до частини другої     статті 19 Конституції України     органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені     Конституцією     та законами України.
		Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до     Конституції України     внесені зміни, а саме     Конституцію     доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України     встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
		Відповідно до частини четвертої     статті 53 Господарського процесуального кодексу України     прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у     статті 23 Закону України «Про прокуратуру», яка визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
		У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного суду дійшла висновку про те, що відповідно до частини третьої     статті 23 Закону України «Про прокуратуру»     прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
		Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
		Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
		Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому     статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
		Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого     статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
		Частина четверта     статті 23 Закону України «Про прокуратуру»     передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
		З матеріалів справи вбачається, що Полтавською окружною прокуратурою листом №55-114-8248вих-22 від 08.07.2022 року (том справи 1, а.с. 91-94) повідомлено Полтавську міську раду про наявність порушень інтересів держави і мешканців територіальної громади та необхідність вжиття заходів до їх поновлення шляхом звернення до суду із позовною заявою про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування рішень державного реєстратора та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна по вул. Р.Кириченко, 26     у м. Полтаві, оскільки бездіяльність компетентного органу може призвести до протиправного виділення змеленої ділянки на поза конкурентних засадах та втрати коштів до місцевого бюджету. Не отримавши відповіді на вказаний лист протягом розумного строку, прокуратура звернулася з даним позовом до Господарського суду Полтавської області.
		Статтею 16 Закону     України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що від імені і в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
		Частиною 1 ст. 60 Закону     України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, зокрема землю.
		Згідно з положеннями статей  2,  6,10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста- самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
		Таким чином, відповідно до вищевказаних приписів Український народ як власник земельної ділянки на час виникнення спірних правовідносин делегував Полтавській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від імені Українського народу, в їх інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.
		Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
		Таким чином, враховуючи приписи     статей 15,     16 Цивільного Кодексу України,     статті 4 Господарського процесуального Кодексу, України     суд дійшов висновку, що звернення Керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Полтавської міської ради до суду з даним позовом спрямоване на захист прав територіальної громади, і не суперечить принципам непорушності права мирного володіння майном, встановленим     статтею 1     Першого протоколу до     Конвенції     про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки відповідачі за відсутності правових підстав набули право власності на нерухоме  майно, яке було  розташоване на земельній ділянці за адресою: вул. Раїси Кириченко, 26 площею 0,1308 га, кадастровий номер 5310137000:15:005:0259, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження такої як об`єктом права комунальної власності має саме Полтавська міська рада.
		Верховний Суд у постанові від 21.06.2022 у справі № 917/962/21, а також у постановах від 22.12.2021 у справі № 917/1970/20 та від 18.01.2022 у справі № 917/10/21, зазначив, що знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі у цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином, і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19). Отже, за позовом про визнання недійсним правочину та припинення права власності на нерухоме майно, що було набуте на підставі такого правочину, позивачем є власник земельної ділянки, на якій таке нерухоме майно розташоване.
		Підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду визначаються     статтею 377 Цивільного Кодексу України та     статтею 120 Земельного Кодексу України.
		За     частинами 1,     2 статті 377 Цивільного Кодексу України     до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
		Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).
		Відповідно до     частини 1 статті 120 Земельного Кодексу України     у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
		За приписами     статті 141 Земельного Кодексу України     підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
		Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах     статті 120 Земельног Кодексу України,     статті 377 Цивільного Кодексу України, інших положеннях законодавства.
		Наведені земельно-правові та цивільно-правові норми встановлюють, що перехід майнових прав до іншої особи тягне за собою перехід до неї і земельних прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Розмір цієї частини земельної ділянки має визначатися на основі державних будівельних норм та санітарних норм і правил.
		Таким чином, особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості, розташованого на ній.
		Набуття юридичною особою приватного права у визначеному законодавством порядку права приватної власності на будівлі створює правові підстави для переходу права на земельну ділянку до власника об`єкта нерухомості, розташованого на ній, у розмірі відповідно до положень     статті 120 Земельного Кодексу України,     статті 377 Цивільного Кодексу України     саме в силу правочину з придбання майна та автоматичного переходу права користування земельною ділянкою відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Цим зумовлюється право власника такого об`єкта нерухомості вимагати оформлення у встановленому порядку свого права користування відповідною земельною ділянкою незалежно від отримання відмови уповноваженої особи від вказаних земель.
		Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.
		Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 500/3947/13-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 757/42533/15-ц, від 18 грудня 2019 року у справі №309/2376/15-ц, від 26 грудня 2019 у справі № 364/515/19, від 20 січня 2020 року у справі № 724/428/17,  від 04 листопада 2021 року у справі № 821/355/18, від 12.01.2022 у справі № 520/3904/19.
		Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
		Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
		Суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018р. у справі № 925/1265/16).
		Крім того Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
		Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018р. у справі № 338/180/17, від 11.09.2018р. у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019р. у справі № 569/17272/15-ц.
		Установлені законом матеріально-правові способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень     статей 55,     124 Конституції України     та     статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право     на ефективний засіб правового захисту. У     пункті 145 рішення     від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom), заява № 22414/93, ЄСПЛ виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні     статті 13 Конвенції     повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом. Натомість застосування судом неефективного способу захисту створює лише видимість захисту права особи, в той час як насправді таке право залишається незахищеним, що не відповідає     статті 13 Конвенції.
		Згідно наведених вище приписів чинного законодавства України Полтавська міська рада є органом місцевого самоврядування, створеним для представництва інтересів територіальної громади, та має правомочності щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою як об`єктом права комунальної власності саме в інтересах громади.
		З матеріалів справи вбачається наступне  :
		-          суд дійшов висновку про те, що право власності на знищене спірне майно, яке було розташоване за адресою: вул. Раїси Кириченко, 26, у м. Полтаві, було набуте неправомірно (з підстав, які відпали, за документами, які не є правовстановлюючими, за недійсними угодами), 
		- Полтавська міська рада у клопотання вх. № 8104 від 31.10.2022 зазначає, що нею не приймалось жодних рішень, відповідно до змісту яких ставилося б під сумнів право власності відповідачів на об`єкти нерухомого майна у місті Полтаві по вулиці Кириченко Раїси, 26, натомість вказані дії Полтавської міської ради (прийняття рішення п`ятої сесії восьмого скликання Полтавської міської ради від 23.07.2021 «Про затвердження проектів розподілу територій, визначення меж або впорядкування існуючих землеволодінь та землекористувань у м. Полтава», яким ТОВ «ВЕРІЯ ЛТД» затверджено проект розподілу території з метою визначення меж земельної ділянки для обслуговування нежитлових будівель та споруд за адресою вул. Раїси Кириченко, 26 у м. Полтава, наявність  проекту рішення Полтавської міської ради дев`ятої сесії восьмого скликання від 23.11.2021 «Про затвердження документації із землеустрою та оформлення права користування земельними ділянками», опублікованому на сайті міської ради, у якому зазначено: керуючись п. 3     ст. 123 Земельного кодексу України, враховуючи затверджений рішенням сесії міської ради «Проект розподілу території з метою визначення меж земельної ділянки для обслуговування нежитлових будівель та споруд за адресою вул. Раїси Кириченко, 26 у м. Полтава», проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: вул. Раїси Кириченко, 26, та надати ТОВ «ВЕРІЯ ЛТД» в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 0,1308 га, кадастровий номер 5310137000:15:005:0259, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель та споруд), вказують на визнання та врахування при прийнятті власних рішень обставин щодо набуття права власності на об`єкти нерухомого майна за вказаною адресою, 
		а тому суд дійшов висновку про те, що саме в даному випадку обраний прокурором спосіб захисту порушеного права, є єдиним можливим за-для захисту інтересів територіальної громади щодо зазначеної земельної ділянки з огляду на загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, який спроможний ефективному його відновленню з повним припиненням порушення.
		За таких обставин суд дійшов висновку про те, позовні вимоги Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Полтавської міської ради - до  Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙСНАБ 11», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРІЯ ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВА ЦЕНТР ПЛЮС» є обґрунтованими нормами права та доведені поданими доказами, не спростовані відповідачами, а тому підлягають задоволенню.
		Інші доводи прокуратури судом почуті, проте не впливають на висновку суду щодо даного спору.
		В частині позовних вимог до відповідачів 1, 2 - державних реєстраторів -  у задоволенні позову слід відмовити у зв`язку з наступним.
		Верховний Суд у  постановах Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №     461/8641/19, від 09.08.2022 у справі №     266/2666/19, від 10.08.2022 у справі №     565/315/21, від 10.08.2022 у справі №     725/873/20, враховуючи зміст і характер відносин між учасниками справи з урахуванням установлених обставин справи, дійшов висновку, що спір у справі в частині пред`явлених позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора виник між позивачем і особою, за якою було зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно. Таким чином, державний реєстратор є неналежним відповідачем у справі, а тому в задоволенні позовних вимоги до вказаного відповідача слід було відмовити з цієї підстави.
		Позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності не може бути звернена до реєстратора, якого позивач визначив відповідачем, оскільки реєстратор зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.
		Отже, у позові Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстратор» Полтавської обласної ради Голубєвої Лариси Володимирівни та Державного реєстратора Полтавської обласної філії Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради Нечай Євгенії Максимівни слід відмовити, оскільки останні є неналежними відповідачами за пред`явленими до них вимогами.
		При прийнятті даного рішення суд надав правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначив, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 6.57, п. 6.58 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № № 904/5726/19).
		Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
		Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Згідно з положеннями 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
		Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
		При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Оскільки спір у даній справі виник внаслідок неправомірних дій відповідачів 3, 4, 5 відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на останніх солідарно.
		Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов задовольнити частково.
		2. Скасувати  рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Комунального підприємства «Реєстратор» Полтавської обласної ради Голубєвої Лариси Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41447311 від 05.06.2018, яким проведено державну реєстрацію права приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРОЙСНАБ 11» на нежитлове приміщення, А-1, загальною площею 58, 9 кв.м., яке розташоване за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Кириченко Раїси, будинок 26, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1569073353101.
		3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу №426 від 17.02.2021 нежитлового приміщення А-1, що знаходиться у місті Полтаві по вул.Кириченко Раїси, 26, загальною площею 58,9 кв.м., що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРОЙСНАБ 11» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРІЯ ЛТД».
		4. Визнати недійсним договір купівлі-продажу №119 від 27.01.2022 нежитлового приміщення А-1, що знаходиться у місті Полтаві по вул.Кириченко Раїси, 26, загальною площею 58, 9 кв.м., що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРІЯ ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВА ЦЕНТР ПЛЮС».
		5. Скасувати державну реєстрацію права приватної власності на нежитлове приміщення А-1, загальною площею 58, 9 кв.м., за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Кириченко Раїси, будинок 26, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВА ЦЕНТР ПЛЮС» (код ЄРДПОУ 44492695, вул. Європейська, 21, м. Полтава, Полтавська обл., 36014) на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Медведєвої Вікторії Анатоліївни №63098246 від 27.01.2022, з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВА ЦЕНТР ПЛЮС» на вказане нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1569073353101)
		6. Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Комунального підприємства «Реєстратор» Полтавської обласної ради Голубєвої Лариси Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41446507 від 05.06.2018, яким проведено державну реєстрацію права приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРОЙСНАБ 11» на нежитлове приміщення, А-1, загальною площею 43,6 кв.м., яке розташоване за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Кириченко Раїси, будинок 26, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1569040953101.
		7. Визнати недійсним договір купівлі-продажу №424 від 17.02.2021 нежитлового приміщення А-1, що знаходиться у місті Полтаві по вул. Кириченко Раїси, 26, загальною площею 43, 6 кв.м., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРОЙСНАБ 11» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРІЯ ЛТД».
		8. Визнати недійсним договір купівлі-продажу №121 від 27.01.2022 нежитлового приміщення А-1, що знаходиться у місті Полтаві по вул. Кириченко Раїси, 26, загальною площею 43, 6 кв.м., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРІЯ ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВА ЦЕНТР ПЛЮС».
		9. Скасувати державну реєстрацію права приватної власності на нежитлове приміщення А-1, загальною площею 43, 6 кв.м., за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Кириченко Раїси, будинок 26, проведеної за Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВА ЦЕНТР ПЛЮС» (код СРДПОУ 44492695, вул. Європейська, 21, м. Полтава, Полтавська обл., 36014) на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Медведєвої Вікторії Анатоліївни №63099753 від 27.01.2022, з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВА ЦЕНТР ПЛЮС» на вказане нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1569040953101).
		10. Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Полтавської обласної філії Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради Полтавської області Нечай Євгенії Максимівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43966944 від 09.11.2018, яким проведено державну реєстрацію права приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРОИСНАБ 11» на нежитлові будівлі загальною площею 221, 6 кв.м. (складові частини: нежитлова будівля, А-1, а, al, а2; нежитлова будівля, Б-1; Огорожа, 1; вимощення, 1), які розташовані за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Кириченко Раїси, будинок 26, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1690176453101.
		11. Визнати недійсним договір купівлі-продажу №415 від 16.02.2021 нежитлових будівель загальною площею 221, 6 кв.м., а саме: нежитлова будівля, А-1, а, al, а2; нежитлова будівля, Б-1; огорожа, 1; вимощення, 1, за адресою: місто Полтава, вул. Кириченко Раїси, 26, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРОЙСНАБ 11» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРІЯ ЛТД».
		12. Визнати недійсним договір купівлі-продажу №120 від 27.01.2022 нежитлових будівель загальною площею 221, 6 кв.м., а саме: нежитлова будівля, А-1, а, al, а2; нежитлова будівля, Б-1; огорожа, 1; вимощення, 1, за адресою: місто Полтава, вул. Кириченко Раїси, 26, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРІЯ ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВА ЦЕНТР ПЛЮС».
		13. Скасувати державну реєстрацію права приватної власності на нежитлові будівлі загальною площею 221, 6 кв.м. за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Кириченко Раїси, будинок 26, проведеної за Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВА ЦЕНТР ПЛЮС» (код ЄРДПОУ 44492695, вул. Європейська, 21, м. Полтава, Полтавська обл., 36014) на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Медведєвої Вікторії Анатоліївни №63099093 від 27.01.2022, з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВА ЦЕНТР ПЛЮС» на вказане нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1690176453101).
		14. У позові до Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстратор» Полтавської обласної ради Голубєвої Лариси Володимирівни та Державного реєстратора Полтавської обласної філії Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради Нечай Євгенії Максимівни відмовити.
		15. Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙСНАБ 11» (вул. Івана Мазепи, 13, м. Полтава, 36021, код ЄДРПОУ 41347192), Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРІЯ ЛТД» (вул. В. Тирнівська, 36, корп. 3, кв. 29, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 42055350) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВА ЦЕНТР ПЛЮС» (вул. Європейська, 21, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 44492695) солідарно на користь    Полтавської обласної прокуратури (36000, м. Полтава, вул. 1100 річчя Полтави, 7, р/р № UA118201720343130001000006160 ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060)   29  772,00  грн  витрат по сплаті судового збору.
		Видати наказ з набранням рішенням законної сили.
		 
		Повне рішення суду складене та підписане 05.05.2023 року 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 257 ГПК України).
		 
		Суддя                                                                                                                            О.В.Ківшик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...