Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/21299/21 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 08.05.2023. Зареєстровано: 08.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 09.05.2023.
Дата набрання законної сили: 04.05.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		04 травня 2023 року 
		м. Київ
		cправа №  910/21299/21 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Селіваненка В.П.,
		за участю  секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
		представників учасників справи:
		позивача 1 - Мартиненко Ю.В. (адвокат), 
		позивача 2 - Мартиненко Ю.В. (адвокат), 
		відповідача - Грищенко К.В. (самопредставництво),
		розглянувши у відкритому судовому засіданні 
		спільну касаційну скаргу Сергієнка Володимира Івановича та Мазаратій Наталії Іванівни 
		на рішення господарського суду міста Києва 25.05.2022 та
		постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2023
		за позовом: фізичної особи-підприємця Сергієнка Володимира;
		фізичної особи-підприємця Мазаратій Наталії Іванівни
		до Антимонопольного комітету України
		про визнання частково недійсним та скасування рішення від 26.10.2021 №141-р/тк,
		ВСТАНОВИВ:
		Фізична особа-підприємець Сергієнко Володимир Іванович (далі - ФОП Сергієнко В.І., позивач 1) та фізична особа-підприємець Мазаратій Наталія Іванівна (далі - ФОП Мазаратій Н.І., позивач 2) звернулися до господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - Комітет, відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення тимчасової адміністративної колегії Комітетувід 26.10.2021 №141-р/тк (далі- Рішення АМК) у справі №66-1-50/39-19 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" в частині, що стосується позивачів.
		Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на незаконність та необґрунтованість Рішення АМК внаслідок неповного з`ясування та доведення обставин, які мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у Рішенні АМК, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права. 
		За твердженням позивачів, прийняте Комітетом рішення в частині, що стосується позивачів, як самостійних та незалежних один від одного суб`єктів господарювання, є необґрунтованим, а висновки викладені у рішенні не підтверджуються відповідними доказами, зроблені на припущеннях і жодним чином не свідчать про порушення ФОП Сергієнком В.І та ФОП Мазаратій Н.І. вимог законодавства про захист економічної конкуренції..
		Рішенням господарського суду міста Києва від 25.05.2022 (суддя Зеленіна Н.І.) зі справи №910/21299/21, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 (колегія суддів: Зубець Л.П., Гаврилюк О.М., Ткаченко Б.О.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
		Судові рішення мотивовані з посиланням на обґрунтованість Рішення АМК та його висновків, відсутність підстав для визнання Рішення АМК недійсним. Зокрема, постановляючи оскаржувані судові рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що встановлені у Рішенні АМК факти у своїй сукупності свідчать про узгодження (координацію) позивачами своєї поведінки, у тому числі і з іншими учасниками торгів при підготовці до участі та під час участі в торгах, зокрема про обмін інформацією між ними. За висновками судів першої та апеляційної інстанції, узгодивши свої дії під час підготовки та участі в аукціоні, учасники торгів замінили ризик, що його породжує економічна конкуренція, на координацію своєї поведінки у господарській діяльності, а це призвело як до усунення між ними конкуренції під час проведення аукціону, так і до спотворення конкурентного середовища в цілому. Комітетом належним чином встановлено та доведено узгодженість поведінки ФОП Сергієнка В.І. та ФОП Мазаратій Н.І., що стосується спотворення результатів торгів. Доводи позивачів щодо недопустимості отриманих Комітетом доказів не знайшли свого підтвердження та не відповідають фактичним обставинам справи, а є лише суб`єктивним твердженням позивачів.
		Також суди зазначили про те, що при визначенні суми штрафу Комітет керувався положеннями Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскільки встановлення органом АМК декількох правопорушень та накладення окремих штрафів за кожне правопорушення не суперечить вимогам законодавства. У оскаржуваному Рішенні АМК Комітетом установлено, що ФОП Мазаратій Н.І. вчинено 23 факти порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а ФОП Сергієнком В.І. - 24 факти.
		Не погоджуючись із судовими рішеннями попередніх інстанцій у справі, Сергієнко В.І. (згідно з записом ЄДРПОУ підприємницьку діяльність припинено з 23.01.2023) та Мазаратій Н.І. (згідно з записом ЄДРПОУ підприємницьку діяльність припинено з 14.02.2023) звернулися до суду касаційної інстанції з спільною касаційною скаргою, у якій просять Суд скасувати судові рішення попередніх інстанцій; ухвалити нове рішення про задоволення позову та здійснити новий розподіл судових витрат, понесених позивачами у зв`язку з розглядом справи.
		В обґрунтування підстав касаційного оскарження Сергієнко В.І. та Мазаратій Н.І. (далі разом - скаржники) посилаються на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про те, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного:
		- у постановах Верховного Суду від 15.07.2021 зі справи №904/4598/20, від 07.12.2021 зі справи №910/10412/19, від 09.07.2020 зі справи №910/13869/19, від 01.10.2020 зі  справи №920/890/19, від 21.12.2020 зі справи №910/2094/19, від 14.05.2020 зі справи №910/14493/18, від 01.10.2020 зі справи №908/540/19, від 08.05.2019 зі справи №910/9971/17, від 17.10.2019 зі справи №910/10384/17, від 31.10.2019 зі справи №910/10013/17, від 31.10.2019 зі справи №910/9883/17, від 19.05.2020 зі справи №910/8399/19, від 11.02.2020 зі справи №914/1144/18, зокрема в частині того, що рішення державного органу, уповноваженого на здійснення певної діяльності, не може ґрунтуватися на припущеннях чи досліджених не у повній мірі фактах та обставин, що стали підставою для його ухвалення;
		- у постанові Верховного Суду від 25.03.2021 у справі №910/1943/20, зокрема, в частині того, що наявність сталих господарських відносин не може бути свідченням наявності антиконкурентних узгоджених дій;
		- у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 зі справи №910/13158/19, від 25.08.2020 по справі №910/7972/19  та від 29.05.2018 зі справи №917/1424/17, зокрема, в частині того, що спільне використання IP-адрес за одним місцезнаходженням не є свідченням антиконкурентних узгоджених дій, оскільки наявність одного місця розташування баз в учасників торгів та використання учасниками торгів однієї поштової адреси, враховуючи, що кожен з учасників має своє відокремлене приміщення, не є підтвердженням узгодженості дій;
		-           у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 зі справи №917/1424/17,  зокрема, що співпадіння в оформленні та зовнішньому вигляді пропозицій торгів в конкретному випадку також не може свідчити про наявність антиконкурентних узгоджених дій, які призвели до спотворення результатів торгів, оскільки при проведенні торгів єдиним критерієм, який висувається до документації учасників, є її відповідність вимогам замовника, визначеним чинним законодавством України;
		- у постанові Верховного Суду від 21.04.2021 року зі справи №910/701/17, зокрема, в частині того, що  ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб`єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій), оскільки антиконкурентна узгоджена поведінка підлягає встановленню та доведенню із зазначенням відповідних доказів у рішенні органу АМК. Схожість має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не виявлятися у простому співпадінні дій суб`єктів господарювання, зумовленим специфікою відповідного товарного ринку;
		- у постановах Верховного Суду від 30.09.2021 зі справи №910/13451/20, від 15.07.2021 по справі №904/4598/20, в частині висновків про неможливість ототожнення судами сукупної оцінки доказів у справі і встановлення обставин справи з сукупним установленням Комітетом фактів;
		- у постанові Верховного Суду від 25.03.2021 зі справи №910/1943/20, зокрема, що співпадіння в частині використанням учасниками однієї програми та наявності через це схожості в оформленні документів не може бути  підтвердженням наявності антиконкурентних узгоджених дій;
		- у постанові Верховного Суду від 25.03.2021 зі справи №910/1943/20, в частині висновків щодо обов`язку Комітету всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати дійсні обставини справи на підставі належних доказів, шляхом їх аналізу та лише за наслідками такого аналізу приймати відповідне рішення щодо порушення суб`єктом господарювання вимог антиконкурентного законодавства та відповідно покладення на такого суб`єкта відповідальності;
		- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 зі справи №910/23000/17 та постановах Верховного Суду України від 15.04.2021 зі справи №910/17929/19, від 30.09.2021 зі справи №910/13451/20, від 28.10.2021 зі справи №910/20229/20, зокрема, в частині висновків щодо можливості суду переглядати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень Комітету, як державного органу;
		- у постановах Верховного Суду від 30.09.2021 зі справи №910/13451/20, від 28.10.2021 зі справи №910/20229/20 щодо обов`язку Комітету встановити у рішенні наявність ознак протиправного діяння стосовно кожного епізоду (правопорушення) окремо (кожних торгів окремо), із зазначенням по кожному з них встановлених обставин справи із посиланням на відповідні докази та факти, а також положення законодавства, якими останній керувався, приймаючи рішення;
		- у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 зі справи №914/1696/18, від 13.08.2019 зі справи №916/2670/18, від 05.08.2019 зі справи №922/2513/18, від 28.01.2020 зі справи № 910/6507/1, від 08.04.2021 зі справи №916/191/20, в частині висновків  щодо необхідності дослідження питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок у відповідності до статті 86 ГПК України; постанові Верховного Суду від 04.03.2021 зі справи №908/1879/17 в частині висновків щодо обов`язку суду оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
		Також, скаржники зазначають про те, що Комітет повинен був врахувати та застосувати положення власних рекомендаційних роз`яснень, зокрема, рекомендаційні роз`яснення від 09.08.2016 №39-рр "Щодо застосування положень частин другої, п`ятої, шостої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", частин першої та другої статті 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" у визначенні розміру та застосуванні штрафних санкцій за порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції стосовно позивачів. Розраховуючи розмір штрафу Комітет не застосовував базовий розмір штрафу саме виходячи з розміру найвищої ціни пропозиції учасників антиконкурентних узгоджених дій. У Рішенні АМК відповідач жодним чином не обґрунтував розмір накладеного штрафу та не врахував те, що АМК будує свою діяльність на принципах захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом. Рішення АМК в цій частині не містить жодної згадки про обтяжуючі чи пом`якшуючі обставини, які були проаналізовано та застосовано при визначені розмірів накладених штрафів.
		У відзиві на касаційну скаргу, поданому суду 26.04.2023, відповідач доводи касаційної скарги не визнає і погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, і просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва 25.05.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 у справі №910/21299/21 - без змін.
		Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
		Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
		При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
		Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
		Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
		Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.
		Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі                                        №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
		При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
		З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
		У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
		Ураховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
		Колегія суддів виходить з того, що як неодноразово наголошував Верховний Суд - кожна зі справ за участю органів АМК України є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями.
		Так, суди попередніх інстанцій встановили, що Адміністративною колегією АМК України 26.10.2021 ухвалено Рішення №141-р/тк відповідно до якого встановлено вчинення порушень, які передбачені пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів відкритих торгів вчинених, зокрема:
		-          фізичною особою-підприємцем Авраховою Катериною Григорівною (далі - ФОП Аврахова К.Г.), фізична особа-підприємець Муравйов Дмитро Володимирович (далі - ФОП Муравйов Д.В.) та товариством з обмеженою відповідальністю "МАРІ ФУДС" (далі - ТОВ "МАРІ ФУДС") [ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2019-04-09- 000627-а] (далі - Торги №1);
		-          ФОП Авраховою К.Г., ФОП Муравйовим Д.В. та ТОВ "МАРІ ФУДС" [ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2019-04-09-000229-c](далі - Торги №2);
		-          ФОП Сергієнко В.І., ФОП Авраховою К.Г., ФОП Муравйовим Д.В. та ФОП Мазаратій Н.І. [ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2018-05-10-001100-с] (далі - Торги №3);
		-          ФОП Сергієнко В.І., ФОП Авраховою К.Г., ФОП Муравйовим Д.В. та ФОП Мазаратій Н.І. [ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2018-ll-06-001276-b] (далі - Торги №4);
		-          ФОП Сергієнко В.І., ФОП Авраховою К.Г., ФОП Муравйовим Д.В. та ФОП Мазаратій Н.І. [ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2018-11-06-000481-а] (далі - Торги №5);
		-          ФОП Мазаратій Н.І., ФОП Авраховою К.Г., ФОП Муравйовим Д.В. та ФОП Сергієнко В.І. [ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2018-11-06-000467-а] (далі - Торги №6);
		-          ФОП Мазаратій Н.І., ФОП Авраховою К.Г., та ФОП Сергієнко В.І. [ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" - UA-2018-05-10-000426-b] (далі - Торги №7);
		-          ФОП Мазаратій Н.І., ФОП Авраховою К.Г. та ФОП Муравйовим Д.В. [ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2018-11-06-000492-а](далі - Торги №8);
		-          ФОП Мазаратій Н.І., ФОП Авраховою К.Г., ФОП Муравйовим Д.В. та ФОП Сергієнко В.І. [ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro"          UA-2018-11-06-001249-b] (далі - Торги №9);
		-          ФОП Мазаратій Н.І., ФОП Авраховою К.Г. та ФОП Сергієнко В.І. [ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2018-05-10-000451-b] (далі - Торги № 10);
		-          ФОП Мазаратій Н.І., ФОП Авраховою К.Г., ФОП Муравйовим Д.В. та ФОП Сергієнко В.І. [ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2018-11-06-001322-b] (далі - Торги №11);
		-          ФОП Мазаратій Н.І., ФОП Авраховою К.Г. та ФОП Сергієнко В.І. [ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2018-05-10-001280-a] (далі - Торги №12);
		-          ФОП Мазаратій Н.І. та ТОВ "МАРІ ФУДС" [ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2018-04-13-000034-а] (далі - Торги №13);
		-          ФОП Мазаратій Н.І. та ТОВ "МАРІ ФУДС" [ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2017-11-16-003029-а] (далі - Торги №14);
		-          Фізичною особою-підприємцем Ляшенко Ярославою Олександрівною (далі - ФОП Ляшенко Я.О.), ФОП Мазаратій Н.І. та ФОП Сергієнком В.І. [ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2018-11-30-002601-c] (далі - Торги №15);
		-          ФОП Ляшенко Я.О., ФОП Мазаратій Н.І. та ФОП Сергієнком В.І. [ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2018-11-30-002509-с] (далі - Торги №16);
		-          ФОП Ляшенко Я.О., ФОП Мазаратій Н.І. та ФОП Сергієнком В.І. [ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2018-11-30-002468-с] (далі - Торги №17);
		-          ФОП Ляшенко Я.О., ФОП Мазаратій Н.І. та ФОП Сергієнком В.І. [ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2018-12-1 l-000512-b] (далі - Торги №18);
		-          ФОП Ляшенко Я.О., ФОП Мазаратій Н.І. та ФОП Сергієнком В.І. [ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2018-12-06-000715-а] (далі - Торги №19);
		-          ФОП Ляшенко Я.О., ФОП Мазаратій Н.І. та ФОП Сергієнком В.І. [ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2018-12-20-000577-b] (далі - Торги №20);
		-          ФОП Ляшенко Я.О., ФОП Мазаратій Н.І. та ФОП Сергієнком В.І. [ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2019-01-14-000907-C] (далі - Торги №21);
		-          ФОП Сергієнком В.І.  та ФОП Ляшенко Я.О [ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2019-01-15-002457-C] (далі - Торги №22);
		-          ФОП Сергінком В.І. та ФОП Ляшенко Я.О. [ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2018-07-10-000658-b] (далі - Торги №23);
		-          ФОП Сергієнком В.І., ФОП Мазаратій Н.І. та ФОП Авраховою К.Г. [ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" иА-2018-01-18-002060-Ь] (далі - Торги №24);
		-          ФОП Сергієнком В.І., ФОП Мазаратій Н.І. та ФОП Авраховою К.Г. [ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2018-01-03-000561-a] (далі - Торги №25);
		-          ФОП Сергієнком В.І., ФОП Мазаратій Н.І. та ФОП Авраховою К.Г. [ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2018-01-02-001361-а] (далі - Торги № 26);
		-          ФОП Сергієнком В.І. та ФОП Мазаратій Н.І. [ідентифікатор закупівлі в системі "Prozorro" UA-2019-04-16-002212-а] (далі - Торги №27).
		 
		Рішенням АМК постановлено, зокрема, що: ФОП Сергієнко В.І. та ФОП Мазаратій Н.І. вчинили порушення, передбачені пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів наступних відкритих торгів на закупівлю (ідентифікатори закупівлі в системі "Prozorro"): UA-2018-05-10-001100-c; UA-2018-11-06-001276-b; UA-2018-11-06-000481-a; UA-2018-11-06-000467-a; UA-2018-11-06-001249-b; UA-2018-11-06-001322-b; UA-2018-05-10-000426-b; UA-2018-05-10-000451-b; UA-2018-05-10-001280-a; UA-2018-11-30-002601-c; UA-2018-11-30-002509-c; UA-2018-11-30-002468-c; UA-2018-12-11-000512-b; UA-2018-12-06-000715-a; UA-2018-12-20-000577-b; UA-2019-01-14-000907-c; UA-2018-01-18-002060-b; UA-2018-01-03-000561-a; UA-2018-01-02-001361-a; UA-2019-04-16-002212-a.
		 
		Зокрема, Рішенням АМК визнано, що:
		-          ФОП Сергієнко В.І. вчинив порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів відкритих торгів на закупівлю - ідентифікатори закупівлі в системі "Prozorro", зокрема: UA-2019-01-15-002457-с, UА-2018-07-10-000658-b;
		-          ФОП Мазаратій Н.І. вчинила порушення, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів відкритих торгів на закупівлю - ідентифікатори закупівлі в системі "Prozorro", зокрема: UA-2018-11-06-000492-а, UA-2018-04-12-000034-а, UA-2017-11-16-003029-a.
		За вчинені порушення на ФОП Сергієнко В.І. накладено штраф у загальному розмірі 82 052 756,00 грн, а на ФОП Мазаратій Н.І. накладено штраф у загальному розмірі 16 515 453,00 грн.
		Пунктом 5 Рішення АМК України встановлено обставини, які свідчать про узгодженість дій учасників торгів на етапі подання тендерних пропозицій та під час участі останніх у Торгах №3-7, 9-12, 15-21, 24-27 спільно, та узгоджену поведінку ФОП Сергієнка В.І. з іншими суб`єктами господарювання у Торгах №22-23 та ФОП Мазаратій Н.І. з іншими суб`єктами господарювання у Торгах №8,13-14.
		Рішення АМК мотивоваано наявністю антиконкурентних узгоджених дій, ознаками яких є:
		-          наявність сталих господарських відносин між ФОП Авраховою К.Г., ФОП Мазаратій Н.І. та ФОП Сергієнком В.І. у період проведення Торгів №7, №10, №12, №24, №25, №27);
		-          наявність спільних представників у ФОП Ляшенко Я.О., ФОП Мазаратій Н.І. та ФОП Сергієнка В.І. у період проведення Торгів №15 - 23;
		-          використанням учасниками процедури закупівлі одних і тих же IP-адрес для подання податкової звітності до фіскальних органів у період проведення Торгів №3- 27;
		-          спільним використанням IP-адрес під час входу до електронних кабінетів для здійснення операцій по банківських рахунках у період проведення Торгів №3 - 7, Торгів №9 -10, Торгів №12, Торгів №27;
		-          спільним використанням IP-адрес під час входу до електронних поштових адрес (e-mail) у період проведення Торгів №3 - 7, Торгів №9, Торгів№14, Торгів №24 -27;
		-          спільним використанням учасниками процедури закупівлі одних і тих же IP-адрес для подання тендерних пропозицій в одні й ті ж дні під час участі у Торгах №5 - 27;
		-          спільним використанням IP-адрес під час входу в аукціон під час участі у Торгах №5 - 27;
		-          електронним листуванням між учасниками процедури закупівлі у період проведення Торгів №3 - 7, Торгів №9, Торгів №27;
		-          телефонними розмовами між учасниками процедури закупівлі в період проведення Торгів №3-12;
		-          спільним використанням IP-адреси, переданої у використання ФОП Сергієнку В.І.  та електронних поштових адрес (e-mail) під час отримання витягів з ЄДРПОУ під час участі у Торгах №3 -14, Торгах №24 - 27;
		-          ідентичними дефектами друку та схожістю в оформленні документів учасників процедур закупівель під час участі в Торгах №26;
		-          однаковими властивостями документів (документи створено за допомогою однакового програмного забезпечення з використанням здебільшого: одного комп`ютерного пристрою, в одній версії програми, в один день одним автором та з однаковою хибною датою створення документа), поданих для участі в Торгах №3-27.
		За висновками Комітету, встановлені ним у Рішенні факти у своїй сукупності а саме: наявність сталих господарських відносин між учасниками торгів, наявність спільних представників, використання однакових IP-адрес, електронне листування та телефонні розмови між учасниками торгів, ідентичні дефекти друку та схожість в оформленні документів під час торгів, однакові властивості документів, поданих для участі у торгах учасниками торгів не можуть бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідком дії об`єктивних чинників, а свідчать про узгодження (координацію), зокрема, ФОП Сергієнком В.І. та ФОП Мазаратій Н.І. у тому числі і з іншими суб`єктами господарювання своєї поведінки при підготовці до участі та участі у Торгах №3-27, зокрема, про обмін між ними інформацією. Вказані дії обмежують замовників у виборі пропозицій учасників, які мали б бути запропоновані в умовах добросовісної конкуренції.
		Наведені обставини і стали підставою для прийняття відповідачем зазначеного вище рішення, оскільки, на його думку, наведені у Рішенні факти та обставини свідчать, що суб`єкти господарювання, зокрема, позивачі обмінювалися інформацією та координували свою поведінку, оскільки в їх діях вбачається чіткий та закономірний алгоритм поведінки, який полягає у наявності тісного взаємозв`язку у відповідних осіб та спрямованості дій на викривлення прозорого конкурентного відбору.
		Суди попередніх інстанцій перевіривши подані сторонами доказами, з дотриманням приписів норм матеріального та процесуального права,  дійшли таких висновків:
		-          зазначені в оскаржуваному Рішенні АМК висновки ґрунтуються на зібраних відповідачем доказах, які позивачами не спростовані належними та допустимими доказами;
		- Комітет у Рішенні АМК встановив, як спільні (загальні) обставини антиконкурентних узгоджених дій позивачів, які були наявні під час всіх процедур закупівель, в яких вказані особи приймали участь, або були притаманними кожній з таких закупівель, так і встановив обставини, які мали місце під час проходження кожної процедури закупівлі окремо;
		- наведені відповідачем у Рішенні АМК обставини належним чином підтверджують обставини про наявність спільних інтересів позивачів між собою у тому числі і з іншими учасниками закупівлі, їх обізнаність та погодження своєї поведінки під час підготовки тендерних пропозицій і участі останніх у всіх двадцяти чотирьох процедурах закупівлі, оскільки характер та кількість виявлених Комітетом співпадінь у розрізі встановлених Комітетом обставин стосовно кожної закупівлі, виключають можливість того, що пропозиції конкурсних торгів готувалися позивачем та третьою особою окремо та без обміну інформацією між ними;
		- посилання позивачів, що Комітетом не було дотримано принципу пропорційності та не дотримано вимог рекомендаційних роз`яснень Комітету від 16.02.2016 №6-рр і не визначено у Рішенні АМК на якій підставі нараховані відповідні суми штрафів є необґрунтованими. Зокрема, судами встановлено, що за жодне із вчинених позивачами порушень, ані на позивача 1, ані на Позивача 2 не було накладено розмір штрафу, який би перевищував максимально можливий розмір штрафу, визначеного законодавством або навіть становив 10% доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); 
		- доводи позивачів щодо недопустимості отриманих Комітетом доказів не знайшли свого підтвердження та не відповідають фактичним обставинам справи, а є лише суб`єктивним твердженням позивачів.
		У контексті доводів касаційної скарги та підстав відкриття касаційного провадження Суд виходить з такого.
		Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
		Водночас Верховний Суд у силу приписів статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові судів попередніх інстанцій чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Зокрема, узагальнено позивачі, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначають про те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення пункту 4 частини другої статті 6 Закону "Про захист економічної конкуренції" (в контексті умов доведення органами АМК факту вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які полягають в спотворенні результатів торгів) без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування таких норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17.10.2019 у справі №910/10384/17, від 31.10.2019 у справі №910/10013/17, від 31.10.2019 у справі №910/9883/17, від 19.05.2020 у справі №910/8399/19, від 11.02.2020 у справі №914/1144/18, від 25.03.2021 у справі №910/1943/20, від 25.08.2018 у справі №917/1424/17, від 07.11.2019 у справі №914/1696/18, від 13.08.2019 у справі №916/2670/18, від 05.08.2019 у справі №922/2513/18, від 21.01.2020 у справі №910/6507/19, від 08.04.2021 у справі №916/191/20, від 08.05.2019 у справі №910/9971/17.
		Так, як вбачається зі змісту постанов у справах №910/10384/17, №910/9883/17 та №910/10013/17, на які посилаються скаржники, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій та відзначив, що з урахуванням законодавчих приписів, встановивши, що результати біржових аукціонів у дійсності їх учасниками не спотворювалися, та недоведеність АМК протиправної домовленості і дій позивача та інших суб`єктів господарювання, спрямованих на спотворення результатів торгів та усунення конкуренції між учасниками згаданих аукціонів, - дійшли висновку про наявність підстав для визнання рішення в його оспорюваній частині недійсним відповідно до статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції". 
		При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що придбання позивачем та іншими учасниками аукціонів нафти і газового конденсату за стартовими цінами, визначеними у їх заявках на лоти, слід оцінювати з огляду на те, що кожен суб`єкт господарювання має право встановлювати ціни за своїм власним переконанням з урахуванням власних економічних інтересів та визначати їх з метою отримання прибутку. Поряд з цим АМК не спростовано існування інших, крім узгоджених антиконкурентних дій, факторів та умов, що впливали б на формування учасниками аукціону своєї цінової політики, зокрема світових цін на відповідний продукт. Так, зокрема, розподіл лотів між учасниками аукціонів за певною "територіальною ознакою" зовсім не обов`язково мав бути наслідком домовленості учасників аукціонів, а міг мати економічне підґрунтя, зумовлене виробничими факторами. Протилежного АМК у попередніх судових інстанціях не доведено. При цьому, як свідчить зміст оскаржуваних судових рішень, висновки АМК, покладені в основу рішення, мають переважно імовірнісний характер, оскільки ґрунтуються на зроблених Відповідачем припущеннях, а не на беззаперечно встановлених фактах.
		Разом з тим колегія суддів врахує, що у наведених скаржником постановах, суди, скасовуючи рішення АМК України, виходили з того, що Комітетом не доведено належними та допустимими доказами порушення антиконкурентного законодавства позивачами під час підготовки та проведення торгів, та відзначено, що наявність лише цінового критерію ще не свідчить про наявність попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій) щодо узгодження цінових пропозицій учасників, такі дії не спрямовані на усунення або недопущення конкуренції, спотворення результатів торгів.
		У справі №910/9971/17 на яку посилаються скаржники, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій та відзначив, що АМК у рішенні: не встановлювалися і не досліджувалися такі об`єктивні фактори, що безпосередньо впливають на поведінку учасників торгів, як ціни на нафту і нафтопродукти станом на час проведення торгів та їх (цін) коливання; ціни на нафту і нафтопродукти на світовому ринку, коливання таких цін і коливання національної валюти (у тому числі цін - стосовно товариства); не досліджено питання виробничої необхідності товариства у сировині на час проведення торгів та купівлі її в інших осіб, а також об`ємів закупівель та умов розрахунків; не досліджувалися питання щодо умов надання та повернення фінансової допомоги. У наведеній скаржником постанові, суди, скасовуючи рішення АМК України, виходили з того, що Комітетом не доведено належними та допустимими доказами порушення антиконкурентного законодавства позивачами під час підготовки та проведення торгів. Зокрема, судами встановлено, що АМК не проводився аналіз цін на ринку нафти, а дії товариства на аукціонах щодо придбання лотів за стартовою ціною були економічно обґрунтованими і зумовлені об`єктивними обставинами, а не змовою з іншими учасниками аукціону.
		Водночас зі змісту Рішення АМК та оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій вбачається, що територіальним відділенням АМК детально описано обставини проведення 27 торгів і відповідачем встановлено та доведено наявність ознак протиправного діяння позивачів у тому числі і з іншими суб`єктами господарювання своєї поведінки при підготовці до участі та участі у Торгах №3-27 з посиланням на відповідні докази та факти. 
		Отже, наведені скаржником у касаційній скарзі постанови Верховного Суду у справах  №910/10384/17, №910/9883/17 та №910/10013/17 хоч і були прийняті за матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, схожого з тим, що має місце у справі №910/21299/21, але за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у ній доказів), тобто зазначена справа і ця справа суттєво відрізняються за обставинами справи, встановленими судами, за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення, що виключає подібність названих справ за змістовним критерієм.
		Щодо посилань скаржників на висновки Верховного Суду, викладені у постановах зі справ №910/9883/17, №910/8399/19, №914/1144/18, №910/1943/20, №917/1424/17, №914/1696/18, №916/2670/18, №922/2513/18, №910/6507/19, №916/191/20, колегія суддів зазначає таке.
		Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що кожна зі справ за участю органів АМК є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями. Доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині.
		Слід зазначити, що правові висновки щодо застосування норми права, які наведені скаржником у зазначених справах є загальними і універсальними при розгляді справ за участю органів АМК, предметом яких є визнання недійсним його рішень, адже кваліфікація правопорушення здійснена за пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
		Закон України "Про захист економічної конкуренції" не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від "спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції". Цілком зрозуміло, що така "домовленість" навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, в їх взаємозв`язку.
		При цьому, посилаючись на наведені вище постанови Верховного Суду скаржники зазначають про неврахування судами висновків щодо застосування стандартів доказування, а саме стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
		Відповідно до приписів частини першої та другої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Верховний Суд вважає за необхідне відзначити, що посилаючись на висновки викладені у постановах Верховного Суду     у справах №910/9883/17, №910/8399/19, №914/1144/18, №910/1943/20, №917/1424/17, №914/1696/18, №916/2670/18, №922/2513/18, №910/6507/19, №916/191/20 щодо застосування стандартів доказування, то такі доводи касаційної скарги переважно стосуються питань, пов`язаних з встановленими обставинами справи та з оцінкою доказів у ній. Такі доводи фактично зводять до виокремлення лише деяких висновків Верховного Суду, пов`язаних з сукупною оцінкою доказів, вказаних АМК у рішенні. При цьому, скаржники виокремлюють такі висновки на спростування деяких окремих фактів правопорушення, що встановлені у Рішенні АМК.  Доводи касаційної скарги в цій частині стосуються переважно заперечення обставин встановлених Комітетом та судами попередніх інстанцій, у контексті, зокрема: "не можуть підтверджувати", "не є свідченням" та "не доводять належним чином".
		Отже, зазначаючи про неправильне застосування норм матеріального права скаржники насправді застосовують та оперують понятійними категоріями "обставини справи"  і "докази у справі", порушуючи питання, пов`язані із встановленням обставин справи та оцінкою відповідних доказів, що не узгоджується з правилами перегляду судових рішень судом касаційної інстанції як "суду права", а не "суду факту", повноваження якого визначені у статті 300 ГПК України.
		Водночас перевірка відповідних доводів (аргументів) перебуває поза визначеними цією статтею межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
		Суд наголошує, що саме за наведених у оспорюваному Рішенні АМК обставин Комітет дійшов висновків, що позивачі, як між собою так і разом з іншими учасниками торгів, під час підготовки документів для участі у процедурах закупівель діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівель за Законом України "Про публічні закупівлі", а тому спотворили результати торгів. Зміст оскаржуваних рішень свідчить, що суди здійснили дослідження та оцінку конкретного доказу з дотриманням статей 73, 76-79, 86 ГПК України, та, ураховуючи принцип змагальності, дійшли висновку про те, що висновок АМК в цій частині є обґрунтованим.
		Отже, суд касаційної інстанції встановив, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у постановах Верховного Суду та на який посилаються  скаржники у касаційній скарзі, ґрунтується на інших фактичних обставинах справи, які встановлювались судами на підставі різних доказів, а тому стосується правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі №910/21299/21.
		Скаржники також посилаються на постанови Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №910/13451/20, від 28.10.2021 у справі №910/20229/20 та зазначають, що судами попередніх інстанцій не застосовано до спірних правовідносин висновки щодо обов`язку Комітету встановити у рішенні наявність ознак протиправного діяння стосовно кожного епізоду (правопорушення) окремо (кожних торгів окремо), із зазначенням по кожному з них встановлених обставин справи із посиланням на відповідні докази та факти, а також положення законодавства, якими останній керувався, приймаючи рішення.
		Стосовно наведеного Суд зазначає, що АМК України є органом, до повноважень якого належить здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі законодавства про захист від недобросовісної конкуренції. 
		Аналіз норм статей 124, 19 Конституції України, статті 59 Закону, норм процесуального права, які закріплені в ГПК України щодо компетенції суду, дає підстави для висновку, що останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.
		Отже, до повноважень органів АМК України віднесено здійснення розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, встановлення та кваліфікації правопорушення, в тому числі й об`єктивної його сторони. А на суд покладено обов`язок перевірки дотримання органом АМК  України вимог законодавства та прийняття ним рішення на підставі, у спосіб та у межах повноважень, передбачених законодавством України, та, за наявності/доведеності/обґрунтованості підстав, передбачених статтею 59 Закону, - змінити, скасувати чи визнати недійсним рішення АМК, з урахуванням доводів та меж заявлених позивачем вимог. 
		При цьому Суд враховує, що викладення структури Рішення АМК не регламентовано законодавчими приписами, Комітет не зобов`язаний давати детальну відповідь на кожен аргумент особи, яка бере участь у справі, а межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру порушення, у випадку об`єднання декількох епізодів (правопорушень), які стосуються різних торгів в одному рішенні. Зокрема, Комітетом повинно бути встановлено та доведено наявність ознак протиправного діяння стосовно кожного епізоду (правопорушення) окремо із зазначенням по кожному з них встановлених Комітетом обставин з посиланням на відповідні докази та факти, а також положення законодавства, якими Комітет керувався, приймаючи рішення. Тобто, доведення обставин вчинення правопорушення шляхом встановлення та оцінки фактів у їх сукупності можливе у розрізі складу конкретного інкримінованого правопорушення. Врахування доказів та встановлених обставин іншого правопорушення, які не є частиною об`єктивної сторони цього правопорушення, є безпідставним". Саме така за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №910/13451/20 та від 28.10.2021 у справі №910/20229/20.
		Водночас зі змісту Рішення АМК та оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій вбачається, що Комітетом описано обставини проведення двадцяти сімох процедур закупівель, встановлено та доведено наявність ознак протиправного діяння позивачів стосовно кожного епізоду (правопорушення) окремо із зазначенням по кожному з них встановлених Комітетом обставин з посиланням на відповідні докази та факти (розділ 5 Рішення "Встановлення антиконкурентних узгоджених дій").
		Ураховуючи, що кожна із справ за участю органів АМК є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями, посилання скаржників на постанови Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №910/13451/20 та від 28.10.2021 у справі №910/20229/20 у даному випадку також не беруться до уваги, оскільки вони не відповідають критеріям подібності правовідносин, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, зокрема змістовному критерію, адже прийняті хоча й за правового регулювання спірних правовідносин, схожого з тим, що має місце в даній справі, але за іншої, ніж у цій справі, фактично-доказової бази, тобто за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами, доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято оскаржувані судові рішення.
		Що ж до доводів касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №904/4598/20, від 01.10.2020 у справі №920/890/19, від 14.05.2020 у справі №910/14493/18, від 07.12.2021 у справі №910/10412/19, від 21.04.2021 у справі №910/701/17, від 01.10.2020 у справі №908/540/19, від 09.07.2020 у справі №910/13869/19, від 21.12.2020 у справі №910/2094/19 та від 15.04.2021 №910/17929/19 то слід зазначити таке.
		Зокрема:
		-          предметом розгляду у справах №904/4598/20, №920/890/19, №910/14493/18 та №908/540/19 є визнання недійсним рішення АМК, яким, зокрема дії товариств кваліфіковано АМК як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом другим статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді дій суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;
		-          предметом розгляду у справах №910/10412/19, та №910/701/17 є визнання недійсним рішення АМК, яким, зокрема дії товариств кваліфіковано АМК як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1статті 50 та частини третьої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції"  у вигляді антиконкурентних узгоджених дій шляхом вчинення схожих дій на ринках роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами, які призвели до обмеження цінової конкуренції;
		-          предметом розгляду у справі №910/13869/19 є визнання недійсним рішення АМК, яким, зокрема дії товариств кваліфіковано АМК як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50 та пунктом 2 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку імуноглобулінів нормальних людських для внутрішньовенного застосування у дозуванні діючої речовини 50 мг на 1 мл препарату по 25 мл;
		-          предметом розгляду у справі №910/2094/19 є визнання недійсним рішення АМК, яким, зокрема дії товариств кваліфіковано АМК як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 частини другої     статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій шляхом встановлення економічно необґрунтованих цін реалізації засобів контролю;
		-          предметом розгляду у справі №910/17929/19 є визнання недійсним рішення АМК, яким, зокрема дії товариств кваліфіковано АМК як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 5 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються обмеження доступу інших суб`єктів господарювання (покупців) на ринок первинного продажу виробниками сигарет.
		Водночас зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що дії позивачів у справах АМК визнавались як порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів. Тобто наведені скаржником справи та справа, що розглядається  відрізняються за обставинами, за складом правопорушень, які були предметом розгляду Комітету, за вчинення яких останній кваліфікував і притягнув до відповідальності, та які регулюються різними нормами Закону України "Про захист економічної конкуренції".
		Доводи касаційної скарги в частині посилань позивачів на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.04.2021 у справі №916/191/20 також є необґрунтованими, оскільки висновки Суду у цій справі стосуються питання застосування судами попередніх інстанцій положень статей 73 - 79, 86, 210, 236, 237 ГПК України.
		Щодо посилань скаржників на висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №910/23000/17 (у контексті висновків щодо можливості суду переглядати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень Комітету, як державного органу), Суд зазначає таке.
		Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.07.2019 у справі №910/23000/17 про оскарження відмови органу АМКУ у розгляді справи за заявою позивача стосовно порушення третьою особою у цій справі законодавства про захист економічної конкуренції. Зокрема, Суд зазначив про те, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися органом свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо корупції та свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу. Велика Палата Верховного Суду вказала про важливість дотримання принципу належного врядування та унеможливлення свавільного використання дискреційних повноважень, що Комітет має враховувати при ухваленні рішень. 
		Наведений вище висновок Великої Палати Верховного Суду безпосередньо пов`язаний з встановленими у справі №910/23000/17 обставинами надання позивачу органом АМК України формальної відповіді про відмову в розгляді справи, яка ґрунтується на суперечливій та нерелевантній аргументації, з урахуванням того, що чинним законодавством майже не врегульовано процедури та критеріїв, за якими Комітет ухвалює рішення про відкриття чи відмову у розгляді справи, тому  рішення Комітету про відмову має бути максимально вичерпним, ґрунтовним, повинне розкривати заявникові мотиви його ухвалення. Саме з урахуванням вказаних обставин Великою Палатою Верховного Суду сформовано висновок в аспекті дотримання принципу належного врядування та унеможливлення свавільного використання Комітетом дискреційних повноважень.
		Наведене вище також виключає подібність правовідносин у справі №910/21299/21 та у справі №910/23000/17.
		Суд також звертає увагу, що скаржники, у своїй касаційній скарзі, посилаються зокрема, на справу від 04.03.2021 №908/1879/17, в якій розглядався спір про зобов`язання виконати умови договору без участі АМК. Правовідносини в цій справі очевидно не є подібними зі справою, що розглядається, з огляду на предмет і підстави заявлених позовних вимог, характер (зміст) спірних правовідносин, їх нормативно-правове регулювання та суб`єктний склад.
		Також у касаційній скарзі позивачі зазначають про те, що Комітет повинен був врахувати та застосувати положення власних рекомендаційних роз`яснень, зокрема, рекомендаційні роз`яснення від 09.08.2016 №39-рр "Щодо застосування положень частин другої, п`ятої, шостої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", частин першої та другої статті 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" у визначенні розміру та застосуванні штрафних санкцій за порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції стосовно позивачів.
		Верховний Суд звертає увагу на те, що питання правильності застосування приписів Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" та/або Закону України "Про захист економічної конкуренції" в аспекті реалізації Комітетом дискреційних повноважень скаржниками у касаційній скарзі не ставиться, натомість доводи касаційної скарги зводяться до питання незастосування Комітетом власних рекомендаційних роз`яснень, зокрема, рекомендаційних роз`яснень від 09.08.2016 №39-рр "Щодо застосування положень частин другої, п`ятої, шостої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", частин першої та другої статті 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" у визначенні розміру та застосуванні штрафних санкцій за порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції стосовно позивачів.
		Водночас щодо порушеного питання на момент ухвалення судами оскаржуваних судових рішень існує стала та послідовна правова позиція Верховного Суду, згідно з якою рекомендаційні роз`яснення АМК України  мали або мають рекомендаційний характер та не містять норм (приписів), обов`язкових для застосування (постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/13254/17, від 27.08.2018 у справі № 922/1874/17, від 21.01.2020 у справі  № 910/12400/18, від 20.05.2021 у справі № 915/112/20). 
		Оскаржувані судові рішення не суперечать наведеній правовій позиції Верховного Суду. Як встановлено місцевим господарським судом, з урахуванням приписів статті 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" при визначенні розміру штрафу Комітетом не було перевищено його максимально допустимий розмір.
		З огляду на викладене у вказаній ухвалі доводи скаржників про те, що оскаржувані судові рішення у справі №910/21299/21 ухвалено без урахування висновків щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду не знайшли свого підтвердження, оскільки висновки щодо застосування норм права стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі №910/21299/21.
		Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною другою статті 287 ГПК України, не спростовують наведених висновків та не впливають на них.
		Відповідно до імперативних приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві Комітету на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище висновки Верховного Суду, наведені у цій ухвалі.
		Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.
		При розгляді даної справи Верховний Суд бере до уваги, що однією із основних засад справедливого судочинства вважається принцип верховенства права, невід`ємною, органічною складовою, якого є принцип правової визначеності.
		Верховний Суд також зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). 
		У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom"                      (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.
		Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних передумов щодо доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". 
		Верховний Суд виходить з того, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, адже повноваження Верховного Суду мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі в касаційній скарзі з огляду на підставу оскарження скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
		За наведених обставин, згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Сергієнка В.І. та Мазаратій Н.І. на рішення господарського суду міста Києва 25.05.2022 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2023у справі  №910/21299/21, оскільки після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України Судом встановлено, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду, на яку посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
		Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		УХВАЛИВ:
		Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Сергієнка Володимира Івановича та Мазаратій Наталії Іванівни на рішення господарського суду міста Києва 25.05.2022 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 у справі №910/21299/21.      
		Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя                                                                                                    І. Бенедисюк
		 
		Суддя                                                                                                    І. Колос
		 
		Суддя                                                                                                    В. Селіваненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...