Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 260/4021/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; реєстрації та обмеження пересування і вільного вибору місця проживання, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 08.05.2023. Зареєстровано: 09.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 10.05.2023.
Дата набрання законної сили: 08.05.2023
Номер судового провадження: А/857/42/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		08 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/4021/22 пров. № А/857/42/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
		головуючого судді:Запотічного І.І.,
		суддів:Глушка І.В., Довгої О.І., 
		розглянувши у в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу 27 прикордонного загону імені героїв Карпатської Січі (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року (суддя Плеханова З.Б., ухвалене в м. Ужгороді) у справі № 260/4021/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 прикордонного загону імені героїв Карпатської Січі (військова частина НОМЕР_1 ), начальника 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип Б) НОМЕР_2 прикордонного загону, майстра сержанта ОСОБА_2 про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії,- 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до 27 прикордонного загону імені героїв Карпатської Січі (військова частина НОМЕР_1 ), начальника 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип Б) НОМЕР_2 прикордонного загону, майстра сержанта ОСОБА_2 та просив визнати дії відповідача, а саме відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_3 -протиправними; скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку від 04.10.2022, винесену відносно ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року позов задоволено.
		Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач- ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), який в апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, яке ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позову.
		В обґрунтування апеляційної скарги, зокрема зазначає, що особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації мають право на перетин державного кордону в умовах воєнного стану. Проте зазначає, що для реалізації такого права вказана обставина повинна бути підтверджена належними доказами та документами. Вважає, що єдиними документами, що посвідчують факт зняття особи з військового обліку є військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного з відповідною відміткою. Зазначає, що для проведення паспортного контролю посадовій особі Державної прикордонної служби України позивач надав: паспорт громадянина України для виїзду за кордон, копію рішення Ужгородського міськрайонного суду від 11.10.2017 року по справі №308/9129/17 про розірвання шлюбу, рішення Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області від 15.07.2022 по справі № 308/5133/22, про визначення місця проживання дітей, оригінал свідоцтва про народження дітей. Апелянт зазначає, що військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного з відміткою зняття його з військового обліку або надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації уповноваженій особі органу Державної прикордонної служби не надав. Відтак вважає, що оскільки вищезазначені документи не було надано, то в наявності повинен був бути один з таких документів для підтвердження самостійного виховання: свідоцтво про смерть матері дитини; рішення суду про позбавлення матері батьківських прав; рішення суду про відібрання дитини у матері без позбавлення її батьківських прав; рішення суду про визнання матері безвісти відсутньою; рішення суду про оголошення матері померлою. Відтак вважає, що при здійсненні перетину державного кордону позивач не надав для паспортного контролю всіх необхідних документів для підтвердження наявності права перетину кордону в умовах воєнного стану, а тому відповідач правомірно відмовив у дозволі на його перетин.
		Позивач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.
		Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
		Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави та доводи в межах апеляційної скарги, відзив, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.
		Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є громадянином України, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданим Ужгородським РВ ГУМВС України в Закарпатській області 29 липня 2009 року.
		Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 10.12.2014 року. 
		З матеріалів справи вбачається, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 11.10.2017 року по справі №308/9129/17 шлюб між ними було розірвано.
		Від даного шлюбу у них є двоє дітей, донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що стверджується свідоцтвами про народження : від 15.12.2010 р. Серії НОМЕР_4 та від 07.03.2014 року №2759432 .
		Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 липня 2022 року №308/5133/22 визначено місце проживання малолітніх дітей: доньки - ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_4 та доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . разом з їх батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Відповідно до відмітки Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області рішення вступило в законну силу- 16.08.2022 року.
		04 жовтня 2022 року позивач з метою перетину державного кордону України прибув до пункту пропуску через державний кордон Косине (тип Б). Для проведення паспортного контролю посадовій особі Державної прикордонної служби України позивач надав: паспорт громадянина України для виїзду за кордон, копію рішення Ужгородського міськрайонного суду від 11.10.2017 року по справі №308/9129/17 про розірвання шлюбу, рішення Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області від 15.07.2022 по справі № 308/5133/22, про визначення місця проживання дітей, оригінал свідоцтва про народження дітей.
		За наслідками проведеного паспортного контролю начальником 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби  ІНФОРМАЦІЯ_2  (тип Б) НОМЕР_2 прикордонного загону, майстра сержанта ОСОБА_6 , винесено рішення про відмову в перетинанні державного кордону громадянину України, який досяг 16 - річного віку стосовно позивача від 04 жовтня 2022 . 
		ОСОБА_1 не погоджується з рішенням про відмову у перетинанні державного кордону України звернувся в суд з даним позовом.
		Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
		Статтею 33 Конституції Українизакріплено право кожного, хто на законних підставах перебуває на території України, вільно залишати її територію, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
		Таке право відповідно достатті 64 Конституції Україниможе обмежуватися в умовах воєнного або надзвичайного стану із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Відповідно до ч.1ст.14 Закону України «Про прикордонний контроль» №1710-VI від 05.11.2009(далі - Закон №1710), іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третійстатті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначенихстаттею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
		Відповідно до п.2Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022Про введення воєнного стану в Україні, військовому командуванню (зокрема, Державні прикордонній службі України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України«Про правовий режим воєнного стану»заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
		Згідно п.3Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022«Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями30,34,38,39,41,44,53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України«Про правовий режим воєнного стану».
		Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022«Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України, Закону УкраїниПро правовий режим воєнного стану, в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб.
		Указом Президента України №133/2022 від 14.03.2022продовжений строк дії воєнного стану з 05 год 30 хв 26.03.2022 строком на 30 діб. Цей Указ затверджений Законом України від 15.03.2022.
		Указом Президента України №259/2022 від 18.04.2022продовжено строк дії воєнного стану з 05 год 30 хв 25.04.2022 строком на 30 діб. Цей Указ затвердженийЗаконом України №2212-IX від 21.04.2022.
		Указом Президента України №341/2022 від 17.05.2022продовжено строк дії воєнного стану з 05 год 30 хв 25.05.2022 строком на 90 діб. Цей Указ затвердженийЗаконом України №2263-IX від 22.05.2022.
		Указом Президента України №573/2022 від 12.08.2022продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Цей Указ затверджений Законом України № 2500-IX від 15.08.2022.
		Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022продовжений строк дії воєнного стану з 05 год 30 хв 21.11.2022 строком на 90 діб. Цей Указ затвердженийЗаконом України №2738-IX від 16.11.2022.
		29.12.2021 Кабінет Міністрів України відповідно до п.6 ч.1 ст.8 Закону України«Про правовий режим воєнного стану»своєю постановою №1455 затвердив Порядок встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан (далі - Порядок №1455, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає процедуру встановлення заходів особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або її окремих місцевостях, де введено воєнний стан (далі - особливий режим), що здійснюються військовим командуванням разом з військовими адміністраціями (у разі їх утворення) самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (п.1 Порядку №1455).
		Згідно п.2 Порядку №1455, правовою основою встановлення та здійснення заходів особливого режиму єКонституція України, Закон УкраїниПро правовий режим воєнного станута Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях.
		Встановлення особливого режиму здійснюється військовим командуванням на підставі Указу Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях (п.4 Порядку №1455).
		Відповідно до п.8 Порядку №1455, перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
		Отже, під час дії на території України воєнного стану, чоловік віком від 18 до 60 років є таким, якому заборонено виїзд за територію України, і саме він повинен надати Державній прикордонній службі документи, відповідно до яких він має право виїхати за межі території України.
		Державна прикордонна служба України неодноразово повідомляла, що на період дії правового режиму воєнного стануУказом Президента України №64/2022 від 24.02.2022Про введення воєнного стану в Українівиїзд за межі країни громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років забороняється. Всі громадяни, які підпадають під виключення, повинні мати необхідні документи для підтвердження.
		Відповідно до статті 1 Закону України«Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»№3543-ХІІ від 21.10.1993 (далі -Закон №3543, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
		Згідно ч.1ст.23 Закону №3543, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані : заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії); жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років; жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років; жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років; жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність;жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи; усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років; зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду; які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи; опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд; народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим; працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України; інші військовозобов`язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.
		Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.
		Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також : здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти; наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки; жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа : військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення; працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення; осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів; осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.
		Особи, зазначені в абзацах четвертому - восьмому частини другої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою.
		Не підлягають призову на військову службу під час часткової мобілізації протягом шести місяців з дня звільнення з військової служби військовозобов`язані з числа громадян, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації та були звільнені зі служби у запас (крім військовослужбовців, зарахованих на службу у військовому оперативному резерві першої черги). Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.
		Станом на час виникнення спірних у даній справі відносин в Україні діяв воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію, а тому конституційне право громадян України на вільне залишення території України обмежувалось законодавством.
		Відтак колегія суддів зазначає, що закономпередбачена і відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, яка надається військовозобов`язаним. Зокрема, така надається жінкам та чоловікам, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.
		Отже, обмеження щодо заборони виїзду за межі України на період дії правового режиму воєнного стану не застосовуються до чоловіків, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.
		При цьому, така особа при перетині державного кордону на виїзд з України в пункті пропуску повинна надати, крім паспортних документів, і документи, які б підтверджували її право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, зокрема, факт самостійного виховання дитини віком до 18 років.
		Щодо наданих позивачем документів, які він вважає достатніми для виїзду за межі України в умовах воєнного стану, колегія суддів зазначає наступне.
		Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» №3854-ХІІ від 21.01.1994 (далі - Закон №3854, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.
		Відповідно до статті 2 Закону №3854, документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну, є : паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в`їзд в Україну).
		У передбачених міжнародними договорами України випадках замість документів, зазначених у частині першій цієї статті, для виїзду з України і в`їзду в Україну можуть використовуватися інші документи.
		Перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону (ст.3 Закону №3854).
		Постановою Кабінету Міністрів України №57 від 17.01.1995 були затверджені Правила перетинання державного кордону громадянами України.
		Пунктом 2 Правил №57 передбачено, що у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.
		Відповідно до абз.13 п.23 Правил №57, виїзд за межі України дітей, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків, баби, діда, повнолітніх брата, сестри, мачухи, вітчима або інших осіб, уповноважених одним з батьків письмовою заявою, завіреною органом опіки та піклування, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків та за наявності паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України)/документів, що містять відомості про особу, на підставі яких Держприкордонслужба дозволить перетин державного кордону.
		При цьому, в разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану рішення щодо надання дозволу на виїзд за межі України особі чоловічої статі, яка супроводжує дитину, яка не досягла 16-річного віку, приймається з урахуванням приналежності супроводжуючої особи до переліку категорій осіб, які звільнені від військової служби та мобілізації, за наявності у неї підтвердних документів.
		У зв`язку з введенням в Україні правового режиму воєнного стану відповідно до Указу Президента №64/2022та на виконання вимогЗакону №389, Адміністрація Державної прикордонної служби України листом №23-6855/0/6-22-Вих від 17.03.2022Щодо порядку організації виїзду за кордон на період дії правового режиму воєнного стануорганам Держприкордонслужби надано відповідні роз`яснення.
		Відповідно до п.п.4 п.3 вищевказаного листа, обмеження щодо заборони на період дії правового режиму воєнного стану виїзду за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років не застосовуються до осіб, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.
		Органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 Положення, є Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
		Пунктом 9 зазначеного Положення передбачено, що Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року №921 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних (далі - Порядок №921).
		Відповідно до п. 2 Порядку №921, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій щодо фіксації, накопичення та аналізу військово-облікових даних призовників і військовозобов`язаних із відображенням їх у військово-облікових документах, а також здійснення контролю за дотриманням призовниками і військовозобов`язаними, посадовими особами державних органів, підприємств, установ та організацій встановлених правил військового обліку.
		Згідно п. 16 Порядку №921 військовий облік ведеться на підставі паспорта громадянина України та таких військово-облікових документів:
		-для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці;
		-для військовозобов`язаних - військового квитка або тимчасового посвідчення військовозобов`язаного.
		П. 56 Порядку №921 передбачено, що про взяття призовників і військовозобов`язаних на військовий облік, зняття та виключення з нього в їх військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки.
		Вказане кореспондується також з нормами Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу, затвердженого указом Президента України від ЗО грудня 2016 року №582/2016.
		Так, військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу в розумінні зазначеного вище Положення є документом, що посвідчує особу військовослужбовця (військовозобов`язаного, резервіста) та визначає належність його власника до виконання військового обов`язку.
		Згідно з нормами вказаного Положення, у військовому квитку, серед іншого, проставляється відмітка про зняття військовослужбовця з військового обліку.
		Отже, з проведеного правового аналізу законодавчих норм, що регламентують порядок здійснення військового обліку, єдиними документами, що посвідчують факт зняття особи з військового обліку є військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного з відповідною відміткою.
		Для проведення паспортного контролю посадовій особі Державної прикордонної служби України позивач надав: паспорт громадянина України для виїзд за кордон, копію рішення Ужгородського міськрайонного суду від 11.10.2017 року по справі №308/9129/17 про розірвання шлюбу, рішення Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області від 15.07.2022 по справі № 308/5133/22, про визначення місця проживання дітей, оригінал свідоцтва про народження дітей.
		Військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного з відміткою зняття його з військового обліку або надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації уповноваженій особі органу Державної прикордонної служби не надав.
		Оскільки вищезазначені документи не було надано, то в наявності повинен був бути один з таких документів для підтвердження самостійного виховання:
		свідоцтво про смерть матері дитини
		рішення суду про позбавлення матері батьківських прав;
		рішення суду про відібрання дитини у матері без позбавлення її батьківських прав;
		рішення суду про визнання матері безвісти відсутньою;
		рішення суду про оголошення матері померлою.
		З огляду на вищенаведене, при здійсненні перетину державного кордону позивач не надав для паспортного контролю всіх необхідних документів для підтвердження наявності права перетину кордону в умовах воєнного стану, а тому колегія суддів вважає, що відповідач правомірно відмовив у дозволі на перетин державного кордону.
		Згідно ч.2ст.157 СК України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею..
		Колегія суддів зазначає, що розірвання шлюбу та визначення місця проживання неповнолітніх дітей не підтверджує факту самостійності виховання дитини одним із батьків, оскільки нормамиСК Україничітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, які тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (ч.1 ст.14, ч.1 ст.15 СК України).
		Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем під час здійснення перетину кордону не було надано представнику прикордонної служби документів, які б свідчили про встановлення певного юридичного факту (свідоцтва про смерть) чи рішення суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім), які підтверджують те, що права та обов`язки у даному випадку матері щодо дитини є припиненими і свідчать про те, що позивач здійснює самостійне виховання дитини віком до 18 років.
		Додатково колегія суддів зазначає, що оспорюване рішення про заборону виїзду є разовим і при пред`явленні позивачем документів, які надають право на виїзд з України, таке рішення жодним чином не створить перешкод для перетину позивачем кордону України за наявності на це законних підстав.
		Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта, що оскаржуване рішення про відмову в перетині державного кордону України, громадянину України який досяг 16-річного віку від 04.10.2022, яким відмовлено ОСОБА_1 у перетинанні державного кордону на виїзд з України, є правомірним та не підлягає скасуванню.
		Відповідно до ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
		Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неправильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити і рішення суду першої інстанції  скасувати та відмовити в задоволенні позову.
		Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
		Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, -
		 ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу 27 прикордонного загону імені героїв Карпатської Січі (військова частина НОМЕР_1 ) задовольнити. 
		РішенняЗакарпатського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року у справі № 260/4021/22 скасувати та прийняти нове рішення яким в задоволенні позову відмовити.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко   О. І. Довга

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...