Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/8762/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 10.05.2023. Зареєстровано: 10.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 11.05.2023.
Дата набрання законної сили: 01.02.2024
Результат оскарження 01.02.2024 Апеляційний суд Львівської області: скасовано вирок повністю із закриттям провадження в справі
Номер судового провадження: 1-кп/466/197/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020140090002018

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Справа № 466/8762/20
		Провадження № 1-кп/466/197/23
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		10 травня 2023 року Шевченківський районний суд м. Львова в складі :
		головуючого судді ОСОБА_1 
		при секретарі ОСОБА_2 
		з участю прокурора ОСОБА_3 
		потерпілого ОСОБА_4 
		захисника потерпілого ОСОБА_5 
		обвинуваченого ОСОБА_6 
		захисника обвинуваченого ОСОБА_7 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020140090002018 від 13.08.2020 року про обвинувачення
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,-
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України,
		 в с т а н о в и в:
		 13 серпня 2020 року , близько 19.00 години, ОСОБА_6 , перебуваючи на території автовокзалу «Північний» , що розташований на вул. Б.Хмельницького, 225 у м. Львові, не маючи прямого умислу на спричинення тілесних ушкоджень, необережно заподіяв ОСОБА_4 поріз шиї. Зокрема , під час сутички, тримаючи у своїй руці ніж , вступив у словесний конфлікт із ОСОБА_4 , який похитнувшись у сторону ОСОБА_6 , напоровся на ніж, який останній продовжував тримати у своїй правій руці та вістря якого було скеровано у сторону потерпілого, чим заподіяв ОСОБА_4 , згідно висновку судово-медичного експерта №191/2020 від 28.08.2020 року проникаюче поранення шиї з ушкодженням м`язів і сухожиль на рівні шиї утворилось внаслідок дії якогось колото ріжучого предмету або знаряддя, могло виникнути 13.08.2020 року, а за ступенем тяжкості відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров`я.
		 В судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою винуватість у пред`явленому обвинуваченні за ст. 128 КК України . Пояснив, що 13.08.2020, близько 17 год., він йшов по вул. Липинського у м. Львові, в бік автостанції № 2. До нього підійшло троє невідомих чоловіків. Спочатку один з них говорив, що йому терміново потрібно зателефонувати, тому попросив віддати мобільний телефон обвинуваченого , згодом просив прикурити. Двоє інших не відходили , та спочатку жестами, а потім і словами втрьох почали йому погрожувати побиттям та не відпускали. Потім один з вказаних осіб, як потім йому стало відомо ОСОБА_8 , запропонував, якщо обвинувачений оплатить їм випивку, то вони мирно розійдуться . Обвинувачений змушений був пристати на цю пропозицію, оскільки їх погрози вважав реальними. З цією метою вони вже вчотирьох пішли в бік бару, що розташований поряд, де замовили випивку та чебуреки. Коли вони сиділи за столом, чекаючи замовлення, ОСОБА_8 , що сидів навпроти, вихопив мобільний телефон обвинуваченого . Коли він намагався через стіл забрати телефон, до нього ззаду підійшов ОСОБА_4 та витягнув з задньої кишені обвинуваченого гаманець, де були гроші та банківські карточки . Відразу після цього ОСОБА_4  почав втікати по вулиці , віддаляючись від кафе. Обвинувачений його наздогнав та просив повернути належні йому речі, проте потерпілий сильно вдарив його в груди , від чого обвинувачений впав . На допомогу потерпілому прибігли також ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Вони обступили обвинуваченого , почали копати ногами , тому він витягнув з задньої кишені канцелярський ніж, яким почав махати перед собою. Він вважав, що нападники відступлять, коли побачать ніж. Натомість, ОСОБА_4  , продовжуючи нападати, намагався знову вдарити обвинуваченого . Коли потерпілий підійшов ближче та нахилився , з необережності обвинувачений , що продовжував тримати перед собою ніж, зачепив ОСОБА_4  . Він не бачив куди саме було поранено потерпілого, проте спершу потерпілий присів, а потім з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , почав втікати. Коли обвинувачений пішов за ними, то хтось з нападників кинув на землю його гаманець. Він не мав наміру наносити потерпілому тілесні ушкодження. Просить суворо його не карати.
		 Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначив, що вважає невірною кваліфікацію дій обвинуваченого за ст. 128 КК України, так як на його думку, ОСОБА_6 намагався його вбити. Вказане відбувалось за наступних обставин. 13.08.20 р. він зустрівся зі своїм знайомим, ОСОБА_9  , який його познайомив із ОСОБА_8 . Близько 19 год. у згаданий день вони спільно відпочивали, спілкувались. Коли вони перебували в районі автовокзалу, що на вул. Б. Хмельницького у м. Львові, ОСОБА_10  підійшов до перехожого, як згодом виявилось, ОСОБА_6 , та попросив прикурити. Вони почали спілкуватись, між тим зміст їх розмови потерпілому не був відомий, так як в цей час вони з ОСОБА_9  стояли неподалік та також спілкувались між собою. В процесі розмови, як згодом виявилось, обвинувачений запропонував піти спільно випити спиртне. Вони всі разом пішли в чебуречну , яка була поряд з автовокзалом. Там вони випивали, з дозволу обвинуваченого ОСОБА_10 брав його телефон та комусь дзвонив. Згодом потерпілий залишився сидіти за столом, а ОСОБА_6  з ОСОБА_11  та ОСОБА_12 виходили на вулицю курити . В цей час підійшла працівниця бару і запитала хто буде платити за замовлення. Потерпілий вийшов за знайомими , які на метрів 20 відійшли від кафе , підійшов до ОСОБА_13 та сказав, що оскільки він запросив спільно випити, то він і повинен платити . З цього приводу почався конфлікт. Потерпілий зрозумів, що обвинувачений хоче його вдарити, тому відштовхнув від себе ОСОБА_6 . Відразу після цього хлопці сказали, що в нього на шиї кров. Потерпілий навіть не відчув удару, проте коли приклав руку до шиї, то побачив що дійсно у нього тече кров. По інерції він пішов в бік автовокзалу, проте згодом йому стало погано. В подальшому він дізнався про те, що його відвезли в лікарню швидкої медичної допомоги, де він п`ять днів перебував в комі. Його рідні та знайомі витратили багато коштів на те, щоб врятувати йому життя. Вважає, що обвинувачений мав намір позбавити його життя та вчинений ним злочин не є необережним. В судовому засіданні, після оголошення обвинувального акту , потерпілим було пред`явлено цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої злочином. Проте, ухвалою суду від 07.09.2022 , у відповідності до вимог ст.ст. 21,22,128 КПК України у прийнятті такого до спільного розгляду з обвинувальним актом було відмовлено та роз`яснено ОСОБА_4 його право на звернення до суду з вказаними вимогами в порядку ЦПК України.
		Окрім повного визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України,така повністю доведена іншими доказами по кримінальному провадженню, що були предметом дослідження у судовому розгляді.
		Так, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню, що врегульовано ст. 84 КПК України.
		Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		 Із даних реєстрації кримінального правопорушення ( т. 2 а.с. 15-18) вбачається, що 13.08.20, о 19 год. 20 хв. охоронець АС , що на АДРЕСА_3  за телефоном «102» повідомив про те, що в приміщення АС прийшов невідомий хлопець з пораненням на шиї . В цей же день , близько 20.24 год. поступило повідомлення від бригади № 130 швидкої медичної допомоги про госпіталізацію невідомого чоловіка віком близько 30 років , без свідомості, з різаною раною шиї. На місце події 13.08.20, о 19 год. 35 хв., прибула слідчо-оперативна група та в подальшому були внесені відомості до ЄРДР з правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України . Згідно короткого викладу обставин події вбачалося, що 13.08.20, приблизно о 17 год. 10 хв., маючи умисел на заподіяння смерті іншій людині - ОСОБА_4 , через неприязні стосунки з останнім, які виникли внаслідок словесного конфлікту, розуміючи характер своїх дій і бажаючим настання смерті потерпілого, перебуваючи на території автовокзалу « Північний» , що на вул. Б. Хмельницького , 225 у м. Львові, ОСОБА_6 , тримаючи у своїй руці ніж, наніс ним удар у шию ОСОБА_4 , спричинивши йому проникаюче ножове поранення шиї , однак свій злочинний умисел не довів до завершення з причин, що не залежали від його волі.
		 20.08.2020 у потерпілого ОСОБА_4 було відібрано заяву про вчинення кримінального правопорушення, що відображено у протоколі про прийняття заяви ( т. 1 а.с. 85). Потерпілий зазначав, що 13.08.2020, приблизно о 19 год. невідомий йому громадянин віком 30-32 роки, з тильної сторони «Автомийки» , що по АДРЕСА_3 , на території АС-2 гострим предметом, сходим на канцелярський ніж, спричинив йому тілесні ушкодження в ділянці шиї. 
		 З висновку експерта за № 191/2020 від 28.08.2020( т. 1 а.с. 86-87) вбачається, що ОСОБА_4 встановлено діагноз : проникаюче поранення шиї з ушкодженням м`язів і сухожиль на рівні шиї утворилось внаслідок дії якогось колото ріжучого предмету або знаряддя, могло виникнути 13.08.2020 року, а за ступенем тяжкості відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров`я. Також було виявлено садно на правому плечі , що утворилось від дії тупого предмету або при ударі до такого , могло виникнути 13.08.20 та за ступенем тяжкості відноситься до легкого тілесного ушкодження. Виявлені тілесні ушкодження не могли утворитись при падінні з висоти власного зросту. Наведене підтверджується і медичними документами, що містяться у медичній карті № 19535 стаціонарного хворого ОСОБА_4 . 
		 У протоколі огляду місця події від 13.08.2020 з фототаблицями ( т. 2 а.с.19-36 ) зафіксовано огляд співробітниками нацполіції території автовокзалу за адресою Б. Хмельницького, 250 у м. Львові , відібрання змивів РБК та фотослідів взуття.
		 14.08.2020 до слідчого СВ Шевченківського ВП звернувся ОСОБА_14 , який своєю заявою ( а.с. 37 т. 2) повідомив про те, що 13.08.2020 , приблизно о 17 год., неподалік автовокзалу « Північний» на нього було вчинено напад з метою пограбування трьома невідомими йому особами. З метою припинення відносно себе злочинних дій групи осіб, ОСОБА_15  наніс одному з нападників канцелярським ножем тілесні ушкодження, в чому щиро розкаюється та повідомляє про те, що такі дії були вчинені ним з метою самозахисту. 
		 В ході проведення досудового розслідування було отримано диск із відеозаписом із камер зовнішнього та внутрішнього спостереження автовокзалу « Північний», який відповідно до постанови від 14.08.2020 ( т. 2 а.с.38) був визнаний речовим доказом у справі, який також був предметом дослідження суду.
		 Так, з відеозапису з камер відеоспостереження вбачається, що 13.08.2020, о 18 год. 52 хв. , зі сторони головного входу до автовокзалу « Північний « вийшло четверо осіб, серед яких ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , та як зазначено обвинуваченим та потерпілим в судовому засіданні, ОСОБА_10 та ОСОБА_16 . Вказані особи пройшли в бік автомийки по двоє : ОСОБА_15 з ОСОБА_11 та ОСОБА_17 з ОСОБА_18 . У наступному кадрі , близько 18 год. 53 хв. Згадані четверо осіб рухаються зі сторони головного входу до автовокзалу « Північний» . Коли обвинувачений зупиняється, його штовхає ОСОБА_10 та ОСОБА_15 продовжує рух, а в цей час інші згадані особи рухаються безпосередньо за ними. Через деякий час, о 19 год. 20 хв., у кадр зі сторони, куди рухались вказані чотири особи, вони повертаються. При цьому ОСОБА_19 тримається за шию та рухається в бік головного входу до автовокзалу, інші троє осіб рухаються поряд. Наведене зафіксовано і у протоколі огляду від 14.08.2020 , що міститься на а.с. 39-42 т. 2 .
		В ході судового розгляду було досліджено також диск з відеозаписом з камер зовнішнього та внутрішнього відеоспостереження автовокзалу « Північний « , вилучений з даного кримінального провадження згідно ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 17.09.20 ( справа № 466/7067/20 ) та долучений до матеріалів кримінального провадження № 12020140090002090 . 08.12.2020 ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України ( т. 1 а.с. 27-28 ) . За результатами досудового розслідування у вказаному провадженні , обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України перебуває на даний час на розгляді Шевченківського районного суду м. Львова . Потерпілим у згаданому судовому провадженні за фактом подій, що відбулись 13.08.2020 року визнано ОСОБА_6 . 
		 З дотриманням вимог ст. ст. 228, 104 КПК України, ОСОБА_6 було пред`явлено до впізнання, що відображено у протоколах від 14.09.2020 р. ( т. 2 а.с. 43- 56 ) . Вказані слідчі дії проводились за участю свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_8 та потерпілого ОСОБА_4 . Факту нанесення з необережності тілесних ушкоджень потерпілому не заперечив в судовому засіданні і сам обвинувачений. 
		 31.08.2020 , за участі обвинуваченого, було проведено слідчий експеримент , що зафіксовано у протоколі ( т. 2 а.с. 60-61) , який не оспорюється як належний та допустимий доказ учасниками судового розгляду. 
		 На підтвердження показань обвинуваченого було також проведено експертне дослідження щодо отриманих ним тілесних ушкоджень. Згідно висновку експерта за № 1199 ( т. 2 а.с. 63-64) ОСОБА_6  перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділені Жовківської ЦРЛ у період з 15 по 21.08.20 з діагнозом : ЗЧМТ, Струс головного мозку. Забій грудної клітки зліва. Забій скроневої ділянки зліва 2. Лікарем- хірургом була відмічена наявність саден в лопатковій ділянці зліва і набряк м`яких тканин в скроневій ділянці зліва. Вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів, могли виникнути незадовго до звернення за медичною допомогою, 13.08.2020 . Закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я, садна  до легкого ступеня тяжкості. 
		 Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 пояснив, що оскільки пройшло багато часу з літа 2020 року, він не пам`ятає ніяких обставин нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , ОСОБА_6 . Зазначив, що він взагалі не бачив конфлікту, що виник між ними на АС -2 , що на вул.Б.Хмельницького у м. Львові . До вказаних подій він не був знайомий з обвинуваченим, а з ОСОБА_6  познайомився лише в той день. З серпня 2020 року він не спілкувався ні з обвинуваченим, ні з потерпілим, так як відбував покарання у виправній колонії у зв`язку з засудженням за ч. 2 ст. 186 КК України ( копія вироку т. 2 а.с. 67) . 
		 Первинно прокурором було заявлено клопотання про допит в ході судового розгляду в якості свідка ОСОБА_9 . З метою забезпечення такого допиту, за клопотанням сторони обвинувачення судом 19.09.2022 було постановлено ухвалу про організацію проведення відеоконференції з Городоцьким виправним центром № 131 Рівненської області , де ОСОБА_9 відбував покарання .З повідомлення виправної установи від 21.10.22 року за № 5/3621 ( т. 2 а.с. 95 ) вбачається, що 15.07.22 ОСОБА_9 звільнений по відбуттю строку покарання. Останній вибув за адресою АДРЕСА_4 . В зв`язку з неодноразовою неявкою вказаної особи на виклики суду, на виконання ухвали суду про його примусовий привід, було отримано рапорт працівника поліції , з якого вбачається, що за згаданою адресою ОСОБА_9 не проживає. В зв`язку з неможливістю встановити місце перебування вказаної особи, за клопотанням прокурора , та за згоди інших учасників процесу, суд ухвалив змінити обсяг дослідження доказів у справі та виключити ОСОБА_9 в числа осіб, що підлягають виклику до суду в якості свідка. 
		Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ст. 128 КК України повністю та об`єктивно доведена .
		Суд вважає, що дії обвинувачених органом досудового розслідування вірно кваліфіковані за ст. 128 КК України, за кваліфікуючою ознакою  необережне, середньої тяжкості тілесне ушкодження. 
		При цьому суд не приймає до уваги позицію потерпілого про те , що дії обвинуваченого слід вірно кваліфікувати за ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України. 
		Так, одним із принципів національного кримінального процесу є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 15 ч. 1 ст. 7 КПК України). Реалізуючи вказаний принцип законодавець зобов`язав суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч. 6 ст. 22 КПК України). В ході дослідження доказів у провадженні суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що у обвинуваченого був умисел на позбавлення потерпілого життя. Сам по собі факт заподіяння потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень за відсутності умислу на настання смерті не можуть кваліфікуватися як замах на вбивство.
		Злочин може кваліфікуватися як замах на вбивство лише в тих випадках, коли винний передбачає настання смерті потерпілого, коли такий наслідок його дій охоплювався його умислом.
		Про намір винного заподіяти смерть і прямий умисел можуть свідчити: погрози потерпілому, висловлювані винним до посягання; неприязні стосунки між винним і потерпілим; спрямованість дій винного і характер спричинених потерпілому ушкоджень, застосування таких знарядь чи засобів, якими безсумнівно може бути заподіяна смерть (вогнепальної зброї, сильнодіючого яду, високої чи занадто низької температури, тощо); інтенсивність дій винного - нанесення багатьох ударів, ран свідчить про намір заподіяти смерть; причини припинення злочинних дій, поведінка винного і потерпілого, яка передувала події злочину. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
		В даному випадку встановлено, що до подій, що були предметом дослідження у даному судовому провадженні, обвинувачений взагалі не був знайомий з потерпілим та не ініціював знайомства з ОСОБА_4 та його друзями, які як до 13.08.2020, так і після, неодноразово притягались до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів. Із досліджених відеозаписів з камер відео спостереження АС №2 вбачається, що саме знайомі потерпілого та він сам , не давали змоги обвинуваченому залишити місце події, що свідчить про неправомірність їх дій відносно ОСОБА_6 . Крім того, знайшли підтвердження в ході судового розгляду відомості надані обвинуваченим про те, що ОСОБА_4 , ОСОБА_11 та ОСОБА_21 йому наносились численні тілесні ушкодження. Відсутні і будь які докази того, що обвинувачений висловлював погрози в бік потерпілого . Натомість, обвинуваченим було спричинено потерпілому єдине поранення . Відтак, жодних доказів того, що у обвинуваченого був умисел на позбавлення ОСОБА_4 життя немає. 
		Кваліфікація злочинів проти життя та здоров`я особи передбачає знання факту про те, що із суб`єктивної сторони вони характеризуються як умисною так і необережною формами вини. Необережний злочин містить як умисне вчинення особою певної дії або послідовності дій, фактичну сторону яких особа усвідомлює та результат яких вона передбачає й бажає досягнути, так і наслідки, що не охоплювалися умислом винної особи. Отже, необережний злочин відрізняється від умисного лише з огляду на ставлення винної особи до наслідків своїх дій, хоча самі дії в обох випадках вчиняються свідомо. Якщо внаслідок таких усвідомлених дій особи настає результат, якого вона не передбачала, хоча повинна була і могла передбачити, то між діями такої особи та наслідками цих дій існує причинний зв`язок у формі необережності. В даному випадку, тримаючи перед собою канцелярський ніж , обвинувачений мав на меті злякати нападників. Натомість, повинен був передбачати, що вказаним предметом може бути травмована інша людина. 
		Отже, суд, ретельно перевіривши докази по кримінальному провадженні, оцінивши докази на підставі ст. 94 КПК України з точки зору їх об`єктивності, належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку щодо ухвалення обвинувального вироку у відношенні обвинуваченого ОСОБА_6 , якого слід визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України. 
		Призначаючи покарання обвинуваченому судом враховується ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного. Так, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст. 414 КПК України, означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення. 
		При цьому під даними про особу обвинуваченого розуміються ті дані, які підтверджують соціальний статус особи, ступінь її небезпечності для суспільства, спосіб життя, родинний стан, стан здоров`я, поведінку особи до і після вчинення злочину, наявність попередніх судимостей, ставлення до праці, моральний вигляд, здійснення поганих або, навпаки, шляхетних вчинків, ставлення до людей, авторитет у колективі, де винний працював, та інші обставини, які існують на момент прийняття судового рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення.
		Судом при призначенні покарання ОСОБА_6 враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Суд враховує обставини вчинення правопорушення та те , що ОСОБА_6  раніше ніколи не притягувався до кримінальної відповідальності, одружений, на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей, він має постійне місце праці - працює на посаді менеджера з реклами у ТзОВ «РЕ-ТРАНС» . 
		Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обтяжуючих обставин відповідно до вимог ст. 67 КК України не встановлено. Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 покарання в межах санкції статті, за якою кваліфіковано злочину, у виді виправних робіт з відрахуванням в користь держави 20% від заробітку.
		Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до статті 100 КПК України, про що зазначити в резолютивній частині цього вироку.
		Заходи забезпечення кримінального провадження слід вирішити відповідно до статті 174 КПК України. Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 не обирався.
		Керуючись ст. 349, 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-
		 ухвалив:
		ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України та призначити йому покарання у виді виправних робіт строком на 1 (один ) рік з відрахуванням в користь держави 20% від заробітку.
		Речові докази по кримінальному провадженні, а саме: 
		-сім-картку мобільного оператора «Київстар» із маркуванням « НОМЕР_1 » та сім-картку мобільного оператора «Лайф» із маркуванням « НОМЕР_2 , - повернути ОСОБА_9 ;
		- темно-синю футболку із жовтим комірцем та жовтими полосками із надписами на грудях «BENEDICTOS CASA ITALIA, WORCESTER RUGBY CLUB, MFG SOLICITORS»; куртку чорно-коричневого кольору з капюшоном, яка застібається на блискавку чорного кольору з логотипом та надписом «REEBOK»; шорти синього та бірюзового кольорів, які межують горизонтально; кросівки рожево-бірюзового кольору із логотипом «ASICS» на язичку кросівка; кепку синього кольору  повернути ОСОБА_8 ;
		-кросівки чорного кольору із білою підошвою із слідами РБК; кепку чорного кольору із слідами РБК; футболку білого кольору із слідами РБК; фрагмент футболки чорного кольору із слідами РБК; шорти чорного кольору із слідами РБК; мобільний телефон торгової марки «Нокіа» ІМЕІ: НОМЕР_3 , повернути ОСОБА_4 ; 
		- ковпак з голкою із слідами РБК, два фрагменти упаковки із слідами РБК, вату із слідами РБК, упаковку з під бинта із слідами РБК, які упаковані в конверт на якому містяться пояснювальні записи; голку із слідами РБК, упаковану у паперовий конверт із пояснювальними записами, чек «Рукавичка», дві упаковки з під бинту, упаковку з під шприца, упаковку з під одноразової системи зливання розчинів «MEDICARE», які упаковано у паперовий конверт із пояснювальними записами, змиви РБК об`єктів №1, №2, №3, №4, №7, №9, №10, - знищити.
		-диск з відеозаписом з камер зовнішнього та внутрішнього спостереження автовокзалу « Північний « - залишити пи матеріалах провадження. 
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Львова від 14.08.2020 року на добровільно надане за заявою ОСОБА_9 майно, а саме: - темно-синю футболку із жовтим комірцем та жовтими полосками із надписами на грудях «BENEDICTOS CASA ITALIA, WORCESTER RUGBY CLUB, MFG SOLICITORS»; куртку чорно-коричневого кольору з капюшоном, яка застібається на блискавку чорного кольору з логотипом та надписом «REEBOK»; шорти синього та бірюзового кольорів, які межують горизонтально; кросівки рожево-бірюзового кольору із логотипом «ASICS» на язичку кросівка; кепку синього кольору- скасувати; 
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 14.08.2020 року, а саме: сім-картку мобільного оператора «Київстар» із маркуванням « НОМЕР_1 » та сім-картку мобільного оператора «Лайф» із маркуванням « НОМЕР_2 - скасувати;
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Львова від 14.08.2020 року, а саме: футболку сірого кольору на якій спереду міститься надпис червоними літерами «BLACK NEW YORK FASHION WEAR», джинси синього кольору, кросівки синього кольору із надписом «DELICACY DESTINY» та канцелярський ніж марки «OLFA»- скасувати;
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Львова від 18.08.2020 року, які 17.08.2020 вилучено за адресою: АДРЕСА_5 у приміщенні лікарні КНП КЛШМД м. Львова, а саме: кросівки чорного кольору із білою підошвою із слідами РБК; кепку чорного кольору із слідами РБК; футболку білого кольору із слідами РБК; фрагмент футболки чорного кольору із слідами РБК; шорти чорного кольору із слідами РБК; мобільний телефон торгової марки «Нокіа» ІМЕІ: НОМЕР_3 - скасувати;
		Вирок відповідно до ст. 532 КПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. 
		Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляції через Шевченківський районний суд м. Львова.
		 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору
		.
		 
		  Суддя   ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...