Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 148/359/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; оренди.
Надіслано для оприлюднення: 10.05.2023. Зареєстровано: 10.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 11.05.2023.

Номер судового провадження: 2/148/38/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 148/359/22 
		Провадження №2/148/38/23
		Р І Ш Е Н Н Я 
		    Іменем України
		 
		 
		 
		27 квітня 2023 року     Тульчинський районний суд Вінницької області
		 
		в складі: головуючого судді Саламахи О.В., 
		за участю секретарів: Немирівської Ю.А., Собко О.В., 
		Григоренко В.А., Носулько К.П.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Тульчинської окружної прокуратури, в інтересах Держави в особі Тульчинської міської ради, до Вінницької обласної ради та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення 23 сесії Вінницької обласної ради 3 скликання № 48 від 12.10.2001 в частині надання в оренду водного об`єкту місцевого значення ОСОБА_1 , визнання недійсним договору оренди водного об`єкту, вилучення, та його повернення, а також земельної ділянки під водним об`єктом територіальній громаді в особі Тульчинської міської ради, за участі: представника позивача  прокурора Діхтяр А.В., представників заінтересованої особи Тульчинської міської ради  Мазур О.А, Бідун А.М., представника відповідача  адвоката Огородника В.В., представника басейного управління - Мислицької О.В., 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		Керівник Тульчинської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Тульчинської міської ради, з позовом до Вінницької обласної ради та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення 23 сесії Вінницької обласної ради 3 скликання № 485 від 12.10.2001, про визнання недійсним договору оренди водного об`єкту та його повернення.
		Позов мотивований тим, що Тульчинською окружною прокуратурою при виконанні повноважень, визначених статтею 131 Конституції України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», з метою встановлення наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, у сфері охорони навколишнього природного середовища, проведено вивчення стану додержання вимог водного законодавства на території Тульчинського району Вінницької області.
		В ході вивчення встановленні порушення інтересів держави, під час розпорядження водним об`єктом загальнодержавного значення, у зв`язку з чим Тульчинська окружна прокуратура звертається до суду з метою їх захисту.
		Установлено, що рішенням 23 сесії Вінницької обласної ради 3 скликання від 12.10.2001 № 485 надано фізичним та юридичним особам водні об`єкти місцевого значення в оренду на умовах, викладених в проектах договорів оренди водних об`єктів місцевого значення за Переліком згідно з додатком доданим до рішення сесії.
		Відповідно до вищезазначеного Переліку водних об`єктів місцевого значення, що надаються в оренду, також надано водний об`єкт місцевого значення, який розташований на території Кинашівської сільської ради Тульчинського району в оренду для риборозведення на умовах, викладених в проекті договору оренди водного об`єкту місцевого значення ОСОБА_1 , що мешкає в м. Тульчин, Тульчинський район.
		Пунктом 2 вищезазначеного рішення сесії було вирішено доручити сільським головам відповідних рад, на території яких розташовані водні об?єкти, від імені обласної ради підписати договори оренди зазначених водних об`єктів з орендарями та вирішено уповноважити ці сільські ради на реалізацію всіх прав та обов`язків, передбачених укладеними договорами оренди водних об`єктів.
		У подальшому, 01.12.2001 між Вінницькою обласною Радою, уповноважена особа орендодавця Кинашівська сільська рада на підставі рішення 19 сесії Вінницької обласної Ради 3 скликання від 19.01.2001 № 303 (даним рішенням визначено порядок надання в користування водних об`єктів місцевого значення та затверджено зразок договору користування водним об`єктом (його частиною) місцевого значення на умовах оренди) з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої сторони, керуючись ст. 51 Водного кодексу України, було укладено договір оренди водного об`єкту (його частини) місцевого значення, який розташований на території Кинашівської сільської ради, Тульчинського району, Вінницької області за межами населеного пункту с. Кинашів площею 93,9 га і знаходиться на землях водного фонду (на даний час Тульчинська міська територіальна громада). Водний об`єкт переданий в оренду в цілях риборозведення строком на 25 років.
		За умовами договору, а саме п.п. 1.1., орендодавець надає, а орендар приймає в користування на умовах оренди водні об`єкти місцевого значення (надалі «водний об`єкт»), які розташовані на території Кинашівської сільської ради, Тульчинського району, Вінницької області за межами населеного пункту с. Кинашів площею 93,9 га і знаходиться на землях водного фонду, межі яких виділені в натурі і надані орендарю в користування в порядку визначеному законодавством України (документи, які свідчать про право користування зазначеними землями додаються до цього договору і є його невід`ємною частиною).
		Вказане рішення Вінницької обласної ради в частині надання ОСОБА_2 водного об`єкту в оренду є незаконним, договір оренди має бути визнаний судом недійсним, а водний об`єкт має бути повернений законному розпоряднику з таких підстав.
		Статтею 5 Водного кодексу України водні об`єкти поділяються на водні об`єкти загальнодержавного значення та місцевого значення. 3а приписами статі 6 цього ж Кодексу (у відповідній редакції) води (водні об`єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування.
		Згідно вимог ч. 3 ст. 6 Водного кодексу України (в редакції чинній на час укладення договору оренди) окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об?єктами) можуть надаватися відповідним органом державної виконавчої влади. Статтею 14 цього Кодексу визначено, що Кабінет Міністрів України здійснює розпорядження водними об`єктами загальнодержавного значення ч. 3 ст. 51 цього Кодексу передбачено, що орендодавцями водних об`єктів (їх частин) місцевого значення є Верховна Рада Автономної Республіки Крим і обласні Ради ч. 5 ст. 51 цього Кодексу передбачено, що орендодавцями водних об`єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.
		У відповідності до вимог ст. 5 Водного кодексу України до водних об`єктів місцевого значення належать поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об`єктів загальнодержавного значення.
		Наказом Державного комітету України по водному господарству № 41 від 03.06.1997, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.01.1998 за № 2/2442, визначено перелік водних об`єктів місцевого значення по Україні, згідно якого на території Вінницької області такі об`єкти відсутні.
		Відповідно до наданої інформації Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг, водний об`єкт площею 93,9 га, який знаходиться за межами с. Кинашів, Тульчинського району, Вінницької області розташований на річці Сільниця, правій притоці річки Південний Буг, що протікає по території семи областей і відноситься до річок загальнодержавного значення, тому даний водний об`єкт відноситься до водних об`єктів загальнодержавного значення. 3 огляду на викладене, станом на момент прийняття оскаржуваного рішення та укладення договору оренди у Вінницької обласної ради були відсутні повноваження на розпорядження Водним об`єктом загальнодержавного значення, а саме на розпорядження водним об?єктом, який розташований на території Кинашівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області за межами населеного пункту с. Кинашів, шляхом надання його в оренду ОСОБА_1 на підставі спірного правочину, а відповідно і у Кинашівської сільської ради були відсутні повноваження на укладення даного договору.
		Відповідно до рішення 16 сесії Кинашівської сільської ради 3 скликання від 18.05.2001 ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земель водного фонду загальною площею 93,9 га, а також надано земельну ділянку, на якій знаходиться водоймище, в тимчасове користування (на умовах довгострокової оренди) для риборозведення, за межами населеного пункту с. Кинашів, загальною площею 93,9 га строком на 25 років.
		Згідно наданої інформації Тульчинської міської ради від 11.10.2021 документи, які свідчать про право на користування земельною ділянкою водного фонду, кадастровий номер, сплата орендної плати за земельну ділянку під водним об`єктом відсутні.
		Відповідно до наданої інформації Вінницької обласної Ради встановлено, що обласною Радою всі документи по 2009 рік включно, в установленому порядку, передано на зберігання в Державний архів Вінницької області.
		Відповідно до наданої інформації Державного архіву Вінницької області інших матеріалів, окрім рішення 23 сесії 3 скликання від 12.10.2001 № 485, немає.
		Тобто, станом на момент надання Вінницькою обласною Радою водного об`єкта в оренду ОСОБА_1 , документом, який би свідчив про право користування землями водного фонду відповідно до вимог законодавства України мав бути договір, а не рішення сесії. 
		Земельна ділянка навіть не сформована відповідно до вимог Земельного кодексу України, а тому не може бути об`єктом правочину.
		Враховуючи ту обставину, що доводиться факт незаконності прийняття рішення сесії Вінницької обласної Ради (відсутність повноважень) в частині надання ОСОБА_1 в оренду водного об`єкту, наявні правові підстави для визнання недійсним оспорюваного у цій справі правочину (договору оренди водного об`єкту (його частини) місцевого значення від 1 грудня 2001 року), який укладено на виконання цього рішення. Окрім того, під час укладення даного договору також недотримано сторонами усіх істотних умов, а саме відсутні документи (договір оренди), які свідчать про право користування земельною ділянкою під водним об`єктом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
		Відповідно до ч. 4 ст. 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
		Відповідно до ст. 51 Водного кодексу України в редакції від 01.01.2022 водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.
		3 27.05.2021 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», яким, розділ Х Земельного кодексу України «Перехідні положення» доповнено пунктом 24 та встановлено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.
		Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
		Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
		Таким чином, Тульчинська міська рада є представницьким органом Тульчинської місцевої територіальної громади, який зобов`язаний здійснювати захист інтересів та прав територіальної громади у даному випадку.
		Пунктом 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закон) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
		Згідно ч.3ст.23Закону прокурорздійснює представництвов судізаконних інтересівдержави уразі порушенняабо загрозипорушення інтересівдержави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Відсутність сплати коштів до місцевого бюджету за використання земельних ресурсів є порушенням прав як відповідної територіальної громади, так і держави в цілому, оскільки інтерес держави, в тому числі, виражається в інтересах частини Українського народу  членів відповідної територіальної громади.
		Невжиття Тульчинською міською радою заходів спрямованих на припинення права користування водним об`єктом та незаконного використання ОСОБА_1 земельної ділянки під ним, не зважаючи на очевидний характер порушень з боку останнього, є вагомою підставою для представництва прокурором інтересів держави.
		Інтереси держави повинні захищати, насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
		Проте, щоб інтереси держави не залишились не захищеними, прокурор виконуючи субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб?єкта владних повноважень, який в супереч вимог чинного законодавства не реалізує у повному обсязі покладені на нього повноваження. Отже, подання прокуратурою позовної заяви є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави.
		Крім того, відповідно до п. 61 постанови Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №910/11919/17 згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор доводить бездіяльність органу, в інтересах якого він звертається до суду, а не можливість чи неможливість такого органу самостійно звернутися із цим позовом до суду.
		Прокурором, 27.01.2022, на адресу Тульчинської міської ради скеровано лист з повідомленням про порушення інтересі Тульчинської міської ради, та надання інформації окружній прокуратурі про заходи які вживались або плануються вживатись міської радою з метою захисту порушених прав.
		Листом від 08.02.2022 Тульчинська міська рада повідомила, що з позовом до суду щодо повернення водного об`єкту, який оренду ОСОБА_1 міська рада не зверталась.
		Вказані обставини свідчать про неналежний захист інтересів держави Тульчинською міською радою, а тому вважаю є доведеним факт невиконання органом місцевого самоврядування покладених на нього повноважень щодо захисту інтересів держави. Подання прокуратурою позовної зави, у даному випадку, є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави.
		Керівник Тульчинської окружної прокуратури на виконання вимог п. п. 2 п. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» 14.02.2022 попередньо повідомив за вихідним № 02.55-1378вих-22 Тульчинську міську раду про представництво інтересів держави в їх особі при зверненні з позовною заявою до суду.
		Листом від 22.02.2022 Тульчинська міська рада повідомила про те, що у зв`язку обмеженим фінансуванням видатків бюджету Тульчинської територіальної громади у 2022 році на витрати по сплаті судового збору, наразі у Тульчинської міської ради відсутня можливість самостійно здійснити захист інтересів Тульчинської міської ради шляхом подання позову. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Kreus v. Poland» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватись державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
		Тому навіть неможливість сплати судового збору не може слугувати підставою для не звернення до суду та не виправдовує бездіяльність відповідного органу.
		З врахування зазначених обставин керівник окружної прокуратури просить визнати недійсним договір оренди водного об`єкту (його частини) місцевого значення від 1 грудня 2001 року, укладений між Вінницькою обласною Радою, уповноважена особа орендодавця: Кинашівська сільська рада та ОСОБА_1 , щодо оренди водного об`єкту місцевого значення, який розташований на території Кинашівської сільської ради, Тульчинського району, Вінницької області за межами населеного пункту с. Кинашів, площею 93,9 га, вилучити з користування ОСОБА_1 та повернути водний об?єкт загальною площею 93,9 га, розташований на території Кинашівської сільської ради Вінницької області (на даний час на території Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області) за межами населеного пункту с. Кинашів, а також земельну ділянку під водним об`єктом територіальній громаді в особі Тульчинської міської ради.
		У подальшому прокурором подано заяву про зміну предмету позову, яка мотивована тим, що підставами позову послугувало порушення під час розпорядження водним об`єктом загальнодержавного значення, зокрема згідно вимог ч. 3 ст. 6 Водного кодексу України (в редакції чинній на час укладення договору оренди) окремі повноваження щодо розпорядження волами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органом державної виконавчої влади. Статтею 14 цього Кодексу визначено, що Кабінет Міністрів України здійснює розпорядження водними об`єктами загальнодержавного значення; ч. 3 ст. 51 цього Кодексу передбачено, що орендодавцями водних об`єктів (їх частин) місцевого значення є Верховна Рада Автономної Республіки Крим і обласні Ради; ч. 5 ст. 51 цього Кодексу передбачено, що орендодавцями водних об`єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.
		У відповідності до вимог ст. 5 Водного кодексу України до водних об`єктів місцевого значення належать поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об`єктів загальнодержавного значення.
		Наказом Державного комітету України по водному господарству № 41 від 03.06.1997, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.01.1998 за № 2/2442, визначено перелік водних об`єктів місцевого значення по Україні, згідно якого на території Вінницької області такі об`єкти відсутні.
		Відповідно до наданої інформації Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг, водний об`єкт площею 93,9 га, який знаходиться за межами с. Кинашів, Тульчинського району Вінницької області, розташований на річці Сільниця, правій притоці річки Південний Буг, що протікає по території семи областей і відноситься до річок загальнодержавного значення, тому даний водний об`єкт відноситься до водних об`єктів загальнодержавного значення.
		3 огляду на викладене, станом на момент прийняття оскаржуваного рішення та укладення договору оренди у Вінницький обласної ради були відсутні повноваження на розпорядження водним загальнодержавного значення, а саме на розпорядження водним об`єктом, який розташований на території Кинашівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області за межами населеного пункту с. Кинашів, шляхом надання його в оренду ОСОБА_3 на підставі спірного правочину, а відповідно і у Кинашівської сільської ради були відсутні повноваження на укладення даного договору.
		Зважаючи на те, що рішення Вінницької обласної ради від 12.10.2001 № 485 в частині надання ОСОБА_3 водного об`єкту в оренду не відповідає вимогам законодавства та є незаконним, а оспорюваний договір оренди водного об`єкта був укладений на підставі цього рішення, тому договір оренди має бути визнаний недійсним, а спірний водний об`єкт підлягає звільненню з боку ОСОБА_4 та поверненню Тульчинській міській раді.
		Разом з тим, для ефективного способу захисту, виникла необхідність також у скасуванні рішення 23 сесії Вінницької обласної ради 3 скликання від 12.10.2001 № 485 у частині надання ОСОБА_5 водного об`єкту місцевого значення, який розташований на території Кинашівської сільської ради Тульчинського району, оскільки рішення прийнято не на підставі закону, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та Водним кодексом України (чинного станом на час спірних правовідносин).
		Таким чином, приймаючи оспорюване рішення в частині надання водного об`єкту ОСОБА_1 . Вінницька обласна Рада вийшла за межі правомірної поведінки, оскільки діяла з порушенням ст. 19 Конституції України, тобто реалізація водного об`єкту була проведена не у спосіб, що визначено законом, не на підставі закону, не у межах повноважень, що передбачені Конституцією України та Водним кодексом України.
		У зв`язку із поданою заявою про зміну предмету позову, позивач просить суд визнати незаконним та скасувати рішення 23 сесії Вінницької обласної ради 3 скликання від 12.10.2001 № 485 «Про надання в оренду водних об`єктів місцевого значення» в частинні щодо надання водного об`єкту місцевого значення, який розташований на території Кинашівської сільської ради Тульчинського району, в оренду для риборозведення ОСОБА_1 , визнати недійсним договір оренди водного об`єкту (його частини) місцевого значення від 01.12.2001, укладений між Вінницькою обласною Радою, уповноважена особа орендодавця: Кинашівська сільська рада та ОСОБА_1 , щодо оренди водного об`єкту місцевого значення, який розташований на території Кинашівської сільської ради, Тульчинського району, Вінницької області за межами населеного пункту с. Кинашів, площею 93,9 га., вилучити з користування ОСОБА_1 та повернути водний об`єкт, а також земельну ділянку під водним об`єктом територіальній громаді в особі Тульчинської міської ради, стягнути з відповідачів на користь Вінницької обласної прокуратури судовий збір.
		Представником відповідача ОСОБА_1  адвокатом Огородником В.В. подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач. та його представник не погоджуються із заявленими позовними вимоги, вважають їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
		Рішенням 23 сесії Вінницької обласної ради 3 скликання від 12.10.2001 № 485 було надано фізичним та юридичним особам водні об`єкти місцевого значення в оренду на умовах, викладених в проектах договорів оренди водних об`єктів місцевого значення за переліком згідно з додатком доданим до рішення сесії.
		Відповідно до вищезазначеного переліку водних об`єктів місцевого значення, що надаються в оренду, також надано водний об`єкт місцевого значення, який розташований на території Кинашівської сільської ради Тульчинського району в оренду для риборозведення на умовах, викладених в проекті договору оренди водного об`єкту місцевого значення ОСОБА_1 , що мешкає в м. Тульчин, Тульчинський район.
		Пунктом 2 вищезазначеного рішення сесії було вирішено доручити сільським головам відповідних рад, на території яких розташовані водні об`єкти, від імені обласної ради підписати договори оренди зазначених водних об`єктів з орендарями та вирішено уповноважити ці сільські ради на реалізацію всіх прав та обов`язків, передбачених укладеними договорами оренди водних об`єктів.
		У подальшому, 01.12.2001 між Вінницькою обласною Радою, уповноважена особа орендодавця Кинашівська сільська рада на підставі рішення 19 сесії Вінницької обласної Ради 3 скликання від 19.01.2001 № 303 (даним рішенням визначено порядок надання в користування водних об`єктів місцевого значення та затверджено зразок договору користування водним об`єктом (його частиною) місцевого значення на умовах оренди) з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої сторони, керуючись ст. 51 Водного кодексу України, було укладено договір оренди водного об`єкту (його частини) місцевого значення, який розташований на території Кинашівської сільської ради, Тульчинського району, Вінницької області за межами населеного пункту с. Кинашів площею 93,9 га і знаходиться на землях водного фонду (на даний час Тульчинська міська територіальна громада). Водний об`єкт переданий в оренду в цілях риборозведення строком на 25 років.
		Відповідач вважає правомірним передачу в оренду водного об`єкта за Рішенням Вінницької обласної ради з огляду на таке.
		Згідно вимог ч. 3 ст. 6 Водного кодексу України (в редакції чинній на час укладення договору оренди) окремі повноваження щодо розпорядження волами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органом державної виконавчої влади. Статтею 14 цього Кодексу визначено, що Кабінет Міністрів України здійснює розпорядження водними об`єктами загальнодержавного значення; ч. 3 ст. 51 цього Кодексу передбачено, що орендодавцями водних об`єктів (їх частин) місцевого значення є Верховна Рада Автономної Республіки Крим і обласні Ради; ч. 5 ст. 51 цього Кодексу передбачено, що орендодавцями водних об`єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.
		В той же час, станом на момент прийняття оскаржуваного рішення Вінницькою обласною радою загальнодержавного значення, не існувало взагалі.
		Позивач у свої позовній заяві посилається на ту обставину, що водний об`єкт, переданий в оренду Відповідачу, віднесений до водних об`єктів загальнодержавного значення, а відтак Вінницька обласна рада не мала повноважень на передачу його в оренду. Дану обставину позивач обґрунтовує Наказом Державного комітету України по водному господарству № 41 від 03.05.1997, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.01.1998 за № 2/2442, яким наче б визначено перелік водних об`єктів місцевого значення по Україні, згідно якого на території Вінницької області такі об`єкти відсутні.
		Однак, зазначений наказ не містить твердження про те, що ним затверджений перелік водних об`єктів місцевого значення саме по Україні. Даний наказ стосується виключно областей, які розташовані по узбережжю Чорного та Азовського морів, і вони наведенні в Переліку, поданому до даного наказу, а саме: Одеської, Миколаївської, Херсонської, Донецької та Запорізької областей, а також Автономної Республіки Крим.
		Тобто, станом на момент прийняття оскаржуваного рішення переліку, який визначав би поділ водних об`єктів на загальнодержавного та місцевого значення не існувало.
		Крім того, в рішенні № 303 від 19.01.2001 19 сесії 3 скликання Вінницької обласної ради якраз і говориться про те, що інвентаризація ставків на території області не проводилась протягом останніх 30 років, а також про те, що відсутність впорядкування призводить до погіршення екологічної ситуації. Також, цим рішенням було доручено районним радам попереднє визначення умов та строків договору, розмірів плати за оренду, погодження проектів з органами місцевого самоврядування відповідних територіальних громад за місцем розташування водного об`єкту, державними органами охорони навколишнього середовища і водного господарства.
		Більше того, оскаржуваний договір оренди водного об`єкту місцевого значення був погоджений Обласним виробничим управлінням по меліорації та водного господарству «Облводгосп» і питань щодо віднесення водного об`єкту до місцевого значення не виникало.
		Таким чином, вважають, що в даному випадку Вінницька обласна рада діяла в межах та у спосіб, передбачений діючим на той час законодавством.
		Стосовно посилань на те, що не було досягнуто істотних умов правочину, що має наслідком визнання його недійсним, то варто зазначити наступне.
		Відповідно до рішення 16 сесії Кинашівської сільської ради 3 скликання від 18.05.2001 ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земель водного фонду загальною площею 93,9 га, а також надано земельну ділянку, на якій знаходиться водоймище, в тимчасове користування (на умовах довгострокової оренди) для риборозведення, за межами населеного пункту с. Кинашів, загальною площею 93,9 га строком на 25 років.
		Відповідно, станом на момент укладення оскаржуваного правочину, у Відповідача були наявні документи, які саме свідчать (так зазначено у договорі оренди водного об`єкту) про право користування землями водного фонду.
		Крім того, відповідачем виконуються умови ухвали Тульчинського районного суду Вінницької області від 20.10.2014 № 148/919/14-ц. Зокрема, на виконання даної ухвали 04.11.2022 з Кинашівською сільською радого укладена угода про соціально-економічне та культурне партнерство. Також, після адміністративно-територіальних змін, 11.02.2022 така ж угода була укладена вже з Тульчинською міського радою (докази них змін. ).
		Відтак, з огляду на викладене, відсутні правові підстави для визнання недійсним договору оренди водного об`єкту від 01.12.2001, укладеного між Вінницькою обласною радою та ОСОБА_6 , тому просили суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 88-90).
		Представник відповідача Вінницької обласної ради Сенів А.М. подав відзив на позовну заяву згідно якого, Вінницька обласна рада позовні вимоги не визнає в повному обсязі, вважає їх незаконними і такими, що не підлягають задоволенню виходячи з того, що звернувшись до суду з позовом, прокурор виходить з того, що договір оренди водного об`єкту (його частини) місцевого значення від 01.12.2001 (далі - договір оренди) укладений з порушеннями закону через перевищення обласною Радою своїх повноважень з розпорядження водним об`єктом та за відсутності документів на право користування земельною ділянкою під водним об`єктом.
		Враховуючи норми законодавства, які були чинні на час прийняття 23 сесією обласної Ради 3 скликання рішення «Про надання в оренду водних об`єктів місцевого значення» від 12.10.2001 № 485 та укладання договору оренди водного об`єкту (його частини) місцевого значення від 01.12.2001, вважають правову позицію прокурора безпідставною.
		Відповідно достатті 51Водного кодексуУкраїни,в редакціїстаном на01.12.2001«У користуванняна умовахоренди водніоб`єкти (їхчастини)місцевого значеннята ставки,що знаходятьсяв басейнахрічок загальнодержавногозначення,можуть надаватисяводокористувачам лишедля риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях.
		Передача орендарем права на оренду водного об?єкта (чи його частини) іншим суб`єктам господарювання забороняється.
		Орендодавцями водних об`єктів (їх частин) місцевого значення є верховна Рада Автономної Республіки Крим і обласні Ради».
		Таким чином, на момент укладення оскаржуваного договору оренди Вінницька обласна Рада згідно з законодавством мала необхідний обсяг повноважень орендодавця водного об`єкту, а рішення 23 сесії обласної Ради 3 скликання «Про надання в оренду водних об`єктів місцевого значення» віл 12.102001 року № 485 та укладання договору оренди водного об`єкту (його частини) місцевого значення від 01.12.2001 є чинним і не скасоване в установленому порядку.
		Вважають, що доводи прокурора, щодо належності переданого в оренду об`єкту водного фонду, який є предметом оскаржуваного договору, до «водних об`єктів загальнодержавного значення» суперечить статті 5 Водного кодексу України в редакції станом на 01.12.2001.
		Переданий в оренду об`єкт водного фонду знаходиться на території лише однієї області - Вінницької, а крім того є не притокою річки, а штучним водосховищем.
		Зазначене кореспондуєтьсяз пунктом3Порядку справлянняплати заспеціальне використанняводних ресурсів,затвердженого постановоюКабінету МіністрівУкраїни від08.02.1994№ 75,відповідно доякого «Доводних ресурсівзагальнодержавного значенняналежать: віднесені до басейнів річок поверхневі води, що розташовані або порядків; використовуються на території більш як однієї області, включаючи притоки всіх порядків; підземні води.
		До водних ресурсів місцевого значення належать водні ресурси, не віднесені до ресурсів загальнодержавного значення».
		Вищевказані норми законодавства унеможливлюють віднесення об`єкту оренди до «водних об`єктів загальнодержавного значення».
		Посилання прокурора на Перелік річок та водойм України, що віднесені до водних об`єктів місцевого значення, затвердженого наказом Держводгоспу України від 03.06.1997 №41 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.01.1998 за №2/2442 є безпідставним. Зазначений Перелік стосується водних об`єктів місцевого значення лише на території Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької, Донецької областей та Автономної Республіки Крим та не містить переліку відповідних об`єктів у Вінницькій та інших областях.
		Саме по собі відсутність об`єкту оренди в зазначеному Переліку річок та водойм України, не є підставою вважати, що за приписами чинного законодавства цей водний об`єкт, відноситься до об`єктів загальнодержавного значення. Прокурором в порушення статей 76, 77 Цивільного процесуального кодексу України не надано ні належного і допустимого доказу щодо віднесення об`єкту водного фонду до загальнодержавного значення, ні внесення об`єкту оренди до Державного водного кадастру, як об`єкта водного фонду загальнодержавного значення станом на 12.10.2001, тобто дату прийняття 23 сесією обласної Ради 3 скликання рішення «Про надання в оренду водних об`єктів місцевого значення» № 485.
		Доводи прокурора,що,оскільки,переданий воренду об`єктводного фондурозташовується напритоці річкиПівденний Буг,яка протікаєна територіїсеми областейУкраїни івідноситься дорічок загальнодержавногозначення,тому іоб`єкт орендиє «воднимоб`єктом загальнодержавногозначення»,висловлений влисті Басейновогоуправління воднихресурсів річкиПівденний Бугвід 08.02.2022№ 159/03,є припущенням.Він спростовуєтьсякритеріями воднихоб`єктів,зазначеними пп.3частини 1статті 5Водного кодексуУкраїни вредакції станомна 01.12.2001,адже воренду переданане притокарічки загальнодержавногозначення,iне водосховище,що знаходяться використовуються на території більш як однієї області, а водний об`єкт місцевого значення.
		Також, поза увагою прокурора залишилась та обставина, що передача в оренду об`єкту водного фонду, визначеного в пункті 1.1. оскаржуваного договору оренди, погоджена з державною установою Вінницьке обласне виробниче управління по меліорації і водному господарству Облводгосп, засновником якого є Державний Комітет України по водному господарству, про що свідчить гриф «Погоджено» на титульному аркуші оскаржуваного правочину.
		Крім того, договір було погоджено з Державним Управлінням екології та природних ресурсів у Вінницькій області, що вбачається з грифу «Погоджено» на титульному аркуші цього договору.
		Щодо доводу прокурора про відсутність документів, які свідчать про право користування землями водного фонду, в чому прокурор вбачає невідповідність договору оренди об`єкту водного фонду вимогам закону з посиланням на статтю 48 Цивільного кодексу УРСР, в позовній заяві взагалі не наведено порушень законодавчо передбаченої процедури передачі водного фонду в оренду, та не наведено норму законодавства, яка б ставила укладання договору оренди водного об`єкту в залежність від укладання договору оренди земельної ділянки під цим водним об`єктом або необхідності оформлення будь-якого речового права на земельну ділянку під цим водним об?єктом.
		Використання водних об`єктів на умовах оренди було дозволено із набуттям чинності Водного кодексу України, тобто з 20.07.1995 і лише з набуттям чинності змін до Водного кодексу України 01.07.2013, внесених Законом України «Про аквакультуру» від 18.09.2012 № 5293-VI, на законодавчому рівні було встановлено режим використання на умовах оренди водних об`єктів в комплексі з земельними ділянками водного фонду, тобто з цього часу комплексним об`єктом орендних правовідносин став водний об`єкт із земельною ділянкою водного фонду.
		Таким чином, в період з 20.07.1995 до 01.07.2013 передача водних об`єктів в оренду здійснювалася окремо від земельних ділянок та ніяк не пов`язувалася із нею.
		Прокурором не доведено, що на момент вчинення оспорюваного правочину стороною не були додержані вимоги, встановлені ст. 48 ЦК УРСР та ст. 203 ЦК України.
		Звернення прокурора до суду в інтересах Тульчинської міської ради обґрунтовано в позовній заяві використанням водного об`єкту відповідачем без внесення орендної плати за використання земельної ділянки під орендованим водним об`єктом до місцевого бюджету.
		Однак, враховуючи, що чинне на момент укладення договору законодавство не передбачало укладення договору оренди землі водного об`єкту або оформлення іншого речового права при укладенні договору оренди водного фонду, доводи про порушення прав, свобод та інтересів Тульчинської міської ради є абстрактними і не містять обґрунтування негативного впливу саме спірного договору оренди на її конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси та свідчать про незгоду позивача з перебуванням водного об`єкту в оренді, що не є тотожним порушенню права, свободи чи інтересу.
		Більше того, як свідчать матеріали позову (лист Тульчинської міської ради від 05.03.2021 № 006-07-756) прокурор вже звертався з позовом про розірвання договору оренди водного об`єкту з відповідачем ОСОБА_1 .
		Під час розгляду справи № 148/919/14-ц, ухвалою Тульчинського районного суду від 20.10.2014 визнано мирову угоду, також було питання оформлення документів для користування земельною ділянкою водного фонду під водним об`єктом.
		Враховуючи цю обставину, права та інтереси Тульчинської міської ради порушені не укладенням договору оренди водного об`єкту (його частини) місцевого значення від 01.12.2001, а невиконанням мирової угоди в справі № l48/919/14-ц в частині неоформлення документів користування земельною ділянкою водного фонду під орендованим водним об`єктом, про що зазначено в листі Тульчинської міської ради від 11.10.2021 № 006-02-3324.
		Тому питання, винесені прокурором в позов в цій справі, повинні вирішуватись в межах затвердженої судом мирової угоди в справі № 148/919/14-ц. При цьому не виконання мирової угоди є підставою для її примусового виконання, адже ухвала Тульчинського районного суду від 20.10.2014 в справі № 148/919/14-ц про її затвердження є виконавчим документом.
		Враховуючи, що оскаржуваний договір оренди водного об`єкту (його частини) місцевого значення укладений 01.12.2001, а прокурор звернувся до суду з позовною заявою тільки 22.03.2022, беручи до уваги обізнаність прокурора і Тульчинської міської ради щодо укладання оскаржуваного договору в 2014 році, під час розгляду судом справи №148/919/14-ц, представник відповідача зазначає про сплив позовної давності за позовними вимогами про визнання недійсним договору і за похідною вимогою про вилучення водного об`єкту, та просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності (а.с. 102-109 т.1). 
		Також, представником відповідача ОСОБА_7 , окремо подана заява про застосування строку позовної давності (а.с. 122-124 т.1)
		Керівником окружної прокуратури подано відповідь на відзив представника відповідача ОСОБА_1  адвоката Огородника В.В. та відповідь на відзив представника відповідача Вінницької обласної ради Сеніва А.М., відповідно до якого, позивач вважає відзиви необгрунтованими, немотивованим та таким, що не підлягає задоволенню та просить їх відхилити.
		Представником відповідача Вінницької обласної ради подано відзив на заяву прокурора про зміну предмету позову, який мотивовано тим, що відповідно до правових позицій Вищого господарського суду України від 21.06.2016 справа № 910/2074314; від 01.06.2017 справа № 910/13094/15 та враховуючи критерії водних об`єктів, зазначених в п.п. 3 ч. 1 ст. 5 Водного кодексу України в редакції станом на 01.12.2001  переданий ОСОБА_1 за договором оренди на підставі рішення № 485 є водним об`єктом місцевого значення, договір погоджено з усіма відповідними установами, а рішення Вінницької обласної ради законним. Знову ж таки, окремо зазначено, щодо спливу строку позовної давності, оскільки рішення приймалось 12.10.2001, а з позовом до суду прокурор звернувся 22.03.2022, тому повторно просить застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволені позову, про що подано окремо заяву.
		Прокурором подановідповідь навідзив представникаВінницької обласноїради,відповідно доякого,прокурор вважає,що до даних спірних правовідносин не може застосовуватись положення щодо загальної позовної давності тривалістю у три роки, оскільки відповідно до Роз`яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з визнанням угод не дійсними» чітко зазначено, що недійсні угоди, як правило, не породжують для сторін прав та обов`язків, тому до вимог про визнання недійсними таких угод строки позовної давності не застосовуються.
		Однак, до вимог про визнання недійсними угод, які можуть бути визнані такими лише за позовами осіб, зазначених у статтях 56 і 57 Цивільного кодексу, діють загальні правила щодо строку позовної давності, оскільки спеціальних правил стосовно цих випадків законодавство не передбачає.
		Враховуючи що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу УРСР від 18 липня 1963 року, тому строки позовної давності у даному випадку не застосовуються.
		Окрім того, однією із вимог позовної заяви являється вилучення з користування ОСОБА_1 та повернення водного об`єкту, а також земельної ділянки під водним об`єктом територіальній громаді в особі Тульчинської міської ради, де вимогу про повернення земельної ділянки водного фонду слід розглядати, як негаторний позов, на який не розповсюджується строк позовної давності (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 372/1684/14-ц від 07.04.2020) (а.с.129-131, 137-141 т.1).
		Представником відповідача Вінницької обласної ради подано заперечення на відповідь на відзив прокурора, яке мотивоване тим, що посилання останнього на невиконання умов договору відповідачем ОСОБА_1 не може бути підставою для визнання договору недійсним, а наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватись судом на момент його укладення. Також, наполягаючи в позовній заяві, що орендодавцем водного об`єкту, який є предметом оскаржуваного договору оренди, може бути лише Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації, прокурор звертається з позовом до суду в інтересах органу місцевого самоврядування Тульчинської міської ради, прав та законі інтереси якої, як вбачається з позову, не порушені.
		Крім того, посилання прокурора для незастосування позовної давності на п.3.3. роз`яснень Вищого арбітражного суду України « Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з визнанням угод недійсними» від 12.03.1999 № 02-5/111, то дані роз`яснення втратили чинність на підставі Постанови Вищого господарського суду «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними від 29.05.2013 №11. А також відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до позовів про визнання запере чуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред`явлення якого виникло до 01.01.2004, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше. Згідно ст. 71 ЦК УРСР, загальний строк для захисту прав за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлювався в три роки. (а.с. 178-181).
		Представник позивача прокурор Діхтяр А.В. у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволені, з посиланням на мотиви зазначені в позовній заяві та в заяві про зміну предмету позову.
		Представники заінтересованої особи, у судовому засіданні позов прокурора підтримали та зазначили, що необхідно визнати договір оренди водного об`єкту не дійсним, оскільки відповідачем ОСОБА_1 порушуються умови договору.
		Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився причини неявки суду не повідомив.
		Представник відповідача ОСОБА_1  адвокат Огородник В.В., у судовому засідання заперечив, щодо задоволення позовних вимог, оскільки вони є необгрунованими з підстав викладених у відзиві, а також просив застосувати строки позовної давності, тому, що прокурору було відомо про рішення Вінницької обласної ради 2001 року та договір, яким надано в оренду ОСОБА_1 водний об`єкт, оскільки у 2014 році прокурор вже звертався з позовом до суду про розірвання цього договору. 
		Представник відповідача Вінницької обласної ради у судове засідання не з`явився, на адресу суду надіслав у письмовому вигляді вступне слово, в якому посилався на доводи викладені у відзивах, та просив у задоволені позову відмовити і застосувати строки позовної давності. 
		Представник Басейного управління водних ресурсів річки Південний Буг - Мислицька О.В., у судовому засіданні надала пояснення, що водний об`єкт Кинашівське водосховище загальною площею 93,9 га відноситься до об`єктів загальнодержавного значення, у 2001 році не працювала, як погоджувались договори оренди водних об`єктів обласним виробничим управлінням по меліорації і водному господарству «Облводгосп» їй не відомо.
		Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд приходить до наступних висновків.
		Відповідно до рішення Вінницької обласної ради 19 сесії 3 скликання № 303 від 19.01.2001, визначено порядок надання в користування водних об`єктів місцевого значення та затверджено зразок договору користування водних об`єктів місцевого значення на умовах оренди (а.с. 21-26).
		Згідно рішень Кинашівської сільської ради 16 сесії 3 скликання від 18.05.2001, ОСОБА_1 надано земельну ділянку, на якій знаходиться водоймище, в тимчасове користування (на умовах довгострокової оренди) для риборозведення за межами населеного пункту с. Кинашів загальною площею 93,9 га строком на 25 років та надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земель водного фонду загальною площею 93,9 га, і зобов`язано до 18.08.2001 погодити картографічні та інші матеріали (а.с. 42-43).
		Рішенням Вінницької обласної ради 23 сесії 3 скликання № 485 від 12.10.2001, надано фізичним та юридичним особам водні об`єкти місцевого значення в оренду умовах, викладених в проектах договорів оренди водних об`єктів місцевого значення за Переліком згідно з додатком доданим до рішення сесії (а.с. 30-39).
		На підставі зазначеного рішення між Вінницькою обласною Радою уповноважена особа орендодавця Кинашівська сільська рада з однієї сторони та ОСОБА_8 з іншої сторони, керуючись ст. 51 Водного кодексу України, укладено договір оренди водного об`єкта (його частини) місцевого значення, яки розташований на території Кинашівської сільської ради, Тульчинського району, Вінницької області за межами населеного пункту с. Кинашів площею 93,9 га і знаходиться на землях водного фонду. Водний об`єкт переданий в оренду в цілях риборозведення строком на 25 років. Зазначений договір Погоджено з Вінницьким обласним виробничим управлінням по меліорації і водному господарству «Облводгосп» (засновником якого є Державний Комітет України по водному господарству) (а.с.67-68).
		Згідно інформації Басейного управління водних ресурсів річки Південний Буг №159/03 від 08.02.2022 до водних об`єктів загальнодержавного значення відносяться поверхневі води (озера, водосховища, річки канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків (п. 3 ст. 5 Водного кодексу України), водний об`єкт площею 93,9 га, а саме Кинашівське водосховище, розташоване на р. Сільниця, правій притоці річки Південий Буг та враховуючи, що остання протікає території семи областей і відноситься до річок загальнодержавного значення, то вказаний водний об`єкт відноситься до водних об`єктів загальнодержавного значення (а.с.54).
		Вінницька обласна державна адміністрація 24.01.2022 листом за вих. № 01.01-67/465 повідомила Тульчинську окружну прокуратуру, про те що нею не приймались рішення по водному об`єкту площею 93,9 га, за мешами населеного пункту с. Кинашів Тульчинського району Вінницької області та земельній ділянці на якій він розташований (а.с.55).
		Відповідно до інформації Сектору у Вінницькій області Держводагенстава за вих. №02-552208 від 21.12.2021, територіальний орган розпочав видачу дозволів на спеціальне водокористуванні з 04.06.2017, до них не надходили на погодження матеріали договору оренди водного об`єкта площею 93,9 га розташованого за межами с. Кинашів Тульчинського району, не розроблявся і не затверджувався режим експлуатації (а.с. 56).
		Листом від 02.04.2021 Тульчинська міська рада інформує окружну прокуратуру, про необхідність вжиття заходів представницького характеру в інтересах Тульчинської міської ради, щодо розірвання договору оренди водного об`єкту укладено з ОСОБА_1 , оскільки останнім не виконуються вимоги мирової угоди та порушуються вимоги чинного законодавства (а.с. 57).
		Згідно інформації Тульчинської міської ради за вих. № 06-02-3324 від 11.10.2021 заборгованість по орендній платі водного, який розташований на території Тульчинської територіальної громади, за межами населеного пункту с. Кинашів площею 93,9 га, який орендує ОСОБА_1 відсутня. Умови мирової угоди, затвердженої ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області у справі № 148/919/14-ц від 20.10.2014 виконуються, однак не в повному обсязі. Документи, що свідчать про право на користування земельною ділянкою водного фонду відсутні (а.с.60-61).
		Тульчинською окружною прокуратурою 16.01.2022 за вих. № 02.55-381вих-22, повідомлено Тульчинську міську раду, про те що договір водного об`єкту від 01.12.2001 укладений між орендодавцем Вінницькою обласною радою, уповноваженою особою Кинашівською сільською радою з однієї сторони та орендарем ОСОБА_1 з іншої сторони, який розташований на території Кинашівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області за межами населеного пункту с. Кинашів площею 93,9 га, укладеним з порушенням вимог водного та земельного законодавства, та про те, що прокуратура має намір звернутись до суду з позовною заявою в інтересах Тульчинської міської ради, з врахуванням викладеного, зазначає, що у разі не вжиття заходів самостійно повідомити прокуратуру (а.с.69-70).
		Відповідь 22.02.2022 за вих. № 06-02-680, на лист керівника Тульчинської окружної прокуратури, про те, що Тульчинська міська рада у зв`язку з обмеженим фінансуванням видатків бюджету Тульчинської територіальної громади у 2022 році на витрати по сплаті судового збору за зверненням міської ради до суду, відсутня можливість самостійно здійснити захист інтересів Тульчинської міської ради шляхом подання позову та просить це зробити окружну прокуратуру (а.с. 71).
		Згідно копії угоди Тульчинська міська рада та ФОП ОСОБА_8 .З, 11.02.2022 уклали угоду про соціально-економічне та культурне партнерство у 2022 році, на суму 35 тис. грн., які останній згідно копії квитанції № 156 від 16.02.2022 сплатив (а.с. 91-92, 94).
		Ухвалою Тульчинського районного суду від 20.10.2014, затверджено мирову угоду між позивачем прокуратурою Тульчинського району Вінницької області, що виступає в інтересах Кинашівської сільської ради Тульчинського району і відповідачем ОСОБА_1 цивільній справі № 148/919/14-ц, про розірвання договору оренди водного об`єкта місцевого значення (а.с. 27-28).
		Спірні правовідносини сторін врегульовані положеннямиЦивільного кодексу України,Земельного Кодексу України,Водного кодексу України,Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", в редакціях, що були чинними на час прийняття спірного рішення та укладання спірного договору.
		У відповідності з положеннямист. 1 Водного кодексу України(в редакції, що діяла на момент укладення спірних договорів), в якій наведені визначення основних термінів цьогоКодексу, водосховище - штучна водойма місткістю більше 1 млн. кубічних метрів, збудована для створення запасу води та регулювання її стоку. Водойма визначена як безстічний або із сповільненим стоком поверхневий водний об`єкт. Водним об`єктом є природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).
		Усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море (ст. 3 Водного кодексу України).
		В силуст. 5 Водного кодексу Українидо водних об`єктів загальнодержавного значення належать: 1) внутрішні морські води та територіальне море; 2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; 3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; 4) водні об`єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних. До водних об`єктів місцевого значення належать: 1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об`єктів загальнодержавного значення; 2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.
		Розпорядження водними об`єктами місцевого значення згідно п. 2 ч. 1ст. 8 Водного кодексу Українивіднесено до відання Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських Рад у галузі регулювання водних відносин на їх території.
		Статтею 51 Водного кодексу Українипередбачено, що у користування на умовах орендиводні об`єкти (їх частини) місцевого значеннята ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях.Орендодавцями водних об`єктів (їх частин) місцевого значення є Верховна Рада Автономної Республіки Крим і обласні Ради. 
		Орендодавцямиводнихоб`єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.
		Правоводокористуваннянаумовахорендиоформляється договором, погодженим з державними органами охоронинавколишнього природного середовища та водного господарства.
		Користуванняводнимиоб`єктами(їхчастинами)наумовах оренди здійснюється відповідно до вимогводногозаконодавстваі регулюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України.
		Наказом Державного комітету України по водному господарству № 41 від 03.06.1997, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.01.1998 за № 2/2442, визначено перелік водних об`єктів місцевого значення по Україні, згідно якого на території Вінницької області такі об`єкти відсутні.
		Крім того, згідно інформації Басейного управління водних ресурсів річки Південний Буг № 159/03 від 08.02.2022 до водних об`єктів загальнодержавного значення відносяться поверхневі води (озера, водосховища, річки канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків (п.3 ст. 5 Водного кодексу України), водний об`єкт площею 93,9 га, а саме Кинашівське водосховище, розташоване на р. Сільниця, правій притоці річки Південний Буг та враховуючи, що остання протікає території семи областей і відноситься до річок загальнодержавного значення, то вказаний водний об`єкт відноситься до водних об`єктів загальнодержавного значення (а.с. 54), що також підтверджено роз`ясненнями у судовому засіданні представником Басейного управління водних ресурсів річки Південний Буг - Мислицькою О.В.
		Разом з тим, за наслідками дослідження договору оренди водного об`єкта (його частини) місцевого значення, який розташований на території Кинашівської сільської ради, Тульчинського району, Вінницької області за межами населеного пункту с. Кинашів площею 93,9 га від 01.12.2001, який є предметом оспорювання, вказаний договір Погоджено з Вінницьким обласним виробничим управлінням по меліорації і водному господарству «Облводгосп» (засновником якого є Державний Комітет України по водному господарству).
		Отже, суд приходить до висновку, що Вінницька обласна рада не мала право укладати договори оренди водних об`єктів загальнодержавного значення.
		Відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей.
		Відповідно до ст. 153 Цивільного кодексу УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнанні такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
		Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Стаття 203 Цивільного кодексу Українимістить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 вказаного Кодексувизначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 
		В свою чергу недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексує підставою недійсності правочину (ч. 1ст. 215 ЦК України).
		Таким чином, суд приходить до висновку, що спірний договір при укладені не відповідав вимогам ст. 51 Водного кодексу України, оскільки орендодавцямиводнихоб`єктів загальнодержавного значення на час вчинення правочину були Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.
		Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбаченост. 23 ЗУ «Про прокуратуру»таст. 56 ЦПК України.
		Так, відповідно до приписів ч. 3 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру»прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави уразі порушення або загрози порушення інтересів держави,якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень,д о компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
		Частинами 3,4 ст.56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами,а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		Конструктивний аналіз норми ч. 3ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру"дозволяє стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1)якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
		Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
		Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
		Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченомуст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
		Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченогост. 23 ЗУ «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
		Такий правовий висновок викладений у пунктах 76-81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року №912/2385/18.
		Надаючи оцінку наявності достатніх підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Тульчинської міської ради в даному спорі, суд виходить із того, що за змістом ст.51 Водного кодексу України(в редакціях, що були чинними на час прийняття спірного рішення та укладання спірного договору передбачено, що орендодавцямиводнихоб`єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.
		Також, згідно ч. 4ст. 51 ВК України,водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.
		Частиною 5ст. 122 ЗК Україниунормовано, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
		Отже, органом, уповноваженим розпоряджатися водними об`єктами загальнодержавного значення на території Вінницької області, є Вінницька обласна державна адміністрація, яка як компетентний суб`єкт наділена правом здійснювати захист інтересів держави у згаданих орендних відносинах.
		Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, про відсутність достатніх підстав для звернення прокурора до суду в інтересах саме Тульчинської міської ради.
		Представником відповідача Вінницької обласної ради у відзивах та окремо поданих заявах заявлено про пропуск позовної давності.
		Відповідно до положень статей256,257 Цивільного кодексу УкраїниУкраїни, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		За частиною 1статті 261 Цивільного кодексу УкраїниУкраїни перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Згідно зістаттею 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 (справа №487/10128/14-ц, провадження №14-473 цс 18) зауважила, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, то за загальним правилом позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		З досліджених доказів вбачається, що рішення Вінницької обласної ради та договір укладались, ще в 2001 році.
		Також, відповідно до ухвали Тульчинського районного суду від 20.10.2014, затверджено мирову угоду між позивачем прокуратурою Тульчинського району Вінницької області, що виступає в інтересах Кинашівської сільської ради Тульчинського району і відповідачем ОСОБА_1 цивільній справі № 148/919/14-ц про розірвання договору оренди водного об`єкта місцевого значення, яка міститься в матеріалах справи, тобто фактично прокурору на час звернення до Тульчинського районного суду у 2014 році вже було відомо про рішення Вінницької обласної ради 23 сесії 3 скликання № 485 від 12.10.2001 та про укладання спірного договору оренди водного об`єкту загальною площею 93,9 га, та надання земельної ділянки в тимчасове користування для риборозведення, на якій знаходиться водоймище, строком на 25 років згідно рішення Кинашівської сільської ради 16 сесії 3 скликання від 18.05.2001.
		Прокурор у відповіді на відзив посилається на те, що однією із позовних вимог вилучення з користування ОСОБА_1 та повернення водного об`єкту, а також земельної ділянки під водним об`єктом територіальній громаді в особі Тульчинської міської ради, де вимогу про повернення земельної ділянки водного фонду слід розглядати, як негаторний позов, а тому строк позовної давності не застосовується.
		Однак, прокурором при зверненні до суду та під час розгляду справи, не надано доказів того, що передача в оренду водного об`єкту у 2001 році є переходом права до відповідача володіння земельною ділянкою під водним об`єктом.
		З врахуванням зазначених обставин, а також, того, що прокурор у 2014 році звертався з позовом до суду про розірвання оспорюваного договору, то про орендні правовідносини, які є предметом оспорювання прокурору було відомо з 2014 року.
		Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову у повному обсязі.
		Оскільки в задоволенні позову відмовлено, тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем, не відшкодовуються. 
		Керуючись ст. 12, 13, 56, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст. 1, 5, 8, 51 ВК України, ст. 48153 ЦК УРСР, ст. 203, 215, 256, 257, 261, 267, 638 ЦК України, ч. 5 ст. 122 ЗК України, ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», суд, -
		 
		У Х В А Л И В :
		У задоволені позову керівника Тульчинської окружної прокуратури, в інтересах Держави в особі Тульчинської міської ради, до Вінницької обласної ради та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення 23 сесії Вінницької обласної ради 3 скликання № 48 від 12.10.2001 в частині надання в оренду водного об`єкту місцевого значення ОСОБА_1 , визнання недійсним договору оренди водного об`єкту, вилучення, та його повернення, а також земельної ділянки під водним об`єктом територіальній громаді в особі Тульчинської міської ради  відмовити.
		Судові витрати залишити за позивачем.
		Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Повний текст рішення буде складено 05.05.2023.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...