Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 573/1020/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 10.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 11.05.2023.
Дата набрання законної сили: 15.03.2023
Номер судового провадження: 61-587ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Ухвала 
		 
		15 березня 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 573/1020/22
		провадження № 61-587св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач), 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: Білопільський міський голова Зарко Юрій Васильович, Білопільська міська рада, Комунальне підприємство Білопільської міської ради «Куянівське торгово-комунальне підприємство», 
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Білопільського міського голови Зарка Юрія Васильовича на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 05 жовтня 2022 року у складі судді Замченко А. О. та постанову Сумського апеляційного суду від 29 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Кононенко О. Ю., Ткачук С. С.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Зміст вимог позовної заяви 
		 
		У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Білопільського міського голови Зарка Ю. В., Білопільської міської ради, Комунального підприємства Білопільської міської ради «Куянівське торгово-комунальне підприємство» (далі - КП «КТКП») про визнання незаконним і скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		 
		Свої вимоги обґрунтовував тим, що 31 грудня 2020 року між ним та Куянівською сільською радою в особі голови комісії з реорганізації - Білопільським міським головою Зарком Ю. В. укладено контракт, за яким його призначено на посаду директора КП «КТКП». 
		 
		Розпорядженням Білопільського міського голови Зарка Ю. В. від 09 серпня 2022 року його звільнено з посади директора за пунктом 5 статті 41 КЗпП України.
		 
		Вважав таке звільнення незаконним з огляду на те, що для звільнення з підстав, визначених пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, необхідно наявність таких обставин: працівник є посадовою особою товариства; наявність рішення вищого органу управління товариства про припинення повноважень, що в свою чергу і є підставою для розірвання з ним трудових відносин. 
		 
		Водночас, КП «КТКП» є унітарним комунальним підприємством, а не господарським товариством, не має виконавчого органу, а його діяльність регламентується нормами корпоративного права. Посада директора комунального підприємства не відноситься до кола суб`єктів трудових правовідносин, до яких може застосуватися додаткова підстава звільнення, передбачена пунктом 5 статті 41 КЗпП України. 
		 
		Вказував також на те, що в розпорядженні не зазначена частина статті 41 КЗпП України, за якою його було звільнено та не наведено мотивів його звільнення.
		 
		У зв`язку з наведеним просив:
		 
		визнати незаконним і скасувати розпорядження Білопільського міського голови Зарка Ю. В. від 09 серпня 2022 року № 39-К «Про звільнення 
		ОСОБА_1 з посади директора КП «КТКП»,
		 
		поновити його на посаді директора цього комунального підприємства, 
		 
		стягнути з КП «КТКП» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 серпня 2022 року до поновлення на роботі.
		 
		Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій
		 
		Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 05 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 29 грудня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
		 
		Визнано незаконним і скасовано розпорядження Білопільського міського голови Зарка Ю. В. від 09 серпня 2022 року № 39-К «Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Комунального підприємства Білопільської міської ради «Куянівське торгово-комунальне підприємство».
		 
		Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора КП «КТКП» із 10 серпня 
		2022 року.
		 
		Стягнуто з КП «КТКП» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період із 10 серпня до 05 жовтня 2022 року включно у розмірі сумі 28 692,63 грн без утримання податків та інших обов`язкових платежів.
		 
		Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць у сумі 15 231,89 грн 89 допущено до негайного виконання.
		 
		Стягнуто з Білопільської міської ради на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн.
		Стягнуто з Білопільської міської ради на користь держави 1 984,80 грн судового збору.
		 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, зазначив, що КП «КТКП» не є господарським товариством та в складі своєї діяльності не керується законодавством про господарські товариства, а тому трудовий договір із позивачем не може бути припиненим з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої стаииі 41 КЗпП України.
		 
		Аргументи учасників 
		 
		У січні 2023 року до Верховного Суду від Білопільського міського голови Зарка Ю. В. надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення і постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		 
		У касаційній скарзі Зарко Ю. В. зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині визначення кола осіб, які можуть бути звільнені за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, не ґрунтується на законі і правових висновках Верховного Суду. У трудовому спорі, в якому колишній директор комунального підприємства оспорює правомірність свого звільнення, належним відповідачем є власник цього підприємства, тобто у цьому випадку, це Білопільська міська рада, а не міський голова. Суди попередніх інстанцій застосували нерелевантні висновки Верховного Суду при розгляді цієї справи.
		 
		У лютому 2023 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому він вказує, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки звільнення відбулося з порушенням трудового законодавства. Посада директора комунального підприємства не відноситься до посад публічної служби, а тому висновки, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається Зарко Ю. В. у касаційній скарзі, не можуть бути враховані при розгляді справи № 573/1020/22.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі і витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Межі та підстави касаційного перегляду
		 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		 
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		 
		Доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 серпня 2020 року у справі № 186/294/16-а, від 14 вересня 2021 року у справі № 490/4465/18, судове рішення ухвалено з порушенням пункту 6 частини першої статті 411 ЦПК України.
		 
		Фактичні обставини справи
		 
		Суди встановили, що 31 грудня 2020 року між Куянівською сільською радою в особі Голови комісії з реорганізації - Білопільського міського голови Зарка Ю. В. і ОСОБА_1 укладено контракт, згідно з яким останнього призначено на посаду директора КП БМР «КТКП» строком до 31 грудня 2023 року (а. с. 9-10).
		 
		Розпорядженням Білопільського міського голови Зарка Ю. В. від 09 серпня 2022 року № 39-К ОСОБА_1 звільнено 09 серпня 2022 року з посади директора КП «КТКП» на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП України. Розірвано контракт, укладений з позивачем 31 грудня 2020 року. Підставою зазначено відсутність довіри та взаємного порозуміння в умовах воєнного стану 
		(а. с. 18).
		 
		Згідно з довідкою Куянівського ТКП від 01 липня 2022 року розмір середньої заробітної плати позивача за 1 місяць становить 15 231,89 грн, а за 1 день - 708,46 грн (а. с. 19). 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з таких мотивів.
		 
		Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частина шоста статті 43 Конституції України).
		 
		Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		 
		Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		 
		Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 КЗпП.
		 
		Крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках припинення повноважень посадових осіб (пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП).
		 
		Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень (частина третя статті 99 ЦК України).
		 
		Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
		 
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		 
		У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 766/23789/19 (провадження № 61-3796сво21) зазначено, що «підставою для розірвання договору згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України є рішення власника в особі його вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників. Системний аналіз положень пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України та частини третьої статті 99 ЦК України дає підстави для висновку, що припинення повноважень члена виконавчого органу може відбутися у будь-який час та з будь-яких підстав. При цьому припинення повноважень члена виконавчого органу гарантується нормами цивільного права для припинення або запобіганню негативного впливу на управлінську діяльність товариства. Необхідність таких правил обумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17, провадження № 14-1цс19, від 04 лютого 2020 року у справі № 915/540/16, провадження № 12-100гс19)». 
		 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2018 року у справі № 760/9269/15-ц (провадження № 61-151св17) зазначено:
		«Частину першу статті 41 КЗпП України було доповнено пунктом 5 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» від 13 травня 2014 року № 1255-УІІ, яким визначено, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.
		Зазначений Закон набрав чинності 01 червня 2014 року. Метою його прийняття було покращення інвестиційного клімату шляхом надання інвесторам (власникам) господарських товариств права звільняти посадових осіб (керівників, членів виконавчих органів) без зазначення причин, а також узгодження в цьому контексті норм трудового та господарського законодавства.
		Отже, пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України поширюється на посадових осіб господарських товариств, які є спеціальними суб`єктами, щодо яких може бути застосована вказана норма.
		Враховуючи, що  ОСОБА_3 працювала на посаді головного бухгалтера РС СКП «Київський крематорій», правильним є висновок судів попередніх інстанцій про незаконність її звільнення на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, оскільки вказана норма права стосується посадових осіб господарських товариств, яким не є РС СКП «Київський крематорій», а позивач не є спеціальним суб`єктом, щодо якого може бути застосована зазначена правова норма».
		 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі № 802/2081/18-а (провадження № К/9901/12487/19) зазначено: 
		«позивача, як заступника голови Оратівської РДА, звільнено із займаної посади через закінчення строку повноважень Голови адміністрації.
		Норму щодо підстави для розірвання трудового договору - припинення повноважень посадових осіб (пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП) запроваджено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» від 13 травня 2014 року № 1255-VII з 1 червня 2014 року з метою покращення умов для здійснення інвестиційної діяльності.
		На переконання суду касаційної інстанції, у розумінні вказаної норми звільнення у відповідності до пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП застосовується до посадових осіб господарських товариств, яким Оратівська РДА не являється.
		Своєю чергою, позивач у розумінні вказаної норми права не є спеціальним суб`єктом, щодо якого може бути застосована така норма та врахована при прийнятті рішення щодо виплати вихідної допомоги при звільненні відповідно до статті 44 КЗпП.
		З огляду на вказане колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що написання позивачем заяви про припинення повноважень як посадової особи зумовлено настанням юридичного факту - звільненням з посади голови державної адміністрації та призначенням на посаду нового голови, наслідком чого є, зокрема, звільнення заступника голови з займаної посади. Отже, у даному випадку не відбувається припинення трудового договору на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України. Відтак, поширення на спірні правовідносини приписів статті КЗпП є безпідставним».
		 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року у справі №600/643/21-а (адміністративне провадження № К/990/24706/22) зазначено: 
		«26. Пунктом 10 частини четвертої статті 42 Закону № 280/97-ВР унормовано, сільський, селищний, міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України "Про культуру".
		27. Частиною третьою статті 7 Закону № 2493-ІІІ встановлено, що на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
		28. Згідно з частиною 1 статті 20 Закону № 2493-ІІІ крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).
		29. На підставі вказаного, загальні підстави для припинення служби в органах місцевого самоврядування визначені КЗпП України, в той час як положення Закону № 2493-III визначають спеціальні підстави.
		30. При цьому, пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України визначені додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов. Зокрема, нею передбачено, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.
		31. В той же час необхідно звернути увагу, що правову норму стосовно підстави для розірвання трудового договору - припинення повноважень посадових осіб (пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП) запроваджено Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" від 13 травня 2014 року № 1255-VII (далі - Закон № 1255-VII) з 1 червня 2014 року з метою покращення умов для здійснення інвестиційної діяльності.
		32. Ключовою новелою цього Закону є внесення змін до КЗпП України, а саме: доповнення частини першої пунктом 5 статті 41 КЗпП України новою підставою звільнення - припинення повноважень посадових осіб. Як вказано авторами в Пояснювальній записці до відповідного урядового законопроекту, проект розроблено на виконання Національного плану дій щодо впровадження Програми економічних реформ.
		33. Пунктом 3 частини І Закону № 1255-VII одночасно частину третю статті 99 Цивільного кодексу України викладено в наступній редакції: "3. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень". У такий спосіб інвесторам господарських товариств було надане право на свій розсуд (без пошуку причин) звільняти посадових осіб товариства, встановлюючи таким чином повний контроль над ним.
		34. Беручи до уваги, що Закон № 1255-VII був прийнятий з метою захисту прав інвесторів, можна підсумувати, що дія норми пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України розповсюджується на посадових осіб юридичної особи - виконавчого органу товариства, членів наглядової ради акціонерного товариства та загалом посадових осіб будь-якого господарського товариства, а також інших осіб, наділених організаційно-розпорядчими чи адміністративно-функціями.
		35. Діючи послідовно, законодавець для такого випадку передбачив додаткову підставу для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу- пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України - припинення повноважень посадових осіб.
		36. Далі, з метою забезпечення балансу інтересів сторін трудового договору, для посадових осіб, яких звільняють з наведених підстав, запроваджені додаткові соціальні гарантії - зміни до статті 44 КЗпП України, що передбачають виплату вихідної допомоги у розмірі не менше, ніж шестимісячний середній заробіток.
		37. Враховуючи те, що ОСОБА_1 працював на посаді директора Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, висновки судів попередніх інстанцій про законність його звільнення на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України є помилковим, оскільки вказана норма права стосується посадових осіб господарських товариств, яким Чернівецька міська рада не являється.
		38. Своєю чергою, позивач не є спеціальним суб`єктом, щодо якого може бути застосована така норма.
		39. Верховним Судом вже сформовано правову позицію з приводу застосування у подібних правовідносинах пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, який викладено, зокрема, у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 802/2081/18-а, від 16 січня 2018 року у справі № 760/9269/15-ц, відповідно до якої звільнення у відповідності до пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України застосовується до спеціальних суб`єктів - посадових осіб господарських товариств».
		 
		У справі, що переглядається:
		 
		предметом позову, який задоволений судами попередніх інстанцій, у справі, що переглядається, є визнання незаконним і скасування розпорядження Білопільського міського голови Зарка Ю. В. від 09 серпня 2022 року № 39-К про звільнення ОСОБА_1 з посади директора КП Білопільської міської ради «Куянівське торгово-комунальне підприємство» на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП України, поновлення його на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу;
		 
		задовольняючи позов, суди зазначили, що КП Білопільської міської ради «Куянівське торгово-комунальне підприємство» не є господарським товариством та в складі своєї діяльності не керується законодавством про господарські товариства, а тому трудовий договір із позивачем не може бути припиненим з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України;
		 
		одним із доводів касаційної скарги Білопільського міського голови Зарка Ю. В. є те, що посада, яку обіймав позивач - директор комунального підприємства, відноситься до кола суб`єктів трудових правовідносин, до яких може застосуватися додаткова підстава звільнення, передбачена пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України;
		 
		колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 працював на посаді директора КП Білопільської міської ради «Куянівське торгово-комунальне підприємство», тому його звільнення на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України є помилковим, оскільки вказана норма права стосується посадових осіб господарських товариств, яким КП Білопільської міської ради «Куянівське торгово-комунальне підприємство» не є. Позивач ОСОБА_1 не є спеціальним суб`єктом, щодо якого може бути застосована пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
		 
		За таких обставин суди зробили правильний висновок про задоволення позову.
		 
		Разом із тим:
		 
		(1) у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року у справі №815/3200/16 (адміністративне провадження №К/9901/19991/18) зазначено: 
		«23. Предметом адміністративного спору стало розпорядження Голови районної державної адміністрації Тітарчука М.І. «Про припинення повноважень ОСОБА_1 » від 29 червня 2016 року №99/к-2016, який перебував на посаді першого заступника голови Білгород-Дністровської районної державної адміністрації.
		24. Частиною третьою статті 118 Конституції України передбачено, що склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій.
		25. Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 24 грудня 1997 року №8-зп за змістом термін "формують" охоплює такі дії голови місцевої державної адміністрації, як призначення складу місцевих державних адміністрацій.
		26. Оскільки місцеві державні адміністрації входять до системи органів виконавчої влади, то повноваження, організація, порядок діяльності місцевих державних адміністрацій згідно з пунктом 12 частини першої статті 92, а також частиною другою статті 120 Конституції України визначаються виключно Конституцією і законами України.
		27. Відповідно до частини третьої статті 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» призначають на посади та звільняють з посад своїх заступників, керівників структурних підрозділів відповідно до статей 10 та 11 цього Закону.
		28. Так, приписами статті 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначається правовий статус перших заступників голів місцевих державних адміністрацій, зокрема:
		- перший заступник та заступники голів місцевих державних адміністрацій виконують обов`язки, визначені головами відповідних державних адміністрацій, і несуть персональну відповідальність за стан справ на дорученій їм ділянці роботи;
		- перший заступник та заступники голови обласної, районної державної адміністрації призначаються на посаду головою відповідно обласної, районної державної адміністрації за погодженням з Кабінетом Міністрів України;
		- перші заступники та заступники голів місцевих державних адміністрацій заявляють про припинення своїх повноважень новопризначеним головам місцевих державних адміністрацій у день їх призначення.
		29. Водночас, пунктом 9-1 частини другої статті 3 Закону України «Про державну службу» визначено, що дія цього закону не поширюється на голів місцевих державних адміністрацій, їх перших заступників та заступників.
		30. Верховний Суд зазначає, що посада першого заступника голови райдержадміністрації, втім, як і голови райдержадміністрації, є публічною посадою і, як наслідок, має свої особливості щодо правового регулювання, ураховуючи не розповсюдження на неї положення Закону України «Про державну службу».
		31. Тому, доводи скаржника про те, що підставою для його звільнення за своїм змістом, може бути лише застосування до нього як до державного службовця категорії «Б», дисциплінарного стягнення, що може бути застосовано відповідно до процедури, визначеної Законом України «Про державну службу», є необґрунтованими.
		32. Частиною третьою статті 118 Конституції України та частинами першою, другою статті 8 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що місцеві державні адміністрації очолюють голови відповідних місцевих державних адміністрацій, які призначаються на посаду Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України на строк повноважень Президента України. Отже, посада голови районної державної адміністрації є строковою, повноваження голови нерозривно пов`язані зі строком повноважень Президента України, рішенням якого ці повноваження були надані (рішення Верховного Суду від 16 грудня 2019 року у справі №540/1668/19).
		33. Вказане відповідно у взаємозв`язку з положеннями статті 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», які передбачають, що перші заступники виконують обов`язки, визначені головами відповідних державних адміністрацій, несуть персональну відповідальність за стан справ на дорученій їм ділянці роботи, призначаються на посаду головою відповідної місцевої державної адміністрації, дає підстави для такого висновку. Припинення повноважень першого заступника голови місцевої державної адміністрації може бути реалізовано з власної ініціативи головою місцевої державної адміністрації, що його обрав на цю посаду.
		34. Отже, голова місцевої державної адміністрації, з урахуванням його повноважень, передбачених статтею 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» призначати на посаду першого заступника голови районної державної адміністрації, мав відповідне право припинити повноваження ОСОБА_1.
		35. Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що виходячи з аналізу норм КЗпП України та Закону України «Про місцеві державні адміністрації» повноваження перших заступників та заступників голів місцевих державних адміністрацій також можуть бути припинені головою відповідної місцевої державної адміністрації за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
		36. Вказана норма забезпечує можливість розірвання трудового договору без наведення підстав при припиненні повноважень посадових осіб.
		37. При цьому, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку, що припинення повноважень посадової особи є самостійною підставою для звільнення працівника й не пов`язане зі вчиненням дисциплінарного проступку».
		 
		(2) у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року у справі № 186/294/16-а (адміністративне провадження № К/9901/10359/19) зазначено:
		«26. Предметом розгляду цієї адміністративної справи є питання правомірності та законності дій відповідача щодо невиплати позивачу вихідної допомоги, яка передбачена статтею 44 КЗпП України (у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток) з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41 КЗпП України (припинення повноважень посадових осіб).
		27. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		28. За змістом частини першої статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) система місцевого самоврядування, з-поміж інших, включає виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.
		29. Відповідно до частини першої статті 11 Закону № 280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
		30. Згідно з частиною другою статті 11 Закону № 280/97-ВР виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
		31. Відповідно до частин першої, третьої статті 51 Закону № 280/97-ВР виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету. Виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб. Міська рада утворює у складі виконавчого комітету ради орган з питань містобудування та архітектури.
		32. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 07 червня 2006 року № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон № 2493-ІІІ) посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
		33. Згідно з частиною першою статті 3 цього Закону посадами в органах місцевого самоврядування є, зокрема, виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
		34. Відповідно до частини третьої статті 7 Закону № 2493-ІІІ на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
		35. Крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України (стаття 20 Закону № 2493-ІІІ).
		36. При цьому, слід зазначити, що враховуючи положення вказаних норм права суд першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивач, до звільнення, був посадовою особою місцевого самоврядування в розумінні статті 2, 3 Закону № 2493-ІІІ і його повноваження місцева рада припинила у зв`язку із рішенням сесії районної ради про припинення повноважень першого заступника міського голови виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області ОСОБА_1.
		37. Водночас, посада, на якій перебував позивач, передбачає обмеження щодо сумісництва і перебування на ній обмежено строком, не лише тим, на який обирається посадова особа та/або орган місцевого самоврядування, але й настанням інших обставин, з якими закон пов`язує припинення повноважень органу місцевого самоврядування та/або посадової особи місцевого самоврядування.
		38. Відтак, проходження служби в органах місцевого самоврядування має свої особливості, а засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування є предметом спеціального законодавчого регулювання.
		39. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій вірно зазначили, що до правовідносин, пов`язаних з проходженням служби в органах місцевого самоврядування можуть застосовуватися загальні положення трудового законодавства у частині, що не суперечить спеціальним нормам та/або в тій частині, де ці правовідносини спеціальним законодавством не врегульовано.
		40. Стаття 41 КЗпП України визначає додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.
		41. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках припинення повноважень посадових осіб.
		42. Відповідно до статті 44 КЗпП України, «…….. працівникові виплачується вихідна допомога …….. у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток».
		43. Так, як встановлено судами попередніх інстанцій, Першотравенською міською радою Дніпропетровської області на підставі норм статей 26, 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України прийнято рішення від 26 листопада 2015 року № 167-2/VII «Про припинення повноважень виконавчого комітету Першотравенської міської ради VI скликання та звільнення із займаних посад».
		44. До того ж, Розпорядженням міського голови від 26 листопада 2015 року № 283-ВК припинено повноваження ОСОБА_1 з 30 листопада 2015 року на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
		45. Отже, враховуючи викладене та те, що повноваження позивача припинено на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що припинення повноважень посадової особи місцевого самоврядування є підставою для виплати такій особі вихідної допомоги відповідно до статті 44 КЗпП України, а з урахування відсутності у відповідача жодних правових підстав щодо невиплати позивачу вихідної допомоги, бездіяльність відповідача щодо її не виплати є протиправною.
		46. Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, стосовно неможливості звільнення позивача з посади відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України і, як наслідок, неможливості застосування наслідків, передбачених статті 44 КЗпП України, суд касаційної інстанції вважає їх неприйнятними, оскільки питання правомірності звільнення позивача з посади у зв`язку з припиненням його повноважень згідно розпорядження голови Першотравенської міської ради № 74-ВК від 05 квітня 2019 року не є спірним у даній справі. На час вирішення спору означене вище розпорядження міського голови у встановленому порядку не скасовано, протиправним не визнано.
		47. До того ж слід зазначити, що вказана стаття 41 КЗпП України не містить жодних застережень стосовно можливості розповсюдження вимог цієї статті на посадових осіб місцевого самоврядування».
		 
		За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвалення рішення у справі, що переглядається, є неможливим без відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: від 30 січня 2020 року у справі №815/3200/16 (адміністративне провадження №К/9901/19991/18); від 06 серпня 2020 року у справі № 186/294/16-а (адміністративне провадження № К/9901/10359/19).
		 
		Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року). 
		 
		Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року).
		 
		Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (VYERENTSOV v. UKRAINE, № 20372/11, § 65, ЄСПЛ, від 11 квітня 2013 року; DEL RIO PRADA v. SPAIN, № 42750/09, § 93, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2013 року). 
		 
		Подібна невизначеність в судовій практиці щодо застосування пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України (без визначення кола суб`єктів, на яких поширюється додаткова підстава розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця) не може розглядатися в контексті динамічного розвитку судової практики і забезпечити розумну передбачуваність судових рішень. За таких обставин, також очевидна необхідність формування єдиної правозастосовчої практики стосовно щодо застосування пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП Українив частині визначення кола суб`єктів, на яких поширюється додаткова підстава розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, а тому справа містить виключну правову проблему і її вирішення необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		 
		Також, з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду): від 30 січня 2020 року у справі №815/3200/16 (адміністративне провадження №К/9901/19991/18); від 06 серпня 2020 року у справі № 186/294/16-а (адміністративне провадження № К/9901/10359/19) та зробити висновок про те, що:
		«додаткова підстава розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, передбачена пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України - припинення повноважень посадових осіб, поширюється на членів виконавчого органу господарських товариств. На посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування положення пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України не поширюються».
		 
		Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Передати справу № 573/1020/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. 
		 
		Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                   В. І. Крат
		 
		 
		Судді:                                                                             Н. О. Антоненко
		 
		 
		І. О. Дундар
		 
		 
		Є. В. Краснощоков
		 
		 
		М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...