Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/1513/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренди.
Надіслано для оприлюднення: 09.05.2023. Зареєстровано: 11.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 12.05.2023.
Дата набрання законної сили: 09.05.2023
Номер судового провадження: 644 Х

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 травня 2023 року                                  м. Харків                        Справа № 922/1513/22  
		 
		          Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча   суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя  Геза Т.Д.
		при секретарі  Стойка В.В.    
		за участю:
		позивача  - адвокат Євглевський В.О., посвідчення від 12.03.2011 року; 
		відповідача - адвокат Романченко О.М., посвідчення від 10.08.2008 року №1584; 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу представника    ФОП Фоменка Дмитра Володимировича - адвоката   Романченко О.М. (вх. №644Х/1-18)
		на рішення                       господарського суду Харківської                області від 16.03.2023 року у справі №922/1513/22,  ухвалене                       в приміщенні господарського суду Харківської                області (суддя                     Аюпова Р.М.),                      повний                         текст якого   складено                            27.03.2023 року 
		за первісним позовом   Фізичної особи-підприємця Погорєлової Тетяни Володимирівни,           м. Харків     до   Фізичної особи-підприємця Фоменка Дмитра Володимировича,  м. Харківпро та за зустрічним позовом до про розірвання договору ФОП Фоменка Дмитра Володимировича, м. Харків, ФОП Погорєлової Тетяни Володимирівни, м. Харків, стягнення заборгованості в розмірі 291 746, 64 грн
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Рішенням   господарського суду Харківської  області від 16.03.2023 року у справі №922/1513/22 у  задоволенні первісного позову відмовлено  повністю; у  задоволенні зустрічного позову відмовлено  частково; стягнуто  з Фізичної особи-підприємця Погорєлової Тетяни Володимирівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Фоменка Дмитра Володимировича ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 )        84 546,64 грн - заборгованості по сплаті орендної плати;  1 268, 20 грн - судового збору.
		Представник ФОП Фоменка Дмитра Володимировича - адвокат Романченко О.М. з           рішенням   господарського суду першої інстанції не погодився    та звернувся            до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення    господарського суду Харківської   області від 16.03.2023 року                у справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальних збитків та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю - стягнути із Фізичної особи-підприємця   Погорєлової Тетяни Володимирівни на користь Фізичної особи-підприємця Фоменка Дмитра Володимировича 207200,00 грн. - матеріальні збитки, заподіяні майну; в   іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 16.03.2023 року  у справі № 922/1513/22 залишити без змін.  
		Апелянт в обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.
		Висновки суду першої інстанції про те, що наданий до матеріалів справи звіт про оцінку матеріального збитку від 06.09.2022 року  не можна вважати належним та допустимим доказом визначення вартості усунення конкретних недоліків, для приведення предмета оренди у відповідний стан на момент передачі в оренду та можливості використання приміщення за цільовим призначенням є необгрунтованими. 
		З  огляду на стан приміщення на теперішній час, наявність будівельного сміття, складеного у мішки, які знаходяться посеред приміщення, характер пошкоджень (демонтаж декоративного облицювання стін (шпалер та дзеркального покриття), демонтаж частини перегородок тощо, з урахуванням встановленої судом обставини, шо приміщення були передані орендарю у належному стані придатному для використання, очевидним та доведеним матеріалами справи є висновок про те, що саме діями ФОП Погорєлової Т.В. як орендаря, яка розпочала ремонтні роботи у приміщенні, внаслідок їх припинення та, відповідно, незавершення, власнику приміщення були завдані збитки, адже станом на  теперішній           час приміщення для відновлення можливості їх цільового використання потребують проведення ремонтно-відновлювальних робіт, вартість яких згідно звіту від 06.09.2022 року  становить 207000,00 грн., які мають бути стягнуті із ФОП Погорєлової Т.В. у судовому порядку.
		Можливість дострокового розірвання договору оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022 року  пов`язується із фактом складення орендарем та направленням на адресу орендодавця акту приймання-передачі (повернення) з оренди, в якому має бути зазначено технічний стан об`єкта оренди, вчинення орендарем інших дій, зокрема, звільнення об`єкту оренди та повернення ключів орендодавцю.
		Датою розірвання договору оренди № 2- 2001/2022 від 20.01.2022 року  є не 30 серпня 2022 року, як зазначено в оскаржуваному рішенні, а  21 лютого 2023 року - дата, з якої приміщення були повернуті власнику відповідно до підписаного сторонами акту приймання-передачі.
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи         між суддями від 05.04.2023 року,          суддею - доповідачем у справі            визначено суддю          Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча         суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Геза Т.Д.            
		  Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022          від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Указами  Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року,  №58/2023 від 06.02.2023 року,  відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19  лютого    2023 року строком на 90 діб.
		Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 "Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану" встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.  
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 року відкрито  апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника    ФОП Фоменка Дмитра Володимировича - адвоката   Романченко О.М.  на рішення    господарського суду Харківської   області від 16.03.2023   року у справі; учасникам справи    встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України,                            з доказами надсилання його апелянту; запропоновано учасникам справи     свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua та телекомунікаційної мережі "Електронний суд"; учасникам справи    необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв`язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень; витребувано   з господарського  суду Харківської області матеріали справи №922/1513/22. 
		10.04.2023 року на адресу суду від  позивача за первісним позовом надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи (вх.№4042), яку долучено до матеріалів справи.   
		20.04.2023 року на адресу суду з господарського суду Харківської  області надійшли матеріали справи №922/1513/22 (вх.№ 4495).       
		          Ухвалою Східного апеляійного господарського суду від 20.04.2023 року призначено  справу №922/1513/22        до розгляду на    "09" травня 2023 р. о  12:15 год. у приміщенні Східного  апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання  №131; запропоновано  учасникам справи   визначитися із своєю явкою у судове засідання (можливістю його проведення за відсутністю представника) шляхом своєчасного повідомлення суду; попереджено,   що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи; запропоновано  учасникам  справи   для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua; учасникам справи необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв`язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень.
		         У судовому засіданні 09.05.2023 року представник апелянта   підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.  Представник  позивача за первісним позовом - відповідача за зустрічним позовом проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.
		         Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК  України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
		У зв`язку з введенням 24.02.2022 року на території України воєнного стану, з метою дотримання розумного балансу між реалізацією права на апеляційне оскарження і принципу юридичної визначеності, копію   ухвали     суду апеляційної інстанції  від 20.04.2023 року   було надіслано на вказаний  учасником  справи офіційний  електронний  адрес: адвокат Романченко О.М.  -  ІНФОРМАЦІЯ_3  та    отримані  за цією електронною  адресою: адвокатом Романченко О.М.  -  ІНФОРМАЦІЯ_3 , що   підтверджується роздруківкою електронного листування, які містяться у матеріалах справи.
		              Колегія суддів враховує  правові висновки, викладені у  постанові Верховного Суду                від 22.11.2022 року у cправі №911/1808/21, де, зокрема, вказано, що порядок використання для обміну документами електронної пошти встановлено Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", в якому зазначено, що порядок електронного документообігу визначається державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності згідно з законодавством.
		Телефонограмою від 02.05.2023 року повідомлено ФОП Фоменко Д.В.  про дату, час та місце розгляду справи.
		         Також, інформацію про дату, час та місце розгляду  справи було розміщено на   офіційному веб-сайті Східного апеляційного господарського суду  веб-порталу "Судова влада України" у розділі "Повідомлення для учасників судового процесу" розділу "Громадянам".
		Окрім того, відповідно до ч. 2               ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень"            усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. 
		Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1               ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
		Ухвалу      суду   апеляційної інстанції    від 20.04.2023 року    у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається розміщена  за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.
		          Статтею  12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. 
		Навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.
		Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
		        Запровадження воєнного стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).
		При цьому, від учасників справи  впродовж всього строку розгляду судом апеляційної інстанції   справи не надходило будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю з`явитись у призначене судове засідання.
		           Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
		          Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини      від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000       у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006       у справі "Красношапка проти України").
		Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
		Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
		Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
		        Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених       ст.       42 ГПК      України та       беручи до уваги відсутність клопотань        від учасників справи         щодо відкладення розгляду апеляційної скарги        у зв`язку з заходами,  встановленими особливим режимом роботи  суду під час дії воєнного стану, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
		          Розглянувши матеріали справи,   заслухавши пояснення представників учасників справи, перевіривши повноту встановлення господарським       судом першої інстанції        неоспорених обставин справи,           колегія суддів встановила наступне.
		20.01.2022 року між ФОП Фоменком Д.В. (орендодавець) та ФОП Погорєловою Т.В. (орендар) було укладено нотаріально посвідчений договір оренди нежитлових приміщень за № 2-2001/2022, відповідно до умов якого   Фоменко Д.В. надав, а ФОП Погорєлова Т.В. прийняла у строкове платне користування на умовах   договору нежитлові приміщення цокольного поверху № 53-3, 53-3а, 53-4, 54-4а, 53-5, 53-5а, 53-6-:-53-8, загальною площею 92,1 кв.м. в житловому будинку літ. "А-5" за адресою: м. Харків, Куликівський узвіз, 8/10. 
		Відповідно до акту приймання-передачі від 20.01.2022 року орендодавець передав, а орендар прийняла у строкове платне користування вказані нежитлові приміщення. 
		Таким чином, з 20.01.2022 року орендовані нежитлові приміщення знаходились у користуванні ФОП Погорєлової Т.В.
		Строк дії договору, відповідно до п. 7.1. договору, становить 5 років та діє з 20.01.2022 року  до 20.01.2027 року.
		Позивач вказує, що з початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року, будинок, у якому знаходяться орендовані приміщення відповідача зазнав пошкоджень, що змусило позивача  за первісним позовом зупинити свою господарську діяльність.
		Позивач зазначає, що враховуючи настання форс-мажорних обставин, настання та дія сторін під час яких, знайшли свої відображення у п. 10.1. - 10.5. договору, позивач запропонувала відповідачу  розірвати договір оренди. Відповідач усно не висловив заперечень щодо  розірвання договору оренди, натомість став вимагати від відповідача сплати орендної плати, відповідно до умов договору, за користування майном, яке, за твердженням позивача, не відбулось. 
		Звертаючись до господарського суду з зустрічним позовом, ФОП Фоменко Д.В. посилається на те, що відповідно до акту приймання-передачі від 20.01.2022 року орендодавець передав, а орендар прийняла у строкове платне користування вказані нежитлові приміщення, при цьому сторони не зафіксували жодних зауважень щодо їх стану.
		Після передачі приміщень,  20.01.2022 року ФОП Погорєловою Т.В. було розпочато ремонтно-будівельні роботи у приміщеннях, з метою їх приведення  у стан, необхідний для використання згідно особливостей господарської діяльності орендаря (демонтовано облицювання стін, плінтусів, дверей тощо).
		У серпні 2022 року ФОП Фоменко Д.В. було виявлено, що вказані ремонтно-будівельні роботи ФОП Погорєловою Т.В. не завершено, а приміщення знаходяться у стані, що унеможливлює їх використання за цільовим призначенням.
		29.08.2022 року ФОП Фоменко Д.В. із залученням експерта було проведено огляд належних йому нежитлових приміщень з метою встановлення розміру матеріальних збитків, завданих об`єкту оренди.
		На адресу ФОП Фоменко Д.В. 29.08.2022 року надійшов лист від ФОП Погорєлової Т.В. про розірвання в односторонньому порядку договору оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022 року.
		Відповідно до звіту від 06.09.2022 року,  вартість матеріального збитку, що нанесено власнику нежитлових приміщень цокольного поверху № 53-3, 53-3а, 53-4, 54-4а, 53-5, 53-5а, 53-6-:-53-8, загальною площею 92,1 кв.м. в житловому будинку літ. "А-5" за адресою: м. Харків, Куликівський узвіз, 8/10 станом на 06.09.2022 року  становить 207 200, 00 грн.
		Як вказує позивач за зустрічним позовом, стан, в якому перебувають на даний час належні ФОП Фоменку Д.В. нежитлові приміщення, не відповідає стану, в якому вони були передані у користування ФОП Погорєловій Т.В., у зв`язку з чим,  розмір збитків, завданих незакінченим ремонтом ФОП Погорєловою Т.В. становить 207 200, 00 грн. та має бути стягнутий з ФОП Погорєлової Т.В.  у судовому порядку.
		Крім того, відповідно до п. 4.1. договору оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022 року орендар щомісячно сплачує орендодавцю орендну плату за користування об`єктом оренди у розмірі 19 000,00 грн, що на день підписання   договору складає 680,00 доларів США. Якщо на день проведення розрахунків поточний курс долара США буде іншим, орендна плата у гривнях має бути відповідно перерахована.
		Відповідно до п. 4.5. договору оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022 року  орендна плата сплачується починаючи з двадцятого квітня дві тисячі двадцять другого року, на підставі виставлених орендодавцем рахунків щомісячно до двадцятого числа поточного місяця, за який здійснюється оплата, незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря.
		Відповідно до п. 4.7. договору оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022 року  розрахунки будуть здійснюватися шляхом перерахування орендної плати на рахунок орендодавця не пізніше 20 числа поточного місяця.
		21.01.2022 року на виконання положень п. 4.4. договору оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022 року  ФОП Погорєлова Т.В. сплатила на поточний рахунок ФОП Фоменка Д.В. 19 000, 00 грн.  в якості орендної плати за перший місяць оренди.
		30.08.2022 року на адресу ФОП Погорєлової Т.В. на виконання п. 4.5. договору оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022 року  було направлено відповідні рахунки про сплату орендної плати, які  є несплаченими. 
		Заборгованість ФОП Погорєлової Т.В. перед ФОП Фоменко Д.В. по сплаті орендної плати становить 84 546, 64 грн., з яких: за період з 20.05.2022 року  по 19.06.2022 року  - 19893,33 гривень (із розрахунку курсу НБУ на день виставлення рахунку 29,2549 гривень/долар США); за період з 20.06.2022 року  по 19.07.2022 року  - 19893,33 гривень (із розрахунку курсу НБУ на день виставлення рахунку 29,2549 гривень/долар США);  за період з 20.07.2022   року  по 19.08.2022 року  - 19893,33 гривень (із розрахунку курсу НБУ на день виставлення рахунку 29,2549 гривень/долар США);  за період з 20.08.2022 року  по 19.09.2022 року  - 24866,65 гривень (із розрахунку курсу НБУ на день виставлення рахунку 36,5686 гривень/долар США).
		З огляду на те, що ФОП Погорєлова Т.В. відмовляється добровільно виконати свої зобов`язання по сплаті орендної плати за договором оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022 року, ФОП Фоменко Д.В. звернувся до господарського суду з зустрічним позовом, за захистом свого порушеного права.
		16.03.2023 року господарським судом Харківської    області ухвалено     оскаржуване   ухвалу, з підстав викладених вище.
		Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість        рішення        господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної      скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна       скарга не підлягає      до           задоволення з огляду на таке.
		Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
		З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
		Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
		У рішеннях           Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі           Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
		Стаття 652 ЦК України   визначає, що У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
		Відповідно до ч. 2   ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
		Виходячи із змісту положень ч. 2 ст. 652 ЦК України сторони, заявляючи про істотну зміну обставин повинні попередньо провести дії, пов`язані із приведенням у відповідність укладеного між ними договору.
		Реалізація відносин із дострокового розірвання договору на підставі істотної зміни обставин повинна передбачати: направлення ініціюючою стороною пропозиції про внесення змін до договору оренди; після спливу 20 календарних днів з урахуванням строку поштової відправки (ст. 188 ГК України) та не отримання позитивної відповіді на пропозиції про внесення змін до договору - направлення ініціюючою стороною пропозиції про дострокове розірвання договору шляхом підписання додаткової угоди; після спливу 20 календарних днів з урахуванням строку поштової відправки (ст. 188 ГК України) та не отримання позитивної відповіді - подання позовної заяви про дострокове розірвання договору.
		При достроковому розірванні договору в судовому порядку з підстав істотної зміни обставин, потрібно враховувати, що для дострокового розірвання договору оренди з підстав істотної зміни обставин, позиція сторони, що ініціює вказане питання, повинна містити обґрунтування щодо істотної зміни умов, якими сторони керувалися до підписання договору. У результаті такої зміни сторона не може в повній мірі задовольнити свої матеріальні та інші інтереси, виходячи із умов діючого договору, а тому такий договір не може надалі бути залишеним в силі, оскільки не відповідає початковим намірам та волевиявленню сторони під час його укладення.
		Як на підставу істотної зміни договору оренди, позивач за первісним позовом посилається на форс-мажорні обставини, а саме початок військової агресії Російської Федерації проти України, а отже слід враховувати  таке.
		З листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року слідує,   що "Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 року  N 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
		Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що вказані  обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
		24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України N 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14 березня 2022 року N 133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
		Згідно Указу Президента України від 17 травня 2022 року N 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 року N 2263-IX.
		Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022  року № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
		Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
		28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.97 N 671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для об`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
		Тобто, Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 року  до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, як для суб`єктів господарювання так і для населення.
		Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
		Статтею  617 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
		Згідно  ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
		Таким чином, в той час, як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.
		Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано главою 53 ЦК України та главою 20 ГК України.
		Таким само, як і при укладенні договору, є порядок його зміни або розірвання -він вважається таким з моменту вчинення відповідного правочину (укладення договору про внесення змін до договору). Якщо ж домовленість про зміну або розірвання договору має бути досягнута між особами, віддаленими одна від одної (таких, що перебувають у різних населених пунктах), діє правило, аналогічне укладенню договору, відповідно до якого моментом зміни (розірвання) договору є момент одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції або застосовуються інші правила, передбачені ст. 640 ЦК України.
		Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України дговір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
		Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
		  У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. (ч. 2 ст. 653 ЦК України).
		Згідно з   ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
		Частиною  3   ст. 291 ГК України    визначено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених    ЦК України    для розірвання договору найму, в порядку, встановленому    статтею 188 цього Кодексу.
		За ч. ч. 4, 5 ст. 188 ГК України у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
		Місцевим господарським судом обгрунтовано враховано правові висновки, викладені  у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 року  у справі № 910/7981/17, де, зокрема, вказано на те, що     договір може бути розірвано лише його стороною та на момент розірвання договір має бути чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення).
		Зміна та розірвання договору за згодою сторін допускається без обмежень і без установлення в ЦК України і цивільному законодавстві переліку підстав для цього.
		У якості підстав первісного позову ФОП Погорєловою Т.В. зазначено ухилення орендодавця від розірвання договору оренди за неодноразовими зверненнями орендаря про існування форс-мажорних обставин, а також істотна зміна обставин (ст. 652 ЦК України).
		Позивачем за первісним позовом у якості доказів повідомлення ФОП Фоменка Д.В. у червні 2022 року про відмову від договору оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022 року  у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин надано до матеріалів справи  копію листа, підписаного Погорєловою Т.В. без зазначення дати його складення, а також копію поштового конверту поштового відправлення №6103102569542 та копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
		Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні господарського суду першої інстанції  заперечував факт одержання його клієнтом даного поштового відправлення, а також звернув увагу   на те, що копія поштового конверту не може слугувати належним доказом направлення документів адресату. 
		Крім того, звернув увагу   на те, що на поштовому конверті та рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №6103102569542 зазначені різні адресанти: ФОП Погорєлова Тетяна Володимирівна та ОСОБА_1 відповідно.
		Положеннями статті 13 Закону України "Про поштовий зв`язок" визначено, що у договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв`язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв`язку.
		Пунктом 11 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року  № 270 (далі - Правила надання послуг поштового зв`язку) передбачено, що поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.
		Згідно із п.  19 Правил надання послуг поштового зв`язку внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.
		Пунктом 61 Правил надання послуг поштового зв`язку передбачено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля.
		Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
		Господарським судом першої інстанції обгрунтовано враховано правові висновки, викладені у  постанові Верховного Суду від 15.02.2022 року  у справі № 916/1093/21, де, зокрема, вказано на те, що  належним доказом направлення документів адресату відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку є розрахунковий документ (поштова квитанція, поштова накладна з інформацією про поштове відправлення чи фінансовий чек) та опис вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів, видані відправникові поштового відправлення. 
		Крім того, з наданої ФОП Погорєловою Т.В. копії листа та поштового конверту неможливо встановити ані дати його складення, ані факту та дати його направлення на адресу ФОП Фоменка Д.В.
		Представником відповідача за первісним позовом надано до матеріалів справи інший лист ФОП Погорєлової Т.В. про розірвання нею в односторонньому порядку з 15.06.2022 року  договору оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022 року  на підставі п. 10.5. договору. Крім того, до матеріалів справи надано копію поштового конверту поштового відправлення 6112406297610, в якому на адресу відповідача за первісним позовом надійшов даний лист, а також надано інформацію із сайту ДППЗ "Укрпошта" щодо дати направлення (03.08.2022 року) та дати одержання (29.08.2022 року) поштового відправлення №6112406297610. 
		У судовому засіданні господарського суду першої інстанції  представник позивача за первісним позовом підтвердив факт направлення даного листа на адресу ФОП Фоменка Д.В., що також не заперечувалось представником відповідача за первісним позовом.
		Отже, місцевим господарським судом обгрунтовано встановлено, що ФОП Погорєловою Т.В. було повідомлено про бажання в односторонньому порядку розірвати договір оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022  року  29 серпня 2022 року.
		Крім того, матеріалами справи підтверджується, що у відповідь на   лист позивачеві за первісним позовом листом вих. № 227/08-2022 від 30.08.2022 року  було повідомлено, що ФОП Фоменко Д.В. не заперечує проти розірвання договору оренди. 
		Для оформлення розірвання договору оренди відповідно до п. 3.5. договору оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022 року  ФОП Погорєловій Т.В. було запропоновано підготувати до підпису акт приймання-передачі (повернення) з оренди, в якому указано технічний стан об`єкта оренди, запропоновано звільнити об`єкт оренди і повернути ключі орендодавцю.
		Так, відповідно до п. 3.5. договору оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022 року   після закінчення строку дії договору або при його достроковому розірванні відповідно до умов   договору орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів до закінчення дії   договору підготувати до підпису акт приймання-передачі (повернення) з оренди, в якому указано технічний стан об`єкта оренди та звільнити об`єкт оренди і повернути ключі орендодавцю.
		Отже, можливість дострокового розірвання договору оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022 року  пов`язується із фактом складення орендарем та направленням на адресу орендодавця акту приймання-передачі (повернення) з оренди, в якому має бути зазначено технічний стан об`єкта оренди, а також вчинення орендарем інших дій, зокрема, звільнення об`єкту оренди та повернення ключів орендодавцю.
		На час звернення до суду, позивачем за первісним позовом не надано належних та допустимих доказів виконання своїх зобов`язань, передбачених п. 3.5. договору оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022 року.
		Втім, представником відповідача за первісним позовом надано до матеріалів справи підготовлений ФОП Погорєловою Т.В. та підписаний уповноваженими представниками орендаря та орендодавця акт приймання-передачі від 21.02.2023 року  до договору оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022 року, відповідно до якого ФОП Погорєлова Т.В. передала, а ФОП Фоменко Д.В. прийняв із оренди нежитлові приміщення цокольного поверху № 53-3, 53-3а, 53-4, 54-4а, 53-5, 53-5а, 53-6-:-53-8, загальною площею 92,1 кв.м. в житловому будинку літ. "А-5" за адресою: м. Харків, Куликівський узвіз, 8/10. 
		У даному акті вказано  технічний стан приміщень, а також зазначено про передачу орендарем ключів від приміщень.
		Отже,   враховуючи те, що зміна та розірвання договору за згодою сторін допускається без обмежень і без установлення в ЦК України і цивільному законодавстві переліку підстав для цього, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що   договір оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022 року  був розірваний за згодою сторін з 30.08.2022 року, тобто до звернення позивача за первісним позовом до суду.
		Факт розірвання договору оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022 року  не заперечувався  сторонами також під час судового розгляду у господарському суді першої інстанції.
		А отже, аргументи апелянта на те, що  датою розірвання договору оренди № 2- 2001/2022 від 20.01.2022 року  є не 30 серпня 2022 року, як зазначено в оскаржуваному рішенні, а саме 21 лютого 2023 року - дати, з якої приміщення були повернуті власнику відповідно до підписаного сторонами акту приймання-передачі, є необгрнутованими та не приймаються. 
		Місцевим господарським судом обгрунтовано враховано правові   висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 року   у справі № 910/7164/19, де, зокрема, вказано на  те, що  для того щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.
		Також, місцевим господарським судом обгрунтовано враховано правові   висновки, викладені у постанові Верховного Суду  від 29.09.2021 року   у справі № 910/17079/19, де, між іншим, вказано на те, що  для  застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.  Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.
		Отже, враховуючи факт   незаперечення сторонами   розірвання договору оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022 року,  господарський суд першої інстанції дійшов  обгрунтованого висновку про  відсутність правових підстав для задоволення первісного позову про розірвання   договору оренди.
		Щодо зутрічного позову   ФОП Фоменка Д.В.,  слід зазначити таке.
		Позивач за зустрічним позовом просив    стягнути на свою користь 207 200, 00 грн.  матеріальних збитків, заподіяних орендованому майну, посилаючись на звіт суб`єкта оціночної діяльності ФОП Зіненка Олексія В`ячеславовича від 06.09.2022 року, яким визначена вартість збитку, нанесеного власнику нежитлових приміщень цокольного поверху № 53-3, 53-3а, 53-4, 54-4а, 53-5, 53-5а, 53-6-:-53-8, загальною площею 92,1 кв.м. в житловому будинку літ. "А-5" за адресою: м. Харків, Куликівський узвіз, 8/10 станом на 06.09.2022 року.  
		Відповідно до ст. 285 ГК України, орендар може бути зобов`язаний використовувати об`єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду.
		Згідно  ст. 773 ЦК України, наймач   зобов`язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.
		Відповідно до ст. 779 ЦК України, наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.
		Згідно   ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
		Так,  у відповідності до умов договору та акту приймання-передачі майно було передано  у належному стані придатному для використання.
		Згідно  звіту від 06.09.2022 року,  заведені та підключені всі комунікації.  Пошкодження приміщень всередині:   частина стін з гіпсокартону (приблизно 40 м2 ) потребують заміни;   стеля (приблизно 90 м 2) потребує перефарбування;   двері в приміщення 53-3а та 53-4а потребують заміни;   плінтуси в приміщенні 53-3 відсутні;   облицювальні дзеркала в приміщенні 53-3 були демонтовані, потребують заміни.
		Господарський суд першої інстанції, порівнявши характер описаних позивачем пошкоджень та умови договору, які регламентують обов`язки орендаря, шляхом встановлення імперативної заборони на вчинення певних будівельних дій, обгрунтовано встановив, що за своєю суттю пошкодження, на які посилається позивач, не призводять до порушення прав позивача, оскільки не є порушенням в контексті умов договору оренди.
		Відповідно до переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 року № 406 та Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005: Перепланування - до елементів перепланування жилих    приміщень    належать:    перенесення    і    розбирання    перегородок,    перенесення і    влаштування    дверних    прорізів,    улаштування    і       переустаткування    тамбурів,          прибудова       балконів       на       рівні       перших       поверхів    багатоповерхових будинків.          Переобладнання    -       улаштування          в          окремих             квартирах    багатоквартирних будинків    індивідуального    опалення    та    іншого    інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і    газових приладів; влаштування    і переустаткування туалетів, ванних    кімнат, вентиляційних каналів.
		Господарський суд першої інстанції обгрунтовано вказав, що виявлені поверхневі пошкодження предметів обстановки (заміна лінолеуму, перефарбування стелі тощо) не можна вважати переплануванням чи переобладнанням, а тому  і стверджувати, що з боку відповідача, під час оренди ним приміщень, було проведено дії, спрямовані на перебудову чи зміну об`єкта оренди,  неможливо.
		Апелянт вказує на те, що  з огляду на стан приміщення на сьогоднішній день, наявність будівельного сміття, складеного у мішки, які знаходяться посеред приміщення, характер пошкоджень (демонтаж декоративного облицювання стін (шпалер та дзеркального покриття), демонтаж частини перегородок тощо, з урахуванням встановленої судом обставини, шо приміщення були передані орендарю у належному стані придатному для використання, очевидним та доведеним матеріалами справи є висновок про те, що саме діями ФОП Погорєлової Т.В. як орендаря, яка розпочала ремонтні роботи у приміщенні та внаслідок їх припинення та, відповідно, незавершення, власнику приміщення були завдані збитки, адже станом на сьогоднішній день приміщення для відновлення можливості їх цільового використання потребують проведення ремонтно-відновлювальних робіт, вартість яких згідно звіту від 06.09.2022 року  становить 207000,00 грн. 
		Разом з тим,   ні сам факт проведення обстеження, ні виявлені порушення не було зафіксовано жодним актом, та не надано   жодного доказу, який можна було б вважати належним та допустимим доказом наявності, як самих порушень умов договору з боку відповідача, так і вини останнього;   також,  невідповідність стану нежитлового приміщення, наданого в оренду встановлюється шляхом проведення експертизи.
		Господарський суд першої інстанції обгрунтовано зазначив на те, що на підтвердження розміру збитків, які підлягають відшкодуванню, позивач посилається на звіт про оцінку матеріального збитку, проведений суб`єктом оціночної діяльності ФОП Зіненком О.В., який складено для визначення вартості ремонтно-відновлювальних робіт для прийняття управлінських рішень, в той час як  предметом доказування у   справі є розмір завданої шкоди орендарем, у зв`язку з пошкодженням    орендованих приміщень та дійшов обгрунтованого висновку, що звіт проведено з метою визначення вартості ремонту, а не визначення вартості усунення конкретних недоліків, для приведення предмета оренди у відповідний стан на момент передачі в оренду та можливості використання приміщення за цільовим призначенням  та відповідно до ст.ст. 73, 98 ГПК України, належним та допустимим доказом розміру завданих збитків є висновок експертизи, а не звіт оцінювача.
		Відповідно до ч. 3. ст. 386, ст. 394 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.. Власник земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель має право на компенсацію у зв`язку із зниженням цінності цих об`єктів у результаті діяльності, що призвела до зниження рівня екологічної, шумової захищеності території, погіршення природних властивостей землі.
		   Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
		У відповідності до  ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю, зокрема майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
		Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вини; відсутність хоча б одного із вказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань,  тобто, для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, позивач повинен довести наявність у нього збитків, протиправних дій відповідача та причинного зв`язку між збитками позивача та діями відповідача, а тому вимога про відшкодування збитків (шкоди) може пред`являтися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.
		Господарським судом першої інстанції вірно вказано, що оскільки позивачем не було доведено жодними належними та допустимими доказами факту порушення відповідачем договору оренди та факту пошкодження орендованого майна, не надано фактичних даних про наявність збитків, не доведено причинно-наслідкового зв`язку між пошкодженнями та діями відповідача, то, правових підстав для   задоволення зустрічного позову в частині стягнення 207 200,00 грн. - матеріальних збитків, заподіяних орендованому майну позивача, не має. 
		Щодо   позовних вимог про стягнення з ФОП Погорєлової Т.В. на користь ФОП Фоменка Д.В. 84 546, 64 грн., у якості заборгованості по сплаті орендної плати,слід зазначити наступне. 
		За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у   ст. 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
		У відповідності із   ст. 173 ГК України   та   ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
		Положеннями ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до   ст. 6 цього Кодексу   сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
		Відповідно до ч. 1 п. 4   ст. 179 ГК України   при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
		Відповідно до ч. 7   ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими   Цивільним кодексом   з урахуванням особливостей, передбачених      цим кодексом.
		Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
		Згідно   із ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		У відповідності до  ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
		Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.
		Згідно   статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до   ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно   ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Згідно ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
		Відповідно до ст.  284 ГК України, орендна плата є істотною умовою договору оренди.
		За змістом п.  1 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. 
		Відповідно до п. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
		Згідно з ч. 1    ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Так,    відповідно до п. 4.1. договору оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022 року  орендар щомісячно сплачує орендодавцю орендну плату за користування об`єктом оренди у розмірі 19 000,00 грн., що на день підписання   договору складає 680,00 доларів США. Якщо на день проведення розрахунків поточний курс долара США буде іншим, орендна плата у гривнях має бути відповідно перерахована.
		 21.01. 2022 року, на виконання положень п. 4.4. договору оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022 року  ФОП Погорєлова Т.В. сплатила на поточний рахунок ФОП Фоменка Д.В. 19 000, 00 грн.  в якості орендної плати за перший місяць оренди.
		Таким чином, орендарем було оплачено орендну плату за період з 20.04.2022  року по 19.05.2022 року.
		У   п. 7.3. договору оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022 року сторони погодили, що  датою повернення орендарем орендодавцю об`єкта оренди із орендного користування після закінчення строку дії договору або його дострокового припинення (розірвання) є день підписання акту приймання-передачі.
		За матеріалами справи сторони підписали передбачений п. 7.3. спірного договору акт приймання-передачі (повернення) об`єкту оренди 21.02.2023 року. 
		Таким чином, об`єкт оренди перебував у користуванні ФОП Погорєлової Т.В. у період з 20 січня 2022 року по 21 лютого 2023 року та, відповідно, орендодавець має право нарахувати та вимагати сплати орендної плати за період користування приміщеннями на підставі договору оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022 року.
		Матеріалами справи також підтверджується, що 30.08.2022 року  ФОП Фоменком Д.В. на адресу ФОП Погорєлової Т.В. на виконання п. 4.5. договору оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022  року було направлено відповідні рахунки про сплату орендної плати у розмірі 84 546, 64 грн.
		Відповідачем за зустрічним позовом не заперечується, що вказані рахунки  не оплачені ФОП Погорєловою Т.В. у добровільному порядку.
		Отже, враховуючи те, що   відповідачем  не надано    доказів на підтвердження сплати орендної плати  у розмірі  84 546, 64 грн.,  позовна вимога про стягнення   з відповідача 84  546,64 грн.  заборгованості за договором оренди підлягає задоволенню.
		Доводи представника ФОП Погорєлової Т.В. про звільнення її від внесення орендної плати правомірно відхилені господарським судом першої інстанції, з огляду на таке.
		Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання,  звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
		Згідно   ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язання контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
		Чинне  законодавство України у випадку наявності форс-мажорних обставин встановлює підстави для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а не звільнення від виконання зобов`язань, встановлених тим чи іншим господарським договором.
		Тобто,  настання форс-мажорних обставин звільняє особу виключно від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, що встановлена договором оренди чи законом, якщо таке порушення сталося внаслідок непереборної сили. В свою чергу, звільнення від відповідальності не означає звільнення від виконання зобов`язання. Форс-мажорні обставини дають так зване "відтермінування" виконання зобов`язання без негативних наслідків - це означає, що як тільки з`явиться об`єктивна можливість, зобов`язання (сплата орендної плати) має бути виконано належним чином.
		Судова практика щодо спорів, які виникають з приводу невиконання чи неналежного виконання договірних зобов`язань йде таким чином, що має бути встановлено причинно-наслідковий зв`язок між неможливістю виконання зобов`язання та обставинами непереборної сили.
		Місцевим господарським судом обгрунтовано враховано правові  висновки, викладені  у постановах  від 01.06.2021 року у справі № 910/9258/20 та  від 09.11. 2021 року у справі № 913/20/21,  де, зокрема, вказано на те, що  форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона повинна довести, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного випадку виконання зобов`язання.
		Як правило положення договору оренди визначають порядок дій в умовах форс-мажорних обставин. Сторони погоджують порядок комунікації та внесення змін до договору, документи, які потрібно надати іншій стороні для підтвердження форс-мажорних обставин або ж взагалі встановлюють право на односторонню відмову у зв`язку з тривалістю дії форс-мажорних обставин. У даному випадку сторони вирішують питання оплати оренди відповідно до положень договору з урахуванням чинного законодавства.
		Так,  орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди (ч. 2 ст. 286 ГК України).
		Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася (ч. 4 ст. 762 ЦК  України).
		Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (ч. 6 ст. 762 ЦК України).
		Дані положення законодавства закріплюють можливість перегляду зобов`язання з оплати оренди (зменшення або звільнення від сплати коштів) за наявності певних умов, зокрема, знаходження об`єкта оренди на непідконтрольній території; неможливість використання орендованого майна внаслідок евакуації з територій активних бойових дій або внаслідок встановлених під час воєнного стану обмежень/заборон; пошкодження комунікації, внаслідок чого орендоване приміщення тимчасово не забезпечується комунальними послугами тощо.
		При цьому у будь-якому випадку орендар має довести, що обставини, за якими він просить зменшення або звільнення від оплати оренди, є обґрунтованими та об`єктивними. Проста відсутність/недостатність коштів, невикористання об`єкту комерційної/приватної нерухомості не будуть вважатися об`єктивною можливістю невиконання зобов`язання.
		Щодо посилань представника відповідача за зустрічним позовом на ст. 762 ЦК України, як на підставу звільнення ФОП Погорєлової Т.В. від обов`язку по сплаті орендної плати, слід зазначити таке. 
		Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
		Норма законодавства, закріплена в ч. 6 ст. 762 ЦК України, визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Обставини, зазначені у даній статті можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією як орендодавця, так і орендаря (вказаний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі № 910/7495/16).
		Для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Сторона повинна довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за ці обставини.
		Відповідачем за зустрічним позовом не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів об`єктивної та виключної неможливості використання нею орендованих приміщень. 
		Місцевим господарським судом обгрунтовано враховано правові висновки, викладені у  постановах  Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 року  у справі № 910/7495/16 та   від 22.05.2019 року у справі № 914/1248/18, де, між іншим, вказано на те, що частина  6 ст. 762 ЦК України не підлягає застосуванню у випадку якщо орендар має щонайменшу здатність отримання вигоди від майна, що полягає у можливості: мати доступ до майна/входити до нього; зберігати обладнання, товари, інше майно в орендованих приміщеннях; здійснювати обмежену діяльність навіть із значним скороченням чисельності персоналу чи годин роботи; здійснювати діяльність із зміною способу надання послуг чи скороченням площі, необхідної для такого надання, що супроводжуються збереженням можливості безперешкодного відновлення господарської діяльності негайно після спливу негативних факторів.
		Виходячи з викладеного,  господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про часткове задоволення зустрічного позову.  
		        Отже, висновок місцевого  господарського суду         про   відмову     у  задоволенні первісного позову  та відмову  у  задоволенні зустрічного позову    частково  відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1      статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників           та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини           від 18.07.2006 року). 
		Зокрема, Європейський суд з прав людини           у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст.     6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. 
		Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.     6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. 
		Апелянту   було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.
		Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)
		Апелянту      була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.
		Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
		Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права. 
		          Керуючись ст. ст.    269,  270, ч.1 ст. 275, ст. 282  Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу  представника    ФОП Фоменка Дмитра Володимировича - адвоката   Романченко О.М.  залишити без задоволення.
		Рішення    господарського  суду Харківської   області від 16.03.2023 року у справі №922/1513/22    залишити без змін. 
		          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття   і може бути оскаржена  у касаційному порядку  до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів  з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		          Повний текст постанови складено 09.05.2023 року.
		 
		Головуюча    суддя                                                                    О.І. Терещенко
		 
		Суддя                                                                                           П.В. Тихий  
		 
		Суддя                                                                                           Т.Д. Геза

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...