Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/99/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; про відшкодування шкоди.
Надіслано судом: 09.05.2023. Зареєстровано: 11.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 12.05.2023.
Дата набрання законної сили: 12.09.2023
Результат оскарження 12.09.2023 Південно-західний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
		веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
		_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"02" травня 2023 р.м. Одеса  Справа № 916/99/23
		За позовом: Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд.14, код ЄДРПОУ - 38727770, електронна адреса: info@uspa.gov.ua) в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд.6, код ЄДРПОУ - 38728418, електронна адреса: office@ilk.uspa.gov.ua)
		За участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державну екологічну інспекцію Південно-Західного округу (Миколаївської та Одеської області) (65114, Одеська обл., місто Одеса, вул. Лінія 12, 6 ст. Люстдорфської дороги, будинок 22, код ЄДРПОУ - 43879780, електронна адреса: sw@dei.gov.ua).
		До відповідача: Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» (01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ - 01125614, електронна адреса: info@blasco.com.ua)
		про стягнення
		Суддя Рога Н.В.
		Секретар с/з Богомолова В.С.
		Представники сторін:
		Від позивача: Остапов В.В. - в порядку самопредставництва;
		Від третьої особи: Польщіна Т.Л. - в порядку самопредставництва;
		Від відповідача: Яковлева М.С.- в порядку самопредставництва.
		 
		В засіданні приймали участь:
		Від позивача: Остапов В.В. - в порядку самопредставництва;
		Від третьої особи: не з`явився;
		Від відповідача: не з`явився.
		 
		Суть спору: Позивач - Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) (далі - ДП «АМПУ» в особі Чорноморської філії ДП «АМПУ»), звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» (далі - ДСК «ЧМП») про стягнення шкоди у розмірі 350  664 грн 79 коп.
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.01.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/99/23, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 14.02.2023р. Ухвалою суду від 14.02.2023р. залучено до участі у справі як третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державну екологічну інспекцію Південно-Західного округу (Миколаївської та Одеської області) та відкладено розгляд справи на 07.03.2023р. Ухвалою суду від 07.03.2023р. відкладено судове засідання на 30.03.2023р. Ухвалою суду від 30.03.2023р. відкладено судове засідання на 20.04.2023р. Ухвалою суду від 20.04.2022р. відкладено судове засідання на 02.05.2023р.
		Позивач - ДП «АМПУ» в особі Чорноморської філії ДП «АМПУ», підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві та поясненнях, що надійшли до суду 07.02.2023р.
		Третя особа - Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївської та Одеської області), відповідно до пояснень, що надійшли до суду 07.03.2023р., підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити.
		Відповідач - ДСК «ЧМП», не скористався своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав.
		На підставі зазначеного, справа розглядається за наявними в матеріалах справи доказами в порядку ч.9 ст.165 ГПК України.
		              Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		            Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		           Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		         Згідно п.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		          Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).
		         Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.
		        У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
		         Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи. 
		         При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».
		        Враховуючи введення в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнного стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та продовження строку його дії, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.
		 
		Позивач у справі зазначає, що 21.05.2021р. до головної диспетчерської Чорноморської філії ДП «АМПУ» надійшла інформація про помітне збільшення крену на правий борт судна PARUTINO. Вказані обставини підтверджуються також листами Державної інспекції Південно-західного округу від 24.05.2021р. №3001/9 та від 24.05.2021р. №2989/9, в яких зазначено, що в районі причалу №24 порту Чорноморськ виявлено факт підтоплення судна PARUTINO та за результатами проведених вимірювань виявлено на даній ділянці акваторії факт перевищення гранично допустимих показників шкідливих речовин, про що повідомлено ДП «АМПУ».
		На виконання Порядку надання послуг із забезпечення запобігання і ліквідації розливу забруднюючих речовин у морських портах України, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 21.08.2013р. №631 та Порядку надання послуг із забезпечення проведення аварійно-рятувальних робіт, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 25.07.2013р. №505, ст.15 Закону України «Про морські порти України» Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії було вжито заходи, направлені на недопущення погіршення стану навколишнього середовища в місці розміщення зазначеного судна, а саме: проведено обстеження місця забруднення, встановлено бонове загородження, проведено відбір води для аналізу, оброблено акваторію препаратом Еконадін тощо.
		Позивач зазначає, що вказані вище заходи, які були вжиті Адміністрацією морського порту Чорноморськ, призвели до фінансових витрат у вигляді видатків на загальну суму 350  664 грн 79 коп.
		Позивач наголошує, що відповідно до витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності, акваторія порту є державною власністю, власник Міністерство інфраструктури, та перебуває на балансі Чорноморської філії ДП «АМПУ». 
		Відповідно до ст. 136 Господарського кодексу України щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.
		Згідно зі ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
		В силу ст. 1192 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
		Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
		Як зазначає позивач, в даному випадку шкода завдана транспортним засобом - судно PARUTINO, яке, відповідно до приписів ч. ч. 1.2. 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України, є джерелом підвищеної небезпеки, а шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, та може бути звільнена від відповідальності лише у випадку, якщо вона доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		У разі відсутності вини завдавача шкоди, якщо шкоду завдано джерелом підвищеної небезпеки, особа не звільняється від відповідальності за завдану шкоду (позиція викладена в Постанові ВГСУ від 13.02.2012р. по справі №20-16/166-10-4949).
		Відповідно до ст.20 Кодексу торговельного мореплавства України судновласником у цьому Кодексі визнається юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна, чи використовує на інших законних підставах. Власником судна є суб`єкт права власності або особа, яка здійснює відносно закріпленого за нею судна права, до яких застосовуються правила про право власності.
		Позивачем встановлено, що відповідно до роздруківки із міжнародної інформаційної системи EQUASIS судно PARUTINO (ІМО 8924290) належить ДСК «ЧМП».
		На підставі зазначеного, з метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів, позивач звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути з відповідача збитки, що являють собою витрати позивача на заходи, направлені на недопущення погіршення стану навколишнього середовища в місці розміщення судна PARUTINO, у розмірі 350  664 грн 79 коп.
		Третя особа - Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївської та Одеської області), в поясненнях, що надійшли до суду 07.03.2023р., зазначила, що  у разі виявлення видимих слідів нафти чи нафтовмісних або інших забруднюючих речовин в межах акваторії морського порту адміністрація порту та територіальний і міжрегіональний територіальний орган Держекоінспекції (далі - екологічна інспекція) діють відповідно до Порядку взаємодії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та Державної екологічної інспекції із забезпечення дотримання законодавства про охорону навколишнього природного середовища у разі виявлення випадків скидання суднами (плавзасобами) забруднюючих речовин у межах акваторії морського порту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2019р. №670.
		Так, на виконання п.4 Порядку взаємодії, 21.05.2021р. в районі причалу №24 Чорноморської філії ДП «АМПУ» державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) виявлено факт підтоплення самохідного рейдового плашкоута PARUTINO.
		21 травня 2021р. державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) проведено відбір проб поверхневих вод Сухого лиману Чорного моря в районі пр. №24 Чорноморської філії ДП «АМПУ», про що складено Акт №43.
		Відповідно до Акту  №43 відбору проб вод від 21.05.2021р. відділом інструментально-лабораторного контролю Одеської області Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) проведено вимірювання показників складу та властивостей зворотніх/поверхневих вод, про що складено протокол №39 вимірювань показників складу та властивостей проб вод від 22.05.2021р.
		Згідно протоколу №39  вимірювання показників складу та властивостей проб вод від 22.05.2021р. у відібраних пробах виявлено перевищення нормованих значень гранично допустимих концентрацій по вмісту у воді нафтопродуктів у 1,6 разів та перевищення нормативних значень гранично допустимих концентрацій по вмісту у воді заліза загального у 5,6 разів.
		З огляду на вищевикладене, Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївської та Одеської області) звернулась на адресу позивача з листом від 24.05.2021р. №3001/9 з проханням надати інформацію щодо організації роботи з ліквідації забруднення згідно Плану локалізації та ліквідації розливу забруднюючих речовин на акваторії Чорноморської філії ДП «АМПУ».
		Листом від 27.05.2021р. №1588/15-03-06Вих Чорноморська філія ДП «АМПУ» повідомила, що після проведення відбору проб вод в місці відбору фахівцями Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївської та Одеської області), Адміністрацією порту проведено обробку місця забруднення біопрепаратом «Еконадин».
		Третя особа зазначає, що внаслідок вжиття заходів щодо ліквідації забруднення акваторії в районі причалу №24 Чорноморської філії ДП «АМПУ», позивач поніс витрати у розмірі 350  664 грн 79 коп., що підтверджується наданими позивачем доказами.
		Також третя особа зазначає, що відповідно до ч.1 ст.52 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані додержуватись правил транспортування, зберігання і застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив, нафти і нафтопродуктів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів, з тим щоб не допустити забруднення ними або їх складовими навколишнього природного середовища і продуктів харчування.
		Згідно ст.69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Особи, що володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зобов`язані компенсувати заподіяну шкоду громадянам та юридичним особам, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих.
		Частиною 3 ст.56 вище вказаного Закону встановлено, що керівники транспортних організацій та власники транспортних засобів несуть відповідальність за додержання встановлених для відповідного типу транспортного засобу нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах, скидів забруднюючих речовин та впливу фізичних факторів пересувних джерел на стан навколишнього природного середовища.
		На підставі зазначеного, враховуючи те, що із-за викиду забруднюючих речовин в акваторії морського порту Чорноморськ з судна PARUTINO, яке належить ДСК «ЧМП», позивачу було завдано збитків на загальну суму 350  664 грн 79 коп., на думку третьої особи, наявні підстави для задоволення позовних вимог.
		Відповідач не скористався своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав.
		Розглянув матеріали справи, вислухав пояснення представника позивача, суд дійшов наступних висновків.
		Статтею 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
		У ст. 66 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
		Відповідно до визначень, що містяться у ст. 58 Земельного кодексу України та у ст. 4 Водного кодексу України,  земельні ділянки, зайнятими морями, річками, озерами, водосховищами та іншими водними об`єктами, гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами належать до категорії земель водного фонду.
		Згідно п.б ч.3 ст.59 Земельного кодексу України землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об`єктами портової інфраструктури.
		Відповідно до п.6 ст.1 Закону України «Про морські порти України» морський порт - визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов`язаних з цим видів господарської діяльності.
		Згідно п.2 зазначеної статті акваторія морського порту (портова акваторія) - визначена межами частина водного об`єкта (об`єктів), крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки і відходу суден.
		За приписами  ч.ч.1-3 ст.8 Закону України «Про морські порти України» межами морського порту є межі його території та акваторії. Межі території морського порту визначаються і змінюються Кабінетом Міністрів України, виходячи з положень Земельного кодексу України. Межі акваторій морських портів визначаються і змінюються Кабінетом Міністрів України без порушення меж акваторій суміжних морських рибних портів та річкових портів. Відведення акваторії морського порту (надання в користування) адміністрації морських портів України здійснюється на підставі рішення Кабінету Міністрів України відповідно до закону.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007р. №1278 (зі змінами та доповненнями) визначено межі акваторії морського порту Чорноморськ.
		Пунктом 22 Статуту ДП «АМПУ» встановлено, що майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, Підприємство володіє, користується та розпоряджається закріпленим за ним майном відповідно до вимог, передбачених законодавством України та цим Статутом.
		Згідно ст.15 Закону України «Про морські порти України» адміністрація морських портів України утворюється з метою, зокрема, організації та забезпечення безпеки мореплавства та забезпечення дотримання законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у тому числі шляхом участі в межах визначеної законодавством компетенції у виявленні випадків скидання суднами (плавзасобами) забруднюючих речовин у межах акваторії порту, забезпечення проведення робіт з ліквідації наслідків забруднення   території та акваторії морського порту.
		Відповідно  до  ч.ч.1-2 ст.12 Закону України «Про морські порти України» Адміністрація морських портів України, суб`єкти господарювання, що провадять свою діяльність у морському порту, вживають невідкладних заходів для ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій і катастроф, які призвели до порушення роботи в морському порту. Адміністрація морських портів України за погодженням з капітаном морського порту зобов`язана розробити та затвердити в установленому порядку план локалізації та ліквідації аварій (катастроф), забезпечити діяльність об`єктової аварійно-рятувальної служби, закупівлю та підтримання в належному стані спеціалізованих суден, необхідного обладнання, пристроїв і механізмів для ліквідації аварій на території та в акваторії морського порту.
		Згідно ст.74 Кодексу торговельного мореплавства України організація та забезпечення безпеки мореплавства у морському порту покладаються на адміністрацію морських портів України. Власники (користувачі) морських терміналів, судновласники, інші суб`єкти господарювання, що здійснюють свою діяльність у межах території та акваторії морського порту, забезпечують безпеку мореплавства відповідно до правил, визначених обов`язковими постановами по порту.
		У  ст.85 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що  під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов`язане дотримувати чинних законів і правил України, у тому числі тих, що стосуються безпеки порту і судноплавства в порту, митного, прикордонного, санітарного (фітосанітарного) режимів, лоцманського проведення, буксирування, рятувальних і суднопіднімальних робіт, якірної стоянки і надання місць біля причалів, навантаження і вивантаження вантажів, посадки і висадки людей, послуг, пов`язаних з навантажувально-розвантажувальними роботами, і будь-яких інших портових послуг, портових зборів, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.
		Згідно п.5 Порядку надання послуг із забезпечення запобігання і ліквідації розливу забруднюючих речовин у морських портах України, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 21.08.2013р. №631 послуги із запобігання і ліквідації розливу забруднюючих речовин включають: приймання з суден та передача на плавучі або берегові очисні споруди забруднюючих речовин або вод, що їх містять; приймання з суден сміття та відходів з безпосередньою передачею їх спеціалізованим підприємствам (у разі нездійснення поводження з відходами самостійно) для подальшого поводження з ними (у тому числі розміщенням їх на об`єктах поводження з відходами) згідно з чинним законодавством України; очищення акваторій морських портів від забруднюючих речовин та сторонніх предметів і матеріалів; локалізацію та ліквідацію наслідків аварійних скидів забруднюючих речовин або вод, що їх містять, у межах акваторій морських портів; ліквідацію забруднень в акваторії та на території морських портів. Послуги, визначені абзацами другим та третім пункту 4 цього Порядку можуть надаватися Адміністрацією або іншими суб`єктами господарювання.
		Відповідно до  п. п. 4-6 Порядку взаємодії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та Державної екологічної інспекції із забезпечення дотримання законодавства про охорону навколишнього природного середовища у разі виявлення випадків скидання суднами (плавзасобами) забруднюючих речовин у межах акваторії морського порту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2019р №670, у разі надходження від адміністрації порту повідомлення про виявлення факту забруднення акваторії порту екологічна інспекція невідкладно направляє до відповідного порту державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища (далі - державний інспектор). Державний інспектор: обстежує акваторію порту в місці забруднення; здійснює відбір проб води в акваторії порту в місці забруднення, про що складає акт, форма якого встановлюється законодавством. Акт підписується державним інспектором та адміністрацією порту; забезпечує проведення аналізу проб води акваторії порту, відібраних у місці забруднення.
		Відбір проб фонових показників якості води акваторії порту, відбір проб води акваторії порту в місці забруднення та проведення їх аналізу здійснюються відповідно до порядку перевірки, взяття проб води та проведення їх аналізу, передбаченого  пунктом 5-1  Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р. № 269.
		Факт погіршення якості води в акваторії порту встановлюється шляхом порівняння результатів проб води акваторії порту, відібраних у місці забруднення, із фоновими показниками якості води акваторії порту, що були відібрані адміністрацією порту, про що складається  акт перевірки якості води  за формою згідно з додатком 2.
		В акті зазначається точний час відбору проб води акваторії порту (проб, відібраних у місці забруднення, та проб фонових показників якості води) та час завершення інструментально-лабораторних вимірювань проб води акваторії порту (проб, відібраних у місці забруднення, та проб фонових показників якості води). Результати інструментально-лабораторних вимірювань проб води акваторії порту, проведених відповідно до  пунктів 3  і  4  цього Порядку, додаються до зазначеного акта.
		Згідно п.7 вказаного Порядку у разі встановлення факту погіршення якості води акваторії порту та за умови наявності обґрунтованих підстав вважати, що джерелом забруднення є судно (про що зазначається в акті перевірки якості води), адміністрація порту невідкладно повідомляє про це капітану судна та морському агенту, службі капітана морського порту, Морській адміністрації, екологічній інспекції.
		Як передбачено ч. 1 ст.111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
		У разі заподіяння судном шкоди, що не передбачена статтями 296 і 314 цього Кодексу, відшкодування завданих збитків регулюється законодавством держави, де мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди, а якщо шкода заподіяна у відкритому морі, - законодавством держави, під прапором якої плаває судно (ст.5 Кодексу торговельного мореплавства України).
		Як визначено у ст.304 Кодексу торговельного мореплавства України, власник судна відповідає за шкоду від забруднення, заподіяну внаслідок витоку з його судна або скиду з нього нафти чи інших речовин, шкідливих для здоров`я людей або живих ресурсів моря (далі- забруднюючі речовини), за винятком випадків, передбачених статтею 306 цього Кодексу. Шкода від забруднення - це шкода, заподіяна за межами судна забруднюючими речовинами морському середовищу, узбережжю або будь-яким іншим об`єктам (суднам, рибопромисловим знаряддям тощо). Вона включає також вартість розумних заходів, вжитих будь-якою особою після події, що могла спричинити або спричинила витік чи скид забруднюючих речовин, для відвернення або зменшення шкоди від забруднення, а також збитки, заподіяні внаслідок вжиття таких заходів.
		Відповідно до ст.348 Кодексу торговельного мореплавства України судновласник відповідає за своїми зобов`язаннями майном, що йому належить, на яке згідно з чинним законодавством України може бути звернено стягнення.
		Як передбачено ч.1, п.п. а), б), е), є), ж) ч.ч. 2-6 ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у: порушенні прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище; порушенні норм екологічної безпеки; порушенні екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об`єктів; допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище; перевищенні лімітів та порушенні інших вимог використання природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
		Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров`я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.  Особи, що володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зобов`язані компенсувати заподіяну шкоду громадянам та юридичним особам, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих.  Шкода, заподіяна довкіллю у зв`язку з виконанням угоди про розподіл продукції, підлягає відшкодуванню відповідно до вимог статті 29 Закону України «Про угоди про розподіл продукції» (ч.ч.1-4 ст.69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).
		З матеріалів справи вбачається, що 21.05.2021р. в районі причалу №24 Чорноморської філії ДП «АМПУ» державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) виявлено факт підтоплення самохідного рейдового плашкоута PARUTINO, у зв`язку з чим державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) проведено відбір проб поверхневих вод Сухого лиману Чорного моря в районі пр. №24 Чорноморської філії ДП «АМПУ», про що складено Акт №43.
		Відповідно до Акту №43  відбору проб вод від 21.05.2021р. відділом інструментально - лабораторного контролю Одеської області Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) проведено вимірювання показників складу та властивостей зворотніх/поверхневих вод, про що складено протокол №39 вимірювань показників складу та властивостей проб вод від 22.05.2021р.
		Згідно протоколу №39  вимірювання показників складу та властивостей проб вод від 22.05.2021р. у відібраних пробах виявлено встановлено перевищення нормованих значень гранично допустимих концентрацій по вмісту у воді нафтопродуктів у 1,6 разів та перевищення нормативних значень гранично допустимих концентрацій по вмісту у воді заліза загального у 5,6 разів.
		Відповідно до роздруківки із міжнародної інформаційної системи EQUASIS судно PARUTINO (ІМО 8924290) належить відповідачу - ДСК «ЧМП». Доказів зворотного відповідачем не надано до матеріалів справи.
		23 травня 2023р. позивач телефонограмою №84,  направленою на електронну пошту info@blasco.com.ua, повідомив відповідача про аварійну морську подію, що сталась 21.05.2021р. о 18:00, а саме про підтоплення на корму в частині машинного відділення т/х PARUTINO.
		08 червня 2021р. відповідача було повідомлено про течу нафтопродуктів в акваторію порту Чорноморськ з судна PARUTINO.
		В подальшому, у зв`язку з викидом шкідливих речовин у воду акваторії морського порту Чорноморськ з судна PARUTINO позивачем було здійснено комплекс заходів, направлених на недопущення погіршення стану навколишнього середовища в місці викиду, а саме: проведено обстеження місця забруднення, встановлено бонове загородження, проведено відбір води для аналізу, здійснено лабораторний аналіз ДУ «Лабораторний центр МОЗ України на ВТ» за Договором від 09.02.2021р. №24-В-ЧФ-21, рахунок па оплату від 09.06.2021р. №1523, на суму 2221 грн 24 коп. з ПДВ; оброблено акваторію препаратом Еконадін (ВЕБ - 12,5 л на суму 211 грн 10 коп.; служба флоту - 120,0 л. на суму 2  028 грн), що підтверджується актами відділу екологічної безпеки порту, вимогами на відпуск матеріалів зі складу та актами на списання матеріалів.
		Так, Адміністрацією морського порту Чорноморськ було понесено наступні витрати на заходи, направлені на недопущення погіршення стану навколишнього середовища в місці викиду: витрати автогосподарства 1  519 грн 77 коп.; на роботу службового автотранспорту 1  166 грн 83 коп. (тривалість роботи 13,7 год, вартість 1 години роботи автотранспорту - 85,17 грн/год); витрати на витрачене паливо 352 грн 94 коп. (кількість - 20,64 л, вартість палива - 17.10 грн/л); витрати служби флоту 335  808 грн 32 коп. (м/б «Смелий» - 10  731 грн 07 коп.; обстеження акваторії біля т/х PARUTINO з 11:45 до 12:15 26.05.2021р. згідно заявки служби ВЕБ на суму 2  682 грн 77 коп.; робота по ліквідації забруднення нафтопродуктів з 12:30 до 14:00 - 08.06.2021р. на суму 8  048 грн 30 коп.; т/х «НМС-28» забезпечення екологічної безпеки при прибиранні забруднень з 09:20 до 15:50 08.06.2021р. на суму 9  663 грн 17 коп.; м/б «Смелий» робота з боновими загородженнями в районі розливу на 24 причалі (довжина бонового загородження - 250.0м) розрахунок з 21.05.2021р. по 01.07.2021р.          на суму 313  386 грн 08 коп.; витрати відділу екологічної безпеки (50 люд/год.) 11 274 грн 57 коп. 
		З матеріалів справи вбачається, що ДП «АМПУ» в особі Чорноморської філії ДП «АМПУ» було направлено на адресу ДСК «ЧМП»  лист-вимогу за вих.№3119/15-03-06.01/Вих від 04.11.2021р., відповідно до якого  позивач просив сплатити витрати за період з 21.05.2021р. по 01.07.2021р. у розмірі 336  019 грн 42 коп. Вказаний лист було отримано відповідачем 09.11.2021р.
		В матеріалах справи не містяться докази задоволення вказаного вище листа. Крім того, відповідачем не спростовано доводи позивача, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
		Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
		За положеннями ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
		Частиною 2 ст. 22 даного Кодексу визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
		Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно з ч. 1, 2 якої, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		За змістом ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка (або порушення зобов`язання); шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
		Як у випадку невиконання договору, так і за зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (ст. 614 та 1166 Цивільного кодексу України).
		Крім застосування принципу вини, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності шкоди. 
		При цьому, доведенню підлягає те, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки. А відтак, доводячи склад цивільного правопорушення у діях відповідача, відповідач мав довести, що його поведінка була неправомірною та протиправною. Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб`єкт права свідомо порушує норму права.
		З огляду на вищевикладене, а також враховуючи встановлення повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка (або порушення зобов`язання); шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; та вини правопорушника, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог ДП «АМПУ» в особі Чорноморської філії ДП «АМПУ», у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.
		Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. 
		За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
		Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
		Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
		Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
		До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».
		Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
		Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. 
		Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
		Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). 
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
		Враховуючи задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача у відповідності до положень ст.129 ГПК України.
		 
		На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 130, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) до Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» про стягнення шкоди у розмірі 350  664 грн 79 коп. - задовольнити повністю .
		2. Стягнути з Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» (01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ - 01125614, електронна адреса: info@blasco.com.ua ) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд.14, код ЄДРПОУ - 38727770, електронна адреса: info@uspa.gov.ua) в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд.6, код ЄДРПОУ - 38728418, електронна адреса: office@ilk.uspa.gov.ua) шкоду у розмірі 350  664 грн 79 коп. 
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
		 
		Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
		Повний текст рішення складено 08 травня 2023 р. 
		 
		 
		          
		Суддя                                                                                                                     Н.В. Рога

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...