Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 990/41/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо оскарження актів чи діянь ВРУ, Президента, ВРП, ВККС, рішень чи діянь органів, що обирають, звільняють, оцінюють ВРП, рішень чи діянь суб’єктів призначення КСУ та Дорадчої групи експертів у процесі відбору на посаду судді КСУ, з них:; оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 09.05.2023. Зареєстровано: 11.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 12.05.2023.
Дата набрання законної сили: 09.11.2023
Номер судового провадження: П/990/41/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		02 травня 2023 року 
		м. Київ
		справа №990/41/23
		провадження № П/990/41/23  
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді (доповідача) Смоковича М. І., 
		суддів: Данилевич Н. А., Єресько Л. О., Уханенка С. А., Шевцової Н. В. 
		секретаря судового засідання           Жидецької В. В.,
		за участі: 
		представника позивача           Надточиєвої А. П.,
		представника відповідача           Лаптієва А. М., 
		розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії та  
		в с т а н о в и в: 
		1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся за посередництва свого представника - адвоката Надточиєвої А. П. до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Верховної Ради України, у якому просить:
		1) визнати протиправним і скасувати рішення Верховної Ради України про позбавлення народного депутата України ОСОБА_1 права брати участь в одному пленарному засіданні Верховної Ради України, прийнятого 23  лютого 2023 року на пленарному засіданні дев`ятої сесії Верховної Ради України IX  скликання (далі також - Спірне рішення); 
		2) зобов`язати Верховну Раду України опублікувати у газеті Верховної Ради України «Голос України» оголошення про ухвалення судом рішення про визнання протиправним та скасування рішення Верховної Ради України про позбавлення народного депутата України ОСОБА_1 права брати участь в одному пленарному засіданні Верховної Ради України, прийнятого 23 лютого 2023  року на пленарному засіданні дев`ятої сесії Верховної Ради України IX скликання; 
		3) зобов`язати головуючого на пленарному засіданні Верховної Ради України під час пленарного засідання оголосити про ухвалення судом рішення про визнання протиправним та скасування рішення Верховної Ради України про позбавлення народного депутата України ОСОБА_1 права брати участь в одному пленарному засіданні Верховної Ради України, прийнятого 23 лютого 2023  року на пленарному засіданні дев`ятої сесії Верховної Ради України IX скликання. 
		2. Позов обґрунтований, зокрема, тим, що Спірне рішення, яким до позивача як народного депутата України застосована дисциплінарна санкція у вигляді позбавлення права брати участь в одному пленарному засіданні Верховної Ради України, суттєво впливає на індивідуальні права і свободи останнього. З уваги на аргументацію позову, проявом негативних наслідків цього рішення є те, що ОСОБА_1 як народний депутат України позбавлений можливості брати участь у засіданнях Верховної Ради України на тривалий час, адже через введений в Україні воєнний стан парламент упродовж усієї дев`ятої сесії працює в режимі одного пленарного засідання, яке не закривається. Як наслідок, позивач позбавлений також виплат, пов`язаних з виконанням депутатських повноважень. Окрім позбавлення виплат позивач висловив занепокоєння ще й тим, що внаслідок Спірного рішення він тепер не може сповна виконувати свій обов`язок як народний депутат України перед Україною та її Народом, щодо якого він присягнув перед Верховною Радою України (склавши присягу відповідно до статті 79 Конституції України). Понад те, зважаючи на особливості роботи парламенту під час воєнного стану - в режимі одного пленарного засідання - застосована дисциплінарна санкція фактично означає дострокове припинення його повноважень як народного депутата України. 
		Позивач вважає також, що Спірне рішення завдало шкоди його честі, гідності та діловій репутації. Пояснив, що інформація про позбавлення його права брати участь у пленарних засіданнях Верховної Ради України у зв`язку з порушенням дисципліни й етичних норм була опублікована у газеті «Голос України», тобто стала відомою широкому колу осіб, надто виборців, що, з погляду позивача, впливає на його ділову репутацію й може негативно позначитися на його професійній кар`єрі, пов`язаній з проходженням публічної служби. Цим пояснюється вимога щодо опублікування в газеті «Голос України» оголошення про ухвалене судове рішення в цій справі. 
		На думку позивача, Спірне рішення не відповідає частині п`ятій статті 51 Закону України [від 10  лютого 2010 року № 1861-VI] «Про Регламент Верховної Ради України» (далі - Регламент), позаяк під час пленарного засідання Верховної Ради України 7 лютого 2023 року ОСОБА_1 не виголошував образливих слів на адресу народних депутатів України чи депутатських фракцій/груп. У цьому зв`язку наголосив на тому, що особи, яких стосувалося (зачіпало) його запитання, поставлене кандидату на посаду голови Служби безпеки України Малюку В. В. , не є народними депутатами України та не належать до депутатських фракцій (депутатських груп). Своїми запитаннями він не порушив правил етичної поведінки, адже як народний депутат України лише висловив суб`єктивну думку, яка, вторуючи, не стосувалася народних депутатів України та/чи депутатських фракцій (депутатських груп), що у значенні цієї статті є умовою, як підкреслює позивач, для застосування такого дисциплінарного заходу як позбавлення можливості брати участь у пленарному  засіданні Верховної Ради України. 
		Виокремив, що заяву до комітету, до предмета відання якого належать питання регламенту, подали народні депутати фракції «Слуга народу», котрі водночас становлять більшість складу згаданого комітету, частина з яких власне й підписали заяву від 7 лютого 2023 року «Щодо порушень правил депутатської етики народним депутатом України ОСОБА_1 на пленарному засіданні Верховної Ради України 07.03.2023  р.». З погляду позивача, розгляд цієї заяви в Комітеті з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України (далі також - Комітет з питань Регламенту) відбувався в умовах конфлікту інтересів, однак на пленарному засіданні Верховної Ради України 23  лютого         2023 року народні депутати України, яких це стосувалося і які брали участь в голосуванні з цього питання, про цей конфлікт не оголосили. Понад те, про розгляд згаданого питання ОСОБА_1 дізнався на пленарному засіданні і з уваги на визначену для таких випадків процедуру розгляду не мав можливості висловитися з цього приводу. 
		Відтак переконує, що не має іншого способу захистити свої права та відновити честь і ділову репутацію, крім як оскаржити в судовому порядку рішення Верховної Ради України, прийняте 23  лютого 2023 року на пленарному засіданні дев`ятої сесії Верховної Ради України IX скликання, про позбавлення народного депутата України ОСОБА_1 права брати участь в одному пленарному засіданні Верховної Ради України. Додав також, що Спірне рішення є індивідуально-правовим управлінським актом, адже фактично впливає на повноваження народного депутата України і забороняє їхню реалізацію. 
		У позові зазначено також, що Спірне рішення є процедурним і не викладалося у формі окремого документа, тож на підтвердження його існування та змісту до позовної заяви долучена роздруківка стенограми пленарного засідання Верховної Ради України від                   23 лютого 2023 року, оприлюднена на офіційному сайті Верховної Ради України за посиланням: https://www.rada.gov.ua/meeting/stenogr/show/8107.html, а також публікації з офіційного сайту Верховної Ради України та з газети Верховної Ради України «Голос України».
		3. Верховний Суд ухвалою від 22 березня 2023 року відкрив провадження у справі за цим позовом і призначив його до розгляду в судовому засіданні, про що повідомив сторін. 
		Представник Верховної Ради України подав суду одночасно клопотання про закриття провадження у справі (з мотивів непідвідомчості цього спору адміністративному суду) та відзив на позовну заяву.
		Клопотання щодо закриття провадження у справі колегія суддів вирішила відповідною ухвалою від 2 травня 2023 року, (відмовила в задоволені клопотання), відтак перейшла до розгляду справи по суті. 
		4. У відзиві на позовну заяву представник відповідача звернув увагу передовсім на те, що позивач оскаржує акт парламенту, який не викладається окремим документом. Тобто, це була не постанова Верховної Ради України, а «інше рішення», яке фіксується у стенограмі пленарного засідання, що - з уваги на буквальне тлумачення пункту 1 частини першої статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - стоїть на заваді судовому контролю (зокрема у порядку адміністративного судочинства України) за таким рішенням Верховної Ради України. 
		Крім того, представник відповідача зазначив, що Спірне рішення про позбавлення позивача права брати участь в одному пленарному засіданні, яке, як наголошує автор відзиву, стосується внутрішньоорганізаційних питань етики та моралі, Верховна Рада України ухвалила на підставі висновку Комітету з питань Регламенту (щодо порушення народним депутатом України ОСОБА_1 на пленарному засіданні 7  лютого 2023 року) та з дотриманням визначеної Регламентом для розгляду цього питання процедури.  
		З уваги на наведені у відзиві аргументи й обставини, за яких ухвалено Спірне рішення, просить відмовити у задоволенні позовних вимог. 
		5. Представник позивача - адвокат Надточиєва А. П. надіслала відповідь на відзив Верховної Ради України, у якому у відповідь на доводи про непідвідомчість спору адміністративному суду - зазначила насамперед про необхідність зважити на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 12 квітня 2022 року у справі           № 9901/459/21, яка, переконує автор відповіді на відзив, дає вичерпну відповідь на питання чому цей спір має розглядатися у порядку адміністративного судочинства. 
		Крім того, представник позивача зазначила про те, що аргументи представника відповідача не спростовують того, що написано в позовній заяві, зокрема зупинилася на існуванні конфлікту інтересів під час розгляду на засіданні Комітету з питань Регламенту, у якому більшість становлять члени фракції політичної партії «Слуга народу», заяви [228] народних депутатів - членів фракції політичної партії «Слуга народу» щодо поведінки народного депутата України ОСОБА_1 , а також на тому, що розглядаючи питання про позбавлення позивача права брати участь у пленарному засіданні йому не надали можливості висловитися з цього питання. Наостанок представник позивача ще раз підкреслила на відсутності підстав, які у розумінні статті 51 Регламенту дозволяли би ухвалити Спірне рішення.  
		6. На судовому засіданні представник позивача - адвокат Надточиєва А. П. підтримала позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві. У своїх поясненнях акцентувала увагу головним чином на тому, що законних підстав для позбавлення народного депутата України ОСОБА_1 права брати участь у пленарному засіданні Верховної Ради України - у значенні статті 51 Регламенту - не було. Зупинилася теж на існуванні конфлікту інтересів під час розгляду Комітетом з питань Регламенту звернення народних депутатів фракції політичної партії «Слуга народу» й зауважила, що за таких обставин Спірне рішення суперечить меті, задля якої відповідач наділений повноваженнями його ухвалювати. 
		7. Представник Верховної Ради України  Лаптієв А. М. на судовому засіданні підтримав позицію, викладену у відзиві, й просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
		Зауважив, з-поміж іншого, що висловлювання народного депутата України ОСОБА_1 , які він дозволив собі під час пленарного засідання Верховної Ради України 7 лютого 2023 року, були неприйнятними і образливими стосовно того, кого вони стосувалися. Вважає, що народний депутат України має дотримуватися етичних вимог не лише щодо інших народних депутатів України, але й щодо всіх осіб, які присутні в сесійній залі. Переконаний, що своїми висловлюваннями позивач як народний депутат України порушив вимоги депутатської етики й Верховна Рада України за описаної ситуації діяла відповідно до вимог Регламенту, коли ухвалила Спірне рішення. 
		Щодо зауваг представника позивача про те, що народний депутат України ОСОБА_1 не мав можливості висловитися перед голосуванням за Спірне рішення зазначив, що позивач надав відповідні письмові пояснення щодо окресленого інциденту Комітету з питань Регламенту, які були взяті до уваги при прийнятті висновку. Водночас, згідно з частиною п`ятою статті 51 Регламенту, рішення про позбавлення народного депутата права брати участь у пленарних засіданнях Верховна Рада України може прийняти без обговорення. 
		8. Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив зібрані у справі докази, подані на підтвердження заявлених вимог і заперечень сторін, та встановив такі обставини. 
		21 лютого 2023 року Комітет з питань Регламенту розглянув на своєму засіданні заяву депутатської фракції політичної партії «Слуга народу» (вх.№ 4д9/5-2023/25464 від 7 лютого 2023  року), яку підтримали 228 народних депутатів України, щодо висловлювань народного депутата України ОСОБА_1 на пленарному засіданні Верховної Ради України 7 лютого 2023  року.
		Відповідно до цієї заяви народний депутат України ОСОБА_1 в образливій формі висловився стосовно Служби безпеки України і керівника Офісу Президента України   Єрмака А. Б . Тож, покликаючись на положення частини першої статті 8 Закону України від 17  листопада 1992  року №  2790-ХІІ «Про статус народного депутата України» (далі - Закон №  2790-ХІІ), частини першої статті 52, частин другої, четвертої, п`ятої статті 51 Регламенту, народні депутати України, які підписали згадану заяву, просили [Комітет з питань Регламенту] вивчити цей інцидент та рекомендувати Верховній Раді України прийняти рішення про позбавлення народного депутата України ОСОБА_1 права брати участь у п`яти пленарних засіданнях Верховної Ради України.
		У висновку Комітету з питань Регламенту від 21 лютого 2023 року № 04-28/4-2023/35284 стосовно інциденту, який спричинив таку реакцію народних депутатів України, зазначено про те, що на пленарному засіданні дев`ятої сесії Верховної Ради України IX скликання, яке відбулося 7  лютого 2023 року, розглядалося, з-поміж інших, питання про призначення Малюка В. В. на посаду Голови Служби безпеки України. 
		У залі засідань під час розгляду цього питання були присутні: Президент України Зеленський В. О. , Прем`єр-міністр України Шмигаль Д. А., інші члени Кабінету Міністрів України, Секретар Ради національної безпеки і оборони України Данілов  О. М., Генеральний прокурор Костін А. Є. та керівництво Офісу Президента України. 
		Відповідно до стенограми пленарного засідання 7 лютого 2023 року (покликання: https://www.rada.gov.ua/meeting/stenogr/show/8104.html) спершу перед народними депутатами України виступив Президент України Зеленський В. О. , потім слово надали кандидату на посаду Голови Служби безпеки України Малюку В.В . Після виступу останнього народні депутати України мали можливість поставити йому запитання.
		Одним з цих народних депутатів України був ОСОБА_1 . Його запитання, за текстом згаданої стенограми (10:44:40), було таке: « Пане Малюк , у мене до вас запитання. Коли контррозвідка Служби безпеки України перестане займатися політичними переслідуваннями? І друге запитання. Коли ФСБешна гнида Єрмак сяде за державну зраду? Дякую». 
		Перед відповіддю Малюка В. В. на ці запитання головуючий на пленарному засіданні ( Стефанчук Р. О. ) попередив про необхідність «дотримуватися Регламенту і етики в залі парламенту». 
		За текстом стенограми, далі головуючий дав слово Малюку В. В. , який на запитання народного депутата України ОСОБА_1 зазначив таке: « Пане ОСОБА_1 , хочу нагадати вам, що я тут представляю багатотисячне військо Служби безпеки України. І ці люди щодня боронять неньку і в тому числі роблять все для того, щоб ви могли тут висловлюватися. Будь ласка, не забувайте, що у нас війна, а я не політик, я військовик і спецслужбіст, і жодних політичних ігрищ служба не здійснює, більше того політичних переслідувань. Все, що ви сказали, воно взагалі не відповідає жодній дійсності. Дякую за запитання». 
		Після того головуючий на пленарному засіданні ще раз наголосив на необхідності дотримуватися Регламенту і етики в залі парламенту. Відтак продовжив засідання, надавши можливість іншим народним депутатам України поставити запитання кандидату на посаду Голови Служба безпеки України. 
		9. У цьому зв`язку у висновку Комітету з питань Регламенту від 21 лютого 2023 року № 04-28/4-2023/35284 відтворено виступ народного депутата України ОСОБА_8 (один із підписантів згаданої заяви від 7 лютого 2023 року), який стосувався поведінки і висловлювань народного депутата України ОСОБА_1 . З-поміж іншого, народний депутат України ОСОБА_8 висловив думку, що «такий відвертий напад на Голову Офісу Президента України - це така закамуфльована спроба нападу безпосередньо на Верховного Головнокомандувача» й що, на його переконання, такі дії є «нічим іншим, окрім спроб трохи допомогти російській федерації». 
		10. За текстом висновку Комітету з питань Регламенту, народний депутат України ОСОБА_1 уже не вперше вдався до непристойних висловлювань в бік Президента України та офіційних осіб Офісу Президента України під час пленарного засідання Верховної Ради України. Подібне було 9  вересня 2021 року, коли позивач продемонстрував непристойний жест Президенту України. В цьому самому контексті йому пригадали також випадок з народним депутатом України ОСОБА_9 на пленарному засіданні Верховної Ради України 4 листопада 2021 року. Щодо останнього випадку, то Комітет з питань Регламенту, за текстом висновку від 21 лютого 2023 року, тоді теж ухвалив висновок щодо позбавлення народного депутата України ОСОБА_1 права брати участь у п`яти пленарних засіданнях Верховної Ради України. 
		Варто тут згадати, що представник позивача на судовому засіданні висловила з цього приводу заперечення, адже у відповідь на її адвокатські звернення їй повідомили, що стосовно народного депутата України ОСОБА_1 раніше не було висновків/рішень щодо позбавлення його права брати участь у пленарних  засіданнях Верховної Ради України. 
		11. Комітет з питань Регламенту зауважив також [у висновку від 21 лютого 2023 року № 04-28/4-2023/35284], що відповідно до Постанови Верховної Ради України від 7 лютого               2023 року № 2912-ІХ «Про деякі питання організації роботи Верховної Ради України дев`ятого скликання під час проведення дев`ятої сесії в умовах дії воєнного стану» Верховна Рада України дев`ятого скликання під час проведення дев`ятої сесії працює в режимі одного пленарного засідання, що триває до дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні, але не пізніше, ніж до початку наступної чергової сесії Верховної Ради України дев`ятого скликання.
		Відповідно до [статті 83] Конституції України чергова десята сесія Верховної Ради України дев`ятого скликання починається 5 вересня 2023 року [перший вівторок вересня].
		Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні з 24  лютого 2022 року введений воєнний стан. Згодом до пункту 1 цього Указу внесені зміни Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21  квітня 2022 року № 2212-ІХ, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, Указом від 12 серпня 2022  року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року №  2500-ІХ, та Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-ІХ, та Указом від 6  лютого 2023 року №  58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023  року №  2915-ІХ. Згідно з останнім [на час надання висновку] Указом, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05  години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
		З уваги на особливості роботи Верховної Ради України в умовах дії воєнного стану, зваживши також на стенограму пленарного засідання Верховної Ради України 7 лютого 2023 року, Комітет з питань Регламенту на підставі статті 51 Регламенту й ухвалив висновок щодо питання дотримання дисципліни та норм депутатської етики депутатом ОСОБА_1 у зв`язку з його висловлюванням, згідно з яким рекомендував Верховній Раді України без обговорення прийняти рішення про позбавлення народного депутата ОСОБА_1 права брати участь в одному пленарному засіданні Верховної Ради України і довести це рішення до виборців через газету «Голос України».   
		12. Суд з`ясував, що народний депутат України ОСОБА_1 надавав Голові Комітету з питань Регламенту письмові пояснення (від 20 лютого 2023 року) з приводу заяви депутатської фракції політичної партії «Слуга народу» (вх.№ 4д9/5-2023/25464 від 7 лютого 2023 року), яку підтримали 228 народних депутатів України цієї партії. 
		У цих поясненнях їхній автор, з-поміж іншого, навів тлумачення слова «гнида» у Словнику української мови й у цьому зв`язку зауважив, що воно не є образливе, а було використане як алегорія «для кращого відображення образу». У своїх поясненнях позивач окреслив, у чому він бачить схожість дій Керівника Офісу Президента України з цим алегоричним образом, й в цьому ж руслі повів, що інформація про причетність Керівника Офісу Президента України Єрмака А. Б. до діяльності розвідувальних спецслужб «росії» є загальновідомою, бо давно висвітлюється і обговорюється в засобах масової інформації, й те [алегоричне] «відображення образу», яке він озвучив у сесійній залі стосовно Керівника Офісу Президента України Єрмака А. Б. , основане якраз на цій інформації.  
		13. За текстом стенограми засідання (продовженого) Верховної Ради України 23 лютого 2023 року (покликання: https://www.rada.gov.ua/meeting/stenogr/show/8107.html) висновок Комітету з питань з Регламенту оголосив [Голова Комітету] ОСОБА_10 . 
		Окрім змісту висновку від 21 лютого 2023 року № 04-28/4-2023/35284, ОСОБА_10 озвучив також таке: «Принагідно нагадую народним депутатам, що у разі прийняття такого рішення парламентом народний депутат, щодо якого прийнято рішення про позбавлення права брати участь, повинен залишити пленарне засідання. Оскільки під час воєнного стану впродовж дев`ятої сесії парламент працює в режимі одного пленарного засідання [відповідно до підпункту 1 пункту 1 Постанови Верховної Ради України від 7 лютого 2023 року №  2912-ІХ «Про деякі питання організації роботи Верховної Ради України дев`ятого скликання під час проведення дев`ятої сесії в умовах дії воєнного стану»], в такому разі ця заборона буде чинною або до закінчення цього одного пленарного засідання, яке може співпасти, або закінчення поточної дев`ятої сесії, або, можливо, до моменту прийняття парламентом іншого рішення про свою роботу в тому разі, якщо буде скасовано або припинено воєнний стан і парламент може перейти до роботи за календарним планом, чого ми всі і бажаємо, щоб сталося якнайшвидше».
		14. Після того головуючий на пленарному засіданні поставив на голосування рішення, прийняти яке рекомендував Комітет з питань Регламенту, [про позбавлення народного депутата права брати участь у пленарних засіданнях]. 
		Згідно зі стенограмою пленарного засідання Верховної Ради України 23  лютого 2023 року, «за» це рішення проголосували 261 народний депутат, тож це рішення - прийняте. 
		Затим головуючий на пленарному засіданні попросив народного депутата України            ОСОБА_1 «з повагою віднестися до рішення Верховної Ради України та залишити зал засідань Верховної Ради України на період проведення одного пленарного засідання Верховної Ради України».  
		Зазначене рішення Верховної Ради України народний депутат України ОСОБА_1 оскаржив у порядку адміністративного судочинства України з підстав, які написані вище. 
		15. Перед тим, як продовжити виклад цього судового рішення, колегія судів вважає за необхідне ще раз стисло висловитися з приводу підвідомчості цього спору й мотивів, які спонукали до розгляду його по суті. 
		Питання про те, чи поширюється судовий контроль на рішення Верховної Ради України щодо застосування дисциплінарної санкції до народного депутата України за порушення дисципліни та етичних норм - за ситуації, яка є подібною до тієї, яка описана вище - уже було предметом розгляду Верховного Суду. Нагадаємо, що з цього приводу є постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2022  року у справі №  9901/459/21 (ухвалена за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 листопада 2021 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом народного депутата України ОСОБА_11 до Верховної Ради України), в якій написані розлогі мотиви щодо того, чому рішення Верховної Ради України про позбавлення народного депутата України права брати участь у пленарному засіданні, прийняте на підставі статті 51 Регламенту, охоплюється управлінською діяльністю Верховної Ради України і які ризики криються в безконтрольності цієї діяльності парламенту. 
		Зокрема, у постанові від 12 травня 2022  року у справі №  9901/459/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що «Законодавча процедура регламентована у розділі IV Регламенту, тоді як глава 9 «Дотримання дисципліни та норм етики на пленарних засіданнях Верховної Ради України» (статті 51-53 Регламенту) вміщена у розділі ІІ «Організація роботи Верховної Ради України». Отже, застосування парламентом дисциплінарної процедури до народного депутата не охоплюється законодавчою процедурою» (пункт 27). 
		Мовилося також, що «позбавлення народного депутата права брати участь у пленарних засіданнях ВР [Верховної Ради] України за порушення дисципліни та норм етики є санкцією дисциплінарного характеру, яку ВР [Верховна Рада] України застосовує, реалізовуючи саме владні управлінські, а не законодавчі функції. Застосування такої санкції є втручанням у свободу вираження поглядів, право особи, яка на постійній основі виконує повноваження народного депутата, на повагу до її приватного життя (у здійснення нею трудової діяльності), унеможливлює реалізацію цією особою на пленарних засіданнях прав, визначених у статті 11 Закону № 2790-XII [«Про статус народного депутата України»], і може мати наслідком позбавлення права на виплати, пов`язані з виконанням депутатських повноважень» (пункт 36).
		За текстом згаданої постанови, «Елементом верховенства права (правовладдя) є заборона свавілля. Хоча дискреційні повноваження потрібні для виконання владою певних завдань у сучасних складних суспільствах, вони не мають здійснюватись у свавільний спосіб. Здійснення повноважень у цей спосіб уможливлює ухвалення істотно несправедливих, необґрунтованих, таких, що суперечать здоровому глуздові, або деспотичних рішень, що є несумісним із принципом правовладдя (пункт 52 Доповіді про правовладдя, ухваленої Європейською Комісією «За демократію через право» (Венеційською комісією) на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року, CDL-AD (2011) 003rev)» (пунтк 39). 
		Написано далі, що «ВР [Верховна Рада] України згідно зі статтею 51 Регламенту реалізує достатньо широку свободу розсуду, оцінюючи слова народного депутата на адресу іншого народного депутата або депутатської фракції (депутатської групи) на предмет того, чи є вони образливими. Така свобода за певних умов може мати наслідком прийняття свавільного рішення про позбавлення народного депутата за порушення ним дисципліни й етичних норм права брати участь у пленарних засіданнях ВР [Верховної Ради] України і навіть призводити до узурпації влади коаліцією депутатських фракцій або депутатською фракцією, яка має права такої коаліції. Тому ця свобода розсуду парламенту не може бути безмежною та безконтрольною. З огляду на вказане, а також враховуючи суворість дисциплінарної санкції, яку парламент, втручаючись у свободу вираження поглядів, може вжити до народного депутата, і можливі наслідки такої санкції для професійної діяльності як частини приватного життя та майнових прав цієї людини (отримання виплат, пов`язаних із виконанням депутатських повноважень), важливо, щоби дії та рішення ВР [Верховної Ради] України про вжиття до народного депутата зазначеної санкції були предметом контролю незалежного та безстороннього органу. Останній повинен мати змогу перевірити, зокрема, наявність підстав для застосування парламентом відповідної санкції, дотримання ним належної процедури, а також пропорційність застосованого заходу втручання у свободи та права вчиненому народним депутатом діянню» (пункти 41, 42).  
		Велика Палата Верховного Суду звернула увагу й на те, що « саме суд як незалежний і безсторонній щодо парламенту орган має виконувати функцію контролю за діями та рішеннями ВР [Верховної Ради] України у дисциплінарній процедурі, передбаченій статтею 51 Регламенту» (пункт 46). А далі мовиться, що «такі дії та рішення, що є наслідком реалізації ВР [Верховною Радою] України широкої, але не безмежної свободи розсуду з оцінки як образливих слів народного депутата на адресу іншого народного депутата або депутатської фракції (депутатської групи), суттєво впливають на індивідуальні свободи та права народного депутата, до якого застосовують відповідну дисциплінарну санкцію. А за певних умов можуть навіть впливати на функціонування парламенту як демократичної інституції. Отже, ці дії та рішення не є спрямованими виключно на внутрішню організацію відповідної форми діяльності парламенту та політичної роботи народних депутатів. Тому необґрунтованими є висновки суду першої інстанції та доводи відзиву на апеляційну скаргу, згідно з якими оскаржене рішення є внутрішнім управлінським актом, на яке не поширюються правила частини першої статті 266 КАС України» (пункт 47).   
		Виходячи з тих позицій, що парламент у спірних правовідносинах наділений і виконує владні управлінські функцій й те, що позивачка [у справі № 9901/459/21] перебуває на публічній службі, а рішення відповідача стосується проходження цієї служби та потребує судового контролю, Велика Палата Верховного Суду - за текстом постанови від 12  травня 2022 року у справі №  9901/459/21 - виснувала, що адміністративний суд має юрисдикцію для розгляду цієї справи (пункт 52). 
		16. Зазначена позиція Великої Палати Верховного Суду добре відома також автору позовної заяви, тому що спираючись головно на неї позивач та його представник переконують, що Спірне рішення про позбавлення народного депутата України ОСОБА_1 права брати участь в одному пленарному засіданні Верховної Ради України є проявом управлінської діяльності Верховної Ради України стосовно народного депутата України, наслідком якої стало те, що позивач неправомірно, з його погляду, обмежений у можливості здійснювати свої повноваження та отримувати пов`язані з цим виплати, а також завдана шкода його честі та гідності, а також діловій репутації як народного депутата України. 
		З уваги на окреслену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка, як видається, заодно дає відповідь на доводи представника відповідача, викладені в його відзиві, про підвідомчість цього спору адміністративному суду, колегія суддів і взялася вирішувати цей спір по суті. 
		17. Отож, при вирішенні цієї справи колегія суддів керувалася таким. 
		Відповідно до статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. 
		За текстом статті 76 Конституції України конституційний склад Верховної Ради України - чотириста п`ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п`ять років. 
		Повноваження народних депутатів України визначаються Конституцією та законами України.
		Відповідно до статті 80 Конституції України народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп. 
		За текстом статті 83 Конституції України чергові сесії Верховної Ради України починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року.
		Позачергові сесії Верховної Ради України, із зазначенням порядку денного, скликаються Головою Верховної Ради України на вимогу Президента України або на вимогу не менш як третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.
		У разі оголошення указу Президента України про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях Верховна Рада України збирається на засідання у дводенний строк без скликання.
		У разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України під час дії воєнного чи надзвичайного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії Верховної Ради України, обраної після скасування воєнного чи надзвичайного стану.
		Порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України.
		Відповідно до статті 9 Регламенту Верховна Рада проводить свою роботу сесійно. Сесії є чергові та позачергові.
		Відкриття сесії Верховної Ради оголошується головуючим на пленарному засіданні на початку її першого пленарного засідання, закриття - по завершенні останнього пленарного засідання.
		Кожна сесія Верховної Ради починається і завершується виконанням у залі засідань Верховної Ради Державного Гімну України.
		Сесії Верховної Ради складаються із засідань Верховної Ради, засідань комітетів, тимчасових слідчих комісій і тимчасових спеціальних комісій, що проводяться у період між пленарними засіданнями, роботи народних депутатів у депутатських фракціях (депутатських групах) та з виборцями. Комітет, тимчасова спеціальна комісія чи тимчасова слідча комісія можуть проводити свої засідання одночасно з пленарними засіданнями Верховної Ради лише за процедурним рішенням Верховної Ради.
		Засідання Верховної Ради можуть бути пленарними, урочистими, а також можуть проводитися у формі парламентських слухань.
		Відповідно до статті 46 Регламенту рішеннями Верховної Ради є акти Верховної Ради, а також процедурні та інші рішення, які заносяться до протоколу пленарних засідань Верховної Ради.
		Актами Верховної Ради є закони, постанови, резолюції, декларації, звернення, заяви.
		За текстом частин першої, другої статті 47 Регламенту відповідно до частини другої статті 84, статті 91 Конституції України Верховна Рада приймає рішення виключно на її пленарних засіданнях після обговорення питань більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради, крім випадків, передбачених Конституцією України та цим Регламентом.
		Рішення Верховної Ради приймаються шляхом відкритого поіменного голосування, крім випадків, передбачених цим Регламентом, коли проводяться таємне голосування шляхом подачі бюлетенів.
		Відповідно до частини другої статті 51 Регламенту на пленарному засіданні народний депутат не повинен перешкоджати викладенню або сприйняттю виступу (вигуками, оплесками, вставанням, розмовами по мобільному телефону тощо), вживати образливі висловлювання та непристойні слова, закликати до незаконних дій.  
		Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 51 Регламенту якщо народний депутат виголошує образливі слова на адресу іншого народного депутата або депутатської фракції (депутатської групи), головуючий на пленарному засіданні попереджає цього народного депутата про неприпустимість таких висловлювань або припиняє його виступ. Народний депутат або представник депутатської фракції (депутатської групи), на адресу яких були виголошені образливі слова, може звернутися до головуючого на пленарному засіданні з вимогою про надання слова для репліки. Головуючий на пленарному засіданні надає слово для репліки народному депутату або представнику депутатської фракції (депутатської групи) відразу після звернення або після завершення обговорення питання.  
		Якщо народний депутат, депутатська фракція (депутатська група), на адресу яких були виголошені образливі слова, вважають, що конфлікт не вичерпано і порозуміння між народними депутатами не досягнуто, то вони подають заяву до комітету, до предмета відання якого належать питання регламенту, який розглядає це питання на своєму засіданні. У таких випадках за висновком комітету, до предмета відання якого належать питання регламенту, Верховна Рада без обговорення може прийняти рішення про позбавлення народного депутата права брати участь у пленарних засіданнях (до п`яти пленарних засідань). Це рішення доводиться до відома виборців через газету «Голос України».
		За частинами першою, третьою, четвертою статті 81 Регламенту створення комітетів здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про комітети Верховної Ради України» та цього Регламенту.
		Верховна Рада створює комітети у складі голів, перших заступників, заступників голів, секретарів та членів комітетів. Голови комітетів, перші заступники, заступники голів комітетів, секретарі, персональний склад членів комітетів обираються Верховною Радою більшістю голосів народних депутатів від її конституційного складу. Народний депутат може бути членом лише одного комітету.
		Квоти розподілу посад голів комітетів, перших заступників, заступників голів, секретарів та членів комітетів визначаються пропорційно від кількісного складу депутатських фракцій (депутатських груп) до фактичної чисельності народних депутатів у порядку, встановленому Верховною Радою.
		Відповідно до частин першої-четвертої статті 1 Закону № 2790-ХІІ народний депутат України (далі - народний депутат) є обраний відповідно до Закону України «Про вибори народних депутатів України» представник Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України. Народний депутат здійснює свої повноваження на постійній основі. 
		При виконанні своїх повноважень народний депутат керується Конституцією України, законами України та загальновизнаними нормами моралі.
		Держава гарантує народному депутату забезпечення необхідними умовами для здійснення ним депутатських повноважень.
		Відповідно до статті 8 Закону № 2790-ХІІ у своїй діяльності народний депутат повинен дотримуватися загальновизнаних норм моралі; завжди зберігати власну гідність, поважати честь і гідність інших народних депутатів, службових та посадових осіб і громадян; утримуватись від дій, заяв та вчинків, що компрометують його самого, виборців, Верховну Раду України, державу.
		Неприпустимим є використання народним депутатом свого депутатського мандата всупереч загальновизнаним нормам моралі, правам і свободам людини і громадянина, законним інтересам суспільства і держави.
		Народний депутат не повинен використовувати депутатський мандат в особистих, зокрема корисливих, цілях.
		Відповідно до частини другої статті 10 Закону № 2790-ХІІ народний депутат реалізує на засіданнях Верховної Ради України та в роботі її органів надані йому права відповідно до Конституції України, цього та інших законів України.
		За частинами п`ятою, шостою статті 10 Закону № 2790-ХІІ народні депутати не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у Верховній Раді України та її органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп. 
		Голосування та позиція, висловлена народним депутатом в роботі Верховної Ради України та її органів, не може бути предметом розгляду у Верховній Раді України та її органах.
		За текстом частини першої статті 11 Закону № 2790-ХІІ народний депутат на пленарному засіданні Верховної Ради України має право у порядку, передбаченому законом про регламент Верховної Ради України: 9) висловлювати думку щодо кандидатів, які обираються чи призначаються на посади, звільняються з посад Верховною Радою України, а також щодо яких Верховна Рада України надає згоду на призначення і звільнення з посад; .
		18. Суд встановив, що предметом спору є Спірне рішення, яким позивач як народний депутат України позбавлений права брати участь в одному пленарному засіданні Верховної Ради України. 
		Ухваленню Спірного рішення передувало обговорення на пленарному засіданні Верховної Ради України 7 лютого 2023 року кандидатури на посаду Голови Служби безпеки України, під час якого народний депутат України ОСОБА_1 поставив запитання тоді ще кандидату на цю посаду, одне з яких стосувалося подальшої долі Керівника Офісу Президента України Єрмака А. Б . Висловлювання, які на тому засіданні дозволив собі народний депутат України ОСОБА_1 щодо Керівника Офісу Президента України Єрмака А. Б. , видалися 228 народним депутатам України з фракції політичної партії «Слуга народу» образливими й такими, що не узгоджуються з депутатською етикою, тож вони, керуючись положеннями статті 51 Регламенту, звернулися з відповідною заявою до комітету, до предмета відання якого належать питання регламенту. 
		Про висновки Комітету з питань Регламенту, як і рішення парламенту за наслідками його розгляду, написано вище. 
		Щодо власне Спірного рішення, то його Верховна Рада України - відповідно до стенограми пленарного засідання 23 лютого 2023 року, витяг з якого є в матеріалах справи - прийняла більшістю голосів народних депутатів України. Це рішення, повторимо, не викладалося окремим документом, воно зафіксоване у стенограмі пленарного засідання й оголошення про нього опубліковане в газеті «Голос України».
		Правові, а також політичні наслідки Спірного рішення окреслені у доводах, якими обґрунтовані позовні вимоги. 
		У цій справі вартим уваги є той факт, що дисциплінарна санкція, яку застосувала Верховна Рада України до позивача як народного депутата України за його висловлювання під час пленарного засідання 7 лютого 2023 року (позбавлення права брати участь у пленарному засіданні (частина п`ята статті 51 Регламенту), набула особливої гостроти ще й через те, що у зв`язку з продовженням дії воєнного стану в Україні в умовах широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України Верховна Рада України дев`ятого скликання під час проведення, зокрема, дев`ятої сесії - на якій прийняте Спірне рішення - працює у режимі одного пленарного засідання, що триває до дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні, але не пізніше ніж до початку наступної чергової сесії Верховної Ради України дев`ятого скликання. Відповідно до пункту 2 Постанови Верховної Ради України від 7 лютого 2023 року №  2912-ІХ «Про деякі питання організації роботи Верховної Ради України дев`ятого скликання під час проведення дев`ятої сесії в умовах дії воєнного стану» чергова десята сесія Верховної Ради України дев`ятого скликання починається 5 вересня 2023  року.
		Отож виходить, що народного депутата України ОСОБА_1 - згідно зі Спірним рішенням - позбавили права брати участь в одному пленарному засіданні Верховної Ради України, що за нинішніх умов означає позбавлення його такого права щонайменше до 4 вересня             2023 року. 
		19. Зважаючи на приписи частини другої статті 2 КАС України, колегія суддів має з`ясувати, чи Спірне рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. 
		Нормативною підставою для ухвалення Спірного рішення є стаття 51 Регламенту (частина четверта, п`ята). Текстуальний виклад цієї статті та її буквальне тлумачення дає підстави стверджувати, що позбавлення народного депутата України права брати участь у пленарних засіданнях (до п`яти пленарних засідань) - за висновком комітету, до предмета відання якого належать питання регламенту - має бути наслідком образливих висловлювань цього народного депутата України на адресу іншого народного депутата або депутатської фракції (депутатської групи). 
		Цим колегія суддів не намагається сказати, що народний депутат України може виголошувати образливі слова щодо інших осіб, зокрема тих, які присутні у сесійній залі парламенту. Це передовсім питання етики і виховання народного депутата України, рівень яких мав би відповідати загальноприйнятим вимогам та уявленням щодо постави представника Українського народу. Іншими словами, подібна поведінка народного депутата України є неприйнятна й за певних умов може стати підставою для юридичної відповідальності. 
		У цьому контексті Регламент передбачає заходи впливу дисциплінарного характеру, чи радше «покарання» народного депутата України за порушення дисципліни і норм етики у формі позбавлення права брати участь у пленарному засіданні (стаття 51 Регламенту). Але позаяк йдеться про відповідальність, то для застосування цієї дисциплінарної санкції має бути і відповідний «склад» порушення. 
		Частина п`ята статті 51 Регламенту передбачає можливість застосування дисциплінарної санкції щодо народного депутата України за виголошення образливих слів на адресу іншого народного депутата або депутатської фракції (депутатської групи). Колегія суддів не має підстав тлумачити цю статтю у спосіб, що дозволяє поширити (передати) правоможність Верховної Ради України на застосування передбаченого цією нормою заходу дисциплінарного характеру також і за неетичні висловлювання [народного депутата України] на адресу інших осіб. 
		Цей підхід, втім, не стосується можливості застосування до народного депутата України інших видів юридичної відповідальності за образу чи наклеп, якщо особи, яким таким чином завдана шкода, вимагатимуть цього, задіявши інші юрисдикційні форми захисту. 
		20. Суд з`ясував, що звернення 228 народних депутатів України фракції політичної партії «Слуга народу» до Комітету з питань Регламенту щодо висловлювань народного депутата України ОСОБА_1 на пленарному засіданні 7 лютого 2023 року, а також висновок цього Комітету про позбавлення народного депутата України ОСОБА_1 права брати участь у пленарному засіданні основані головним чином на тому, що названий народний депутат України в образливій формі висловився щодо Керівника Офісу Президента України Єрмака А. Б . 
		У цій заяві народних депутатів України фракції політичної партії «Слуга народу» значиться також про образливі висловлювання на адресу Служби безпеки України, але зміст висновку Комітету з питань Регламенту від 21 лютого 2023 року № 04-28/4-2023/35284  свідчить, що спонукало членів цього Комітету до позбавлення народного депутата України ОСОБА_1 права брати участь у пленарному засіданні саме його висловлювання на адресу Керівника Офісу Президента України Єрмака А. Б . У цьому зв`язку звертає також увагу, що у згаданому висновку Комітету з питань Регламенту наведений, серед іншого, виступ народного депутата України ОСОБА_8 , який у своїх судженнях розцінив ці висловлювання [позивача] як образу Верховного Головнокомандувача, яким є Президент України. 
		Відтворення у тексті висновку Комітету з питань Регламенту від 21 лютого 2023 року №  04-28/4-2023/35284 виступу названого народного депутата України у тому контексті, в якому вони згадуються, сміло наштовхує на думку, що члени Комітету з питань Регламенту поділяють його позицію (народного депутата України ОСОБА_8 ) або ж таким чином переконують чи проявляють крамольність висловлювань позивача, які спонукали їх ухвалити цей висновок, який відтак став основою для Спірного рішення.
		Про виступ народного депутата України ОСОБА_8 з приводу висловлювань позивача на пленарному засіданні парламенту 7 лютого 2023 року згадав також представник відповідача на судовому засіданні, переконуючи що для ухвалення Спірного рішення були достатні і вагомі підстави. 
		21. З уваги на цю обставину колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що посаду Керівника Офісу Президента України - навіть через призму конкретної особистості, яка її обіймає - не слід позиціонувати як таку, що рівна посту Президента України, а сам Офіс Президента України - як державний орган, надто з конституційним статусом. 
		Відповідно до пункту 1 Положення про Офіс Президента України, затвердженого Указом Президента України від 25 червня 2019 року № 436/2019, (далі - Положення про Офіс Президента України) Офіс Президента України (далі - Офіс) є постійно діючим допоміжним органом, утвореним Президентом України відповідно до пункту 28 частини першої статті 106 Конституції України ([за яким Президент України створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби]).
		За пунктом 3 Положення про Офіс Президента України основними завданнями Офісу є організаційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне та інше забезпечення здійснення Президентом України визначених Конституцією України повноважень.
		Згідно з пунктом 9 Положення про Офіс Президента України Керівник Офісу Президента України, його заступники, Перший помічник Президента України, радники Президента України, радники - уповноважені Президента України, Прес-секретар Президента України, представники Президента України призначаються на посади на строк повноважень Президента України і звільняються з посад Президентом України.
		За пунктом 12 Положення про Офіс Президента України Керівник Офісу Президента України: 1) здійснює загальне керівництво Офісом, спрямовує його діяльність на ефективне забезпечення здійснення Президентом України визначених Конституцією України повноважень, представляє Офіс у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами та організаціями; .
		Видається очевидним, що утворення Президентом України допоміжного органу, а також призначення його керівника не наділяє цей [допоміжний] орган та його очільника таким самим конституційно-правовим статусом, що його має Президент України. 
		22. Тому означивши Керівника Офісу Президента України Єрмака А. Б. - у контексті свого запитання тоді ще кандидату на посаду Голови Служби безпеки України Малюку В. В. - терміном, який відомий з підручників паразитології, народний депутат України ОСОБА_1 мав на увазі тільки того, кого він цими словами назвав, й Президента України це ніяким чином не стосується. 
		Можна погодитися з думкою представника відповідача про те, що висловлювання, яке вжив народний депутат України ОСОБА_1 щодо Керівника Офісу Президента України                Єрмака А. Б. не шанобливе і загалом не мало б звучати в сесійній залі парламенту. Та, оцінюючи Спірне рішення про застосування до народного депутата України ОСОБА_1 дисциплінарної санкції на підставі статті 51 Регламенту за виголошення на адресу Керівника Офісу Президента України Єрмака А. Б. слів «ФСБешна гнида» через призму законності, пропорційності і відповідності меті застосування приписів вказаної статті Регламенту - на що власне й орієнтує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі №  9901/459/21, - колегія суддів вважає, що цим критеріям воно не відповідає. 
		Вагомим чинником для такого висновку є те, що позивач не виголошував образливих слів щодо народного депутата України або депутатської фракції (депутатської групи), як умовою, з якою положення частин четвертої, п`ятої статті 51 Регламенту пов`язують дисциплінарну санкцію щодо народного депутата України. Тож образливі - якщо їх такими вважати - слова щодо Керівника Офісу Президента України не можуть бути законною підставою для позбавлення народного депутата України - обраного відповідно до Закону України «Про вибори народних депутатів України» представника Українського народу у Верховній Раді України (стаття 1 Закону №  2790-XII) - права брати участь у пленарному засіданні Верховної Ради України більше, ніж на пів року (в умовах дії воєнного стану в Україні). Крім того, з погляду колегії суддів, за описаної ситуації Спірне рішення передбачає непропорційний спосіб реагування щодо народного обранця за висловлювання в бік Керівника Офісу Президента України й таким чином не переслідує легітимної мети (пункт 2 частини другої статті 2 КАС України), задля якої парламент наділений повноваженнями ухвалювати такі рішення. 
		На думку колегії суддів, зазначеного достатньо, щоб - зважаючи на положення частини другої статті 2 КАС України - скасувати Спірне рішення як протиправне. З цих мотивів немає потреби розглядати інші доводи представника позивача, якими вона обґрунтувала позовні вимоги в цій частині. 
		23. Щодо позовних вимог про опублікування судового рішення і зобов`язання головуючого на пленарному засіданні Верховної Ради України оголосити це судове рішення колегія суддів виходить з такого. 
		За частиною четвертою статті 266 КАС України Верховний Суд за наслідками розгляду адміністративних справ, визначених частиною другою цієї статті, може: 1) визнати акт Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправним та нечинним повністю або в окремій його частині; 2) визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправними, зобов`язати Верховну Раду України, Президента України, Кабінет Міністрів України, Вищу раду правосуддя, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України вчинити певні дії; 3) застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 245 цього Кодексу.
		Опублікування в друкованому виданні судового рішення за наслідками розгляду справи про скасування рішення Верховної Ради України про позбавлення народного депутата України права брати участь у пленарному засіданні та оголошення цього рішення на пленарному засіданні Верховної Ради України не мають зв`язку з ефективним відновленням прав позивача, порушення яких полягало в тому, що позивач як народний депутат України позбавлений права брати участь у пленарному засіданні Верховної Ради України фактично до кінця чинної сесії.  
		Інші негативні наслідки, які спричинило позивачеві Спірне рішення, як-то завдання шкоди честі, гідності і діловій репутації народного депутата України, не були предметом розгляду і доказування в цій справі, тож колегія суддів не має обґрунтованих і законних підстав для того, щоб задовольнити вимоги, про які тут мовиться. 
		24. Отже, дослідивши матеріали справи, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.
		25. Зважаючи на положення статті 139 КАС України та в зіставленні з результатом вирішення цього спору по суті колегія суддів вважає, що з відповідача потрібно стягнути судовий збір, який був сплачений за подання цього позову, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог. 
		Суд з`ясував, що позивач при поданні цього позову до суду сплатив 3220,80 грн судового збору (1073,60 грн [0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на            1 січня 2023 року] * 3 [позовні вимоги]). Позаяк з трьох позовних вимог суд задовольняє одну, тому стягує з відповідача судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 1073,60 грн.
		Керуючись статтями 139, 246, 250, 255, 262, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - 
		в и р і ш и в: 
		Позов народного депутата України ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Верховної Ради України про позбавлення народного депутата України ОСОБА_1 права брати участь в одному пленарному засіданні Верховної Ради України, прийняте 23  лютого 2023 року на пленарному засіданні дев`ятої сесії Верховної Ради України IX скликання. 
		У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Стягнути з Верховної Ради України (місто Київ, вулиця Грушевського, 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) судові витрати у виді судового збору в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп. 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		Повний текст виготовлений 8 травня 2023 року.  
		Головуючий суддя                                                                                М. І. Смокович 
		Судді                                                                                                    Н. А. Данилевич 
		                                                                                                    Л. О. Єресько 
		                                                                                                    С. А. Уханенко 
		                                                                                                    Н. В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...