Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/6852/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Надіслано для оприлюднення: 10.05.2023. Зареєстровано: 11.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 12.05.2023.
Дата набрання законної сили: 10.05.2023
Номер судового провадження: К/9901/45625/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 травня 2023 року 
		м. Київ
		 
		справа № 640/6852/21
		адміністративне провадження № К/9901/45625/21  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Шишова О.О., 
		суддів: Дашутіна І.В., Яковенко М.М.
		розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення заборгованості, провадження в якій відкрито
		за касаційною скаргою Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2021  року (прийняте в складі: головуючого судді Іщук І.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Грибан І.О., суддів Ключкович В.Ю.,Парінов А.Б.)
		УСТАНОВИВ;
		І. Суть спору
		1. У  березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» (далі- позивач, Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач-1, скаржник, податковий орган), Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі - відповідач 2), в якій просить суд:
		1.1. - стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» заборгованість з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 4 433 771,00 грн. за податковими деклараціями з податку на додану вартість за лютий 2010 року в сумі 195 705,00 грн., за березень 2010 року в сумі 158 556,00 грн., за квітень 2010 року в сумі 786 080,00 грн., за травень 2010 рку в сумі 117 276,00 грн, за червень 2010 року в сумі 554 042,00 грн та в сумі 2 621 937,00 грн, за липень 2010 року в сумі 175,00 грн.;
		1.2. - cтягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь ТОВ «АТ Каргілл» пеню на рівні 120% облікової ставки Національного банку України, що дорівнює 1 520 602, 69 грн за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість.
		2. Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство посилається на порушення відповідачем вимог податкового законодавства України щодо порушення строків повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, які позивач повинен був отримати на розрахунковий рахунок 23.03.2018 та 10.10.2019 після того як податкові повідомлення-рішення від 14.09.201 №0004092203/0 та від 29.11.2010 №0001760703/0, якими зменшено суму бюджетного відшкодування у сумі 4 433 771,00 грн, були скасовані у судовому порядку.
		2.1. Указує на наявність права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість в загальному розмірі 4 433 771,00 грн наразі є підтвердженим, однак зазначене право позивача залишається нереалізованим внаслідок невиконання контролюючими органами своїх обов`язків щодо внесення до Реєстру заяв про повернення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами судового оскарження податкового повідомлення-рішення.
		2.2. Крім того, враховуючи те, що позивачу не було відшкодовано суми бюджетного відшкодування у встановлений законом строк, позивач набув право на нарахування пені у порядку, встановленому пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України.
		ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		3. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 липня 2021 рок, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року, позов задоволено.
		3.1. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» заборгованість з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 4 433 771,00 грн. (чотири мільйона чотириста тридцять три тисячі сімсот сімдесят одна гривня) за податковими деклараціями з податку на додану вартість за лютий 2010 року в сумі 195 705,00 грн., за березень 2010 року в сумі 158 556,00 грн., за квітень 2010 року в сумі 786 080,00 грн., за травень 2010 рку в сумі 117 276,00 грн, за червень 2010 року в сумі 554 042,00 грн та в сумі 2 621 937,00 грн, за липень 2010 року в сумі 175,00 грн.
		3.2. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь ТОВ «АТ Каргілл» пеню на рівні 120% облікової ставки Національного банку України, що дорівнює 1 520 602, 69 грн. (один мільйон п`ятсот двадцять тисяч шістсот дві гривні шістдесят дев`ять копійок) за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість. Також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
		4. Рішення судів обґрунтовано тим, що тривале невиконання державою обов`язку з фактичного відшкодування підтверджених судовими рішеннями сум спричиняло порушення права платника податків на їх отримання з бюджету, а такі способи судового захисту, як визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо неподання до органу Казначейства висновку із зазначенням відповідної суми бюджетного відшкодування та зобов`язання податкового органу вчинити передбачені законодавством дії, спрямовані на підготовку і надання відповідного висновку органам Казначейства, не призвели до ефективного поновлення його прав (з урахуванням того факту, що станом на час розгляду справи в суді Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працює). Відтак з огляду на встановлене судом право Товариства на бюджетне відшкодування ПДВ та за відсутності механізму реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування, належним способом захисту порушеного права позивача суд визнав саме стягнення суми бюджетного відшкодування ПДВ з Державного бюджету України.
		4.1. Також суди вказували, оскільки позивачу не відшкодовано бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за період лютий червень 2010 року, право на яке підтверджено судовими рішеннями, то наявні підстави для нарахування та стягнення на користь Товариства пені.
		ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
		5. 13 грудня 2021 року податковий орган не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2021 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада року та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. 
		5.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №640/6852/21 стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
		5.2. Так, відповідач зазначає, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував зазначену норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Суду від 06.02.2018 року у справі № К/9901/8186/18 (№ 810/7195/14), від 17.01.2018 № К/9901/2529/18, від 18.01.2018 №К/9901/1478/18, від 24.01.2018 №К/9901/554/18, в постанові від 12.03.2021 року по справі № 810/5871/15 № 826/11531/14, у постановах від 02.10.2019 у справі №820/20933/14, від 05.11.2019 у справі № 817/3736/14, від 15.10.2020 у справі №826/7614/15, в постанові від 05.03.2020 року по справі № 826/9368/15, в постанові від 05.08.2020 року по справі № 826/7917/17, від 10.11.2020 року у справі № 640/25738/19, від 24.05.2019 року у справі № 816/4537/14, від 05.05.2020 року у справі №826/678/16, від 15.04.2020 року у справі №826/13929/17, від 19.11.2019 року у справі № 826/487/16, від 24.01.2018 року у справі № 2а-19379/11/2670, від 20.01.2016 року у справі № 826/11531/14, № К/9901/8186/18 (№ 810/7195/14), № К/9901/2529/18, №К/9901/1478/18, №К/9901/554/18.
		5.3. Так, податковий орган указує чи наявний механізм роботи Тимчасового реєстру, а також на відсутності матеріали справи, а саме: інформації про залишки невідпрацьованого податкового кредиту за попередні звітні періоди.
		Крім того, більшість сум бюджетного відшкодування, які станом на 1 січня 2017 року не відшкодовані з бюджету, до 1 січня 2017 року перебували та/або продовжують перебувати на судовому оскарженні і, відповідно, можуть бути включені до Тимчасового реєстру лише після завершення такого оскарження і набрання судовим рішенням, прийнятим на користь платника податку, законної сили.
		Проте, на сьогодні відсутній дієвий механізм роботи Тимчасового реєстру. Також чинним законодавством не передбачено його повторної публікації з урахуванням оновлення.
		6. Позивачем надано відзив на касаційну скаргу контролюючого органу, в якому Товариство вказує на необґрунтованість доводів касаційної скарги та просить відмовити в задоволені такої.
		7. 03 лютого 2022 року справа №640/6852/21 надійшла на адресу Верховного Суду.
		IV. Установлені судами фактичні обставини справи
		8. Суди попередніх інстанцій установили, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» (код ЄДРПОУ 20010397) зареєстровано як юридична особа, станом на час звернення до суду з цим позовом та на теперішній час перебуває на обліку в Південному міжрегіональному управлінні Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків та є платником, зокрема, податку на додану вартість (далі - ПДВ).
		9.  Як свідчать матеріали справи, позивач подав до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість:
		- за лютий 2010 року №9000614768 від 17.03.2010, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 28 472 136,00 грн.;
		- за березень 2010 року №9001213618 від 20.04.2010, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 12 513 911,00 грн.;
		- за квітень 2010 року №9001783332 від 19.05.2010, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 19 667 559,00 грн.;
		- за травень 2010 року № 9002213723 від 18.06.2010, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 17 098 097,00 грн.;
		- за червень 2010 року № 9002613654 від 16.07.2010, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 32 350 260,00 грн.;
		- за липень 2010 №9003365303 від 18.08.2010, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 20 170 896,00 грн.
		10. У подальшому, на підставі підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", який втратив чинність у зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України, податковим органом було виявлено невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у декларації.
		11. Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку Закритого акціонерного товариства "АТ Каргіл"(код ЄДРПОУ 20010397) з питання правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за червень 2010 року, за наслідками якої контролюючим органом складено Акт від 30.08.2010 №259/22-03/20010397.
		12. На підставі висновків Акта перевірки  від 30.08.2010 №259/22-03/20010397 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.09.2010 №0004092203/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 2621937,00 грн.
		13. Відповідно до висновків Акта перевірки від 19.11.2010 №178/07-03/20010397 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.11.2010 №0001760703/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1811834,00 грн.
		14. Стосовно податкового повідомлення-рішення від 14.09.2010 №0004092203/0 постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2019 у справі №2а-13596/10/2670 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 14.09.2010 №0004092203/0.
		15. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018 а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2017 року  залишено без змін.
		16. Ухвалою Верховного Суду від 23.05.2018 касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення повернуто особі, яка її подала.
		17. Стосовно податкового повідомлення-рішення від 29.11.2010 №0001760703/0 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2019 у справі №2а-18554/10/2670 визнано протиправним та скасовано, серед іншого, податкове повідомлення-рішення від 29 листопада 2010 року №0001760703/0, складене Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва.
		18. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2019 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2019 року залишено без змін.
		19. Ухвалою Верховного Суду від 14.02.2020 відмовлено у відкритті касаційного провадження на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2019 року у справі №2а-18554/10/2670.
		20. У зв`язку із скасуванням податкових повідомлень-рішень від 14.09.2010 №0004092203/0 та від 29.11.2010 №0001760703/0 у судовому порядку та набранням судовими рішеннями законної сили було узгоджено суму бюджетного відшкодування Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» в розмірі 4 433 771,00 грн, яка не була повернута позивачу у встановлений законом строк, а отже невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 Податкового кодексу України нараховується пеня. 
		V. Оцінка Верховного Суду
		21. Надаючи оцінку доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		22. Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
		22. З обставин цієї справи вбачається, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, підтверджено право позивача на отримання сум бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі, встановленому судом.
		23. У зв`язку з невідшкодуванням підтверджених в судовому порядку сум бюджетного відшкодування з ПДВ позивач звернувся з цим позовом про стягнення на його користь заборгованість з відшкодування податку на додану вартість та пені.
		24. Згідно сформованих висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах в першу чергу мають бути перевірені строки звернення до суду з відповідними позовними вимогами, позовна вимоги стягнення на його користь заборгованість з відшкодування податку на додану вартість та пені може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України. Проте судами попередніх інстанцій строку звернення до суду не перевірено, дати початку перебігу строку звернення до суду не встановлено.
		25. Отже, ключовим питанням у цій справі є дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами про стягнення пені нарахованої на заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ.
		27. За визначенням, наведеним у підпунктах 14.1.18 та 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній станом на час узгодження заборгованості бюджету) бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу; пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.
		28. Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 Податкового кодексу України.
		30. Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
		31. Як передбачено положеннями пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України (з 1 квітня 2017 року) у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
		32. Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.
		33. Відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
		34. Зі змісту наведених норм можна дійти висновку, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України нараховується пеня.
		35. Передумовою початку нарахування пені є невиконання контролюючим органом обов`язку з виплати заборгованості з відшкодування податку на додану вартість протягом строку, визначеного статтею 200 Податкового кодексу України.
		36. Нарахування пені пов`язується саме із недотриманням суб`єктами владних повноважень положень статті 200 Податкового кодексу України, яка визначає, зокрема, комплекс дій, необхідних для своєчасного повернення сум бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.
		37. Наведений юридичний факт, у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором - платником податків, права якого порушені саме внаслідок невідшкодування йому відповідної суми.
		38. Пеня нараховується на суму бюджетної заборгованості в силу Закону та не залежить від волевиявлення платника податку на додану вартість.
		39. Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України передбачено право платника податків оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб). Аналогічне право закріплено й пунктом 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		40. Тобто Податковим кодексом України надано можливість платнику податків захистити своє право на стягнення пені у зв`язку з несвоєчасним відшкодування державою ПДВ. При цьому у разі звернення платника податків з позовною вимогою про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ з бюджету суд має в першу чергу перевірити дотримання строку звернення з відповідним позовом.
		41. Проте судами попередніх інстанцій вказаної вимоги процесуального закону дотримано не було, строку звернення до суду з позовною вимогою про стягнення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість та пені за порушення строків відшкодування ПДВ з бюджету перевірено не було.
		42. Щодо строку, протягом якого платник податків має права звернутись до суду з позовною вимогою про стягнення пені за порушення строків відшкодування ПДВ, колегія суддів зазначає, що загальні норми процедури судового оскарження в межах розгляду публічно-правових спорів регулюються Кодексом адміністративного судочинства України.
		43. Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина перша статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
		44. Відповідно до частини другої та третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		45. При цьому Податковий кодекс України не містить прямої норми, яка б визначала строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням ПДВ державою та та/або пені на суми заборгованості з відшкодування ПДВ.
		46. Строк давності у 1095 днів, встановлений статтею 102 Податкового кодексу України, поширюється, зокрема, на право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування (пункт 102.5).
		47. При цьому положення пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України не регулюють питань строків звернення до адміністративного суду, а встановлюють лише строк для подання платником податків заяви до контролюючого органу про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом.
		48. Ураховуючи наведене, стаття 102 Податкового кодексу України, у тому числі й пункт 102.5 цієї статті, не є тим «іншим законом», яким установлені спеціальні строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
		49. При цьому, суд також звертає увагу, що частинами другою та третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		50. Отже, платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогою про стягнення з бюджету на його користь заборгованості з відшкодування податку та  пені у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		51. Указана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №140/1770/19.
		52. При цьому також слід зазначити, що у разі звернення до суду поза межами вказаного строку платник податків має право клопотати про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду і в кожному конкретному випадку суд має оцінити наведені у відповідній заяві фактичні обставини щодо неможливості своєчасної реалізації права особою та перелік спрямованих нею на досягнення цієї мети заходів.
		53. За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
		54. Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		55. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не перевірено дотримання позивачем строку звернення до суду, отже не встановлено всі обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.
		56. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		57. За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
		58. Колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішення, яке не відповідає вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
		59. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
		П О С Т А Н О В И В:
		1. Касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, задовольнити частково.
		2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року у справі №640/6852/21 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
		3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
		 
		Головуючий                                                                                                            О.О. Шишов
		Судді                                                                                                                         І.В. Дашутін
		                                                                                                                                 М.М. Яковенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...