Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 442/3673/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано судом: 11.05.2023. Зареєстровано: 11.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 12.05.2023.
Дата набрання законної сили: 13.09.2023
Результат оскарження 03.04.2024 Касаційний кримінальний суд Верховного Суду: залишено касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін
Номер судового провадження: 1-кп/442/43/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020140110000766

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 442/3673/20
		Провадження № 1-кп/442/43/2023
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		09 травня 2023 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі: 
		головуючої- судді : ОСОБА_1 
		з участю секретаря  ОСОБА_2 
		за участю прокурора  ОСОБА_3 
		за участю обвинуваченої  ОСОБА_4 
		захисника : ОСОБА_5 
		потерпілої : ОСОБА_6 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020140110000766 від 09.05.2020р. про обвинувачення 
		       ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженки с. Дуброва Стрийського району Львівської області, громадянки України,з вищоюосвітою, одруженої, працюючої викладачем у Ліцеї № 1 імені Івана Франка у м. Дрогобичі Львівської області,позапартійної зареєстрованої та проживаючої АДРЕСА_1 .
		обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, -
		 
		в с т а н о в и в :
		Органом досудового розслідування, обвинувачена ОСОБА_4 , згідно обвинувального акту обвинувачується в тому, що 09.05.2020 року близько 13 год. 00хв. перебуваючи поблизу будинку № 16 на вулиці Княгині Ольги в м. Дрогобичі Львівської області, в ході словесного конфлікту штовхнула ОСОБА_6 , внаслідок чого остання впала на ліву руку. Після того, як ОСОБА_6 піднялася із землі ОСОБА_4 схопила за кисть лівої руки та викрутила, внаслідок чого заподіяла потерпілій тілесні ушкодження у вигляді рани на тильній поверхні лівої кисті та забою м`яких тканин лівої кисті, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень .
		Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними і протиправними діями, що виразилися в умисному заподіянні легкого тілесного ушкодження, вчинила кримінальний проступок, передбачений частиною 1 статті 125 КК України.
		Допитана в судовому засіданні ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку заперечила повністю, а також заперечила фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті та суду пояснила, що будь - яких дій на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій вона не вчиняла та заперечила вчинення нею інкримінованого умисного кримінального проступку. Вважає, що всі обставини кримінального проступку, що наведені в матеріалах кримінального провадження є надумані і ґрунтуються виключно на припущенні органу досудового розслідування. Вказала, в той день коли вийшла на вулицю побачила, що мешканці іншого житлового будинку, який знаходиться поряд, фарбують лавку та ламають дерева. Підійшла потерпіла ОСОБА_6 почала її ображати, висловлюватися нецензурною лайкою, звинувачувати її. Вона вирішила все це знімати на свій телефон. Однак потерпіла ОСОБА_6 накинулася на неї та вибила її телефон з рук, при цьому перечепившись, втратила рівновагу та сама впала випадково на землю, і у зв`язку з таким падінням з причини власної необережності отримала рану на лівій руці спричинену ударом її тіла об щось тверде на землі. Зазначила, що фактично потерпіла ОСОБА_6 скористалася отриманим з власної необережності тілесним ушкодженням з тим, щоби обмовити її і звинуватити у вчиненні кримінального проступку з метою психологічного тиску на неї і таким чином змусити її протистояти намаганням захопити жильцями їхнього будинку земельної ділянки. ЇЇ участь у спровокованому ОСОБА_6 словесному конфлікті була обумовлена необхідністю захищати майно і власність очолюваного нею ОСББ, тому вона фактично перебувала в стані необхідної оборони. Просить винести виправдувальний вирок.
		Захисник обвинуваченої ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 просив останню виправдати. В обгрунтування своїх доводів покликається на те, що жодного належного й допустимого доказу про умисне заподіяння ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень потерпілій до справи державним обвинуваченням не надано. За обставинами справи вбачається, що словесний конфлікт виник з ініціативи самої потерпілої, яка висунула усні безпідставні претензії щодо належності земельної ділянки ОСББ. Вважає, якщо деякі необережні дії ОСОБА_4 і призвели опосередковано до небажаних наслідків для здоров`я ОСОБА_6 , то все це відбулося з причин перебування ОСОБА_4 в стані необхідної або уявної оборони з причин ініційованого самою потерпілою конфлікту з ознаками провокації, що виключає кримінальну відповідальність його підзахисної за відсутності у неї умислу на заподіяння будь-якої шкоди здоров`ю потерпілої. Крім того просить відмовити в задоволенні цивільного позову. 
		Незважаючи на заперечення своєї вини обвинуваченою ОСОБА_4 , суд вважає, що факт скоєння правопорушення та винність обвинуваченої у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1статті 125 КК Українипідтверджується наступними доказами, які суд, керуючись законом, оцінює з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Потерпіла ОСОБА_6 приведена судом до присяги, показала, що в той день вона була у сусідки, коли почула крик на вулиці, вирішила піти подивитися. На дворі виник конфлікт щодо дерев, які посаджені мешканцями сусіднього будинку, і які вона просила пересадити. Під час конфлікту обвинувачена ОСОБА_4 , сказала, що це їх територія, чому ми на неї зайшли та штовхнула її. Вона впала на траву і на ліву руку. Після чого невідомий чоловік подав їй руку, і допоміг встати. Піднявшись на ноги, ОСОБА_4 не заспокоївшись, продовжила безпідставно свою протиправну поведінку щодо неї, схопила її за кисть лівої руки, викрутила її і, тримала її доти поки не тріснула судина та пішла кров. Щодо цивільного позову, то такий підтримує повністю. Вказала, що окрім пережитого стресу під час нанесення їй тілесних ушкоджень, вона весь час була в нервовій напрузі. Вона є особою похилого віку, з 40-річним педагогічним стажем, освідчена людина та зазнала від ОСОБА_4 величезну моральну шкоду. Вона змушена була відвідувати лікаря, лікувати пошкоджену руку, терпіти біль, у неї порушився сон, вона стала дратівливою, постійно піднімається артеріальний тиск, що не дає спокійно їй жити та насолоджуватись життям. Розмір моральної шкоди оцінює 50000 тисяч гривень. Щодо міри покарання покладається на думку суду. 
		Свідок ОСОБА_7 приведена судом до присяги, показала,що за конфліктом на вулиці вона дивилася з балкону своєї квартири та телефоном все фотографувала. Чула крики та бачила, як ОСОБА_4 штовхнула ОСОБА_6 , остання впала. Підняв її мужчина. ОСОБА_4 постійно перед собою тримала телефон , який згодом впав з рук. Також бачила, що ОСОБА_8 викручувала ОСОБА_6 руку. 
		Свідок ОСОБА_9 приведена судом до присяги, показала суду, що є пенсіонеркою та була очевидцем конфлікту між потерпілою ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .. В той день підійшла до людей на вулиці, і побачила, що кричить ОСОБА_4 - «розбили телефон» та штовхає потерпілу, де остання падає на траву. Невідомий мужчина допоміг їй встати. Коли потерпіла встала, ОСОБА_4 знову накинулася на неї, стиснула руку та почала її викручувати. Викликали поліцію. 
		Свідок ОСОБА_10 приведений судом до присяги, показав суду, що за конфліктом між потерпілою ОСОБА_6 та ОСОБА_4 спостерігав на п`ятому поверсі з балкону. Бачив, як ОСОБА_4 штовхала потерпілу, де остання впала на траву та бачив як викручувала руку. Сусідка з будинку надала допомогу потерпілій. 
		Свідок ОСОБА_11 приведена судом до присяги, показала суду, що події на вулиці відбувалися без потерпілої ОСОБА_6 .. Коли підійшла ОСОБА_6 почала викорчовувати дерева, які посадили мешканці їхнього будинку. ОСОБА_4 мала намір це все фотографувати, однак ОСОБА_6 накинулася на неї та вибила телефон з її рук. Тоді ОСОБА_12 зачепилась і впала. Вона особисто хотіла допомогти їй встати, однак ОСОБА_6 категорично відмовилася. Чи викручувала руку ОСОБА_4 вона не бачила, кров на руці вона теж не бачила . 
		Свідок ОСОБА_13 приведена судом до присяги, показала суду, що до неї зателефонувала ОСОБА_14 та повідомила, що мешканки іншого будинку щось роблять на їхній території. Коли вона вийшла на вулицю, побачила, що біжить потерпіла ОСОБА_6 і агресивно кричить. Підійшла до дерева, яке вони посадили та зламала його. Як впала потерпіла вона не бачила, однак бачила, що піднімав її мужчина і вона себе добре почувала. Зазначила, що конфлікти між будинками виникають з приводу прибудинкової території.
		Свідок ОСОБА_15 приведена судом до присяги, показала, що є сусідкою потерпілої ОСОБА_6 .. Обвинувачену ОСОБА_4 знає, так як остання проживає у сусідньому будинку та є головою ОСББ вказаного будинку. В той день вона малювала лавку та турніки, які знаходяться біля їхнього будинку. Оскільки гілки з дерев, які посаджені поблизу їй мішали малювати, вона попросила сина ОСОБА_6 відрізати гілку дерева. Однак, з іншого сусіднього будинку почали кричати люди, що ці дерева не вони садили та вони не мають права їх чіпати. З приводу цього почалася суперечка. Вони неодноразово звертали увагу мешканцям сусіднього будинку, що ці дерева їм мішають, звертались до міської ради з цього приводу. Вирішила показати вище вказані документи, та коли повернулась побачила штовханину. ОСОБА_4 схопила за руку ОСОБА_6 і почала її викручувати. Коли вона почала кричати, щоб та відпустила руку ОСОБА_6 , остання впала, і її підняв мужчина, і побачив, що на руці лопнула судина та зробив перев`язку. Даний конфлікт тривав на межі їхньої та сусідньої земельної ділянки та близького 1 години, кров на руці не бачила. 
		Експерт ОСОБА_16 ,приведений судом до присяги, показав,що працює експертом. Однак зазначив, що судово-медичні експертизи проводив експерт ОСОБА_17 , який на даний час вже не працює експертом. Висновок №195 від 09.05.2020 року та висновок № 246 від 09.06.2020 року, які були надані попереднім експертом на досудовому розслідуванні підтримує повністю та суду пояснив, що отримані ОСОБА_6 тілесні ушкодження у виді рани на тильній поверхні лівої кисті, забій м`яких тварин лівої кисті по ступеню тяжкості відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Пояснив, що механізм нанесення тілесних ушкоджень згідно тексту слідчого експерименту є дія твердого тупого предмета чи твердих тупих предметів, характерне внаслідок падіння на тверду землю, а можливість заподіяння таких тілесних ушкоджень потерпілій внаслідок викручування руки є неможливим. Чи є причинно-наслідковий зав`язок з падінням на тверду землю та викручуванням руки пояснити не зміг. 
		 Прокурор під час судового розгляду обвинувачення не змінював, не уточнював, не висував додаткового обвинувачення та підтримуючи пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення на доведення своєї позиції, просив суд дослідити наявні в матеріалах справи і письмові докази, а саме:
		Висновком експерта за №195 від 09.05.202р., з якого вбачається, що у гр. ОСОБА_6 , 72 років, виявлено тілесне ушкодження у вигляді рани на тильній поверхні лівої кисті, забою м`яких тканин лівої кисті, що підтверджений об`єктивними показниками; вищевказане тілесне ушкодження могло виникнути в термін трьох діб до моменту огляду, зокрема воно могло виникнути 09.05.2020р. дією твердого тупого предмета чи твердих тупих предметів, і по ступеню тяжкості кваліфікуються за ознакою легкого тілесного ушкодження;
		Висновком експерта за №246 від 09.06.2020р., з якого вбачається, що у гр. ОСОБА_6 , 72 років, виявлено тілесне ушкодження у вигляді рани на тильній поверхні лівої кисті, забою м`яких тканин лівої кисті, що підтверджений об`єктивними показниками; вищевказане тілесне ушкодження могло виникнути в термін трьох діб до моменту огляду, зокрема воно могло виникнути 09.05.2020р. дією твердого тупого предмета чи твердих тупих предметів, можливо при такому механізмі, вказаному під час проведення слідчого експерименту 06 червня 2020р., і по ступеню тяжкості кваліфікуються за ознакою легкого тілесного ушкодження.
		Протоколом проведення слідчого експерименту від 06.06.2020р., за участю свідка ОСОБА_15 та доданого до нього : DVD-R диском із відеозаписом проведення слідчого експерименту від 06.09.2020р.;
		Протоколом проведення слідчого експерименту від 06.06.2020р., за участю потерпілої ОСОБА_6 та доданого до нього : DVD-R диском із відеозаписом проведення слідчого експерименту від 06.09.2020р.;
		Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 09.05.2020р.;
		Відповідно до вимог частини 1 статті 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. В частині 3 статті 370 КПК України зазначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Пунктами 1, 2 частини першої статті 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
		За правилом частини першої статті 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини зазначені у статті 91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленомустаттею 93 КПК України, жодних обставин, передбаченихстаттею 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.
		Законом не обмежено час звернення в правоохоронні органи із заявою про вчинення особою кримінального правопорушення.
		Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.
		Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.
		Згідно постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 701/613/16-к обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбаченийстаттею 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину".
		Правила оцінки доказів, особливо вимога дотримуватися передбаченого законом порядку при отриманні доказів, мають за мету запобігання неправомірному втручанню держави та заохочення доброчесної поведінки правоохоронних органів (постанова ККС ВС від 29.09.2020 у справі № 601/1143/16).
		Відповідно до статті 84КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Відповідно до статті 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Відповідно до позиції ВС/ККС, висловленої в постанові від 11.02.2020 р. у справі № 761/33311/15-к,під час розгляду кримінального провадження, даючи оцінку допустимості доказу, суд має проаналізувати критерії допустимості таких доказів, як-от: законність джерела, законність способу отримання, процесуальне оформлення перебігу й результатів слідчої дії.
		За змістом статей 86-87 КПК України, ключовою умовою визнання доказів недопустимими є встановлення факту їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. При цьому, зібрані таким шляхом докази не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень і на них не може посилатись суд при ухваленні судового рішення, оскільки це порушує право особи на справедливий судовий розгляд.
		Перевірка доказів на їх допустимість є однією з найважливіших гарантій забезпечення прав і свобод людини в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі. З огляду на це, суд має детально аналізувати надані сторонами докази на предмет їх допустимості.
		Оцінюючи докази, безпосередньо досліджені в судовому засіданні, суд вважає за необхідне вказати на наступне.
		Показання потерпілої ОСОБА_6 ,суд вважає чіткими, послідовними, такими, що узгоджуються між собою, остання була очевидцем події, яка мала місце 09.05.2020, та чітко вказувала в своїх поясненнях, як на досудовому слідстві так і під час її допиту в судовому засідання, про обставини кримінального правопорушення та чітко вказувала про обставини кримінального правопорушення.
		Суд приймає до уваги показаннясвідків : ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 ,тавважає такі чіткими, послідовними та такими, що узгоджуються між собою, свідки були очевидцями подій, які мали місце 09.05.2020. Так свідки підтвердили той факт, що конфлікт відбувався між потерпілою ОСОБА_6 та обвинуваченою ОСОБА_4 , бачили той факт, що потерпіла впала на землю, бачили пошкодження руки після падіння.
		Підстав для сумнівів в показаннях потерпілої, а також свідків, які були безпосередньо допитані в судовому засіданні у суду немає, оскільки дані показання суд вважає достовірними та логічними, що підтверджені за допомогою інших доказів, які суд знаходить допустимими, належними, необхідними та достатніми, що були досліджені судом в судовому засіданні.. 
		Слід звернути увагу, що потерпіла ОСОБА_6 та свідок ОСОБА_15 , були безпосередніми очевидцями вчинення злочину, а тому їх показання, як під час слідчих експериментів, проведених на досудовому розслідуванні, так і під час судового засідання є прямими доказами винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною1статті 125 КК України.
		Посилання сторони захисту про визнання протоколу слідчого експерименту від 06.06.2020 року недопустимим доказом з тих підстав, що останній містить лише виклад показань потерпілої ОСОБА_6 , так як було проведено не на місці події, а в приміщенні Дрогобицького відділу поліції, і останній фактично здійснює дублювання показань потерпілої, суд до уваги не бере, оскільки під час слідчого експерименту слідчий, прокурор не допитує особу, а лише перевіряє або уточнює певні відомості, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, тому зафіксовані в документі (протоколі) результати слідчого експерименту не є тотожними наданим слідчому, прокурору показанням, про які йдеться у частинах 1 та 4 статті 95 КПК. На цьому наголосив і Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі№ 229/3291/20.
		З матеріалів провадження вбачається, що слідчий експеримент із потерпілою ОСОБА_6 відповідає вимогамстатті 240 КПК. Їй було роз`яснено і з`ясовано, чи зрозумілі їй права та обов`язки. Протокол за результатами проведення цієї слідчої дії потерпіла підписалабез жодних зауважень, заяви та клопотання від неїне надходили.Під час вказаної слідчої дії остання відтворила обставини події та діїобвинуваченої ОСОБА_4 щодо вчинення кримінального правопорушення.
		Таким чином, враховуючи процесуальне призначення і мету проведення слідчого експерименту, заперечення обвинуваченою ОСОБА_4 у суді певних відомостей, які слідчий, прокурор перевіряв або уточнював за участю потерпілої ОСОБА_6 під час такої слідчої дії, не може автоматично свідчити про недопустимість як доказу результатів слідчого експерименту.
		Щодо доводів сторони захисту про неналежність висновків судово-медичних експертиз №195 від 09.05.2020 року та № 246 від 09.06.2020 року, з тих підстав, що вони є неконкретними та такими, що допустили двозначних тлумачень, а значить ці висновки всупереч завдання експерта встановити реальну картину події, насправді виражають лише ймовірність, а не безсумнівні факти, суд вважає що такі є надуманими, оскільки порушень діючого законодавства України при проведенні експертом даних експертиз встановлено не було, вимоги статті 69КПК Українидотримано, та останні у повній мірі відповідають вимогамстатті 102 КПК України та містять дані про те, коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, категорія, стаж експертної роботи, посада експерта) та на якій підставі була проведена експертиза; місце і час проведення експертизи; перелік питань, що були поставлені експертові; опис отриманих експертом матеріалів та які матеріали були використані експертом; докладний опис проведених досліджень, отримані результати та їх експертна оцінка; обґрунтовані відповіді на кожне поставлене питання, зазначення про попередження про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків, підпис експерта.
		Згідно п. 1.2 „ Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затвердженихНаказом МОЗ України №6 від 17.01.1995, погоджених з Міністерством внутрішніх справ України, Генеральною прокуратурою України, Верховним судом України, Службою Безпеки України (далі по тексту «Правила») надано вичерпне визначення терміну ушкодження -«з медичної точки зору, тілесні ушкодження - це порушення анатомічної цілості тканин, органів та їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючи факторів - фізичних, хімічних, біологічних, психічних»; п.4.6.«Правил» визначає таке: «судово-медичний експерт, оцінюю чи строки порушення анатомічної цілості тканин і органів та їх функцій, виходить із звичайно їх тривалості, навіть у тих випадках, коли потерпілий не звертався за медичною допомогою. Якщо тривалість цього порушення, що зазначена в наявних медичних документах, не відповідає характеру тілесного ушкодження і не підтверджується об`єктивними відомостями, судово-медичний експерт відзначає цю обставину і встановлює ступінь тяжкості, виходячи із звичних термінів». П.4.9 «Правил» зазначено, що при експертизі тілесних ушкоджень у висновках експерта (акті) повинні бути відображені: 4.9.1.Характер ушкоджень з медичної точки зору (садно,синець,рана,перелом кістки тощо),їх локалізація і властивості; 4.9.2. Вид знаряддя чи засобу, яким могли бути спричинені ушкодження;4.9.3.Механізм виникнення ушкоджень; 4.9.4.Давність (термін) спричинення ушкоджень; 4.9.5. Ступінь тяжкості тілесних ушкоджень із зазначенням кваліфікаційної ознаки - небезпека для життя, розлад здоров`я, стійка втрата загальної працездатності тощо.
		Згідно частини 5статті 356 КПК України, в ході судового розгляду кожна сторона кримінального провадження для доведення або спростування достовірності висновків експертів, мала право надати суду відомості, які б стосувалися знань, вмінь, кваліфікації, освіти та підготовки цих експертів, однак останніми такі відомості суду надані не були та в судовому засіданні судом не встановлені.
		Таким чином, зазначені висновки суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки останні відповідають вимогам „Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затвердженихНаказом МОЗ України №6 від 17.01.1995, містять в собі докладний опис проведеного дослідження та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на поставлені запитання, які ґрунтуються на відомостях, які сприймалися безпосередньо та, які стали відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження, тобто в повній мірі відповідають вимогамКПК України.
		Тобто, ці докази, як належні та допустимі, підтверджують безпосередньо факт отримання потерпілою ОСОБА_6 тілесного ушкодження у вигляді рани на тильній поверхні лівої кисті, забою м`яких тканин лівої кисті, що підтверджений об`єктивними показниками; вищевказане тілесне ушкодження могло виникнути в термін трьох діб до моменту огляду, зокрема воно могло виникнути 09.05.2020р. дією твердого тупого предмета чи твердих тупих предметів, можливо при такому механізмі, вказаному під час проведення слідчого експерименту 06 червня 2020р., і по ступеню тяжкості кваліфікуються за ознакою легкого тілесного ушкодження.
		Розглядаючи кримінальне провадження відносно обвинуваченої ОСОБА_4 , суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та не визнання вини обвинуваченою, суд розцінює як спробу уникнути кримінальної відповідальності за скоєний кримінальний проступок, що в судовому засіданні повністю спростовується вище переліченими дослідженими доказами в процесі розгляду справи.
		Отже, беручи до уваги сукупність досліджених у суді доказів, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 , у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.
		Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність і умотивованість наведених висновків, доводи сторони захисту не містять.
		Оцінюючи докази у їх сукупності, суд вважає, що факт скоєння кримінального правопорушення та винність обвинуваченої у вчиненні злочинних дій доведені повністю.
		Дії обвинуваченої ОСОБА_4 , слід кваліфікувати за частиною 1статті 125 КК України, оскільки вона спричинила умисне легке тілесне ушкодження.
		Відповідно до статті 65 КК Українипри призначенні покарання суд повинен в повній мірі враховувати ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, дані про особу обвинуваченої, а також ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , згідно з положеннями статті 66 КК України, судом не встановлено. Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченій відповідно до положень статті 67 КК України, є вчинення кримінального проступку щодо особи похилого віку. 
		При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суду слід суворо дотримуватись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що покарання засуджених є їх виправлення, перевиховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів, як ним, так і іншими особами, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворішим покарань, тому таке покарання слід призначити до реального відбування тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого. Крім того покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		 Приобранні мірипокарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд враховуєступінь тяжкостівчиненого кримінальногоправопорушення, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, особу обвинувачену, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, враховує, що обвинувачена свою провину так і не визнала, поведінку потерпілої під час конфлікту та те, що за обставин справи обвинувачена, проявивши більшу стриманість та враховуючи похилий вік потерпілої ОСОБА_6 , могла уникнути конфлікту та завдання тілесних ушкоджень останній, її відношення до вчиненого нею кримінального правопорушення, його наслідків, що на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не знаходиться, суд вважає, що ступінь небезпечності обвинуваченої ОСОБА_4 для суспільства перевищує положення принципу поваги до особистої свободи, і з урахуванням характеру кримінального правопорушення, обставин та його наслідків, суд дійшов до висновку про призначення покарання ОСОБА_4 яке буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових правопорушень, у виді штрафу в межах санкції частини 1статті 125КК України.
		Підстав для застосування вимог статті 69КК України судом не встановлено.
		Однак, згідно пункту1 частини 2 статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
		Відповідно до статті 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
		Вимогами пункту 1 частини 1 статті 49 КК України, передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: - два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
		Отже судом встановлено, що з дня вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення пройшов строк більше двох років. 
		За вчинення злочину, передбаченого санкцією частиною 1 статті 125 КК України, передбачено покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до двохсот годин, або виправні роботи на строк до одного року.
		Таким чином суд приходить до переконання, що вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення за частиною 1 статті 125 КК України, відповідно до вимог частини 2 статті 12 КК України , відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості.
		Підстав для зупинення давності, передбачених частиною 2 статті 49 КК, судом не встановлено і таких з матеріалів кримінального провадження не вбачається.
		З огляду на вказане, суд вважає за необхідне звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинений кримінальний проступок, передбачений частиною 1 статті 125 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності. 
		Розглядаючи цивільний позов потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.
		 Враховуючи вимоги частини 1 статті 129 КПК України, суд ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		Згідно частини 5 статті 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України- моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.
		За змістом статті 23ЦК України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Згідно з частини 3 цієї статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
		Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушення нормальних життєвих зв`язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Потерпілою ОСОБА_6 , у позові зазначено, що після вчинення даного злочину їй була завдана моральна шкода, яка полягала у душевних стражданнях, моральних переживаннях, у порушенні нормальних життєвих зв`язків, які позначили негативні зміни у її житті, викликали негативні переживання та спогади, психологічний дискомфорт, емоційну напругу, почуття образи, обурення, приниження гідності. Наслідки події, що стались, потягли за собою потерпілій нераціональне витрачання часу (на звернення в поліцію, медичний заклад.)
		При визначенні розміру моральної шкоди, завданої потерпілій діями обвинуваченої суд враховує характер правопорушення, глибину душевних страждань, які зазнала потерпіла, вказані судом вище, ступінь вини обвинуваченої, наслідки від дій обвинуваченої. При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з принципів розумності і справедливості та вважає, що цивільний позов потерпілої в цій частині необхідно задовольнити частково.
		Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди в даному випадку суд керується засадами розумності, виваженості та справедливості і враховує майновий стан обвинуваченої, а тому суд вважає за можливе зменшити заявлену потерпілим суму моральної шкоди та стягнути з ОСОБА_4 , на користь ОСОБА_6 - 1000 (одну тисячу) грн. моральної шкоди.
		В задоволенні решти позову про стягнення моральної шкодивідмовити.
		Ця сума, враховуючи особу обвинуваченої і характер її дій, на думку суду відповідає вимогам розумності та справедливості і за даних конкретних обставин не може вважатися явно завищеною чи надмірною.
		Процесуальні витрати по справі відсутні. 
		Запобіжний захід обвинуваченій не обирався.
		Кеуючись ст.ст. 49, 284, 368, 370, 374 КПК України, суд, -
		 
		у х в а л и в :
		ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною1 статті 125 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 30-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 510 (п`ятсот десять) гривень.
		Звільнити ОСОБА_4 від призначеного кримінального покарання за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 125 КК України , на підставі пункту1 частини 1статті 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження № 12020140110000766 від 09.05.2020 року відносно ОСОБА_4 за частиною 1 статті 125 КК України  закрити.
		Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди задоволити частково.
		Стягнути з ОСОБА_4  на користь ОСОБА_6 завдану моральну шкоду в сумі 1000 (одна тисяча) гривень.
		В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
		Обвинуваченій та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті. 
		 
		  Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...