Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/7265/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про повернення безпідставно набутого майна (коштів).
Надіслано судом: 11.05.2023. Зареєстровано: 12.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 15.05.2023.

Номер судового провадження: 2/756/1137/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		10.05.2023 Справа № 756/7265/22
		                
		УКРАЇНА
		 
		ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
		_______________________________________________________________________
		Унікальний №756/7265/22
		Провадження №2/756/1137/23
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		05 травня 2023 року м. Київ
		Оболонський районний суд м. Києва, в складі:
		головуючого судді                                Диби О.В.,
		 
		за участю секретаря                                 Колесник А.В.,
		позивача у режимі ВКЗ         ОСОБА_1 ,
		представника відповідача        адвоката Яковлева О.С., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про стягнення безпідставно набутих коштів, -
		 
		УСТАНОВИВ:
		Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення безпідставно набутих коштів, посилаючись на те, що 08.08.2022 позивачем з належної йому банківської картки через застосунок «Монобанк» при наборі мобільного номеру телефону отримувача коштів здійснено помилковий переказ коштів в розмірі 850 грн. на банківську картку невстановленої особи.
		Як вказує позивач, він одразу повідомив про здійснення такого платежу службу підтримки банку, а також направив звернення на офіційну електронну поштову адресу банку.
		Проте банк відмовився надати будь-яку інформацію стосовно особи отримувача коштів посилаючись на банківську таємницю.
		Враховуючи викладене, позивач просить витребувати від банку інформацію щодо отримувача коштів за квитанцією №КСН4-МЕ66-РМТ6-2Р7С від 08.08.2022, а саме прізвище, ім`я та по батькові, місце проживання чи перебування, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платників податків, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно набуті кошти у розмірі 850 грн., а також судовий збір.
		Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 14.09.2022 у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання.
		Ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 05.04.2023, судом відмовлено у задоволенні клопотань позивача про витребування доказів та про заміну первісного відповідача з посиланням на те, що метою цивільного судочинства не є встановлення належного відповідача, який повинен бути визначений саме позивачем при зверненні до суду із позовною заявою.
		В судовому засіданні в режимі відеоконференції позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
		Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, у матеріалах справи міститься відзив представника відповідача на позов, в якому він просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що банк не є набувачем коштів та їх власником, а тому не є належним відповідачем у справі, при цьому вказував, що належним відповідачем у справі є отримувач коштів. Крім того, зазначив, що позивачем жодними доказами не доведено твердження щодо помилковості переказу.
		Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
		Згідно довідки про наявність рахунку від 09.08.2022, рахунок № НОМЕР_1 належить позивачу (а.с.7).
		З квитанції №КСН4-МЕ66-РМТ6-2Р7С від 08.08.2022 убачається, що позивач здійснив переказ особистих грошових коштів у розмірі 850 грн. з належного йому рахунка на рахунок № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_2 (а.с.10).
		Як убачається з відповіді АТ «Універсал Банк» від 15.08.2022, банком було проведено транзакцію згідно вищевказаної квитанції у відповідності до вказаних позивачем реквізитів платіжної картки. Для повернення перерахованої суми коштів банк звертався до клієнта-отримувача коштів, який не підтвердив помилковість зарахування коштів. При цьому повернення коштів без згоди клієнта банку є неможливим. Щодо запитуваної інформації про особу отримувача коштів банк посилався на те, що вказана інформація становить банківську таємницю, та рекомендовано звернутись до суду із заявою про розкриття банківської таємниці (а.с.8-9).
		Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		Разом з тим, як убачається з положень ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
		Відповідно до 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Положеннями ст. 49 ЦПК України визначено право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог та змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
		Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (ч.2 ст. 51 ЦПК України).
		Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (ч. 4 ст. 51 ЦПК України).
		Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
		Отже, виключно позивач наділений правом, обирати належного відповідача, до якого він звертається із позовом для захисту своїх прав та інтересів. У разі звернення до суду із позовом до неналежного відповідача, саме на позивача покладається ризик пов`язаний із вчиненням чи невчиненням ним певних процесуальних дій.
		Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадком.
		Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
		За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.
		Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.
		Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом.
		Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові.
		Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
		Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
		З огляду на зазначене визначення заміна відповідача, зміна предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідача й обґрунтованості позову - обов`язок суду, який виконується під час розгляду справи.
		Як встановлено судом, позивач звертався до суду з клопотанням про заміну первісного відповідача належним відповідачем, проте судом було відмовлено у його задоволенні з тих підстав, що позивачем не зазначено прізвища, ім`я та по батькові, а також інших реквізитів належного відповідача, а розшук осіб не належить до завдань цивільного судочинства.
		Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язок суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
		Тобто пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
		Належним відповідачем у справі є особа, якій позивач здійснив перерахування коштів на рахунок № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_3 .
		Таким чином, судом встановлено, що АТ «Універсал Банк» у вказаному спорі є неналежним відповідачем, оскільки грошові кошти були перераховані на рахунок іншої, відмінної від відповідача особи, які вона, з а твердженням позивача утримує без достатньої правової на те підстави. Натомість АТ «Універсал Банк» не порушувало прав позивача, доказів на підтвердження того, що АТ «Універсал Банк» своїми діями чи бездіяльністю порушило права позивача, не надано.
		Посилання позивача про те, що відповідачем порушені його права з огляду на володіння та ненадання позивачу інформації щодо отримувача помилково перерахованих коштів не узгоджуються з нормами чинного законодавства та обставинами справи.
		Суд також зауважує, що питання щодо розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб, розглядається в порядку глави 12 розділу IV ЦПК України.
		На підставі викладеного, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
		Інші наявні в матеріалах справи докази висновків суду не спростовують.
		Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 206, 263-265, 354 ЦПК України, суд - 
		УХВАЛИВ:
		Позовні вимоги ОСОБА_1 (дата народження невідомо, РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19) про стягнення безпідставно набутих коштів - залишити без задоволення.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
		Повний текст судового рішення складено 10.05.2023. 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                Олексій ДИБА

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...