Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/4820/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; скасування арешту майна.
Надіслано для оприлюднення: 11.05.2023. Зареєстровано: 12.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 15.05.2023.
Дата набрання законної сили: 24.03.2023
Номер судового провадження: 1-кс/761/3449/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42022000000000480

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 761/4820/23
		Провадження № 1-кс/761/3449/2023
		 
		УХВАЛА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 березня 2023 року місто Київ
		Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		власника майна ОСОБА_3 
		адвоката ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ТОВ «Торгівельний Дім «Євротрубпласт» та ТОВ «Калушський Трубний Завод», про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 19.10.2022 у справі № 761/22259/22, в рамках кримінального провадження № 42022000000000480 від 20.04.2022,
		установив:
		08.02.2023 до Шевченківського районного суду міста Києва (вхід. № 11418) надійшло адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ТОВ «Торгівельний Дім «Євротрубпласт» та ТОВ «Калушський Трубний Завод», про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 19.10.2022 у справі № 761/22259/22, в рамках кримінального провадження № 42022000000000480 від 20.04.2022.
		В обґрунтування клопотання заявник зазначив, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 19.10.2022 накладено арешт на майно суб`єктів господарювання, зокрема ТОВ «Торгівельний Дім «Євротрубпласт» та ТОВ «Калуський Трубний Завод».
		Вважає, що арешт накладено необґрунтовано, оскільки зазначенні товариства ніколи не виготовляли вироби з титану, ніколи в своїй діяльності не використовували титанову продукцію та не співпрацювали із урядом та товариствами РФ, зазначеними у витязі із Єдиного реєстру досудового розслідування в рамках зазначеного кримінального провадження. ТОВ «Торгівельний Дім «Євротрубпласт» засновано в 2004 році та є визнаним лідером з виробництва полімерних труб, фітингів, постачальником зварювального обладнання, та супутніх матеріалів й виробів, у свою чергу ТОВ «Калуський Трубний Завод» засновано у 2008 році, потужність виробництва якого складає 25 тисяч тон пластикових труб на рік. Крім того заявник у клопотанні зазначає, що зміст клопотання прокурора про арешт майна не підтверджується жодними доказами, які б вказували на наявність в діях службових осіб товариств хоча б одного елементів складу злочину, передбаченого ст. 110-2 КК України, а також прокурором не доведено, що арештоване майно товариств є речовими доказами, оскільки відсутні докази того, що зазначене майно є предметом будь якого кримінального правопорушення та відповідають критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України. З моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудового розслідування за ч. 4 ст. 110-2 КК України, тобто 06.09.2022, не було здійснено жодних інших слідчих дій крім огляду мережі інтернет. Також заявник у клопотанні зазначає, що товариства з самого початку своєї діяльності не нараховували та не сплачували дивіденди засновникам, увесь отриманий прибуток інвестувався в розвиток товариств, що підтверджується відповідними довідками та зазначав, що до товариств, його посадових осіб, а також до кінцевих бенефіціарних власників будь-які санкції відповідно до Закону України «Про санкції» не застосовувались. Громадянин України ОСОБА_3 прямо та опосередковано володіє часткою, що складає 99, 5748% статутного капіталу ТОВ «Торгівельний Дім «Євротрубпласт» та прямо та опосередковано володіє часткою, що складає 99,35% статутного капіталу ТОВ «Калуський Трубний Завод», а тому доводи прокурора про те, що контроль товариствами здійснюється громадянами країни-агресором є такими, що не відповідають дійсності та спростовуються об`єктивними фактичними даними. Зазначені товариства з 2014 року займають активну соціальну позицію, що проявляється в матеріальній допомозі як ЗСУ так і державним установами, що підтверджується низкою грамот та подяк, у повному обсязі сплачуьб податки та інші обов`язкові платежі до бюджету.
		У судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 та представник власників майна ОСОБА_3 підтримали доводи клопотання, просили його задовольнити, зазначили, що товариства здійснюють законну господарську діяльність, а арешт майна перешкоджає нормальній господарській діяльності підприємств, перешкоджає виплаті заробітних плат працівникам та фактично зупиняє їх діяльність.
		Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання про скасування арешту майна, просив відмовити у задоволенні клопотання. Зазначив про законність ухвали слідчого судді про арешт майна, та вказав, що станом на час розгляду даного клопотання обставини за яких було застосовано арешт не відпали, а досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022000000000480 від 20.04.2022 триває.
		Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши пояснення учасників судового провадження, слідчий суддя дійшов висновку про наступне.
		Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
		Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
		Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
		Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
		Як встановлено в судовому засіданні, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 19.10.2022 у справі № 761/22259/22 накладено арешт на майно заявника, шляхом заборони відчуження та розпорядження, а в частині що стосується транспортних засобів шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування.
		Крім того, заборонено Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам, акредитованим суб`єктам, Державній реєстраційній службі України, сервісним центрам МВС України, іншим органам державної влади здійснювати державну реєстрацію змін (інші дії), пов`язаних зі зміною корпоративних прав (часток) у статутному капіталі зазначених юридичних (фізичних) осіб, а також здійснювати державну реєстрацію змін (інші дії), пов`язаних зі зміною власників усього зазначеного майна.
		Приписами статей 131, 132 КПК України передбачено, що арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які вживаються за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування відповідного заходу забезпечення.
		При цьому підлягає врахуванню, чи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи потреби досудового розслідування, а також, чи може бути виконане завдання, для виконання якого сторона обвинувачення звертається з відповідним клопотанням.
		Досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження (пункт 5 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України).
		Одним із суб`єктів, які реалізують завдання кримінального судочинства, є слідчий, котрий у своїй професійній діяльності застосовує положення кримінального процесуального законодавства.
		Слідчий, прокурор здійснюють свої повноваження відповідно до вимог КПК України, починаючи з моменту надходження інформації про кримінальне правопорушення від заявника до правоохоронного органу, що фактично і є передумовою для початку досудового розслідування. 
		Внесення відомостей до ЄРДР визначає момент початку досудового розслідування.
		ЄРДР - це створена за допомогою автоматизованої системи електронна база даних, відповідно до якої здійснюються збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, які використовуються для формування звітності та надання інформації про відомості, внесені до ЄРДР.
		ЄРДР утворено та ведеться відповідно до вимог КПК України, Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Офісу Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298.
		Реєстрація кримінальних правопорушень, осіб, які їх учинили, здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення (стаття 218 КПК України).
		У разі виникнення процесуальної необхідності (обрання запобіжного заходу, видання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій тощо) відомості з ЄРДР надаються у вигляді витягу з ЄРДР.
		Витяг з ЄРДР - це документ про внесення певних відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР або про відсутність таких у ЄРДР, отриманих за параметрами пошуку. Витяги надаються на спеціальних бланках та засвідчуються підписом уповноваженої особи.
		Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до Реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою передбачену законом юридичну відповідальність (частина третя статті 214 КПК України). З огляду на те, що жодних відомостей про відповідальність за невнесення, несвоєчасне внесення відомостей до ЄРДР, а також про проведення будь-яких процесуальних дій до його внесення у кримінальному, адміністративному законодавстві немає, вважається, що дієвим заходом в такому випадку буде притягнення винної особи до дисциплінарної відповідальності.
		Загальні положення досудового розслідування визначені главою 19 КПК України.
		Відповідно до п. 1 розділу 2 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 № 139, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.05.2016 за № 680/28810, який прийнято на виконання ч. 2 ст.214 та п. 22 розділуХІ «Перехідні положення» КПК України, з метою забезпечення реєстрації кримінальних правопорушень (проваджень) та обліку прийнятих під час досудового розслідування рішень, осіб, що їх вчинили, до ЄРДР вносяться відомості про: час та дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, імя, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність тощо.
		Розділом 5 (п.п. 13) цього Положення передбачений облік осіб, які вчинили кримінальні правопорушення та які підозрюються у їх вчиненні, який здійснюється Реєстратором шляхом внесення відомостей до Реєстру після: складання повідомлення про підозру (стаття 277 КПК України); вручення (дата та час) повідомлення про підозру (стаття 278 КПК України). Особа, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та стосовно якої під час досудового розслідування прийнято рішення, передбачене пунктами 14, 6 частини першої статті 284 КПК України, виключається із загальної кількості облікованих осіб, які вчинили кримінальне правопорушення. Правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність вноситься до Реєстру з урахуванням усіх правопорушень, у вчиненні яких підозрюється особа.
		Таким чином, правова кваліфікація кримінального правопорушення при внесенні первісному внесенні відомостей до ЄРДР є попередньою. Вона може змінюватися в процесі досудового розслідування і ці відомості також потім вносяться до ЄРДР (із зазначенням статті).
		Як вбачається з матеріалів клопотання відомості про кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР 20.04.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 113, ч. 1 ст. 437, ч. 4 ст. 110-2 КК України.
		Зі слів прокурора у судовому засіданні, встановлено, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні на час розгляду клопотання триває.
		Водночас відповідно зазначених товариств відомості до ЄРДР після спливу шести місяців досудового розслідування та накладених обтяжень не внесено, жодній посадовій особі зазначених товариств про підозру у вчиненні злочину не повідомлено, версія органу досудового розслідування про те, що майно, на яке накладено арешт, є предметом вчинення злочину, або зв`язком майна з обставинами, що розслідуються, належним чином не досліджена та не підтверджена допустимими, в розумінні ст. 86 КПК України доказами.
		Прокурором у судовому засіданні, не надано витребувані судом відомості з ЄРДР щодо внесення відомостей відносно вчинення кримінального правопорушення юридичною особою або його власником. 
		При цьому, слідчим суддею надано достатньо часу для надання витребуваних судом доказів, водночас прокурор формально підійшов до розгляду зазначеного клопотання, вважаючи, що саме по собі ухвалення постанови про визнання майна речовим доказом у кримінальному провадженні, є достатньою підставою для його утримання, після спливу шести місцяів.
		Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Як випливає з положень принципу публічності, закріпленого уст. 25 КПК України, прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
		Положеннями статті 25 КПК України передбачено, що прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
		Зазначені вимоги співпадають з положеннями частини четвертої статті 21 КПК України, згідно з якою здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України.
		Сторона обвинувачення відповідно до положень статті 93 КПК України здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій.
		Одним із видів доказів, які можуть бути використані для доведення факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є речові докази відповідно до положень статті 98 КПК України. До речових доказів згідно із указаною статтею належать також матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди.
		Обґрунтованість накладення арешту у справі обумовлюється наявністю підстав для накладення арешту; співвідношенням майна, на яке накладено арешт, з заявленою у клопотанні про його арешт, метою; зв`язком майна з обставинами, що розслідуються (крім конфіскації та відшкодування шкоди); обґрунтованістю належності майна певній особі; належним мотивуванням застосованого заходу забезпечення кримінального провадження в ухвалі слідчого судді про його арешт; розумністю і співмірністю арешту.
		Заявник наголошує на необґрунтованості арешту майна, посилаючись на невмотивованість висновків слідчого судді, висловлених в ухвалі про арешт майна від 19.10.2022. Разом з цим, в межах розгляду даного клопотання, встановлено, що ухвала слідчого судді про накладення арешту, набрала законної сили.
		Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
		У рішенні Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації» та , від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», суд зазначає, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
		Як вбачається з мотивувальної частини ухвали при накладенні арешту слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання були достатні підстави вважати, що майно на яке просив прокурор накласти арешт, відповідає критеріям речового доказу, зазначеним у ст.98 КПК України.
		Між тим, ст. 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
		Отже, третя особа, на майно якої накладено обтяження, дізнавшись про таке, має законне право отримати інформацію про таке обмеження, легітимну мету, заради якої застосовувалось обмеження, очікувати на виклик до слідчого для надання пояснень/показів в межах кримінального провадження та вчинення інших слідчих/процесуальних дій для встановлення істини у кримінальному провадженні.
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
		Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
		Прокурором не доведено того, що зазначене у клопотанні майно, що на думку органу досудового розслідування є речовим доказом у кримінальному провадженні, є об`єктом, який був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі, що був об`єктом кримінально протиправних дій, набутий кримінально протиправним шляхом або отриманий юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
		Водночас, заявник в судовому засіданні надав докази того, що юридична особа здійснює господарську діяльність у відповідності до вимог законодавства, сплачує податки, має досить широке коло працівників, жодних виплат чи дивідендів засновникам юридичної особи не здійснювалось, та згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців власником є ОСОБА_3 . Що в повній мірі спростовує доводи прокурора, зазначені в судовому засіданні, про наявність співвласників, які мають відношення до країни агресора.
		При цьому, слідчий суддя звертає увагу на те, що на момент розгляду клопотання про скасування арешту майна, поданого в порядку ст. 174 КПК України, в даному кримінальному провадженні жодній особі про підозру не повідомлено, власник чи інша уповноважена особа на допити не викликались, що безумовно суперечить загальним засадам кримінального провадження, зокрема принципу розумності строків, та істотно порушує право власності на таке майно.
		З огляду на зазначене, враховуючи наслідки арешту майна для власника майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, керуючись також загальними засадами кримінального провадження, визначеними у ст. 7 КПК України, положеннями ч. 4 ст. 173 КПК України, слідчий суддя вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню, оскільки в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба. Доказів того, що зазначене майно буде відчужено, знищено чи зняття арешту буде перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, прокурором в судовому засіданні не надано.
		Враховуючи встановлені під час розгляду клопотання обставини, слідчий суддя вбачає наявність правових підстав для його задоволення.
		Керуючись статтями 2, 7, 9, 131-132, 159-166, 309, 372, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
		постановив:
		Клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ТОВ «Торгівельний Дім «Євротрубпласт» та ТОВ «Калушський Трубний Завод», про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 19.10.2022 у справі № 761/22259/22, в рамках кримінального провадження № 42022000000000480 від 20.04.2022 - задовольнити.
		Скасувати частково арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 19.10.2022 у справі № 761/22259/22 в рамках кримінального провадження № 42022000000000480 від 20.04.2022, а саме скасувати арешт накладений на майно ТОВ «Торгівельний Дім «Євротрубпласт» та ТОВ «Калушський Трубний Завод»: 
		- корпоративні права у вигляді 93 (дев`яносто три) % статутного капіталу ТОВ «КАЛУШСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД» (код ЄДРПОУ 35615975, Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Промислова, 7) у розмірі 14 851 494,10 грн., які належать «APG Polyplastic Group Limited» («EUROTRUBPLAST HOLDING LTD», реєстраційний код Республіки Кіпр НЕ209535);
		- корпоративні права у вигляді 92,5748% статутного капіталу ТОВ «Торгівельний Дім «ЄВРОТРУБПЛАСТ» (код ЄДРПОУ 33090871, Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Промислова, 7) в розмірі 53 998 714,00 грн., які належать «APG Polyplastic Group Limited» («EUROTRUBPLAST HOLDING LTD», реєстраційний код Республіки Кіпр НЕ209535);
		- належні ТОВ «КАЛУШСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД» (код ЄДРПОУ 35615975, Івано-Франківська область, місто Калуш, вулиця Промислова, 7) на праві власності об`єкти нерухомого майна:
		-виробничо-складський комплекс поліетиленових і полівінілхлоридних труб потужністю 50000 тонн/рік за адресою: Івано-Франківська область, місто Калуш, вулиця Промислова, будинок 7, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1456703126104;
		- майновий комплекс - завод карбомідних смол за адресою: Івано-Франківська область, місто Калуш, вулиця Промислова, будинок 6, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1455133826104;
		- належні ТОВ «КАЛУШСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД» (код ЄДРПОУ 35615975, Івано-Франківська область, місто Калуш, вулиця Промислова, 7) на праві власності транспортні засоби:
		-BRENDERUP 2300STB (причеп платформа, номер та серія AT1746XF, YU100B060MP695911);
		- FIAT NUOVO DOBLO (номер та серія AT3122EX, ZFA26300006F01855);
		- ГАЗ 322132 (номер та серія AT7286HI, VIN НОМЕР_1 ); 
		- FORD TRANSIT (номер та серія НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_3 );
		- КРАЗ 250 (номер та серія НОМЕР_4 , VIN НОМЕР_5 );
		- КАМАЗ 53213 (номер та серія НОМЕР_6 , VIN НОМЕР_7 ).
		- належні ТОВ «Торгівельний Дім «ЄВРОТРУБПЛАСТ» (код ЄДРПОУ 33090871) на праві власності транспортні засоби:
		- AUDI A6 (д.н.з.: НОМЕР_8 , VIN: НОМЕР_9 );
		- AUDI Q7 (д.н.з.: НОМЕР_10 , VIN: НОМЕР_11 );
		- AUDI A6 (д.н.з.: НОМЕР_12 , VIN: НОМЕР_13 );
		- FORD TRANSIT (д.н.з.: НОМЕР_14 , VIN: НОМЕР_15 );
		- GEELY EMGRAND (д.н.з.: НОМЕР_16 , VIN: НОМЕР_17 );
		- VOLKSWAGEN POLO (д.н.з.: НОМЕР_18 , VIN: НОМЕР_19 );
		- ЗАЗ TF69Y0 (д.н.з.: НОМЕР_20 , VIN: НОМЕР_21 );
		- PEUGEOT 308 (д.н.з.: НОМЕР_22 , VIN: НОМЕР_23 );
		- Volkswagen TOUAREG (д.н.з.: НОМЕР_24 , VIN: НОМЕР_25 );
		- VOLVO XC90 (д.н.з.: НОМЕР_26 , VIN: НОМЕР_27 );
		- HYUNDAI TUCSON (д.н.з.: НОМЕР_28 , VIN: НОМЕР_29 ).
		- належні ТОВ «Торгівельний Дім «ЄВРОТРУБПЛАСТ» (код ЄДРПОУ 33090871) права інтелектуальної власності на:
		- торговельну марку №291413 «ЄВРОПІТ»; 
		- торговельну марку №209095 «пульППайл»;
		- торговельну марку №161152 «СПИРОКОР»;
		- торговельну марку №114742 «раско»;
		- торговельну марку №173403 «евротрубпласт»;
		- торговельну марку №209094 «сларИПайл»;
		- торговельну марку №161151 «spirocor»;
		- торговельну марку №209096 «феррОПайл»;
		- торговельну марку №223965 «CW Line».
		Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
		Повний текст ухвали оголошено 29.03.2023 о 09 год. 30 хв.
		 
		Слідчий суддя                                                                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...