Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/25721/22-к : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 15.05.2023.
Дата набрання законної сили: 03.05.2023
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М     У К Р А Ї  Н И
		 
		  03 травня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
		головуючого  судді                             ОСОБА_1 ,
		суддів                                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		за участі секретаря                              ОСОБА_4 
		прокурора                                            ОСОБА_5 
		захисника                                             ОСОБА_6 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22 вересня 2022 року,  
		 
		в с т а н о в и л а :
		 
		Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22.09.2022 задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , та накладено арешт на нерухоме майно, шляхом заборони його відчуження, розпорядження та користування, а саме на земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700, яка відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві приватної спільної часткової власності належить ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .
		Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити ОСОБА_7 та ОСОБА_8 строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
		Обґрунтовуючи причини пропуску строку на апеляційне оскарження, захисник зазначав, що оскаржувана ухвала постановлена без повідомлення та участі власників майна та їх захисника, копію ухвали слідчого судді отримано захисником лише 16.02.2023.
		          В апеляційні скарзі захисник вказував на законність набуття   ОСОБА_7 та ОСОБА_8 права власності на ділянку з
		______________________________________________________________________________
		Справа № 757/25721/22-к                                                                   Слідчий суддя - ОСОБА_9 
		Апеляційне провадження № 11-сс/824/1652/2023                           Суддя-доповідач - ОСОБА_1 
		кадастровим номером 2611092001:22:002:3700, яка розташована в                            с. Поляниця Надвірянського району Івано-Франківської області.
		Зокрема, 10.10.2002 ОСОБА_10 став власником раніше зазначеної земельної ділянки, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ІФ №020036, виданого 10.10.2002 Поляницькою сільською радою, на підставі рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 11.07.2002 за №25.
		З метою продажу земельної ділянки та враховуючи те, що земельна ділянка не зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_10 звернувся до державного реєстратора з заявою про її реєстрацію.
		08.06.2022  державним реєстратором Калуської міської ради Івано-Франківської області ОСОБА_11 зареєстровано право власності на зазначену земельну ділянку, номер запису про право власності: 47030994.
		15.06.2022  ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу відчужив зазначену земельну ділянку в рівних частинах (по 1/2) ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .
		Апелянт звертав увагу на те, що 12.08.2023 прокурор вже звертався з клопотанням про накладення арешту на раніше зазначену земельну ділянку у даному кримінальному провадженні, в задоволенні якого відмовлено ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23.08.2022. 
		22.09.2023 прокурор повторно звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з аналогічним клопотанням.
		У доданих до клопотання прокурора матеріалах відсутня постанова про визнання земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
		Також клопотання прокурора не містить доказів проведення будь-яких слідчих (розшукових) дій щодо даної земельної ділянки.
		Органом досудового розслідування не доведено те, що спірна земельна ділянка є речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
		Захисник вказував на відсутність доказів, які б свідчили про фальсифікацію рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 11.07.2002 за №25 та Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ІФ №020036, виданого 10.10.2002 Поляницькою сільською радою.
		Крім того, ОСОБА_10 не є учасником даного кримінального провадження та клопотання прокурора не містить жодних доказів причетності останнього до незаконного відчуження зазначених у клопотанні прокурора ділянок.
		Апелянт зазначав, що серед 52 земельних ділянок, які встановлені органом досудового розслідування та щодо яких проводяться слідчі (розшукові) дії, відсутня земельна ділянка з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700. 
		Клопотання прокурора не містить жодного доказу того, що раніше зазначена земельна ділянка є земельною ділянкою із категорії земель запасу та належить ДП «Ворохтянське лісове господарство».
		Слідчий суддя, в порушення вимог ч. 1 ст. 172 КПК України, розглянув клопотання прокурора без повідомлення власників майна про час, дату та місце розгляду. При цьому посилався на те, що власники майна про розгляд клопотання повідомлені належним чином, у судове засідання не з`явилися.
		Також слідчим суддею, в порушення вимог ч. 7 ст. 173 КПК України, не направлено власникам майна копії оскаржуваної ухвали. 
		На переконання апелянта, слідчий суддя не врахував правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для його власників. 
		Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , який підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. 
		Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.
		Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
		Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання прокурора про арешт майна розглянуто без повідомлення та у відсутності власників майна або їх захисника, та відомості про направлення їм копії оскаржуваної ухвали відсутні.
		Як зазначено в апеляційній скарзі та підтверджується даними наявної у матеріалах судового провадження розписки, із оскаржуваною ухвалою захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , ознайомився 16.02.2023 під час ознайомлення із матеріалами судового провадження, тоді як подав апеляційну скаргу  20.02.2023, тобто в межах строку, передбаченого п. 3 ч. 2, абзацом 2 ч. 3 ст. 395 КПК України.
		З урахуванням наведеного, колегія суддів не убачає підстав для розгляду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.
		Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020000000000441 від 06.05.2020 за фактом зловживання владою та службовим становищем з боку окремих посадових осіб Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді передачі у власність ряду фізичних осіб земельних ділянок із категорії земель запасу за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
		Згідно даних клопотання, упродовж 2018-2022 років на території Івано-Франківської області за участі посадових осіб, у тому числі Поляницької ОТГ, Яремчанської міської ради, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області передано у власність ряду фізичних осіб земельні ділянки із категорії земель запасу з порушенням вимог діючого законодавства та які являються родичами посадових осіб зазначених вище установ.
		Так, встановлено, що на території Івано-Франківської області діє група осіб, яка попередньо вступивши в злочинну змову з колишніми працівниками правоохоронних органів займаються незаконним захопленням (виведенням з державної власності та привласненням) земель лісового фонду поблизу с. Поляниця (ТК «Буковель»), Яремчанської міської ради, шляхом фальсифікації рішень Яремчанської сільської ради та державних актів на право власності.
		Як зазначено в клопотанні, з матеріалів кримінального провадження встановлено, що колишній начальник відділу в м. Яремчому ГУ Держгеокадастру в Івано - Франківській області ОСОБА_12 достовірно знаючи, що земельні ділянки належать ДП «Ворохтянське ЛГ», без погодження з керівництвом лісового господарства, у порушення вимог лісового кодексу України, шляхом організації процесу по фальсифікації рішень Поляницької сільської ради та державних актів на право власності в с. Поляниця (ТК «Буковель»), Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області реалізував схему по відведенню та реєстрації земельних ділянок (на даний час встановлено 52 ділянки) на підставних осіб. Пошуком бланків та подальшим виготовленням підроблених державних актів займається ОСОБА_12 . 
		До злочинної схеми по виведенню з державної власності земельних ділянок було залучено ряд осіб, та розподілено конкретні ролі кожному. Відповідно до здобутої інформації, - групою осіб отримувались фіктивні державні акти на земельні ділянки, на підставі яких виготовлялась технічна документація. Під час виготовлення технічної документації на земельні ділянки було залучено приватні підприємства, фізичних осіб підприємців, колишніх працівників міліції, діючих та колишніх кадастрових реєстраторів, приватних нотаріусів та діючих спеціалістів відділу у м. Яремчому Міськрайонного управління у Надвірнянському районі та м. Яремчому Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області.
		Так, оперативними співробітниками ДВБ НП України в ході виконання доручення слідчого в порядку ст. 40 КПК України, встановлено що група осіб у тому числі колишній начальник Яремчанського відділу ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області ОСОБА_12 володіючи інформацією про те, що ДП «Ворохтянське ЛГ» не отримувало державного акту на право користування земельними ділянками, у зв`язку з чим межі лісового господарства не позначені в публічній кадастровій карті та про те, що у вказаному відділі відсутні документи, якими б можна було підтвердити наявність державних актів на право власності на земельні ділянки (книги реєстрації державних актів, поземельні книги та інші документи), спільно з посадовими особами землевпорядних організацій на підставі підроблених документів здійснили розробку та затвердження проектів землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок фактично внесли недостовірну інформацію до Державного земельного кадастру, про земельні ділянки та зареєстрували інформацію про право власності на підставних осіб, після чого вказані особи здійснили реєстрацію права власності на земельні ділянки в ДРРП. Незаконно привласнені земельні ділянки належать до земель лісового фонду, а саме ДП «Ворохтянське ЛГ» так як до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними ділянками, документів, що підтверджують це право, на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, передачі земель у приватну власність за рахунок земель лісогосподарського призначення, що до цього часу перебувають у постійному користуванні державного підприємства, інвентеризація ніколи не проводилась, цільове призначення земель лісогосподарського призначення жодним рішенням не змінювалось.
		В подальшому, з метою приховування слідів вчинення злочину, групою осіб здійснено поділ незаконно привласнених земельних ділянок та таким чином створено правоустановчі документи для їх подальшого продажу, з метою набуття підставними особами цивільно-правового статусу «добросовісного набувача»
		Для проведення зйомок та виготовлення технічної документації з землеустрою ОСОБА_12 залучав сертифікованих інженерів землевпорядників ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Також ОСОБА_12 до злочинної діяльності залучено ОСОБА_15 , який перебував на посаді державного кадастрового реєстратора, використовуючи надані повноваження, вносив відомості до державного земельного кадастру про розташування земельних ділянок, формував поземельні книги та інші документи.
		Державну реєстрацію права власності на земельні ділянки на підставі підроблених документів здійснював державних реєстратор виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області ОСОБА_16 та державний реєстратор виконавчого комітету Калуської міської ради ОСОБА_11 .
		Члени злочинної групи, усвідомлюючи те, що відчужити земельні ділянки без наявності правоустановчого документу неможливо, розробили злочинний план, метою якого було створення правоустановчих документів, на підставі якого можливо зробити законне відчуження земельної ділянки, а саме заяви про поділ земельної ділянки, враховуючи те, що нотаріусу для посвідчення правильності підпису в заяві про поділ земельної ділянки, достатньо витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яким підтверджується право власності на об`єкт нерухомості.
		Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне привласнення земельних ділянок та легалізацію майна набутого злочинним способом, підставні особи або їх представники під керівництвом членів групи, звернулись до приватних нотаріусів, якими було посвідчено заяви про поділ незаконно привласнених земельних ділянок, чим було створено начебто належний правоустановчий документ для їх продажу.
		В подальшому, на підставі нотаріальних заяв про поділ земельних ділянок, підставними особами або особами за їх дорученнями, за відповідними зверненнями сертифікованими інженерами-землевпорядниками ОСОБА_13 та ОСОБА_14 було розроблено технічну документацію з землеустрою щодо поділу земельних ділянок, яку всупереч законних вимог повторно погоджено працівниками Держгеокадастру та присвоєно нові кадастрові номери та таким способом створено законні правовстановлюючі документи на земельні ділянки.
		В ході досудового розслідування встановлено, що з земель лісового фонду незаконно виведено та привласнено близько 10 га, які фактично перебувають у володінні ДП «Ворохтянське ЛГ».
		Крім цього встановлено, що 08.06.2022 державним реєстратором Виконавчого комітету Калуської міської ради ОСОБА_11 на підставі підроблених документів здійснив державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 площею 0,85 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства за ОСОБА_10 на підставі державного акту серія та номер: ІІ-ІФ№020036, виданий 10.10.2002 Поляницькою сільською радою.
		 Земельна ділянка з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 в системі географічних координат знаходиться в 37 та 26 виділі 24 кварталу Поляницького лісництва ДП «Ворохтянське ЛГ». ОСОБА_10 являється особою підвищеного злочинного впливу на прізвисько « ОСОБА_17 », має кримінальний статус «положенця» по Волинській області, якого за наявною інформацією готували на «коронування» на «злодія в законі».
		З метою приховування наявності майна ОСОБА_10 , державним реєстратором та розробником технічної документації з землеустрою під час реєстрації було змінено одну цифру в РНОКПП.
		Встановлено, що 15.06.2022 приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу, Івано-Франківської області ОСОБА_18 посвідчено договір купівлі-продажу, серія та номер: 1518, виданий 15.06.2022 на підставі якого ОСОБА_10 продав вказану незаконно набуту земельну ділянку ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .
		Як зазначено у клопотанні, за результатами проведення обшуку за місцем здійснення діяльності вказаного нотаріуса вилучено нотаріальну справу щодо посвідчення вищевказаного договору купівлі-продажу. В реєстраційній справі відсутній оригінал державного акту серія та номер: ІІ-ІФ№020036, який би мав бути вилучений нотаріусом під час посвідчення договору купівлі продажу. Не вилучення державного акту нотаріусом свідчить про його відсутність у ОСОБА_10 , та вказує на пряме порушення вимог законів приватним нотаріусом ОСОБА_18 , зокрема порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого ПКМУ від 25.12.2015 №1127 та порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мінюсту України від 22.02.2012 № 296/5.
		Крім цього в ході проведення 19.08.2022 обшуку в будівлі за місцем здійснення своєї діяльності ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_1 серед іншого вилучено довіреності від ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на ОСОБА_12 , якими останнього уповноважено здійснювати дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700. 
		22.09.2022 прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням, в якому просив накласти арешт на нерухоме майно, із забороною відчуження, розпорядження та користування, а саме на земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700, яка відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на праві приватної спільної часткової власності належить ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .
		Клопотання прокурора мотивовано необхідністю арешту вищевказаного майна з метою збереження речових доказів та конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
		Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22.09.2022 задоволено клопотання, та накладено арешт на нерухоме майно, шляхом заборони його відчуження, розпорядження та користування, а саме на земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700, яка відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві приватної спільної часткової власності належить ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .
		Постановляючи ухвалу, слідчий суддя послався на необхідність арешту даного майна з метою збереження речових доказів.
		З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується.
		При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
		Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
		Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
		У своїх висновках Європейський Суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
		 Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
		У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
		Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
		Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
		Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
		Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
		Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
		За правилами ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
		З матеріалів судового провадження вбачається, що прокурором під час складання вищевказаного клопотання та слідчим суддею під час його розгляду не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод, та у порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчим суддею належним чином не перевірено правову підставу для  арешту такого майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні.
		Ухвала слідчого судді не містить даних, які б давали розумні підстави вважати, що земельна ділянка з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700, яка відповідно на праві приватної спільної часткової власності належить ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , відповідає критеріям, передбачених ст. 98 КПК України, враховуючи, що відповідне рішення органу досудового розслідування про визнання її речовими доказами у кримінальному провадженні, у матеріалах справи відсутнє.
		Відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, як окремого процесуального документу, який фіксує висновок слідчого про набуття майном статусу речового доказу, та мотиви з яких він дійшов такої думки, позбавляє слідчого суддю можливості провести аналіз та дійти висновку про відповідність цього майна положенням ст. 98 КПК України та наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою його збереження як речового доказу, оскільки слідчий суддя не наділений правом самостійного визначення підстав, передбачених ст. 98 КПК України та має здійснювати контроль правильності прийнятого слідчим рішення.
		На переконання колегії суддів, слідчий суддя належним чином не перевірив можливість використання земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 як доказу у кримінальному провадженні, не встановив достатність доказів на підтвердження підстав для накладення такого арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, та не навів в ухвалі мотиви, з яких він виходив при накладенні такого арешту.
		Крім того, слідчий суддя, без обгрунтування наявності у кримінальному провадженні підстав, передбачених ч. 11 ст. 170 КПК України, дійшов висновку про накладення заборони відчуження, розпорядження та користування земельною ділянкою.
		За таких обставин, ураховуючи, що клопотання прокурора про арешт майна слідчим суддею розглянуто без з`ясування всіх обставин, передбачених ст.ст. 171, 172, 173 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.
		Крім того, перевіривши доводи клопотання прокурора щодо можливості накладення арешту на вказане у клопотанні майно з метою конфіскації майна як виду покарання,  колегія суддів дійшла висновку, що прокурор у розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.
		Так, як зазначено у клопотанні, відповідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 на даний час належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .
		Даних щодо причетності ОСОБА_8 та ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень, за якими здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020000000000441, та повідомлення про підозру вказаним особам, у матеріалах справи відсутні.
		Оскільки прокурором як підставу для накладення арешту на земельну ділянку зазначено можливу конфіскацію майна, а п. 3 ч. 2, ч. 5  ст. 170 КПК України не допускає накладення арешту на майно будь-якої іншої особи крім підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження та враховуючи, що  ОСОБА_8 та ОСОБА_7  такого правового статусу не мають, у даному випадку відсутні правові підстави для накладення арешту на майно вказаних осіб з підстав, передбачених п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, з метою конфіскації майна як виду покарання.
		З урахуванням наведеного, посилання прокурора у клопотанні, як на підставу для накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700, на необхідність арешту вказаного майна з метою збереження майна як речових доказів та конфіскації майна як виду покарання, не може бути підставою для  такого арешту у розумінні ч.ч. 3, 5ст. 170 КПК України. 
		За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що арешт на вказане у клопотанні майно не може бути накладене з метою та за обставин, наведених у клопотанні прокурора та ухвалі слідчого судді.
		Інших підстав для накладення арешту, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, а також обґрунтування наявності випадків, передбачених ч. ч. 3 - 6 ст. 170 КПК України, у клопотанні прокурора не зазначено.  
		Однак вказані обставини залишились поза увагою слідчого судді.
		Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України.
		З урахуванням вищевикладеного у сукупності, на думку колегії суддів, орган досудового розслідування в розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.
		Наведене дає колегії суддів підстави вважати, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту земельної ділянки з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700 здійснено в порушення вимог закону, а отже втручання в правовласників майна  на мирне володіння таким майном здійснено без законних на те підстав. 
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, у зв`язку з чим ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
		Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,      
		                                       
		                                       п о с т а н о в и л а:
		 
		Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задовольнити.
		Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від               22 вересня 2022 року, - скасувати. 
		Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про накладення арешту на нерухоме майно, із забороною відчуження, розпорядження та користування даним майном, а саме на земельну ділянку з кадастровим номером 2611092001:22:002:3700, яка відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві приватної спільної часткової власності належить ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
		 
		                                                 Судді:
		 
		  ____________                             ___________                         ___________
		  ОСОБА_1                                ОСОБА_2                            ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...