Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 260/3844/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; реєстрації та обмеження пересування і вільного вибору місця проживання, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 11.05.2023. Зареєстровано: 12.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 15.05.2023.
Дата набрання законної сили: 11.05.2023
Номер судового провадження: А/857/16621/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/3844/22 пров. № А/857/16621/22
		Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
		 
		головуючого судді: Матковської З.М.,
		суддів: Запотічного І.І. Кузьмича С.М.
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року у справі №260/3844/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення (головуючий суддя першої інстанції  Гаврилко С.Є., час ухвалення  за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення  м. Ужгород, дата складання повного тексту  20.10.2022),-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_1 звернувся із позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення від 03 вересня 2022 року, виданого інспектором прикордонної служби 2 категорії перекладач 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) майстер-сержантом ОСОБА_2 на пункті пропуску через державний кордон «Дякове» про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку; зобов`язання уповноважену службову особу підрозділу охорони державного кордону 27 (Мукачівського) прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити прикордонний контроль та пропуск через державний кордон України в умовах воєнного стану позивача, як здобувача професійної вищої освіти в Бернському університеті прикладних наук.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є студентом Бернського університету прикладних наук (Швейцарія) денної форми навчання, що стверджується повідомленням про зарахування. Відтак, 03 вересня 2022 року позивач прибув до Міжнародного автомобільного пункту пропуску через державний кордон України «Дякове» для виїзду з України для навчання. За результатами розгляду поданих позивачем документів, було прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку. Вважаючи, що має право виїзду за кордон, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку від 03 вересня 2022 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у перетинанні державного кордону на виїзд з України. У задоволенні позову у частині інших позовних вимог відмовлено.
		Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права.
		Апелянт зазначає, що під час правового режиму воєнного стану може бути обмежено право, передбачене статтею 33 Конституції України, а саме - кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
		Вважає, що судом першої інстанції не було враховано, що: 1) Головнокомандувач Збройних Сил України у листі від 24.03.2022 № 300/1/С/962 визначив, що довідка для виїзду за кордон видається студентам, які навчалися за кордоном на момент оголошення мобілізації тільки для продовження навчання; 2) ОСОБА_1 не являвся студентом, який навчається за денною або дуальною формами здобуття освіти у закладах освіти за кордоном на час оголошення мобілізації, оскільки отримав схвалення на початок навчання після дати видання Указу Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» (24.02.2022 року). Крім того, з моменту введення в Україні воєнного стану 24.02.2022 у позивача було відсутнє право на відстрочку від призову під час мобілізації із зазначених підстав, оскільки, довідка для виїзду за кордон здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової перед вищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти видана після введення воєнного стану, для продовження навчання за кордоном, тобто продовження навчання яке ще фактично не розпочиналося; 3) під час перетину державного кордону на виїзд з України ОСОБА_1 не надав документів, які дають право виїзду з України окремим категоріям громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років під час дії правового режиму воєнного стану, відповідно до п. п. 2-1 - 2-10 Правил перетинання державного кордону України громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 (зі змінами); 4) відповідно до змісту п. 2-6 Правил перетинання державного кордону України громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57: «У разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому-восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (Правила доповнено пунктом 2-6 згідно з Постановою КМ № 383 (383-2022-п) від 29.03.2022; із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 399 (399-2022-п) від 01.04.2022). Абзац другий частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» стосується саме здобувачів освіти.
		Відтак, з моменту введення вищезазначених змін і доповнень до Правил, громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які набули статусу здобувача освіти у навчальному закладі, не мають права виїзду з України.
		З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
		Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
		На адресу позивача надіслані апеляційна та ухвали суду про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду у порядку письмового провадження.
		Однак, на адресу суду повернувся конверт із відміткою поштового відділення про невручення «за закінченням терміну зберігання».
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є студентом Бернського університету прикладних наук (Швейцарія) денної форми навчання, що стверджується довідкою про зарахування від 18 серпня 2022 року, листом про зарахування до вищого навчального закладу від 16 серпня 2022 року та підтвердженням навчання для ОСОБА_1 від 19 серпня 2022 року.
		Згідно довідки № 432/2 від 31 серпня 2022 року, що видана Черкаським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, ОСОБА_1 відповідно до статті 17 пункту 9 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» має право на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (на строкову військову службу). Заперечень, щодо його виїзду з України у встановленому порядку для продовження навчання за кордоном не має.
		У посвідченні про приписку до призовної дільниці № 912017 від 02 березня 2017 року зафіксовано, що ОСОБА_1 має право на відстрочку від призову відповідно до статті 17 пункту 9 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» до 31 січня 2023 року.
		03 вересня 2022 року позивач прибув до пункту пропуску через державний кордон України «Дякове» з метою виїзду з України до Румунії для продовження навчання.
		Рішенням інспектора прикордонної служби 2 категорії перекладача 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) майстер-сержантом Горнецькі С.В. від 03 вересня 2022 року відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у перетинанні державного кордону на виїзд з України. На підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Закону України «Про затвердження указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року» громадянина ОСОБА_3 тимчасово обмежено у праві виїзду з України, з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону, так як він не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон.
		Із вказаним рішенням позивач не погоджується, у зв`язку із чим звернувся із даним позовом до суду.
		Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що оскаржуване рішення прийняте без дотримання принципу рівності перед законом, є необґрунтованим та непропорційним.
		Проте апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції невірними з огляду на наступне.
		Відповідно до ч.1 ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
		Наведене кореспондується також з положеннями ст.1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.94 №3857-XII (далі Закон №3857-XII). При цьому вказаною статтею також передбачено, що на громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов`язки.
		Відповідно до ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Воєнний стан в розумінні положеньст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII(далі Закон №389-VIII) - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст.2 Закону №389-VIII).
		Приписами частини 1 статті 8 Закону №389-VIII передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів (п.6 ч.1ст.8 Закону №389-VIII); забороняти громадянам, які перебувають на військовому або спеціальному обліку у Міністерстві оборони України, Службі безпеки України чи Службі зовнішньої розвідки України, змінювати місце проживання (місце перебування) без дозволу військового комісара або керівника відповідного органу Служби безпеки України чи Служби зовнішньої розвідки України; обмежувати проходження альтернативної (невійськової) служби (п.16 ч.1ст.8 Закону №389-VIII).
		Таким чином, право особи на вільний перетин державного кордону України, згідно з положеннями Конституції України та законодавчих норм, може бути обмежено в умовах воєнного стану.
		Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX.
		Пунктом 3 вказаного вище Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями30 - 34,38,39,41 - 44,53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		У подальшому воєнний стан був продовжений Указами Президента України, зокрема, Указом Президента України, затвердженими Законами України, від 14 березня 2022 року №133/2022з 05:30 години 26 березня 2022 року строком на 30 діб, Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022з 05:30 години 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022з 05:30 години 25 травня 2022 року строком на 90 діб, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022з 05:30 години 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 з 05:30 години 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
		Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
		Із вищевказаного слідує, що станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію, а тому конституційне право громадян України на вільне залишення території України обмежувалось законодавством.
		Відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на військову службу за призовом під час мобілізації можуть бути призвані громадяни призовного віку від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років (статті 15, 22).
		Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (далі Закон №3543-XII).
		Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано (ст. 1 Закону №3543-ХІІ).
		Статтею 22 цього ж Закону визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, серед іншого з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних, визначення їх призначення на особливий період.
		Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин.
		Громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи іншої посадової особи, визначеної у частині третій статті 22.
		Частиною першою статті 23 Закону №3543-XII визначено категорії військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
		В абзаці другому частини третьої статті 23 Закону №3543-XII визначено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.
		Згідно із п.8 Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1455 (далі - Порядок №1455, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
		Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і порядок розв`язання спорів у цій сфері визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (далі Закон №3857-XII).
		Статтею 6 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 року №1710-VI (далі - Закон №1710-VI) визначено, що перетинання особами державного кордону здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України. Початком здійснення прикордонного контролю особи, транспортного засобу, є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України. Пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами.
		Відповідно до статті 14 частини 1 Закону №1710-VI, іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
		Частиною 2 статті 3 Закону №3857-XII встановлено, що правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.
		Правила перетинання державного кордону громадянами України були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57(далі Правила №57 у редакції на час виникнення спірних правовідносин).
		Пунктом 1 Правил №57 визначено, що ці Правила визначають порядок перетинання громадянами України державного кордону.
		У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи ( п. 2 Правил № 57).
		У ході перевірки документів під час виїзду з України з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон (п.12 Правил №57).
		Згідно із пунктом 2-6 Правил №57, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		Отже, законодавством встановлено загальна умова для всіх громадян України, яка передбачає, що для перетинання державного кордону громадяни України крім паспортних документів в передбачених законодавством України випадках повинні мати також підтверджуючі документи. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, а саме право вільно залишати територію України громадянами призовного віку, з урахуванням обмежень, які встановлюються законом. Водночас законом передбачена і відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, яка надається громадянам призовного віку, зокрема, - здобувачам професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистентам-стажистам, аспірантам та докторантам, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.
		Судом встановлено, що станом на час виникнення спірних правовідносин на території Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію, а тому конституційне право громадян України на вільний виїзд з України обмежувалось законодавством.
		Також судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що позивач є студентом Бернського університету прикладних наук (Швейцарія) денної форми навчання, що стверджується довідкою про зарахування від 18 серпня 2022 року, листом про зарахування до вищого навчального закладу від 16 серпня 2022 року та підтвердженням навчання для нього від 19 серпня 2022 року.
		Згідно довідки №432/2 від 31 серпня 2022 року, що видана Черкаським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, ОСОБА_1 відповідно до статті 17 пункту 9 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» має право на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (на строкову військову службу). Заперечень, щодо його виїзду з України у встановленому порядку для продовження навчання за кордоном не має. Довідка дійсна протягом 6 місяців з дати її видачі.
		Отже, відповідно до абз.2 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивач має право на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
		Однак, у п.2-6 Правил №57, із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України №383 від 29.03.2022, №399 від 01.04.2022, міститься пряме застереження, відповідно до якого, здобувачам професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистентам-стажистам, аспірантам та докторантам, які навчаються за денною або дуальною формами, не надано право на перетин державного кордону в разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану.
		Колегія суддів апеляційного суду погоджується із доводами апелянта про те, що системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що станом на 03.09.2022 діяли обмеження та заборони на період дії правового режиму воєнного стану виїзду за межі території України громадян України чоловічої статті віком від 18 до 60 років, відповідно до Правил №57, а саме пункту 2-6, який не надає дозволу на перетин державного кордону України здобувачам професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистентам-стажистам, аспірантам та докторантам, які навчаються за денною або дуальною формами.
		Отже, надані позивачем представнику Державної прикордонної служби України документи не давали підстав для прийняття рішення про надання позивачу дозволу на перетин державного кордону України уповноваженими посадовим особам, які здійснюють прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України.
		Таким чином, незважаючи на те, що позивач не підлягає призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 2 ч.3 ст.23 Закону №3543-XII, що підтверджується відповідною довідкою, він не має права на перетин державного кордону на виїзд з території України в умовах воєнного стану, оскільки пунктом 2-6 Правил №57 встановлено обмеження щодо виїзду за межі території України особам, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації на особливий період у відповідності до абзаців 2-8 ч.3 ст.23 Закону №3543-XII.
		Також апеляційний суд вважає невірним покликання суду першої інстанції на той факт, що згідно з довідкою територіального центру комплектування та соціальної підтримки позивач має право на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (на строкову службу), оскільки процедури надання відстрочки від призову на військову службу та надання права на перетин державного кордону в умовах воєнного стану є різними за змістом правовими процедурами.
		Окрім цього, відповідно до п.4 розпорядження Голови Державної прикордонної служби України №23-7913/0/6-22-вих від 03.04.2022р. «Щодо виїзду за кордон України деяких категорій осіб» розпорядження Голови Державної прикордонної служби України №23-6855/0/6-22-вих від 17.03.2022р. та №23-7507/0/6-22-вих від 28.03.2022р. не застосовуються (у зв`язку із прийняттям змін та доповнень до Правил №57).
		Водночас лист та інші роз`яснення Держприкордонслужби не є нормативно-правовими актами, не встановлюють норм права, а носять виключно інформаційний характер.
		Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
		Перевіривши оскаржене позивачем рішення, апеляційний суд вважає, що Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку від 03 вересня 2022 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у перетинанні державного кордону на виїзд з України відповідає критеріям, визначеним ст. 2 КАС України, а представлені відповідачем на заперечення позовних вимог докази у своїй сукупності не дають підстав вважати що оскаржуване рішення є протиправним, а натомість вказують на те, що таке прийняте відповідачем обґрунтовано, з дотриманням вимог Конституції та законів України, в межах повноважень та спосіб, передбачений чинним законодавством України, отже, оскаржуване рішення про відмову позивачу у перетинанні державного кордону України є законним і підстави для його скасування відсутні.
		Отже, доводи апеляційної скарги є підставними та спростовують відповідні висновки суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.
		Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
		З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції невірно встановлено обставини у справі, тому апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про відмову у задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав.
		Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )  задовольнити.
		 
		Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року у справі №260/3844/22  скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю. 
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		 
		 
		Головуючий суддя З. М. Матковська судді І. І. Запотічний   С. М. Кузьмич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...