Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/11719/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; осіб з інвалідністю.
Надіслано для оприлюднення: 11.05.2023. Зареєстровано: 12.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 15.05.2023.
Дата набрання законної сили: 11.05.2023
Номер судового провадження: К/9901/19932/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		11 травня 2023 року
		м. Київ
		справа №240/11719/19
		адміністративне провадження № К/9901/19932/20 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Шарапи В.М.,
		суддів - Стародуба О.П., Коваленко Н.В.,
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України (далі - МО України) на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 4 березня           2020 року у складі судді Чернової Г.В. та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2020 року у складі колегії суддів:  Гонтарука В.М. (головуючий), суддів: Білої Л.М., Курка О.П. у справі за позовом ОСОБА_1 до МО України про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити дії,- 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА          
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив
		- визнати протиправним і скасувати пункт 7 рішення МО України про відмову йому у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи з 24 липня 2019 року, внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 13 вересня 2019 року №118;
		- зобов`язати МО України призначити та виплатити йому як інваліду ІІ групи з 24 липня 2019 року внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, одноразову грошову допомогу в розмірі     300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня    2019 року, відповідно до Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ) та в Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок №975).
		2. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 4 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2020 року, позов задовольнив.
		Визнав протиправним та скасував пункт 7 рішення МО України про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому інвалідності ІІ групи з 24 липня 2019 року, внаслідок травми, захворювання, пов`язаних із захистом Батьківщини, оформлене протоколом засідання комісії МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 13 вересня 2019 року №118.
		Зобов`язав МО України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням йому інвалідності ІІ групи з 24 липня 2019 року, внаслідок травми, захворювання, пов`язаних із захистом Батьківщини, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2019 року, відповідно до Порядку №975. 
		2.1 Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що позивачу встановлена ІІ група інвалідності у зв`язку з травмою, захворюванням, пов`язаними з захистом Батьківщини з 24 липня 2019 року саме вперше при первинному огляді, а тому обмеження дворічним строком, передбачене пунктом 8 Порядку №975 та статтею 16-3 Закону №2011-XII до позивача не застосовується.
		3. Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини, що мають значення для вирішення справи:
		3.1 Позивач проходив військову службу на посаді начальника штабу - першого заступника командира протитанкового артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 .
		3.2 Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19 червня 2019 року №146 майора ОСОБА_1 з 29 липня 2019 року виключено з усіх видів забезпечення.
		3.3 Згідно довідки Житомирської обласної МСЕК № 2 від 21 серпня 2015 року №001296, з 21 серпня 2015 року позивачу встановлено ступінь втрати працездатності - 25% без встановлення інвалідності, внаслідок травми, поранення, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.
		3.4 Із свідоцтва про хворобу № 354-п ОСОБА_1 від 7 травня 2019 року та витягу з протоколу №2959 від 30 вересня 2014 року ЦВЛК видно, що в результаті мінно-вибухової травми 22 липня   2014 року позивач отримав ЗМЧТ, струс головного мозку, акубаротравму, вогнепальний перелом передньої стінки лівого лобного синусу з переходом на орбіту у вигляді церебрального кістозно-злипливого арахноїдиту та енцефалопатії 2 ступеня з частими лікворогіпертензивними кризами, розсіяною дрібновогневищною симптоматикою, виражену вегетативну дисфункцію зі стійким цефалгічним синдромом, хронічний риносинусит у стадії ремісії, викривлення перетинки носу та гіпертрофічний риніт, гіпертонічну хворобу 1 ст.
		3.5 З 24 липня 2019 року позивачу під час первинного огляду встановлено ІІ групу інвалідності, яка настала внаслідок травми, захворювання, пов`язаних із захистом Батьківщини, що підтверджується копією довідки МСЕК серії АВ № 0081429 від 24 липня 2019 року.
		3.6 У зв`язку з отриманням ІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок травми, захворювання, пов`язаних із захистом Батьківщини, позивач звернувся із відповідною заявою та копіями необхідних документів, які в подальшому були направлені до МО України.
		3.7 13 вересня 2019 року рішенням комісії МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом №118 (п.7), відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оскільки заявнику групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності. Вказано, що допомога у зв`язку із 25% втрати працездатності виплачена в сумі            21 315 грн.
		3.8 Уважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
		Короткий зміст вимог і узагальнені доводи касаційної скарги, узагальнені позиції інших учасників справи: 
		4. МО України подало касаційну скаргу на зазначені судові рішення, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		4.1 Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги полягають у тому, що суди попередніх інстанцій не з`ясували всі обставини справи, тому безпідставно задовольнили позов. Зокрема, зазначає, що позивач скористався своїм правом на отримання одноразової грошової допомоги у випадку встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, передбаченим статтею 16 Закону №2011-XII. Тому вважає, що відповідач обґрунтовано відмовив в призначенні одноразової грошової допомоги позивачу, оскільки заявнику встановлено групу інвалідності понад дворічний строк після встановлення ступеня втрати працездатності.
		5. Позивач відзив на касаційну скаргу не подав. 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
		6. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.
		7. Ключовим питанням у справі є правильність застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII щодо обмеження дворічним терміном права особи з інвалідністю на отримання ОГД у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності.
		8. Подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді.
		9. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15 липня 2020 році у справі №240/10153/19 відступив від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20 березня, 21 червня 2018 (справи №№295/3091/17, 760/11440/17, відповідно), та дійшов такого висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII:
		"(1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;
		(2) передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону №2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 1 січня 2014 року;
		(3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 1 січня 2014 року чи після)".
		10. Також Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 2 грудня 2020 року у справі №1.380.2019.006957 зазначив про таке:
		" пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII передбачено вирішення питання виплати ОГД шляхом її виплати з урахуванням раніше виплаченої суми тим особам, яким раніше уже було встановлено факт ушкодження здоров`я і які раніше уже таку допомогу отримували.
		Одночасно, цією нормою також передбачено обмеження такої виплати строком у два роки з часу попереднього встановлення факту ушкодження здоров`я.
		Проте, ті особи, стан здоров`я яких погіршиться після спливу двох років з часу первинного встановлення факту ушкодження здоров`я, втрачають право на виплату ОГД, у тому числі з врахуванням раніше виплаченої суми.
		Дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, а наслідок, який спричинило ушкодження здоров`я після дворічного строку, відповідно до рішення МСЕК (встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності) для обчислення строку самостійного правового значення не має. Дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту рішення компетентного органу (МСЕК), яким вперше встановлено ступінь ушкодження здоров`я особи (незалежно від його виду: інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності), внаслідок травми або захворювання.
		Такий підхід (застосування дворічного строку) має на меті гарантування принципу правової визначеності для особи та запобігання можливих помилок з боку суб`єктів (органів МСЕК), які встановлюють причинно-наслідковий зв`язок між отриманою травмою або захворюванням та ступенем зумовленого ними погіршення стану здоров`я, визначивши, що лише протягом дворічного проміжку часу це можливо встановити достовірно".
		11. Водночас, Верховний Суд у справі №1.380.2019.006957 констатував, що держава, незалежно від завершення цього дворічного строку, зберігає для такої особи всі інші, окрім права на отримання ОГД, гарантії права на соціальний захист, гарантованого, зокрема частиною п`ятою статті 17 (держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей) та статтею 46 Конституції України (Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними), які деталізовані в низці Законів України та підзаконних нормативно-правових актах.
		12. Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2023 року у справі №240/7411/21, дійшов висновку про     відсутність підстав для відступу від позицій, сформованих Верховним Судом за наслідками розгляду справ №240/10153/19 та №1.380.2019.006957, а також в інших постановах Верховного Суду щодо застосування положень пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ у подібних правовідносинах, у яких викладено аналогічні висновки та зазначив наступне:
		«(1) частина четверта статті 7 КАС України не може бути застосована до правових актів, які визнані неконституційними за рішенням Конституційного Суду України;
		(2) правовий висновок Верховного Суду, наведений у постановах від 15 липня 2020 року у справі №240/10153/19 та від 2 грудня 2022 року у справі №1.380.2019.006957, стосується редакції пункту четвертого статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що діяла до ухвалення рішення Конституційного суду України від 6 квітня 2022 року № 1-р(ІІ)/2022, і застосовується до правовідносин, що виникли до 6 квітня 2022 року.
		До правовідносин, що виникли після 6 квітня 2022 року, стаття 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» застосовується без урахування пункту четвертого цієї статті, що його визнано неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 6 квітня 2022 року № 1-р(ІІ)/2022.»
		13. Отже, враховуючи зазначене вище, колегія суддів не знаходить підстав для відступу від цих правових висновків у справі, що розглядається.
		14. Застосовуючи цей висновок до обставин цієї справи, Суд звертає увагу на те, що повторний огляд, за наслідками якого позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності, відбувся в липні 2019 року, а первинно ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності встановлено в серпні 2015 року. Оскільки між цими подіями минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
		15. З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.
		16. Відповідно до частини першої статті 351 КАС суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		17. Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій у цій справі неправильно застосували норми матеріального права, що є підставою, передбаченою статтею 351 КАС України, для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 139, 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.  
		Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 4 березня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2020 року, скасувати.
		Ухвалити нове рішення.
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити дії, - відмовити.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
		 
		 
		Головуючий суддя:                                                                                          Шарапа В.М.
		Судді:                                                                                                              Стародуб О.П.
		                                                                                                              Коваленко Н.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...