Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 172/999/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 15.05.2023.
Дата набрання законної сили: 09.05.2023
Номер судового провадження: 51-1656км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019040420000193

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		09 травня 2023 року
		м. Київ
		справа № 172/999/19
		провадження №51-1656км23
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
		головуючого                                               ОСОБА_1 ,
		суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання             ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                   ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, та засудженого ОСОБА_6 на вирок Дніпровського апеляційного суду від 29 грудня 2022 року щодо
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, 
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, і
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2021 року ОСОБА_6 визнано невинуватим та виправдано у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК у зв`язку із недоведеністю, що в його діях є склад кримінального правопорушення.
		Відмовлено у задоволенні цивільного позову начальника Васильківського відділу Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І. І. Мечникова» до ОСОБА_6 про стягнення витрат на лікування потерпілої ОСОБА_7 .
		Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів, а також інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.
		Вироком Дніпровського апеляційного суду від 29 грудня 2022 року апеляційну скаргу прокурора задоволено, вирок місцевого суду скасовано, ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_6 визнано винуватим за ч. 2 ст. 286 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК.
		Задоволено цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі лікувального закладу, стягнуто з ОСОБА_6 на користь КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І. І. Мечникова» кошти, витрачені на лікування потерпілої, у розмірі 15 134,07 грн.
		Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у цьому кримінальному провадженні.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що 25 червня 2019 року приблизно о 19:40 ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Opel Vectra» (д.н.з. НОМЕР_1 ), під час руху другорядною дорогою по вул. Запорізька в с. Васильківці Васильківського району Дніпропетровської області, перетинаючи на перехресті вул. Партизанську, яка є головною щодо вул. Запорізької, усупереч вимогам п.п. 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), проявив крайню неуважність до дорожньої обстановки тадопустив зіткнення передньою частиною керованого ним автомобіля з переднім колесом велосипеда «Либідь ARDIS» під керуванням потерпілої ОСОБА_7 , яка рухалася по правому краю проїжджої частини вул. Партизанської. В результаті ДТП потерпілій були спричинені тяжкі тілесні ушкодження.
		Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
		У касаційних скаргах засуджений, посилаючись на істотне порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону, а прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог КПК та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		На обґрунтування вимог касаційної скарги засуджений вказує про:
		-            безпідставні висновки апеляційного суду щодо його винуватості з огляду на відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів, які беззаперечно доводять його вину в ДТП, невстановлення судом усіх обставин, які підлягають доказуванню, зокрема місця вчинення ДТП;
		-            відсутність у вироку апеляційного суду мотивів неприйняття версії сторони захисту щодо обставин ДТП;
		-            безпідставне неврахування апеляційним судом показань засудженого, свідків та ряду письмових доказів;
		-            незазначення у вироку апеляційного суду формулювання обвинувачення, визнаного цим судом доведеним;
		-            вихід апеляційного суду за межі апеляційної скарги сторони обвинувачення під час ухвалення вироку, що призвело до безпідставного погіршення його правового становища.
		У касаційній скарзі прокурор вказує про такі допущені апеляційним судом істотні порушення вимог КПК та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, як:
		-            ухвалення апеляційним судом вироку незаконним складом суду через безпідставне незадоволення цим судом заявленого прокурором відводу судді ОСОБА_8 , яка входила у склад колегії суддів апеляційного суду під час перегляду попереднього вироку місцевого суду;
		-            ненаведення у вироку апеляційного суду формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним;
		-            ненадання належної оцінки твердженням обвинуваченого про здійснення щодо нього тиску під час досудового розслідування;
		-            безпідставне визнання апеляційним судом під час призначення ОСОБА_6 покарання обставиною, що обтяжує покарання, вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
		Позиції учасників судового провадження
		У судовому засіданні прокурор підтримала касаційні скарги частково, зокрема в частині, що стосується доводів про ненаведення у вироку апеляційного суду формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним, просила касаційні скарги прокурора та засудженого задовольнити частково, вирок апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.
		Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не прибули. У касаційній скарзі засуджений просив здійснювати касаційний розгляд без його участі.
		Мотиви Суду
		Суд заслухав суддю-доповідача, учасників судового провадження, перевірив матеріали кримінального провадження, наведені в касаційних скаргах доводи і дійшов наступних висновків.
		Згідно із ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
		Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		У мотивувальній частині обвинувального вироку згідно з п. 2 ч. 3 ст. 374, ст. 420 КПК мають бути зазначені: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, наслідків, форми вини й мотивів кримінального правопорушення; стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
		Згідно з ч. 1 ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
		Доводи як засудженого, так і прокурора про те, що вирок апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 420 КПК через ненаведення у ньому формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, є обґрунтованими.
		Як убачається зі змісту вироку, апеляційний суд не навів фабули обвинувачення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, визнаного судом доведеним з встановленням часу, місця, способу, інших обставин вчинення кримінального правопорушення. Суд обмежився лише викладом обставин вчиненого ОСОБА_6 діяння, які містилися у обвинувальному акті, допитом обвинуваченого та потерпілої, здійсненням оцінки ряду письмових доказів. При цьому апеляційний суд у вироку не навів обґрунтованих висновків у чому саме полягає винуватість ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК, зокрема того, у чому полягає об`єктивна сторона вчиненого ним діяння.
		Крім того, у вироку апеляційного суду хоча і наведено показання обвинуваченого ОСОБА_6 , які він надав у суді апеляційної інстанції щодо обставин ДТП, яка сталася за його участю, однак версія подій, на якій наголошує ОСОБА_6 , не була спростована апеляційним судом з посиланням на конкретні докази.
		Як убачається із дослідженого судом апеляційної інстанції висновку судової експертизи від 14 серпня 2019 року № 11/10.1/739, під час її проведення експертом досліджувалося два варіанта розвитку події. За другим варіантом, який апеляційний суд визнав достовірним, водій автомобіля зіткнувся із потерпілою на велосипеді, і остання рухалася по тротуару поруч із головною дорогою. Відповідно до висновку експерта у другому варіанті розвитку подій ОСОБА_6 , як водій автомобіля, не дотримався вимог п. 10.2 ПДР.
		Апеляційному суду слід усунути суперечності у судовому рішенні, в тому числі й у частині констатації того, які саме вимоги ПДР порушив ОСОБА_6 , порушення яких вимог ПДР знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку із наслідками - спричиненням потерпілій ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень.
		Колегія суддів дійшла висновку, що у вироку апеляційного суду не встановлено об`єктивну сторону кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_6 , а саме суспільно небезпечного діяння. Також у судовому рішенні немає чітких висновків суду щодо причинно-наслідкового зв`язку між вчиненим суспільно-небезпечним діянням та суспільно-небезпечними наслідками у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, та всупереч вимог статей 374, 420 КПК не викладено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, форми вини і мотивів, а також наслідків кримінального правопорушення, а лише вказано, що ОСОБА_6 вчинив злочин за обставин, встановлених у обвинувальному акті.
		Наведені порушення вимог КПК, допущені апеляційним судом, є істотними, вони перешкодили цьому суду ухвалити законне й обґрунтоване рішення.
		Щодо інших доводів касаційних скарг, то суд звертає увагу на таке.
		Твердження прокурора про ухвалення апеляційним судом вироку незаконним складом суду є безпідставними.
		В судовому засіданні апеляційного суду 19 травня 2022 року прокурором було заявлено відвід судді ОСОБА_8 з підстав її повторної участі у цьому кримінальному провадженні на стадії апеляційного розгляду.
		За наслідками розгляду такого клопотання колегія суддів апеляційного суду ухвалою відмовила в задоволенні відводу з огляду на те, що вимоги прокурора не ґрунтуються на положеннях ст. 75 КПК.
		Верховний Суд погоджується із такими висновками апеляційного суду з огляду на те, що ст. 76 КПК визначено вичерпний перелік підстав, які виключають повторну участь судді у кримінальному провадженні, однак наведена прокурором підстава не входить до цього переліку і не свідчить про упередженість судді ОСОБА_8 у цьому кримінальному провадженні. Також ВС вважає, що відсутні підстави для відводу, передбачені ст. 75 КПК.
		Тобто клопотання про відвід судді ОСОБА_8 апеляційним судом було розглянуто відповідно до вимог КПК і підстави стверджувати про те, що розгляд апеляційної скарги прокурора у цьому провадженні відбувся незаконним складом суду, відсутні.
		Твердження прокурора про те, що апеляційний суд не надав належної оцінки аргументам ОСОБА_6 про здійснення щодо нього тиску під час проведення досудового розслідування, колегія суддів вважає безпідставними.
		У матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані, які б свідчили про застосування до ОСОБА_6 насильства або недозволених методів впливу під час здійснення досудового розслідування. 
		Сам засуджений під час досудового розслідування і в ході судового розгляду в судах попередніх інстанцій, де він користувався послугами захисника, із заявами про застосування до нього насильства або недозволених методів впливу не звертався, а лише згадав про таке під час останнього слова в ході другого апеляційного перегляду вироку місцевого суду.
		Окрім цього Суд наголошує, що використання слідчим своїх вмінь і навичок щодо тактики допиту не означає, що до особи застосовується насильство чи недозволені методи впливу.
		Якщо особа заявляє, що має місце їх застосування, то вона повинна повідомити суду суть таких методів, чітко вказати хто, коли та за яких умов їх застосовував.
		Інші доводи касаційних скарг повинні бути розглянуті апеляційним судом під час нового апеляційного розгляду.
		За таких обставин касаційні скарги прокурора та засудженого підлягають частковому задоволенню, а вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_6 - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого слід урахувати вищенаведене та ухвалити судове рішення, яке б відповідало вимогам статей 370, 374 КПК.
		Керуючись статтями 433, 436 - 438, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
		УХВАЛИВ: 
		Касаційні скарги прокурора та засудженого задовольнити частково.
		Вирок Дніпровського апеляційного суду від 29 грудня 2022 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                          ОСОБА_2                          ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...