Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 367/3477/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Порушення законів та звичаїв війни.
Надіслано для оприлюднення: 12.05.2023. Зареєстровано: 13.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 15.05.2023.

Номер судового провадження: 1-кп/367/357/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42022112320001194

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                      Справа № 367/3477/22 
		                           Провадження по справі № 1-кп/367/357/2023
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		   12 травня 2023 рокуІрпінський міський суд Київської області
		у складі: головуючогосудді             ОСОБА_1 ,
		за участю:секретарясудового засідання     ОСОБА_2 ,
		прокурорів                     ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		захисників                     ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		потерпілого                     ОСОБА_7 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спеціального судового провадження в місті Ірпінь кримінальне провадження №42022112320001194 від 17 квітня 2022 року по обвинуваченню 
		 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сернур, Сернурського району, республіки Марій Ел, російської федерації, громадянина російської    федерації, військовослужбовця збройних сил російської федерації, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
		 
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Воткинськ, Удмуртської республіки, російської федерації, громадянина російської федерації, військовослужбовця збройних сил російської федерації, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
		 
		ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Кримське, Забайкальського краю, російської федерації, громадянина російської федерації, військовослужбовця збройних сил російської федерації, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
		 
		ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Комсомольськ-на-Амурі, Хабаровського краю, російської федерації, громадянина російської федерації, військовослужбовця збройних сил російської федерації, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
		 
		ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Бєлогорськ, Амурської області, російської федерації, громадянина російської федерації, військовослужбовця збройних сил російської федерації, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
		 
		ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця м. Сунтар, Сунтарського району, республіки Саха, російської федерації, громадянина російської федерації, військовослужбовця збройних сил російської федерації, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
		 
		ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Владивосток, Приморського краю, російської федерації, громадянина російської федерації, військовослужбовця збройних сил російської федерації, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
		 
		ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця с. Нова Усмань, Новоусманського району, Воронежської області, російської федерації, громадянина російської федерації, військовослужбовця збройних сил російської федерації, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
		ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженця с. Переяславка, Хабаровського краю, російської федерації, громадянина російської федерації, військовослужбовця збройних сил російської федерації, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 438 КК України,
		 
		встановив:
		 
		1.Справа обвинувачення.
		У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
		Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		22 лютого 2022 року президент російської федерації, реалізуючи злочинний план, направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил РФ за межами РФ, яке було задоволено.
		24 лютого 2022 року, о 5 годині, президент російської федерації оголосив про рішення розпочати військову операцію на території України.
		1.1. Громадянин російської федерації  ОСОБА_16 , діючи умисно, з метою насильницької зміни меж території України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, з невстановлених мотивів, за попередньою змовою групою осіб з іншими особами, усвідомлюючи, що агресія проти України та її жителів організована і здійснюється представниками влади та ЗС РФ, які діють в порушення вищевказаних нормативних правових актів, виконуючи злочинні накази, у складі підрозділу, в якому він проходив військову службу, здійснив незаконний перетин державного кордону та приймав безпосередню участь у актах збройної агресії на території м. Буча, Бучанського району, Київської області.
		Так, 20 березня 2022 року, близько 15 год. 00 хв., ОСОБА_16 , будучи військовослужбовцем ЗС РФ, за попередньою змовою з військовослужбовцем російської федерації ОСОБА_15 , незаконно проник на територію України, а саме на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , де в останнього виник умисел на жорстоке позбавлення фізичної свободи в порушення основних норм міжнародного права громадянина України ОСОБА_7 з числа цивільного населення, що не брав участі у бойових діях, у якого була відсутня будь-яка зброя, та будь-які інші знаряддя чи засоби, що могли б виправдати жорстоке поводження із ним.
		Того дня, 20 березня 2022 року, близько 15 год. 00 хв., ОСОБА_16 , який є військовослужбовцем збройних сил російської федерації, за попередньою змовою з ОСОБА_15 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на жорстоке позбавлення фізичної свободи, принижуваного та образливого ставлення, спричинення сильних страждань в порушення основних норм міжнародного права громадянина України ОСОБА_7 з числа цивільного населення, що не брав участі у бойових діях, у якого була відсутня будь-яка зброя, та будь-які інші знаряддя чи засоби, що могли б виправдати жорстоке поводження із ним, перебуваючи на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , висловив своєму підлеглому ОСОБА_15 явно злочинний наказ, змістом якого було жорстоке позбавлення фізичної свободи, принижувального та образливого ставлення, спричинення сильних страждань, тримання як заручника та не надання продуктів харчування ОСОБА_7 , шляхом фіксації рук потерпілого в положенні перед собою заздалегідь приготованими кайданками.
		Після чого, 20 березня 2022 року, близько 15 год. 00 хв., ОСОБА_15 , який є військовослужбовцем збройних сил Російської федерації, за попередньою змовою з ОСОБА_16 , реалізуючи свій злочинний умисел направлений на жорстоке позбавлення фізичної свободи, принижувального та образливого ставлення, спричинення сильних страждань в порушення основних норм міжнародного права громадянина України ОСОБА_7 з числа цивільного населення, що не брав участі у бойових діях, у якого була відсутня будь-яка зброя, та будь-які інші знаряддя чи засоби, що могли б виправдати жорстоке поводження із ним, перебуваючи на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , виконуючи наданий явно злочинний наказ ОСОБА_16 , підійшов до останнього.
		Після чого ОСОБА_15 , будучи обізнаним, що ОСОБА_7 є цивільним населенням, що не бере участь у бойових діях, у останнього відсутня будь-яка зброя, з метою реалізації свого спільного з ОСОБА_16 злочинного умислу, направленого на жорстоке позбавлення фізичної свободи, принижувального та образливого ставлення, спричинення сильних страждань в порушення основних норм міжнародного права, а саме вимог п. п. а, b, с ст. 3, ст. ст. 27, 31, 32 Конвенції, п. е ч. 1 ст. 7, підпункту viii п. а ч. 2 ст. 8 Статуту шляхом фізичного примусу, погрожуючи застосувати силу та зброю, яка ним була продемонстрована потерпілому, зафіксував руки потерпілого в положенні перед собою заздалегідь приготованими кайданкам.
		Внаслідок вказаних злочинних дій ОСОБА_15 за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_16 , потерпілого ОСОБА_7 позбавлено волі та можливості залишити місце свого тимчасового перебування. Тримання його у заручниках ОСОБА_15 вчинено на виконання явно злочинного наказу ОСОБА_16 з метою спонукання потерпілого показати усі приміщення на території домоволодіння, надати інформацію про розміщення військовослужбовців ЗСУ як умови його звільнення.
		В подальшому ОСОБА_15 , будучи обізнаним, що ОСОБА_7 є цивільним населенням, що не бере участь у бойових діях, у останнього відсутня будь-яка зброя, тримаючи його у заручниках, на невстановленій на даний час спеціальній військовій техніці РФ перемістив потерпілого до однієї із квартир на четвертому поверсі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 .
		Водночас ОСОБА_15 , у період часу з 20.03.2022, близько 15 год. 00 хв., по 22.03.2022, перебуваючи у одній із квартир на четвертому поверсі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 , в порушення вимог ст. 55 Конвенції не забезпечив належними продуктами харчування потерпілого ОСОБА_7 з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, позбавивши таким чином фізичну свободу ОСОБА_7 в порушення основних норм міжнародного права.
		Таким чином, починаючи з 20.03.2022, близько 15 год. 00 хв., по 22.03.2022, внаслідок злочинних дій ОСОБА_15 , за попередньою змовою з ОСОБА_16 , які є військовослужбовцями збройних сил Російської федерації, в порушення основних норм міжнародного права, а саме вимог п. п. а, b, с ст. 3, ст. ст. 27, 31, 32, 55 Конвенції, п. е ч. 1 ст. 7, підпункту viii п. а ч. 2 ст. 8 Статуту ОСОБА_7 перебував у заручниках.
		Крім того, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу на жорстоке поводження із цивільним населенням, 23 березня 2022 року, близько 15 год. 00 хв., ОСОБА_16 , будучи військовослужбовцем ЗС РФ, за попередньою змовою з військовослужбовцем російської федерації ОСОБА_9 , незаконно проник на територію України, а саме на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , де в останнього виник умисел на повторне, жорстоке позбавлення фізичної свободи в порушення основних норм міжнародного права громадянина України ОСОБА_7 з числа цивільного населення, що не брав участі у бойових діях, у якого була відсутня будь-яка зброя, та будь-які інші знаряддя чи засоби, що могли б виправдати жорстоке поводження із ним.
		Того дня, 23 березня 2022 року, близько 15 год. 00 хв., ОСОБА_16 , який є військовослужбовцем збройних сил російської федерації, за попередньою змовою з ОСОБА_9 , реалізуючи свій злочинний умисел направлений на жорстоке позбавлення фізичної свободи, принижувального та образливого ставлення, спричинення сильних страждань в порушення основних норм міжнародного права громадянина України ОСОБА_7 з числа цивільного населення, що не брав участі у бойових діях, у якого була відсутня будь-яка зброя, та будь-які інші знаряддя чи засоби, що могли б виправдати жорстоке поводження із ним, перебуваючи на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , висловив своєму підлеглому ОСОБА_17 явно злочинний наказ, змістом якого було жорстоке позбавлення фізичної свободи, принижувального та образливого ставлення, спричинення сильних страждань, тримання як заручника та не надання продуктів харчування ОСОБА_7 , шляхом фіксації рук потерпілого в положенні перед собою скотчем та подальшого тримання його як заручника.
		Після чого, 23 березня 2022 року, близько 15 год. 00 хв., ОСОБА_9 , який є військовослужбовцем збройних сил російської федерації, за попередньою змовою з ОСОБА_16 , реалізуючи свій злочинний умисел направлений на жорстоке позбавлення фізичної свободи, принижувального та образливого ставлення, спричинення сильних страждань в порушення основних норм міжнародного права громадянина України ОСОБА_7 з числа цивільного населення, що не брав участі у бойових діях, у якого була відсутня будь-яка зброя, та будь-які інші знаряддя чи засоби, що могли б виправдати жорстоке поводження із ним, перебуваючи на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , виконуючи наданий явно злочинний наказ ОСОБА_16 , підійшов до останнього.
		Після чого ОСОБА_9 , будучи обізнаним, що ОСОБА_7 є цивільним населенням, що не бере участь у бойових діях, у останнього відсутня будь-яка зброя, з метою реалізації свого спільного з ОСОБА_16 злочинного умислу направленого на жорстоке позбавлення фізичної свободи, принижувального та образливого ставлення, спричинення сильних страждань в порушення основних норм міжнародного права, а саме вимог п. п. а, b, с ст. 3, ст. ст. 27, 31, 32 Конвенції, п. е ч. 1 ст. 7, підпункту viii п. а ч. 2 ст. 8 Статуту шляхом фізичного примусу, погрожуючи застосувати силу та зброю, яка ним була продемонстрована, зафіксував руки потерпілого в положенні перед собою скотчем.
		Внаслідок вказаних злочинних дій ОСОБА_9 за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_16 , потерпілого ОСОБА_7 позбавлено волі та можливості залишити місце свого тимчасового перебування. Тримання його у заручниках ОСОБА_15 вчинено на виконання явно злочинного наказу ОСОБА_16 з метою спонукання потерпілого надати відомості про наявність озброєння, про вміст усіх приміщень на території домоволодіння, та відомості про розміщення військовослужбовців ЗСУ та територіальної оборони як умови його звільнення.
		В подальшому ОСОБА_9 , будучи обізнаним, що ОСОБА_7 є цивільним населенням, що не бере участь у бойових діях, у останнього відсутня будь-яка зброя, тримаючи його у заручниках, на невстановленій на даний час спеціальній військовій техніці РФ перемістив потерпілого до однієї із квартир на четвертому поверсі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 .
		Водночас ОСОБА_9 , у період часу з 23.03.2022, близько 15 год. 00 хв., по 25.03.2022, перебуваючи у одній із квартир на четвертому поверсі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 , в порушення вимог ст. 55 Конвенції не забезпечив належними продуктами харчування потерпілого ОСОБА_7 з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, позбавивши таким чином фізичну свободу ОСОБА_7 в порушення основних норм міжнародного права.
		Отже, внаслідок злочинних дій ОСОБА_9 за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_16 , у період часу з 23.03.2022, близько 15 год. 00 хв., по 25.03.2022, в порушення основних норм міжнародного права, а саме вимог п. п. а, b, с ст. 3, ст. ст. 27, 31, 32, 55 Конвенції, п. е ч. 1 ст. 7, підпункту viii п. а ч. 2 ст. 8 Статуту ОСОБА_7 перебував у заручниках.
		Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу на жорстоке поводження із цивільним населенням, 29 березня 2022 року, близько 12 год. 00 хв., ОСОБА_16 , будучи військовослужбовцем ЗС РФ, за попередньою змовою з військовослужбовцем російської федерації ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , незаконно перебував на території України, а саме на проїжджій частині дороги по АДРЕСА_2 , де в останнього виник умисел на повторне, жорстоке позбавлення фізичної свободи в порушення основних норм міжнародного права громадянина України ОСОБА_7 з числа цивільного населення, що не брав участі у бойових діях, у якого була відсутня будь-яка зброя, та будь-які інші знаряддя чи засоби, що могли б виправдати жорстоке поводження із ним.
		Перебуваючи в тому ж місці та в той же час, ОСОБА_16 , який є військовослужбовцем збройних сил російської федерації, за попередньою змовою з ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний умисел направлений на жорстоке позбавлення фізичної свободи, принижувального та образливого ставлення, спричинення сильних страждань в порушення основних норм міжнародного права громадянина України ОСОБА_7 з числа цивільного населення, що не брав участі у бойових діях, у якого була відсутня будь-яка зброя, та будь-які інші знаряддя чи засоби, що могли б виправдати жорстоке поводження із ним, перебуваючи на проїжджій частині дороги по АДРЕСА_2 , висловив своїм підлеглим ОСОБА_11 та ОСОБА_8 явно злочинний наказ, змістом якого було жорстоке позбавлення фізичної свободи, принижувального та образливого ставлення, спричинення сильних страждань, тримання як заручника, та не надання продуктів харчування ОСОБА_7 , шляхом замотування очей потерпілого за допомогою скотчу, фіксації рук за допомогою пластикового хомута та подальшого тримання його як заручника.
		Того дня, 29 березня 2022 року, близько 12 год. 00 хв., ОСОБА_11 , який є військовослужбовцем збройних сил російської федерації, за попередньою змовою з ОСОБА_16 та ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на жорстоке позбавлення фізичної свободи, принижувального та образливого ставлення, спричинення сильних страждань в порушення основних норм міжнародного права громадянина України ОСОБА_7 з числа цивільного населення, що не брав участі у бойових діях, у якого була відсутня будь-яка зброя, та будь-які інші знаряддя чи засоби, що могли б виправдати жорстоке поводження із ним, перебуваючи на проїжджій частині дороги по АДРЕСА_2 , виконуючи наданий явно злочинний наказ ОСОБА_16 , підійшов до потерпілого збоку.
		Після чого ОСОБА_11 будучи обізнаним, що ОСОБА_7 є цивільним населенням, що не бере участь у бойових діях, у останнього відсутня будь-яка зброя, з метою реалізації свого спільного з ОСОБА_16 злочинного умислу направленого на жорстоке позбавлення фізичної свободи, принижувального та образливого ставлення, спричинення сильних страждань, в порушення основних норм міжнародного права, а саме вимог п. п. а, b, с ст. 3, ст. ст. 27, 31, 32 Конвенції, п. е ч. 1 ст. 7, підпункту viii п. а ч. 2 ст. 8 Статуту шляхом фізичного примусу, погрожуючи застосувати силу та зброю, яка ним була продемонстрована потерпілому, замотав очі за допомогою скотчу таким чином, щоб потерпілий не міг спостерігати за розташуванням військовослужбовців РФ.
		В цей час ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на жорстоке позбавлення фізичної свободи, принижувального та образливого ставлення, спричинення сильних страждань в порушення основних норм міжнародного права громадянина України ОСОБА_7 з числа цивільного населення, що не брав участі у бойових діях, у якого була відсутня будь-яка зброя, та будь-які інші знаряддя чи засоби, що могли б виправдати жорстоке поводження із ним, перебуваючи на проїжджій частині дороги по АДРЕСА_2 , виконуючи висловлений явно злочинний наказ ОСОБА_16 , підійшов до потерпілого спереду.
		Після чого ОСОБА_8 , будучи обізнаним, що ОСОБА_7 є цивільним населенням, що не бере участь у бойових діях, у останнього відсутня будь-яка зброя, з метою реалізації свого спільного з ОСОБА_16 злочинного умислу направленого на жорстоке позбавлення фізичної свободи, принижувального та образливого ставлення, спричинення сильних страждань, в порушення основних норм міжнародного права, а саме вимог п. п. а, b, с ст. 3, ст. ст. 27, 31, 32 Конвенції, п. е ч. 1 ст. 7, підпункту viii п. а ч. 2 ст. 8 Статуту шляхом фізичного примусу, погрожуючи застосувати силу та зброю, яка ним була продемонстрована потерпілому, затягнув його руки пластиковими хомутами, що потерпілому не надало можливості вільно пересуватися, обирати місце свого перебування та спричинило сильні страждання.
		Внаслідок вказаних злочинний дій ОСОБА_11 , за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_16 та ОСОБА_8 , потерпілого ОСОБА_7 позбавлено волі та можливості залишити місце свого тимчасового перебування. Тримання його у заручниках ОСОБА_15 вчинено на виконання явно злочинного наказу ОСОБА_16 з метою спонукання потерпілого надати інформацію про розміщення військовослужбовців ЗСУ, територіальної оборони міста, учасників бойових дій та базових станцій зв`язку як умови його звільнення.
		В подальшому ОСОБА_11 , за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_16 та ОСОБА_8 , будучи обізнаним, що ОСОБА_7 є цивільним населенням, що не бере участь у бойових діях, у останнього відсутня будь-яка зброя, тримаючи його у заручниках, на невстановленій на даний час спеціальній військовій техніці РФ перемістив потерпілого до однієї із квартир на четвертому поверсі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 .
		Водночас ОСОБА_11 , перебуваючи у одній із квартир на четвертому поверсі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 , в порушення вимог ст. 55 Конвенції, не забезпечив належними продуктами харчування потерпілого ОСОБА_7 з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, позбавивши таким чином фізичну свободу ОСОБА_7 в порушення основних норм міжнародного права.
		Таким чином, починаючи з 29.03.2022, близько 12 год. 00 хв., по 31.03.2022, ОСОБА_7 внаслідок злочинних дій ОСОБА_11 , за попередньою змовою з ОСОБА_16 та ОСОБА_8 , які є військовослужбовцями збройних сил Російської федерації в порушення основних норм міжнародного права, а саме вимог п. п. а, b, с ст. 3, ст. ст. 27, 31, 32, 55 Конвенції, п. е ч. 1 ст. 7, підпункту viii п. а ч. 2 ст. 8 Статуту перебував у заручниках.
		Своїми діями ОСОБА_16 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 438 КК України - жорстоке поводження з цивільним населенням, що є порушенням законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		1.2. Громадянин російської федерації  ОСОБА_13 , діючи умисно, з метою насильницької зміни меж території України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, з невстановлених мотивів, усвідомлюючи, що агресія проти України та її жителів організована і здійснюється представниками влади та ЗС РФ, які діють в порушення вищевказаних нормативних правових актів, виконуючи злочинні накази, у складі підрозділу, в якому він проходив військову службу, здійснив незаконний перетин державного кордону та приймав безпосередню участь у актах збройної агресії на території м. Буча, Бучанського району, Київської області.
		Так, 20 березня 2022 року, близько 15 год. 00 хв, ОСОБА_13 , будучи військовослужбовцем ЗС РФ, незаконно проник на територію України, а саме на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , де в останнього виник умисел на жорстоке позбавлення фізичної свободи, в порушення основних норм міжнародного права, громадянина України ОСОБА_7 з числа цивільного населення, що не брав участі у бойових діях, у якого була відсутня будь-яка зброя, та будь-які інші знаряддя чи засоби, що могли б виправдати жорстоке поводження із ним.
		Того дня, 20 березня 2022 року, близько 15 год. 00 хв., ОСОБА_13 , який є військовослужбовцем збройних сил російської федерації, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на жорстоке позбавлення фізичної свободи, принижувального та образливого ставлення, спричинення сильних страждань в порушення основних норм міжнародного права громадянина України ОСОБА_7 з числа цивільного населення, що не брав участі у бойових діях, у якого була відсутня будь-яка зброя, та будь-які інші знаряддя чи засоби, що могли б виправдати жорстоке поводження із ним, перебуваючи на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , підійшов до ОСОБА_7 позаду.
		Після чого ОСОБА_13 , будучи обізнаним, що ОСОБА_7 є цивільним населенням, що не бере участь у бойових діях, у останнього відсутня будь-яка зброя, з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на жорстоке позбавлення фізичної свободи, принижувального та образливого ставлення, спричинення сильних страждань в порушення основних норм міжнародного права, а саме вимог п. п. а, b, с ст. 3, ст. ст. 27, 31, 32 Конвенції, п. е ч. 1 ст. 7, підпункту viii п. а ч. 2 ст. 8 Статуту шляхом фізичного примусу, погрожуючи застосувати силу та зброю, яка ним була продемонстрована потерпілому, приклав стволом до шиї потерпілого невстановлену зброю, схожу на автомат і висловив погрозу її застосування та застосування фізичної сили, яку ОСОБА_7 сприймав як реальну.
		Вказані злочинні дії ОСОБА_13 вчинено з метою спонукання потерпілого показати розміщення базових станцій зв`язку ЗСУ, надати інформацію про розміщення військовослужбовців ЗСУ як умови його звільнення.
		Внаслідок вказаних злочинний дій ОСОБА_13 здійснено вплив на потерпілого ОСОБА_7 , а саме на людську гідність шляхом образливого та принижуючого поводження, спричинення сильних страждань, позбавлення фізичної свободи, що є жорстоким поводженням з цивільним населенням та є порушенням законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами.
		Своїми діями ОСОБА_13 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 438 КК України - жорстоке поводження з цивільним населенням, що є порушенням законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		1.3. Громадянин російської федерації  ОСОБА_14 , діючи умисно, з метою насильницької зміни меж території України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, з невстановлених мотивів, усвідомлюючи, що агресія проти України та її жителів організована і здійснюється представниками влади та ЗС РФ, які діють в порушення вищевказаних нормативних правових актів, виконуючи злочинні накази, у складі підрозділу, в якому він проходив військову службу, здійснив незаконний перетин державного кордону та приймав безпосередню участь у актах збройної агресії на території м. Буча, Бучанського району, Київської області.
		Так, 20 березня 2022 року, близько 15 год. 00 хв., ОСОБА_14 , будучи військовослужбовцем ЗС РФ, незаконно проник на територію України, а саме на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , де в останнього виник умисел на жорстоке позбавлення фізичної свободи в порушення основних норм міжнародного права громадянина України ОСОБА_7 з числа цивільного населення, що не брав участі у бойових діях, у якого була відсутня будь-яка зброя, та будь-які інші знаряддя чи засоби, що могли б виправдати жорстоке поводження із ним.
		Того дня, 20 березня 2022 року, близько 15 год. 00 хв., ОСОБА_14 , який є військовослужбовцем збройних сил російської федерації, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на жорстоке позбавлення фізичної свободи, принижувального та образливого ставлення, спричинення сильних страждань громадянина України ОСОБА_7 з числа цивільного населення, що не брав участі у бойових діях, у якого була відсутня будь-яка зброя, та будь-які інші знаряддя чи засоби, що могли б виправдати жорстоке поводження із ним, в порушення основних норм міжнародного права, а саме вимог п. п. а, b, с ст. 3, ст. ст. 27, 31, 32 Конвенції, п. е ч. 1 ст. 7, підпункту viii п. а ч. 2 ст. 8 Статуту шляхом фізичного примусу, погрожуючи застосувати силу та зброю, яка ним була продемонстрована потерпілому, перебуваючи на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , підійшов до останнього спереду та без будь-якої виправданої необхідності, конкретної мети та цілі, завдав ОСОБА_7 один удар прикладом невстановленої зброї, схожої на автомат, в область грудної клітки.
		Внаслідок вказаних злочинних дій ОСОБА_14 здійснено вплив на потерпілого ОСОБА_7 , а саме на людську гідність шляхом образливого та принижуючого поводження, спричинення сильних страждань та тілесних ушкоджень, що є жорстоким поводженням з цивільним населенням та є порушенням законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами.
		Своїми діями ОСОБА_14 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 438 КК України - жорстоке поводження з цивільним населенням, що є порушенням законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		1.4. Громадянин російської федерації  ОСОБА_15 , діючи умисно, з метою насильницької зміни меж території України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, з невстановлених мотивів, за попередньою змовою групою осіб з іншими особами, усвідомлюючи, що агресія проти України та її жителів організована і здійснюється представниками влади та ЗС РФ, які діють в порушення вищевказаних нормативних правових актів, виконуючи злочинні накази, у складі підрозділу, в якому він проходив військову службу, здійснив незаконний перетин державного кордону та приймав безпосередню участь у актах збройної агресії на території м. Буча, Бучанського району, Київської області.
		Так, 20 березня 2022 року, близько 15 год. 00 хв., ОСОБА_15 , будучи військовослужбовцем ЗС РФ, за попередньою змовою з військовослужбовцем російської федерації ОСОБА_16 , незаконно проник на територію України, а саме на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , де в останнього виник умисел на жорстоке позбавлення фізичної свободи в порушення основних норм міжнародного права громадянина України ОСОБА_7 з числа цивільного населення, що не брав участі у бойових діях, у якого була відсутня будь-яка зброя, та будь-які інші знаряддя чи засоби, що могли б виправдати жорстоке поводження із ним.
		Того дня, 20 березня 2022 року, близько 15 год. 00 хв., ОСОБА_15 , який є військовослужбовцем збройних сил російської федерації, за попередньою змовою з ОСОБА_16 , реалізуючи свій злочинний умисел направлений на жорстоке позбавлення фізичної свободи, принижувального та образливого ставлення, спричинення сильних страждань в порушення основних норм міжнародного права громадянина України ОСОБА_7 з числа цивільного населення, що не брав участі у бойових діях, у якого була відсутня будь-яка зброя, та будь-які інші знаряддя чи засоби, що могли б виправдати жорстоке поводження із ним, перебуваючи на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , виконуючи наданий явно злочинний наказ ОСОБА_16 , підійшов до останнього.
		Після чого, ОСОБА_15 , будучи обізнаним, що ОСОБА_7 є цивільним населенням, що не бере участь у бойових діях, у останнього відсутня будь-яка зброя, з метою реалізації свого спільного з ОСОБА_16 злочинного умислу направленого на жорстоке позбавлення фізичної свободи, принижувального та образливого ставлення, спричинення сильних страждань в порушення основних норм міжнародного права, а саме вимог п. п. а, b, с ст. 3, ст. ст. 27, 31, 32 Конвенції, п. е ч. 1 ст. 7, підпункту viii п. а ч. 2 ст. 8 Статуту шляхом фізичного примусу, погрожуючи застосувати силу та зброю, яка ним була продемонстрована потерпілому, зафіксував руки потерпілого в положенні перед собою заздалегідь приготованими кайданками.
		Внаслідок вказаних злочинних дій ОСОБА_15 за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_16 , потерпілого ОСОБА_7 позбавлено волі та можливості залишити місце свого тимчасового перебування. Тримання його у заручниках ОСОБА_15 вчинено на виконання явно злочинного наказу ОСОБА_16 з метою спонукання потерпілого показати усі приміщення на території домоволодіння, надати інформацію про розміщення військовослужбовців ЗСУ як умови його звільнення.
		В подальшому ОСОБА_15 , будучи обізнаним, що ОСОБА_7 є цивільним населенням, що не бере участь у бойових діях, у останнього відсутня будь-яка зброя, тримаючи його у заручниках, на невстановленій на даний час спеціальній військовій техніці РФ перемістив потерпілого до однієї із квартир на четвертому поверсі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 .
		Водночас, ОСОБА_15 , у період часу з 20.03.2022, близько 15 год. 00 хв., по 22.03.2022, перебуваючи у одній із квартир на четвертому поверсі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 , в порушення вимог ст. 55 Конвенції не забезпечив належними продуктами харчування потерпілого ОСОБА_7 з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, позбавивши таким чином фізичну свободу ОСОБА_7 в порушення основних норм міжнародного права.
		Таким чином, починаючи з 20.03.2022, близько 15 год. 00 хв., по 22.03.2022, внаслідок злочинних дій ОСОБА_15 , за попередньою змовою з ОСОБА_16 , які є військовослужбовцями збройних сил російської федерації в порушення основних норм міжнародного права, а саме вимог п. п. а, b, с ст. 3, ст. ст. 27, 31, 32, 55 Конвенції, п. е ч. 1 ст. 7, підпункту viii п. а ч. 2 ст. 8 Статуту ОСОБА_7 перебував у заручниках.
		Своїми діями ОСОБА_15 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 438 КК України - жорстоке поводження з цивільним населенням, що є порушенням законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		1.5. Громадянин російської федерації  ОСОБА_9 , діючи умисно, з метою насильницької зміни меж території України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, з невстановлених мотивів, за попередньою змовою групою осіб з іншими особами, усвідомлюючи, що агресія проти України та її жителів організована і здійснюється представниками влади та ЗС РФ, які діють в порушення вищевказаних нормативних правових актів, виконуючи злочинні накази, у складі підрозділу у якому він проходив військову службу здійснив незаконний перетин державного кордону та приймав безпосередню участь у актах збройної агресії на території м. Буча, Бучанського району, Київської області.
		Так, 23 березня 2022 року, близько 15 год. 00 хв. (точний час під час судового розгляду не встановлено) ОСОБА_9 , будучи військовослужбовцем ЗС РФ, за попередньою змовою з військовослужбовцем російської федерації ОСОБА_16 , незаконно проник на територію України, а саме на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , де в останнього виник умисел на жорстоке позбавлення фізичної свободи, принижувального та образливого ставлення, спричинення сильних страждань в порушення основних норм міжнародного права громадянина України ОСОБА_7 з числа цивільного населення, що не брав участі у бойових діях, у якого була відсутня будь-яка зброя, та будь-які інші знаряддя чи засоби, що могли б виправдати жорстоке поводження із ним, перебуваючи на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , виконуючи наданий явно злочинний наказ ОСОБА_16 , підійшов до останнього.
		Після чого ОСОБА_9 , будучи обізнаним, що ОСОБА_7 є цивільним населенням, що не бере участь у бойових діях, у останнього відсутня будь-яка зброя, з метою реалізації свого спільного з ОСОБА_16 злочинного умислу, направленого на жорстоке позбавлення фізичної свободи, принижувального та образливого ставлення, спричинення сильних страждань в порушення основних норм міжнародного права, а саме вимог п. п. а, b, с ст. 3, ст. ст. 27, 31, 32 Конвенції, п. е ч. 1 ст. 7, підпункту viii п. а ч. 2 ст. 8 Статуту шляхом фізичного примусу, погрожуючи застосувати силу та зброю, яка ним була продемонстрована, зафіксував руки потерпілого в положенні перед собою скотчем.
		Внаслідок вказаних злочинних дій ОСОБА_9 , який діяв за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_16 , потерпілого ОСОБА_7 позбавлено волі та можливості залишити місце свого тимчасового перебування. Тримання його у заручниках ОСОБА_15 вчинено на виконання явно злочинного наказу ОСОБА_16 з метою спонукання потерпілого надати відомості про наявність озброєння, про вміст усіх приміщень на території домоволодіння, та відомості про розміщення військовослужбовців ЗСУ та територіальної оборони як умови його звільнення.
		В подальшому ОСОБА_9 , будучи обізнаним, що ОСОБА_7 є цивільним населенням, що не бере участь у бойових діях, у останнього відсутня будь-яка зброя, тримаючи його у заручниках, на невстановленій на даний час спеціальній військовій техніці РФ перемістив потерпілого до однієї із квартир на четвертому поверсі багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_2 .
		Водночас ОСОБА_9 , у період часу з 23.03.2022, близько 15 год. 00 хв. по 25.03.2022, перебуваючи у одній із квартир на четвертому поверсі багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_2 , в порушенням вимог ст. 55 Конвенції не забезпечив належними продуктами харчування потерпілого ОСОБА_7 з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, позбавивши таким чином фізичну свободу ОСОБА_7 в порушення основних норм міжнародного права.
		Отже, внаслідок злочинних дій ОСОБА_9 , який діяв за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_16 , у період часу з 23.03.2022, близько 15 год. 00 хв., по 25.03.2022, в порушення основних норм міжнародного права, а саме вимог п. п. а, b, с ст. 3, ст. ст. 27, 31, 32, 55 Конвенції, п. е ч. 1 ст. 7, підпункту viii п. а ч. 2 ст. 8 Статуту ОСОБА_7 перебував у заручниках.
		Своїми діями ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 438 КК України - жорстоке поводження з цивільним населенням, що є порушенням законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		1.6. Громадянин російської федерації  ОСОБА_10 , діючи умисно, з метою насильницької зміни меж території України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, з невстановлених мотивів, усвідомлюючи, що агресія проти України та її жителів організована і здійснюється представниками влади та ЗС РФ, які діють в порушення вищевказаних нормативних правових актів, виконуючи злочинні накази, у складі підрозділу у якому він проходив військову службу здійснив незаконний перетин державного кордону та приймав безпосередню участь у актах збройної агресії на території м. Буча, Бучанського району, Київської області.
		Так, 23 березня 2022 року, близько 15 год. 00 хв., ОСОБА_10 , будучи військовослужбовцем ЗС РФ, незаконно перебував на території України, а саме на території невстановленої на даний час квартири, що знаходиться в багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_2 , де в останнього виник умисел на жорстоке позбавлення фізичної свободи, принижувального та образливого ставлення, спричинення сильних страждань в порушення основних норм міжнародного права громадянина України ОСОБА_7 з числа цивільного населення, який перебував у заручниках, не брав участі у бойових діях, у якого була відсутня будь-яка зброя, та будь-які інші знаряддя чи засоби, що могли б виправдати жорстоке поводження із ним.
		Того дня, 23 березня 2022 року, близько 15 год. 00 хв., ОСОБА_10 , який є військовослужбовцем збройних сил російської федерації, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на жорстоке позбавлення фізичної свободи, принижувального та образливого ставлення громадянина України ОСОБА_7 з числа цивільного населення, що не брав участі у бойових діях, у якого була відсутня будь-яка зброя, та будь- які інші знаряддя чи засоби, що могли б виправдати жорстоке поводження із ним, спричинення сильних страждань в порушення основних норм міжнародного права, а саме вимог п. п. а, b, с ст. 3, ст. ст. 27, 31, 32 Конвенції, п. е ч. 1 ст. 7, підпункту viii п. а ч. 2 ст. 8 Статуту, перебуваючи на території невстановленої на даний час квартири, що знаходиться в багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_2 , підійшов до ОСОБА_7 та без будь-якої виправданої необхідності, конкретної мети та цілі, шляхом фізичного примусу, погрожуючи застосувати силу та зброю, яка ним була продемонстрована потерпілому та здійснив більше 2 ударів прикладом невстановленої зброї схожої на автомат в область пальців обох ніг потерпілого.
		Внаслідок вказаних злочинних дій ОСОБА_10 здійснено вплив на потерпілого ОСОБА_7 , а саме на людську гідність шляхом образливого та принижуючого поводження, спричинення сильних страждань та тілесних ушкоджень, що є жорстоким поводженням з цивільним населенням та є порушенням законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами.
		Своїми діями ОСОБА_10 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 438 КК України - жорстоке поводження з цивільним населенням, що є порушенням законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		1.7. Громадянин російської федерації  ОСОБА_12 , діючи умисно, з метою насильницької зміни меж території України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, з невстановлених мотивів, усвідомлюючи, що агресія проти України та її жителів організована і здійснюється представниками влади та ЗС РФ, які діють в порушення вищевказаних нормативних правових актів, виконуючи злочинні накази, у складі підрозділу у якому він проходив військову службу здійснив незаконний перетин державного кордону та приймав безпосередню участь у актах збройної агресії на території м. Буча, Бучанського району, Київської області.
		Так, 23 березня 2022 року, близько 15 год. 00 хв., ОСОБА_12 , будучи військовослужбовцем ЗС РФ, незаконно перебував на території України, а саме на території невстановленої на даний час квартири, що знаходиться в багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_2 , де в останнього виник умисел на жорстоке позбавлення фізичної свободи, принижувального та образливого ставлення, спричинення сильних страждань в порушення основних норм міжнародного права громадянина України ОСОБА_7 з числа цивільного населення, який перебував у заручниках, не брав участі у бойових діях, у якого була відсутня будь-яка зброя, та будь-які інші знаряддя чи засоби, що могли б виправдати жорстоке поводження із ним.
		Того дня, 23 березня 2022 року, близько 15 год. 00 хв., ОСОБА_12 , який є військовослужбовцем збройних сил російської федерації, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на жорстоке позбавлення фізичної свободи, принижувального та образливого ставлення громадянина України ОСОБА_7 з числа цивільного населення, що не брав участі у бойових діях, у якого була відсутня будь-яка зброя, та будь-які інші знаряддя чи засоби, що могли б виправдати жорстоке поводження із ним, спричинення сильних страждань в порушення основних норм міжнародного права, а саме вимог п. п. а, b, с ст. 3, ст. ст. 27, 31, 32 Конвенції, п. е ч. 1 ст. 7, підпункту viii п. а ч. 2 ст. 8 Статуту, перебуваючи на території невстановленої на даний час квартири, що знаходиться в багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_2 , підійшов до ОСОБА_7 та без будь-якої виправданої необхідності, конкретної мети та цілі, шляхом фізичного примусу, погрожуючи застосувати силу та зброю, яка ним була продемонстрована потерпілому, здійснив більше 2 ударів прикладом невстановленої зброї схожої на автомат в область обох колін потерпілого.
		Внаслідок вказаних злочинних дій ОСОБА_12 здійснено вплив на потерпілого ОСОБА_7 , а саме на людську гідність, шляхом образливого та принижуючого поводження, спричинення сильних страждань та тілесних ушкоджень, що є жорстоким поводженням з цивільним населенням та є порушенням законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами.
		Своїми діями ОСОБА_12 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 438 КК України - жорстоке поводження з цивільним населенням, що є порушенням законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		1.8. Громадянин російської федерації  ОСОБА_8 , діючи умисно, з метою насильницької зміни меж території України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, з невстановлених мотивів, за попередньою змовою групою осіб з іншими особами, усвідомлюючи, що агресія проти України та її жителів організована і здійснюється представниками влади та ЗС РФ, які діють в порушення вищевказаних нормативних правових актів, виконуючи злочинні накази, у складі підрозділу у якому він проходив військову службу здійснив незаконний перетин державного кордону та приймав безпосередню участь у актах збройної агресії на території м. Буча Бучанського району Київської області.
		Так, 29 березня 2022 року, близько 12 години 00 хвилин, ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем ЗС РФ, за попередньою змовою з військовослужбовцями російської федерації ОСОБА_16 та ОСОБА_11 , незаконно перебував на території України, а саме на проїжджій частині дороги по АДРЕСА_2 , де в останнього виник умисел на жорстоке позбавлення фізичної свободи в порушення основних норм міжнародного права громадянина України ОСОБА_7 з числа цивільного населення, що не брав участі у бойових діях, у якого була відсутня будь-яка зброя та будь-які інші знаряддя чи засоби, що могли б виправдати жорстоке поводження із ним.
		Того дня, 29 березня 2022 року, близько 12 години 00 хвилин, ОСОБА_11 , який є військовослужбовцем збройних сил російської федерації, за попередньою змовою з ОСОБА_16 та ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний умисел направлений на жорстоке позбавлення фізичної свободи, принижувального та образливого ставлення, спричинення сильних страждань в порушення основних норм міжнародного права громадянина України ОСОБА_7 з числа цивільного населення, що не брав участі у бойових діях, у якого була відсутня будь-яка зброя, та будь-які інші знаряддя чи засоби, що могли б виправдати жорстоке поводження із ним, перебуваючи на проїжджій частині дороги по АДРЕСА_2 , виконуючи наданий явно злочинний наказ ОСОБА_16 , підійшов до потерпілого збоку.
		Після чого, ОСОБА_11 , будучи обізнаним, що ОСОБА_7 є цивільним населенням, що не бере участь у бойових діях, у останнього відсутня будь-яка зброя, з метою реалізації свого спільного з ОСОБА_16 злочинного умислу, направленого на жорстоке позбавлення фізичної свободи, принижувального та образливого ставлення, спричинення сильних страждань, в порушення основних норм міжнародного права, а саме вимог п.п. а, b, с ст. 3, ст. 27, 31, 32 Конвенції, п. е ч. 1 ст. 7, підпункту viii п. а ч. 2 ст. 8 Статуту шляхом фізичного примусу, погрожуючи застосувати силу та зброю, яка ним була продемонстрована потерпілому, замотав очі за допомогою скотчу таким чином, щоб потерпілий не міг спостерігати за розташуванням військовослужбовців РФ.
		В цей час ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на жорстоке позбавлення фізичної свободи, принижувального та образливого ставлення, спричинення сильних страждань в порушення основних норм міжнародного права громадянина України ОСОБА_7 з числа цивільного населення, що не брав участі у бойових діях, у якого була відсутня будь-яка зброя, та будь-які інші знаряддя чи засоби, що могли б виправдати жорстоке поводження із ним, перебуваючи на проїжджій частині дороги по АДРЕСА_2 , виконуючи висловлений явно злочинний наказ ОСОБА_16 , підійшов до потерпілого спереду.
		Після чого ОСОБА_8 , будучи обізнаним, що ОСОБА_7 є цивільним населенням, що не бере участь у бойових діях, у останнього відсутня будь-яка зброя, з метою реалізації свого спільного з ОСОБА_16 злочинного умислу, направленого на жорстоке позбавлення фізичної свободи, принижувального та образливого ставлення, спричинення сильних страждань, в порушення основних норм міжнародного права, а саме вимог п. п. а, b, с ст. 3, ст. 27, 31, 32 Конвенції, п. е ч. 1 ст. 7, підпункту viii п. а ч. 2 ст. 8 Статуту шляхом фізичного примусу, погрожуючи застосувати силу та зброю, яка ним була продемонстрована потерпілому затягнув його руки пластиковими хомутами, що потерпілому не надало можливості вільно пересуватися, обирати місце свого перебування та спричинило сильні страждання.
		Внаслідок вказаних злочинний дій ОСОБА_11 , за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_16 та ОСОБА_8 , потерпілого ОСОБА_7 позбавлено волі та можливості залишити місце свого тимчасового перебування. Тримання його у заручниках ОСОБА_15 вчинено на виконання явно злочинного наказу ОСОБА_16 з метою спонукання потерпілого надати інформацію про розміщення військовослужбовців ЗСУ, територіальної оборони міста, учасників Бойових дій та базових станцій зв`язку як умови його звільнення, що відповідно до положень ст. 31 Конвенції є забороненим та вважається злочином вчинення таких заходів фізичного примусу з метою отримання будь-яких відомостей у цивільного населення.
		В подальшому ОСОБА_11 , за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_16 та ОСОБА_8 , будучи обізнаним, що ОСОБА_7 є цивільним населенням, що не бере участь у бойових діях, у останнього відсутня будь-яка зброя, тримаючи його у заручниках, на невстановленій під час судового розгляду спеціальній військовій техніці РФ, перемістив потерпілого до однієї із квартир на четвертому поверсі багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_2 .
		Водночас ОСОБА_11 , перебуваючи у одній із квартир на четвертому поверсі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 , в порушення вимог ст. 55 Конвенції, не забезпечив належними продуктами харчування потерпілого ОСОБА_7 з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, позбавивши таким чином останнього фізичної свободи в порушення основних норм міжнародного права.
		Таким чином, починаючи з 29.03.2022, близько 12 год. 00 хв., по 31.03.2022 (точний час під час судового розгляду не встановлено) внаслідок злочинних дій ОСОБА_8 , який діяв за попередньою змовою з ОСОБА_16 та ОСОБА_11 , які є військовослужбовцями збройних сил Російської федерації, в порушення основних норм міжнародного права, а саме вимог п. п. а, b, с ст. 3, ст. 27, 31, 32, 55 Конвенції, п. е ч. 1 ст. 7, підпункту viii п. а ч. 2 ст. 8 Статуту ОСОБА_7 перебував у заручниках.
		Своїми діями ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 438 КК України, - жорстоке поводження з цивільним населенням, що є порушенням законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		1.9. Громадянин російської федерації  ОСОБА_11 , діючи умисно, з метою насильницької зміни меж території України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, з невстановлених мотивів, за попередньою змовою групою осіб з іншими особами, усвідомлюючи, що агресія проти України та її жителів організована і здійснюється представниками влади та ЗС РФ, які діють в порушення вищевказаних нормативних правових актів, виконуючи злочинні накази, у складі підрозділу у якому він проходив військову службу здійснив незаконний перетин державного кордону та приймав безпосередню участь у актах збройної агресії на території м. Буча, Бучанського району, Київської області.
		Так, 29 березня 2022 року близько 12 год. 00 хв. ОСОБА_11 , будучи військовослужбовцем ЗС РФ, за попередньою змовою з військовослужбовцем російської федерації ОСОБА_16 та ОСОБА_8 , незаконно перебував на території України, а саме на проїжджій частині дороги по АДРЕСА_2 , де в останнього виник умисел на жорстоке позбавлення фізичної свободи в порушення основних норм міжнародного права громадянина України ОСОБА_7 з числа цивільного населення, що не брав участі у бойових діях, у якого була відсутня будь-яка зброя, та будь-які інші знаряддя чи засоби, що могли б виправдати жорстоке поводження із ним.
		29 березня 2022 року, близько 12 год. 00 хв., ОСОБА_11 , який є військовослужбовцем збройних сил російської федерації, за попередньою змовою з ОСОБА_16 та ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на жорстоке позбавлення фізичної свободи, принижувального та образливого ставлення, спричинення сильних страждань в порушення основних норм міжнародного права громадянина України ОСОБА_7 з числа цивільного населення, що не брав участі у бойових діях, у якого була відсутня будь-яка зброя, та будь-які інші знаряддя чи засоби, що могли б виправдати жорстоке поводження із ним, перебуваючи на проїжджій частині дороги по АДРЕСА_2 , виконуючи наданий явно злочинний наказ ОСОБА_16 , підійшов до потерпілого збоку.
		Після чого ОСОБА_11 , будучи обізнаним, що ОСОБА_7 є цивільним населенням, що не бере участь у бойових діях, у останнього відсутня будь-яка зброя, з метою реалізації свого спільного з ОСОБА_16 злочинного умислу, направленого на жорстоке позбавлення фізичної свободи, принижувального та образливого ставлення, спричинення сильних страждань, в порушення основних норм міжнародного права, а саме вимог п. п. а, b, с ст. 3, ст. ст. 27, 31, 32 Конвенції, п. е ч. 1 ст. 7, підпункту viii п. а ч. 2 ст. 8 Статуту шляхом фізичного примусу, погрожуючи застосувати силу та зброю, яка ним була продемонстрована потерпілому замотав очі за допомогою скотчу таким чином, щоб потерпілий не міг спостерігати за розташуванням військовослужбовців РФ.
		В цей час ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на жорстоке позбавлення фізичної свободи, принижувального та образливого ставлення, спричинення сильних страждань в порушення основних норм міжнародного права громадянина України ОСОБА_7 з числа цивільного населення, що не брав участі у бойових діях, у якого була відсутня будь-яка зброя, та будь-які інші знаряддя чи засоби, що могли б виправдати жорстоке поводження із ним, перебуваючи на проїжджій частині дороги по АДРЕСА_2 , виконуючи висловлений явно злочинний наказ ОСОБА_16 , підійшов до потерпілого спереду.
		Після чого, ОСОБА_8 , будучи обізнаним, що ОСОБА_7 є цивільним населенням, що не бере участь у бойових діях, у останнього відсутня будь-яка зброя, з метою реалізації свого спільного з ОСОБА_16 злочинного умислу, направленого на жорстоке позбавлення фізичної свободи, принижувального та образливого ставлення, спричинення сильних страждань, в порушення основних норм міжнародного права, а саме вимог п. п. а, b, с ст. 3, ст. ст. 27, 31, 32 Конвенції, п. е ч. 1 ст. 7, підпункту viii п. а ч. 2 ст. 8 Статуту шляхом фізичного примусу, погрожуючи застосувати силу та зброю, яка ним була продемонстрована потерпілому затягнув його руки пластиковими хомутами, що потерпілому не надало можливості вільно пересуватися, обирати місце свого перебування та спричинило сильні страждання.
		Внаслідок вказаних злочинний дій ОСОБА_11 , який діяв за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_16 та ОСОБА_8 , потерпілого ОСОБА_7 позбавлено волі та можливості залишити місце свого тимчасового перебування. Тримання його у заручниках ОСОБА_15 вчинено на виконання явно злочинного наказу ОСОБА_16 з метою спонукання потерпілого надати інформацію про розміщення військовослужбовців ЗСУ, територіальної оборони міста, учасників бойових дій та базових станцій зв`язку як умови його звільнення.
		В подальшому, ОСОБА_11 за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_16 та ОСОБА_8 будучи обізнаним, що ОСОБА_7 є цивільним населенням, що не бере участь у бойових діях, у останнього відсутня будь-яка зброя, тримаючи його у заручниках, на невстановленій під час судового розгляду спеціальній військовій техніці РФ перемістив потерпілого до однієї із квартир на четвертому поверсі багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_2 .
		Водночас ОСОБА_11 , перебуваючи у одній із квартир на четвертому поверсі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 , в порушення вимог ст. 55 Конвенції не забезпечив належними продуктами харчування потерпілого ОСОБА_7 з метою доведення злочинного умислу до кінця, позбавивши таким чином останнього фізичної свободи в порушення основних норм міжнародного права.
		Таким чином, починаючи з 29.03.2022, близько 12 год. 00 хв., по 31.03.2022, внаслідок злочинних дій ОСОБА_11 , за попередньою змовою з ОСОБА_16 та ОСОБА_8 , які є військовослужбовцями збройних сил Російської федерації, в порушення основних норм міжнародного права, а саме вимог п. п. а, b, с ст. 3, ст. ст. 27, 31, 32, 55 Конвенції, п. е ч. 1 ст. 7, підпункту viii п. а ч. 2 ст. 8 Статуту ОСОБА_7 перебував у заручниках.
		Своїми діями ОСОБА_11 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 438 КК України - жорстоке поводження з цивільним населенням, що є порушенням законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		2.Позиція сторін.
		Прокурор ОСОБА_3 просив суд призначити обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 покарання за частиною 1 статті 438 КК України у виді позбавлення волі строком на 12 років.
		Захисник ОСОБА_5 просив призначити покарання обвинуваченим в межах санкції статті.
		Захисник ОСОБА_6 вважає, що запропоноване покарання є занадто суворим, а тому просить призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 11 років 6 місяців.
		Потерпілий ОСОБА_7 просив суд призначити обвинуваченим найсуворішу міру покарання.
		3.Розгляд справи за відсутністю обвинуваченого (in absentia).
		3.1.Аналіз дотримання прав підозрюваних на захист та доступ до правосуддя в межах спеціального досудового розслідування.
		Згідно листа начальника Департаменту міжнародно  правового співробітництва Офісу Генерального прокурора від 28.04.2022р. та листа заступника керівника Київської обласної прокуратури від 02.05.2022р. АТ «Укрпошта» припинено приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень призначенням до російської федерації та відсутня можливість виконати вимоги Кримінального процесуального кодексу України та міжнародних договорів щодо вжиття необхідних заходів з метою отримання правової допомоги у кримінальному провадженні на території зазначеної держави.
		28 квітня 2022 року старшим слідчим слідчої групи  заступником начальника управління поліції  начальником слідчого відділу Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області майором поліції ОСОБА_18 складено повідомлення про підозру обвинуваченим по справі на державній та російській мовах (том 1 та 2 матеріалів кримінального провадження №42022112320001194).
		29 квітня 2022 року відомості про повідомлення про підозру обвинуваченим внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (витяг, том 3, а.с. 1-2 матеріалів кримінального провадження №42022112320001194).
		04 травня 2022 року старшим слідчим слідчої групи  заступником начальника управління поліції  начальником слідчого відділу Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області майором поліції ОСОБА_18 винесено постанову про оголошення у розшук підозрюваних (том 3, а.с. 149-151 матеріалів кримінального провадження №42022112320001194).
		05 травня 2022 року слідчими суддями Києво  Святошинського районного суду Київської області винесено ухвали, якими надано дозвіл на затримання підозрюваних з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (том 4, а.с. 194-243 матеріалів кримінального провадження №42022112320001194), а також 08 червня 2022 року винесено ухвали про обрання обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави (том 5, а.с. 120-226 матеріалів кримінального провадження №42022112320001194).
		17 травня 2022 року здійснено оголошення в газеті «Урядовий Кур`єр» про підозру обвинуваченим у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених за ч.1 ст.438 КК України (том 3, а.с. 6-9 матеріалів кримінального провадження №42022112320001194).
		Відповідно до рапорту Департаменту захисту інтересів суспільства і держави від 06 червня 2022 року обвинувачені виїхали на територію російської федерації (том 7, а.с. 7-9 матеріалів кримінального провадження №42022112320001194).
		Крім того, органом досудового розслідування через мобільний додаток «Телеграм» направлено обвинуваченим повідомлення про підозру та повістки про виклик для допиту в якості підозрюваних (том 3, а.с. 10-127 матеріалів кримінального провадження №42022112320001194).
		07 червня 2022 року старшим слідчим слідчої групи  заступником начальника управління поліції  начальником слідчого відділу Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області майором поліції ОСОБА_18 винесено постанови про залучення захисника для підозрюваних. (том 3, а.с. 128-148 матеріалів кримінального провадження №42022112320001194).
		Ухвалами слідчих суддів Києво  Святошинського районного суду Київської області 16.06.2022р., 17.06.2022р., 22.06.2022р. надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022112320001194 за підозрою ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 438 КК України (том 6, а.с. 94-181 матеріалів кримінального провадження №42022112320001194).
		28 червня 2022 року на офіційній інтернет  сторінці сайту Офісу Генерального прокурора здійснено оголошення про здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 (том 6, а.с. 222-230 матеріалів кримінального провадження №42022112320001194).
		06 липня 2022 року в газеті «Урядовий кур`єр» №147 (7268) здійснено оголошення про надання дозволу на проведення спеціального досудового розслідування відносно вищенаведених осіб (том 6, а.с. 200-203 матеріалів кримінального провадження №42022112320001194).
		   3.2. Аналіз дотримання прав обвинувачених на захист та доступ до правосуддя в межах спеціального судового провадження.
		Відповідно до ч.3 ст. 323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297--1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
		Оскільки АТ «Укрпошта» припинено приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень призначенням до російської федерації, судом здійснювалось повідомлення обвинувачених про дату та час розгляду справи шляхом публікації у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297--5 цього Кодексу та на офіційному веб-сайті суду.
		Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 10 листопада 2022 року вирішено здійснювати судовий розгляд в порядку спеціального судового провадження.
		Водночас за змістом ч. 8 ст.135КПК України передбачено, що повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної ВР України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).
		Вказані положення процесуального закону судом були дотримані.
		Зважаючи на правила ст. 42, 135 КПК України, дотримання прав особи, яка тимчасово не проживає за місцем реєстрації або переховується від органів досудового розслідування, полягає не в обов`язку інших осіб, якими отримано процесуальний документ, призначений для неї, повідомити про надходження процесуального документу, а в тому, що про наявність цих процесуальних документів особа може дізнатися не тільки від правоохоронних органів чи суду, а й з інших, доступних для неї джерел.
		Відповідно до п. 8 ч. 2 ст.52КПК України участь захисника у цьому кримінальному провадженню є обов`язковою, але з моменту прийняття відповідного процесуального рішення.
		Захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_5 здійснюють захист за призначенням на підставі постанови про залучення захисника для підозрюваних, винесеної старшим слідчим слідчої групи  заступником начальника управління поліції  начальником слідчого відділу Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області майором поліції ОСОБА_18 .
		Захисники були присутні під час судового провадження, виявляли активну позицію стосовно захисту обвинувачених, приймали участь у допиті потерпілого та заявляли про недопустимість певних доказів.
		Підсумовуючи вищенаведене суд вважає, що як стороною обвинувачення, так і судом були здійснені всі можливі заходи із забезпечення дотримання прав підозрюваних/обвинувачених під час проведення досудового розслідування та судового провадження.
		4.Досліджені судом докази.
		4.1. Показання потерпілого ОСОБА_7 .
		Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_7 пояснив, що він займається ремонтом електроніки, в ОСОБА_19 разом з покійним ОСОБА_20 він працював в майстерні-лабораторії, яка знаходиться по АДРЕСА_2 . 
		22 лютого 2022 року ОСОБА_7 приїхав в Бучу та на момент повномасштабного вторгнення рф 24 лютого 2022 року він там же і перебував за вказаною адресою. 
		20 березня 2022 року, приблизно о 14-15 годині, в двір вказаного будинку заїхало 12-13 військовослужбовців рф на танку чи БТРі, з собою вони привезли ще 4 цивільних людей. Про те, що це саме військовослужбовці рф, вони особисто повідомили, також це було зрозуміло з їх акценту. Одразу вони почали займатися крадіжкою речей, виносили їх з будинку. Цих 4 людей, потерпілого та ще одного працівника ОСОБА_21 , який був в той момент у дворі, поставили руками до паркана, на руки надягли кайданками. Почали їм погрожувати, що якщо вони не розкажуть, де зброя в будинку, то будуть стріляти. Вони відповіли, що не знають про зброю.
		ОСОБА_7 повідомив, що він електронник, не місцевий, де знаходяться вишки зв`язку він не знає. Потім військові рф заставили їх роздягнутись, перевіряли на наявність татуювань на тілі, знову наділи на них кайданки. Після цього один з військових повів ОСОБА_7 та ОСОБА_21 обходити весь двір, щоб вони показали, де що знаходиться, весь час наставляли автомат у спину. Через деякий час їх завели в приміщення підвалу, що в будинку, де вже були всі інші цивільні, які були по двоє зв`язані кайданками. Оскільки електроенергії в місті вже не було, його витягли з підвалу, щоб він завів генератор. Коли він йшов вмикати генератор, його чимось вдарили у спину, хто це зробив, він не побачив, а потім вдарили автоматом в область грудної клітини.
		Також у потерпілого спитали за вишки зв`язку та щогла для супутникового телебачення, яка була у дворі, і погрожували, якщо він не розповість, то будуть стріляти.
		Його опустили в підвал та через деякий час знову їх командир наказав його підняти, залишили його в кімнаті з одним військовим, який його не чіпав. В цей час вони загрузили речі в машини та вивели тих 4 цивільних, заставили сісти на БТР. Коли потерпілий спитав, чи йому теж їхати, його знову вдарили прикладом. Їх возили містом різними вулицями, поки не приїхали на АДРЕСА_3 , як йому сказав один із затриманих, та завели в квартиру на 4 поверсі, зняли з рук кайданки. Там вони просиділи 2 доби. Двері в квартиру були зачинені та завалені іншими дверима, тому вийти ніхто не міг. В квартирі їжі не було, руські теж їм нічого не залишили. Там була п`ятилітрова каструля води, яку вони пили. 
		Через два дні, 23 березня 2022 року, близько 10 години дня, їх випустили та сказали, що вони можуть розходитись по домівках. ОСОБА_7 повідомив, що весь цей час з тієї кількості військових, що зайшли до їх двору, накази по рації віддавав один з них, з чого він зробив висновок, що він у них головний, та з ним ще двоє, які допитували їх. 
		23 березня 2022 року, коли їх випустили, потерпілий прийшов додому, минуло не дуже багато часу як до їх двору знову приїхали військові. Він разом з ОСОБА_21 пішли дивитись, хто прийшов. Коли військові заходили в двір, його поставили до стіни, документи в нього забрали ще першого разу. Останній з них, хто зайшов у двір, сказав: «Электрик, снова ты?». Потім двоє повели його і ОСОБА_21 в будинок, де ще залишився ОСОБА_20 , надягнули на руки спереду кайданки та знову почали розпитувати про зброю та гроші, оскільки з першого обшуку вони не все знайшли. Вони відповіли, що не знають, за що їх били по колінам, пальцям і по вухам. Їх командир наказав затягнути потерпілому скотчем очі, його відстібнули від іншого кайданками та сказали йти до ОСОБА_22 , один з військових взяв його за капюшон і повів. Через скотч ОСОБА_7 бачив чиїсь ноги, валізу з грошима і коли військовий зрозумів, що він бачить, то затягнув скотч і вдарив по зубам. Його знову привезли на ту ж квартиру на 4 поверсі, зняли скотч, коли підняли на поверх. В квартирі було два діда, було зрозуміло, що тримали ще когось, валялись залишки їх сухпайків. Іншої їжі та води в квартирі не було. 
		25 березня 2022 року, близько 09 години, через двері військові їм сказали, щоб вони засікали одну годину після того як вони поїдуть, та можуть після цього виходити, двері вони залишили відчиненими. Оскільки ОСОБА_7 розумів, що якщо він піде до ОСОБА_20 , то знову може потрапити до військових, він пішов до ОСОБА_23 , з яким познайомився, коли сидів у квартирі першого разу. В нього він залишився ночувати та на наступний день пішов додому, де був кілька днів. Вдома потерпілий знайшов свій телефон, через генератор зміг його зарядити, написав через додаток ОСОБА_24 , з яким теж познайомився в тій же квартирі. Останній попросив його прийти та принести ліки, води, щось з харчів, зарядити телефон, на що він погодився, зібрав все необхідне і пішов.
		29 березня 2022 року ОСОБА_7 йшов по вулиці та дійшов до кафе «Вікторія», коли біля нього зупинився БТР, його питали, куди він йде і що несе, та в цей момент їм щось не сподобалось і вони почали його бити, затягнули пластиковою стяжкою руки і посадили його в середину БРТ. Поїхали прямо по вулиці, зупинились біля одного будинку, військові вийшли, залишався лише водій і ще один. Там він чув постріли, а потім в БТР посадили хлопця, як він дізнався пізніше, його звали ОСОБА_25 . Потерпілому замотали руки пластиковими хомутами, почали їх обох бити, потім замотали очі скотчем та знову почали їхати. Через деякий час ОСОБА_25 десь витягли, а потерпілого знову привезли на ту ж саму квартиру втретє. Двері ніхто не зачиняв, тому коли вони зрозуміли, що військові поїхали, то вийшли на поверх, в одній з квартир знайшли чай та батон. На наступний день військові приїхали на БТРі, перевірили чи сидять вони в квартирі, сказали, що на наступний день, 31 березня 2022 року, можуть розходитись, що вони і зробили. Коли ОСОБА_7 прийшов додому, то дізнався, що в цю ніч вбили його компаньйона у нього вдома. Обличчя військових, які є обвинуваченими у даній справі, він бачив, оскільки вони знімали при ньому балаклави, та запам`ятав їх. Вони тричі затримували його, всі 9 обвинувачених з тих 12 військових, це ті, хто затримували його та наносили йому тілесні ушкодження. Всі три рази, коли його затримували, у потерпілого при собі не було будь-якої зброї. Коли надягали кайданки та стяжки, то було боляче, також сильно стягували та передавлювали скотчем, коли замотували очі. Після побиття допомоги вони не надавали. ОСОБА_7 повідомив, що від нанесених ударів у нього вибиті зуби, побиті ребра та нога після ударів не розгинається (від одного з ударів вибито меніск).
		4.2. Письмові докази:
		а) Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022112320001194 від 16.04.2022р. за правовою кваліфікацією ч.1 ст. 438 КК України;
		б) Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 16.04.2022р., подане ОСОБА_7 , в якому він зазначає, що приблизно 20.03.2022р., 23.03.2022р. та 29.03.2022р. військовослужбовці РФ вчиняли фізичне та психологічне насильство по відношенню до нього;
		в) Протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.04.2022р. з додатками до них, згідно яких потерпілий ОСОБА_7 впізнав обвинувачених ОСОБА_26 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 .
		г) Протокол огляду від 17.04.2022р., відповідно до якого прокурором Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 виявлено анкетні та особисті дані обвинувачених;
		г) Протокол огляду від 18.04.2022р., відповідно до якого прокурором Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 досліджено інформацію, надану агенцією журналістських розслідувань «Слідство.Інфо» ОСОБА_29 , та встановлено анкетні дані, військові звання обвинувачених;
		д) Постанова про визнання речовим доказом від 18.04.2022р. флеш  накопичувача марки чорного кольору (C171 8 Gb Team Group);
		е) Рапорт начальника управління Департаменту захисту інтересів суспільства і держави ОСОБА_30 від 17.04.2022р. щодо проведення слідчих (розшукових) дій по встановленню осіб, причетних до порушення законів та звичаїв війни відносно місцевих мешканців, проживаючих на окупованій території;
		є) Протокол проведення слідчого експерименту від 21.04.2022р. із потерпілим ОСОБА_7 , відповідно до якого потерпілий показав механізм заподіяння психологічного та фізичного насильства зі сторони військовослужбовців російської федерації;
		ж) Довідку про результати опрацювання запиту Департаменту оперативно  технічних заходів Національної поліції України від 12.08.2022р., згідно якої ОСОБА_16 під час з`єднання абонентського номеру НОМЕР_1 з іншими номерами знаходився в зоні дії базових станцій, розташованих в Київській області, в тому числі в Бучанському районі 15.03.2022р. та 22.03.2022р. (с. Колонщина, с. Шпитьки, вежа «ВФ Україна»).
		5. Аналіз пред`явленого прокурором обвинувачення.
		Прокурором пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 438 КК України, яка є бланкетною нормою та «міжнародно-правова» бланкетність у кожному конкретному випадку потребує звернення до правил та звичаїв ведення війни, які повинні містити посилання на норми, статті і правила конвенцій, додаткових протоколів до конвенцій або норми звичаєвих правил, що наповнюють зміст об`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 438 КК України.
		За диспозицією частини 1 ст. 438 КК України законодавець кримінально-караними визначив наступні діяння: 1) жорстоке поводження з військовополоненими 1.2) або цивільним населенням, 2) вигнання цивільного населення для примусових робіт, 3) розграбування національних цінностей на окупованій території, 4) застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, 5) інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВР України, 6) а також віддання наказу про вчинення таких дій.
		Отже, стосовно кожного обвинуваченого має бути встановлено елементи міжнародних злочинів, а саме контекстуальні та спеціальні.
		1.ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_31 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_16 , ОСОБА_11 обвинувачуються в порушенні норм міжнародного права за п.п. a,b,с ст. 3, ст. 27,31,32 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни, п. е ч.1 ст. 7, п.п. viii п. а ч.2 ст. 8 Римського статуту міжнародного кримінального суду.
		2.ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_16 , ОСОБА_11 додатково обвинувачуються в порушенні норми міжнародного права згідно ст. 55 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни.
		Суд вважає за недоцільне проводити аналіз вчинення обвинуваченими міжнародних злочинів за статтями 7 та 8 Римського статуту міжнародного кримінального суду та виключає зі складу обвинувачення посилання на Римський Статут міжнародного кримінального суду від 17 липня 1998 року, зважаючи на те, що за приписами пункту 2 статті 125 Статуту він підлягає ратифікації, прийняттю або затвердженню державами, які його підписали. Ратифікаційні грамоти або документи про прийняття чи затвердження здаються на зберігання Генеральному секретарю Організації Об`єднаних Націй.
		Оскільки Верховною Радою України в межах своїх повноважень (п. 32 ст. 85 Конституції України) не ратифікований Римський Статут міжнародного кримінального суду від 17 липня 1998 року, а статтею 9 Конституції передбачено, що частиною національного законодавства України є чинні міжнародні договори, згоду на обов`язковість надана Верховною Радою України, то в контексті ч.1, 5 ст. 5, ч.1 ст. 8, ч.1 ст. 438 КК України, ст. 374 КПК України, а також враховуючи, що в поняття закону України про кримінальну відповідальність не входять нератифіковані Україною міжнародні договори (Положення ст. 1,2,9, 12, 14 Закону України «Про міжнародні договори України), т о підлягають виключенню зі складу обвинувачення, сформульованого прокурором, посилання на статті 7,8 Римського статуту міжнародного кримінального суду від 17 липня 1998 року.
		При цьому Женевські конвенції від 12.08.1949 є частиною національного законодавства, застосовними до збройного конфлікту на території України, діючи для України у порядку правонаступництва, як і для РФ. Україна також є стороною усіх Додаткових протоколів до ЖК від 12.08.1949.
		Відповідно до п.п. a,b,c ст. 3 Конвенції з особами, які не беруть активної участі в бойових діях, у то у числі з особами зі складу збройних сил, що склали зброю, а також із тими, хто horsdecombat унаслідок хвороби, поранення, затримання чи з будь-якої іншої причини, поводяться гуманно, без будь-якої ворожої дискримінації, причиною якої слугують раса, колір шкіри, релігія чи вірування, стать, походження чи майновий стан чи будь-які інші подібні критерії. Із цією метою є забороненими й залишатимуться забороненими будь-коли та будь-де такі діяння стосовно зазначених вище осіб: a) насилля над життям й особистістю, зокрема всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження й тортури; b) захоплення заручників; c) наруга над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження.
		Згідно першого абзацу ст. 27 Конвенції особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім`ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.
		Згідно ст. 31 Конвенції жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей.
		Згідно ст. 32 Конвенції високі Договірні Сторони спеціально дають згоду на те, що їм забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.
		Згідно першого абзацу ст. 55 Конвенції окупаційна держава зобов`язана за допомогою усіх наявних засобів забезпечувати населення продуктами харчування та медичним матеріалами; зокрема, постачати необхідні продукти харчування, медичні матеріали та інші припаси, якщо ресурсів окупованої території виявиться недостатньо.
		Не кожне порушення норм міжнародного гуманітарного права (далі - МГП) свідчитиме про вчинення воєнного злочину, оскільки таке порушення має становити його «серйозність». 
		Ознака вчинення дій, що вважаються серйозними порушеннями норм МГП становить: 
		грубе порушення норм договірного права (конвенцій й протоколів до них, а також грубі порушення звичаєвих норм МГП); 
		такі дії мають посягати на найважливіші принципи МГП, тобто порушувати норму, яка передбачає захист найважливіших цінностей, при цьому його наслідки повинні бути трагічними для жертви; 
		такі дії можуть вважатися воєнними злочинами незалежно від настання наслідків. 
		МГП спеціально призначене для регулювання збройних конфліктів. Як таке, воно містить детальні положення, що регулюють засоби та методи ведення бойових дій, а також захист осіб та об`єктів, які потрапили під владу сторони, що воює. Щойно виникає збройний конфлікт, будь-які дії, вчинені з причин, пов`язаних із цим конфліктом, повинні відповідати МГП.
		Поняття збройного конфлікту відсутнє у договірному міжнародному праві. Втім, послуговуються поняттям, яке було визначено рішенням Апеляційної палати Міжнародного трибуналу для колишньої Югославії (далі - МТКЮ) у справі «The Prosecutor v. Dusko Tadic» від 02.10.1995, у пункті 70 якого говориться про те, що збройний конфлікт існує тоді, коли має місце застосування збройної сили між Державами або тривале збройне насильство між урядовими силами та організованими збройними групами, або між такими групами в межах Держави. Міжнародне гуманітарне право застосовується з моменту початку таких збройних конфліктів і виходить за межі припинення військових дій, поки не буде укладено мир; або, у випадку внутрішніх конфліктів, допоки не буде досягнуто мирного врегулювання конфлікту. До цього моменту міжнародне гуманітарне право продовжує застосовуватися на всій території ворогуючих Держав або, у випадку внутрішніх конфліктів, на всій території, яка перебуває під контролем однієї сторони, незалежно від того, чи відбуваються там фактичні бойові дії чи ні.
		Міжнародний характер збройного конфлікту обумовлюється тим, що він відбувається між Високими Договірними Сторонами Женевських конвенцій 1949 року, якими можуть бути лише держави.
		Спільна ст. 2 для Женевських конвенцій 1949 року передбачає, що Конвенція застосовується до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни.
		Традиційно держави висловлювали свій воєнний намір (animus belligerendi) через офіційні оголошення війни, які, ipso facto, встановлювали політичний стан війни і ставали причиною застосування права війни (jus in bello) між ними, навіть за відсутності відкритих бойових дій.
		Сьогодні вважається, що міжнародний збройний конфлікт виникає з того моменту, коли держава використовує збройні сили проти іншої держави, незалежно від причин чи інтенсивності протистояння, і незалежно від того, чи офіційно оголошено чи визнано політичний стан війни.
		Існування міжнародного збройного конфлікту визначається, передусім, тим, що насправді відбувається.
		У суду немає сумнівів в розумінні обвинуваченими факту незаконного перетину державного кордону України, участь у військовій агресії проти України, враховуючи показання потерпілого, що обвинувачені перебували у військовій формі, зі зброєю, на військовій техніці та надані письмові докази перебування обвинувачених у складі збройних сил російської федерації.
		Положеннями Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 закріплений статус осіб, які перебувають під захистом, та яким має бути поводження з ними, зокрема містяться положення, спільні для територій сторін конфлікту та для окупованих територій. 
		Так, статтею 27 передбачено, що особи, які перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу до своєї честі, права на сім`ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.
		Сторона конфлікту, під владою якої є особи, які перебувають під захистом, як говорить про це стаття 29, відповідає за поводження своїх представників із цими особами, причому це не знімає особистої відповідальності з таких представників.
		Особами, що перебувають під захистом ЖК IV від 12.08.1949, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є (ст. 4).
		Відповідно до абз. 1 ст. 4 ЖК IV від 12.08.1949 особами, які перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
		Будь  яких доказів того, що потерпілий ОСОБА_7 брав в активній чи пасивній формі участь в бойових діях, належав до складу збройних сил України, або склав зброю, учасниками судового провадження не надано, а тому суд вважає поза розумним сумнівом перебування потерпілого ОСОБА_7 зі статусом захищеної особи у складі цивільного населення.
		Показання потерпілого ОСОБА_7 суд вважає послідовними та логічними, суттєвих відмінностей його показань від наведеного обвинувачення не встановлено, фактично його показання є єдиним прямим джерелом доказів, а тому мають бути детально проаналізовані.
		Так, потерпілий визначає три періоду часу, в які він зазнав жорстокого, образливого та принизливого поводження з ним, перебування в заручниках, залякування та незабезпечення базовими продуктами харчування з боку військових російської федерації  це 20.03.2022р.  23.03.2022р., 23.03.2022р.  25.03.2022р. та 29.03.2022р.  31.03.2022р.
		Не має сумнівів що затягування рук потерпілого пластиковими хомутами та кайданками на тривалий час становить сильну фізичну та моральну біль із умислом на залякування, з`ясування інформації про розташування Збройних сил України та наявність зброї. Так само і наявність озброєних військових іншої держави, нанесення ударів зброєю в область колін, грудей, пальців ніг потерпілого свідчить про неможливість потерпілого покинути в добровільному порядку приміщення, де він перебував, спочатку на АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , а тому потерпілий був заручником військових рф  обвинувачених у справі.
		Щодо незабезпечення продуктами харчування, то з показань потерпілого вбачається, що його привозили до квартири по АДРЕСА_3 , де 20.03.2022р. їжі не було, залишилась тільки вода, яку він пив, 23.03.2022р. були залишки сухпайків, 29.03.2022р. в іншій квартирі за цією адресою вони знайшли чай та батон хлібу, однак військові російської федерації в дні, коли потерпілий перебував в якості заручника в квартирі, жодного разу не забезпечували його базовими продуктами харчування.
		Питання співучасті обвинувачених та виконання наказів з боку командира  обвинуваченого ОСОБА_16 підтверджується тим, що потерпілий ОСОБА_7 бачив особу ОСОБА_16 , якого в подальшому впізнав за фотознімками, про що слідчим складено протокол, і саме ця особа 20.03.2022р., 23.03.2022р., 29.03.2022р. надавала накази ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , направлені на позбавлення потерпілого свободи та завдання йому сильних страждань.
		Судом було також досліджено протокол допиту потерпілого від 17.04.2022р., який не приймається до уваги, оскільки за приписами ст. 23 КПК України показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
		Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що діяння, які вчинені обвинуваченими, становить серйозне порушення міжнародного гуманітарного права, прокурор надав суду істотні докази та достатні пояснення стосовно обставин порушення законів та звичаїв війни обвинуваченими, суд, дотримуючись вимог ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає, що винуватість обвинувачених у вчиненні злочину доведеною, що ніяк не можна вважати припущенням суду, а є сукупністю вагомих підстав для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Обставин, які згідно статті 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 судом не встановлено.
		Обставиною, яка згідно статті 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_11 є вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою.
		Обставин, які згідно статті 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 судом не встановлено.
		В пункті 1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року звернута увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог статті 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		Судом при призначенні покарання враховуються вимоги статті 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		При таких обставинах, за відсутністю пом`якшуючих обставин, наявність обтяжуючих обставин у ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, осіб винних, те, що вчинене обвинуваченими кримінальне правопорушення є злочином проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, порушення законів і звичаїв ведення війни, становить значну небезпеку для світового правопорядку та мирного співіснування людства на планеті, то суд вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції статті у вигляді позбавлення волі.
		Запобіжний захід у цьому кримінальному провадженні обвинуваченим обирався у вигляді тримання під вартою, однак обвинувачені не були затримані та доставлені до слідчого суддя для розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв`язку з чим строк відбування покарання слід рахувати із моменту затримання обвинувачених у порядку виконання цього вироку.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
		Речові докази у цьому кримінальному провадженні відсутні.
		Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захисникам обвинувачених. Також копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати обвинуваченому.
		Повідомлення про ухвалений вирок опублікувати на офіційному веб-сайті суду та в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.
		Керуючись статтями 94, 135, 139, 297-1, 297-5, 323, 368, 370, 374 КПК України, суд, -
		 
		                        УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_8  визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого за частиною 1 статті 438 КК України, та призначити покарання у виді 11 (ОДИННАДЦЯТИ) років 6 (ШЕСТИ) місяців позбавлення волі.
		Строк відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з дня його фактичного затримання.
		ОСОБА_9  визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого за частиною 1 статті 438 КК України, та призначити покарання у виді 11 (ОДИННАДЦЯТИ) років 6 (ШЕСТИ) місяців позбавлення волі.
		Строк відбування покарання ОСОБА_9 рахувати з дня його фактичного затримання.
		ОСОБА_10  визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого за частиною 1 статті 438 КК України, та призначити покарання у виді 11 (ОДИННАДЦЯТИ) років позбавлення волі.
		Строк відбування покарання ОСОБА_10 рахувати з дня його фактичного затримання.
		ОСОБА_11  визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого за частиною 1 статті 438 КК України, та призначити покарання у виді 11 (ОДИННАДЦЯТИ) років 6 (ШЕСТИ) місяців позбавлення волі.
		Строк відбування покарання ОСОБА_11 рахувати з дня його фактичного затримання.
		ОСОБА_12  визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого за частиною 1 статті 438 КК України, та призначити покарання у виді 11 (ОДИННАДЦЯТИ) років позбавлення волі.
		Строк відбування покарання ОСОБА_12 рахувати з дня його фактичного затримання.
		ОСОБА_13  визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого за частиною 1 статті 438 КК України, та призначити покарання у виді 11 (ОДИННАДЦЯТИ) років позбавлення волі.
		Строк відбування покарання ОСОБА_13 рахувати з дня його фактичного затримання.
		ОСОБА_14  визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого за частиною 1 статті 438 КК України, та призначити покарання у виді 11 (ОДИННАДЦЯТИ) років позбавлення волі.
		Строк відбування покарання ОСОБА_14 рахувати з дня його фактичного затримання.
		ОСОБА_15  визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого за частиною 1 статті 438 КК України, та призначити покарання у виді 11 (ОДИННАДЦЯТИ) років 6 (ШЕСТИ) місяців позбавлення волі.
		Строк відбування покарання ОСОБА_15 рахувати з дня його фактичного затримання.
		ОСОБА_16  визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого за частиною 1 статті 438 КК України, та призначити покарання у виді 12 (ДВАНАДЦЯТИ) років позбавлення волі.
		Строк відбування покарання ОСОБА_16 рахувати з дня його фактичного затримання.
		Судові витрати, речові докази  відсутні.
		Цивільний позов  не заявлено. 
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ірпінський міський суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити захисникам, потерпілому та прокурору.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. 
		Повідомлення про ухвалений вирок опублікувати на офіційному веб-сайті суду та в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.
		 
		 
		Суддя:  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...