Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/9584/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: 12.05.2023. Зареєстровано: 13.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 15.05.2023.
Дата набрання законної сили: 23.11.2023
Результат оскарження 23.11.2023 Апеляційний суд міста Києва: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/760/1140/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А
		вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 249-79-26, факс:249-79-28; 
		вул. Полковника Шутова, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 456-51-65; факс: 456-93-08
		e-mail:inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua
		Код ЄДРПОУ: 02896762
		____________________________________________________________________________________________
		Провадження 2/760/1140/23
		В справі 760/9584/22
		Р І Ш Е Н Н Я 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		 
		І . Вступна частина        
		27 квітня 2023 року в м. Києві
		Солом`янський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого судді Коробенка С.В.
		за участю секретаря        Семененко А.Д.
		представника Відповідача - Войкової С.В.
		 
		розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» про визнання наказу протиправним та стягнення середнього заробітку.
		 
		ІІ. Описова частина
		Позивач ОСОБА_1 в серпні 2022 року звернувся до суду із позовом до Відповідача Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (далі - АТ «ОГХК», Товариство) про визнання наказу про призупинення трудового договору протиправним, стягнення коштів, поновлення на посаді. 
		Позовні вимоги мотивовані тим, що роботодавцем в особі АТ «ОГХК» не було здійснено виплату заробітної плати ОСОБА_1 , як працівнику, за період з 28.02.2022 по 13.04.2022. 
		Крім того, як зазначає Позивач, наказом AT «ОГХК» від 13.04.2022 № 63-к «Про призупинення дії трудових договорів», з 14.04.2022 з ОСОБА_1 призупинено дію трудового договору у межах дії Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». 
		Позивач вважає вказані дії з невиплати заробітної плати незаконними, а наказ про призупнинення трудового договору протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки він не відповідає вимогам Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та порушує права працівника передбачені Кодексом законів про працю України та Конституцією України.
		В обґрунтування вказаного, Позивач зазначив, що працює на посаді заступника начальника відділу економічної та внутрішньої безпеки департаменту з питань безпеки та контрольно-ревізійної роботи АТ «ОГХК». 
		Під час дії воєнного стану наказом т.в.о. голови правління АТ «ОГХК» № 26 від 24.02.2022 було встановлено з 24.02.2022 дистанційний режим роботи для працівників центрального апарату управління АТ «ОГХК» на час дії військового стану у державі. Позивач стверджує, що під час дистанційного режиму перебував на зв`язку з підлеглими працівникам та керівництвом Товариства, якому підпорядкований, при цьому за період часу з 28.02.2022 по 13.04.2022 заробітна плата йому не нарахована начебто у зв`язку із невідомим місцезнаходженням, що не відповідає дійсності та порушує його трудові права. 
		Як вказує ОСОБА_1 , він міг виконувати свої трудові обов`язки та не бажав призупинення трудових відносин, натомість роботодавець був цілком спроможний надавати йому роботу, яка передбачена його посадовими обов`язками, оскільки діяльність Товариства за вказаний період здійснювалась в достатній мірі для того, щоб не призупиняти з ним трудовий договір, що підтверджується наданими доказами. Вказані дії роботодавця, на думку Позивача, викликані неприязними стосунками з виконавчими органами Товариства через принципову позицію до виявлених правопорушень під час роботи в АТ «ОГХК». 
		Ухвалою від 04.08.2022 відкрито провадження у справі.
		 
		23 серпня 2022 року до суду надійшов Відзив відповідача АТ «ОГХК» на позов. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник Відповідача посилається на те, що не знав про місцезнаходження ОСОБА_1 через те, що до застосування дистанційного режиму роботи з 24.02.2022, він знаходився на лікарняному. Стверджує, що інформація про наявність у ОСОБА_1 можливості виконувати роботу у нього була відсутня. Згідно з інформацією, яка оприлюднювалась АТ «ОГХК» працівники повинні були під час воєнного стану повідомляти про фактичне місцеперебування, повідомити засоби зв`язку близьких осіб або осіб, які проживають з ними разом. 
		Щодо підстав призупинення дії трудового договору Відповідач навів Постанову Кабінету Міністрів України від 4 березня 2022 р. № 199 «Питання надання у 2022 році застрахованим особам одноразової матеріальної допомоги у зв`язку із втратою частини заробітної плати (доходу), робота (економічна діяльність) яких тимчасово зупинена внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні»; Постанову Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2021 р. № 1272 «Деякі питання надання допомоги в рамках Програми «єПідтримка»»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 р. No 204-р «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка»» та зазначив форс-мажорні обставини через військові події. На підставі викладеного представник Відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
		12 вересня 2022 року Позивач ОСОБА_1 надав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що Позивач так і не надав доказів відсутності можливості у АТ «ОГХК» надання роботи Позивачу з 13.04.2022.
		У додаткових пояснення, Позивач зазначив, що компанія АТ "ОГХК" працювала протягом І півріччя 2022 року, отримувала дохід від реалізації продукції, сплачувала дивіденди, податки, реалізовувала інвестиційну програму, що в свою чергу повністю підтверджує доводи про відсутність підстав для призупинення трудових відносин з працівниками центрального апарату товариства. 
		Крім того, на офіційному сайті АТ «ОГХК» - https://www.umcc-titanium.com/ опубліковані актуальні закупівлі за 2022 рік, які також підтверджують роботу товариства, його центрального офісу. 
		 
		В судовому засіданні Позивач просив залишити позовні вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати на суму 65879,88 грн без розгляду, посилаючись на те, що 08 вересня 2022 року Відповідач добровільно сплатив заборгованість. Крім того, позивач просив залишити без розгляду позовні вимоги щодо поновлення на посаді, оскільки 29.09.2022 він звільнився з АТ «ОГХК» за угодою сторін. Ухвалою суду від 25.04.2023 зазначені позовні вимоги були залишені без розгляду.
		 
		Водночас Позивач повністю підтримав вимоги про визнання незаконним та скасування наказу АТ «ОГХК» від 13.04.2022 № 63-к «Про призупинення дії трудових договорів» в частині призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 , стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 14.04.2022 по 29.09.2022, стягнути з відповідача понесені судові витрати та просив суд задовольнити їх повністю з підстав, що викладені у позовній заяві та письмових поясненнях. 
		В судовому засіданні представник відповідача АТ «ОГХК» просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, що викладені у письмовому відзиві на позовну заяву. 
		 
		ІІІ. Мотивувальна частина
		Суд, вислухавши пояснення Позивача, представника Відповідача дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
		Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
		Статтею 23 Загальної декларації прав людини передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка, в разі необхідності, доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.
		Частина I Європейської соціальної хартії закріплює, що сторони визнають метою своєї політики, яку вони запроваджуватимуть усіма відповідними засобами як національного, так i міжнародного характеру, досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися такі права та принципи: 1. Кожна людина повинна мати можливість заробляти собі на життя професією, яку вона вільно обирає.2. Усі працівники мають право на справедливі умови праці. 3. Усі працівники мають право на безпечні та здорові умови праці.
		Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другої статті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права.
		Трудові відносини в Україні врегульовані статтею 1 КЗпП України.
		Статтею 21 КЗпП України проголошена рівність трудових прав громадян та заборонена будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема обмеження прав працівників залежно від стану їхнього здоров`я.
		Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується відпрацювати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник Підприємство, установа, організація або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язані виплачувати працівникам заробітну плату та забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором та угодою.
		Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Умови, підстави та порядок розірвання контракту визначені положенням Кодексу законів про працю України.
		Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбачені статтями 43-46 Конституції України.
		Разом з тим, відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Відповідно до змін, внесених Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
		Згідно з пунктом 3 Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		Статтею 1 Закону України від 15 березня 2022 року «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43,44 Конституції України.
		У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
		Відповідно до підпункту 5 пункту 1 статті 6 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" в Указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Згідно із пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 2136-ІХ главу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: «Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		З огляду на викладене вище, положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю - мають пріоритет незастосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.
		Частиною першою статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
		Частиною 2 вказаної статті передбачено, що про призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.
		Таким чином, Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» надав право роботодавцю призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин, та не виплачувати у період призупинення заробітну плату, гарантійні та компенсаційні виплати працівникам.
		Разом з тим, як вбачається з аналізу положень частини 1 статті 13 Закону, таке право роботодавця настає за певних умов. Такими умовами призупинення трудового договору з працівником є абсолютна неможливість через збройну агресію: роботодавцем надати роботу, а працівником - виконувати її. До того ж побудова цієї норми закону вказує на те, що законодавець передбачив одночасне настання як неможливості роботодавцем надати роботу, так і неможливість виконувати цю роботу працівником.
		Отже, спеціальна норма права передбачає право сторін призупинити дію трудового договору за умови наявності військової агресії проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. При цьому, роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати роботу працівнику, а працівник не може виконати роботу. Лише наявність правової норми, яка передбачає право сторін призупинити дію трудового договору не є достатньою. Для сторін мають наступити відповідні наслідки за наявності обставин, що передбачає така норма права.
		Щодо абсолютної неможливості надавати роботу та виконувати її, то роботодавець має перебувати в таких обставинах коли він не може надати роботу працівнику, в свою чергу, працівник - не може виконати роботу. Зокрема, про абсолютну неможливість надання роботодавцем роботи в контексті призупинення трудового договору може свідчити випадки неможливості забезпечувати працівників умовами праці, внаслідок того, що необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.
		Тому за умови, що працівник бажає та може виконувати роботу, а роботодавець може надати роботу, відсутні підстави для призупинення дії трудового договору.
		 
		Судом встановлено, що згідно зі статутом АТ «ОГХК» засноване на державній власності, його єдиним засновником є держава, а уповноваженому органу управління належить сто відсотків статутного капіталу. Товариство відноситься до суб`єктів господарювання державного сектора економіки та здійснює виробничо-промислову діяльність з метою отримання прибутку.
		В трудових відносинах з АТ «ОГХК» позивач ОСОБА_1 перебував з 15.10.2020.
		24 травня 2021 року ОСОБА_1 було переведено на посаду заступника начальника відділу економічної та внутрішньої безпеки департаменту з питань безпеки та контрольно-ревізійної роботи АТ «ОГХК» з посадовим окладом згідно штатного розпису.
		Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.
		Під час дії воєнного стану наказом т.в.о. голови правління АТ «ОГХК» від 24.02.2022 № 26 встановлено з 24.02.2022 дистанційний режим роботи для працівників центрального апарату управління АТ «ОГХК» на час дії військового стану у державі.
		Наказом AT «ОГХК» від 13.04.2022 № 63-к «Про призупинення дії трудових договорів», з 14.04.2022 з ОСОБА_1 призупинено дію трудового договору у межах дії Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». 
		Як вбачається з тексту вказаного наказу, підставою вказаного є значне зменшення обсягів виробництва внаслідок військової агресії проти України та неможливість надання роботи у повному обсязі.
		Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 
		Відповідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. 
		Згідно зі ст. 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 
		Відповідно ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
		Вирішуючи питання про обгрунтованість позовних вимог, суд звертає увагу на наступне.
		Відповідно до Положення про департамент з питань безпеки та контрольно-ревізійної роботи АТ «ОГХК», затвердженого протоколом правління № 51 від 04.06.2021, керівництво департаментом здійснює директор департаменту, а у разі його відсутності його обов`язки виконує заступник директора департаменту - начальник відділу економічної та внутрішньої безпеки, або особа, визначена членом правління, який відповідає за функціональний напрямок координації та контролю політики з питань безпеки та контрольно-ревізійної роботи товариства (пункт 1 розділу 1 Положення).
		До складу департаменту зокрема входить відділ економічної та внутрішньої безпеки, який безпосередньо підпорядкований заступнику директора - начальнику відділу економічної та внутрішньої безпеки (пункт 4 розділу 1 Положення).
		Основні функції департаменту імплементовані з основних функцій відділу економічної та внутрішньої безпеки, оскільки такі функції як організація, забезпечення та проведення заходів направлених на виявлення, попередження, усунення реальних та потенційних, внутрішніх та зовнішніх загроз фінансової стабільності товариства, пов`язаних з ризиками при проведенні економічної, фінансово-виробничої, господарської діяльності, недопущення завдання товариству фінансових, та інших збитків (пункт 1 розділу 2 Положення); збір та обробка інформації щодо збереження та раціонального використання фінансових цінностей товариства (пункт 2 розділу 2 Положення); організація та контроль взаємодії, листування з правоохоронними органами, органами влади (пункти 3, 9 розділу 2 Положення); проведення службових розслідувань та перевірок (пункт 4 розділу 2 Положення); наглядові функції у фінансовій сфері (пункти 5, 6 розділу 2 Положення); наглядові функції у договірних відносинах товариства (пункти 7, 11 розділу 2 Положення); вивчення інформації з надійності контрагентів товариства (пункт 10 розділу 2 Положення) відносяться до функціоналу відділу економічної та внутрішньої безпеки.
		Відповідно до Порядку здійснення контролю за виконанням функцій з управління об`єктами державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 832 від 19.06.2007, контроль за виконанням функцій з управління об`єктами державної власності здійснюється зокрема Міністерством економіки України шляхом проведення єдиного моніторингу ефективності управління об`єктами державної власності.
		Фонд державного майна подає Мінекономіки та Мінфіну протягом 75 днів після закінчення звітного кварталу та до 15 травня року, що настає за звітним, інформацію про наявність і поточний стан об`єктів державної власності та будь-які зміни їх стану за даними Єдиного реєстру об`єктів державної власності.
		Відповідно до витягу з інформаційно-аналітичних матеріалів про ефективність управління суб`єктами господарювання, наданих листами Фонду державного майна України (ФДМУ) від 15.04.2022 № 10-51-4369, від 25.07.2022 № 10-51-9683 та від 17.08.2022 № 10-51-10973 за 2021 рік, І квартал та І півріччя 2022 року:
		- суб`єкт господарювання АТ "ОГХК" має статус - стратегічно важливого підприємства для економіки і безпеки України;
		- АТ "ОГХК" у І півріччі 2022 року має статус - працюючого підприємства;
		- чистий дохід (виручка) від реалізації продукції за І квартал та І півріччя 2022 року склали 475 124 тис. грн. та 759 609 тис. грн. відповідно з наростаючим підсумком;
		- відрахування частини чистого прибутку на виплату дивідендів на державну частку за І квартал та І півріччя 2022 року склали 75000 тис. грн та 206902 тис. грн відповідно і наростаючим підсумком;
		- капітальні інвестиції за І квартал та І півріччя 2022 року склали 38 538 тис. грн та 51 579 тис. грн відповідно і наростаючим підсумком;
		- власний капітал на початок 2022 року та на кінець І півріччя 2022 року складав 2 657 210 тис. грн та 2 460 270 тис. грн відповідно;
		- дебіторська заборгованість на початок 2022 року та на кінець І півріччя 2022 року склала 1 488 473 тис. грн та 1 268 553 тис. грн. відповідно.
		На офіційному сайті АТ «ОГХК» - https://www.umcc-titanium.com/ опубліковані актуальні закупівлі за період березня-квітня 2022 року.
		 
		Відповідно до фінансового плану АТ «ОГХК» на 2022 рік, затвердженого розпорядженням КМУ № 421-р від 24.05.2022 (вже після видання наказу про призупинення дії трудового договору), Товариством заплановано отримання більшого значення показника чистого прибутку від реалізації продукції в 2022 році, ніж у 2021 році, - у сумі 5 038 481 млн грн (фактичний прибуток 2021 року становив 3 127 625 млн грн). Крім того, згідно з фінансовим планом збільшено майже удвічі витрати на оплату заробітної плати - 1339155 млн грн (витрати минулого року становили 699 777 млн грн), збільшено кількість працівників до 5612 осіб (чисельність працівників 2021 року - 5236 осіб).
		Проаналізувавши вказане, суд приходить до висновку, що Відповідач АТ "ОГХК" продовжував здійснювати свою господарську діяльність протягом І півріччя 2022 року та, відповідно, мав потребу у виконанні відділом економічної та внутрішньої безпеки департаменту з питань безпеки та контрольно-ревізійної роботи АТ «ОГХК» своїх функціональних обов`язків.
		В даному випадку суд також звертає увагу на те, що Наказом №63-к від 13.04.2022 було призупинено дію трудових договорів лише з 22 працівниками Центрального апарату АТ ОГХК, в тому числі - ОСОБА_1 (Том 1, а.с. 35-36) Натомість, загальна штатна чисельність працівників Центрального апарату Товариства згідно зі штатним розписом станом на 24.02.2022 становила 114 одиниць. (Том 2, а.с. 205-208) 
		Тобто наказом Відповідача №63-к від 13.04.2022 було призупинено дію трудових договорів не з усіма працівниками Центрального апарату, а лише з 1/5 частиною штату. 
		Крім того, штатна чисельність Департаменту з питань безпеки та контрольно-ревізійної роботи, в якому працював ОСОБА_1 , станом на 24.02.2022 налічувала 20 осіб, в той час як лише з 5 працівниками було призупинено трудовий договір.
		 
		 
		 
		Зазначене беззаперечно спростовує твердження та доводи Відповідача про те, що АТ «ОГХК» станом на 13.04.2022 було позбавлене можливості надати роботу заступнику начальника відділу економічної та внутрішньої безпеки департаменту з питань безпеки та контрольно-ревізійної роботи АТ «ОГХК» ОСОБА_1, оскільки більшість інших працівників Центрального апарату взагалі і Департаменту з питань безпеки та контрольно-ревізійної роботи зокрема продовжували виконувати трудові функції.
		Відтак, наказ АТ «ОГХК» від 13.04.2022 № 63-к «Про призупинення дії трудових договорів», в частині призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 не відповідає положенням статті 13 Закону України № 2136-ІХ від 15.03.2022 року «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
		 
		Щодо позовних вимог про стягнення з Відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, слід зазначити наступне.
		Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		Статтею 5-1 КЗпП України встановлено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконному звільненні, а також сприяння у збереженні роботи.
		У статті 139 КЗпП України передбачено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
		У силу вимог частин першої, другої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
		Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 461/3490/18 зазначив, що «при розгляді справи суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах.
		Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом».
		Оскільки на момент звернення позивача до суду законодавством не було передбачено іншого способу захисту його порушених майнових прав у випадку незаконного призупинення дії Трудового договору з ним, з метою відновлення порушеного права позивача було застосовано найбільш адекватний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача за аналогією із нормами статті 235 КЗпП.
		Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше як за один рік.
		Як зазначено у постанові Верховного Суду у справі № 712/3841/17 від 21.08.2019, якщо буде встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП України).
		Правила обрахунку середнього заробітку визначені постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».
		Згідно п.2, 5, 8 вказаного Порядку середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочих (календарних) днів на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.
		Відповідно до довідки АТ «ОГХК» від 18.07.2022 №110/639 (том 1, а.с. 23-25) посадовий оклад ОСОБА_1 складає 43920 гривень, а отже середньоденна заробітна плата за два останні місяці перед призупиненням договору (42 робочих дні) становила 1996,36 гривень.
		Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 14.04.2022 по 29.09.2022 (день звільнення ОСОБА_1 - Том 2, а.с. 63), що підлягає стягненню на користь Позивача, становить: 1996,36 гривень * 121 робочий день = 241559,56 гривень.
		 
		Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 гривень.
		 
		ІV. Резолютивна частина
		Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд вирішив:
		1.Позов задовольнити.
		Визнати протиправним і скасувати наказ Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» від 13.04.2022 за №63-к «Про призупинення дії трудових договорів» в частині призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 .
		Стягнути з Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 квітня 2022 року по 29 вересня 2022 року в розмірі 241559,56 гривень (з вирахуванням усіх обов`язкових податків, платежів та зборів).
		2.Стягнути з Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992,40 гривень.
		3.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		4.Позивач:  ОСОБА_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1;
		Відповідач: Акціонерне товариство «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», адреса: 03035, м. Київ, вул. Сурикова, 3;код ЄДРПОУ: 36716128.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...