Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 572/933/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано для оприлюднення: 12.05.2023. Зареєстровано: 13.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 15.05.2023.
Дата набрання законної сили: 11.05.2023
Номер судового провадження: 22-ц/4815/425/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		П О С Т А Н О В А 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		11 травня 2023 року 
		м. Рівне
		 
		Справа № 572/933/22
		Провадження № 22-ц/4815/425/23
		 
		Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючий суддя: Боймиструк С.В.,
		судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.
		секретар судового засідання: Мороз А.В.
		за участю: ОСОБА_1 
		 
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 11 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3  до ОСОБА_2  про демонтаж відеокамер зовнішньої системи відеонагляду,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		Позивач ОСОБА_3 21 квітня 2022 року звернулася до Сарненського районного суду Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_2  про зобов`язання демонтувати дві відеокамери зовнішньої системи відеонагляду та один вуличний прожектор, які встановлені на балконі квартири АДРЕСА_1 та одну відеокамеру зовнішньої системи відеонагляду, яка встановлена на стелі у під`їзді другого поверху між квартирами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 та стягнення судових витрат. Також, ОСОБА_2  поруч з встановленою камерою відеонагляду на балконі, встановила вуличний прожектор, який автоматично включається в темну пори доби та висвітлює квартиру позивача, що позбавляє повноцінного сну. 
		Свою заявупозивач обґрунтовуєтим,що надругому поверсів квартирі АДРЕСА_1 ,проживає ОСОБА_2 ,яка беззгоди власниківквартир будинку,в грудні2021року встановилаодну відеокамеруна балконіквартири АДРЕСА_3 та однуна стеліу під`їздідругого поверхуміж квартирами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ,яка знімає,накопичує тарозповсюджує відзнятуінформацію проособисте життяпозивача тачленів їїсім`ї,без їхзгоди,чим порушуютьсявимоги ст.32Конституції України,що підтверджуєтьсядоданими дозаяви доказами. 
		 
		Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 11 січня 2023 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про демонтаж відеокамер зовнішньої системи відеонагляду  задоволено.
		Зобов`язано відповідача ОСОБА_2 демонтувати дві відеокамери зовнішньої системи відеонагляду та один вуличний прожектор, які встановлені на балконі квартири АДРЕСА_1 та одну відеокамеру зовнішньої системи відеонагляду, яка встановлена на стелі у під`їзді другого поверху між квартирами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 .
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3  992 гривні 40 коп. судового збору.
		Стягнуто з ОСОБА_2 накористь ОСОБА_3 3000гривень 00коп.,витрат направову допомогу. 
		 
		Не погодившись із вказаним рішенням, представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій доводить про його незаконність через порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.
		Вказує, що сторони проживають на різних поверхах двоповерхового будинку. Між позивачкою та відповідачкою існують неприязні відносини та конфлікти, що стало підставою для встановлення відеокамер з метою захисту життя, здоров`я та майна.
		Зазначає що з долучених фотознімків неможливо встановити в яку саме сторону, під яким кутом нахилу і з яким граничним кутом огляду направлені вказані камери. Однак квартира АДРЕСА_4 розташована на першому поверсі будинку та камерами не проглядається.
		Стверджує, що встановлені відеокамери не здійснюють збереження інформації, яка є результатом зйомки, дана інформація не записується і не зберігається, оскільки система відео нагляду цього технічно не передбачає, а належні докази відсутні.
		Наголошує, що чинним законодавством не передбачено жодного порядку щодо встановлення камер на фасадах житлових будинків та у під`їздах, як і не передбачено для цього згоди сусідів. Відеокамери встановлені власником квартири виключно з метою створення безпечних умов проживання і цим права сусідів не порушуються і в приватне життя громадян відповідач не втручається, оскільки приватне життя відбувається в їх квартирах, а не на прибудинковій території та в під`їзді будинку.
		Також доводить, що чинним законодавством не заборонено проводити відео спостереження в громадських місцях.
		На підставівикладеного проситьрішення Сарненськогорайонного судуРівненської областівід 11січня 2023року скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
		 
		ОСОБА_3 у відзиві на апеляційну скаргу заперечує доводи викладені апелянтом, вважає рішення місцевого суду законним та обґрунтованим та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
		 
		Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		 
		Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 12.01.1995 року, позивач є власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_5 в якій і проживає.
		Відповідач проживає на другому поверсі будинку АДРЕСА_6 .
		Як вбачається з матеріалів справи на балконі квартири АДРЕСА_1 встановлено дві відеокамери і вуличний ліхтар/прожектор. Одна відеокамера встановлена на стелі у під`їзді другого поверху цього ж будинку. 
		31 грудня 2021 року власники квартир будинку АДРЕСА_7 звернулись із колективною заявою про неправомірні дії відповідача до Сарненської міської ради, щодо встановлення відеоспостереження в загальному коридорі та на балконі.
		Відповідно до листа виконавчого комітету Сарненської міської ради Рівненської області від 26.01.2022 року вих.№02/16-57 встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_7 , списаний з балансу КП «Житлосервіс» та не перебуває у комунальній власності територіальної громади згідно рішення Сарненської міської ради від 22.02.2019 року №1095 «Про погодження списання з балансу КП «Житлосервіс» багатоповерхових будинків в м. Сарни», а тому рекомендували звернутися до суду. 
		10 лютого 2022 року Сарненською міською радою, винесено постанову №1 по справі про адміністративні правопорушення про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.154 КУпАП. Підставою притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , стали відеоматеріали надані ОСОБА_2 , на яких видно позивачку в різні дні та години, яка вигулює собак без повідків.
		Відеокамери, які встановила відповідачка фіксують прибудинкову територію, вхід та вихід з будинку, сходовий майданчик, якими користується позивачка та члени її сім`ї.
		Відповідно достатті 32 Конституції України,ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбаченихКонституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Положення цієї статті роз`яснено в рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті32, частин другої, третьої статті34 Конституції України.
		Конституційний Суд України розтлумачивши, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї)це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім`ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов`язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про особу є конфіденційною; збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Статтею 301 ЦК Українипередбачено, що фізична особа має право на особисте життя. Фізична особа сама визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб. Фізична особа має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя. Обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду, а також за її згодою.
		У відповідності дост. 307 Цивільного кодексу України,фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле-, чи відеоплівку лише за її згодою. Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле-, чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле-, чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.
		Відповідно до частини першоїстатті 81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Таких обставин позивачкою не доведено.
		Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Українівизнається ідіє принципверховенства права,тобто громадяни здійснюють свої права за принципом дозволено все, що прямо не забороненозаконом.
		ОСОБА_3 не наведено норму закону, яка забороняє ОСОБА_2 встановлювати відеокамери, ліхтар чи зобов`язує її отримувати від позивачки дозвіл на їх установлення.
		Як вбачається з матеріалів справи належних доказів того, що камера, яка розташована в під`їзді будинку здійснювала відеофіксацію особистого життя позивачки не надано. Також відсутні будь-які докази, що підтверджують незаконність встановлення ліхтаря.
		Дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що фізичне розташування приватного майна позивачки виключає саму можливість фіксувати встановленими камерами інформацію про особисте та сімейне життя особи в розумінні тлумачення наданого Конституційним Судом України.
		Відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь - якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		Особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань. Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства (частина перша статті 19 Цивільного кодексу України).
		Колегія суддів враховує, що між сторонами існують тривалі конфлікти і слід погодитись з тим, що встановлення відеокамер сприятиме стримуванню неправомірних дій.
		Відеофіксація згаданого вище правопорушення вчиненого позивачкою лише підтверджує виправданість встановлення вказаних камер і є виключним випадком коли допускається не лише фіксація, а й розголошення відомостей про скоєне особою правопорушення.
		Водночас відеозапис, який долучений до матеріалів справи взагалі не дозволяє ідентифікувати позивачку, а відомості, що лише ці матеріали стали підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності у матеріалах справи відсутні, тому висновки місцевого суду щодо цього факту є помилковими.
		Крім того камери, які фіксують місця загального користування не можуть вказувати на персоналізацію відеоспостереження лише щодо певної особи.
		Колегія суддів погоджується з тим, що встановлення відеоспостереження в багатоквартирному будинку може передбачати узгодження між співвласниками проте законодавство не забороняє захищати свою власність та забезпечувати особисту безпеку за допомогою власних технічних засобів.
		Верховний Суд у справі №523/11819/15-ц вказував на її особливості, а саме те, що спостереження здійснювалося у житлі, яке перебувало у спільній власності/користуванні сторін спору. Відеоспостереження у місцях загального користування квартири, якими повсякденно користується позивачка в особистих (побутових) цілях без згоди останньої, з метою забезпечення схоронності майна відповідачок та контролю за діями няні, яка надавала послуги останнім, не може вважатися пропорційним втручання в приватне життя позивачки.
		В аспекті пропорційності втручання колегія суддів Верховного Суду враховувала характеристики допоміжних приміщень (кухня та загальний коридор, який забезпечує прохід до кімнат позивачки, кухні та санвузлу), необхідність у користуванні ними позивачкою, цільове призначення приміщень (повсякденне побутове користування), а також те, що забезпечення схоронності особистого майна відповідачок та контроль за діями няні можливі без втручання у приватне життя позивачки, зокрема шляхом встановлення камер відеоспостереження у кімнатах, які перебувають у користуванні відповідачок. При цьому відповідачки не довели існування обґрунтованого ризику зникнення, викрадення їхнього майна.
		Особливості вказаної вище справи не дозволяють поширювати абсолютно всі висновки на дану справу, що переглядається апеляційним судом.
		Суд вважає, що позивачем не надано жодних належних, допустимих, достатніх, достовірних доказів, що відповідачем порушуються її права внаслідок встановлення камер відеоспостереження чи ліхтаря на балконі, а дії відповідача є непропорційним втручанням у правона повагудо приватногоі сімейногожиттяв зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду.
		У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1488,60 грн. слід стягнути з позивачки.
		Керуючись ст.ст.367,368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.376,381,382,384 ЦПК України, суд,
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_2 - задовольнити.
		Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 11 січня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1488 гривень 60 копійок судового збору.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
		Повний текст постанови складено 11 травня 2023 року.
		 
		Головуючий                             Боймиструк С.В.
		 
		Судді:                                Гордійчук С.О.
		 
		Ковальчук Н.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...