Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/19768/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 15.05.2023. Зареєстровано: 15.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 16.05.2023.
Дата набрання законної сили: 31.08.2023
Результат оскарження 31.08.2023 Київський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/753/668/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22020011000000029

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА 
		 
		справа № 753/19768/21
		провадження № 1-кп/753/668/23
		 
		В И Р О К 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"15" травня 2023 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:
		головуючий                        суддя ОСОБА_1 ,
		секретарі судового засідання          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 22020011000000029 від 01 липня 2020 року, за обвинуваченням
		                       
		                        ОСОБА_4 ,
		                        ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, 
		уродженця м. Севастополь, з вищою освітою, депутата 
		Севастопольської міської ради 6 скликання, який 
		зареєстрований за адресою: 
		 
		АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
		 
		сторони кримінального провадження:
		прокурори                                  ОСОБА_5 ,  ОСОБА_6 ,  ОСОБА_7 , 
		        ОСОБА_8 ,
		захисники                                 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , 
		обвинувачений                         ОСОБА_4 ,
		 
		встановив:
		 
		І. Формулювання висунутого обвинувачення органом досудового розслідування
		1.1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи громадянином України, депутатом Севастопольської міської ради 6 скликання, обраний на чергових виборах депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим (далі - ВР АР Крим), місцевих та сільських, селищних, міських голів 31 жовтня 2010 року, нехтуючи вимогами Конституції і законів України, достовірно знаючи про те, що територія міста Севастополя є невід`ємною частиною України, прийняв участь у засіданні Севастопольської міської ради від 06 березня 2014 року (більш точний час органом досудового розслідування не встановлений), яке відбулось у приміщенні Севастопольської міської ради за адресою: АР Крим, м. Севастополь, вул. Леніна, 3, та голосував за прийняття незаконного рішення № 7151 «Про участь у проведенні загальнокримського референдуму», чим сприяв представникам Російської Федерації у проведенні підривної діяльності на території України.
		 
		Продовжуючи свої дії, направлені на проведення підривної діяльності проти України, ОСОБА_4 прийняв участь у позачерговому засіданні Севастопольської міської ради 11 березня 2014 року (більш точний час органом досудового розслідування не встановлений), яке відбулось у приміщенні Севастопольської міської ради за адресою: АР Крим, м. Севастополь, вул. Леніна, 3, та голосував за прийняття так званої «Декларації про незалежність Автономної Республіки Крим та міста Севастополя».
		 
		Крім того, ОСОБА_4 прийняв участь у засіданні Севастопольської міської ради від 17 березня 2014 року (більш точний час органом досудового розслідування не встановлений), яке відбулось у приміщенні Севастопольської міської ради за адресою: АР Крим, м. Севастополь, вул. Леніна, 3, та голосував за незаконне рішення № 7156 про підтримку рішення ВР АР Крим про незалежність Криму та створення так званої «Республіки Крим», а також про звернення до Російської Федерації з пропозицією про прийняття міста Севастополь до складу Російської Федерації в статусі міста федерального значення, а також про перейменування Севастопольської міської ради у «Законодательное собрание города Севастополь».
		 
		У подальшому, ОСОБА_4 продовжив свою роботу в незаконно створеному органі «Законодательное собрание города Севастополь», чим забезпечив функціонування незаконно створеного представницького органу та сприяв представникам Російської Федерації у проведенні підривної діяльності на території України.
		 
		Також ОСОБА_4 достовірно знаючи про те, що територія міста Севастополь є невід`ємною частиною України, утворення та діяльність «Державної Ради Республіки Крим», «Законодательное собрание города Севастополь», а також прийнятих ними актів є незаконною, маючи на меті допомогти представникам іноземної держави, а саме Російської Федерації, у проведенні підривної діяльності проти України, прийняв рішення про участь у проведенні незаконних виборів до «Законодательное собрание города Севастополь». Діючи на виконання зазначеного умислу, ОСОБА_4 , подав до незаконно створеної «Севастопольской городской избирательной комиссии» документи для реєсстрації кандидатом у депутати так званого «Законодательное собрание города Севастополь». Рішенням незаконно створеної територіальної виборчої комісії Нахімовського району міста Севастополь від 26 липня 2014 року № 9/49-1 «О регистрации ОСОБА_12 кандидатом в депутаты Законодательного Собрания города Севастополя первого созыва по одномандатному избирательному округу № 7» ОСОБА_4 зареєстровано кандидатом у депутати до так званого незаконно створеного «Законодательное собрание города Севастополь».
		 
		Продовжуючи виконання свого умислу, направленого на проведення підривної діяльності проти України, ОСОБА_4 брав участь у незаконних виборах, які відбулися 14 вересня 2014 року (більш точний час органом досудового розслідування не встановлений), однак не набрав необхідної кількості голосів для обрання його депутатом.
		 
		Таким чином, ОСОБА_4 вчинив умисні дії на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України, а саме: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
		 
		1.2 Позиції сторін
		Прокурор у судових дебатах просив визнати ОСОБА_4 винним за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, та призначити останньому покарання у виді позбавлення волі на строк одинадцять років.
		Захисник просив про виправдання ОСОБА_4 , оскільки недоведено вчинення останнім злочину, у якому йому висунуто обвинувачення.
		 
		ІІ. Судовий розгляд кримінального провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia)
		2.1 З урахуванням тієї обставини, що судовий розгляд здійснювався за відсутності обвинуваченого, дотриманню процедур, встановлених процесуальним законом для такого розгляду, та власне прав обвинуваченого, суд має мотивувати окремо.
		 
		2.2 Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, надійшов до Дарницького районного суду м. Києва 28 вересня 2021 року на підставі ухвали Київського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року про визначення суду, який буде здійснювати розгляд обвинувального акта стосовно ОСОБА_4 .
		 
		2.3 Ухвалою суду від 28 вересня 2021 року призначено підготовче судове засідання на 21 жовтня 2021 року.
		Загалом судом від призначення обвинувального акта до підготовчого судового засідання до ухвалення рішення судом про проведення спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченого проведено чотири судові засідання: 21 жовтня 2021 року, 17 листопада 2021 року, 08 грудня 2021 року, 23 грудня 2021 року.
		 
		За цей час обвинувачений був повідомлений про судовий розгляд кримінального провадження стосовно нього та мав можливість, зокрема, скористатись своїм правом на вільний вибір захисника, чого ним зроблено не було.
		 
		Процедура заочного судового розгляду не є деталізованою процесуальним законом, не має тривалої історії застосування у судовій практиці, а тому суд виходив із загальних засад кримінального провадження.
		 
		До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відноситься: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань. 
		При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.
		 
		Так, за змістом абз. 1 ч. 3 ст. 323 КПК України передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
		 
		У свою чергу, за змістом ч. 2 ст. 297-1 КПК України вбачається серед переліку певних злочинів й посилання на ст. 111 КК України, за якою висунуто обвинувачення ОСОБА_4 .
		 
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
		 
		Згідно з наданого суду актом загальної канцелярії Дарницького районного суду м. Києва від 29 вересня 2021 року, підписаного начальником відділу та провідними консультантами, про неможливість відправлення повістки суду обвинуваченому ОСОБА_4 , оскільки з 27 березня 2014 року АТ «Укрпошта» припинила приймання та пересилання до материкової частини України всіх видів поштових відправлень, адресованих на тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим.
		 
		До вказаного акта доданий лист АТ «Укрпошта», з якого вбачається, що з 27 березня 2014 року Укрпошта була змушена припинити приймання до пересилання до материкової частини України всіх видів поштових відправлень, адресованих на тимчасово окуповані території АР Крим та м. Севастополя, а також розпочати повернення поштових відправлень та коштів за їх пересилання відправникам.
		 
		Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» питання поштового обміну з тимчасово окупованими територіями України не врегульовано.
		 
		Відновлення діяльності АТ «Укрпошта» на тимчасово окупованих територіях України, може відбутися тільки після відновлення конституційного ладу на цих тимчасово окупованих територіях.
		 
		Отже, надсилання судом судових викликів засобами поштового зв`язку на адресу: АДРЕСА_2, є неможливим.
		 
		Водночас за змістом ч. 8 ст. 135 КПК України передбачено, що повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної ВР України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		 
		Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		 
		У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).
		 
		Вказані положення процесуального закону судом були дотримані.
		Так, судом надсилались повістки до опублікування та були тричі опубліковані у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур`єр» 11 жовтня 2021 року № 197 (7065), 30 листопада 2021 року № 231 (7099), 16 грудня 2021 року № 243 (7111).
		При цьому від початку здійснення підготовчих дій суд також надсилав для опублікування повістки на веб-сайті Офісу Генерального прокурора для виклику обвинуваченого у засідання на 23 грудня 2021 року, де публікувались повідомлення органом досудового розслідування.
		Крім того, повідомлення про виклик до суду ОСОБА_4 були завчасно опубліковані на офіційному веб-сайті Дарницького районного суду м. Києва щодо всіх судових засідань, які призначались у цьому кримінальному провадженні.
		 
		Водночас, незважаючи на наявні у матеріалах провадження докази відсутності ОСОБА_4 протягом тривалого часу на території України, відсутні будь-які відомості щодо адреси можливого проживання або перебування ОСОБА_4 за кордоном для направлення судового повідомлення про виклик в порядку ч. 7 ст. 135 КПК України.
		 
		У той же час суд вважає, що сторона обвинувачення намагалася використати додаткові способи повідомлення, окрім передбачених ч. 1, 2 ст. 135 КПК України.
		 
		Зважаючи на правила ст. 42, 135 КПК України, дотримання прав особи, яка тимчасово не проживає за місцем реєстрації або переховується від органів досудового розслідування, полягає не в обов`язку інших осіб, якими отримано процесуальний документ, призначений для неї, повідомити про надходження процесуального документу, а в тому, що про наявність цих процесуальних документів особа може дізнатися не тільки від правоохоронних органів чи суду, а й з інших, доступних для неї джерел.
		 
		У той же час, також сторона захисту не позбавлена можливості надавати суду інші докази, у тому числі документи, що можуть підтверджувати певні обставини в рамках провадження. Отже, суд сприймає відповідні документи як належні докази вжиття стороною захисту заходів задля повідомлення обвинуваченого про судовий розгляд провадження стосовно нього, та водночас задля узгодження позиції захисту, якби виявив бажання бути представленим саме цим захисником.
		 
		Поряд з цим, стороною захисту надалі були вжиті заходи про повідомлення ОСОБА_4 щодо судового розгляду засобами поштового зв`язку, за місцем проживання, на підтвердження чого долучено до матеріалів провадження зворотнє повідомлення, з якого вбачається отримання ОСОБА_4 20 жовтня 2021 року судової повістки особисто, що засвідчено ним власноруч (матеріали провадження).
		 
		З огляду на наявні матеріали провадження, суд не вбачає будь-яких інших можливостей, які могли б бути використані для повідомлення обвинуваченого, водночас є мотивовані підстави стверджувати, що обвинувачений був обізнаний щодо судового провадження ще на стадії проведення судом підготовчих дій.
		 
		2.4 У цей же час судом призначались обвинуваченому захисники.
		Так, відповідно до ч. 2 ст. 47 КПК України захисник зобов`язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов`язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і цей орган (установу).
		 
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 49 КПК України суд зобов`язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника.
		 
		У цьому провадженні участь захисника є обов`язковою з огляду на положення ч. 1 ст. 52 КПК України, оскільки висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину.
		 
		Водночас стосовно ОСОБА_4 здійснювалось спеціальне досудове розслідування, тому відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 52 КПК України участь захисника у цьому кримінальному провадженню є обов`язковою, але з моменту прийняття відповідного процесуального рішення.
		 
		Отже, суд з першого судового засідання не залучав захисника обвинуваченому ОСОБА_4 з вказаних процесуальним законом підстав саме на весь час проведення судового провадження, принаймні до моменту залучення обвинуваченим самостійно захисника за його власним вибором, або звернення до суду із клопотанням про призначення захисника за рахунок держави, або прийняття судом рішення про здійснення спеціального судового провадження.
		 
		Під час підготовчого судового засідання суд ухвалами від 21 жовтня 2021 року, 08 грудня 2021 року призначав обвинуваченому захисника лише на час проведення підготовчого судового засідання, виходячи також з тієї обставини, що здійснювались дії на повідомлення ОСОБА_4 про розгляд кримінального провадження стосовно нього та не порушення права останнього на вільний вибір захисника. 
		 
		Водночас у підготовчому судовому засіданні брав участь захисник ОСОБА_9 , який здійснював захист ОСОБА_4 під час досудового розслідування, який просив суд про призначення обвинуваченому захисника за рахунок держави, оскільки через зміну територіальної підсудності справи немає права продовжувати брати участь у цій справі та повідомив суд про скасоване доручення. 
		 
		У подальшому, прокурор подав суду клопотання про здійснення спеціального судового провадження із додатками, яке мотивував тим, що ОСОБА_4 проживає та працює на тимчасово окупованій території України, знав та повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, тобто про розслідування слідчим відділом ГУ СБУ АР Крим кримінального провадження за його підозрою у вчиненні державної зради, та про виклики його у якості підозрюваного для проведення слідчих та процесуальних дій. На підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 липня 2021 року у цьому кримінальному провадженні проведено спеціальне досудове розслідування, за результатами проведення якого було складено обвинувальний акт.
		 
		Стороною обвинувачення додатково зазначено про відключення обвинуваченим дійсних на той час номерів телефонів, та про припинення використання інших каналів можливого зв`язку з ними (зокрема, відомих адрес електронної пошти та контактів у соціальних мережах). 
		При цьому захисник стверджував про наявний у обвинуваченого аккаунт в одній із соціальних мереж, де він йому надіслав повідомлення, відповідь на яке від обвинуваченого не отримав.
		 
		2.5 За наслідками чого, ухвалою суду від 23 грудня 2021 року клопотання прокурора про здійснення спеціального судового розгляду було задоволено, оскільки наявними у матеріалах справи доказами належним чином доведено, що обвинувачення ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 22020011000000029 висунуте щодо злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, тобто входить до переліку злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КПК України, обвинувачений ОСОБА_4 повідомлений про розгляд судом кримінального провадження стосовно нього шляхом вручення судової повістки особисто йому, тому очевидно обізнаний про розгляд кримінального провадження, має змогу отримувати інформацію щодо розгляду цього кримінального провадження, переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (про що більш детально в ухвалі, якою задоволено вказане клопотання про розгляд провадження in absentia1).
		 
		Цією ж ухвалою суд призначив обвинуваченому захисника за рахунок держави, який здійснював свої повноваження від проведення підготовчих дій перед оголошенням обвинувального акта до завершення судового розгляду.
		 
		2.6 За період часу з 23.12.2021 й до виходу суду до нарадчої кімнати 11.05.2023, інформація, яка стосувалася призначених більше 20 слухань, була своєчасно та адекватно доступною через офіційний веб-сайт суду, офіційний веб-сайт Офісу Генерального прокурора та публікацій у ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження (загалом 52 публікації). 
		 
		Окрім особистого отримання повістки про виклик до суду, суд не погоджується із доводами захисника щодо неповідомлення обвинуваченого про розгляд провадження саме шляхом здійснення публікацій, оскільки саме такі публікації передбачені процесуальним законом, про що говорилось вище, та відповідно до абз. 2 ч. 8 ст. 135 КПК України обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, який належним чином повідомлений про виклик.
		 
		За час заочного судового розгляду обвинувачений міг визначитися з провадженням проти нього, та усвідомлюючи, що в нього виник юридичний обов`язок постати перед судом, однак не змінив свою процесуальну поведінку щодо й подальшого ухилення від виконання цього обов`язку. 
		 
		2.7 Підсумовуючи щодо процедурних питань, суд має зупинитись на складі суду, яким проводився судовий розгляд.
		Відповідно до ч. 1 ст. 31 КПК України передбачено, що кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється суддею одноособово. 
		Втім з цього положення передбачені виключення, зокрема передбачені частиною 2 цієї статті, що стосується тяжкості злочину, у якому обвинувачується особа.
		 
		У свою чергу, абз. 1 ч. 2 ст. 31 КПК України встановлено, що кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого.
		 
		Дійсно, санкція частини 1 ст. 111 КК України, за якою висунуто обвинувачення ОСОБА_4 , передбачає одне основне покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої (в редакції Закону України від 05.04.2001 № 2341-ІІІ від 10 до 15 років).
		 
		Разом з тим, з урахуванням тієї обставини, що законодавець у наведеному абз. 1 ч. 2 ст. 31 КПК України використав обмежувально-вказівну частку «лише» і стосовно саме обвинуваченого як учасника судового розгляду, який може таке клопотання заявити, то на підставі ч. 1 ст. 31 КПК України судовий розгляд здійснювався суддею одноособово за неможливості з`ясувати позицію обвинуваченого. Водночас захисники на колегіальному розгляді провадженні також не наполягали.
		 
		ІІІ. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення
		3.1  ОСОБА_4 висунуто обвинувачення у державній зраді, зокрема у такій її формі як надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
		 
		Поняття підривної діяльності відноситься до більш прихованих та неявних методів руйнування основ того чи іншого суспільства, таким як підбурювання різних груп населення між собою.
		 
		Так, підривна діяльність - це різновид боротьби, здійснюваної проти України державами, їх спеціальними службами, партіями, закордонними антиукраїнськими організаціями, окремими ворожими елементами, що знаходяться на території України, з метою підриву чи ослаблення конституційного ладу України, нанесення шкоди суверенітету територіальній цілісності і недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.
		 
		При цьому підривною слід визнавати будь-яку діяльність, пов`язану зі спробою зміни системи вищих органів державної влади нелегітимним шляхом, з втручанням у міжнародну або внутрішню політику України, зі спробою змінити її територію або знизити обороноздатність, з ужиттям заходів щодо посилення економічної залежності України від інших держав тощо.
		 
		Надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України полягає в будь-якій допомозі у проведенні підривної діяльності проти інтересів України. 
		 
		При цій формі не має значення, як діяла особа - за завданням іноземної держави чи з власної ініціативи.
		 
		Такий спосіб вчинення державної зради, як надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, сформульовано таким чином, що протиправним визнається не безпосереднє здійснення громадянином України підривної діяльності проти України, а лише надання допомоги іноземній державі, іноземній організації або їх представникам у проведенні підривної діяльності проти України. 
		 
		Надання допомоги можна витлумачити шляхом з`ясування значення слів, що утворюють цей термінологічний зворот. Так, в українській мові «допомога» - це сприяння, підтримка в чому-небудь, а «надання» - це дія за значенням «надавати», що має такий зміст: 1) дати що-небудь у якійсь кількості або в кілька заходів; 2) давати можливість мати щось, користуватися чимось і т. ін. Ураховуючи етимологію термінологічного звороту «надання допомоги», що за значенням близький до фізичного пособництва, яким визнається сприяння вчиненню злочину іншими співучасниками порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод (ч. 3 ст. 27 КК України). 
		 
		Таким чином, надання допомоги як складова способу вчинення державної зради певно полягає в активних діях громадянина України, який сприяє іноземній державі, іноземній організації або їх представникам у проведенні підривної діяльності проти України шляхом надання порад, вказівок, засобів чи знарядь або усуненням перешкод тощо.
		 
		Водночас змістом злочинної діяльності громадянина України, який сприяє цим організаціям або їх представникам, є надання допомоги у проведенні ними підривної діяльності проти України. З такого формулювання вбачається, що громадянин України лише сприяє у цьому іноземній державі, іноземній організації або їх представникам, однак сам підривної діяльності не здійснює, оскільки її реалізують названі суб`єкти.
		 
		3.2 З урахуванням викладеного, суд не погоджується із доводами сторони захисту, що висунуте обвинувачення у вчиненні «підривної діяльності» є незрозумілим та неконкретизованим з тієї підстави, що не існує в законодавстві України його чіткого визначення. 
		 
		Не всім термінам, які зустрічаються у законі України про кримінальну відповідальність, надано визначення законодавцем, що не свідчить про безумовну неможливість їх використання або водночас їх неоднозначну зрозумілість. 
		 
		Підривна діяльність як одна з форм державної зради у цьому випадку була передбачуваної для обвинуваченої особи й висунуте обвинувачення не суперечить вимогам ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		 
		Вказаний термін давно застосовний й в міжнародному праві.
		Так, Декларацією Генеральної Асамблеї ООН про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав від 09 грудня 1981 року № 36/103, Декларацією Генеральної Асамблеї ООН про зміцнення міжнародної безпеки від 16 грудня 1970 року № 2734 (ХХV), Декларацією Генеральної Асамблеї ООН про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, обмеження їх незалежності й суверенітету від 21 грудня 1965 року № 2131 (ХХ) встановлено, що ні одна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Закріплено обов`язки держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації; здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
		 
		Питання щодо начебто невизначеності терміна «підривна діяльності» неодноразово було предметом розгляду судом касаційної інстанції, й в цій частині рішення суд з урахуванням положень ч. 6 ст. 368 КПК України враховує правові позиції Касаційного кримінального суду Верховного Суду, застосовуючи положення ст. 111 КК України до вчиненого суспільно небезпечного діяння обвинуваченим ОСОБА_4 2
		 
		3.3 Суб`єкт злочину спеціальний - ним може бути лише громадянин України.
		З суб`єктивної сторони державна зрада характеризується прямим умислом. 
		 
		Конкретні мотиви і мета не є обов`язковими ознаками державної зради і можуть бути різними, тому з цих підстав суд не погоджується з доводами захисника щодо обов`язковості встановлення й доведення таких.
		 
		3.4 Склад цього злочину побудований як формальний, тому законодавцем для притягнення до кримінальної відповідальності не передбачено настання певних наслідків у разі вчинення державної зради за частиною 1, оскільки надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності, є закінченим з моменту, коли громадянин України почав надавати конкретну допомогу зазначеним вище суб`єктам у проведенні цієї діяльності.
		 
		3.5 Отже, з урахуванням того, що склад цього злочину побудований як формальний, а об`єктом злочину є національна безпека України переважно у сфері державної безпеки, інформаційній, економічній, науково-технологічній і воєнній сферах, то суд не погоджується із твердженням сторони захисту про безпідставне неприйняття рішення органом досудового розслідування про визначення конкретних суб`єктів як потерпілих від цього злочину та розміру заподіяних збитків, що є неможливим звести до такої конкретизації.
		 
		Склади злочинів, що передбачають відповідальність за вчинення злочинів проти держави і суспільства здебільшого є формальними, оскільки це обумовлено характером і тяжкістю наслідків цих злочинів і значною кількістю потерпілих, як і у цьому випадку.
		 
		3.6 Як вже було зазначено на початку цього рішення, судовий розгляд проводився у відкритому судовому засіданні в порядку in absentia, тому суд у цьому кримінальному провадженні не заслуховував усних свідчень обвинуваченого. 
		Сторона обвинувачення на підтвердження висунутого обвинувачення забезпечувала участь у засіданні своїх свідків й подала суду письмові докази, які прокурором оголошувались з позиції того, яку обставину висунутого обвинувачення підтверджує саме цей письмовий доказ, надавались до них коментарі, порушувалось питання про їх долучення, а захисником у свою чергу висловлювались на них заперечення в частині їх недопустимості, заперечення щодо долучення й врахування як доказу вини тощо.
		Також суду стороною обвинувачення були надані три відеозаписи, що були предметом дослідження у цьому провадженні.
		Водночас судом були виконані й вимоги абз. 2 ч. 2 ст. 349 КПК України щодо необхідності дослідження всіх наданих доказів під час здійснення спеціального судового провадження.
		 
		3.7 Показання свідків сторони обвинувачення
		3.7.1 Свідок журналіст ОСОБА_13 надала показання суду про те, що вона знайома з обвинуваченим ОСОБА_4 , наразі зв`язок з ним не підтримує. На момент події вона була в м. Севастополі, працювала журналістом, головним редактором сайту і керівником медіацентру, висвітлювала події на сесіях міської ради, на яких була регулярно, весь процес анексії півострову бачила на власні очі, починаючи з 23 лютого 2014 року, коли всі депутати міської ради провели позачергове засідання і обрали мера м. Севастополя. Депутат ОСОБА_4 не належав до активних депутатів, він майже не виступав на засіданнях, входив до фракції й був правою рукою ОСОБА_14 , позиціонував себе як борця з корупцією, хоча займаючись в м. Севастополі земельними питаннями дуже важко бути борцем з корупцією. Особисто від нього не чула проросійських лозунгів. Вона знає з преси, що він брав участь у голосуванні за анексію, сайт ще працював і в 2015 році, вони висвітлювали події. Їй відомо, що він був кандидатом в депутати від партії «Справедлива Росія». У той день, коли відбувались засідання в міській раді у 2014 році, вона з великою вірогідністю була на засіданні, але не може сказати це вже через 9 років. Навіть коли вона там була, вона б навряд помітила ОСОБА_4 , оскільки вона не за людьми слідкувала, а за топами фракцій і партій й активними депутатами, яким ОСОБА_4 не був. Він як депутат російського блоку сидів під ложею і його було погано видно. Знає один випадок, коли депутати підтримали мітинг і пан ОСОБА_15 зайшов в адміністрацію й він тоді був ніким, але він звернувся до депутатів, щоб вони зробили його посадовою особою, тоді депутати закрилися на півдня і ввечері вони видали, що призначили пана ОСОБА_16 головою - вона тоді була поблизу міської ради й розпитувала депутатів, які виходили, що відбулось і чому вони проголосували. Один з депутатів, з яким вона тоді розмовляла був ОСОБА_4 , у якого вона питала чого вони це зробили, він відповів, що їх «взяли ізмором» й він був напідпитку, люди голосували у нетверезому стані.
		Після перегляду відеозапису, відповідаючи на питання учасників судового розгляду додала, що незважаючи на те, що була в ложі не говорила про те, що не змогла б розгледіти, а про те, що не бачила цього депутата. З відео видно лише перші ряди середнього ряду, правий ряд не потрапив на відео. Депутати сиділи в трьох рядах, ОСОБА_4 сидів по праву руку від центру, поряд з головою фракції ОСОБА_17 . З наступного відео побачила ОСОБА_17 , але ОСОБА_18 не побачила, бо його місце було не в кадрі. 
		Свідок не може стверджувати, що бачила як ОСОБА_4 06 березня 2014 року голосував, але бачила публікацію в місцевій пресі, там були тоді поіменно перераховані ці депутати та навпроти прізвища ОСОБА_4 було написано, що голосував «за».
		17 березня 2014 року її вже не було в м. Севастополь, бачила лише публікації в місцевій пресі і публікації, зокрема, в «Севастопольские известия», які публікували список депутатів, хто голосував «за», хто «проти» і відсутніх.
		Вона не може сказати, що бачила особисто як ОСОБА_4 піднімав руку при голосуванні.
		Щодо фрази «взяли ізмором», то додатково повідомила, що це відбулось з 23 на 24 лютого 2014 року, тоді Севастопольська міська рада зібралась задля призначення на посаду голови департаменту з надзвичайних ситуацій громадянина РФ, що точно він мав на увазі, повідомити неможливо, бо це його думки, тут можуть бути різні припущення - це міг бути тиск вулиці, тиск охорони, на неї теж був тиск, бо її намагалися закрити в поліції, бо вона начебто несла вибухівку українській армії, тому що він мав на увазі під «ізмором» повідомити не може.
		Перед засіданням міської ради й перед винесенням будь-якого рішення головою на голосування, попередньо відбувається засідання фракції. ОСОБА_4 і голова фракції «Руський блок» перед засіданням вирішують як фракція буде голосувати. ОСОБА_4 був правою рукою ОСОБА_17 , вони мали спільний бізнес. Під словосполученням «активний депутат» вона розуміє лише те, що він як депутат не часто виступав на засіданнях міської ради. Щодо стану «напідпитку», то додатково пояснила, що мова у нього була нормальна, вони були знайомі, він її бачив, він знав, що вона журналіст, він давав їй коментарі, щодо його стану, то вона лише відчула запах, але це не вплинуло на його мову, зовнішній стан, на його реакцію, рухи, розмовляли вони тоді близько 10-15 хвилин біля міської ради. ОСОБА_4 багато років був депутатом, останні два скликання він був депутатом «Руський блок». Чотири чи п`ять років, але не менше 4 років до тих подій існувала така практика завжди - депутати отримували проект рішення, а голосували вони за партійними списками. ОСОБА_4 завжди був присутній на засіданнях ради, але не виступав із заявами, з проектами з трибуни сесії. Депутати завжди були під охороною української міліції, й по окремим сходам заходили в зал, він міг й не прийти на засідання ради 17 березня, такі депутати, які не прийшли, звісно були.
		Щодо повідомлення з преси про результати голосування 06 березня, то свідок повідомила, що ці результати дізналась особисто з газети «Севастопольские известия», оскільки мала примірник у друкованому вигляді. Цьому виданню підстав не довіряти не має, оскільки це орган цієї міської ради, їх завданням було опублікувати рішення міської ради. Різниця у загальній кількості можна пояснити тим, що хтось з депутатів підійшов пізніше, але друкований список відповідає тому, хто був присутній в залі, та хто з них голосував «за», «проти» і не голосував.
		 
		3.7.2 Свідок депутат ОСОБА_19 надав суду показання, в яких вказав, що з 2014 року немає жодних відносин з депутатом ОСОБА_4 . На момент події, у лютому-березні 2014 року свідок був депутатом Севастопольської міської ради. ОСОБА_4 був у партії Регіонів, але точно сказати не може, бо вже не пам`ятає, останній не виділявся, погляди мав як пограбувати місцеву владу, державу, громадян, за гроші міг продати все. На засіданні 06 березня 2014 року свідка не було, бо тоді він вже залишив місто Севастополь. Під час досудового розслідування бачив відео щодо голосування 06 березня, читав потім на сайтах, що всі присутні депутати проголосували за запропоноване рішення. Якщо ОСОБА_4 був тоді присутній на засіданні ради, то він голосував однозначно, хто на той момент був в раді, всі голосували за рішення. Свідок особисто виступав проти проведення референдуму, звертався до всіх депутатів, щоб вони цього не робили, казав їм, що вони вчиняють злочин, вони будуть нести кримінальну відповідальність, такими діями призивали у свій будинок війну, що і сталось. Наслідки від дій депутатів Севастопольської міської ради ми маємо наразі, оскільки вони надали можливість президенту РФ вчинити злочин. Свідок тоді проводив мітинг на площі міста, закликав людей не робити цього, але проти нього вийшов натовп людей близько тисячі і після того до нього надходили погрози, намагались спалити його будинок, і він виїхав з АР Крим, бо його смерть нікому користі не принесе. Видавався завжди перелік питань депутатам перед початком сесії. У нього була своя фракція на 4 депутата, в жодні групи він не входив. Він мав активну проукраїнську позицію. Перед тим як поставити таке питання на голосування щодо проведення референдуму, то всіх депутатів попередили заздалегідь, могли роздати і в письмовому вигляді, і по телефону. ОСОБА_4 був пасивним депутатом, але в питанні щодо проведення референдуму, то свідок більше ніж впевнений, що всі заздалегідь знали, що буде таке питання і всі прийшли за своєю ініціативою. Всі, хто був тоді на засіданні міської ради, були проросійські налаштованими депутатами. Були питання, які попередньо розглядалися на комісіях, були перелік питань, як приймались на комісіях, були питання, коли людина просто виходила на трибуну і казала, що у неї є певне питання, можливо проголосувати одразу, без винесення на комісію. Наскільки свідок пам`ятає тоді було загалом 75 депутатів, брало участь у голосуванні більше 60, 65-68 впевнений, всі присутні проголосували «за». Наразі немає стосунків із жодним з депутатів. Тоді все відбувалось добровільно, хто хотів голосував, не було ніяких блок-постів, була свобода у пересуванні. У населення тоді був настрій за референдум, людей тоді до міської ради прийшло багато, які вимагали голосувати. При цьому всі знали, що будуть голосувати, якби не проголосували, то ті люди не дали б вийти з будинку. Всі мешканці міста знали, що свідок проукраїнськи налаштований, тому він просто виїхав і все, а ОСОБА_4 був проросійським депутатом.
		 
		3.8 Стороною обвинувачення у цьому провадженні для доведення вини були надані письмові докази, зміст яких суд коротко розкриє. 
		 
		Такими доказами сторона обвинувачення вважає наступні:
		- витяг з ЄРДР за № 22020011000000029 від 01.07.2020 з якого вбачається, що під час досудового розслідування встановлено, що депутат ОСОБА_4 всупереч положенням Конституції та Законів України, достовірно знаючи про незаконність проведеного референдуму, створення представницьких та інших органів влади на території АР Крим та міста Севастополя, продовжив свою роботу у незаконно створених Державній Раді Республіки Крим, Законодавчих зборах міста Севастополя та інших незаконно створених органах так званої Республіки Крим, чим забезпечив їх функціонування та сприяв представникам Російської Федерації у проведенні підривної діяльності на території України;
		 
		- витяг з ЄРДР за № 42015010000000114 від 17.07.2015 з якого вбачається, що з матеріалів кримінального провадження № 42015000000000584 виділено матеріали досудового розслідування стосовно депутатів Севастопольської міської ради, а саме 31 депутата, зокрема і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які достовірно знаючи про незаконність проведеного референдуму, створення представницьких та інших органів влади на території АР Крим та міста Севастополя, продовжили свою роботу у незаконно створених Законодавчих зборах міста Севастополя, чим забезпечили їх функціонування та сприяли представникам Російської Федерації у проведенні підривної діяльності на території України;
		 
		- постановою від 17.07.2015 старшого прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42015000000000584 (за підозрою колишніх депутатів Верховної Ради АР Крим у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 111 КК України) виділені оригінали та копії документів в трьох томах (№№ 82, 83, 84) стосовно 77 депутатів Севастопольської міської ради, у тому числі ОСОБА_4 . 
		Цією ж постановою визначено підслідність кримінального провадження № 42015010000000114 за слідчими слідчого відділу прокуратури АР Крим; 
		 
		- постановою від 17.07.2015 заступника Генерального прокурора України визначено підслідність у кримінальному провадженні № 42015010000000114 за слідчими слідчого відділу прокуратури АР Крим;
		- постановою від 18.07.2015 першого заступника прокурора АР Крим визначено групу прокурорів у кримінальному провадженні № 42015010000000114, та постанова про її зміну від 07.08.2015, 22.12.2015;
		- протокол огляду із копіюванням матеріалів та їх долученням до провадження № 42015010000000114 з провадження № 22014000000000057 від 07.03.2014;
		- постановою від 20.07.2015 начальника слідчого відділу прокуратури АР Крим створено групу слідчих у кримінальному провадженні № 42015010000000114;
		- постанови від 07.08.2015, 22.12.2015 про зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42015010000000114;
		- клопотання від 05.10.2015 про продовження строку досудового розслідування й постанова від 05.10.2015, якою це клопотання задоволено й строк продовжено до 6 місяців, тобто до 12.02.2016;
		- постанова від 15.10.2015 про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015010000000114;
		- постанова від 22.12.2015 про відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015010000000114;
		- повідомлення про підозру від 11.08.2015 у кримінальному провадженні № 42015010000000114 ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, щодо умисного вчинення громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, а саме: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України;
		- постанова від 21.08.2015 у кримінальному провадженні № 42015010000000114 щодо оголошення у розшук підозрюваного ОСОБА_4 ; 
		- доручення слідчого СВ прокуратури АР Крим від 07.04.2015, 27.07.2015 оперативному підрозділу у кримінальному провадженні № 42015010000000114 встановити місця реєстрації та проживання ОСОБА_4 , на виконання якого надана адреса останнього у АДРЕСА_1 , та номер ДРФО 2336309839, депутат фракції Руський блок;
		- доручення начальника СВ прокуратури АР Крим від 21.08.2015 у кримінальному провадженні № 42015010000000114 начальнику Департамента захисту національної державності СБУ організувати здійснення розшуку ОСОБА_4 та лист ДЗНД СБУ щодо неможливості оголошення у міжнародний розшук ОСОБА_4 , що суперечить положенням ст. 3 Статуту МОКП - Інтерпол у зв`язку з перебуванням розшукуваної особи на тимчасово окупованій території в межах однієї держави;
		- відомості з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків станом на 30.03.2015, з яких вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;
		 
		- постановою від 01.07.2020 прокурора прокуратури АР Крим виділено з матеріалів кримінального провадження № 42015010000000114 матеріали досудового розслідування за фактом вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, що зареєстровані в ЄРДР за № 22020011000000029 того ж дня;
		- постанова від 07.07.2020 про створення слідчої групи у кримінальному провадженні № 22020011000000029 та про її зміну від 19.06.2021;
		- постанови про зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні № 22020011000000029 від 11.01.2022, 06.10.2022, 07.10.2022, 13.12.2022;
		- постанова від 01.07.2020 про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22020011000000029;
		- постанова від 30.07.2021 про відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22020011000000029;
		 
		- відповідь УДППЗ «Укрпошта» на звернення начальника слідчого відділу прокуратури АР Крим про неможливість надання послуг з пересилання поштових відправлень, у тому числі із вкладенням повідомлень про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, викликів до слідчого через припинення з 27.03.2014 приймання до пересилання з материкової частини України всіх видів поштових відправлень, адресованих на тимчасово окуповані території АР Крим та м. Севастополя;
		 
		- копія форми № 6 Вибори депутатів ВР АР Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 31 жовтня 2010 року. Повідомлення про результати виборів депутатів Севастопольської міської ради в багатомандатному виборчому окрузі;
		- копія форми № 7 Вибори депутатів ВР АР Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 31 жовтня 2010 року. Повідомлення про результати виборів депутатів Севастопольської міської ради в одномандатних мажоритарних виборчих округах, в якій під номером 30 вказаний громадянин України ОСОБА_4 , з вищою освітою, позапартійний;
		 
		- відповідь на запит слідчого відділу Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського про те, що у відділі формування та використання газетних фондів зберігається обов`язковий примірник газети «Севастопольские известия» від 08 березня № 19 (1640) 2014, завірена копія якого долучена. З копії цього примірника вбачаються результати поіменного голосування 06 березня 2014 року, о 18 год. 23 хв., у голосуванні брали участь 49 депутатів з 76 обраних до Севастопольської міської ради. Рішення прийнято одноголосно 49 депутатами, у тому числі депутатом ОСОБА_4 № 30, який голосував «за»;
		 
		- постанова від 31.05.2021 про залучення захисника для здійснення захисту за призначенням;
		- доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 01.06.2021, видане адвокату ОСОБА_9 ;
		- доручення керівника прокуратури АР Крим та м. Севастополя від 18.06.2021 прокурору у провадженні здійснити повідомлення про змінену 18.06.2021 підозру ОСОБА_4 ;
		- доручення прокурора у провадженні старшому слідчому від 18.06.2021 провести процесуальні дії, спрямовані на вручення зміненого повідомлення про підозру ОСОБА_4 ;
		- повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 18.06.2021 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, державна зрада, тобто діяння, умисно вчиненого громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, а саме: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, що вручено захиснику ОСОБА_9 23.06.2021 із пам`яткою про процесуальні права та обов`язки;
		- клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування від 23.06.2021, копію якого із додатками 23.06.2021 отримав захисник ОСОБА_9 , та ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.07.2021 про його задоволення; 
		- доручення старшого слідчого оперативним підрозділам від 01.06.2021 щодо проведення слідчих (розшукових) заходів задля підтвердження перебування ОСОБА_4 на тимчасово окупованій території, встановлення членів сім`ї й близьких родичів, місце роботи, адресу електронної пошти, номер мобільного телефону, аккаунти в соціальних мережах, у відповідь на що підтверджено місце проживання за адресою реєстрації на тимчасово окупованій території, дані паспорта та встановлено членів сім`ї;
		- протокол огляду від 15.06.2021 предметом якого був офіційний веб-сайт Офісу Генерального прокурора, що містить 5 знімків екрану на підтвердження публікацій повідомлень про виклик ОСОБА_4 на 25.05.2021, 27.05.2021 та дослівний текст повістки;
		- протокол огляду від 02.08.2021 предметом якого був офіційний веб-сайт Офісу Генерального прокурора та публікації в ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження, що містить 5 знімків екрану на підтвердження публікацій повідомлень про постановлену ухвалу слідчим суддею щодо здійснення спеціального досудового розслідування, повістки про виклик на 11.08.2021 та їх повний зміст, й виклик на 12.08.2020, 26.08.2020, 05.05.2021, 14.05.2021, 11.08.2021 для вручення повідомлення про підозру, й проведення інших слідчих та процесуальних дій;
		- доручення прокурора слідчому на здійснення повідомлення стороні захисту про завершення спеціального досудового розслідування від 11.08.2021 й саме повідомлення від 12.08.2021, отримане захисником ОСОБА_9 ;
		- протокол про надання стороні захисту доступу до матеріалів спеціального досудового розслідування від 30.08.2021 із підписом захисника ОСОБА_9 за цей же день; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_9 та повідомлення про відсутність матеріалів у сторони захисту для відкриття на запит прокурора у провадженні;
		- постанова від 03.08.2021 про визнання оптичних носіїв із записаними на них відео речовими доказами; та постанова від 17.05.2017 про визнання цих оптичних носіїв речовими доказами, із протоколами їх огляду від 30.06.2015 у провадженні № 42015000000000584, від 03.03.2017 у провадженні № 42015010000000114, з якого було виділено матеріали провадження, що було предметом судового розгляду стосовно ОСОБА_4 ;
		- запит слідчого та відповідь на нього головного центру обробки спеціальної інформації від 18.06.2021 про те, що громадянин України ОСОБА_4 державний кордон, лінії розмежування в межах Донецької та Луганської областей та тимчасово окупованого АР Крим не перетинав.
		 
		3.8.1 Суду надані й інші матеріали провадження, але з огляду на те, що це матеріали стосовно інших депутатів з першого магістрального провадження, супровідні листи, які не несуть жодного інформативного й доказового значення, інші матеріали, які ймовірно через неодноразово прийняті рішення про виділення матеріалів є нечитаємими, суд не буде їх зазначати, також суд у нарадчій кімнаті їх не досліджував, відповідно й не оцінював щодо допустимості та належності.
		 
		3.9 Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, які мають бути отримані у передбаченому КПК України порядку, та на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винуватість особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для об`єктивного вирішення справи.
		 
		Процесуальними джерелами доказів у цьому випадку є протоколи слідчих дій, документи як фактичні результати технічного документування та інші документи як відображення фактичних даних, тобто відомостей про факти.
		Водночас фактичні дані не можуть існувати самостійно самі по собі без відповідного джерела та носія.
		У свою чергу доказами є ті ж фактичні дані, але які відповідають вимогам належності до справи, достовірності і допустимості, а на завершення суд має дійти висновку про їх відповідність критерію достатності, що корелюється із вимогами ст. 94 КПК України та про що далі.
		 
		3.9.1 Відповідно до ч. 2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
		На підтвердження підстав розпочати досудове розслідування стороною обвинувачення було надано витяг з ЄРДР у цьому провадженні № 22020011000000029 від 01.07.2020 та у провадженні № 42015010000000114 від 17.07.2015, з якого воно було виділено, а також постанову про виділення з провадження № № 42015000000000584 матеріалів провадження № 42015010000000114 й визначення підсудності за слідчими слідчого відділу прокуратури АР Крим.
		 
		Суд бере до уваги надані стороною обвинувачення постанову про визначення підслідності, постанову про створення слідчої групи, постанови про призначення групи прокурорів та про подальшу зміну її складу, про продовження строку досудового розслідування, про зупинення й відновлення досудового розслідування, що впливає на допустимість зібраних під час досудового розслідування доказів, зокрема і ці процесуальні рішення, які приймались до виділення матеріалів, оскільки в попередньому провадженні ОСОБА_4 був повідомлений про підозру, встановлені дані про його особу, зібрані фактичні дані щодо інкримінованого правопорушення тощо.
		 
		Наведені процесуальні документи не є доказами у розумінні підтвердження обставин вчиненого злочину, але приймаються судом, оскільки свідчать про дотримання вимог процесуального закону як щодо підстав розпочати досудове розслідування, так і дотримання вимог щодо його проведення.
		 
		3.9.2 Суд приймає як докази, які стосуються встановлення органом досудового розслідування фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення.
		Ці докази мають відповідати критеріям належності, допустимості та достовірності.
		 
		3.9.2.1 Належність доказів визначається як здатність фактичних даних надавати інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування.
		Належність доказів у кримінальному процесі обумовлюється їх доказовою цінністю, а саме для чого вони можуть бути використані:
		- для встановлення, хто вчинив злочин чи з`ясування інших обставин складу злочину - це встановлені дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , його виборної посади відповідно до результатів виборів від 31 жовтня 2010 року, яку він й обіймав на час вчинення інкримінованого йому злочину, його місце проживання та перебування на тимчасово окупованій території України, яку він з 2014 року на залишав тощо;
		- для встановлення окремих фактів, які в сукупності розкривають обставини складу злочину чи їх відсутність - дії обвинуваченого, який брав участь у сесії міської ради 06 березня 2014 року та проголосував «за» незаконне рішення № 7151 «Про участь у проведенні загальнокримського референдуму», усвідомлюючи свої дії та маючи можливість діяти іншим чином;
		- для встановлення обставин, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого - у подальших засіданнях 11.03.2014 та 17.03.2014 участі не брав, за рішення, які в ці дати виносились на голосування не голосував, що підтверджує можливість обирати як діяти, що є свідченням вчинення злочину 06.03.2014 із прямим умислом й добровільно.
		 
		3.9.2.2 Допустимість доказів визначають як їх правову придатність для використання у кримінальному процесі як аргументів у доказуванні, зокрема у тому, що:
		- фактичні дані як докази отримані уповноваженим на те суб`єктом - у чому суд міг пересвідчитися через надані постанови про визначення підслідності, про призначення груп слідчих та прокурорів. Щодо уповноважених суб`єктів стороною захисту ніколи заперечення не висловлювались;
		- фактичні дані отримані у встановленому законом порядку з дотриманням процесуальної форми, яка гарантує захист прав та законних інтересів громадян; 
		- отримані фактичні дані щодо вчиненого обвинуваченим злочином не були пов`язані із здійсненням негласних слідчих розшукових дій, збирались відкрито, зафіксовані з дотриманням процесуальної форми й у цьому аспекті суд не вбачає порушень прав та законних інтересів обвинуваченого, так і інших осіб;
		- фактичні дані та сам процес їх отримання з відкритих джерел належним чином закріплені та засвідчені, суд міг пересвідчитися у покроковості всіх вчинених слідчих та процесуальних дій. Суд вважає закріплення отриманих фактичних даних у цьому провадженні належним способом, зокрема отриманий відеозапис з журналістських сюжетів, що транслювались широкому загалу на державному російському телебаченні. Водночас суд не погоджується із запереченнями захисника щодо недопустимості цього доказу через те, що ці сюжети зняті не Україною, оскільки на час окупації це вже було неможливим;
		- зібрані докази та інші матеріали провадження загалом дозволяють здійснити перевірку достовірності та законності отримання фактичних даних.
		 
		3.9.2.3 Достовірність доказів означає відповідність їх змісту тому, що мало місце в дійсності. Для з`ясування достовірності доказу необхідно мати можливість пересвідчитись у добротності як самого джерела, так і способу отримання фактичних даних, надійності процесуального носія та засобів фіксації.
		Щодо цього критерію отриманих доказів, то суд здобуті докази приймає як достовірні, зважаючи все ж таки на те, що довіряти інформації з відкритих джерел можна більше, ніж отриманій у будь-який інший спосіб, зокрема таємним шляхом, через непрямі докази та ін., коли їх достовірність складно перевірити іншими джерелами. У цьому випадку суд має наголосити й на тому, що немає сумніву й у підробці цієї інформації, подання її у викривленому вигляді, зокрема.
		Відтак тут варто зауважити, що інформація здобута не лише з відкритих джерел, а такими джерелами виступала сама окупаційна влада, яка, у тому числі, у прямому ефірі знімала сюжети біля приміщення міської ради та всередині зали засідань, транслювала результати голосування, поіменні списки депутатів, які відповідають тій інформації, що міститься в офіційному друкованому виданні Севастопольської міської ради АР Крим «Севастопольские известия», копія примірника якого надана Національною бібліотекою України імені В.І. Вернадського.
		Слід наголосити й на тому, що цими відкритими джерелами були прямі ефіри, зокрема, що транслювались на державних телевізійних каналах країни окупанта.
		 
		3.9.2.4 Щодо критерію достатності зібраних доказів, то за наявності наявних доказів, попередньо перевірених на предмет їхньої належності, допустимості та достовірності, у суду не лишається жодного сумніву у тому, що обвинувачений ОСОБА_4 06 березня 2014 року (більш точний час органом досудового розслідування не встановлений) прийняв участь у засіданні Севастопольської міської ради, яке відбулось у приміщенні Севастопольської міської ради за адресою: АР Крим, м. Севастополь, вул. Леніна, 3, та голосував за прийняття незаконного рішення № 7151 «Про участь у проведенні загальнокримського референдуму», чим сприяв представникам Російської Федерації у проведенні підривної діяльності на території України.
		 
		06 березня 2014 року депутатами Севастопольської міської ради одноголосно прийнято незаконне рішення № 7151 «Про участь у проведенні загальнокримського референдуму», у якому, зокрема, прийнято рішення м. Севастополю увійти до складу РФ в якості суб`єкта РФ; щодо підтримки рішення Верховної Ради АР Крим про проведення загальнокримського референдуму; щодо прийняття участі в проведенні загальнокримського референдуму 16 березня 2014 року; та щодо затвердження міського складу комісії стосовно проведення референдуму.
		 
		16 березня 2014 року було проведено незаконний референдум, результатом якого стала тимчасова окупація території АР Крим і м. Севастополя, а також їх входження до складу РФ на правах суб`єкта федерації.
		 
		3.9.2.5 Вказаний епізод протиправної діяльності обвинуваченого ОСОБА_4 доведений належними й допустимими доказами, і як вказано вище які відповідають критерію достатності.
		 
		Отже, в цій частині суд не погоджується із доводами захисника, що єдиним доказом про те, що обвинувачений ОСОБА_4 брав участь у засіданні ради 06.03.2014 та голосував «за» незаконне рішення № 7151 «Про участь у проведенні загальнокримського референдуму», чим сприяв представникам Російської Федерації у проведенні підривної діяльності на території України, є копія газети як органа цієї міської ради, надана Національною бібліотекою ім. В.І. Вернадського, із результатами голосування.
		 
		Відтак винуватість у вказаному епізоді підтверджена й відеозаписом засідання міської ради, що транслювалось російським державним телебаченням та є у відкритому доступі, та на якому чітко зафіксований перебіг та результати поіменного голосування за це рішення 06.03.2014, а саме ОСОБА_4 , що був предметом дослідження у судовому засіданні.
		 
		Щодо цього епізоду доволі ствердними були й показання свідка журналіста ОСОБА_13 , яка знає результати голосування за 06.03.2014 і пам`ятає як голосував обвинувачений, оскільки була знайома з ним та напередодні брала у нього інтерв`ю. Водночас її показання не є показаннями з чужих слів, оскільки дізналась результати з власного друкованого примірника.
		 
		3.9.2.6 Суд вважає безпідставними й доводи захисника щодо визнання цього примірника, наданого національною бібліотекою, недопустимим доказом, оскільки невідомо як він потрапив до матеріалів цього провадження та був доказом в іншому провадженні, та до цього провадження від 01.07.2020 не виділявся.
		Втім, відповідно до постанови про виділення матеріалів досудового розслідування від 01.07.2020 (арк. к.п. 46-48, том 2) до цього провадження були виділені матеріали, зокрема і протокол огляду матеріалів від 11.08.2017 у провадженні № 22014000000000057 від 07.03.2014, в яких і міститься ця відповідь національної бібліотеки із копією примірника від 14.06.2017 (арк. к.п. 149-197, том 2).
		 
		3.9.2.7 Тому суд не може прийняти до уваги й заперечення захисника щодо недопустимості доказів протоколів огляду інтернет-ресурсів, оскільки той перелік доказів, які судом оцінювався наведений у п. 3.8 (із відеозаписами й допитом свідків), й судом не брались до уваги названі протоколи огляду, зокрема через їх низьку якість. 
		Втім, інформація наведена в них з достатньо повнотою відображена в інших джерелах доказів. Водночас фактичні обставини встановлені судом щодо даних про особу обвинуваченого, його громадянства, обставини обрання депутатом Севастопольської міської ради, яким він був на момент 06.03.2014, обставини участі у засіданні міської ради того ж дня та участь у голосуванні і його результати здобуті органом досудового розслідування не з Інтернет-ресурсів, а підтверджені запитами, у тому числі до Верховної Ради України, відеоматеріалом із записом засідання ради, показаннями свідків тощо.
		 
		3.9.3 Суд бере до уваги прийняті рішення органом досудового розслідування щодо здійсненого у передбаченому процесуальним законом порядку виклику обвинуваченого на допити, надалі зупинення досудового розслідування, оголошення розшуку обвинуваченого, порушення перед слідчим суддею питання про здійснення спеціального досудового розслідування, яке було задоволено, через що досудове розслідування було у подальшому відновлено, прийняті рішення про визнання оптичних носіїв речовими доказами тощо. 
		Також підозрюваному у цьому провадженні призначено захисника, якому надалі вручались всі прийняті процесуальні рішення у провадженні після зміненої підозри, та водночас після оголошення першої підозри провадження було зупинено й останній був оголошений у розшук у справі щодо всіх депутатів ради. При цьому докази здобуті органом досудового розслідування стосовно обвинуваченого переважно датуються 2014-2015 рр, до першого повідомлення про підозру, а не як зібрані під час спеціального досудового розслідування за відсутності захисника, водночас фактичні дані встановлювались загалом щодо тих подій, що мали місце у 2014 році, тому суд не вбачає порушення права на захист й визнання недопустимими всіх зібраних у провадженні доказів.
		 
		3.9.4 Суду надані матеріали на підтвердження виконання органом досудового розслідування вимог ст. 290 КПК України щодо повідомлення обвинуваченого й захисника про відкриття матеріалів, про ознайомлення з ними та підтвердження надання до них доступу стороні захисту у повному обсязі.
		 
		3.10 Стороною захисту оголошувались заперечення на письмові докази сторони обвинувачення, подавались клопотання про визнання їх недопустимими, на стадії проведення підготовчих дій заявлялось клопотання про повернення обвинувального акта, що стосувались, у тому числі оцінки доказів, яких на той момент у розпорядженні суду не було, на частину заперечень суд вже відповів.
		 
		3.11 При цьому суд частково погоджується із доводами сторони захисту щодо недоведення висунутого обвинувачення, зокрема епізодів від 11 березня 2014 року та 17 березня 2014 року, як і щодо подальшої роботи в окупаційних органах влади, які підлягають виключенню.
		 
		3.11.1 Так, ОСОБА_4 обвинувачується також у тому, що він, окрім подій за 06 березня 2014 року, брав участь у позачерговому засіданні Севастопольської міської ради 11 березня 2014 року, та голосував за прийняття так званої «Декларації про незалежність Автономної Республіки Крим та міста Севастополя».
		 
		Разом з тим, матеріалами сторони обвинувачення підтверджено лише голосування «за» 06 березня 2014, навпроти прізвища « ОСОБА_4 » за засідання 11 березня 2014 року стоїть прочерк, що очевидно свідчить про його відсутність на цьому засіданні міської ради (арк. к.п. 172, 175, 184, том 2).
		 
		На відміну від подій 06 березня 2014 року та про результати поіменного голосування, зокрема і ОСОБА_4 , підтвердила свідок ОСОБА_13 , яка їх прочитала у друкованому виданні, втім щодо подій 11 березня 2014 року жоден з двох свідків сторони обвинувачення не підтвердив ні участь у засіданні ради, ні відповідно будь-яке голосування ОСОБА_4 за ті рішення, що тоді приймались.
		 
		Водночас суд зважує й на зміст дослідженого відеозапису під час судового засідання, а саме засідання позачергової сесії Севастопольської міської ради від 11 березня 2014 року, на якому, а саме на 02 хв. 56 сек. при поіменному переліку депутатів за підсумками голосування щодо прийняття так званої «Декларації про незалежність Автономної Республіки Крим та міста Севастополя», навпроти прізвища обвинуваченого ОСОБА_4 вказано «не присутствовал».
		 
		Вказану обставину у судовому засіданні не заперечив й прокурор, наголошуючи лише на тому, що ця обставина підтверджує можливість у обвинуваченого діяти альтернативно, на відміну від його участі в засіданні 06 березня та голосуванні, тому цей епізод підлягає виключенню з висунутого обвинувачення.
		 
		3.11.2 Окрім цього, ОСОБА_4 висунуто обвинувачення у тому, що він брав участь у засіданні Севастопольської міської ради від 17 березня 2014 року та голосував за незаконне рішення № 7156.
		 
		Однак, суду на підтвердження цього епізоду не було надано жодного письмового доказу, не лише щодо поіменного голосування, а взагалі будь-які відомості щодо проведення цього засідання ради. 
		 
		З трьох досліджених відеозаписів жоден з них не містить інформацію про засідання від 17 березня 2014 року.
		 
		Свідки сторони обвинувачення не надали в своїх показаннях суду жодної інформації чи брав участь обвинувачений у цьому засіданні, чи голосував та як голосував.
		 
		Таким чином, у суду немає підстав до визнання ОСОБА_4 винним у тому, що він брав участь у засіданні Севастопольської міської ради від 17 березня 2014 року та голосував за незаконне рішення № 7156 про підтримку рішення Верховної Ради АР Крим про незалежність Криму та створення так званої «Республіки Крим», а також про звернення до Російської Федерації з пропозицією про прийняття міста Севастополь до складу Російської Федерації в статусі міста федерального значення, а також про перейменування Севастопольської міської ради у «Законодательное собрание города Севастополь», тому цей епізод також підлягає виключенню з висунутого обвинувачення.
		 
		3.11.3 Також ОСОБА_4 інкриміновано те, що він продовжив свою роботу в незаконно створеному органі «Законодательное собрание города Севастополь», а також у тому, що він прийняв рішення про участь у проведенні незаконних виборів до «Законодательное собрание города Севастополь» та подав до незаконно створеної «Севастопольской городской избирательной комиссии» документи для реєсстрації кандидатом у депутати так званого «Законодательное собрание города Севастополь». Надалі рішенням незаконно створеної територіальної виборчої комісії ОСОБА_4 зареєстровано кандидатом у депутати, він брав участь у незаконних виборах, які відбулися 14 вересня 2014 року, однак не набрав необхідної кількості голосів для обрання його депутатом.
		 
		Разом з тим, письмові матеріали провадження, надані суду стороною обвинувачення та які були дослідженні в судовому засіданні, не містять інформації про те, що ОСОБА_4 працював у вказаному незаконно створеному органі, про те, що був зареєстрований кандидатом у депутати, про те, що брав участь у виборах та в яких не переміг тощо.
		 
		Не вбачається таких даних навіть у відповідях оперативних підрозділів на звернення слідчого, з декотрих з них навпаки лише вказувалось про те, що обвинувачений безробітний.
		 
		Не містять таких даних й відеозаписи, та про таку інформацію не повідомляли у своїх показаннях свідки сторони обвинувачення.
		 
		Таким чином, у суду немає підстав до визнання ОСОБА_4 винним у тому, що він продовжив свою роботу в незаконно створеному органі «Законодательное собрание города Севастополь», про те, що був зареєстрований кандидатом у депутати, про те, що брав участь у виборах тощо.
		 
		При цьому тут варто й зауважити, що з урахуванням висунутого обвинувачення у державній зраді, а саме у певній її формі як надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, до прикладу, робота в незаконно створеному органі, цією формою державної зради не охоплюється.
		 
		3.12 Отже, суб`єктом злочину є громадянин України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Севастополь, з вищою освітою, раніше не судимий.
		 
		За період з 2014 року по теперішній час державний кордон України та адміністративну межу з тимчасово окупованою територією АР Крим не перетинав.
		 
		Обвинувачений зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . 
		 
		Саме за цією адресою обвинуваченому стороною захисту було надіслано поштове повідомлення про виклик до суду та як вбачається зі зворотного повідомлення, що міститься в матеріалах судового провадження, було отримано ним особисто.
		 
		3.12.1 За результатами проведених виборів 31 жовтня 2010 року ОСОБА_4 було обрано депутатом Севастопольської міської ради АР Крим 6 скликання. 
		Вказану виборну посаду депутата місцевого самоврядування України обвинувачений обіймав на момент вчинення злочину, 06 березня 2014 року, майже четвертий рік й очевидно усвідомлював протиправність своїх дій.
		 
		3.12.2 Судом не було встановлено, що обвинувачений діяв під примусом, як про це стверджує сторона захисту, а не саме добровільно. Сам по собі обставини мітингу не можуть виключати кримінальну відповідальність, оскільки абсолютно не всі депутати брали участь у цьому засіданні, зокрема, як свідок ОСОБА_19 допитаний судом в якості свідка, що підтвердив свободу пересування та вибору. 
		На відсутність примусу свідчить й та обставина, що надалі обвинувачений участі в засіданнях, зокрема, 11 та 17 березня 2014 року, не брав, що ймовірно не мало для нього суттєво негативних наслідків, й надалі місце проживання на півострові не змінював.
		 
		3.12.3 Не погоджується суд й з доводами сторони захисту, що обвинуваченому невідомо було які рішення будуть прийматися на сесії та чи будуть вони прийняті, оскільки він працював у колегіальному органі й не може нести відповідальність за ухвалене рішення колегіально.
		 
		3.12.3.1 Щодо того, що йому невідомо було які рішення будуть ухвалюватись 06 березня 2014 року спростовано показання двох свідків.
		 
		Так, свідок журналіст ОСОБА_13 ствердно вказала. що перед засіданням міської ради й перед винесенням будь-якого рішення головою на голосування, попередньо відбувається засідання фракції. ОСОБА_4 і голова фракції «Руський блок» перед засіданням вирішують як фракція буде голосувати. Чотири чи п`ять років, але не менше 4 років до тих подій існувала така практика завжди - депутати отримували проект рішення, а голосували вони за партійними списками.
		 
		У цій частині показання свідка депутата Севастопольської міської ради 6 скликання ОСОБА_19 не суперечать наведеним, окрім конкретизації й що були такі випадки, коли якесь несуттєве рішення могло бути прийнято й з голосу. Втім, щодо подій, які відбувались 06 березня 2014 року та напередодні, то цей свідок аналогічним чином стверджував, що депутати завжди мали перелік питань перед початком сесії. Перед тим як поставити таке питання як проведення референдуму на голосування, то всіх депутатів попередили заздалегідь, могли роздати і в письмовому вигляді, і по телефону. Щодо питання проведення референдуму, то він більше ніж впевнений, що всі заздалегідь знали, що буде таке питання і всі прийшли за своєю ініціативою. Всі, хто був тоді на засіданні міської ради, були проросійські налаштованими депутатами. У населення тоді був настрій за референдум, людей тоді до міської ради прийшло багато, які вимагали голосувати. При цьому всі знали, що будуть голосувати.
		 
		3.12.3.2 Щодо притягнення до відповідальності обвинуваченого ОСОБА_4 за злочин, що вчинено в результаті прийняття рішення колегіальним виборним органом юридичної особи, то у цьому випадку суд реалізує саме індивідуальну кримінальну відповідальність.
		 
		Так, судом в межах висунутого обвинувачення оцінювалось суспільне небезпечне діяння, вчинене окремою фізичною особою, з огляду на її участь в ухваленні відповідного рішення (голосувала за/проти, не голосувала/утрималась), незалежно від кількості осіб, які входили до колегіального органу, але залежно від конкретних обставини, що мають значення для кваліфікації злочинного діяння, та характеристик цієї окремої особи. 
		 
		3.13 Сторона обвинувачення, на яку покладено тягар доведення висунутого обвинувачення, подала суду істотні докази та достатні пояснення стосовно обставин вчинення державної зради обвинуваченим ОСОБА_4 , що полягали у наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
		 
		Водночас з урахуванням форми цього судового розгляду важливо відзначити, що сторона захисту у будь-якому разі не діяла формально.
		 
		Таким чином, суд, дотримуючись вимог ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні державної зради доведеною, що ніяк не можна вважати припущенням суду, а є сукупністю вагомих підстав для прийняття відповідного процесуального рішення.
		 
		Висновки щодо висунутого обвинувачення
		3.14 Суд вважає необхідним конкретизувати у вироку формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
		 
		Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_4 доведеною у тому, що він будучи громадянином України, депутатом Севастопольської міської ради 6 скликання, обраний на чергових виборах депутатів Верховної Ради АР Крим, місцевих та сільських, селищних, міських голів 31 жовтня 2010 року, нехтуючи вимогами Конституції і законів України, достовірно знаючи про те, що територія міста Севастополя є невід`ємною частиною України, брав участь у засіданні Севастопольської міської ради від 06 березня 2014 року (більш точний час не встановлений), яке відбулось у приміщенні Севастопольської міської ради за адресою: АР Крим, м. Севастополь, вул. Леніна, 3, та голосував за прийняття незаконного рішення № 7151 «Про участь у проведенні загальнокримського референдуму», чим сприяв представникам Російської Федерації у проведенні підривної діяльності на території України.
		 
		3.15 При цьому зазначена конкретизація судом обвинувачення не впливає на кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_4 й суд остаточно визначає кваліфікацію, яка має надаватися з правової точки зору фактам у цьому кримінальному провадженні.
		 
		Підсумовуючи викладене, суд вважає доведеним, що ОСОБА_4 вчинив державну зраду, тобто умисні дії на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України, а саме: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
		 
		Щодо редакції статті, то суд має її уточнити, вказавши саме ту, яка діяла на момент вчинення злочину - в редакції Закону від 05 квітня 2001 року № 2341-ІІІ, оскільки після вчинення злочину змінювалась як диспозиція, так і санкція в бік погіршення правового становища особи, а саме було посилено кримінальну відповідальність.
		 
		IV. Призначення покарання
		При обранні виду та міри покарання суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання має бути не лише карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання у межах санкції частини статті відповідатиме вчиненому і сприятиме виправленню обвинуваченого й запобіганню вчинення нових злочинів.
		 
		Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, конкретні обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, зрілого віку, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, з вищою освітою, на момент вчинення злочину обіймав виборну посаду депутата Севастопольської міської ради АР Крим, проживає на тимчасово окупованій території України, відмовився брати участь у судовому розгляді як особисто, так і через власний вибір захисника. 
		Обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, судом не встановлено.
		 
		Проте суд, незважаючи на зменшення обсягу висунутого обвинувачення, яке визнав доведеним, та висловлену позицію прокурором у судових дебатах, не вважає за можливе визначити строк покарання у межах санкції частини 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону від 05 квітня 2001 року № 2341-ІІІ), наближених до мінімальних, обираючи покарання, що є медіаною санкції, що буде домірним вчиненому й сприятиме запобіганню вчинення нових злочинів. 
		 
		V. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку
		Запобіжний захід у цьому кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався.
		Строк відбування покарання рахувати із моменту затримання ОСОБА_4 у порядку виконання цього вироку.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
		Питання щодо речових доказів у цьому кримінальному провадженні вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
		Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.
		 
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику обвинуваченого, якому вручались всі процесуальні рішення у цьому провадженні на підставі ч. 2 ст. 297-5 КПК України, та з урахуванням положень ч. 4 ст. 46 КПК України про те, що захисник користується процесуальними правами обвинуваченого, захист якого він здійснює. Також копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати обвинуваченому.
		 
		Повідомлення про ухвалений вирок опублікувати на офіційному веб-сайті суду, в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, де і здійснювались публікації повісток про виклик обвинуваченого протягом всього судового розгляду.
		Суд, керуючись статтями 94, 135, 139, 297-1, 297-5, 323, 368, 370, 374 КПК України,
		 
		засудив:
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону від 05 квітня 2001 року № 2341-ІІІ), та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років.
		 
		Запобіжний захід у цьому кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався.
		Строк відбування покарання рахувати із моменту затримання ОСОБА_4 у порядку виконання цього вироку.
		 
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
		Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.
		Після набрання вироком законної сили речові докази у кримінальному провадженні, а саме: оптичний носій «DVD-R VIDEX 4.7GB» із записаним на ньому відео під назвою «Горсовет Севастополя постановил провести референдум. Новости 2014»; оптичний носій «DVD-R VIDEX 4.7GB» із записаним на ньому відео під назвою «06.03.2014 без комментариев внеочередная сессия»; оптичний носій «DVD-R VIDEX 4.7GB» із записаним на ньому відео під назвою «Депутат», зберігати у матеріалах кримінального провадження.
		 
		Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Суддя ОСОБА_1 
		                                         
		1 Ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 23.12.2021. Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/102267514.
		2 Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року (справа № 759/7443/17, провадження № 51-1578км20). Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/100734866. 
		Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06 грудня 2021 року (справа № 756/4855/17, провадження № 51-7121км18). Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/101873632.
		Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21 грудня 2022 року (справа № 759/5737/17, провадження № 51-2899км20). Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/108225763.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...