Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/8521/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано судом: 15.05.2023. Зареєстровано: 16.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 16.05.2023.
Дата набрання законної сили: 15.05.2023
Номер судового провадження: К/990/17123/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		15 травня 2023 року 
		м. Київ
		 
		справа №140/8521/22
		адміністративне провадження № К/990/17123/23 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Єресько Л.О.,
		суддів: Загороднюка А.Г.,  Соколова В.М., 
		перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Носков Олександр Миколайович, на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року у справі №140/8521/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання протиправною та скасування постанови,-
		 
		УСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову держаного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Трофимюка Павла Володимировича від 31 жовтня 2022 року у ВП №68009204 про повернення виконавчого документа стягувачу.
		Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанови повернуто позивачу без розгляду.
		Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Носков Олександр Миколайович, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
		Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
		Відповідно до частини другої статті 328 КАС України встановлено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку, після їх перегляду в апеляційному порядку.
		Так, у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пункті 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
		При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходить з наступного.
		Приймаючи оскаржувані судові рішення, суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач звернувся до суду з цим позовом із пропуском десятиденного строку звернення до суду, що встановлений частиною другою статті 287 КАС України, наведені причини пропуску цього строку не дають підстав для визнання їх поважними та, відповідно, поновлення строку звернення до суду, тому наявні підстави для повернення позовної заяви відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України.
		В обґрунтування касаційної скарги позивач вказує, що рішення судів попередніх інстанцій є незаконними, винесені з порушенням норм процесуального права.
		Так, відповідно до частини першої статті 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
		Згідно пункту 2 частини другої статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Так, згідно частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Порушення має місце як тоді, коли негативні наслідки вже настали, так і тоді, коли вони лише можуть настати з певною вірогідністю.
		День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
		Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльність), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, предметом судового оскарження в цій справі є постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 31 жовтня 2022 року у ВП №68009204, копію якої позивачем отримано 09 листопада 2022 року, а з цим позовом звернувся до суду лише 26 грудня 2022 року.
		Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02 січня 2023 року позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати інші підстави для поновлення строку, надати докази поважності причин пропуску цього строку.
		На виконання вищевказаної ухвали суду першої інстанції від представника позивача надійшла заява від 12 січня 2023 року про поновлення строку звернення до суду, яка мотивована тим, що оскаржувана постанова була отримана позивачем 09 листопада 2022 року, строк звернення до суду закінчився 21 листопада 2022 року, однак як на підставу поважності причин пропуску строку звернення у суд представник позивача покликається на те, що ОСОБА_1 працевлаштований в Державному підприємстві "Ківерцівське лісове господарство" та він постійно протягом дня перебуває в лісі на території лісового господарства. Крім того, представник позивача зазначив, що з 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан, який триває до цього часу. Також, починаючи з жовтня 2022 року Національна енергетична компанія "Укренерго" застосовує погодинні вимкнення електроенергії. До того ж під час сигналів "Повітряна тривога" забороняється робота підприємств, установ та організацій. За вказаних обставин позивачу для отримання правової допомоги щодо складання адміністративного позову та представництва його інтересів у суді вдалося звернутися до Луцького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги лише 19 грудня 2022 року. З урахуванням наведеного представник позивача просив пропущений строк поновити.
		Надаючи оцінку вказаним доводам позивача, судами попередніх інстанцій встановлено, що сам факт введення в Україні воєнного стану не може бути безумовною підставою для поновлення пропущеного строку звернення до суду без зазначення конкретних обставин та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на своєчасність звернення позивача до суду. Суди обох інстанцій указали, що Волинська область не відносяться до територій, що є тимчасово окупованими, територій, що знаходяться в оточенні (блокуванні) та/або територій, на яких ведуться активні бойові дії. При цьому, у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану суд першої інстанції не припиняв роботу, забезпечуючи усім особам, можливість реалізації права на судовий захист.
		Суди попередніх інстанцій також зауважили, що оголошення повітряної тривоги є обставиною, яка об`єктивно не залежить від позивача і дійсно перешкоджає зверненню у цей час як до суду, так за отриманням правничої допомоги, разом з тим, позивачем не надано доказів об`єктивної неможливості в найкоротший термін з моменту отримання оскаржуваної постанови (09 листопада 2022 року) звернутися за отриманням безоплатної вторинної правової допомоги та забезпечити подання позовної заяви у визначений законом строк з огляду на оголошення повітряних тривог.
		Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 09 по 21 листопада 2021 року (без урахування вихідних днів) повітряна тривога оголошувалася протягом чотирьох днів, а її загальна тривалість сумарно становила 7 год 50 хв, однак позивач звернувся за вторинною правничою допомогою лише 19 грудня 2022 року, тобто майже через місяць після закінчення перебігу встановленого строку звернення до суду. Періодичність та сукупна тривалість повітряних тривог не були такими, що могли перешкодити позивачеві без зволікань звернутись за отриманням безоплатної вторинної правової допомоги та з позовом до суду. При цьому, ОСОБА_1 не надано суду і доказів відсутності електроенергії такої тривалості (протягом декількох днів або ж тижнів), щоб це завадило подати позов у встановлений законом строк, зокрема, не обґрунтовано неможливості звернутися із заявою при отримання безоплатної вторинної правової допомоги, в тому числі і до суду, в години подачі електроенергії споживачам.
		Щодо доводів апелянта про зайнятість на роботі, то суди обох інстанцій указали нате, що, не припиняючи трудової діяльності, позивач все ж таки звернувся 19 грудня 2022 року із заявою про отримання безоплатної вторинної правової допомоги, разом з тим, позивачем не обґрунтовано та не доведено неможливості звернення із такою заявою в будь-який інший день у межах строку звернення до суду чи протягом 21 листопада - 18 грудня 2022 року, а тому вказана обставина не є підставою для поновлення строку звернення до суду за такий тривалий проміжок часу (у порівнянні із встановленим законом строком звернення до суду).
		Частиною першої статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
		Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).
		Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що поважних причин пропуску спеціального строку звернення до суду (з урахуванням того, що позивач з 09 листопада 2022 року достеменно знав про порушення своїх прав), останнім не наведено, а отже позов належить повернути.
		Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
		Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
		Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
		Відповідно до приписів статті 44 КАС України сторони, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на апеляційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особи, зацікавлені у її поданні, повинні вчиняти всі можливі та залежні від них дії, використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій 09 листопада 2022 року - дата отримання позивачем оскаржуваної постанови, є моментом, коли позивач дізнався про порушення його права. А звернувся до суду першої інстанції із цим позовом лише 26 грудня 2022 року.
		Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
		Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
		Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
		Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
		Отже, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, повертаючи позовну заяву, вірно застосував положення пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права. 
		Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
		За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
		Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів першої інстанції та прийняті за їх наслідками постанови суду апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині другій статті 328 КАС України.
		За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
		 
		УХВАЛИВ:
		Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Носков Олександр Миколайович, на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року у справі №140/8521/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання протиправною та скасування постанови.
		Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		 
		СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк   В.М. Соколов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...