Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/2025/23 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 16.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 16.05.2023.
Дата набрання законної сили: 08.05.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		Справа № 359/2025/23                                                                 Головуючий суддя у 1 інстанції Кабанячий Ю.В.
		Провадження № 33/824/2217/2023                                                         Суддя-доповідач у ІІ інстанції Голуб С.А.
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		 
		08 травня 2023 року Київський апеляційний суд в складі судді Голуб С.А., 
		за участі осіб, які з`явились в судове засідання:
		особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2023 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Відповідно до постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2023 року,  ОСОБА_1 23 лютого 2023 року о 22 год. 30 хв. в м. Бориспіль по вул. Київський шлях, 12, керував транспортним засобом «Mazda 6», д.н.з.       НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився зі згоди водія у встановленому законодавством порядку із застосуванням технічного приладу Alcotest Drager 6810 ARCL0247, результат 0.86 %. Тест № 3372. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 (а) ПДР України, у зв`язку з чим його дії були кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
		 
		Визнано ОСОБА_1 винним у скоєні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
		 
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 536,80 грн.
		Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 30 березня 2023 року подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що судом першої інстанції не було повно та всебічно досліджено докази у справі.
		В доводах апеляційної скарги скаржник зазначає, що визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, однак з винесеним додатковим покаранням у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік не погоджується, оскільки вважає такий вид стягнення занадто суворим.
		Зокрема, вказує, що має активну соціальну позицію, займається волонтерством, допомогає безпритульним та пенсіонерам. Також зазначає, що має дружину та двох дітей, є єдиним утриманцем родини. Тому можливість заробляти кошти та допомогати людям є надважливою потребою для нього та його сім`ї. 
		Крім того, в період воєнного стану надважливим та життєво необхідним є наявність права керування автомобілем, оскільки при форс-мажорних обставинах та необхідності евакуюватися, тільки він має змогу евакуювати сім`ю. 
		На підставі викладеного в апеляційній скарзі просив скасувати постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2023 року в частині накладення адміністративного стягнення шляхом позбавлення керування транспортним засобом строк 1 рік та винести нову, якою стягнути з ОСОБА_1 штраф в розмірі 17000 грн.
		Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне.
		Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовуючи до правопорушника адміністративне стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що обставини вчинення ОСОБА_1 підтверджується достовірними, належними та допустимими доказами.
		Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
		Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
		Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
		Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
		Так, винність ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення підтверджується даними, які містяться:
		- в протоколі про адміністративне правопорушення від 23 лютого 2023 року серії ААД № 154279 (а.с. 2);
		 
		- результатами газоаналізатора «Драгер» (а.с. 5); 
		 
		- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 6);
		 
		- даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 7);
		 
		- свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (а.с. 8);
		 
		- довідкою, відповідно до якої ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами (а.с. 9); 
		 
		- довідкою про відсутність повторності вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП (а.с. 10); 
		 
		- відеозаписом з обставинами вчинення даного правопорушення (а.с. 11).
		 
		Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні.
		 
		Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративних правопорушень складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року; Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року.
		Протокол підписаний особою, яка його склала, та безпосередньо ОСОБА_2 .
		Отже, зі змісту оскаржуваної постанови суду першої інстанції вбачається, що при прийнятті рішення суд повно, об`єктивно та всебічно проаналізував зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного й законного висновку про доведеність винності ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і такий висновок, всупереч твердженням апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.
		Доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для зміни судового рішення в частині призначеного покарання, а саме в частині позбавлення його права керувати транспортними засобами строком на 1 рік та залишення за ним стягнення у вигляді сплати штрафу у розмірі 17 000 грн відхиляються апеляційним судом, виходячи з наступного.
		Санкція ч. 1 ст. 130КУпАП передбачає адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
		Статтею 33 КУпАП передбачено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.
		При визначенні виду і розміру стягнення, суд у повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, відсутність наслідків скоєного правопорушення, ступінь його вини та призначив покарання у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
		При цьому накладене на ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами є невід`ємною частиною стягнення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
		На думку апеляційного суду, водії, які керують транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння, становлять підвищену суспільну небезпечність для учасників дорожнього руху, бо є причиною дорожньо-транспортних пригод із важкими наслідками. В зв`язку з цим, санкція даної норми закону з кожним роком постійно суттєво посилюється і на даний час є безальтернативною та суворою.
		Таким чином, законних підстав для зміни постанови суду першої інстанції в частині призначеного покарання, а саме в частині виключення зі стягнення ОСОБА_1 вказівки на позбавлення його права керувати транспортними засобами строком на 1 рік апеляційний суд не вбачає.
		Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		Апеляційний суд вважає, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.
		Будь-яких порушень норм КУпАП, у тому числі при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування рішення суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено.
		Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що при розгляді даної справи місцевим судом було повно, всебічно і об`єктивно досліджено дані, що містяться в матеріалах справи, належним чином перевірено обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, надано цим обставинам належну правову оцінку та, приймаючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, суд дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_1 було вчинено адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
		З урахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.
		Керуючись ст. ст. 251, 252, 280, 294 КУпАП, апеляційний суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Постанову Бориспільського міськрайнного суду Київської області від 21 березня 2023 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності  ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
		Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Суддя Київського
		апеляційного суду                                                              С.А. Голуб

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...