Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 202/2641/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; продовження строків тримання під вартою.
Надіслано судом: 16.05.2023. Зареєстровано: 16.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 17.05.2023.
Дата набрання законної сили: 17.05.2023
Номер судового провадження: 1-кс/202/3714/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62023050010000398

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 202/2641/23
		Провадження № 1-кс/202/3714/2023
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 травня 2023 року                                                                м. Дніпро
		 
		Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Індустріального районного суду м. Дніпропетровська клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську ОСОБА_6 , погоджене прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у оборонній сфері ОСОБА_7 , про продовження строку тримання під вартою, та додані до клопотання матеріали кримінального провадження, внесеного 12.02.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023050010000398, у відношенні:
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шверін, Німечини, українця, громадянина України, із середньою освітою, командира відділення - командира гранатомету взводу вогневої підтримки 5 парашутно-десантної роти 2 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «молодший сержант», зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		 
		підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшло вказане клопотання, в обґрунтування якого зазначено, що в зв`язку з веденням воєнного стану на території України та неможливістю Краматорським міським судом Донецької області здійснювати правосуддя під час воєнного стану, розпорядження Верховного Суду України №8/0/9-22 від 15.03.2022, відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», змінено територіальну підслідність судових справ з Краматорського міського суду Донецької області на Індустріальний районний суд
		м. Дніпропетровська.
		Досудовим розслідуванням встановлено, що молодший сержант ОСОБА_4 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та проходячи її на посаді командира відділення - командира гранатомету взводу вогневої підтримки 5 парашутно-десантної роти 2 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 , всупереч вимог ст.ст. 3, 28, 29, 68 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 13, 14, 16, 28, 29, 31, 32, 49, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України приблизно о 02 години 00 хвилин 12 лютого 2023 року, знаходячись у місці тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, будучи невдоволеним поведінкою військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_8 , який на думку ОСОБА_4 вів телефонну переписку з представниками збройних сил рф, що особливо обурило його та призвело до виникнення конфлікту, діючи з прямим умислом, реалізуючи раптово виниклий умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті молодшому сержанту ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, без будь-яких вагань взяв ввірену йому для службового користування 5,45 мм автоматичну зброю Калашникова (далі АКС - 74) № НОМЕР_2 та набої до неї, які були при ньому, перевівши запобіжник автомата в режим одиночного вогню, дославши патрон до патронника, здійснив з дистанції приблизно 2 метрів у стоячого навпроти нього молодшого сержанта ОСОБА_8 не менше 3 пострілів, у результаті чого останній отримав вогнепальні множинні кульові поранення ніг та живота, від яких ОСОБА_8 помер по дорозі до шпиталю.
		Таким чином, молодший сержант  ОСОБА_4  обґрунтовано підозрюється в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині (умисне вбивство), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
		Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 , підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: оглядом місця події, допитами свідків, протоколом слідчого експерименту, та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.
		Строк дії ухвали Індустріального суду м. Дніпропетровська про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави який спливав 13.04.2023, був продовжений ухвалою Індустріального суду м. Дніпропетровська на 30 діб без визначення розміру застави та діє по 13.05.2023р. включно. 
		Проте, досудове розслідування у кримінальному провадженні завершити у встановлений строк, на який ОСОБА_4 обрано запобіжний захід, тобто 13.05.2023 не видається можливим. 
		Так, для досягнення мети та завдань кримінального провадження необхідно провести ряд процесуальних дій, що також потребує додаткового часу, зокрема:
		- отримати та долучити до матеріалів кримінального провадження висновки судової експертизи зброї, судово-медичної експертизи, судово-цитологічних експертиз, судово- імунологічної експертиз, судових експертиз вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу, за наявних підстав здійснити повідомити про нову та зміну раніше повідомленої підозри, виконати вимоги ст. 290 КПК України, скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.
		Усі перелічені слідчі та процесуальні дії, які необхідно провести до закінчення досудового розслідування, мають доказове значення у кримінальному провадженні. 
		У 90-денний строк завершити досудове розслідування неможливо внаслідок складності вказаного кримінального провадження, оскільки для досягнення його завдань необхідно виконати перелічені слідчі дії, які матимуть важливе значення для судового розгляду, ухвалення законного та вмотивованого рішення.
		Обставинами, що перешкоджали здійснити вказані вищезазначених дії раніше, є завантаженість експертних установ та проведення експертних досліджень в установах розташованих у Харківській та Дніпропетровській областях.
		Результати слідчих та процесуальних дій, проведення та завершення яких потребує додаткового часу, мають значення доказів у кримінальному провадженні для судового розгляду, оскільки підтвердять або спростують причетність підозрюваного до вчинення кримінальних правопорушень за обставинами кримінального провадження. 
		Проведення усіх вищевказаних процесуальних дій для розслідування має вирішальний характер, у зв`язку з тим, що їх виконання, є обов`язковим для повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, а також забезпечення прав підозрюваних.
		Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у продовженні строку тримання ОСОБА_4 під вартою. 
		Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися за час проведення досудового розслідування. 
		- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що молодший сержант ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за яке, передбачено понесення винною особою покарання У вигляді позбавлення волі строком від 7 до 15 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного
		заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного у разі не обрання йому запобіжного заходу, крім того ризик переховуватися від органу досудового розслідування підтверджується тим, що
		після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 , в умовах воєнного стану, може ухилитися від проходження військової служби, чим підірвати бойову готовність та боєздатність підрозділу.
		- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій та можливістю погрозою застосування насильства до начальника. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
		Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
		- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.
		-вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби за призовом на військову службу осіб за мобілізацією може вчинити інший військовий злочин, а саме самовільне залишення військової частини або місця служби, що кваліфікується за ст. 407 ч. 5 КК України, або дезертирство за ст. 408 ч. 4 КК України, тим самим переховуватися та ухилятися від кримінальної відповідальності. Крім того, бажання підозрюваного уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного.
		Окрім того, неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання, застави, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов`язана з тим, що вказані запобіжні заходи будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.
		Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 , у вигляді особистого зобов`язання пов`язана з тим, що особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом та відповідно до п. 2 ст. 179 КПК України - однією з ознак виконання особистого зобов`язання є те що підозрюваний зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, та його застосування не достатнє для забезпечення виконання підозрюваним його обов`язків у цьому кримінальному провадженні, оскільки у вказаному випадку ОСОБА_4 , повинен повернутися до місця мешкання, реєстрації або місця служби, тобто на територію Донецької області до підрозділу військової частини НОМЕР_1 , яка в будь-який час змінює своє місце розтушування, що створить умови та змогу ОСОБА_4 , здійснювати вплив на свідків та переховуватися від органу досудового розслідування, що в свою чергу унеможливить ефективно забезпечити необхідну міру контролю за поведінкою підозрюваного, що дасть останньому можливість переховуватись від правосуддя, наддасть останньому можливість переховуватись від органу досудового розслідування та суду та здійснювати тиск на свідків, щоб останні відмовились від свої показань.
		Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 , у вигляді домашнього арешту пов`язана з тим, що органом досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Дана адреса не перевірена органом досудового розслідування, разом з тим вказаний запобіжний захід в умовах воєнного стану, може створити негативну тенденцію для інших військовослужбовців, які умисно можуть вчиняти інші військові злочини, аби не захищати територіальну цілісність країни на лінії зіткнення, що може призвести до прориву російсько-окупаційними військами оборони Збройних Сил України, а тому обрання відносно нього іншого запобіжного заходу створить передумови для переховування ОСОБА_4 , від органів досудового розслідування та/або суду. Більше того, за таких обставин ОСОБА_4 , отримає можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні будь-яким чином.
		Крім, цього суд при розгляді питання про застосування запобіжного заходу у
		виді домашній арешт, повинен з`ясувати технічні можливості реалізації вказаного виду запобіжного заходу та наявність електронних засобів контролю, які передбачені для виконання даного виду запобіжного заходу, з метою забезпечення своєчасного запобігання можливим спробам підозрюваного невиконання вимог обраного відносно нього запобіжного заходу.
		Водночас, необхідно брати до уваги і саму особистість підозрюваного, враховуючи його репутацію, соціальні зв`язки тощо.
		Крім того, можливість незаконного впливу на свідків, спрямованих на зміну їх показів в суді, наданих ними органу досудового розслідування, з метою перешкоджання доказуванню стороною обвинувачення перед судом усіх фактичних даних, які встановлені у ході досудового розслідування, порушує принцип змагальності кримінального провадження, визначений ст. 22 КК України.
		З огляду на це, вважає, що такий вид запобіжного заходу як домашній арешт не є достатнім і не виправдовую, настання ризику п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
		Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 , у вигляді особистої поруки пов`язана з тим, що до органу досудового розслідування та суду не було звернення із письмовим зобов`язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов`язується за необхідністю доставити його до суду на першу вимогу. Разом з тим, поручителі з числа цивільних
		осіб не зможуть забезпечити виконання підозрюваним обов`язків щодо не здійснення впливу на свідків, які до теперішнього часу проходять військову службу, де проходить військову службу підозрюваний, крім того ОСОБА_4 , являється військовослужбовцем і повинен проходити військову службу за місцем дислокації військової частини, що фактично унеможливить поручителем з числа цивільних осіб забезпечити належне виконання покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 194 КПК України. Водночас, поручителі з числа командування військової частини та інших військових формувань не зможуть забезпечити виконання підозрюваним обов`язків щодо не здійснення впливу на свідків, які до теперішнього часу проходять військову службу в одній із підозрюваним військовій
		частині, у зв`язку з виконання безпосередніх бойових завдань на лінії зіткнення з ворогом.
		За таких обставин застосування більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.
		З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено вищевказаними матеріалами існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України; що підозрюваний ОСОБА_4 має можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, може здійснити вплив на свідків, тому що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути признаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання, а також беручи до уваги вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, його вік, посаду, репутацію, стан здоров`я, майновий стан та інші обставини, приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку протиправних дій ОСОБА_4 , для запобігання вказаним ризикам об`єктивно необхідним є застосування щодо нього запобіжного заходу - тримання під вартою як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.
		В свою чергу, в умовах воєнного стану на території України, з метою належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, такий підхід національних судів щодо застосування викличного виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану, підриву авторитету, бойової готовності та боєздатності підрозділу Збройних Сил України та не створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля.
		Крім того, бажання ОСОБА_4 , уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного. Таким чином, констатовані ризики є обгрунтованими та доведеними.
		Не утворює підстав для звільнення підозрюваного і участь останнього у бойових діях пов`язаних з захистом суверенітету та незалежності України, оскільки ці обставини мали місце і на час вчинення злочину, а отже вони не утворюють для ОСОБА_4 , жодних моральних запобіжників при обранні ним моделі поведінки.
		Розглядаючи можливість застосування до підозрюваного будь-якого альтернативного запобіжного заходу, прокурор звертає увагу суду, що наразі достатніми та належними підставами застосування запобіжного заходу у виді тримання стосовно ОСОБА_4 , під вартою є не лише очікування завершення досудового розслідування та розгляду справи в суді, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку повністю виправдовує утримання підозрюваного під вартою.
		Отже, досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України наразі можливе
		виключно шляхом взяття під вартою ОСОБА_4 .
		Таким чином, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, може переховується від органу досудового розслідування та суду, може впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.
		На підставі викладеного, слідчий за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді з даним клопотанням в якому просить продовжити підозрюваному строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави. 
		В ході розгляду клопотання прокурор клопотання підтримав, посилаючись на викладені у ньому обставини та наявність обґрунтованої підозри та обґрунтованих ризиків, які не зменшились. Просив продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. 
		Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання. 
		Захисник ОСОБА_5 в судовому засідання підтримав позицію свого підзахисного. 
		Вислухавши доводи сторін, дослідивши надані докази, слідчий суддя прийшов до наступного.
		           Відповідно до ст. 199 КПК України  клопотання про продовження строку тримання під вартою крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
		1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
		2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
		Відповідно до ч.5 зазначеної статті КПК України слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
		Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
		Метою і підставою продовження тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа, незаконно впливати на потерпілих та свідків або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
		             Згідно п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідків; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення. 
		          Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
		Прокурор та слідчий довели, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
		Із доданих матеріалів клопотання вбачається, що підозра підтверджується та обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: оглядом місця події, допитами свідків, протоколом слідчого експерименту, та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.
		При вирішенні питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що у встановленому законом порядку строк досудового слідства подовжено, що свідчить про необхідність проведення подальших слідчих дій.
		Необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється необхідністю уникнення ризиків передбачених п.п. 1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливості ОСОБА_4 переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні. 
		Так, про наявність ризику переховуватись від органів досудового розслідування, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та за який передбачена відповідальність, зокрема у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років та зухвалість інкримінованого злочину, який вчинено в умовах воєнного стану.
		Про наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному проваджені свідчить той факт, що ОСОБА_4 , будучі військово службовцем військової служби за призовом на військову службу під час мобілізації, володіє навичками вогнепальної стрільби, отже, маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї може мати змогу погрожувати свідкам з метою зміни їх свідчень або відмови він них. 
		       Зазначені ризики на даний час не змінилися. 
		Разом з тим, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення не доведеним існування ризиків, передбачених п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки вказані ризики належним чином не обґрунтовані у клопотанні, не знайшли об`єктивного підтвердження у судовому засіданні та ґрунтуються на припущеннях слідчого, прокурора. 
		       Разом з тим, у відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
		При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
		Слідчий суддя вважає неможливим застосувати до підозрюваного жодного більш м`якого запобіжного заходу, виходячи з наступного.
		Запобіжний захід у виді тримання під вартою був застосований до ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15.02.2023 строком по 13.04.2023, який в подальшому був продовжений ухвалою слідчого судді.
		Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11.05.2023 року продовжено строк досудового розслідування до п`яти місяців до 13.07.2023 року. 
		Таким чином, враховуючи, що обставини з часу застосування до підозрюваного запобіжного заходу не змінились, а ризики не зменшилися, а також приймаючи до уваги, що слідчим та прокурором належним чином обґрунтовано обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, а також доведено, що інший більш м`який запобіжний захід буде недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, а тому суд вважає за необхідне продовжити підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
		Крім того, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, вимоги ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
		Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372 КПК України, слідчий суддя -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Клопотання слідчого про продовження строку запобіжного заходу задовольнити.
		 
		Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, строком на 60 (шістдесят) днів, по 09 липня 2023 року включно, без визначення розміру застави. 
		 
		Ухвала слідчого судді діє по 09 липня 2023 року включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.
		На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
		 
		 
		 
		Слідчий суддя                                                                                ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...