Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 645/416/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 16.05.2023. Зареєстровано: 16.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 17.05.2023.
Дата набрання законної сили: 21.08.2023
Результат оскарження 21.08.2023 Харківський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/645/56/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022220000000276

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                   Справа № 645/416/23
		Провадження № 1-кп/645/56/23 
		                    
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		16 травня 2023 року                                     м. Харків     
		Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі :
		Головуючої судді     ОСОБА_1 
		при секретарі     ОСОБА_2 , 
		за участю прокурора ОСОБА_3 , 
		потерпілого ОСОБА_4 ,
		представника потерпілого ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого ОСОБА_6 ,
		   розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкова обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022220000000276 від 05 червня 2022 року щодо :
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, українця, який офіційно не працевлаштований, не одруженого, дітей не має, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		    у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 cт. 286 Кримінального кодексу України, -
		ВСТАНОВИВ:
		04.06.2022, приблизно о 18:20 годин, ОСОБА_6 , керував технічно справним автомобілем «Міtsubishі Раdjero», р.н. НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_7 , не маючи посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив вимоги п.2.1 Правил дорожнього руху України, та рухався по Салтівському шосе в місті Харкові, зі сторони вулиці Гв. Широнінців, в бік проспекту Льва Ландау.
		Під час руху по Салтівському шосе, а саме в районі перехрестя Салтівського шосе та вулиці Туркестанської, в м. Харкові, водій ОСОБА_6 , діючи необережно, грубо порушив вимоги п. 11.4 та п. 14.6 а) Правил дорожнього руху України, згідно з якими: п. 11.4 ПДР України «На дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги »;
		п. 14.6 а) ПДР України «Обгін заборонено на перехресті»; та рухаючись по дорозі з двостороннім рухом, яка має дві смуги руху в одному напрямку, виїхав на зустрічний бік дороги, та намагався здійснити обгін на перехресті Салтівського шосе та вулиці Туркестанської, де здійснив зіткнення із автомобілем «Кіа sрогtаgе», р.н. НОМЕР_2 , який рухався попереду нього під керуванням ОСОБА_4 , та якому за наслідками події спричинено тяжке тілесне ушкодження.
		Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 12-14/248-А/22 від 14.09.2022, внаслідок вказаної дорожньо-транспортної події водію автомобіля «Кіa sрогtаgе», р.н. НОМЕР_2 - потерпілому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спричинено закриту тупу черепно-мозкову травму у вигляді синців та саден на обличчі та волосистій частині голови, перелом лобної кістки зліва із переходом на основу черепа та перелом лівого вилично-орбітального комплексу з розповсюдженням перелому на ліву виличну дугу, стінки лівої орбіти та стінки лівої половини лобної, лівої верхньощелепної пазух, перелом кісток носа, епідурального крововиливу в лобній ділянці зліва, а також забою головного мозку із вогнищевою контузією лівої лобної частки головного мозку, що належить до тяжких тілесних ушкоджень, а забита-рвана рана лівого передпліччя та закритий вивих правого плеча, садна на грудній клітині та передній черевній стінці, належать до легких тілесних ушкоджень.
		   Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/121-23/1593-ІТ 26.01.2023, дії водія автомобіля «Міtsubishі Раdjero», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_6 , не відповідали вимогам п. 11.4 та п. 14.6 а) Правил дорожнього руху України та знаходились, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події.
		   В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 винним себе у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України визнав повністю, також повністю визнав цивільний позов, при цьому показав, що 04.06.2022 року приблизно о 18.00 годині, він рухався на автомобілі Міtsubishі Раdjero, який належить Риженко, по Салтівському шосе зі сторони вул. Гв.Широнінців в м. Харкові, в бік пр.Л.Ландау, на перехрестті намагався здійснити обгін, виїхав на зустрічну полосу руху де відбулось зіткнення із автомобілем під керування потерпілого ОСОБА_4 .. Потерпілого із місця ДТП забрала швидка допомога. Під час ДТП він вдарився, був в шоці, не розумів, що відбувається, не дочекався поліції та швидкої допомоги, покинув місце ДТП. Із місця ДТП його увезли знайомі в лікарню, але виписки із історії хвороби у нього не має, огляд на стан сп`яніння він не проходив. Через декілька днів він сам з`явився до слідчого. Зазначив, що Договору страхування у нього не має, надати не може. За весь час він не намагався знайти потерпілого, у лікарні його не провідував, нічого не відшкодовував. У скоєному щиро каявся.
		   Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що 04.06.2022 року приблизно о 18.00 годині він їхав додому на автомобілі «Кіa sрогtаgе», який належить його матері. Він рухався по Салтівському шосе в м. Харкові, по своїй полосі руху, хотів повернути на ліво на вул. Туркестанську, але відбулось ДТП. Після ДТП його забрала швидка допомога, він 3 дні провів у реанімації та місяць на стаціонарному лікуванні. У нього була гематома мозку, крововилив, переніс операцію. Процес його лікуванні триває досі, він їздить по лікарнях, після ДТП 4 місяці не міг працювати, не мав заробітку. На даний час є негативні наслідки після ДТП, у нього погано функціонують руки, бувають запаморочення, може втратити свідомість, страждає від безсоння, став дратівливим, йому встановили 3 групу інвалідності. Зазначив, що обвинувачений завдану йому шкоду не відшкодовував, у лікарні не провідував. Цивільний позов підтримав, просив задовільнити. 
		   Представник потерпілого та цивільного позивача  адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав заявлений цивільний позов, просив задовольнити та повідомив, що власник транспортного засобу ОСОБА_8 залишилась без транспортного засобу, який був повністю знищений та його ремонт визнаний недоцільним. Змінився її спосіб життя, змушена витрачати більше коштів та часу, так як автомобіль був потрібен для роботи. 
		Враховуючи те, що  ОСОБА_6 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України, та цивільний позов, беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду, у тому числі потерпілий, не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позицій, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та розглядає справу у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілого та дослідженням даних, які характеризують особу обвинуваченого, досудову доповідь.
		Аналізуючи вищевикладенідокази, судвважає доведеним,що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення тобто порушенняправил безпекидорожнього рухуУкраїни особою,яка керуєтранспортним засобом,що заподіяло тяжкітілесні ушкодженняпотерпілому ОСОБА_4 , тобто вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, і така кваліфікація його дій є вірною.
		Згідно п.п.20, 21 постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту»при призначенні покарання за відповідною частиноюст.286КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
		   При визначенні  ОСОБА_6 виду та розміру покарання суд враховує суспільну небезпечність та характер вчиненого кримінального правопорушення, який є тяжким злочином, необережним, дані про особу обвинуваченого, який раніше не був засуджений, не одружений, дітей не має. Згідно наданої службової характеристики з 24.02.2022 року та на час вчинення кримінального правопорушення обвинувачений був у складі Добровольчого підрозділу «Слобожанщина» ГО братерство співробітників і ветеранів силових структур та учасників АТО, приймав участь у виконанні бойових завдань та наказів спрямованих на забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, характеризувався позитивно. В судовому засіданні обвинувачений повідомив, що на даний час є військовослужбовцем, але будь-яких даних в підтвердження проходження на час розгляду справи обвинуваченим військової служби, сторонами кримінального провадження суду надано не було. Роз`ясненим судом правом щодо долучення до матеріалів справи даних, які характеризують особу, а саме даних про проходження військової служби, обвинувачений не скористався та не надав суду відомостей про проходження військової служби, тому суд не враховує повідомлення обвинуваченого про проходження військової служби на час розгляду справи. Судом враховується, що обвинувачений не перебуває на обліку лікарів психіатра та нарколога.
		Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено. 
		Щодо врахування якобставину,що пом`якшуєпокарання,щире каяттяпро якеповідомив обвинувачений всудовому засіданні,то судзазначає наступне,що самепо собівизнання засудженимсвоєї провини, тависловлення слів вибаченняперед потерпілиммайже черезрік післяДТП невказує,що йогозізнання сталорезультатом тривалогороздуму,та свідчитьпро самоосуд своговчинку.Щире каяттяє відвертоюнегативною оцінкоювинуватою особоюсвоєї злочинноїповедінки,визнанням тихобставин,які їйставляться упровину,має характеризуватиїї поведінкупісля вчинення злочину,але зпозицій психологічноїпереорієнтації суб`єкта,який дійснозасуджує свійвчинок,визнає йогоантигромадський характері готовийнести відповідальність.Суд враховуєповедінку обвинуваченогопісля вчиненнязлочину, асаме залишеннямісця ДТП, ненадання допомогипотерпілому, вибачення передпотерпілим,майже через рік після вчиненняДТП,не відшкодуванняспричиненої шкодипотерпілому,який ставінвалідом врезультаті ДТП,навіть частково,свідчить провідсутність уобвинуваченого щирого жалюз приводускоєного таосуду своїхпротиправних дій,тобто провідсутність ознакщирого каяття. 
		У зв`язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяття  це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
		Факт щирого каяття обвинуваченого у вчиненні злочину, по погляд суду, не знайшов свого відображення у матеріалах кримінального провадження.
		Той факт, що засуджений раніше не судимий, позитивно характеризується Добровольчим підрозділом "Слобожанщина", не є достатніми мотивами для обґрунтування висновку про можливість виправлення без відбування покарання та звільнення обвинуваченого від його відбування з випробуванням.
		Відповідно дост. 65 КК України, пункту 1Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року „Про практику призначення судами кримінального покаранняз послідуючими її змінами, суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.
		 При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, вимоги ст. 50,65 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
		 Згідно досудової доповіді орган пробації прийшов до висновку, що виправлення ОСОБА_6  без позбавлення волі на певний строк можливе та не становить високої  небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб. Ризик вчинення повторного злочину та небезпеки для суспільства оцінені як низькі. Орган пробації вважає, що виправлення особи у громаді можливо за умови здійснення з боку органів пробації нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідно для виправлення та запобігання повторних правопорушень., обов`язкова участь у тренінгах та заходах, що проводяться благодійними, громадськими організаціями та уповноваженим органом з питань пробації. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним, покласти на нього обов`язки, а саме не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. 
		На підставівикладеного,з урахуваннямособи ОСОБА_6 ,  судприходить довисновку пронеобхідність призначити йому,  покарання, у межах санкцій ч.2 ст. 286 КК України, а саме у вигляді мінімального строку позбавлення волі, враховуючи викладені обставини, та не вбачає підстав для застосування ст. 75, 76, 69 КК України, без позбавлення права керування транспортними засобами, так як в судовому засіданні, сторонами кримінального провадження не було надано даних про отримання обвинуваченим посвідчення водія, а згідно обвинувального акту посвідчення направо керуваннятранспортним засобомвідповідної категорії,обвинувачений немав.Додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом не призначається обвинуваченому, який не має права керувати транспортними засобами.
		Судом також враховується позиція потерпілого щодо призначення обвинуваеному покарання. Оскільки злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК, належить до категорії двооб`єктних злочинів, які одночасно посягають на приватні та публічні інтереси, урахування думки потерпілого під час призначення покарання винуватому є обов`язковим. В судовому засіданні потерпілий підтримав позицію прокурора щодо призначення обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі.
		Згідно ст. 128 КПК України - особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Потерпілим ОСОБА_4 та цивільнимпозивачем ОСОБА_8  бувзаявлений цивільний позовпро відшкодування матеріальноїта моральноїшкоди.Так потерпілий ОСОБА_4 просив стягнутиіз обвинуваченого ОСОБА_6  врахунок відшкодуванняматеріальної шкоди 10919,10грн.,мотивуючи цівитрати пов`язанііз лікуваннямпісля ДТП,а такожпросив відшкодувати200000гривень,в рахунок моральноїшкоди,мотивуючи завданушкоду спричиненнямйому тяжкихтілесних ушкоджень,в результатіяких вінстав інвалідом3групи тамає негативнінаслідки післяДТП,пов`язані ізпогіршенням стануздоров`я. В судовому засіданні потерпілий заявлений цивільний позов підтримав., просив задовольнити.
		Цивільний позов обвинувачений визнав. Суд вважає, що даним кримінальним правопорушенням потерпілому була завдана як матеріальна так і моральна шкода. На підтвердження понесення витрат на лікування потерпілим були надані чеки на придбання ліків на суму 10919,10 грн.. Також судом встановлено, що в результаті ДТП потерпілому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, він перебував на стаціонарному лікуванні з 04.06.2022 по 24.06.2022 року, що підтверджується випискою із історії хвороби, в подальшому продовжував амбулаторне лікування. У зв`язку із отриманими травмами йому була встановлена 3 групу інвалідності, що підтверджується копією довідки МСЕК серія 12 ААВ № 326924.
		Згідно ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		   Згідно ст. 1166 ЦК України - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		   Згідно ст. 1167ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
		Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.
		В судовому засіданні було встановлено, що потерпілому була завдана моральна шкода, яка полягає у перенесеному стресі, спричиненні тяжких тілесних ушкоджень, фізичного болю, негативних наслідках після ДТП, які полягають у погіршенні стану здоров`я потерпілого, встановленнягрупи інвалідності, щопорушило його звичальнийспосіб життя. Тому суд вважає,що позовпотерпілого підлягає задоволеннюв повномуобсязі,враховуючи поведінкуобвинуваченого післяДТП,який нічогоне відшкодовувавпотерпілому вдобровільному порядку.
		Також суд вважає за необхідне задовольнити позов цивільного позивача ОСОБА_8 , якій була спричинена матеріальна шкода в розмірі 215832,41 грн., в результаті пошкодження її автомобіля, що належить їй на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрації транспортного засобу НОМЕР_3 - «Кіa sрогtаgе», р.н. НОМЕР_2 . Згідно наданої в підтвердження позовних вимог висновку експертизи № 3361 від 20.02.2023 року встановлено, що вартість відновлювального ремонту 532265,31 грн., перевищує ринкову вартість автомобіля 215832,41 грн., тому його проведення є економічно недоцільним, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля становить 215832,41 грн..
		Також суд вважає, що власнику автомобіля «Кіa sрогtаgе» була завдана моральна шкода, яка полягає у переживаннях сприводу пошкодження її майна та недоцільності його відновлення, зміни способу життя, через неможливість використання майна. 
		Згідно ст. 129 КПК України - ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		В судовомузасіданні буловстановлено,що згідноухвали Київськогорайонного судум.Харкова від09.06.2021року булонакладено арештна тимчасововилучене майно,а саме:на автомобіль  «Міtsubishі»,VIN:« НОМЕР_4 »,  власникомякого є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,адреса: АДРЕСА_2 .Автомобіль тимчасово зберігається на спеціальному майдані затриманих транспортних засобів за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 107.
		Згідно ст. 174 ч. 4 КПК України - суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Тому накладений згідно ухвали суду арешт майна підлягають скасуванню, а автомобіль поверненню власнику.
		   Питання щодо речових доказів вирішити згідно ст. 100 КПК України.
		   На підставі ст. 124 КПК України з обвинуваченого  ОСОБА_6   накористь держави підлягають стягненню витрати на залучення експерта за проведення експертизи № СЕ-19/121-22/11263-1Т від13.10.2022року у розмірі 4530,72 грн., на залучення експерта за проведення експертизи № СЕ-19/121-22/15602 від01.12.2022року у розмірі 1510,24 грн., на залучення експерта за проведення експертизи № СЕ-19/121-23/1593-1Т від26.01.2023року у розмірі 1510,24 грн., на загальну суму 7551,20 грн..
		Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України суд, -
		ЗАСУДИВ:
		 
		    ОСОБА_6 визнати винним увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого   ч.2 ст.286 КК Українита призначитийому покарання,на підставіцього закону увигляді трьох років позбавлення волі,без позбавленням права керувати транспортними засобами.
		 
		    Стягнути з  ОСОБА_6 ,   ІНФОРМАЦІЯ_4 ,  накористь держави,  запроведені експертніроботи витратиу сумі 7551 гривню 20 копійок.
		   Позов ОСОБА_4 , ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про відшкодуванння матеріальної та моральної шкоди, завданої в наслідок кримінального правопорушення  задовольнити.
		   Стягнути з    ОСОБА_6 ,   ІНФОРМАЦІЯ_4 ,  накористь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 10919 грн. 10 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди 200000 гривень.
		   Стягнути з    ОСОБА_6 ,   ІНФОРМАЦІЯ_4 ,  накористь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 215832 грн. 41 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди 20000 гривень.
		Скасувати арештнакладений згідно ухвалиКиївського районногосуду м.Харкова від 09.06.2022року на автомобіль «Міtsubishі», VIN: « НОМЕР_4 », державний номер НОМЕР_5 , що знаходиться на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів ГУНП в Харківській області за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська. 106, власником якого є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 , та повернути власнику майна.
		Речові докази: відеозапис на диску «DVD R  Artex», наданий ОСОБА_4  зберігати в матеріалах кримінального провадження.
		Паперовий конверт, в якому знаходиться подушка безпеки із керма автомобіля Міtsubishі», державний номер НОМЕР_5 , зі слідами РБК, що знаходиться на зберіганні в кімнаті речових доказів відділу СУ ГУНП в Харківській області  знищити.
		    Відповідно до ст. 532 КПК України вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок відповідно до ст.ст. 393, 395 КПК України може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області, через Фрунзенський райсуд м. Харкова, протягом 30 діб з моменту проголошення. 
		Згідно зі ст. 376 КПК України копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в Фрунзенському районному суді м. Харкова копію цього вироку.
		Згідно вимог ч. 3 ст. 376 КПК України суд роз`яснює обвинуваченому, потерпілому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...