Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/1102/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 16.05.2023. Зареєстровано: 17.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 18.05.2023.
Дата набрання законної сили: 16.06.2023
Номер судового провадження: 1-кп/759/708/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62023080030000007

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  М. КИЄВА   
		ун. № 759/1102/23
		пр. № 1-кп/759/708/23 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		15 травня 2023 року                                                                        м. Київ 
		Святошинський районний суд міста Києва в складі:
		головуючого судді                                  ОСОБА_1 ,
		секретаря                                          ОСОБА_2 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження за № 62023080020000007, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.01.2023, за обвинуваченням: 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Сімферополь АР Крим, громадянки України, з вищою освітою, колишня суддя Феодосійського міського суду АР Крим, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої;
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України,
		за участю сторін кримінального провадження
		прокурора                                  ОСОБА_4 ,
		захисника                                  ОСОБА_5 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_3 , пред`явлено обвинувачення, яке сформульовано та підтримане прокурором під час судового розгляду такого змісту.
		ОСОБА_3 будучи громадянкою України вчинила державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, а саме: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
		Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення державної зради, з метою заподіяння шкоди територіальній цілісності України та становлення і зміцнення окупаційної влади, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим та у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України захищати, незалежність та територіальну цілісність України, порушуючи присягу судді в частині неупередженого, незалежного, справедливого та кваліфікованого здійснення правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, та не вчинення дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя ОСОБА_3 , будучи суддею та відповідно до Указу Президента України № 571/2013 від 18.10.2013 займаючи посаду судді Феодосійського міського суду АР Крим, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань, життєвого та професійного досвіду для розуміння факту здійснення підривної діяльності проти України представниками у тому числі незаконно утворених судових органів та органів державної влади Російської Федерації та неможливість відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави, бажаючи допомогти в проведенні цієї підривної діяльності та зробити свій особистий внесок в утворення та функціонування в АР Крим системи незаконних судових органів Російської Федерації, вчинила дії щодо надання допомоги у здійсненні підривної діяльності проти України. 
		Зокрема, достовірно знаючи про тимчасову окупацію Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя ОСОБА_3 , будучи громадянкою України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність дій Верховної Ради АР Крим та Російської Федерації щодо приєднання території АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації, усвідомлюючи, що так звані суди «Республики Крым» відповідно до положень ст. 64 Конвенції є незаконно створеним органом, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, бажаючи допомогти іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, перебуваючи в м. Джанкой упродовж березня - квітня 2014 року продовжила роботу у складі незаконного органу судової влади Російської Федерації на території АР Крим на посаді так званих «громадян, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя», внаслідок чого у подальшому, Указом Президента Російської Федерації № 786 від 19.12.2014 була призначена на посаду судді незаконно утвореного так званого «Феодосийского городского суда Республики Крым Российской Федерации» чим надала допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя відповідно до ч. 5 ст. 9 «Федерального Конституційного Закону» Російської Федерації № 6-ФКЗ «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» та на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації.
		Допомога ОСОБА_3 іноземній державі та її представникам у переході судів АР Крим на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим та допомога у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом призвели до забезпечення належного функціонування незаконно створених судових органів та посилили заходи тимчасової окупації півострова.
		Таким чином,  ОСОБА_3 , вчинила умисне діяння, вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості України, а саме: в наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону від 08.04.2014 № 1183-VІІ).
		Застосована судом правова процедура.
		Відповідно до ухвали суду від 11.04.2023 вказане кримінальне провадження призначено до судового розгляду та постановлено здійснювати спеціальне судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону від 08.04.2014 № 1183-VІІ).
		Повістки про виклик обвинуваченої ОСОБА_3 , а також інформація про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
		Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої, остання показань суду не надавала, при цьому заяв, заперечень чи клопотань на адресу суду також не подавала.
		Дане кримінальне провадження здійснювалось з обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою.
		Аналіз наявних в матеріалах справи численних документів на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_3 до слідчого (прокурора) та суду, направлених їй повідомлень з приводу її прав та обов`язків, оголошеної підозри, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження свідчить про те, що вона мала підстави усвідомлювати, що проти неї розпочато кримінальне провадження, вона отримала чи мала б отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мала можливість бути обізнаною із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачена мала право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленою мовою, яку вона розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самою захисника; в) бути судженим в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного захисника безплатно. 
		Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. 
		Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_3 , яка повинна знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою вона не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про її наміри ухилитися від правосуддя держави Україна. Ухилення обвинуваченої від правосуддя суд оцінює як реалізацію останньою її невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченої як учасника кримінального провадження, яке відбувається за її відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченої була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
		Фактичні обставини, які суд визнає загально відомими і такими, що не потребуються доказування в межах даного провадження.
		Тимчасова окупація з боку РФ частини території України - АР Крим, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року, а також анексія з боку РФ цієї частини території України є загально відомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами РФ, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України в АР Крим, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення злочинів, внаслідок яких були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, - а відтак ці факти не потребують окремого судового доведення.
		Так, Постановою Ради Федерації Федеральних Зборів РФ «Про використання Збройних Сил Російської Федерації на території України» від 01 березня 2014 року № 48-СФ за результатами звернення Президента РФ, виходячи з інтересів безпеки життя громадян РФ, особового складу військового контингенту ЗС РФ, що дислокується на території України (АР Крим), надано згоду Президенту РФ на використання ЗС РФ на території України.
		06 березня 2014 року Верховною Радою АР Крим прийнята Постанова «Про проведення загальнокримського референдуму». Указом Президента України від №261/2014 від 07 березня 2014 року дія цієї Постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України № 2-рп/2014 від 14 березня 2014 року визнана неконституційною.
		11 березня 2014 року Постановою Верховної Ради АР Крим прийнята «Декларація», якою проголошено АР Крим «суверенною державою» - «Республікою Крим». Указом Президента України від 14 березня 2014 року №296/2014дія цієї Постанови Верховної РадиАР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2014 від 20 березня 2014 року визнана неконституційною.
		Постановою Верховної Ради України від 15 березня 2014 року № 891-VII Верховна Рада АР Крим була розпущена.
		17 березня 2014 року представники розпущеної «Верховної Ради АР Крим» прийняли Постанову № 1745-6/14 «Про незалежність Криму», за якою створено нелегітимне державне утворення «Республіка Крим», а також Постанову 1748-6/14 «Про правонаступництво Республіки Крим», за якою вищим органом влади «Республіки Крим» є «Державна рада Республіки Крим».
		18 березня 2014 року «Державна рада Республіки Крим» підписала «Договір» між РФ та «Республікою Крим» про прийняття до РФ «Республіки Крим» та утворення у складі РФ нових суб`єктів, який вже 19 березня рішенням Конституційного Суду РФ визнаний таким, що відповідає Конституції РФ, 20 березня 2014 року його ратифікувала більшістю голосів Держдума РФ, а 21 березня 2014 року - Рада Федерації Федеральних Зборів РФ, відтак цей «Договір» набрав чинності 21 березня 2014 року.
		21 березня 2014 року прийнятий Закон РФ № 6-ФКЗ (т. 4 а. 175-214), яким прийнято до РФ «Республіку Крим» та утворені в складі РФ нові суб`єкти. «Республіка Крим» вважається прийнятою до РФ з дати підписання «Договору» (ст. 1 Закону РФ № 6-ФКЗ).
		11 квітня 2014 року «Державна рада Республіки Крим» прийняла «Конституцію Республіки Крим» як суб`єкта РФ.
		Верховною Радою України 15 квітня 2014 року прийнято Закон України №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII), за яким перебування підрозділів ЗС РФ на території України з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч міжнародно-правовим актам, визнано окупацією частини території суверенної держави Україна, а територію АР Крим, відповідні води, територіальне море України, територію виключної (морської) економічної зони України, а також повітряний простір над цими територіями визнано тимчасово окупованими територіями України внаслідок збройної агресії з боку РФ.
		Крім того, Верховною Радою України 21 квітня 2015 року прийнято Постанову № 337-VIІI «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», згідно з якою констатовано початок такої агресії з боку РФ на території АР Крим 20 лютого 2014 року, яка завершилася воєнною окупацією та подальшою незаконною анексією цієї частини території України (т. 4 а. 168-174).
		Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН «Територіальна цілісність України» від 27 березня 2014 року № 68/262, «референдум», проведений в АР Крим 16 березня 2014 року, визнано таким, що не має законної сили і не може бути основою для зміни статусу АР Крим.
		Резолюціями Генеральної Асамблеї ООН «Стан у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Україна)» від 19 грудня 2016 року № 71/205 та від 19 грудня 2017 року № 72/190, «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, районів Чорного та Азовського морів» від 17 грудня 2018 року, «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь, Україна» від 22 грудня 2018 року послідовно засуджено тимчасову окупацію з боку РФ внаслідок військової агресії частини території України - АР Крим - підтверджено невизнання її анексії.
		Вказані та інші аналогічні за оцінками вказаних подій резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Закон України №1207-VII, постанови Верховної Ради України є нормативно-правовими актами, що становлять частину законодавства України, на підставі якого суд приймає рішення у справі.
		Судом в інтересах даного кримінального провадження ретельно досліджені подані стороною обвинувачення докази з тим, щоб дослідити зв`язок між цими подіями та діями обвинуваченої безпосередньо в контексті висунутого їй обвинувачення.
		Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
		На підтвердження винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону від 08.04.2014 № 1183-VІІ), стороною обвинувачення надано і досліджені судом такі докази:
		- копія заяви народного депутата України ОСОБА_6 про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 109, ст. 110, ст. 110-2 КК України, відповідно до якої останній повідомляє Генерального прокурора України про обставини ймовірного вчинення, у тому числі ОСОБА_3 , кримінального правопорушення;
		- копія листа Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_7 від 14.02.2015 №30-2008/15 щодо внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення суддями АР Крим, у тому числі ОСОБА_3 , злочину, передбаченого ст. 111 КК України;
		- копія листа Адміністрації Президента України від 20.03.2015 №45-01/135 з додатком зідно якого ОСОБА_3 - призначена на посаду судді Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим Указом Президента України від 18.10.2013 №571;
		- копія анкети отримувача паспорта громадянина України для виїзду за кордон від 23.07.2009 з власноручним підписом ОСОБА_3 ;
		- лист Адміністрації Президента України від 28.09.2016 № 03-01/3021, відповідно до якого ОСОБА_3 не зверталася із клопотанням про вихід із громадянства України та клопотань від ОСОБА_3 на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства не надходило;
		- лист Департаменту контррозвідки СБ України від 14.06.2016 № 2/2/8-22047, відповідно до якого ОСОБА_3 перебуває на території АР Крим;
		- лист Управління СБУ у Львівській області від 09.01.2023 №62/2/2-96 з додатками згідно якого надано інформацію, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 внесено до бази «Миротворець», копію указа президента Російської Федерації від 19.12.2014 №786 згідно якої ОСОБА_3 призначено на посаду судді «Феодосийского городского суда», особову картку на ОСОБА_3 з якої вбачається, що вона являється громадянкою Украни, отримала паспорт громадянина України та їй присвоєно РНОКПП, копію інформації «СПО СК: АС «Росийский паспорт»» згідно якої вбачається, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 - 29.03.2014 отримала паспорт громадянки РФ серії НОМЕР_1 , а також 03.10.2016 паспорт громадянки РФ для виїзду за кордон серія НОМЕР_2 ;
		Відповідно до ст. 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство.
		Нормами Закону України «Про громадянство України» визначено підстави і порядок набуття та припинення громадянства України. Зокрема, ст. 2 зазначеного Закону встановлено, що законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах:  в Україні існує єдине громадянство та якщо громадянин України набув громадянство іншої держави, то у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України; неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; визнання права громадянина України на зміну громадянства; збереження громадянства України незалежно від місця проживання.
		Статтями 17-20 Закону України «Про громадянство України» передбачено, що громадянство України припиняється внаслідок виходу з громадянства України за клопотанням громадянина України та втрати громадянства України внаслідок добровільного набуття повнолітнім громадянином України громадянства іншої держави.
		При цьому, вихід з громадянства України допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде його громадянство, якщо вийде з громадянства України та не допускається, якщо особі в Україні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто. Датою припинення громадянства України у всіх випадках є дата видання відповідного Указу Президента України.
		Громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання указу Президента України про припинення громадянства України, користується всіма правами і несе всі обов`язки громадянина України.
		Згідно з ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства РФ не визнається Україною і не є підставою для втрати громадянства України.
		Таким чином, ОСОБА_3 є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111 КК України та залишається громадянкою України по теперішній час, незалежно від місця її проживання, а фактичне набуття ОСОБА_3 громадянства РФ не впливає на зміст її правових відносин з Україною, за якими вона визнається лише громадянином України.
		- Витяг з Указу Президента України № 571/2013 від 18.10.2013, відповідно до якого ОСОБА_3 призначено на посаду судді Феодосійського міського суду АР Крим;
		Так, з досліджених доказів судом встановлено, що ОСОБА_3 , будучи суддею Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим, маючи при цьому достатній рівень освіти, спеціальних знань, починаючи з березня 2014 року не склала своїх повноважень судді та не вчинила жодних дій для звільнення її з посади судді.
		При цьому ОСОБА_3 взяла участь у конкурсі на зайняття посади судді незаконно створеного окупаційною владою «Феодосийского городского суда», процедура якого передбачає у тому числі набуття громадянства Російської Федерації та в подальшому здійснювала конкретні дії на цій посаді.
		У той же час, вибір ОСОБА_3 залишитися та проживати на тимчасово окупованій території України, не розглядається, ані судом, ані органом досудового розслідування, як підстава для кримінального переслідування.
		- протокол огляду інтернет-видань від 08.04.2015 з додатками, відповідно до якого слідчим відділом Генеральної прокуратури України проведено огляд офіційного вебсайту Президента Російської Федерації та Верховного Суду Російської Федерації щодо діяльності суддів на території АР Крим та м. Севастополя. Вказаним оглядом виявлено Федеральний Конституційний Закон Російської Федерації № 6-ФКЗ від 21.03.2014 «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образования в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя», Федеральний Закон Російської Федерації № 154-ФЗ від 23.06.2014 «О создании судов Российской Федерации та территориях Республики Крым и города федерального значения Севастополя и о внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации», Федеральний Конституційний Закон Російської Федерації № 10-ФКЗ від 23.06.2014 «О создании Двадцать первого арбитражного апелляционного суда и о внесении изменений в Федеральний Конституционный Закон «Об арбитражных судах Российской Федерации», постанову Пленуму Верховного суду Російської Федерації № 21 від 23.12.2014 «Про день початку діяльності федеральних судів на територіях Республіки Крим та міста федерального значенням Севастополя», оглядом якої встановлено дату початку діяльності суддів, якого вважається 26.12.2014;
		З досліджених доказів судом встановлено, що ОСОБА_3 , будучи на окупованій території України, підготувала та подала до Вищої кваліфікаційної колегії суддів Російської Федерації необхідні документи для призначення її на вакантну посаду судді незаконно створеного Феодосийского городского суда», чим підтвердила особисту згоду сприяти виконанню функцій представника судової влади країни, яка окупувала АР Крим.
		- лист заступника голови ВККС України ОСОБА_8 від 16.02.2015 №18-2153/15, з якого вбачається, що ОСОБА_3 не звертався до ВККС України із заявою про переведення до суду, розташованого на іншій території України чи її звільнення з посади судді Феодосійського районного суду;
		- копія повідомлення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 06.10.2015 №8вк-4067/15 згідно якого відкрито дисциплінарне провадження в тому числі щодо ОСОБА_3 ;
		- копія рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10.11.2015 №3009/дп-15 з рекомендацією про звільнення, в тому числі ОСОБА_3 , з посади судді Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим у зв`язку із порушенням присяги судді;
		Зазначені докази свідчать про те, що ініціювання припинення повноважень ОСОБА_3 , як судді судового органу в системі судів загальної юрисдикції, відбулось саме внаслідок порушення нею законодавства України, що у сукупності з дослідженими доказами доводить, що остання вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111 КК України.
		- протокол огляду інтернет-видань від 07.04.2015 з додатками, відповідно до якого слідчим відділу Генеральної прокуратури України проведено огляд офіційного сайту Президента Російської Федерації щодо призначення суддів судів АР Крим та міста Севастополя. Зазначеним оглядом встановлено, що ОСОБА_3 призначено на посаду судді незаконно створеного суду «Феодосийского городского суда»;
		- протокол огляду інтернет-видань від 02.02.2015, відповідно до якого слідчим відділу Генеральної прокуратури України проведено огляд інформації, яка міститься на інтернет-сайтах, посилання на які є у заяві ОСОБА_9 про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 109, ст. 110, ст. 110-2 КК України;
		- протокол огляду документів від 11-18.06.2015 з додатками, відповідно до якого слідчий відділу Генеральної прокуратури України провів огляд офіційного сайту «Феодосийского городского суда». Вказаним оглядом встановлено, що за пошуком документів за прізвищем судді « ОСОБА_3 » виявлено ухвали у справах № 2-624/2014 від 28.08.2014, № 2-698/2014 від 24.09.2014;
		- лист Міністерства юстиції України від 21.03.2016 №2911-0-26-16/12.1, відповідно до якого надано отримані від Міністерства юстиції Російської Федерації складені на території тимчасово окупованої АР Крим та м. Севастополя судові прохання про надання міжнародної правової допомоги у цивільних справах стосовно вручення документів особам, які проживають на материковій частині України, та клопотання про надання дозволу на примусове виконання судових рішень, винесених від імені Російської Федерації на території АР Крим та м. Севастополя, в тому числі саме за підписом ОСОБА_3 ;
		З наданих доказів убачається, що ОСОБА_3 , обіймаючи посаду судді «Феодосийского городского суда» на окупованій території АР Крим, здійснювала «правосуддя» на підставі законодавства Російської Федерації та ухвалювала рішення у справах, де сторонами провадження були громадяни України, що у сукупністю з дослідженими вище доказами свідчить про те, що обвинувачена надалвала допомогу державним органам РФ у проведенні підривної діяльності проти України, таким чином спричинила шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України.
		Здійснення ОСОБА_3 конкретних дій від імені Російської Федерації свідчить, що обвинувачена забезпечувала становлення та зміцнення окупаційної влади РФ з метою недопущення контролю української влади на території АР Крим.
		Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК, у межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними та у сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, поза розумним сумнівом.
		Вчинений обвинуваченою злочин має триваючий характер і не закінчився станом на 31 жовтня 2014 року - дата набрання чинності Законом України №1689-VII від 07 жовтня 2014 року.
		Виходячи з зазначеного, судом встановлено, що ОСОБА_3 своїми умисними протиправними діями, які виразились у державній зраді, тобто діянні, вчиненому умисно громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111 КК України(в редакції Законів № 1183-VII від 08 квітня 2014 року та № 1689-VII від 07 жовтня 2014 року).
		При призначенні обвинуваченій ОСОБА_3 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, який згідно із ст. 12 КК України є особливо тяжким, її ставлення до вчиненого, а також дані про її особу, яка раніше не судима. 
		Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено. 
		Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Законів № 1183-VII від 08 квітня 2014 року та № 1689-VII від 07 жовтня 2014 року), оскільки саме таке основне покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нового злочину.
		Відповідно до ч. 2ст. 59 КК України(в редакції Закону № 1689-VII від 07 жовтня 2014 року) конфіскація майна встановлюється не тільки за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також і за злочини проти основ національної безпеки України незалежно від ступеня їх тяжкості. Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, його тривалість, а також дані про особу обвинуваченої, яка на час вчинення нею злочину мала високий статус носія судової влади, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 додаткове покарання у виді конфіскації всього належного їй майна.
		На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 323, ст. ст. 368, 373-376 КПК України, суд, -
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Законів № 1183-VII від 08 квітня 2014 року та № 1689-VII від 07 жовтня 2014 року) та призначити покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна.
		Строк відбуття покарання  ОСОБА_3 обраховувати з моменту фактичного звернення вироку до виконання.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченій та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		 
		 
		 
		Суддя:                                                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...