Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 902/612/22 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 17.05.2023. Зареєстровано: 17.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 18.05.2023.
Дата набрання законної сили: 11.05.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		11 травня 2023 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  902/612/22 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Случ О.   В. - головуючий, Волковицька Н.   О., Могил С. К.
		за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Несс Дизайн" 
		на рішення Господарського суду Вінницької області від 21.12.2022 (суддя Тварковський А. А.) 
		і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 (головуючий суддя Тимошенко О. М., судді Крейбух О. Г., Юрчук М. І.) 
		у справі № 902/612/22
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Несс Дизайн"
		про стягнення коштів, 
		(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Багрій І. О., відповідача - Давидюк І. А.)
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.          Товариство з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" (далі - позивач, ТОВ "Форест Транс Сервіс") звернулося із позовом до Господарського суду Вінницької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Несс Дизайн" (далі - відповідач, ТОВ "Несс Дизайн") 1   883   651, 37 грн.
		2.          Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що він, відповідно до договору про відступлення права вимоги від 08.12.2021 № 08122021/1, є новим кредитором ТОВ "Несс Дизайн" (до зміни найменування - ТОВ "Несс Констракшн") у правовідносинах, що виникли на підставі договору про надання послуг від 25.03.2019 № 20190322/2, укладеного між відповідачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна Фірма Трейдінвестбуд" (далі - виконавець, первісний кредитор, ТОВ "Будівельна Фірма Трейдінвестбуд"). При цьому позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання послуг від 25.03.2019 № 20190322/2 в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги, внаслідок чого товариством заявлено до стягнення з відповідача 1   883   651,37   грн заборгованості, з яких: 1   495   428,91 грн - основного боргу; 142   164,90 грн - пені; 217   787,81 грн - інфляційних втрат та 28   269,75 грн - 3% річних.
		3.          Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на порушення виконавцем (ТОВ "Будівельна Фірма Трейдінвестбуд") обов`язку з належної реєстрації розрахунків корегування до помилкових податкових накладних, що в свою чергу призвело до втрати відповідачем права на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту та завдало йому збитків, а відтак, за доводами останнього, зумовлює правомірність утримання відповідачем суми ПДВ у розмірі 1   495   428,91 грн. 
		4.          Також відповідач посилається на нікчемність договору відступлення права вимоги, оскільки право вимоги ТОВ "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" до ТОВ "Несс Дизайн" на суму утримання виникне виключно з моменту настання конкретних юридичних подій - належної реєстрації розрахунків коригування до помилкових податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) і лише після цього може бути предметом передачі його третім особам. 
		Короткий зміст судових рішень
		5.          Рішенням Господарського суду Вінницької області від 21.12.2022, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2023, позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1   495   428,91   грн - основного боргу; 142   164,90 грн - пені; 217   787,81 грн - інфляційних втрат; 28   269,75 грн - 3% річних та 28   254,77 грн - витрат на сплату судового збору.
		6.          Суди попередніх інстанцій виходили з того, що між сторонами спору наявні правовідносини з надання послуг, у межах яких у відповідача виникло грошове зобов`язання з оплати фактично наданих послуг, яке правомірно відступлене ТОВ "Будівельна Фірма Трейдінвестбуд" (первісний кредитор) на користь позивача.
		7.          Суди дослідили, що факт наявності заборгованості відповідача за договором про надання послуг від 25.03.2019 № 20190322/2 у розмірі 1   495   428,91   грн підтверджується належними і допустимими доказами, наявними в матеріалах справи.
		8.          Суди відхили заперечення відповідача щодо відсутності у нього обов`язку з оплати суми основної заборгованості на підставі пункту 2.7 договору про надання послуг від 25.03.2019 № 20190322/2, встановивши факт реєстрації в ЄРПН податкових накладних від 02.05.2019 № 12, від 07.05.2019 № 14, від 21.05.2019 № 17, від 21.05.2019 № 18, від 28.05.2019 № 22 на загальну суму 1   495   428, 91 грн податкового кредиту з ПДВ, що за висновками судів є достатньою підставою для виникнення у відповідача обов`язку з оплати решти заборгованості за договором у відповідному розмірі.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		9.          Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішенням Господарського суду Вінницької області від 21.12.2022 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2023, ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)
		10.          У касаційній скарзі відповідач наголошує, що зареєстровані виконавцем податкові накладні є помилковими, оскільки не відповідають реальним показникам кількості та вартості фактично проведених сторонами господарських операцій, і тому не можуть бути підставою для включення відповідачем сум ПДВ, зазначених у таких накладних, до складу податкового кредиту. Вказані обставини, за доводами відповідача, свідчать про відсутність у нього обов`язку, з урахуванням пункту 2.7 договору, зі сплати позивачу суми утримання у розмірі 1   495   428, 91 грн, а відтак і про те, що як на дату укладання договору відступлення прав вимоги від 08.12.2021 № 08122021/1, так і станом на дату прийняття оскаржуваних судових рішень, відсутні будь-які грошові зобов`язання відповідача перед первісним кредитором за договором про надання послуг від 25.03.2019 №20190322/2.
		11.          Скаржник зазначає, що вказані порушення первісного кредитора (відсутність реєстрації розрахунків корегування до помилкових податкових накладних) позбавили відповідача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання з ПДВ, що завдало останньому збитків. У цій частині відповідач посилається на неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 03.12.2018 по справі №9058/76/18, від 10.01.2022 по справі №910/3338/21.
		12.          Відповідач вказує, що враховуючи відсутність у первісного кредитора дійсного права вимоги до відповідача з оплати суми утримання (ПДВ) станом на дату укладення договору відступлення прав вимоги від 08.12.2021 № 08122021/1, правочин із відступлення первісним кредитором такого права за вказаним договором на користь нового кредитора є нікчемним. У цій частині посилається на неврахування висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 01.04.2015 у справі №911/2445/14, від 05.07.2017 у справі №752/8842/14-ц, постанови Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №925/1204/15, від 04.06.2020 у справі №910/1755/19, від 16.10.2018 у справі №914/2567/17, від 04.12.2018 у справі №31/160 (29/170 (6/77-5/100).
		13.          ТОВ "Несс Дизайн" зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки положенням договору про надання послуг від 25.03.2019 №20190322/2, а також наявним у матеріалах справи доказам, які спростовують наявність грошових вимог виконавця, а саме додатковій угоді №1 до договору, якою змінені істотні умови договору - ціни на послуги, шляхом викладення у новій редакції специфікації послуг, а також укладеним згідно з цією додатковою угодою заявкам-специфікаціям, звітам про надані послуги та двостороннім актам приймання-передачі наданих послуг.
		14.          Скаржник не погоджується з висновками судів про визнання відповідачем наявності основного боргу шляхом підписання акта звірки взаєморозрахунків від 31.12.2020. У цій частині скаржник цитує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.12.2020 у справі №   916/499/20, а також посилається на постанови Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №905/1198/17, від 24.10.2018 у справі №905/3062/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 04.12.2019 у справі №916/1727/17.
		15.          Окрім того, відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції проігнорував його клопотання про відкладення розгляду справи чим порушив вимоги статей 2, 4, 7, 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
		Позиція інших учасників справи
		16.          Позивач подав відзив у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. У відзиві позивач зазначає, що доводи касаційної скарги: (1) направлені на переоцінку встановлених обставин справи; (2) не стосуються предмета доказування у цій справі; (3) не доводять неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій. Також позивач наголошує на тому, що висновки Верховного Суду, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, ухвалені у правовідносинах які не є подібними до правовідносин, що склалися у цій справі, яка розглядається.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		17.          25.03.2019 між ТОВ "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" (виконавець) і ТОВ "Несс Констракшн" (найменування змінено на ТОВ "Несс Дизайн") (замовник) укладено договір про надання послуг №20190322/2 (далі - Договір), відповідно до умов якого:
		-          виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги, а замовник зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити вартість послуг виконавця в розмірі і в порядку, визначених цим Договором (п.1.1);
		-          виконавець зобов`язується надати замовнику податкову накладну в електронній формі (розрахунок коригування до податкової накладної) у термін і порядку встановлених законодавством, чинним на момент виникнення податкових зобов`язань (п. 2.4);
		-          у разі порушення виконавцем зобов`язань передбачених п. 2.4 цього Договору, що спричинить ризик нарахування або нарахування іншій стороні штрафу податковими органами згідно з Податковим кодексом України за невиконання іншою стороною своїх зобов`язань як платника податку, винна сторона зобов`язана сплатити іншій стороні штраф в наступному розмірі від суми ПДВ, яка зазначена в розрахунках коригувань:
		-           10 відсотків у разі порушення терміну від 1 до 5 календарних днів;
		-           20 відсотків у разі порушення терміну від 6 до 25 календарних днів;
		-           30 відсотків у разі порушення терміну від 26 до 55 календарних днів;
		-           40 відсотків у разі порушення терміну від 56 до 175 календарних днів;
		-           50 відсотків у разі порушення терміну протягом 175 календарних днів і більше (п.   2.5);
		-          замовник має право не здійснювати оплату виконавцю за вже надані послуги у розмірі, що дорівнює сумі податкового кредиту з ПДВ, до подання виконавцем на користь замовника податкової накладної з ПДВ, складеної в електронній формі з дотриманням умови щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої виконавцем особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. Замовник сплачує суму, що дорівнює податковому кредиту з ПДВ протягом 5-ти банківських днів з моменту виконання виконавцем відповідних зобов`язань, передбачених Податковим кодексом України. Зазначений пункт застосовується незалежно від умов оплати, передбачених будь-якими Додатками до цього Договору і має перевагу перед будь-якими іншими умовами додатків чи специфікацій, які визначають умови оплати послуг (п. 2.7);
		-          у разі несвоєчасного здійснення замовником своїх зобов`язань щодо проведення розрахунків за надані послуги, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення виконання зобов`язань. (п. 6.3);
		-          Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.05.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Якщо жодна із сторін письмово не заявить про намір розірвання цього Договору не пізніше ніж за 20 календарних днів до моменту закінчення строку його дії, то Договір вважається автоматично пролонгованим на наступний період часу на аналогічних умовах (п. 9.2).
		18.          Відповідно до специфікації послуг від 25.03.2019 (додаток №1 до Договору) сторони погодили найменування та вартість за одиницю виміру таких послуг.
		19.          На виконання умов Договору в травні 2019 року сторони підписали ряд актів приймання-передачі наданих послуг на загальну суму 11 402 713,29 грн, а саме:
		-          ВР-20190322/2-001 від 02.05.2019 на суму 2 280 848,35 грн (в т.ч. ПДВ 380 141,39 грн);
		-          ВР-20190322/2-002 від 07.05.2019 на суму 1 412 083,75 грн (в т.ч. ПДВ 235 347,29 грн);
		-          ВР-20190128/2-003 від 14.05.2019 на суму 2 430 139,8 грн (в т.ч. ПДВ 405 023,3 грн);
		-          ВР-20190322/2-004 від 21.05.2019 на суму 3 033 993,92 грн (в т.ч. ПДВ 505 665,65 грн);
		-          ВР-20190322/2-005 від 21.05.2019 на суму 1 091 997,72 грн (в т.ч. ПДВ 181 999,62 грн);
		-          ВР-20190322/2-006 від 28.05.2019 на суму 1 153 649,75 грн (в т.ч. ПДВ 192 274,96 грн).
		20.          За період з 22.03.2019 по 05.07.2022 відповідачем сплачено ТОВ "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" суму основного боргу за вищевказаними актами за винятком сум ПДВ (у загальному розмірі 1 900 452,21 грн), що підтверджується банківськими виписками.
		21.          На підставі актів приймання-передачі наданих послуг №№ ВР-20190322/2-001 від 02.05.2019, ВР-20190322/2-002 від 07.05.2019, ВР-20190128/2-003 від 14.05.2019, ВР-20190322/2-004 від 21.05.2019, ВР-20190322/2-005 від 21.05.2019, ВР-20190322/2-006 від 28.05.2019 та на виконання пункту 2.7 Договору ТОВ "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" виконано зобов`язання щодо реєстрації в Єдиному реєстрі відповідних податкових накладних, передбачених Податковим кодексом України, а саме підготовлено та зареєстровано наступні податкові накладні: від 02.05.2019 №   12, від 07.05.2019 №   14, від 14.05.2019 № 15, від 21.05.2019 № 17, від 21.05.2019 № 18, від 28.05.2019 № 22.
		22.          Реєстрація цих податкових накладних була зупинена органами Державної податкової служби України, внаслідок чого ТОВ "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" звернулося із відповідним позовом до суду.
		23.          За наслідками розгляду Окружним адміністративним судом м. Києва справи №   640/12789/19 позовні вимоги ТОВ "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" задоволено та зобов`язано ДПС України зареєструвати вищезазначені податкові накладні днем їх фактичного подання.
		24.          Фактична реєстрація податкових накладних за рішенням суду, окрім податкової накладної від 14.05.2019 №15, відбулася 10.11.2021, що підтверджується даними електронного кабінету платника податків ТОВ "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" та такий факт відповідачем не заперечується.
		25.          Враховуючи, що ТОВ "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" зареєстровано в ЄРПН податкові накладні від 02.05.2019 №   12, від 07.05.2019 №   14, від 21.05.2019 № 17, від 21.05.2019 № 18, від 28.05.2019 № 22 (за винятком податкової накладної №15, яка не зареєстрована), позивача вказує, що ТОВ "Несс Констракшн" зобов`язане виконати свої зобов`язання за Договором та сплатити 1   495   428,91   грн, які утримані відповідачем на підставі вимог пункту 2.7 Договору, протягом 5 банківських днів після реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
		26.          ТОВ "Несс Констракшн" заборгованість за Договором не сплачена, що підтверджується випискою по банківському рахунку ТОВ "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" за період з 22.03.2019 по 05.07.2022.
		27.          ТОВ "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" і ТОВ "Несс Констракшн" підписали акт звіряння, відповідно до якого зафіксували наявність боргу відповідача за Договором перед ТОВ "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" станом на 31.03.2021 у сумі 1   900   452,21   грн.
		28.          За договором відступлення права вимоги від 08.12.2021 №08122021/1 (далі - Договір відступлення) ТОВ "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" відступило право вимоги до ТОВ "Несс Дизайн" (до зміни найменування - ТОВ "Несс Констракшн") за Договором новому кредиторові - ТОВ "Форест Транс Сервіс" (позивач).
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
		29.          Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
		30.          Судові рішення у справі оскаржуються відповідачем з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
		31.          Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		32.          Відповідно до положень цієї норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: 
		(1)          суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; 
		(2)          спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
		33.          Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі №   233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і вказаного вище пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
		34.          При цьому, з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. 
		35.          Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
		36.          Водночас колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
		37.          Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
		38.          Як уже було зазначено вище, задовольняючи позовні вимоги у цій справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій виходили з того, що: (1) наявними в матеріалах справи доказами, а також установленими обставинами справи підтверджено наявність заборгованості відповідача за надані послуги відповідно до умов Договору у розмірі 1   495   428,91 грн; (2) виконавець правомірно відступив позивачу грошову вимогу до відповідача за Договором відступлення, а відтак позивач став новим кредитором стосовно відповідача у правовідносинах, що виникли на підставі Договору.
		39.          Суди відхилили заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог, які аргументовані наявністю у останнього права на утримання суми, що дорівнює податковому кредиту, вказавши, що факт реєстрації виконавцем податкових накладних у ЄРПН є достатньою підставою для виникнення у відповідача грошового зобов`язання перед виконавцем в силу вимог пункту 2.7 Договору на загальну суму 1   495   428,91 грн.
		40.          При цьому, суди відхили аргументи відповідача про позбавлення його права на включення сум ПДВ із зареєстрованих виконавцем податкових накладних до складу податкового кредиту, внаслідок порушення ТОВ "Будівельна Фірма Трейдінвестбуд" строків коригування, вказавши, що відповідні обставини не належить до предмета спору в цій справі, а також, що відповідач не позбавлений права та можливості доводити відповідні матеріальні втрати у судовому порядку в межах іншого провадження за його позовом, у тому числі шляхом доведення наявності складу цивільного правопорушення для стягнення збитків чи шляхом обґрунтування підстав для стягнення штрафу згідно з п. 2.5. Договору.
		41.          На спростування відповідних висновків скаржник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 03.12.2018 у справі №908/76/18, від 10.01.2022 у справі №910/3338/21, у яких мова йшла про стягнення збитків у розмірі ПДВ, що не був включений до податкового кредиту через те, що відповідачами не були зареєстровані податкові накладні на підставі проведених господарських операцій.
		42.          У відзиві на позовну заяву, апеляційній та касаційних скаргах відповідач також наголошував на тому, що йому завдано збитків діями виконавця, які призвели до неможливості включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання.
		43.          Разом з тим, як уже було зазначено вище, стягнення збитків у розмірі ПДВ, що не був включений до податкового кредиту, не є предметом розгляду в цій справі №   902/612/22, що очевидно свідчить про неподібність правовідносин тим, що склалися між сторонами спору у справах №908/76/18, №910/3338/21, адже різняться вони предметом і підставами позовних вимог, змістом спірних правовідносин, матеріально-правовим регулюванням. Окрім цього, як вірно зазначає позивач у відзиві на касаційну скаргу, у цій справі, яка розглядається, податкові накладні зареєстровані виконавцем в ЄРПН на виконання рішення суду в адміністративній справі. За таких обставин, посилання скаржника на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, на постанови Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №908/76/18, від 10.01.2022 у справі №910/3338/21 колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відхиляються.
		44.          Також, як установлено судами, предметом розгляду у цій справі №   902/612/22 не є стягнення відповідачем штрафу на підставі пунктів 2.5, 2.6 Договору за невиконання стороною Договору своїх зобов`язань як платника податків, чи невизнання податковим органом у складі податкового кредиту замовника суми ПДВ, а тому відповідні доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, щодо порушення виконавцем за Договором вимог податкового законодавства відхиляються колегією суддів як безпідставні.
		45.          Жодної неузгодженості з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.07.2022 у справі №   160/3364/19, від 07.02.2023 у справі №   2а-10234/09/0470, які скаржник згадує у своїй касаційній скарзі, також немає, оскільки предметом розгляду в цій справі №   902/612/22, як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, не є обставини щодо здійснення податковими органами перевірки реальності проведених господарських операцій, ця справа також не є спором про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій, а отже правовідносини у зазначених справах є очевидно неподібними до правовідносин, що склалися в справі, яка розглядається.
		46.          Стосовно доводів відповідача щодо нікчемності Договору відступлення колегія суддів зазначає таке.
		47.          Так, у касаційній скарзі ТОВ "Несс Дизайн" посилається на: 
		-          постанови Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі №   911/2445/14, від 05.07.2017 у справі №   752/8842/14-ц, постанову Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №   914/2567/17 у яких, зокрема, наведено висновок про те, що "чинним законодавством передбачено право відступлення тільки дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав";  
		-          постанови Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №   925/1204/15, від 04.06.2020 у справі №   910/1755/19, у яких зокрема, викладено висновок про те, що "новий кредитор отримує право вимагати виконання зобов`язання в обсязі, що існував на момент підписання договору цесії (відступлення права вимоги). Разом з тим, зазначене положення є диспозитивним, отже інші правила можуть бути встановлені договором або законом. Суб`єкти зобов`язання можуть провести заміну кредитора лише в певній частині, тобто передати новому кредитору тільки частину прав старого кредитора, проте це є можливим в разі подільності права вимоги кредитора"; 
		-          постанову Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №   31/160(29/170(6/77-5/100), у якій, зокрема, викладено висновок про те, що "оцінюючи обсяг переданих прав, слід врахувати загальновизнаний принцип приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам".
		48.          Разом з тим, у справі №   911/2445/14 предметом розгляду були вимоги нового кредитора про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу засобів захисту рослин, яка виникла у зв`язку із донарахуванням курсової різниці долара США до гривні, у задоволенні яких судами апеляційної та касаційної інстанції відмовлено на підставі установлених у справі обставин про те, що на момент переходу права вимоги зобов`язання за договором було виконано в повному обсязі по факту закінчення виконавчого провадження у справі про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу засобів захисту рослин.
		49.          Таким чином, у наведеній справі №   911/2445/14 предметом договору відступлення було право вимоги курсової різниці вартості товару за договором і на момент відступлення такого права вимоги спір між сторонами договору щодо стягнення заборгованості був вирішений у судовому порядку. У цій справі, яка розглядається, суди встановили, що заборгованість відповідача за Договором у розмірі суми податку на додану вартість по зареєстрованим податковим накладним останнім не сплачена, що зумовлює право нового кредитора, якому відступлено право вимоги вказаної заборгованості після реєстрації відповідних податкових накладних, вимагати сплати такої заборгованості на свою користь. 
		50.          Аналіз наведеного дає підстави для висновку про те, що правовідносини, які виникли у справі №   911/2445/14 також не можна вважати подібними тим, що склалися між сторонами спору у справі №   902/612/22, адже різняться вони предметом і підставами позовних вимог, змістом спірних правовідносин і фактичними обставинами спорів. Звідси, посилання скаржника на постанову Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі №   911/2445/14 в обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, колегією суддів не приймаються.
		51.          У справі №   752/8842/14-ц предметом розгляду були вимоги боржника про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги обґрунтовані тим, що первісний кредитор відступив право грошової вимоги, якого не мав на момент укладення договору, зокрема через те, що підстава на якій виникло право вимоги (відмова покупця від контракту про продаж автомобіля) визнана недійсною в судовому порядку. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог і направив справу на новий розгляд, зокрема, у зв`язку з тим, що суди не з`ясували належним чином обсяг і зміст прав, які перейшли до нового кредитора та чи існували вони на момент їх переходу.
		52.          У справі №   914/2567/17 предметом розгляду також були вимоги боржника про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги обґрунтовані тим, що первісний кредитор за договором відступлення передав неіснуюче право стягнення заборгованості (повернення грошових коштів, перерахованих підприємцю в якості авансу за виконання робіт згідно з договором підряду), а також тим, що спірний договір містить ознаки договору факторингу. В задоволенні заявлених позовних вимог у наведеній справі судами всіх інстанцій було відмовлено на підставі встановлених фактів дійсності вимоги, переданої за спірним договором відступлення, а також недоведення позивач наявності ознак факторингу в укладеному договорі відступлення права вимоги.
		53.          У цій справі, яка розглядається, суди встановили, що пунктом 2.7 Договору сторонами передбачено, що в разі подання виконавцем на користь замовника податкової накладної з ПДВ, складеної в електронній формі з дотриманням умови щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої виконавцем особи, та зареєстрованої в ЄРПН виникає обов`язок замовника сплатити суму, що дорівнює податковому кредиту з ПДВ протягом 5-ти банківських днів з моменту виконання виконавцем відповідних зобов`язань, передбачених Податковим кодексом України.
		54.          Суди дослідили, що 10.11.2021 виконавець зареєстрував у ЄРПН податкові накладні на загальну суму 1   495   428,91 грн податкового кредиту з ПДВ, що в свою чергу не заперечується відповідачем, а отже, за фактом реєстрації податкових накладних у відповідача виникло грошове зобов`язання перед ТОВ "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" в силу п. 2.7. Договору на загальну суму 1   495   428,91 грн, яке 08.12.2021 відступлене виконавцем на користь позивача за Договором відступлення.
		55.          Таким чином, у цій справі, яка розглядається, судами встановлена дійсність права вимоги, яка передана ТОВ "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" на користь ТОВ "Форест Транс Сервіс", а також обсяг відступленого права вимоги. Наведене дає підстави для висновку про те, що правовідносини, які виникли у справі №   752/8842/14-ц також не можна вважати подібними тим, що склалися між сторонами спору у справі №   902/612/22, адже різняться вони предметом і підставами позовних вимог, змістом спірних правовідносин і фактичними обставинами спорів, які у справі №   752/8842/14-ц ще належить установити під час нового розгляду.
		56.          У наведеній скаржником справі №   914/2567/17 Верховний Суд у своїй постанові від 16.10.2018 погодився з висновками судів про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, що взагалі не узгоджується з позицією ТОВ "Несс Дизайн", якою воно обґрунтовує свої заперечення проти позову. Окрім цього, у наведеній справі позивач обґрунтовував відсутність права вимоги щодо стягнення авансового платежу за договором підряду належним виконанням підрядних робіт у встановлений договором строк, що в свою чергу, за висновком Верховного Суду, взагалі не має значення для доведення недійсності правочину щодо відступлення права вимоги. Таким чином, правовідносини, які виникли у справі №   914/2567/17 також не є подібними тим, що склалися між сторонами спору у справі, що розглядається. Різняться ці правовідносини предметом і підставами позовних вимог, змістом спірних правовідносин, матеріально-правовим регулюванням. 
		57.          За таких обставин, посилання скаржника на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, на постанову Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі №   752/8842/14-ц, постанову Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №   914/2567/17 колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визнаються необґрунтованими і відхиляються.
		58.          У справі №   925/1204/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лани Христинівщини" предметом судового розгляду були вимоги про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги у зв`язку з припиненням зобов`язання за відступленою вимогою на час його укладення, а також неможливістю відступлення прав вимоги за мировою угодою у справі про банкрутство.
		59.          У справі №   910/1755/19 предметом розгляду також були вимоги про визнання недійсними договорів про відступлення прав вимоги мотивовані тим, що за своєю юридичною природою (незважаючи на назву як "договір про відступлення права вимоги") останні є договорами факторингу, оскільки з урахуванням розміру заборгованості, право вимоги якої відступлено, наявна різниця між ними є дисконтом, тобто платою (фінансовою вигодою), яку отримав за договором факторингу ТОВ "ФК "Форінт". Постановою від 04.06.2020 (на яку посилається скаржник у касаційній скарзі) Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд вказавши, що суди попередніх інстанцій вірно визначили правову природу спірних правочинів, як договорів відступлення права вимоги, оскільки вказані договори не поєднують в собі повною мірою ознак договорів факторингу, що дало б змогу відповідно їх класифікувати, однак суди допустили неповноту дослідження обставин за доводами позивачів щодо недійсності договорів, а відтак судам слід дослідити, зокрема, правову природу первісного зобов`язання, обсяг переданих прав та виду зобов`язання, за яким права були передані, чи обумовлено такий обсяг за первісним договором, та чи не відбулося новації у зобов`язанні, а також чи можлива заміна кредитора у кредитному зобов`язанні кредитором, який не є банком або фінансовою установою, та в яких випадках.
		60.          У справі №   31/160(29/170(6/77-5/100) предметом розгляду була заява про заміну кредитора на його правонаступника у справі про банкрутство. Суд касаційної інстанції у постанові від 04.12.2018 у наведеній справі дійшов висновку, що оскільки забезпечені заставою вимоги банку було окремо внесено до реєстру вимог кредиторів банкрута та враховуючи, що банком відступлено право вимоги до боржника за кредитним договором, іпотечними договорами, а також договором відступлення прав вимоги іншій юридичній особі, така юридична особа (новий кредитор) має право звертатись до господарського суду із заявою про заміну кредитора у справі його правонаступником, в частині суми на яку отримала право вимоги, в порядку статті 21 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено обставин недійсності зазначених договорів.
		61.          У цій справі, яка розглядається, суди встановили обставини щодо обсягу і змісту прав, які перейшли до нового кредитора та чи існували вони на момент їх переходу. Протилежні доводи відповідача спрямовані на переоцінку встановлених обставин справи, що виходить за межі розгляду справи в суді касаційної інстанції. 
		62.          Окрім того, суди відхилили заперечення відповідача про неможливість відступлення права вимоги новому кредитору та нікчемність відповідного договору, позаяк зобов`язання податкової звітності є нерозривно пов`язаним із особою первісного кредитора, вказавши, що правовідносин, які виникли між відповідачем і первісним кредитором, пов`язані з виконанням зобов`язань за договором про надання послуг, у межах яких у відповідача як боржника виникло грошове зобов`язання з оплати наданих послуг після процедури реєстрації податкових накладних (на підставі судового рішення). Тобто відступлення права вимоги відбулося у грошовому зобов`язанні, що виникло із договору про надання послуг. Водночас судами не встановлено, а відповідачем не доведено як вказане зобов`язання нерозривно пов`язане із особою первісного кредитора.
		63.          Вказані висновки судів відповідачем не оскаржені з підстав передбачених частиною 2 статті 287 ГПК України. Посилання скаржника в цій частині на висновки, викладені в постанові Центральний апеляційний господарський суд від 05.11.2019 у справі №   904/4009/18, судом відхиляються, оскільки таке судове рішення не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні частини 4 статті 236 ГПК України.
		64.          Наведене у сукупності свідчить про неподібність правовідносин, у наведених скаржником справах №   925/1204/15, №   910/1755/19, №   31/160(29/170(6/77-5/100), зі справою, яка розглядається, оскільки спірні питання щодо недійсності договорів відступлення права вимоги, які були предметом розгляду в наведених справах, не виникали у цій справі №   902/612/22, що не відповідає змістовому критерію подібності правовідносин, наведеному в пункті 35 цієї ухвали.
		65.          Колегія суддів також зазначає, що жодної неузгодженості з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 21.12.2020 у справі №   916/499/20, також немає, оскільки заборгованість відповідача за Договором у розмірі 1   495   428,91 грн установлена судами на підставі наявних у матеріалах справи доказів, зокрема, актів приймання-передачі наданих послуг, банківських виписок, податкових накладних тощо. Окрім того, судами досліджено, що вартісні показники проведених господарських операцій та відповідні розміри ПДВ як в первинній документації, поданій позивачем, так і в первинній документації, наданій відповідачем, збігаються. При цьому різні варіанти актів та специфікацій підписані сторонам Договору в один і той саме день, а підписаний між сторонами акт звірки на суму 1   900   452,21 грн є додатковим доказом підтвердження боргу на суму 1   495   428,91   грн. 
		66.          Поряд із тим, у справі №   916/499/20 були відсутні належні та допустимі докази на підтвердження обставин наявності заборгованості відповідача за надані послуги за договором транспортного експедирування, а висновки Верховного Суду стосуються обставин, за яких акт звірки взаєморозрахунків не може бути єдиним доказом на підтвердження наявності заборгованості, що також свідчить про очевидну неподібність правовідносин у наведеній справі, з правовідносинами, що склалися у цій справі №   902/612/22.
		67.          Аналогічне стосується згаданих скаржником у касаційній скарзі постанов Верховного Суду в справах №   910/7446/18, № 911/1981/20, №   905/411/17, №   910/11592/19 щодо яких відсутнє обґрунтування подібності правовідносин. Разом з тим, висновки Верховного Суду в наведених постановах стосуються установлених у кожній конкретній справі обставин щодо дійсного фактичного виконання/невиконання підрядних робіт, порядку та обсягу їх виконання, а також взаємовідносин сторін щодо прийняття та оплати підрядних робіт. У кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, дійшли певних конкретних висновків з урахуванням наданих сторонами доказів, а отже зміст правовідносин, їх предмет, підстави, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин у вказаних скаржником справах є різними, що також виключає їх подібність за змістовним критерієм.
		68.          Окремо слід зазначити, що в наведених у пункті вище цієї ухвали справах Верховний Суд також виходив із того, що акт звірки взаєморозрахунків може підтверджувати факт наявності заборгованості за договором у сукупності з іншими документами, що підтверджують таку заборгованість. Разом з тим, у жодній із наведених справ такий акт не був визнаний неналежним доказом по справі, як про це зазначає відповідач у касаційній скарзі. Також, колегія суддів звертає увагу, що зазначені посилання відповідача стосовно акта звірки, наведені в заперечення позовних вимог, не висувались ним під час розгляду справи судом першої інстанції.
		69.          Підсумовуючи викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховний Суд зазначає, що цитування скаржником окремих висновків Верховного Суду, викладених у наведених вище справах, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а зміст перелічених скаржником постанов не свідчить про застосування судами першої та апеляційної інстанції норм права без урахування висновків, викладених у цих постановах. Зазначене має наслідком закриття касаційного провадження з цієї підстави (Суд також звертає увагу, що у зв`язку з цим не здійснюється аналіз правильності правозастосування судами попередніх інстанцій).
		70.          Стосовно доводів скаржника, викладених у пункті 15 цієї ухвали, колегія суддів зазначає таке.
		71.          Так, відповідач у касаційній скарзі зазначає, що ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Несс Дизайн" на рішення Господарського суду Вінницької області від 21.12.2022; розгляд апеляційної скарги призначено на 09.03.2023 у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду; 06.03.2023 представник відповідача направив на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи з поважних причин. 
		72.          Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції проігнорував клопотання представника відповідача від 06.03.2023 про відкладення розгляду справи, що позбавило відповідача права належним чином захистити свої права та законні інтереси у відкритому судовому засіданні, що в свою чергу суперечить базовим засадам та принципам господарського судочинства і рівності сторін у процесі.
		73.          Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, клопотання відповідача від 06.03.2023 про відкладення розгляду справи направлено до суду апеляційної інстанції засобами поштового зв`язку 06.03.2023 та отримано судом 10.03.2023, тобто після ухвалення оскаржуваної постанови.
		74.          З тексту оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції з урахуванням належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи дійшов висновку про відсутність перешкод для розгляду справи в судовому засіданні 09.03.2023.
		75.          Наведене у сукупності свідчить про безпідставність доводів скаржника про ігнорування судом апеляційної інстанції його клопотання про відкладення розгляду справи, а також не дає підстав стверджувати про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині розгляду справи за належного повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання. 
		76.          За таких обставин, вказані доводи скаржника не можуть бути виключною правовою підставою для касаційного оскарження судових рішень. Окрім того, відповідні доводи скаржника, як і доводи про недослідження судами наявних в матеріалах справи доказів (пункт 13 цієї ухвали), не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, передбаченими приписами частини 2 статті 287 ГПК України.
		77.          Суд зазначає, що посилання скаржника на те, що суди не в повному обсязі дослідили докази та не з`ясували дійсні обставини справи (пункт 13 цієї ухвали), без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судові рішення. Доводи скаржника у цій частині зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками суду, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень.
		78.          Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		79.          Також, зважаючи на положення пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України, суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що суди не дослідили зібрані у справі докази, оскільки у цій справі посилання відповідача на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, є необґрунтованими.
		80.          Усі інші доводи відповідача не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною 2 статті 287 ГПК України, а відтак не підпадають під правове регулювання вказаної норми процесуального закону, а тому Суд в силу приписів статей 287 і 300 ГПК України не надає їм оцінку.
		81.          Суд не приймає до уваги посилання відповідача на наявність інших справ з тотожним предметом спору і змістом договірних зобов`язань, позаяк відповідні судові рішення не є предметом касаційного оскарження у цій справі, яка розглядається.
		82.          Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
		83.          З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 902/612/22 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України за касаційною скаргою ТОВ "Несс Дизайн" на рішення Господарського суду Вінницької області від 21.12.2022 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 у справі №   902/612/22.
		Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України, Суд
		УХВАЛИВ:
		Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Несс Дизайн" на рішення Господарського суду Вінницької області від 21.12.2022 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 у справі №   902/612/22.
		Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                О.   В.   Случ 
		 
		Судді                                                                                          Н.   О.   Волковицька
		 
		                                                                                          С. К.   Могил

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...