Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/24910/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них; про виселення (вселення).
Надіслано для оприлюднення: 17.05.2023. Зареєстровано: 18.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 22.05.2023.
Дата набрання законної сили: 16.05.2023
Номер судового провадження: 22-ц/4820/594/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 травня 2023 року
		м. Хмельницький
		 
		Справа № 686/24910/21
		Провадження № 22-ц/4820/594/23
		 
		Хмельницький апеляційний суд у складі
		колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,
		секретар судового засідання Дубова М.В.,
		з участю представника Хмельницького професійного ліцею адвоката Плющ Л.П.,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2 , на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 грудня 2022 року, суддя Салоїд Н.М., у справі за позовом Хмельницького професійного ліцею до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради, про виселення з учнівського гуртожитку,
		 
		встановив:
		 
		У жовтні 2022 року Хмельницький професійний ліцей звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , про виселення з кімнати НОМЕР_4 учнівського гуртожитку Хмельницького професійного ліцею, що по АДРЕСА_1 .
		В обґрунтування позову вказав, що ОСОБА_4 з дочкою ОСОБА_1 була поселена в кімнату АДРЕСА_2 на підставі цивільно-правового договору строком на один рік. У зв`язку з укладенням шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , без відома адміністрації навчального закладу, у вказану кімнату гуртожитку також вселився ОСОБА_3 . Від шлюбу у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 народилася дочка, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації проживання якої також зареєстроване у кімнаті НОМЕР_4. З квітня 2021 року відповідачі фактично у кімнаті НОМЕР_4 учнівського гуртожитку не проживають, оскільки ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_3 , де відповідачі фактично проживають. 
		Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20.12.2022 року позов задоволено. Виселено ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 разом із малолітньою ОСОБА_2 з кімнати № НОМЕР_1 учнівського гуртожитку Хмельницького професійного ліцею по АДРЕСА_1 .
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що проживання відповідачів у спірному житлі не пов`язане з навчанням чи виконанням трудових обов`язків, спеціальний ордер на вселення до кімнати у гуртожитку не видавався, відсутні цивільно-правові угоди між сторонами про зайняття кімнати у гуртожитку. Суд зазначив, що відповідачі фактично не проживають у спірній кімнаті з квітня 2021 року, у зв`язку з чим немає підстав вважати що відповідачі мають достатні та триваючі зв`язки із конкретним місцем проживання. 
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, пославшись на незаконність та необґрунтованість судового рішення. 
		Так, на думку апелянта, судом не взято до уваги тієї обставини, що в кімнаті НОМЕР_4 знаходяться всі особисті речі та майно апелянта та її дочки. Вона вчасно та в повному об`ємі сплачувала кошти за проживання в кімнаті та всі комунальні послуги. Адміністрація ліцею ніколи не висувала жодних вимог щодо неправомірного проживання відповідачів чи їх виселення, несплати комунальних платежів. З грудня 2021 року у приміщеннях загального користування гуртожитку розпочато ремонт, а тому вона разом із малолітньою дитиною тимчасово не проживали у кімнаті гуртожитку. Іншого житла, яке б належало їй або її чоловікові чи дитині на праві власності у них немає, а тому виселення їх із житлового приміщення позбавить їх права на житло. Висновок суду першої інстанції, що ремонт на площах загального користування поблизу кімнати НОМЕР_4 не робився є помилковим, а пояснення свідків не відповідають їх фактично наданим поясненням. Сусідка з кімнати № НОМЕР_2 змінила замок в спільний коридор і повідомила, що вони можуть зайти в кімнату лише після судового рішення, що зумовило тимчасову відсутність апелянта та її дитини у кімнаті. ОСОБА_4 має на праві власності житло, але вона там проживає зі своїм чоловіком окремою сім`єю, в той час як вона з дитиною у квартирі ОСОБА_4 не проживає. Суд також не врахував, що виселення малолітньої дитини з кімнати № НОМЕР_1 гуртожитку буде мати наслідком втрату права користування житлом дитиною в цілому.
		В судове засідання відповідачі не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи судом були повідомлені належним чином.
		Представник третьої особи подав до апеляційного суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, підтримав правову позицію, яка була викладена в суді першої інстанції. 
		Представник позивача в суді проти апеляційної скарги заперечила, підтримала рішення суду першої інстанції. 
		Заслухавши пояснення учасника справи, перевіривши докази, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне. 
		Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права. 
		Встановлено, що на балансі Державного навчального закладу «Хмельницький професійний ліцей» перебуває гуртожиток для учнів навчального закладу, що по АДРЕСА_1 .
		ОСОБА_5 вселилась у кімнату учнівського гуртожитку АДРЕСА_4 на підставі усного цивільно-правового договору та була зареєстрована у ній 04.12.2012 року, її дочка ОСОБА_6 у вказаній кімнаті була зареєстрована 15.01.2013 року разом з матір`ю.
		29.08.2019 року ОСОБА_6 уклала шлюб із ОСОБА_3 . Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася дочка, ОСОБА_2 , яка також зареєстрована у спірній кімнаті АДРЕСА_4 .
		Відомостей про зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 матеріали справи не містять. 
		В судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_1 вказала, що вона у грудні 2021 року добровільно з дитиною покинула спірну кімнату у зв`язку із ремонтом у приміщеннях загального користування. Її чоловік, ОСОБА_3 , зареєстрованим у вказаній кімнаті не був, у зв`язку з характером виконуваної роботи, проживає за місцем реєстрації у м. Старокостянтинів, у будинку батьків.
		Згідно з довідкою Хмельницького закладу дошкільної освіти №47 «Дзвіночок» від 05.01.2022 року, №01-24/3, відповідач ОСОБА_4 працює у вказаному дошкільному закладі освіти на посаді вихователя з 28.08.1997 року.
		Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_4 на праві власності належить квартира АДРЕСА_5 , загальною площею 63,7 кв.м., житловою 31,4 кв.м., частина житлового будинку в с. Баглайки Красилівського району та земельна ділянка, площею 0,25 га, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
		Згідно з актом про обстеження побутових умов проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.12.2021 року, кімната АДРЕСА_2 , облаштована необхідними меблями, наявна побутова техніка, речі домашнього вжитку. Малолітня ОСОБА_2 має місце для сну та відпочинку, одяг, іграшки, інші речі. Зі слів ОСОБА_1 , для покращення умов проживання сім`ї розпочато ремонтні роботи у приміщеннях загального користування, тому деякі речі та побутову техніку перенесено до кімнати. У зв`язку із такими незручностями, інколи члени сім`ї можуть ночувати за іншою адресою.
		Відповідно до висновку органу опіки та піклування від 14.01.2022 року, вимога про виселення з учнівського гуртожитку Хмельницького професійного ліцею малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_6 , призведе до позбавлення можливості та права на реалізацію законних прав дитини, суперечить її інтересам та є недоцільною. 
		Як вбачається зі змісту акту комісії, створеної наказом директора Хмельницького професійного ліцею, затвердженого 12.07.2022 року у складі коменданта ОСОБА_7 , голови профкому ОСОБА_8 , чергової по гуртожитку ОСОБА_9 , при спілкуванні з мешканцями кімнат НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_2 , НОМЕР_5, НОМЕР_6 (блок 2/2) встановлено, що ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в кімнаті АДРЕСА_4 не проживають з квітня 2021 року, мають власне житло, періодично з`являлися за місцем проживання в кімнаті НОМЕР_4 до січня 2022 року раз в місяць для визначення розміру оплати комунальних послугах, кімната закрита.
		Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, (далі - Конвенція), закріплює право кожного на повагу до його приватного і сімейного життя, житла і до таємниці кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права інакше, ніж згідно із законом і коли це необхідно в демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
		У пункті 36 рішення від 18.11.2004 року у справі «Прокопович проти Росії» Європейський суд з прав людини визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11.01.1995 року, пункт 63).
		Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.
		Втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві (рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 року в справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» заява №8863/06, §44).
		Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
		Будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті (рішення ЄСПЛ від 23.09.1982 року в справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» заяви №7151/75, №7152/75).
		Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення ЄСПЛ від 13.05.2008 року в справі «МакКенн проти Сполученого Королівства»).
		Враховуючи, що виселення є серйозним втручанням у право особи на повагу до її житла, суд надає особливої ваги процесуальним гарантіям, наданим особі в процесі прийняття рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Зехентнер проти Австрії»). Зокрема, навіть якщо законне право на зайняття приміщення припинено, особа вправі мати можливість, щоб співрозмірність заходу була визначена незалежним судом у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 09.10.2007 року в справі «Станкова проти Словаччини»; рішення ЄСПЛ від 15.01.2009 року в справі «Косіч проти Хорватії» та рішення ЄСПЛ від 22.10.2009 року в справі «Пауліч проти Хорватії»).
		Хмельницький професійний ліцей, звертаючись із позовом вказав, що ОСОБА_5 вселилася в кімнату № НОМЕР_1 гуртожитку разом з дочкою ОСОБА_1 на підставі усного цивільно-правового договору строком на один рік, тобто вони набули у користування спірне житло на законних підставах. Проте вказані особи, а також члени їхньої сім`ї - ОСОБА_3 та малолітня ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , втратили таке право проживання, оскільки строк усного цивільно-правового договору збіг, з квітня 2021 року відповідачі в кімнаті не проживають, крім того, ОСОБА_5 належить на праві власності інше житло.
		Оцінюючи дані доводи колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Згідно з частиною першою та другою статті 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.
		Згідно з частинами другою, третьою статті 132 ЖК України працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку у зв`язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.
		Згідно з абзацом другим статті 125 ЖК України без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено осіб, звільнених у зв`язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників.
		До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї (частини друга та третя статті 64 ЖК України).
		Отже, право користування службовим жилим приміщенням члена сім`ї (або колишнього члена сім`ї наймача) є похідним від такого права останнього.
		Згідно з частиною другою статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти-члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватись займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
		Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
		За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Згідно з практикою ЄСПЛ, змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
		ОСОБА_1 з її малолітньою дочкою, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вселилися у кімнату в гуртожитку на законних підставах, та станом на момент подання позову були в ній зареєстровані. Відповідач проживала більше 9 років у спірній кімнаті, не має іншого житла, у зв`язку з чим апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 та її малолітня дочка, ОСОБА_2 , мають достатні та триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання, а зазначена кімната у гуртожитку є їхнім житлом у розумінні статті 8 Конвенції.
		Посилання суду першої інстанції на ту обставину, що відповідачі не проживають у спірній кімнаті з квітня 2021 року спростовується актом обстеження житлових умов від 03.12.2021 року, складеним працівниками органу опіки та піклування, який достатніми і належними доказами не спростовано. 
		При цьому той факт, що в акті комісії Хмельницького професійного ліцею від 12.07.2022 року зафіксовано відсутність даних щодо отримання працівниками органу опіки та піклування дозволу на відвідування кімнати НОМЕР_4 гуртожитку, не спростовує обставин, які були встановлені в акті обстеження умов проживання від 03.12.2021 року органу опіки та піклування. 
		Звернувшись до суду з вимогою про виселення ОСОБА_1 та її малолітньої дочки без надання іншого житлового приміщення, Хмельницький професійний ліцей в достатній мірі не навів аргументів та мети, яку він переслідував, не обґрунтував своїх вимог з урахуванням принципу співрозмірності виселення з відповідною метою, зазначивши лише про необхідність покращення умов проживання учнів ліцею без зазначення конкретної потреби щодо поселення у кімнату, що вивільняється окремих мешканців, тобто, без доведення легітимності виселення ОСОБА_1 та її малолітньої дочки без надання іншого житла, що, вочевидь, не є пропорційним втручанням, і є таким, що не відповідає праву на повагу до їх житла, гарантованому статтею 8 Конвенції.
		В той же час, у зв`язку із неподанням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 апеляційної скарги на судове рішення та відсутністю доказів щодо надання ними повноважень на представництво своїх інтересів в суді в даній справі єдиним апелянтом, ОСОБА_1 , з урахуванням вимог ст.ст. 13, 367 ЦПК України, доводи апелянта в частині вимог щодо неправомірного виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не підлягають перегляду в апеляційному порядку. 
		Суд першої інстанції на встановлені вище обставини справи уваги не звернув, неправильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим оскаржуване судове рішення в частині виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає скасуванню з ухваленням у відповідній частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
		Відповідно до положень 141 ЦПК України, апеляційний суд проводить новий розподіл судових витрат наступним чином.
		З урахуванням результату розгляду апеляційної скарги позовні вимоги задоволено частково, відтак з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь позивача за розгляд справи в суді першої інстанції підлягає стягненню судовий збір в розмірі по 567,50 грн. з кожного, разом 1135 грн. (2270/2).
		В суді апеляційної інстанції апелянтом сплачено 3405 грн., апеляційна скарга задоволена частково, на 50%, відтак з Хмельницького професійного ліцею на користь ОСОБА_1 , яка звернулася до суду з апеляційною скаргою в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2 , підлягає стягненню сума в розмірі 1702,50 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
		Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
		 
		постановив:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2 , задовольнити частково.
		Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 грудня 2022 року в частині виселення ОСОБА_1 та малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з кімнати НОМЕР_4 учнівського гуртожитку АДРЕСА_1, та судових витрат, скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
		В задоволенні позову Хмельницького професійного ліцею про виселення ОСОБА_1 та малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з кімнати НОМЕР_4 учнівського гуртожитку АДРЕСА_1, відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь Хмельницького професійного ліцею по 567,50 грн. судових витрат по сплаті судового збору в суді першої інстанції, з кожного.
		В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Стягнути з Хмельницького професійного ліцею на користь ОСОБА_1 1702,50 грн. судових витрат по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст постанови складено 17 травня 2023 року.
		 
		 
		 
		Судді:                                                                        Р.С. Гринчук
		 
		 
		 
		                                                                               А.М. Костенко
		 
		 
		 
		                                                                               Т.В. Спірідонова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...