Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/2105/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 18.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 19.05.2023.
Дата набрання законної сили: 18.04.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		18 квітня 2023 року                                                                                        м. Київ
		 
		                                                                                                           Справа №754/2105/21
		Апеляційне провадження №22-ц/824/5213/2023
		 
		Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:     судді-доповідача:                Соколової В.В.                                                                    суддів:                                    Нежури В.А., Поліщук Н.В.                                              за участі секретаря               Федорчук Я.С.
		розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва, ухваленого під головуванням судді Саламон О.Б. 04 листопада 2021 року у м. Києві, повний текст рішення складений 12 листопада 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Вишгороденергобудтранс» про встановлення факту, що має юридичне значення та зобов`язання вчинити дії,
		 
		В С Т А Н О В И В
		 
		Позивач звернувся до суду з вищезазначеною заявою та відповідно до заявлених позовних вимог просив:
		- встановити факт, що Приватне акціонерне товариство «Вишгороденергобудтранс» (далі - ПрАТ «Вишгороденергобудтранс») є правонаступником Вишгородського Автотранспортного Виробничого Об`єднання «Південатоменергобудтранс) (далі - АТВО «Південатоменергобудтранс);
		- зобов`язати ПрАТ «Вишгороденергобудтранс» зробити перерахунок заробітної плати за червень 1986 року у відповідності з законодавчими актами СРСР та УРСР про оплату праці у зоні відчуження в 1986-1987 роках та видати довідку відповідного зразка для ГУ ПФ України в м. Києві на ім`я позивача;
		- зобов`язати ПрАТ «Вишгороденергобудтранс» відшкодувати позивачу збитки у розмірі 90317,00 грн та моральну шкоду у розмірі 50000 грн.
		Свої вимоги позивач мотивував тим, що він приймав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у червні 1986 року. За період роботи у червні 1986 року йому було видано довідку про розмір нарахованої та виплаченої йому у зазначений період часу заробітної плати. Наприкінці 2019 року позивачу стало відомо, що розрахунок та виплата йому заробітної плати за червень 1986 року зроблено невірно, без врахування рішень Уряду, з яких знято гриф «Таємно» та «Для службового користування», які регламентували порядок оплати праці у 30-ти км зоні відчуження, а саме: розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964; постанова Ради Міністрів СРСР від 07 травня 1986 року № 524-156; розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року № 1031; постанова Ради Міністрів СРСР від 05 червня 1986 року № 655-195; постанова Ради Міністрів Української РСР від 10 червня 1986 року № 207-7 та інші.. У грудні 2019 позивач звернувся за роз`ясненнями до Міністерства соціальної політики України, яке повідомило заявника, що у разі неправильного нарахування заробітної плати особам, які брали участь у роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження в 1986-1987 роках, підприємство, установа, організація на підставі первинних документів має провести перерахунок заробітної плати згідно з законодавством і видати нову довідку про заробітну плату за роботу в зоні відчуження для проведення перерахунку розміру пенсії. Позивач звернувся до відповідача ПрАТ «Вишгороденергобудтранс» з заявою щодо видачі довідки про підвищену заробітну плату, на що останній відповів позивачу відмовою.
		Виходячи з положень наведених вище рішень Уряду колишнього СРСР та Української РСР, позивач обчислив розмір заробітної плати за період своєї роботи у червні 1986 року з урахуванням підвищеної на 100% тарифної ставки, премії у розмірі 60 % та премії у розмірі 400 крб та відповідно до визначеного ним розміру заробітної плати визначив розмір своєї пенсії за період березень - грудень 2020 року та січень-лютий 2021 року, який за підрахунком позивача, мав становити 199638,98 грн. Різниця між сумою фактично отриманої ним пенсії за вказаний період часу та сумою нарахованої пенсійним органом пенсії становить 90317,67 грн та є згідно наведених заявником вимог збитками, завданими йому у результаті порушення його цивільних прав. Одночасно позивач зазначає, що відмовою відповідача у видачі довідки йому було заподіяно моральної шкоди, яка полягає у фізичних та моральних стражданнях, приниженні його честі та гідності.
		 
		Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 04 листопада 2021 року позов  ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Вишгороденергобудтранс» про встановлення факту, що має юридичне значення та зобов`язання вчинити дії - залишено без задоволення.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт невірного нарахування йому заробітної плати за період роботи у зоні відчуження у червні 1986 року, заподіяння йому збитків та моральної шкоди.
		Встановлені судом обставини не свідчать про неправильне нарахування позивачу заробітної плати за період його роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження в червні 1986 року та наявність обґрунтованих підстав для зобов`язання ПрАТ «Вишгороденергобудтранс», як правонаступника Вишгородського АТВО «Південатоменергобудтранс», зробити позивачу перерахунок його заробітної плати за червень 1986 року згідно із законодавчими актами СРСР та Української РСР про оплату праці у зоні відчуження в 1986-1987 роках.
		 
		Вказане рішення суду першої інстанції вже було предметом перегляду суду апеляційної та касаційної інстанції.
		Київський апеляційний суд своєю постановою від 07 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року залишив без змін.
		Постановою Верховного Суду від 07 грудня 2022 року касаційна скарга ОСОБА_2 задоволена частково. Постанова Київського апеляційного суду від 07 липня 2022 року скасована, справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для обов`язкового скасування постанови апеляційного суду, оскільки позивач  не був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не надав відповіді на доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 в цій частині, а тому оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Суд касаційної інстанції вказав на те, що під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції належить перевірити доводи апеляційної скарги ОСОБА_2   про те, що він не був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання в суді першої інстанції, а також інші доводи його апеляційної скарги.
		В доводах апеляційної скарги позивач вказує на незаконність рішення у зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, неповним з`ясуванням обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Позивач вказує на те, що відсутність первинних документів , не є підставою для відмови  у видачі йому довідки встановленого зразка, а відтак висновки суду є хибними. Також позивач наголошує на тому, що його не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, що позбавило його можливості довести суду наявність порушення цього прав. 
		На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
		 
		В судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених і ній, просив про задоволення заявлених ним вимог. 
		Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення судового повідомлення на офіційну електронну адресу, причини неявки представника суду не повідомив. Тому, керуючись положеннями ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність сторони відповідача.
		 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого   рішення, колегія суддів виходить з такого.
		 
		З огляду на те, що в силу п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України обставини розгляду справи судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою, то питання додержання норм процесуального права щодо повідомлення такого учасника підлягає перевірці першочергово. 
		В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, щодо його належного повідомлення про судовий розгляд справи. А тому вказане питання підлягає вирішенню першочергово.
		 
		Згідно ч.ч.1,2 ст.211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
		В порядку визначеному ч.ч.2, 4,5,6 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
		Відповідно до  п. 1 ч.2 ст. 223 ЦПК України  суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав, як неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
		Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.223 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції).
		Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
		Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене сенсу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
		Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо додержання правил належного повідомлення учасників судового  розгляду.
		Так, Велика Палата Верховного Суду, зокрема в Постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц, вказала на те, що не повідомивши відповідача належним чином про час і місце розгляду справи, були порушені принципи рівності учасників цивільного процесу та змагальності сторін, які є складовими права на справедливий суд як частини верховенства права.
		В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17-ц вказано, що приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи.
		Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року в справі № 466/5632/14-ц та інших.
		Виходячи з вказаних норм процесуального законодавства, чинних на час вирішення справи судом першої інстанції, а також норм чинних на час розгляду справи апеляційним судом, та вже усталеної судової практики, розгляд справи має відбуватися в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд має повідомити учасників справи, зокрема, судовими повістками-повідомленнями, які можуть направлятись на адресу зареєстрованого місця проживання учасника справа - фізичної особи. Належним повідомленням вважається вручення такого повідомлення під розписку, а відсутність відомостей про вручення особі повідомлення про дату, час і місце судового засідання має наслідки у вигляді відкладення розгляду справи. Не перешкоджає розгляду справи лише неявка належним чином повідомленого учасника справи.
		 
		З матеріалів справи вбачається, що у лютому 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Вишгороденергобудтранс» про встановлення факту, що має юридичне значення, зобов`язання вчинити дії, стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди (а. с. 1-10).
		Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 15 лютого 2021 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а. с. 63).
		17 лютого 2021 року ОСОБА_2 направлена ухвала суду від 15 лютого 2021 року, яку заявник отримав 18 лютого 2021 року, про що свідчить його підпис (а. с. 64).
		28 квітня 2021 року до Деснянського районного суду міста Києва надійшло клопотання ОСОБА_2 про розгляд справи без його участі (а. с. 69).
		Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 23 червня 2021 року постановлено здійснювати розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін, у зв`язку з тим, що необхідне надання особистих пояснень сторонами по суті спору, та призначено справу до розгляду на 16 серпня 2021 року (а. с. 71).
		23 червня 2021 року сторонам у справі були направлені судові повістки про виклик до суду у цивільній справі, розгляд якої призначений на 16 серпня 2021 року (а. с. 72, 73).
		Про судове засідання, призначене на 16 серпня 2021 року, ОСОБА_2 не був повідомлений, оскільки до суду повернулось судове відправлення з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 78, 79).
		У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, призначене на 16 серпня 2021 року, розгляд справи відкладено на 29 вересня 2021 року (а. с. 75), про що 17 серпня 2021 року сторонам направлено судові повістки (а. с. 76, 77).
		Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 17 вересня 2021 року ОСОБА_2 отримав судову повістку на 29 вересня 2021 (а. с. 80).
		У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, призначене на 29 вересня 2021 року, розгляд справи відкладено на 04 листопада 2021 року (а. с. 81), про що 01 жовтня 2021 року сторонам направлено судові повістки (а. с. 82).
		Відповідно до довідки секретаря судового засідання Деснянського районного суду міста Києва від 04 листопада 2021 року у судове засідання, призначене на 04 листопада 2021 року, сторони не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином. За результатами розгляду справи ухвалено рішення (а. с. 84).
		Разом з тим, докази отримання сторонами судових повісток, зокрема і судової повістки про виклик у судове засідання, яке призначено на    04 листопада 2021 року, ОСОБА_2 в матеріалах справи відсутні.    
		Отже, аналіз матеріалів справи свідчить, що про судове засідання, призначене на 04 листопада 2021 року, в якому ухвалене рішення суду першої інстанції, позивач ОСОБА_2 не повідомлений належним чином.
		Враховуючи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції постановлено без додержання норм процесуального права, щодо належного повідомлення  позивача ОСОБА_2 , а також враховуючи вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, які в силу ч.1 ст. 417 ЦПК України є обов`язковими для суду апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи, колегія суддів приходить до висновку про  наявність обов`язкової підстави для його скасування та ухвалення в цій частині нового судового рішення.
		 
		По суті спору апеляційним судом встановлені наступні обставини і відповідні їм правовідносини.
		 
		Розглядаючи вимогу позивача про встановлення факту правонаступництва  Приватного акціонерного товариства «Вишгороденергобудтранс» (далі - ПрАТ «Вишгороденергобудтранс») після Вишгородського Автотранспортного Виробничого Об`єднання «Південатоменергобудтранс (далі - АТВО «Південатоменергобудтранс) судом встановлено наступне.
		У червні 1986 року позивач працював автоелектриком у Чорнобильській філії Автотранспортного виробничого об`єднання «Південатоменергобудтранс» (АТВО «Південатоменергобудтранс»), яка являлась структурним підрозділом зазначеного об`єднання.
		Наказом Виробничого будівельно-монтажне об`єднання «Укренергобуд» (ВМБО «Укренергобуд») від 25 жовтня 1988 року №17 АТВО «Південатоменергобудтранс» реорганізовано в Автотранспортне виробниче об`єднання «Укренергобудтранс» (АТВО «Укренергобудтранс») (а.с. 29, 30, 32-33).
		Наказом Виробничого будівельно-монтажного об`єднання «Укренергобуд» (ВБМО
		«УЕБ») від 03 липня 1989 року № 102 Чорнобильську філію реорганізовано у Чорнобильську автоколону та передано у відання Київського автотранспортного підприємства Автотранспортного виробничого об`єднання «Укренергобудтранс» (Київське АТП АТВО «Укренергобудтранс») (а.с. 22)
		Наказом ВБМО «Укренергобуд» від 30 травня 1991 № 38 Київське АТП виділено з складу АТВО «Укренергобудтранс» та підпорядковано тресту «Київенергобуд». У пункті 3.1 зазначеного наказу визначено передати тресту «Київенергобуд» станом на 01 червня 1991 року Київське АТП та Чорнобильську автоколону (а.с.44)
		У подальшому АТВО « Укренергобудтранс» змінило форму власності з державної на приватну, змінило назву на ВАТ «Вишгороденергобудтранс» та на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 20 квітня 2011 року перейменовано у Приватне акціонерне товариство «Вишгороденергобудтранс» (ПрАТ «Вишгороденергобудтранс») (а.с. 32-33, 54-55).
		 
		Відповідно до ч.1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.
		Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		 
		З огляду на  встановлені судом  обставини, і наявні в матеріалах справи дані, колегія суддів не вбачає підстав для факту правонаступництва  Приватного акціонерного товариства «Вишгороденергобудтранс» (далі - ПрАТ «Вишгороденергобудтранс»), оскільки чинне законодавством має інший порядок встановлення наявності правонаступництва, зокрема, ці дані мають міститись у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вони встановлюються судом лише у разі відсутності, натомість в даній справі вони простежуються, до того  ж не вбачається, що від цього факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав позивача.
		 
		Розглядаючи вимогу позивача про зобов`язання відповідача  зробити перерахунок заробітної плати за червень 1986 року у відповідності з законодавчими актами СРСР та УРСР про оплату праці у зоні відчуження в 1986-1987 роках та видати довідку відповідного зразка для ГУ ПФ України в м. Києві на ім`я позивача судом встановлено наступне.
		Позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (1 категорія) та є інвалідом ІІ групи, внаслідок аварії на ЧАЕС (а.с. 25-26, 28, 34).
		Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07 червня 2018 року у справі №754/2166/18 встановлено факт, що ОСОБА_1 був залучений до складу невоєнізованих формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 06 червня 1986 року по 25 червня 1986 року.
		24 липня 2018 року Деснянським управлінням праці та соціального захисту населення м. Києва видано позивачу посвідчення серії НОМЕР_1 , відповідно до якого останній має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с. 35).
		10 червня 1996 року  ВАТ «Вишгороденергобудтранс» видано позивачу довідку за № 55 про розмір виплаченої йому заробітної плати за період роботи в зоні відчуження у Чорнобильському філіалі АТВО на посаді автоелектрика з 06 червня по 25 червня 1986 року (а.с.30).
		10 грудня 1996 року ВАТ «Вишгороденергобудтранс» видано позивачу довідку за № 161, з якої вбачається, що його заробіток за червень 1986 року у 30-ти км зоні відчуження вахтовим методом склав 1595,83 крб (а.с. 31)
		З матеріалів справи вбачається, що позивач отримував пенсію по інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, призначену за нормами Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка була обчислена із заробітної плати за роботу в зоні відчуження у червні 1986 року на підставі довідки про заробіток від 10 грудня 1996 року № 161 (далі - довідка № 161), виданої ВАТ «Вишгороденергобудтранс» та яка знаходиться у матеріалах пенсійної справи позивача (а.с.31,57).
		Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики) листом від 27 січня 2020 року № 26/0199-20/312 повідомило позивача про те, що в разі неправильного нарахування заробітної плати особам, які брали участь у роботах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження в 1986-1987 роках, підприємство, установа, організація на підставі первинних документів має провести перерахунок заробітної плати згідно із законодавством і видати нову довідку про заробітну плату за роботу в зоні відчуження для проведення перерахунку розміру пенсії. Розрахована таким чином заробітна плата не індексується і не виплачується (а.с. 36-39).
		11 лютого 2020 року позивач звертався до Голови Правління ПрАТ «Вишгороденергобудтранс» із заявою, в якій просив надати розпорядження про проведення перерахунку його заробітної плати за червень 1996 року з урахуванням наведених вище рішень Уряду колишнього СРСР та Української РСР, а саме застосувати для обрахунку заробітної плати тарифну ставку збільшену на 100%, встановити розмір премії 60% підвищеної тарифної ставки, провести доплату за роботу у понадурочний час у вихідні дні та додати до його заробітної плати премію у розмірі 400 крб, враховуючи великі обсяги робіт, якісне та своєчасне їх виконання (а.с. 40-42)
		Листами від 25 лютого 2020 року № 06 та від 04 березня 2020 року №09 ПрАТ «Вишгороденергобудтранс» повідомило позивача про неможливість видачі йому довідки про підвищену заробітну плату за період роботи з 06 по 25 червня 1986 року у Чорнобильському АТП з причини відсутності первинних документів, а саме особових рахунків по нарахуванню заробітної плати та табелів обліку робочого часу та про відсутність підстав для проведення перерахунку про підвищену оплату праці. Також позивача повідомлено, що ПрАТ «Вишгороденергобудтранс» не є правонаступником Чорнобильського філіалу та про необхідність звернення з питань отримання довідок до тресту «Київенергобуд» або Київського АТП (а.с.43,46).
		Відповідно до архівної довідки Деснянської РДА в м. Києві від 10 березня 2020 року № 181 вбачається, що документи з кадрових питань (особового складу) ВАТ «Київенергобуд» (Управління будівництва Чорнобильської АЕС), ліквідованого як банкрут, за 1985-2012 роки були прийняті на зберігання до архівного відділу Деснянської РДА в м. Києві відповідно до акту № 278 від 17 лютого 2014 року. Повнота переданого архівного фонду незадовільна. Документи про шкідливі умови праці на зберігання до архівного відділу не надходили. Також відсутні табелі обліку робочого часу працівників, задіяних на роботах зі шкідливими умовами праці (а.с. 48).
		Листом від 01 вересня 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про неможливість проведення перевірки достовірності видачі довідки про заробітну плату № 161 за період роботи в зоні відчуження первинними документами та про здійснення з 01 вересня 2020 року розрахунку його пенсії по інвалідності ІІ групи в розмірі фактичних збитків, обчисленої відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 року № 656 «Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій» без урахування заробітної плати, отриманої за роботу в зоні відчуження (а.с. 58).
		 
		Відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
		Згідно з пунктом 1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
		Обчислення пенсій відповідно до Закону здійснюється на підставі довідок про заробітну плату, які відповідно до статті 15 вказаного Закону видаються установами та організаціями на підставі первинних документів (особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату). Підставою для проведення розрахунку заробітної плати за роботу в зоні відчуження являються первинні документи про нараховану заробітну плату та фактичну тривалість роботи безпосередньо в зоні відчуження.
		Після аварії на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року Уряд колишнього СРСР та Української РСР ухвалили рішення із грифом «таємно» щодо оплати праці
		осіб-ліквідаторів. Після зняття грифа «таємно» та для «службового користування» стало відомо, що при нарахуванні заробітної плати не були враховані вимоги нормативних документів: розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964; постанова Ради Міністрів СРСР від 07 травня 1986 № 524-156; розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 № 1031; постанова Ради Міністрів СРСР від 05 червня 1986 року № 655-195; постанова Ради Міністрів Української РСР від 10 червня 1986 № 207-7 та інші. У зазначених нормативно-правових актах йдеться про умови оплати праці і матеріального забезпечення робітників підприємств, організацій і закладів, які брали участь на роботах пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, дія яких поширюється на військовослужбовців та військовозобов'язаних запасу, яких було призвано на військові збори та які у 1986-1990 роках виконували роботи в зоні відчуження, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.
		Пунктом 1 постанови Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 07 травня 1986 року № 524-156 «Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської атомної електростанції» установлено надати право керівникам підприємств і організацій проводити оплату праці працівників, безпосередньо зайнятих на роботах щодо ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, за підвищеними до 100 відсотків тарифними ставками (відрядними розцінками) та посадовими окладами.
		Постановою Ради Міністрів СРСР, Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 05 червня 1986 року № 665-195 «Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і попередженням забруднення навколишнього середовища» надано право керівникам міністерств і відомств та їх заступникам проводити оплату праці працівників, зайнятих на роботах по ліквідації наслідків аварії у відповідних зонах небезпеки, в розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964.
		Розпорядженнями Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964-рс «Про виділення Міненерго СРСР додаткових фондів заробітної плати» дозволено керівникам міністерств і відомств, які брали участь у ліквідації аварії, за згодою представника урядової комісії проводити у виключних випадках оплату праці працівників, зайнятих на роботах у III, II, I зонах небезпеки у 5, 4, 3 кратному розмірах.
		Оплата праці робітників і службовців, відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори, за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, відповідно до абзацу 4 пункту 1 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року № 665-195 (абзац 4 підпункту 1 пункту 1 Постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 № 207/7), провадилась у III, II, I зонах небезпеки у 4-кратному, 3-кратному та 2-кратному розмірі (із врахуванням 100 відсотків тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи. Якщо відрядженим особам за основним місцем роботи зберігали грошове забезпечення, то показник кратності для розрахунку оплати праці за роботу в зоні відчуження зменшувався на одиницю.
		 
		У Постанові Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі № 539/2282/16-ц міститься висновок, що після прийняття розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964 робота працівників оплачувалась у кратному розмірі, виходячи з тарифної ставки за місцем роботи, без застосування підвищених тарифів та подвійного посадового окладу та окладу за спеціальними званнями згідно з постановою Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 07 травня 1986 року № 524-156.
		Вказані нормативно-правові акти не застосовуються одночасно, оскільки розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964 для визначення зон небезпеки на території зони відчуження вводить нові умови оплати праці, замість попередніх, встановлених Постановою від 07 травня 1986 року № 524-156.
		Що стосується врахування премії у розмірі 400 крб, то Верховний Суд також розглядав справи з подібними правовідносинами.
		У  постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №357/566/17 Верховний Суд вказав на те, що відповідно до пункту 6 Порядку № 1210, в усіх випадках премія, передбачена підпунктом 3 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР, Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7 (не більш як 400 карбованців на місяць), що була визначена умовами оплати праці для осіб, які безпосередньо брали участь у роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи і запобіганням забрудненню навколишнього природного середовища, після проведеного розрахунку додається до суми обчисленого заробітку. Але дійшов висновку, що згідно з пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією.
		 
		З наведених обставин справи вбачається, що заробітна плата позивача за роботу в зоні відчуження (зона ІІ) з 06 червня 1986 року по 25 червня 1986 року була нарахована в кратному розмірі (кратність 4) та здійснено доплату за роботу в надурочний час, вихідні та святкові дні. З довідки № 55 від 10 червня 1996 року також вбачається, що фактична заробітна плата позивача за роботу в зоні відчуження, із якої визначається пенсія обрахована з урахуванням розміру премії за діючими системами преміювання за роботу в зоні відчуження (а.с.30).
		Отже, враховуючи, що позивач за час роботи, пов`язаної з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, отримував кошти у відповідній кратності, суд  приходить до  висновку про те, що вимога позивача щодо нарахування йому заробітної плати за підвищеними до 100 відсотків тарифними ставками та посадовими окладами є безпідставною.  При цьому, позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що йому за період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС призначалася і виплачувалася зарплата з підвищенням на 100 відсотків тарифних ставок у зв`язку із складністю чи терміновістю робіт.
		При вирішенні питання щодо нарахування премій, суд виходить з того, що відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 153/10-43 премія за роботу в зоні Чорнобильської АЕС виплачувалася відповідно до чинного на підприємстві (в організації) положення про преміювання. Встановлені граничні розміри премій було дозволено підвищувати до 60 процентів тарифної ставки (окладу) на місяць (підпункт 4 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7).  Отже, розмір премії встановлювався для кожного працівника окремо відповідно до чинного на підприємстві (в організації) положення про преміювання. Зазначеними вище постановами не встановлювалось обов`язкове підвищення на 60% розмірів премії кожному працівнику.
		Що стосується врахування премії у розмірі 400 крб, то вона повинна була визначена умовами оплати праці для осіб, які безпосередньо брали участь у роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. А  довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією. Тобто, роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у розрахунковому листі позивача за відповідний період. При цьому, розмір отриманої заробітної плати та премії, що зазначається у довідці, має відповідати та видається на підставі первинних документів.
		Отже, матеріали справи не містять доказів, які б вказували на встановлення позивачу граничного розміру премії (60%) та призначення йому премії у розмірі 400 крб відповідно до діючих на той час нормативно-правових актів.
		За таких обставин,  відсутні правові підстави для зобов`язання відповідача видати позивачу довідку про заробітну плату за час виконання робіт по ліквідації аварії на ЧАЕС із урахуванням заробітної плати за підвищеними до 100 відсотків тарифними ставками та посадовими окладами і премій у розмірі 60 % та 400 крб.
		Крім цього, слід зазначити, що в судовому засіданні апеляційного суду позивач вказав на те, що відсутність вказаної довідки жодним чином не впливає на визначення розміру його пенсії, так як він і так отримує максимальний її розмір.
		 
		У позовних вимогах позивач вказує, що неналежне нарахування заробітної плати призвело до заподіяння йому збитків у розмірі 90317,67 грн.
		 
		Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Збитками є:
		1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила, або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
		2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		 
		Враховуючи, що суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо нарахування йому заробітної плати за підвищеними до 100 відсотків тарифними ставками та посадовими окладами, а також щодо відсутності обов`язкового нарахування премій  є безпідставними, то відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у вигляді збитків. До того ж заявлений позивачем у позові розмір збитків не є обґрунтованим, він ґрунтується на припущеннях позивача та суперечить наданими ним же поясненнями в апеляційному суді.
		 
		Розглядаючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди апеляційний суд виходить з наступного.
		При звернені до суду з позовом позивачем заявлений розмір моральної шкоди 50000 гривен, яка заподіяна внаслідок неправомірних дій відповідача здійснити перерахунок його заробітної плати за червень 1986 року.
		Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		З наведеного вище вбачається, що позивачем не доведено неправомірність дій відповідача, наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заподіяння моральної шкоди, не обґрунтовано в чому полягає ця шкоди та її розмір.  А тому доводи про заподіяння позивачу моральної шкоди є безпідставними та недоведеними.
		 
		Отже, стороною позивача не було надано належних і допустимих доказів на  підтвердження наявності порушеного права, що давало б підстави для здійснення його захисту в судовому порядку, а також доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.
		За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено без додержанням норм процесуального права, щодо належного повідомлення позивача, що є  обов`язковою підставою для його скасування та ухвалення нового судового рішення. Разом з тим, встановивши обставини справи та надавши їм правовому оцінку колегія суддів не встановила підстав для задоволення заявлених позовних вимог. у зв`язку з цим апеляційна скарга позивача підлягає до задоволення частково, рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.
		 
		Враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача і відсутність підстав для задоволення його позовних вимог,  апеляційний суд вважає, що понесені ним судові витрати на цій стадії розгляду справи компенсації не підлягають
		 
		Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
		 
		П О С Т А Н О В И В
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
		Рішення Деснянського районного суду м. Києва від  04 листопада 2021 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Вишгороденергобудтранс» про встановлення факту, що має юридичне значення та зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Суддя-доповідач:                                                                             В.В. Соколова 
		 
		Судді:                                                                                                 В.А. Нежура 
		 
		Н.В. Поліщук
		 
		                                        
		Повний текст постанови складений 15 травня 2023 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...