Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 539/676/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано судом: 18.05.2023. Зареєстровано: 18.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 19.05.2023.
Дата набрання законної сили: 25.05.2023
Номер судового провадження: 1-кп/539/148/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023175570000030

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 539/676/23
		Провадження № 1-кп/539/148/2023
		УХВАЛА
		про застосування примусових заходів медичного характеру 
		16.05.2023   
		місто Лубни Полтавської області
		Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , 
		прокурора ОСОБА_3 , особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , законного представника ОСОБА_6 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру по кримінальному провадженню № 12023175570000030 від 27.01.2023 за фактом вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого частиною другою статті 125 Кримінального кодексу України, відносно:
		громадянина України ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Малий В`язівок Лубенського району Полтавської області; місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ; освіта середня, не працює, неодружений, та
		постановив в нарадчій кімнаті цю ухвалу про таке:
		І. Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається:
		1.21.02.2023 прокурор Лубенської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 подала до суду клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні за фактом вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого частиною другою статті 125 Кримінального кодексу України, відносно ОСОБА_4 .
		2.В клопотанні прокурор зазначила, що ОСОБА_4 вчинив суспільно-небезпечне діяння за таких обставин:
		2.1.19.01.2023 о 16:00 год ОСОБА_4 зайшов на подвір`я домогосподарства ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 та діючи на ґрунті неприязних відносин наніс останньому один удар обухом сокири в область лобної ділянки справа. 
		2.2. Своїми діями ОСОБА_4 спричинив потерпілому такі тілесні ушкодження: забита рана лобу справа, які за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я за висновком судово-медичної експертизи № 51 від 30.01.2023.
		2.3. Вчинене ОСОБА_4 суспільно небезпечне діяння підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 125 КК України, а саме: умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
		3.За висновком судово-психіатричної експертизи № 60 від 14.02.2023 ОСОБА_4 на даний час виявляє ознаки хронічного-психіатричного захворювання, а саме: шизофренії, параноїдної форми, галюцинаторно-параноїдний синдром, поточний процес. В період часу, до якого відноситься інкриміноване йому протиправне діяння, підекспертний також виявляв ознаки вищезазначеного хронічного психічного захворювання, яке позбавляло його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними на даний час. ОСОБА_4 підпадає під дію частини другої статті 19 КК України. ОСОБА_4 на даний час потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з наданням психіатричної допомоги зі звичайним наглядом (а.с. 101-109). 
		ІІ. Позиції учасників кримінального провадження:
		4.Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала клопотання.
		5.Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні 30.03.2023 зазначив, що пробачив ОСОБА_4 та його не можна наказувати, бо він хворий.
		6.Захисник ОСОБА_5 , законний представник ОСОБА_6 , особа, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_4 заперечували проти задоволення клопотання.
		6.1. Захисник ОСОБА_5 зазначив, що під час досудового провадження було порушено право на захист ОСОБА_4 . Орган досудового розслідування отримав докази внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, тому ці докази є недопустимими. Захисник вважав, що прокурором не доведено, що ОСОБА_4 вчинив суспільно небезпечне діяння, тому слід відмовити у застосуванні примусових заходів медичного характеру до ОСОБА_4 . 
		6.2. В судовому засіданні особа, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_4 відмовився надавати показання.
		ІІІ. Положення закону, яким керувався суд
		7.Закону України «Про психіатричну допомогу»:
		Стаття 3 - кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України
		Стаття 19 - зокрема, примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку, встановлених Кримінальним, Кримінальним процесуальним кодексами України, цим Законом та іншими законами.
		За рішенням суду застосовуються такі примусові заходи медичного характеру:
		2) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
		8.Кримінальний кодекс України
		Частина друга статті 19 - не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
		Стаття 92 - примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов`язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.
		Частина перша статті 94 - залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 2) госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
		9.Кримінальний процесуальний кодекс України
		Частини перша - третя статті 20 - підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
		Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов`язані роз`яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.
		У випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, підозрюваному, обвинуваченому правова допомога надається безоплатно за рахунок держави.
		Частини перша та друга статті 49 - слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов`язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо: 1) відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника. Захисник може бути залучений слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом в інших випадках, передбачених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя та суд постановляє ухвалу, якою доручає відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначені у постанові (ухвалі) час і місце для участі у кримінальному провадженні.
		Частина друга статті 52, зокрема - … обов`язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні: 5) щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування, - з моменту встановлення факту наявності в особи психічного захворювання або інших відомостей, які виникають сумнів щодо її осудності. 
		Стаття 86 - доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Частини перша, друга та третя статті 87, зокрема - недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 3) порушення права особи на захист. Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду.
		Частина перша статті 508 - до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, можуть бути застосовані судом такі запобіжні заходи: 2) поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку.
		Стаття 513 - 1. Під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з`ясовує такі питання:
		1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення;
		2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою;
		3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності;
		4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання;
		5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.
		2. Визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
		ІV. Встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів:
		10.Прокурор надала такі докази в підтвердження факту вчинення суспільно небезпечного діяння, яке має ознаки кримінального правопорушення за частиною другою статті 125 КК України, чи мало воно місце, чи вчинене це суспільно небезпечне діяння ОСОБА_4 , чи вчинив він це суспільно небезпечне діяння у стані неосудності:
		-протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 27.01.2023 ОСОБА_7 , який склала дізнавач СД Лубенського РВП ОСОБА_8 (а. с. 49-50);
		-висновок судово-медичної експертизи № 51 від 30.01.2023, в якому експерт вказав, що у ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження у вигляді забитої рани лобу справа, яка утворилася не менш як від однократної дії тупого обмеженого предмету, яким міг бути і обух сокири, можливо у вказаний у постанові строк 19.01.2023 і по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я (а. с. 53-55);
		-протокол огляду місця події від 30.01.2023, огляд розпочато об 11:05 год та закінчено об 11:28 год у господарстві по АДРЕСА_2 , в якому зафіксовано, що у дворі цього домогосподарства розташований будинок, сарайні приміщення, поруч з якими розташований автомобіль білого кольору. На вхідних дверях до будинку наявні сліди у вигляді прямолінійного надколу, які знаходяться на лівій створці дверей, дещо вище ручки, а також пошкодження у вигляді вертикального надколу, яке знаходиться на правій створці дверей, аналогічні надколи на зовнішніх підвіконнях будинку. Як зазначив потерпілий ОСОБА_7 , що ці пошкодження дверей спричиним сокирою ОСОБА_4 (а. с. 56-61);
		-протокол проведення слідчого експерименту від 30.01.2023, який розпочатий о 12:10 год та закінчений о 12:40 у господарстві по АДРЕСА_2 за участю потерпілого ОСОБА_7 , в якому зафіксовано, зокрема, як потерпілий ОСОБА_7 розповів та показав, що 19.01.2023 близько 15:30 год ОСОБА_4 наніс потерпілому обухом сокири удар в область лобної ділянки праворуч (а. с. 63-71);
		-висновок судово-медичної експертизи № 52 від 30.01.2023, в якому експерт вказав, що на підставі даних протоколу проведення слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_7 від 30.01.2023, виявлена при судово-медичній експертизі ОСОБА_7 тілесні ушкодження (висновок № 51 від 30.01.2023) могли утворитися при обставинах, які викладені у протоколі проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_7 . Зважаючи на характер, розміри виявленого у нього тілесного ушкодження у вигляді забитої рани лобу справа, вона утворилася від дії тупого обмеженого предмету, яким міг бути і обух сокири, представленої на експертизу (а. с. 72-73); 
		-протокол проведення слідчого експерименту від 30.01.2023, який розпочатий о 13:50 год та закінчений о 14:15 у господарстві по АДРЕСА_2 за участю свідка ОСОБА_9 , в якому зафіксовано, зокрема, як свідок розказав та показав місце, де відбувалися події, на ділянку за автомобілем, де ховалися ОСОБА_10 та ОСОБА_9 та на ділянку, де лежав ОСОБА_7 на землі поруч з автомобілем, а ОСОБА_4 сидів зверху нього (а. с. 76-79);
		-заява ОСОБА_11 дізнавачу поліції про добровільне надання працівникам поліції належної йому сокири (а. с. 79);
		-протокол огляду від 30.01.2022, який розпочато 17:20 год та закінчено о 17:45 год поблизу домогосподарства по АДРЕСА_1 за участю ОСОБА_4 , в якому зафіксовано, що ОСОБА_4 добровільно видав працівникам поліції сокиру, якої він 19.01.2023 спричинив тілесні ушкодження - удар в область лобної ділянки справа сусіду ОСОБА_7 , на той час сокира була ціла, після коли ОСОБА_4 рубав дрова сокира розкололася. Під час огляду дізнавачем вилучено сокиру: металеву частину та тримач з двох частин (а. с. 80-82). 
		11.В судовому засіданні 30.03.2023 потерпілий ОСОБА_7 надав такі показання:
		11.1. Приблизно після нового 2023 року, точної дати та часу він не пам`ятає, в обід він з своїм знайомим ОСОБА_9 повернувся до свого домоволодінні по АДРЕСА_1 з магазину. В цей час до нього в двір забіг ОСОБА_4 з сокирою у руках та почав рубати двері до будинку, гукаючи ОСОБА_7 .
		11.2. Спочатку ОСОБА_7 та ОСОБА_9 сховалися за автомобілем, що стояв у дворі. Далі ОСОБА_4 підійшов до автомобіля та ОСОБА_7 вийшов до нього, тоді ОСОБА_4 вдарив його обухом сокири по голові, звалив на землю та намагався ще завдати удару. ОСОБА_7 погукав ОСОБА_9 , який відтягнув ОСОБА_4 від ОСОБА_12 . Далі ОСОБА_4 побіг рубати дерева у дворі. Пізніше до двору ОСОБА_12 прибігли мати та баба ОСОБА_4 та забрали його додому. Після цього ОСОБА_7 викликав поліцію.
		11.3. До цього сварок між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 не було. 
		11.4. ОСОБА_7 претензій до ОСОБА_4 не має, вважає, що він є хворою людиною та потребує лікування.
		12. В судовому засіданні 30.03.2023 свідок ОСОБА_9 надав такі показання: 
		12.1. Приблизно два місяці тому, після нового 2023 року, часу свідок не пам`ятає, він з знайомим ОСОБА_7 прийшли з магазину до останнього додому. Коли вони зайшли в двір, ОСОБА_7 побачив ОСОБА_4 , який проживає через дорогу, та щось йому крикнув. Далі ОСОБА_4 з сокирою прибіг у двір ОСОБА_7 почав рубати двері та кликав ОСОБА_7 .
		12.2. Спочатку ОСОБА_7 та ОСОБА_9 сховалися за автомобілем, що стояв у дворі, а коли ОСОБА_7 вийшов до ОСОБА_4 , то останній вдарив його сокирою, однак самого удару ОСОБА_9 не бачив.          ОСОБА_9 вийшов із-за автомобіля та побачив ОСОБА_7 , який лежав на землі та ОСОБА_4 , який знаходився зверху над ОСОБА_7 . Він відтягнув ОСОБА_4 та забрав у нього сокиру, яку поставив за сарай, вона була ціла. Спочатку ніяких тілесних ушкоджень у ОСОБА_7 він не бачив, а потім помітив на лобі у нього кров, далі свідок викликав поліцію. 
		13.В судовому засіданні 30.03.2023 свідок ОСОБА_13 надала такі показання:
		13.1. 19.01.2023 ввечері свідок чула, що мати ОСОБА_4 . ОСОБА_6 йшла по вулиці та кричала: «Льоша почекай, не йди», потім чула якісь крики у дворі ОСОБА_7 . Пізніше дізналася, що ОСОБА_4 з ОСОБА_7 побилися. Свідок пояснила, що ОСОБА_4 агресивно ніколи не поводився, однак судячи з його поведінки, він є психічно хворою людиною, його потрібно пролікувати.
		14.В судовому засіданні 30.03.2023 свідок ОСОБА_14 надала такі показання:
		14.1. ОСОБА_4 є її онуком, потерпілий ОСОБА_7 є сусідом. В січні 2023 року, точної дати свідок не пам`ятає, вона почула що її дочка, ОСОБА_6 кричала та побігла до двору ОСОБА_7 , який проживає через дорогу, свідок побігла за дочкою. У дворі ОСОБА_7 свідок побачила, що її онук ОСОБА_4 борсається з ОСОБА_7 на землі. Далі ОСОБА_9 , який був на подвір`ї у ОСОБА_7 , відтягнув її онука, який знаходився над лежачим на землі ОСОБА_7 , далі свідок та її дочка забрали онука та відвели додому.
		14.2. Свідок пояснила, що сусід ОСОБА_7 постійно чіпляється до її онука, ображає свідка та її дочку ОСОБА_6 . Того дня ОСОБА_7 та ОСОБА_9 образливо обзивали її дочку, тому її онук так себе повів, він захищав свою матір.
		15. Оцінюючи вказані докази з точки зору їх належності, допустимості та достатності, для підтвердження обставин, що підлягають доказуванню під час судового розгляду клопотання, а також їх відповідності вимогам КПК України, суд дійшов таких висновків:
		16. Неврахування судом окремих доказів:
		16.1. Суд вважає недопустимими доказами заяву ОСОБА_4 про добровільну видачу сокири та протокол огляду від 30.01.2023 за участю ОСОБА_4 , оскільки як вбачається із висновку судово-психіатричної експертизи № 60 від 14.02.2023 ОСОБА_4 на час події 19.01.2023 виявляв ознаки хронічного психічного захворювання, яке позбавляло його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними і позбавляє можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними на цей час (а. с. 79, 80-82).
		16.2. Суд вважає, що огляд був проведений дізнавачем із неосудною особою, тому обставини, які повідомив ОСОБА_4 під час проведення цієї слідчої дії та річ, яку він добровільно видав, не можуть прийматися судом до уваги. 
		16.3. Суд також визнає недопустимим доказом у цьому кримінальному проваджені висновок судово-медичної експертизи № 52 від 30.01.2023 щодо утворення тілесного ушкодження у ОСОБА_7 від дії тупого предмету, яким міг бути і обух сокири, представленої на експертизу, оскільки суд визнав недопустимим доказом заяву ОСОБА_4 про добровільну видачу сокири та протокол огляду від 30.01.2023, під час якого ця сокира була вилучена слідчим.
		16.4. Отже, суд не бере до уваги недопустимі докази: заяву ОСОБА_4 про добровільну видачу сокири, протокол огляду від 30.01.2023 за участю ОСОБА_4 , висновок судово-медичної експертизи № 52 від 30.01.2023.
		17.Разом з цим, суд оцінивши зібрані по справі інші докази, вважає їх належними, допустимими та достатніми на підтвердження того, що ОСОБА_4 вчинив суспільно небезпечне діяння за ознаками кримінального правопорушення за частиною другою статті 125 КК України.
		18.Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 60 від 14.02.2023, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на даний час виявляє ознаки хронічного психічного захворювання, а саме: шизофренії, параноїдної форми, галюцинаторно-параноїдний синдром, поточний процес і страждав даним захворюванням в період часу, що відноситься до інкримінованих йому протиправних дій. Вказане вище хронічне психічне захворювання позбавляло ОСОБА_4 можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними в період часу, що відноситься до інкримінованих протиправних дій і позбавляє такої здатності на теперішній час. Потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом.
		19.Щодо доводів захисника про порушення права на захист:
		19.1. За статтею 504 КПК України досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється дізнавачем згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень глави 39 КПК України. 
		19.2. Отже, у КПК України не має приписів про особливий порядок досудового розслідування щодо вчинення неосудною особою суспільно небезпечного діяння, крім тих які визначені у главі 39 КПК України. Досудове розслідування провадиться слідчим чи дізнавачем за загальними правилами, передбаченими КПК України без будь-яких винятків до моменту встановлення психічного стану особи, яка вчинила це діяння.
		19.3. Діючим законодавством встановлена презумпція психічного здоров`я особи - стаття 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» (див. п. 7 цієї ухвали). 
		19.4. До встановлення під час досудового розслідування цього кримінального провадження за висновком судової-психіатричної експертизи у ОСОБА_4 психічного розладу, він вважався таким, що не мав психічного розладу в силу вимог статті 3 Закону України «Про психіатричну допомогу». На час пред`явлення підозри ОСОБА_4 02.02.2023 дізнавач та прокурор не володіли інформацією про його неосудність, оскільки судова-психіатрична експертиза щодо ОСОБА_4 була проведена 14.02.2023.
		19.5. Тому пред`явлення 02.02.2023 дізнавачем ОСОБА_4 підозри на загальних підставах відповідало положенням КПК України.
		19.6. Суд відхиляє довід захисника про повідомлення матір`ю підозрюваного дізнавача 27.01.2023 про наявність у нього психічного захворювання. В наданих письмових поясненнях ОСОБА_6 на підтвердження цього доводу захисника відсутня інформація про психічну хворобу її сина. Інші докази в підтвердження повідомлення 27.01.2023 дізнавача чи прокурора про психічну хворобу ОСОБА_4 суду сторона захисту не надала (а. с. 136). 
		19.7. Суд встановив, що на запит дізнавача ОСОБА_8 від 30.01.2023 лікар психіатр 31.01.2023 повідомив про надання ОСОБА_4 психіатричної допомоги з 2018 року та наявності у нього ендогенного захворювання (а. с. 119).
		19.8. 02.02.2023 дізнавач ОСОБА_8 повідомила ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за частиною другою статті 125 КК України (а. с. 127-129).
		19.9. Після одержання від лікаря психіатра інформації про психічне захворювання у ОСОБА_4 прокурор 02.02.2023 виніс постанову про доручення призначити підозрюваному ОСОБА_4 адвоката для здійснення захисту з підстав пункту 3 частини другої статті 52 КПК України (а. с. 85-86, 87-90). 03.02.2023 РЦ з надання безоплатної вторинної допомоги призначив адвоката ОСОБА_5 та 03.02.2023 дізнавач винесла постанову про залучення призначеного адвоката до участі у цьому кримінальному провадженні (а. с. 87-90).
		19.10. Далі 03.02.2023 дізнавач звернулася до слідчого судді з клопотанням про тимчасовий доступ до документів - амбулаторної картки ОСОБА_4 , яка зберігалася у лікаря психіатра та після задоволення клопотання слідчим суддею та одержанням цього документу, дізнавач 08.02.2023 винесла постанову про призначення амбулаторної судової психіатричної експертизи (а. с. 91-100).
		19.11. Після отримання висновку експерта, 20.02.2023 дізнавач винесла постанову про зміну порядку досудового розслідування (а. с. 110-111). 
		19.12. За статтями 49, 52 КПК України обов`язок забезпечити участь захисника під час досудового розслідування покладений на слідчого та прокурора. Суд вважає, що цей обов`язок орган досудового розслідування виконав належно шляхом залучення 02.02.2023 захисника до підозрюваного ОСОБА_4 з моменту встановлення факту наявності у нього психічного захворювання. 
		19.13. Суд встановив, що після залучення дізнавачем 03.02.2023 підозрюваному ОСОБА_4 захисника ОСОБА_15 , останній не оскаржив жодного рішення, дії чи бездіяльності дізнавача або прокурора ані під час досудового розслідування, ані в підготовчому судовому засіданні в порядку КПК України. 
		19.14. З часу залучення захисника слідчі дії в ході досудового розслідування проводилися за його обов`язковою участю, тому суд вважає, що право ОСОБА_4 на захист під час досудового розслідування порушено не було. 
		19.15. Суд визнав недопустимими окремі докази в цьому кримінальному провадженні, про що зазначив у п. 16 цієї ухвали.
		20. Суд не погоджується з доводом захисника про невстановлення стороною обвинувачення часу та дати вчинення суспільно небезпечного діяння, оскільки ця дата та час зазначені у клопотанні, яке суд розглядає. 
		V. Висновок суду
		21.Суд встановив, що ОСОБА_4 вчинив суспільно небезпечне діяння у стані неосудності і на даний час також перебуває в стані неосудності та за своїм станом потребує лікування.
		22. Враховуючи обставини цього кримінального правопорушення, тяжкість вчиненого діяння, суд вважає за необхідне застосувати щодо ОСОБА_4 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації в психіатричну установу зі звичайним наглядом, як це рекомендовано висновком судово-психіатричної експертизи.
		VІ. Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при постановленні ухвали
		23.Суд вирішує питання речових доказів відповідно до статті 100 КПК України.
		24.Процесуальні витрати відсутні.
		25.На час постановлення ухвали запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався, підстав для його обрання немає.
		З цих підстав суд постановив:
		1.Задовольнити повністю клопотання прокурора Лубенської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 про застосування примусових заходів медичного характеру по кримінальному провадженню №12023175570000030 від 27.01.2023 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 
		2.Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
		3.Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.
		4.Речовий доказ: сокира, а саме металева частина та тримач з двох частин, який перебуває на зберіганні в камері речових доказів Лубенського РВП - повернути власнику ОСОБА_4 через його законного представника ОСОБА_6 .
		5.Копію цієї ухвали вручити учасникам кримінального провадження.
		6.Ця ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області протягом семи днів з дня її проголошення.
		7.Ця ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або після ухвалення судового рішення апеляційним судом, якщо було подано скаргу.
		Суддя Лубенського міськрайонного суду 
		Полтавської області ОСОБА_1 .

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...