Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/8884/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 18.05.2023. Зареєстровано: 19.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 22.05.2023.
Дата набрання законної сили: 19.06.2023
Номер судового провадження: 1-кп/521/1383/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023230000000161

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 521/8884/23
		Номер провадження:1-кп/521/1383/23
		 
		 
		                        В И Р О К
		                        І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		   17 травня 2023 року                                              м. Одеса
		 
		   Малиновський районний суд м. Одеси у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Одеси кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023230000000161 від 23.03.2023 року, за обвинуваченням 
		    ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадяники України,уродженки м.Легниця Польща, раніше не судимої, з повною вищою освітою, вдови, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
		   у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.111-1 КК України
		 
		               В С Т А Н О В И В :
		   
		   Ґрунтуючись на Декларації про державний суверенітет України та Конституції України, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах міжнародно визнаного державного кордону є цілісною і недоторканною.
		   Відповідно до пунктів "а", "b", "с", "d" та "g" статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Визначення агресії" від 14 грудня 1974 року застосування російською федерацією збройної сили проти України становить злочин збройної агресії та грубо порушує Меморандум про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року та істотно порушило чинний на момент початку збройної агресії Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією від 31 травня 1997 року.
		   У світлі положень IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 8 червня 1977 року одним із наслідків збройної агресії російської федерації проти України стала тимчасова окупація частини території України.
		   Виходячи з положень резолюцій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Про територіальну цілісність України" від 27 березня 2014 року № 68/262, "Стан справ у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)" А/RES/71/205 (2016), А/RES/72/190 (2017), А/RES/73/263 (2018), А/RES/74/168 (2019), А/RES/75/192 (2020), а також "Проблеми мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, а також частини Чорного та Азовського морів" А/RES/73/194 (2018), А/RES/74/17 (2019), А|RES/75/29 (2020), вони підкреслюють нелегітимність проведення в Автономній Республіці Крим референдуму, визнають Автономну Республіку Крим та місто Севастополь територією, тимчасово окупованою російською федерацією, і закликають міжнародне співтовариство не визнавати будь-яку зміну статусу Автономної Республіки Крим і міста Севастополя на основі результатів зазначеного референдуму.
		   Резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Агресія проти України" А/RES/ES-11/1 від 2 березня 2022 року визнається, що росія вчинила агресію проти України, порушивши базові норми ООН, і від російської федерації вимагається припинити збройну агресію проти України, включаючи також деокупацію Криму та Донбасу, негайно, повністю та безумовно вивести всі свої збройні сили з території України в межах її міжнародно визнаних кордонів.
		   Рішенням Міжнародного суду Організації Об`єднаних Націй від 16 березня 2022 року на найвищому юридичному рівні констатовано факт вторгнення російської федерації на територію України.
		   Згідно Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» датою початку тимчасової окупації російською федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року.
		   Збройна агресія російської федерації розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності, а 24 лютого 2022 року переросла в повномасштабне збройне вторгнення на суверенну територію України, після того як президент російської федерації путін в.в. оголосив про початок так званої «спеціальної воєнної операції» проти України.
		   Згідно з указом Президента України Володимира Зеленського № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому неодноразово продовжено, востаннє з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 12 серпня 2022 року № 757/2022.
		   Російська федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань російської федерації, що складаються з регулярних з`єднань і підрозділів, підпорядкованих міністерству оборони російської федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам російської федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації російської федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні російській федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.
		   Так, 24.02.2022 військовослужбовці збройних сил російської федерації та підконтрольні їм учасники незаконних збройних формувань шляхом збройної агресії із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Київській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, після чого здійснили окупацію частини території України, в тому числі і м. Херсон Херсонської області.
		   Відповідно до положень ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 (в редакції від 07.05.2022, далі за текстом - Закон №1207-УІІ), тимчасово окупована російською федерацією територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		   Тимчасова окупація російською федерацією території України, визначених ч.1 ст.3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для російської федерації жодних територіальних прав.
		   За державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходяться на тимчасово окупованій території.
		   Згідно ст.42 IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додаток до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі (1907 року), територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника.
		   Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №75 від 25.04.2022 «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25.04.2022» Херсонська міська територіальна громада перебувала в тимчасовій окупації.
		   Після окупації території Херсонської міської територіальної громади Херсонської області представниками збройних формувань російської федерації фактично було узурповано всі владні повноваження на тимчасово окупованій ними території шляхом збройного захоплення адміністративних будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, встановлення інституту військових комендатур, запровадження тотального контролю та жорсткого управління у всіх сферах життєдіяльності громади міста, фактичної ліквідації приватної власності, свободи слова, пересування та волевиявлення, а також шляхом повсякденного залякування населення, застосування фізичного та психологічного впливу до окремих категорій суспільства та верств населення, в тому числі шляхом незаконного позбавлення волі діючих представників органів державної влади України та місцевого самоврядування.
		   Разом з тим, у невстановлений час, представниками збройних формувань російської федерації всупереч законного порядку установленого Конституцією України, Законами України «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими діючими нормативно-правовими актами, на тимчасово окупованій території Херсонської міської територіальної громади Херсонської області цілеспрямовано було створено підпорядковану, керовану та фінансовану російською федерацією окупаційну адміністрацію - «Военно-гражданская администрация Херсонской області), в яку входили органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованою територією України, з метою подальшого утримання адміністративно-політичного контролю на захопленій військовим шляхом території та реалізації всіх узурпованих владних повноважень.
		   При цьому, представники підконтрольних російській федерації самопроголошених органів узурпували виконання владних функцій держави, а також підприємств, установ та організацій на тимчасово окупованій території Херсонської міської територіальної громади Херсонської області, здійснювали підбір кадрів для зайняття посад в незаконних самопроголошених органах, державних підприємствах, у тому числі із числа громадян України, які на той час перебували на вказаній тимчасово окупованій території. Кінцевою метою окупаційних органів, є інтеграція та подальше незаконне включення захопленої частини суверенної держави Україна до складу російської федерації.
		   Згідно статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
		   Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і обов`язки, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
		   Водночас, громадянка України ОСОБА_4 , яка проживає на території міста Херсон, достеменно поінформована, що у 2014 році розпочалася збройна агресія російської федерації проти України, а також про те, що вона переросла у широкомасштабне вторгнення військ російської федерації на територію суверенної держави, до громадянства якої вона належить. Також, ОСОБА_4 об`єктивно розуміючи зміст загальновідомих подій про те, що збройні формування російської федерації, шляхом вчинення воєнного нападу 24.02.2022 захопили місто Херсон, в травні 2022 року (більш точну дату не встановлено), всупереч законного порядку установленого Конституцією України, Законами України «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими діючими нормативно-правовими актами, на тимчасово окупованій території Херсонської міської територіальної громади Херсонського району Херсонської області, цілеспрямовано було створено підпорядковану, керовану та фінансовану російською федерацією окупаційну адміністрацію - «Військово-цивільна адміністрація Херсонської області», в яку входили органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованою територією України, з метою подальшого утримання адміністративно політичного контролю на захопленій військовим шляхом території.
		   Незважаючи на вказані факти, усвідомлюючи, що Україна є унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, ОСОБА_4 знаходячись у м. Херсон Херсонської області вчинила умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні, шляхом реалізації, підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань та окупаційної адміністрації держави-агресора.
		   18.05.2022 віце-прем`єр рф ОСОБА_6 , так званий «голова Криму» ОСОБА_7 та так званий «голова військово-цивільної адміністрації Херсонської області» ОСОБА_8 , перебуваючи у м.Херсон, публічно заявили, що до основних завдань «військово-цивільної адміністрації Херсонської області», зокрема відноситься організація освітнього процесу Херсонського регіону.
		   10.06.2022 так званий «голова військово-цивільної адміністрації Херсонської області» ОСОБА_8 (досудове розслідування щодо якого здійснюється в окремому кримінальному провадженні) публічно заявив, що установи, які надають освітні послуги мають бути збережені, керівники, які приймають правила та погоджуються, що Херсонська область завжди буде частиною російської федерації, будуть працювати далі, а керівники, які з цим не погоджуються, будуть замінені на інших.
		   14.06.2022 так звана «начальник департамента образования и науки ВГА Херсонской области» ОСОБА_9 (досудове розслідування щодо якої здійснюється в окремому кримінальному провадженні) публічно заявила про інтеграцію навчальних закладів Херсонської області в освітню систему російської федерації, про надання російською федерацією підручників, про формування викладацького складу.
		   Так, ОСОБА_4 , не пізніше серпня 2022 року, добровільно погодилась на пропозицію директора так званого «Государственного    бюджетного образовательного учреждения Херсонской области «Школа № 51 города Херсона» ОСОБА_10 (досудове розслідування щодо якої здійснюється в окремому кримінальному провадженні) зайняти посаду заступника директора вказаного незаконно створеного навчального закладу, що використовував матеріально-технічну базу та цілісно-майновий комплекс Херсонського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І ступеня - спеціалізована школа II ступеня - колегіум» №51 ім. Г.О. Потьомкіна Херсонської міської ради.
		   Так, використовуючи займану посаду, ОСОБА_4 здійснила колабораційну діяльність, вчинивши дії, спрямовані на впровадження стандартів освіти держави- агресора у закладах освіти.
		   Відповідно до ст.2 Закону України «Про повну загальну середню освіту» встановлено, що законодавство України про загальну середню освіту складається з Конституції України, Закону України "Про освіту", цього Закону, інших актів законодавства у сфері освіти і науки та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
		   В свою чергу, згідно листа Міністерства освіти і науки України №1/7322-22 від 30.08.2022 «Про організацію 2022/2023 навчального року» визначено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року № 711 «Про початок навчального року під час дії правового режиму воєнного стану в Україні» навчання в закладах загальної середньої освіти розпочнеться в День знань - 1 вересня. Освітній процес у школах триватиме до 30 червня 2023 року. Заклади фахової передвищої та вищої освіти самостійно визначають дати початку та завершення навчального року.
		   Відповідно наказу управління освіти Херсонської міської ради №51-т від 08.09.2022 «Про деякі питання організації освітнього процесу в 2022/2023 навчальному році на період дії воєнного стану» визначено, що із 01 вересня 2022 року для закладів загальної середньої освіти Херсонської міської територіальної громади запровадити дистанційну форму організації освітнього процесу (п. 1 наказу). Також вказаним наказом затверджено Порядок (примірний) організації освітнього процесу закладів загальної середньої освіти, що розташовані на тимчасово окупованих територіях, згідно п. 2 якого визначено, що освітній процес у закладах загальної середньої освіти, що розташовані на тимчасово окупованій території, здійснюється за такими формами:
		   -дистанційне навчання (відповідно до п. 1 розділу II Положення про дистанційну форму здобуття повної загальної середньої освіти); запроваджується наказом управління освіти (розпорядженням засновника закладу освіти, за погодженням із керівником військової адміністрації);
		   - сімейна форма;
		   -екстернатна форма.
		   В свою чергу, ОСОБА_4 для реалізації протиправних дій щодо впровадження стандартів освіти російської федерації в Херсонському навчально- виховному комплексі «Загальноосвітня школа І ступеня - спеціалізована школа II ступеня - колегіум» № 51 ім. Г.О. Потьомкіна Херсонської міської ради за сприяння невстановлених представників держави-агресора, з метою вчинення умисних дій цілеспрямованих на руйнування загальної системи освіти, а саме середньої української, тобто державної освіти - не маючи законних підстав та повноважень організовувала функціонування навчального закладу виконуючі адміністративні функції з методичного керівництва виховною роботою зикладацького складу, координації та спрямування виховної діяльністю учителів, класних керівників, на виконання розпоряджень так званого «директора» навчального закладу.
		   Зокрема, 31.08.2022 у месенджері «Telegram» в групі «На самом деле в Херсоне», яка адмініструється представниками російських ЗМІ, за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2  розміщено публікацію « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в якому зафіксовано ОСОБА_4 у період з 00 хв. 19 сек. по 00 хв. 24 сек. під час її спілкування з батьками учнів незаконно створеного закладу освіти.
		 
		   Так, ОСОБА_4 , не маючи жодних законних повноважень представляти Херсонський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І ступеня - спеціалізована школа II ступеня - колегіум» №51 ім. Г.О. Потьомкіна Херсонської міської ради спільно зі її керівником ОСОБА_10 провела у серпні поточного року (точної дати не встановлено) зустріч з батьками так званої «школы №51 города Херсона», на якому було оголошено, що навчання в школі почнеться за російськими стандартами, та за російськими підручниками.
		   В подальшому, у період з 1 вересня по кінець жовтня 2022 року ОСОБА_4 виконувала повноваження щодо організації функціонування навчального закладу виконуючі адміністративні функції з методичного керівництва виховною роботою викладацького складу, координації та спрямування виховної діяльністю учителів, класних керівників, на виконання розпоряджень так званого «директора» навчального закладу у «ГБОУ Херсонской области «Школа №51 города Херсона», за стандартами освіти держави-агресора, в тому числі виконуючи свої обов`язки по стандарту визначеного «Федеральным законом «Об образовании в Российской Федерации» від 29.12.2012 № 273-ФЗ, наказом міністерства освіти та науки російської федерації від 31.05.2021 № 287 «Об утверждении федерального государственного образовательного стандарта основного общего образования», відповідно до п. 15 якого програма основної загальної освіти, у тому числі адаптована, реалізується державною мовою російської федерації.
		  Органомдосудового розслідуваннядії ОСОБА_4 кваліфіковано яккримінальне правопорушення,передбачене ч.3ст.111-1КК України,а самеяк здійснення громадянином України дій, спрямованих на впровадження стандартів освіти держави- агресора у закладах освіти.
		   28.03.2023року міжпрокурором таобвинуваченою уприсутності захисникабуло укладеноугоду провизнання винуватості,відповідно доякої ОСОБА_4 визнала своювинуватість увчиненні зазначеногокримінального правопорушенняв повномуобсязі.При цьому,сторони погодилисьна призначенняпокарання ОСОБА_4 за ч.3ст.111-1КК України  у виді трьох місяців арешту з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, а також займатися будь якою діяльністю, пов`язаною з освітнім процесом строком на 10 років.
		    Під час підготовчого судового засідання встановлено, що обвинувачена цілком розуміє положення п.п.1-4 ч.4 ст. 474, п.1 ч.3 ст.394, п.1 ч. 3 ст. 424, ст.476 КПК України, укладення угоди сторонами є добровільним.
		   Підписуючи зазначену угоду сторони повністю погодилися з формулюванням фактичних обставин вказаного кримінального правопорушення та правовою кваліфікацією за ч.3 ст.111-1 КК України.
		   Сторони цієї угоди під час підготовчого судового засідання підтверджують, що її укладення є добровільним, тобто, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
		   Проаналізувавши зміст обвинувального акта та угоди про визнання винуватості, дослідивши надані сторонами матеріали, суд дійшов таких висновків.
		   Судом встановлено, що укладена між прокурором та обвинуваченою угода містить формулювання обвинувачення, яке прокурор вважав доведеним, та його правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. При цьому, сформульоване в угоді обвинувачення відображає істотні обставини цього кримінального провадження, які відповідають формулі кваліфікації дій обвинуваченої за ч.3 ст.111-1 КК України .
		   Узгоджене сторонами угоди покарання враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме те, що обвинувачена вчинила нетяжкий злочин, дані про особу обвинуваченої, а також - відсутність обтяжуючих обставин та наявність таких обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, як-то: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, співправця у викритті кримінальних правопорушень.
		   Прокурор в судовому засіданні вважав, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги КПК України та КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченій узгоджене в угоді покарання.
		   У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого їй злочину визнала повністю за обставин, навведених у висунутому обвинуваченні. Зазначила, що вона цілком розуміє характер обвинувачення, яке їй пред`явлено. Беззаперечно визнала себе винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.111-1 КК України в повному обсязі, визнала фактичні обставини справи, встановлені під час досудового розслідування. Крім того зазначила, що розуміє надані їй законом права, визначені ч.4 ст.474 КПК України, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст.473 КПК України, наслідки її не виконання, передбачені ст.476 КПК України. Пояснила, що здатна реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання. Просила затвердити угоду про визнання винуватості, яку уклала добровільно в присутності захисника та призначити узгоджене покарання, зазначивши що за станом свого здоров`я не має медичного висновку щодо неможливості перебувати під арештом. 
		    Захисник обвинуваченої у судовому засіданні вважав, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги закону, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити ОСОБА_4 узгоджене в угоді покарання, зазначена угода не порушує прав обвинуваченої, вона дійсно визнала свою вину у пред`явленому обвинуваченні ще під час досудового розслідування, сприяла слідству, угоду укладала добровільно без примусу та тиску на неї. При затверджені угоди просив врахувати, що обвинувачена має матір похилого віку, яка стаждає хронічними захворюваннями та потребує сторонньої допомоги, тому необхідно вирішити питання по догляду матері обвинуваченої, а тому не брати обвинувачену під варту у залі суду.
		   Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, після роз`яснення сторонам наслідків укладення угоди, які передбачені ч.4 ст.474 КПК України та виконання вимоги п.п. 6, 7 вказаної статті, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинувачуваної про повне розуміння нею її процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили її погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_4 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.
		   Відповідно до п.2 ч.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
		   Згідно з п.1 ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
		   Відповідно до вимог ст.12 КК України злочин у якому обвинувачується ОСОБА_4 , відноситься до категорії нетяжкого злочину, а тому відповідно до положень п.1 ч.4 ст.469 КПК України між прокурором та обвинуваченою за участі захисника може бути укладено угоду про визнання винуватості.
		   Після виконання вимог ст. 474 КПК України, перевіривши угоду на її відповідність нормам КПК, КК України та інших законів, суд встановив, що угода відповідає вимогам закону та не суперечить нічим інтересам, сторони правильно розуміють наслідки укладеної угоди.
		   Відповідно до ч.1 ст.475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
		   Суд враховує, що за своєю правовою природою угода про визнання винуватості являє собою ключовий інструмент узгодження інтересів: з одного боку держави (публічний, або суспільний інтерес), з іншого - обвинуваченого.
		   Суспільний інтерес є абстрактним оціночним поняттям і в узагальненому виді являє собою інтерес суспільства або усередненого представника цієї спільноти, пов`язаний із забезпеченням його благополуччя, стабільності, безпеки та сталого розвитку.
		   В даному кримінальному провадженні наявність суспільного інтересу обґрунтована сприянням у швидкому судовому провадженні, яке зможе забезпечити своєчасне та невідворотнє покарання обвинуваченого, а також добровільним повідомленням деталей вчиненого злочину та інших кримінальних правопорушень. 
		   Також, суд бере до уваги, що затвердження угоди істотно скорочує часовий проміжок від моменту скоєння кримінального правопорушення до ухвалення підсумкового рішення судом, зменшує строки судового розгляду, у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях, а також витрати на забезпечення судового процесу, знижує навантаження на судові органи та прокуратуру.
		   Крім того у контексті цього кримінального провадження суспільний інтерес полягає й у попередженні нових кримінальних правопорушень, що забезпечується шляхом призначення справедливого та достатнього покарання у відповідності до загальних засад КК України. Так, за приписами ч.2 ст.65 КК України більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		   Такимчином,судом встановлено,що укладенаміж прокуроромта обвинуваченою,за участюзахисника 28.03.2023року угодавідповідає вимогамКПК України,дії обвинуваченої ОСОБА_4 за ч.3ст.111-1КК Україникваліфіковано правильно,як здійснення громадянином України дій, спрямованих на впровадження стандартів освіти держави- агресора у закладах освіти.
		    Сторони кримінального провадження розуміють наслідки затвердження даної угоди, щодо обмежень в частині оскарження вироку. Обвинувачена свою провину визнає повністю, зазначила, що може виконати взяті на себе за угодою зобов`язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст.65 КК України.
		  Так,сторонами угодиправомірно обумовленопризначення покарання ОСОБА_4 у виді трьох місяців арешту з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, а також займатися будь якою діяльністю, пов`язаною з освітнім процесом строком на 10 років, що передбачено санкцією ч.3 ст.111-1 КК України.
		   Отже суд дійшов висновку, що укладену угоду про визнання винуватості від 28.03.2023 року слід затвердити та призначити обвинуваченій покарання, передбачене угодою.
		   Так, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, відомості про особу обвинуваченого.
		    Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		    Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, судом не встановлено.
		   Щодо особи обвинуваченої, то вона раніше не судима, до кримінальної відповідальності притягується вперше, є людиною похилого віку, позитивно характеризується, критично ставиться до скоєного, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки , відомостей про перебування на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога суду не надано.
		    Таким чином, узгоджена міра покарання для обвинуваченої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.111-1 КК України, є достатньою для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідає загальним засадам призначення покарання, оскільки саме таке покарання буде необхідним та достатнім для досягнення інших цілей покарання, буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи.
		       Відповідно до вимог ст.124 КПК України з обвинваченої на користь держави підлягають стягненню витрати за проведення судової експертизи у сумі 2265,36 грн.
		    Керуючись ст. ст. 373,374 КПК України, суд
		 
		        У Х В А Л И В :
		 
		    Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 28 березня 2023 року між прокурором Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_11 та обвинуваченою ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 .
		   ОСОБА_4 визнативинною увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.3ст.111-1КК Українита призначитипокарання увиді трьох місяців арешту з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, а також займатися будь якою діяльністю, пов`язаною з освітнім процесом строком на 10 років.
		   Строк покарання у виді арешту ОСОБА_4 відраховувати з моменту її фактичного затримання в порядку звернення вироку до виконання.
		   Виконання вироку в частині затримання та направлення ОСОБА_4 до арештного дому покласти на Херсонське районне управління поліції ГУНП в Херсонській області.
		   Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.
		   Стягнути зОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення судової експертизи у сумі 2265,36 грн. 
		   Вирок судуможебути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, шляхом подачіапеляційної скаргидо Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд м.Одеси протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
		    Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не було подано.
		    Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		   Копії вироку негайно після його проголошення вручаються обвинуваченому та прокурору.
		   
		  Суддя                            ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...