Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/10499/21 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 19.05.2023.
Дата набрання законної сили: 16.05.2023
Номер судового провадження: 51-1518км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021100070001311

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 травня 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 758/10499/21
		провадження № 51-1518км23
		 
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                   ОСОБА_1 ,
		суддів                                               ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора                                       ОСОБА_5 ,
		захисника                                       ОСОБА_6 ,
		 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100070001311, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимої, останній раз - 18 травня 2020 року вироком Святошинського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 1 місяць, звільненої 20 листопада 2020 року по відбуттю строку покарання,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.
		Вступ
		ОСОБА_7 17 липня 2021 року, приблизно о 15:00, намагалася повторно, таємно викрасти майно, що належить ДП «ЛПП Україна» AT «ЛПП», на загальну суму 1370, 40 грн, а саме одяг з магазину, який розташований у м. Києві, однак свої злочинні дії не довела до кінця з причин, що не залежали від її волі, так як на місці вчинення злочину була затримана працівниками магазину.
		Суд першої інстанції кваліфікував діяння та засудив ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.
		Апеляційний суд, після перегляду вирокусуду першої інстанції, залишив його беззмін. 
		Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, прокурор подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на істотне порушення вимог кримінальногопроцесуального закону, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої через м'якість, просить скасувати рішення апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції. 
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, в порядку касаційного розгляду, має відповісти на доводи щодо справедливості призначеного апеляційним судом покарання за вчинення засудженою інкримінованого їй кримінального правопорушення та наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при постановлені апеляційним судом свого рішення.
		Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Подільського районного суду м. Києва від 
		27 вересня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 ККУкраїни до покаранняу виді арештустроком на 6 місяців.
		Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винною у тому, що вона 17 липня 
		2021 року, приблизно о 15:00, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно небезпечних наслідків, впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає з сторонніх осіб, взяла товар у відділі продажу одягу магазину, який розташований у м. Києві на проспекті Правди, 47 та пройшла з товаром до примірочної, де заховала його до сумки, після чого направилась до виходу з магазину, пройшла повз касову зону приміщення магазину без сплати за товар, таким чином намагалася повторно, таємно викрасти майно, що належить ДП «ЛПП Україна» AT «ЛПП», на загальну суму 1370, 40 грн.
		Однак, ОСОБА_7  свої злочинні дії, направлені на повторне, таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно не довела до кінця з причин, що не залежали від її волі, так як на місці вчинення злочину була затримана працівниками магазину.
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року вирок районного суду залишено без змін.
		Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеностівинуватості та правильностікваліфікації дій засудженої, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінальногопроцесуального закону, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої через м'якість. Вважає, що ухвала апеляційного суду належним чином не мотивована та не відповідає вимогам ст. ст. 370, 419 КПК України.
		Позиції інших учасників судового провадження
		У запереченні накасаційну скаргу прокуроразахисник просить залишитиїї без задоволенняяк безпідставну.
		У судовому засіданні прокурор виступив на підтримку поданої касаційної скарги, а захисник заперечував проти її задоволення. 
		Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора та захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
		Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України). 
		Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		Щодо справедливості призначеного засудженій покарання за вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення.
		Висновки суду про доведеність  винуватості ОСОБА_7 та правильність кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України у поданій касаційній скарзі не оспорюються, судовий розгляд кримінального провадження проведений у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
		Відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. 
		Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Тобто, кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості злочинця.
		Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити з їх класифікації, що передбачена нормами ст. 12 КК України, а також із особливостей конкретного кримінального правопорушення й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо кримінальне правопорушення вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо.
		Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. 
		З огляду на викладене, справедливість розглядається як рівновага між злочином і наслідками для особи, що вчинила це діяння, тобто між поганим вчинком і покаранням.
		Таким чином, на несправедливість покарання має вказувати істотна (очевидна) диспропорція (порушення рівноваги) між визначеним судом видом та розміром покарання, і видом та розміром покарання, яке б мало бути призначено, з урахуванням усіх обставин, що повинні враховуватись при призначенні покарання.
		Слід зазначити, що відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Ухвала апеляційного суду - це рішення суду стосовно законності й обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку. Тому вона повинна відповідати тим же вимогам, що й вирок суду першої інстанції, тобто бути законною та обґрунтованою. Відповідно до ст. 419 КПК України в ухвалі, зокрема, слід зазначити мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановлені ухвали та положення закону, яким він керувався.
		Під час перевірки матеріалів даного кримінального провадження колегією суддів встановлено те, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою прокурора та залишаючи його без змін, дійшов передчасного висновку про правильність призначення засудженій найбільш м'якого виду покарання передбаченого санкцією статті інкримінованого їй кримінального правопорушення - арешту, при цьому, у максимальних його межах - 6 місяців за вчинення нею закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно, що призвело до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої через м'якість.
		Так, погоджуючись із рішенням суду першої інстанції про справедливість призначеного засудженій цим судом покарання, апеляційний суд, крім іншого,послався на те, що засуджена вчинила кримінальне правопорушення, яке згідно положень ст. 12 КК України віднесено до категорії нетяжкого злочину, обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття та відсутність обставин, що його обтяжують, думку потерпілої сторони стосовно призначення засудженій покарання, однак належним чином не оцінив і не врахував дані про її особу, зокрема те, що засуджена раніше неодноразово судима за вчинення корисливих злочинів, втім необхідних висновків для себе не зробила й не стала на шлях виправлення та вже через 8 місяців після звільнення з місць несвободи маючи не зняту та непогашену судимість знову вчинила умисний, корисливий злочин.
		Про зазначені обставини вказував у своїй апеляційній скарзі прокурор, однак таких доводів скарги прокурора про неврахування зазначених даних про особу засудженої та обставин вчинення нею кримінального правопорушення при призначенні засудженій покарання і як результат призначення останній м'якого покарання апеляційний суд належним чином не перевірив і не спростував та, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, не зазначив підстави, з яких її визнано необґрунтованою.
		Крім того, як слушно зазначено у касаційній скарзі прокурора, апеляційний суд належним чином не мотивував та жодним чином не обґрунтував, того: чому встановлена судом першої інстанції пом'якшуюча покарання обставина - щире каяття засудженої та, які саме дані про її особу, з урахуванням її характеристик в загальносоціальному плані, дають підстави для висновку про можливість призначення їй покарання непов'язаного зпозбавленням волі.
		Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що думка потерпілої сторони щодо визначення винному виду та розміру покарання хоча і враховується судом в сукупності з іншими обставинами, проте сама по собі не може бути вирішальною при призначенні покарання.
		На думку колегії суддів, зазначені обставини у сукупності свідчать про те, що призначене ОСОБА_7 покарання є м`яким і не буде сприяти виправленню засудженої та попередженню вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а отже не відповідає меті покарання.
		Тому, доводи касаційної скарги прокурора в цій частині є обґрунтованими.
		Наведені вище обставини дають підстави для задоволення касаційної скарги прокурора та скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_7 із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв'язку з невідповідністю її змісту вимогам статей 370, 419 КПК України.
		Отже, колегією суддів встановлено невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженої через м`якість та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
		Висновки за результатами розгляду касаційних скарг 
		Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
		Скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв`язку з невідповідністю її змісту вимогам статей 370, 419 КПКУкраїни та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженої через м`якість.
		Під час нового розгляду у суді апеляційної інстанції, суду необхідно повно, всебічно розглянути кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 , перевірити обґрунтованість доводів касаційної скарги прокурора та постановити законне, обґрунтоване і умотивоване рішення, яке б відповідало положенням ст. 370 КПК України.
		Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Касаційнускаргу прокурора задовольнити.
		Ухвалу Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова є  остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                       ОСОБА_2                                    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...