Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 345/1367/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них.
Надіслано для оприлюднення: 19.05.2023. Зареєстровано: 19.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 22.05.2023.
Дата набрання законної сили: 18.07.2023
Результат оскарження 18.07.2023 Івано-Франківський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/345/492/2023

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №345/1367/23 
		Провадження № 2/345/492/2023
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		19.05.2023 року м. Калуш
		Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючого-судді Онушканича В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін і без проведення судового засідання позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживача фінансових послуг, зобов`язання відновити залишок коштів на рахунку та відшкодування незаконно знятих коштів, -
		в с т а н о в и в:
		Позивач звернувся до суду з вищенаведеним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що АТ «Державний ощадний банк України» видав йому кредитну картку № НОМЕР_1 із кредитним лімітом 2500,00 грн. Договору не підписував, вказаною карткою не користувався жодного разу.
		Позивач зазначає, що 16.10.2020 року невідомі особи, шляхом шахрайських дій, зняли із вказаного кредитного рахунку грошові кошти в сумі 2467 грн. без комісії, о 13.07 год. суму 2400 грн., шляхом переказу коштів на картковий рахунок, о 13.08 год. суму 67.00 грн. поповнили мобільний телефон. Кінцевий баланс 2839,18 грн. В той день позивач отримав СМС-повідомлення про зняті кошти і на наступний день вранці він поїхав у відділення банку в м. Калуш Івано-Франківської області. Позивач повідомив, що у нього зняли кошти. на той час він перебував у с. Завій Калуського району і кошти з рахунку не знімав. Позивач попросив, щоб заблокували картку, оскільки йому було невідомо, яка сума залишилася на картці, поцікавився, що робити далі. Працівниця банку повідомила, що картку заблоковано і позивач може йти додому. Жодної інформації позивачу вона не надала і не пояснила, що позивачу робити. Позивач вважав, що банк проведе внутрішнє розслідування і встановить, як так сталося, що сторонні особи, без його відома, скористалися його кредитною карткою.
		В листопаді 2020 року позивач не отримав пенсію в повному розмірі. На його звернення до відділення Пенсійного фонду України в м.Калуші позивачу пояснили, що повністю вся пенсія перерахована на карточку АТ «Державний ощадний банк України». В банку позивача поставили до відома, що у нього є борг по кредитних коштах, який він добровільно не погашав, а тому банк зняв борг по кредиту з пенсії позивача.
		10.11.2020 року позивач звернувся у Калуський відділ поліції із заявою, щоб встановили, яким чином були переведені кошти з його кредитної картки. Пізніше позивач звернувся повторно, щоб порушити кримінальну справу за крадіжку грошей з кредитної карточки та встановити винних осіб. Калуським відділом поліції було порушено кримінальну справу, внесену до ЄРДР за №12020095170000388 від 23.12.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.
		Позивач наголошує, що реквізити кредитної картки третім особам не передавав та не повідомляв свій ПІН-код та CVV2 код. Жодного разу позивач даною карткою не користувався. Також позивач не давав дозволу щодо списання кредитної заборгованості з його пенсійної картки. Одразу при виявленні правопорушення позивачем було здійснено неодноразове звернення про списання невідомими особами грошових коштів до АТ «Ощадбанк», як в письмовій, так і усній формі. Ним було невідкладно написано заяву до правоохоронних органів про факт вчинення невідомою особою протиправний дій стосовно його банківської кредитної карточки. Натомість банк без дозволу позивача і попередження, без рішення суду, самовільно почав знімати заборгованість по кредитній карточці з його пенсійної картки. Згідно виписки банку з пенсії було стягнуто кошти в сумі 828,14 грн.
		За таких обставин позивач змушений звернутися до суду та просить зобов`язати АТ «Державний ощадний банк України» відновити кошти на кредитному рахунку ОСОБА_1 , у якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій від 16.09.2020 року у сумі 2500 грн. та списати нараховані у зв`язку із цим відсотки, пеню, штрафні санкції, суму комісії за перерахунок грошових коштів з картки № НОМЕР_1 , а також стягнути з відповідача незаконно зняті кошти з його пенсійної картки № НОМЕР_2 в рахунок погашення кредиту у розмірі: комісія 140,47 грн., % використання кредитних коштів 445,19 грн., списання коштів для погашення кредиту 242,48 грн., а всього 828,14 грн., а також стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1073,60 грн. та витрати за надання правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн.
		Представник відповідача подав відзив на позовну заяву. Вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими. Зазначає, що 06.10.2020 року ОСОБА_1 , порушивши умови розділу ХІ «Відповідальність клієнта та банку» Договору банківського обслуговування фізичних осіб, який розміщений у вільному доступі на інтернет-сторінці www.oschadbank.ua, а саме п.9.15, п.9.16, 9.17, 9.18, 9.19. За результатами перевірки банком було повідомлено позивача листом №22/4-02/2003/1558/2022-0010 від 05.08.2022 року, що з його карткового рахунку (платіжна картка № НОМЕР_3 ) відбулося списання грошових коштів: 06.10.2020 року о 13:07:41 на суму 2400,00 грн. (комісія 29 грн.), шляхом переказу коштів з використанням системи ДБО «Ощад24/7» на картковий рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк» (картка № НОМЕР_4 ); 06.10.2020 року о 13:08:13 на суму 67,00 грн., шляхом поповнення мобільного номеру телефону НОМЕР_5 , з використанням системи ДБО «Ощад24/7».
		Представник відповідача наголошує, що зазначені операції були проведені коректно з використанням усіх необхідних реквізитів платіжної картки банку (повний номер платіжної картки, строк її дії та пароль СVC2), з правильним введенням унікальних одноразових паролів (ОТР-коди) для одноразової операції в мережі Інтернет, які були направлені 06.10.2020року на особистий номер мобільного телефону позивача НОМЕР_6 . Банк дійшов висновку, що ОСОБА_1 сам вчинив дії, які дали змогу іншій особі шахрайським шляхом ініціювати зазначені платіжні операції. Вини працівників АТ «Ощадбанк» у незаконному знятті коштів з рахунку ОСОБА_1 не вбачається.
		Представник відповідача зазначає, що саме внаслідок дій позивача відбулось незаконне використання інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу без його фізичного пред`явлення, що свідчить про відповідальність саме позивача, а не банку за проведення всіх операцій з його розрахункових рахунків, відкритих в АТ «Ощадбанк».
		Щодо самостійного списання банком коштів на погашення заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Ощадбанк» в сумі 828,14 грн. представник відповідача зазначає, що відповідно до п.п.9 п.6.1 Блоку 6 Заяви про приєднання №98208710/020720 позивач надає право та доручає АТ «Ощадбанк» здійснювати договірне списання коштів з усіх рахунків клієнта, відкритих в банку без додаткових розпоряджень клієнта, для погашення будь-яких його грошових зобов`язань перед банком, що випливають з умов договору та/або будь-якого іншого договору, що укладений з банком. Тому представник відповідача просить в повному обсязі відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 .
		Позивач подав відповідь на відзив. Зазначає, що на час надання йому банком кредитної карточки, йому було 67 років. Тобто банк не мав права давати йому кредитну карточку. Позивач звернувся до банку для заміни пенсійної картки, а працівник банку наполягала і наполегливо вручила йому кредитну картку. Крім того, із відзиву відповідача так і не зрозуміло, якщо проводилось внутрішнє розслідування щодо факту крадіжки грошей із кредитної карточки, то що було встановлено у ході розслідування. Також позивач зазначає, що банк відмовився надавати будь-яку інформацію працівникам поліції. Внутрішня охорона банку навіть не перевірила кому належить номер мобільного телефону, який поповнили з кредитної карточки, про що вони вказують у своєму листі від 05.08.2022 року. Позивач наголошує, що у нього немає такого мобільного телефону, з якого можна було б здійснювати операції по зняттю грошей із кредитної карточки, він користується звичайним кнопочним телефоном.
		Позивач просить врахувати, що в жовтні 2020 року, коли він звернувся в банк із повідомленням про викрадення грошей із кредитної карточки, працівник банку заблокувала карточку і дала підписати якісь документи. Позивач вважав, що це пов`язано із викраденням коштів. Підозрює, що йому дали підписати документи, які давали дозвіл банку на самостійне списання коштів з його пенсійної картки. Тому позивач просить позов задоволити у повному обсязі, а також стягнути з відповідача судові витрати.
		Відповідач своїм правом подати заперечення не скористався.
		Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
		Матеріалами справи встановлено, що позивач є користувачем послуг, наданих АТ «Ощадбанк», на його ім`я банком видано карту для виплат грошових коштів № НОМЕР_2 та кредитну карту № НОМЕР_1 (а.с. 10).
		З карткового рахунку позивача (платіжна картка № НОМЕР_3 ) відбулося списання грошових коштів:
		- 06.10.2020 року о 13:07:41 на суму 2400,00 грн. (без урахування комісії), шляхом переказу коштів з використанням системи ДБО «Ощад 24/7» на картковий рахунок, відкритий в АТ «Державний ощадний банк України» (картка № НОМЕР_4 );
		- 06.10.2020 року о 13:08:13 на суму 65,00 грн. (без урахування комісії), шляхом поповнення мобільного номеру телефону НОМЕР_5 , з використанням системи ДБО «Ощад 24/7» (а.с.21).
		За даним фактом зняття коштів невідомими особами позивач ОСОБА_1 10.11.2020 року звернувся до Калуського відділу поліції. По факту звернення ОСОБА_1 з приводу того, що 06.10.2020 року з його банківської картки АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 невідома особа вчинила крадіжку грошових коштів, внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020095170000388 від 23.12.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України (а.с. 23).
		У ході проведення досудового розслідування вищевказаного кримінального провадження не встановлено осіб, причетних до проведення банківських операцій по рахунках позивача.
		Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		Ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України  за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
		Відповідно до ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження лише на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом.
		Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунку, банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до ч. 3  ст. 1092 ЦК України порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та Закону.
		Відповідно до  ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
		Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
		Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
		Відповідно до  ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
		Відповідно до  п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
		Відповідно до  ст. 7, п.п. 38.1, 38.4 ст. 38 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» режим обслуговування клієнта банків полягає у зберіганні коштів, здійснення розрахункових операцій за допомогою платіжних інструментів та створення системи захисту інформації, яка повинна забезпечувати безперервний захист інформації щодо переказу коштів на усіх етапах її формування, обробки, передачі та зберігання.
		Відповідно до  п. 39.2 ст. 39 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» при проведенні переказу його суб`єкти мають здійснювати в межах своїх повноважень захист відповідної інформації від несанкціонованого доступу до інформації; несанкціонованих змін інформації; несанкціонованих операцій з компонентами платіжних систем.
		Відповідно до  п. 39.4. ст.39 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» працівники суб`єктів переказу повинні виконувати вимоги щодо захисту інформації при здійсненні переказів, зберігати банківську таємницю та підтримувати конфіденційність інформації, що використовується в системі захисту цієї інформації.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб; послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги.
		Відповідно до ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» громадяни як споживачі мають право на належну якість продукції та обслуговування; на безпеку продукції; на необхідну достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника; на відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяною небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством; на обмін товару неналежної якості.
		Відповідно до  п.п. 6-9 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБУ від 05 листопада 2011р. № 705, користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором.
		Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
		Відповідно до п.п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ № 22 від 21 січня 2004р.кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 11 цієї Інструкції.
		Пунктами 6.1, 6.2, 6.5 Інструкції № 22 встановлено що Банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг.
		Якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника.
		Відповідно до п.п. 1.1.1.45 Умов та правилах надання банківських послуг, розміщених на офіційному сайті Відповідача кредитна лінія, кредитний ліміт - розмір коштів, що надаються Банком клієнту на строк, обумовлений у Договорі, на умовах платності та зворотності».
		Відповідно до п.п. 1.1.1.74 Умов та правилах надання банківських послуг видатковий ліміт - сума коштів, доступних для здійснення операції за карткою, що включає залишок власних коштів клієнта на картрахунку та суму ліміту овердрафта за рахунком картки, за винятком сум операцій, заблокованих на картрахунку з урахуванням відповідної комісії».
		Згідно із п.п. 1.1.1.52 Умов та правилах надання банківських послуг овердрафт - короткостроковий кредит, який Банк надає Клієнту у разі, якщо сума операції за платіжною карткою перевищує суму залишку коштів на його рахунку, в розмірі ліміту кредитування.
		Відповідно до пункту 9 розділу VI «Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління НБУ від 05 листопада 2011р. № 705, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
		Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
		Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, постановах Верховного Суду  від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц (провадження № 61- 30583св18), від 17 червня 2021 року у справі  № 759/4025/19 (провадження № 61-1035св21).
		Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до положень статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Враховуючи відсутність доказів того, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, проведення фінансових операцій по картковому рахунку позивача відбулося не за його розпорядженням, він не повинен нести відповідальності за такі операції. Натомість, виявивши вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_1 повідомив про цей факт банк та звернувся до правоохоронних органів.
		Суд не може взяти до уваги доводи представника відповідача в тій частині, що саме позивач, як клієнт АТ «Ощадбанк», несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з карткового рахунку третіми особами, а спірні перекази коштів 06.10.2020 року могли бути здійснені лише самим позивачем або іншою особою з використанням його особистих даних та фінансового номеру і мобільного терміналу для авторизації і проведення операцій в інтернет-банкінгу «Ощад 24/7», оскільки доказів на підтвердження зазначених обставин суду не було надано.
		За таких обставин, враховуючи несанкціоноване списання грошових коштів з рахунку позивача, слід зобов`язати АТ «Державний ощадний банк України» відновити кошти на кредитному рахунку ОСОБА_1 , у якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій від 06.10.2020 року у сумі 2500 грн. та списати нараховані у зв`язку із цим відсотки, пеню, штрафні санкції, суму комісії за перерахунок грошових коштів з картки № НОМЕР_1 .
		При цьому, сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням кредитної картки, відкритої на ім`я ОСОБА_1 , не є підставою для відмови у задоволенні позову.  Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
		Крім того, з виписки по картковому рахунку позивача № НОМЕР_7 (а.с.11-16) вбачається, що з пенсійної картки позивача № НОМЕР_2 були зняті кошти в рахунок погашення кредиту, який виник внаслідок несанкціонованого списання грошових коштів з рахунку позивача, а саме 71,76 грн. комісії, відсотки за використання кредитних коштів у розмірі 445,19 грн., списання коштів для погашення кредиту в розмірі 242,48 грн., а всього знято 759,43 грн. Оскільки кредитна заборгованість виникла не з вини позивача, з відповідача на користь позивача слід стягнути незаконно зняті кошти з його пенсійної картки № НОМЕР_2 в рахунок погашення кредиту у розмірі 759,43 грн. Отже, в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки заявлена до стягнення сума в розмірі 828,14 грн. не підтверджена належними доказами.
		Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 1051,00 грн. сплаченого судового збору (а.с.9), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
		Згідно із ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:  у разі задоволення позову - на відповідача. За правилами ч. 2-4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
		Відповідно до наявного в матеріалах справи акту від 21.03.2023 року (а.с.26) позивач сплатив на користь адвоката Сидор Я.М. 5000,00 грн. за надані послуги, а саме:
		-консультація - 500,00 грн.;
		-ознайомлення з документами - 700,00 грн.;
		-ознайомлення із судовою практикою - 1500,00 грн.;
		-витребування документів - 300,00 грн.;
		-написання позовної заяви - 2000,00 грн.
		Суд враховує, що при визначенні суми відшкодування витрат за надання правничої допомоги суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
		У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада від 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.
		У постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі N 211/3113/16-ц (провадження N 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі N 760/11145/18 (провадження N 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
		Суд враховує, що ця категорія справ не є складною, законодавство у сфері платіжних операцій є стабільне і судова практика має ознаку єдності. Тому з урахуванням кваліфікації і досвіду адвоката заявлені до відшкодування витрати є неспівмірними з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності, необхідності) та розумності.
		З врахуванням складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); ціни позову; реального часу, необхідного для виконання таких послуг, незначного обсягу юридичної та технічної роботи щодо підготування позовної заяви та відповіді на відзив, суд приходить до висновку, що заявлені витрати за надання правничої допомоги в розмірі 5000,00 грн. є явно неспівмірними, не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності, необхідності) та розумності.
		Отже, на підставі наведеного, суд приходить до висновку, що обґрунтованими є вимоги про стягнення із позивача на користь відповідача 3000,00 грн. витрат за надання правничої допомоги.
		На підставі викладеного, ст.ст. 11, 633, 634, 1048, 1049, 1054, 1066, 1068, 1071, 1073, 1092 ЦК України, ст.ст. 1, 14, 37, 39 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст.ст. 1, 4 Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України,
		у х в а л и в:
		Позов задоволити частково.
		Зобов`язати АТ «Державний ощадний банк України» відновити кошти на кредитному рахунку ОСОБА_1 , у якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій від 16.10.2020 року у сумі 2500 грн. та списати нараховані у зв`язку із цим відсотки, пеню, штрафні санкції, суму комісії за перерахунок грошових коштів з картки № НОМЕР_1 .
		Стягнути з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , незаконно зняті кошти з його пенсійної картки № НОМЕР_2 в рахунок погашення кредиту у розмірі 759,43 грн.
		Стягнути з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , судовий збір у розмірі 1051,00 грн. та витрати за надання правничої допомоги у розмірі 3000,00 грн.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Повний текст судового рішення складено 19.05.2023 року.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...