Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 918/239/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про земельні сервітути.
Надіслано для оприлюднення: 18.05.2023. Зареєстровано: 19.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 22.05.2023.
Дата набрання законної сили: 28.09.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
		e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"09" травня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/239/23 
		 
		Господарський суд Рівненської області у складі головуючий суддя Торчинюк В.Г., при секретарі судового засідання Гупалюк О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
		за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБЕРКІНГ"
		до відповідача: Спеціалізованого сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Кам`яне-Случанський" 
		третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Рівненська обласна державна адміністрація
		про встановлення земельного сервітуту
		 
		В засіданні приймали участь:
		від позивача: Калініченко Наталія Анатоліївна (в залі суду) - посвідчення № 1125 від 11 вересня 2014 року;
		віл відповідача: Таран Олександр Павлович (в залі суду) - ордер № 1058110 від 12 квітня 2023 року; посвідчення від 14 жовтня 2012 року про наявність свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю № 1003 від 28 травня 2012 року;
		від третьої особи: Ганов Олександр Олександрович (в залі суду) - посвідчення № 1112 від 16 листопада 2022 року.
		 
		Описова частина:
		У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Амберкінг" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Спеціалізованого сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Кам`яне - Случанський" в якому просить суд встановити строкові оплатні земельні сервітути.
		Ухвалою суду від 13 березня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №918/239/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Амберкінг" до відповідача Спеціалізованого сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Кам`яне - Случанський" про встановлення строкових оплатних земельних сервітутів. Визначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 04 квітня 2023 року.
		04 квітня 2023 року ухвалою суду розгляд справи відкладено на 18 квітня 2023 року.
		У судовому засіданні 18 квітня 2023 року оголошено перерву у судовому засіданні на 25 квітня 2023 року.
		25 квітня 2023 року через відділ канцелярії відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позову, вказує на порушення своїх прав на користування ділянкою, а також зазначає про негативний вплив на екологічну ситуацію у разі надання для позивача ділянок в оплатний сервітут.
		25 квітня 2023 року через відділ канцелярії відповідачем подано клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Рівненський природний заповідник. 
		Ухвалою суду від 25 квітня 2023 року відмовлено в задоволенні клопотання Спеціалізованого сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Кам`яне - Случанський" про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Рівненський природний заповідник.
		Ухвалою суду від 25 квітня 2023 року закрито підготовче провадження у справі № 918/239/23, призначено справу до судового розгляду по суті на 09 травня 2023 року.
		У судовому засіданні 09 травня 2023 року позивач просив суд позов задоволити, в свою чергу відповідач просив суд в задоволенні позову відмовити.
		Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
		 
		Мотивувальна частина:
		У відповідності до Постанов КМУ України від 23.09.2020 року №993 "Про затвердження Порядку проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами" та від 30.05.2011 року №615 "Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами" Державною службою геології та надр України 31 березня 2021 року було проведено електронні аукціони з продажу спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення бурштиноносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням бурштину (промислова розробка родовищ) ділянки Зонецька перша та з продажу спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення бурштиноносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням бурштину (промислова розробка родовищ) ділянки Зонецька друга.
		Як свідчать матеріали справи переможцем вказаних аукціонів є Товариство з обмеженою відповідальністю "Амберкінг", основним видом діяльності якого є КВЕД: 08.91 Добування мінеральної сировини для хімічної промисловості та виробництва мінеральних добрив.
		07 червня 2021 року Державною службою геології та надр України, за результатами проведених аукціонів Товариству з обмеженою відповідальністю "Амберкінг" видано спецдозволи на користування надрами: 1) спеціальний дозвіл №5222 на геологічне вивчення бурштиноносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням бурштину (промислова розробкародовищ) ділянки Зонецька перша. Спеціальний дозвіл на користування надрами №5222 виданий строком на 5 (п`ять) років; 2) спеціальний дозвіл №5223 на геологічне вивчення бурштиноносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням бурштину (промислова розробка родовищ) ділянки Зонецька друга. Спеціальний дозвіл на користування надрами №5223 виданий строком на 5 (п`ять) років.
		Матеріали справи містять відомості про ділянку надр бурштину Зонецька перша, в адміністративному відношенні ділянка Зонецька перша розташована в Сарненському районі Рівненської області. Найближчі населені пункти - с. Олексіївка, околиця якого знаходиться за 2,0 км па північний схід від ділянки, смт Клесів - за 8.5 км північніше ділянки, де проходить залізниця Київ-Ковель. За 6.5 км на північ від ділянки проходить автодорога міжнародного значення Київ-Варшава. Районний центр - м. Сарни розташований на відстані 19,0 км від ділянки, обласний центр - м. Рівне - за 81 км. Площа ділянки надр бурштину - 9,84 та. Географічні координати вказані у спеціальному дозволі на користування надрами №5222 від 07 червня 2021 року.
		Також, матеріали справи містять відомості про ділянку надр бурштину Зонецька друга: в адміністративному відношенні ділянка Зонецька друга розташована в Сарненському районі Рівненської області, за 2,0 км на південний захід від с. Олексіївка. Районний центр - м. Сарни розташаваний на відстані 19 км від ділянки, обласний центр - м. Рівне - за 81 км. Площа ділянки надр бурштину - 9,84 га. Географічні координати вказані у спеціальному дозволі на користування надрами №5223 від 07 червня 2021 року.
		Судом встановлено та матеріалами справи стверджено Спеціалізований сільськогосподарський обслуговуючий кооператив "Кам`яне-Случанський", є землекористувачем (на праві постійного користування) земельних ділянок з кадастровим номером 5625481600:02:001:0466 та кадастровим номером 5625481600:02:002:0232, які є землями лісогосподарського призначення та перебувають у державній власності.
		Вищевказана обставина підтверджується наступним. рішення органу виконавчої влади розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації рішення Господарського суду Рівненської області від 15.03.2021 року №918/1128/20 Рівненська обласна державна адміністрація 11.12.2001 №308.
		Документ, що посвідчує право на обидві земельні ділянки, якими користується Відповідач: Державний акт на право постійного користування землею від 17.12.2001 ІРВ 001186.
		Місце розташування (адміністративно територіальна одиниця) Рівненська область, Сарненський район, Вирівська сільська рада;
		Цільове призначення:
		Категорія земель: Землі лісогосподарського призначення;
		Вид цільового призначення земельних ділянок: 09.01 Для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг;
		Форма власності - Державна власність;
		Площа земельної ділянки з кадастровим номером 5625481600:02:002:0232, гектарів 347.2650;
		Площа земельної ділянки з кадастровим номером 5625481600:02:001:0466, гектарів 501.2413.
		Вбачається, що даний спір між Позивачем та Відповідачем виник у зв`язку з тим, що ділянки надр, надані Позивачу та земельні ділянки, якими користується Відповідач, накладаються, зокрема: частина площею 3,3047 га земельної ділянки з кадастровим номером 5625481600:02:001:0466, розміщена в межах координат ділянки Зонецька перша, на яку надано спеціальний дозвіл на користування надрами № 5222 від 07.06.2021 року.
		Частина площею 3.8126 га земельної ділянки з кадастровим номером 5625481600:02:001:0466, розміщена в межах координат ділянки Зонецька друга, на яку надано спеціальний дозвіл на користування надрами № 5223 від 07.06.2021 року.
		Частина площею 0.0786 га земельної ділянки з кадастровим номером 5625481600:02:002:0232, розміщена в межах координат ділянки Зонецька друга, на яку надано спеціальний дозвіл на користування надрами № 5223 від 07.06.2021 року.
		Накладення земельних ділянок і ділянок надр бурштину відображено у матеріалах справи, зокрема в технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту для геологічного вивчення бурштинових надр, Інформація про земельні ділянки з кадастровим номером 5625481600:02:001:0466 та 5625481600:02:002:0232 відображена у витягах, які містяться у технічній документації.
		Матеріали справи свідчать, у зв`язку з тим, що межі ділянок надр Зонецька перша та Зонецька друга накладаються на частину земельних ділянок з кадастровим номером 5625481600:02:001:0466 та 5625481600:02:002:0232, Позивач звертався до Відповідача в порядку визначеному ст. 97 ЗК України, та в порядку ст. 97-1 ЗК України, з проханням надати погодження землекористувача для укладення відповідної типової угоди із власником землі (Третьою особою) для реалізації прав власника спеціального дозволу на користування бурштиноносними надрами. 
		За результатами звернень, погодження землекористувача Відповідач не надав.
		Також, вбачається, Позивач в грудні 2022 року звернутися до Відповідача, як землекористувача на праві постійного користування, з пропозиціями укласти договори земельного сервітуту (а.с. 78 - 123). Однак, Відповідач відмовив Позивачу в укладенні договорів земельного сервітуту, про що зазначив у своїх листах-відповідях (а.с. 124 - 129).
		Відмовляючи Позивачу в укладенні договору земельного сервітуту, Відповідач покликався на добросусідство і зазначав, що наслідком встановлення земельного сервітуту, він буде змушений звільнити своїх 15 найманих працівників, за яких сплачує податки. 
		Отже, з матеріалів справи судом встановлено, позивач вчиняв дії, щодо врегулювання спірних відносин між Позивачем та Відповідачем, однак врегулювати даний спір в добровільному порядку не вдалося.
		З урахуванням наведеного вище, вбачається, що відповідач своїми діями створює перешкоди для легальної діяльності з видобутку бурштину, сплаті Позивачем всіх передбачених законодавством платежів до бюджету. Зазначені перешкоди стають на заваді загальнонаціональним інтересам з розвитку галузі з видобутку бурштину (загальнодержавного значення). Землі лісогосподарського призначення є землями українського народу, як і корисні копалини. Використання земель лісогосподарського призначення з подальшою рекультивацією земель та відновленням лісового фонду і відшкодуванням завданих збитків з метою легального видобутку бурштину - загальнодержавні цілі. Законодавством визначені територіальні обмеження для видобутку (не більше 10 га). 
		Вбачається що, встановлення земельного сервітуту забезпечить збереження та дотримання балансу інтересів як лісокористувача (Відповідача) так і надрокористувача (Позивача). Також необхідність розвитку легального видобутку корисних копалин загальнодержавного значення та надходження платежів до бюджету - в інтересах власника землі, лісу і надр, які знаходяться на відповідній земельній ділянці. Ліс, якщо буде потреба в його вирубуванні, буде відтворений за кошти Позивача, земельна ділянка теж буде рекультивована, Відповідач отримує відшкодування за тимчасове використання земельної ділянки з метою, не пов`язаною з лісогосподарською діяльністю.
		Також, судом враховано що у постійному користуванні Відповідача, є дві земельні ділянки, з кадастровим номером 5625481600:02:002:0232 (площею 347.2650 гектарів) та з кадастровим номером 5625481600:02:001:0466 (площею 501.2413 гектарів). Позивач просить встановити сервітут на 7,1173 га з 501.2413 га земельної ділянки з кадастровим номером 5625481600:02:001:0466 та 0,0786 га з 347.2650 га з кадастровим номером 5625481600:02:002:0232. Площі земельних ділянок, на які просить встановити земельний сервітуту Позивач, є незначними, в загальних площах земельних ділянок, які перебувають у користуванні Позивача.
		Крім того, слід врахувати, що встановлений земельний сервітут не впливає на права землекористувача, він і надалі залишиться постійним землекористувачем ділянки, встановлення сервітуту є тимчасовим заходом. А питання вирубки лісу може та повинно бути вирішено після вирішення питання про встановлення сервітуту та набуття права Позивача на тимчасове користування земельною ділянкою, в межах дії спецдозволу на користування надрами.
		Спосіб використання земельної ділянки відповідає виду сервітуту, що визначається ЗКУ (ст. 99), здійснюється у відповідності до затверджених порядків і правил, а тому повинен вважатися таким, що є найменш обтяжливим для Відповідача, як постійного (не тимчасового) землекористувача.
		Щодо розрахунку розміру щорічної плати за користування сервітутом, слід врахувати наступне.
		Згідно з ч. 3 ст. 403 ЦК України особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.
		У той же час жодним законодавчим актом не встановлено ні мінімального, ні максимального розміру плати за користування землею за договором сервітуту. Також законодавство не містить положень щодо залежності такої плати від нормативної грошової оцінки землі або інших кількісних показників. Тому сторони договору сервітуту визначають розмір та порядок визначення такої плати на свій розсуд.
		Законодавчим актом, який регулює плату за землю, є Податковий кодекс України.
		Згідно п. 14.1.72 ст. 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів .
		Відповідно до п. 274.1., 274.2. ст. 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки. Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форм власності).
		При визначенні розміру плати за сервітут, Позивач застосував аналогічні обрахунки, які застосовувалися при визначені плати за користування земельною ділянкою на підставі Типової угоди, які становлять, за 3,3047 га 8700,00/12 місяців = 725 грн в місяць; 0,0786 га 207,00 грн, 207,00/12 місяців = 18 грн в місяць; 3,8126 га 10037,00/12 місяців 837,00 грн. в місяць.
		Щодо строку земельного сервітуту слід зазначити наступне.
		У відповідності до ч. 4 ст. 66 ЗК України надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим відповідним робочим проектом землеустрою на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки. 
		Земельні ділянки усіх форм власності та категорій надаються у користування власникам спеціальних дозволів на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислову розробку родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) на видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення шляхом встановлення земельних сервітутів згідно з межами ділянок надр та строками дії відповідних спеціальних дозволів на користування надрами, а також за межами таких ділянок надр для будівництва та розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності (з автоматичним продовженням строку дії земельного сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами). Встановлення земельних сервітутів для зазначених цілей здійснюється без зміни цільового призначення таких земельних ділянок, крім земель природно-заповідного фонду, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історико-культурного призначення (абзац 2).
		Отже, позивач правомірно звернувся до суду, щодо встановлення земельного сервітуту на строк дії спеціального дозволу.
		Крім того, вирішуючи даний спір, судом враховуються права Позивача як користувача надр.
		Корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища (ст. 6 Кодексу України про надра).
		Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827 бурштин внесений до переліку корисних копалин загальнодержавного значення як ювелірна сировина (дорогоцінне каміння).
		Надра надаються у користування для геологічного вивчення бурштиноносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ з подальшим видобуванням бурштину (промисловою розробкою родовищ) (ст. 14 Кодексу України про надра).
		Згідно ст. 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.
		Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до ч.ч. 4-5 ст. 15 Кодексу України про надра, спеціальний дозвіл на геологічне вивчення бурштиноносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ з подальшим видобуванням бурштину (промисловою розробкою родовищ), надається строком на п`ять років.
		Перебіг строку користування надрами починається з дня одержання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, якщо в ньому не передбачено інше, а в разі укладення угоди про розподіл продукції - з дня, зазначеного в такій угоді.
		Відповідно до ст. 18 Кодексу України про надра, надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України.
		Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів.
		Не потребують гірничого відводу користувачі нафтогазоносними та бурштиноносними надрами, які отримали спеціальний дозвіл на користування такими надрами (ч. 7 ст. 17 Кодексу України про надра).
		Відповідно до ст.24 Кодексу України про надра, права та обов`язки користувача надр виникають з дня отримання спеціального дозволу на користування надрами, а в разі надання права користування надрами на умовах угоди про розподіл продукції - з дня набрання чинності такою угодою, якщо інше не передбачено самою угодою, та діють до завершення строку дії спеціального дозволу на користування надрами або до набрання законної сили рішенням суду про дострокове припинення права користування надрами (анулювання спеціального дозволу на користування надрами) з підстав, встановлених цим Кодексом.
		Користувачі надр мають право, в тому числі, здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу або угоди про розподіл продукції;
		Користувачі надр зобов`язані: 1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; 2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр;3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища;4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві;
		Відповідно до ст. 25 Кодексу України про надра, права користувачів надр охороняються законом і можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених законодавством України. Збитки, завдані порушенням прав користувачів надр, підлягають відшкодуванню в повному обсязі відповідно до законодавчих актів України.
		Статтею 97-1 Земельного кодексу України визначено, що власнику спеціального дозволу на користування бурштиноносними надрами дозволяється використовувати земельну ділянку на підставі угоди про проведення розвідувальних та видобувних робіт, що укладається із власником землі та/або за погодженням із землекористувачем, із обов`язковим затвердженням оцінки запасів у встановленому законодавством порядку після проведення геологічного вивчення на відповідній ділянці бурштиноносних надр. Типова форма зазначеної угоди затверджується Кабінетом Міністрів України.
		Як було встановлено вище, Відповідач відмовив Позивачу надати погодження на укладення Типової угоди з власником землі - Третьою особою на стороні Відповідача.
		Крім того, приймаючи рішення судом також враховано те, що встановлення земельного сервітуту поширюється на земельних ділянках лісогосподарського призначення і в такому випадку буде використання землі з метою, не пов`язаною із веденням лісового господарства.
		Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
		Статтею 5 Лісового кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.
		Відповідно до ст. 62 Лісового кодексу України, використання земельних лісових ділянок для видобування корисних копалин (крім видобування корисних копалин місцевого значення для власних потреб), прокладання кабельних ліній, трубопроводів та інших комунікацій, здійснення бурових, підривних та інших робіт, не пов`язаних із веденням лісового господарства, здійснюється після надання таких ділянок для зазначених цілей у порядку, встановленому Земельним кодексом України. Зазначені роботи повинні вестися способами і методами, що не призводять до погіршення протипожежного і санітарного стану лісів та умов їх відтворення.
		Відповідно до ст. 23 Лісового кодексу України (надалі - ЛК України), лісовий сервітут - право на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною лісовою ділянкою.
		Права власників лісів або лісокористувачів можуть бути обмежені на користь інших заінтересованих осіб на підставі закону, договорів, заповіту або за рішенням суду.
		Установлення лісового сервітуту не веде до позбавлення власника земельної лісової ділянки, щодо якої встановлений лісовий сервітут, права володіння, користування та розпоряджання нею, а користувача - володіння, користування.
		Лісовий сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника лісів або користувача земельної лісової ділянки, щодо якої він установлений.
		Положення Цивільного та Земельного кодексів України застосовуються до лісових сервітутів у частині, що не суперечить вимогам цього Кодексу.
		Поряд з цим, згідно зі статтею 395 Цивільного кодексу України сервітут є речовим правом на чуже майно, яке полягає в обмеженому користуванні чужим майном для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.
		Згідно з частинами 1, 2 ст. 401 Цивільного кодексу України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
		Частиною 1 ст. 402 Цивільного кодексу України визначені способи встановлення сервітуту. Так, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.
		Відповідно до ч. 2 ст. 402 Цивільного кодексу України, земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки або особою, яка використовує земельну ділянку на праві емфітевзису, суперфіцію. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
		Згідно ч. 3 ст. 402 Цивільного кодексу України, у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
		Відповідно до ч. 4 ст. 66 ЗК України, надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим відповідним робочим проектом землеустрою на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.
		Земельні ділянки усіх форм власності та категорій надаються власникам спеціальних дозволів на дослідно-промислову розробку родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення шляхом встановлення земельних сервітутів згідно з межами та строками дії відповідних спеціальних дозволів на користування надрами (із автоматичним продовженням строку дії сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами) без зміни цільового призначення цих земельних ділянок, крім земель природно-заповідного фонду, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історико-культурного призначення та водного фонду.
		Частина четверта статті 66 ЗК України була доповнена на підставі положень ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про видобуток бурштину та інших корисних копалин".
		Згідно з положеннями статті 98 ЗК України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем, не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
		Пунктом "в3" статті 99 ЗК України обумовлено, право на користування земельною ділянкою для потреб геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислової розробки родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) для видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення з правом будівництва та розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності, за умови що при цьому не порушуються права землевласника, передбачені статтею 98 цього Кодексу.
		Згідно зі статтею 100 Земельного кодексу України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
		Відповідно до ч. ч. 3, 5 ст. 403 ЦК України, особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.
		Частинами 1 та 2 статті 404 ЦК України встановлено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.
		Оскільки сервітут - це право обмеженого користування чужим майном (земельною ділянкою, іншими природними ресурсами, нерухомим майном), то потреба у встановленні сервітуту виникає у тих випадках, коли особа не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №905/3280/16, від 23.09.2020 у справі № 917/133/17 у подібних відносинах. Договір про встановлення сервітуту має бути направлений на реалізацію зазначеної потреби і слугувати цілі за якої нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. Отже потреби, які можуть бути задоволені за рахунок користування чужим майном шляхом встановлення сервітуту, повинні мати характер вимушених.
		Законом чітко передбачена можливість укладання договору про встановлення земельного сервітуту для потреб дослідно-промислової розробки родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення, за умови що при цьому не порушуються права землевласника, передбачені статтею 98 цього Кодексу.
		Верховним Судом висловлювалася позиція про те, що обов`язковою умовою для встановлення сервітуту є вжиття особою (позивачем), яка вимагає такого встановлення, заходів щодо встановлення сервітуту в добровільному порядку (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 918/370/17), а якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 925/603/18).
		Статтею 124-1 ЗК України визначається порядок встановлення земельних сервітутів на землях державної, комунальної власності. Особа, заінтересована у встановленні земельного сервітуту на землях державної, комунальної власності, звертається з клопотанням у разі, якщо земельна ділянка перебуває у користуванні - до органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності, або до землекористувача (п. "б" ч. 1 ст. 124 ЗК України).
		У клопотанні має бути зазначена мета встановлення земельного сервітуту.
		До клопотання додаються: а) копії документів, що підтверджують право власності заявника на будівлі, споруди, що розташовані на земельній ділянці (за наявності); б) письмове погодження землекористувача (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки, яка перебуває у користуванні, за договором з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою державної, комунальної власності), справжність підпису на якому засвідчується нотаріально; в) проект договору про встановлення земельного сервітуту (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки); г) графічні матеріали із зазначенням орієнтовного місця розташування та площі земельної ділянки, яку передбачається сформувати з метою встановлення земельного сервітуту (у разі необхідності формування земельної ділянки державної, комунальної власності з метою встановлення земельного сервітуту); г) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, що розробляється без одержання дозволу на її розроблення (у разі встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки).
		У разі необхідності встановлення земельного сервітуту на сформованій земельній ділянці (ч.2 ст. 124-13К України) особа відповідно до пункту "б" частини першої цієї статті забезпечує укладення договору про встановлення земельного сервітуту або надає мотивовану відмову у його встановленні.
		Укладення договору про встановлення земельного сервітуту з органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування здійснюється на підставі рішення цього органу. У разі відмови в укладенні договору про встановлення земельного сервітуту щодо сформованої земельної ділянки державної, комунальної власності такий договір визнається укладеним за рішенням суду.
		Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (ч. 9 ст. 79-1 ЗК України).
		Відповідно до ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення ЇЇ площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
		Державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема право користування (сервітут) (п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
		Згідно з ч. 6 ст. 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, вносяться до Державного земельного кадастру на підставі затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, а також на підставі інших видів документації із землеустрою, за якою здійснюється формування земельної ділянки.
		Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 186 ЗК України, технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, погоджується землевласником (у разі встановлення сервітуту щодо земельної ділянки, що не перебуває у користуванні, або у разі встановлення сервітуту щодо земельної ділянки, що перебуває у користуванні, - за договором з її власником) або землекористувачем (в інших випадках) і затверджується особою, яка набуває право суборенди, сервітуту.
		Як свідчать матеріали справи, на виконання вимог ч. 5 ст. 186 ЗК України, ст. 55 і Закону України "Про землеустрій", ч. 6 ст. 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр", ст. 124-1 ЗК України, Позивачем замовлено технічну документацію із землеустрою щодо надання земельної ділянки (згідно з договором про встановлення земельного сервітуту), та разом з проектом договору та пропозицією укласти договір сервітуту - надіслано Відповідачу.
		Також, приймаючи рішення, судом враховані твердження відповідача щодо вирубування дерев та чагарників.
		Щодо питання вирубування дерев та чагарників на земельній ділянці, яка надається для видобування бурштину слід вказати на наступне. 
		Вирішення питань про збереження або вирубування дерев і чагарників у разі зміни цільового призначення земельних лісових ділянок чи встановлення сервітуту з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства визначається положеннями статті 58 Лісового кодексу України. Згідно ч. 5 ст. 58 Лісового кодексу України, порядок вирубування дерев і чагарників та використання одержаної при цьому деревини у разі зміни цільового призначення земельних лісових ділянок або встановлення сервітуту з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, та переведення земельних лісових ділянок до нелісових земель здійснюються в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2023 р. № 105 затверджено Порядок вирубування дерев і чагарників та використання одержаної при цьому деревини у разі зміни цільового призначення земельних лісових ділянок або встановлення сервітуту з метою їх використання в цілях, не пов`язаних із веденням лісового господарства, та переведення земельних лісових ділянок до нелісових земель (надалі за текстом - Порядок).
		Порядком визначено процедуру вирубування дерев і чагарників та використання одержаної при цьому деревини у разі встановлення сервітуту з метою їх використання в цілях, не пов`язаних із веденням лісового господарства.
		Пунктом 5 Порядку передбачено, що підставою для звернення громадян та юридичних осіб до постійного лісокористувача або власника лісів щодо вирубування дерев і чагарників є наявність установленого сервітуту на земельні лісові ділянки з метою, зазначеною у пункті 3 цього Порядку, без зміни цільового призначення земельних лісових ділянок.
		Згідно п. 3 Порядку, у разі встановлення на земельні лісові ділянки земельного сервітуту з метою використання зазначених ділянок у цілях, не пов`язаних із веденням лісового господарства, без зміни їх цільового призначення право на вирубування дерев і чагарників надається постійному лісокористувачу, власнику лісів.
		На підставі договору з власниками лісів або постійними лісокористувачами заготівлю деревини можуть здійснювати громадяни та юридичні особи, яким надано земельні лісові ділянки в порядку встановлення земельного сервітуту.
		Право власності на заготовлену деревину та доходи від її реалізації належать власнику лісів, постійному лісокористувачу незалежно від виконавця робіт з вирубування дерев і чагарників.
		Інформація про переведення земельних лісових ділянок до нелісових земель у цілях, не пов`язаних із веденням лісового господарства, без їх вилучення у постійного лісокористувача надається власниками лісів і постійними лісокористувачами територіальним органам Держлісагентства відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 червня 2007 р. № 848 Про затвердження Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів (Офіційний вісник України, 2007 р., № 46, ст. 1885).
		Отож, враховуючи зазначене, вирішення питання щодо вирубування дерев та чагарників на території земельної ділянки, на якій встановлено сервітут, вирішується після фактичного встановлення сервітуту, відповідно до вимог ст. 58, 62 Лісового кодексу України та зазначеного вище Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2023 р. № 105.
		У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
		Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
		Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Підсумовуючи усе вказане вище, вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Амберкінг" долучило до матеріалів справи належні та допустимі докази які вказують на підставність та доведеність позову, в свою чергу Спеціалізований сільськогосподарський обслуговуючий кооператив "Кам`яне - Случанський" не спростувало позов.
		Відтак, суд позов задовольняє в повному обсязі, та встановлює земельний платний сервітут.
		Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		В якості сплати судових витрат, позивачем зазначено оплату судового збору в розмірі 8 052 грн 00 коп. 
		Відповідно до п. 2 ч. 1 та п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
		Враховуючи те, що судом позов задоволено в повному обсязі, відтак судові витрати щодо відшкодування для позивача сплаченого судового збору в розмірі 8 052 грн 00 коп. покладаються на відповідача.
		Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		ВИРІШИВ:
		1. Позов задовольнити.
		2. Встановити, з моменту набрання рішенням суду законної сили, на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АМБЕРКІНГ" (ідентифікаційний код юридичної особи: 43858582, вул. Іоанна Павла II, буд.20, офіс 201, м. Київ, 01042) строковий оплатний земельний сервітут на частині земельної ділянки площею (площа сервітуту) 3,3047 га (кадастровий номер: 5625481600:02:001:0466; цільове призначення - землі лісогосподарського призначення; загальна площа: 501.2413 га; місце розташування: за межами населених пунктів на території Вирівської територіальної громади Сарненського району Рівненської області), державної форми власності, яка перебуває у постійному користуванні СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ОБСЛУГОВУЮЧОГО КООПЕРАТИВУ "КАМ`ЯНЕ-СЛУЧАНСЬКИЙ" (ідентифікаційний код юридичної особи: 31358868, вул. Центральна, буд. 5, с. Кам`яне-Случанське, Сарненський р-н, Рівненська обл., 34543) для проведення геологічного вивчення бурштиноносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням бурштину (промислова розробка родовищ) ділянки Зонецька перша з правом будівництва та розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності (вид сервітуту), в межах визначених технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту виготовленої ТОВ "НВП "МІНЕРАЛ" (межі сервітуту), на строк дії спеціального дозволу на користування надрами № 5222 від 07 червня 2021 року із автоматичним продовженням строку дії сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами (строк дії сервітуту), з оплатою 725,0 грн. (сімсот двадцять п`ять грн. 00 коп.) з ПДВ в місяць, яка виплачується в 5-денний строк з дня виставлення рахунку за фактичне користування правом сервітуту.
		3. Встановити, з моменту набрання рішенням суду законної сили, на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АМБЕРКІНГ" (ідентифікаційний код юридичної особи: 43858582, вул. Іоанна Павла II, буд.20, офіс 201, м. Київ, 01042) строковий оплатний земельний сервітут на частині земельної ділянки площею (площа сервітуту) 0,0786 га (кадастровий номер: 5625481600:02:002:0232; цільове призначення - землі лісогосподарського призначення; загальна площа: 347.2650 га; місце розташування: за межами населених пунктів на території Вирівської територіальної громади Сарненського району Рівненської області), державної форми власності, яка перебуває у постійному користуванні СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ОБСЛУГОВУЮЧОГО КООПЕРАТИВУ "КАМ`ЯНЕ-СЛУЧАНСЬКИЙ" (ідентифікаційний код юридичної особи: 31358868, вул. Центральна, буд. 5, с. Кам`яне-Случанське, Сарненський р-н, Рівненська обл., 34543) для проведення геологічного вивчення бурштиноносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням бурштину (промислова розробка родовищ) ділянки Зонецька друга з правом будівництва та розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності (вид сервітуту), в межах визначених технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту виготовленої ТОВ "НВП "МІНЕРАЛ" (межі сервітуту), на строк дії спеціального дозволу на користування надрами № 5223 від 07 червня 2021 року із автоматичним продовженням строку дії сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами (строк дії сервітуту), з оплатою 800, 00 грн. (вісімсот грн. 00 коп.) з ПДВ в місяць, яка виплачується в 5-денний строк з дня виставлення рахунку за фактичне користування правом сервітуту.
		4. Встановити, з моменту набрання рішенням суду законної сили, на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АМБЕРКІНГ" (ідентифікаційний код юридичної особи: 43858582, вул. Іоанна Павла II, буд.20, офіс 201, м. Київ, 01042 ) строковий оплатний земельний сервітут на частині земельної ділянки площею (площа сервітуту) 3,8126 га (кадастровий номер: 5625481600:02:001:0466; цільове призначення - землі лісогосподарського призначення; загальна площа: 501.2413 га; місце розташування: за межами населених пунктів на території Вирівської територіальної громади Сарненського району Рівненської області), державної форми власності, яка перебуває у постійному користуванні СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ОБСЛУГОВУЮЧОГО КООПЕРАТИВУ "КАМ`ЯНЕ-СЛУЧАНСЬКИЙ" (ідентифікаційний код юридичної особи: 31358868, вул. Центральна, буд. 5, с. Кам`яне-Случанське, Сарненський р-н, Рівненська обл., 34543) для проведення геологічного вивчення бурштиноносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням бурштину (промислова розробка родовищ) ділянки Зонецька друга з правом будівництва та розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності (вид сервітуту), в межах визначених технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту виготовленої ТОВ "НВП "МІНЕРАЛ" (межі сервітуту), на строк дії спеціального дозволу на користування надрами № 5223 від 07 червня 2021 року із автоматичним продовженням строку дії сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами (строк дії сервітуту), з оплатою 837, 00 грн. (вісімсот тридцять сім грн. 00 коп.) з ПДВ в місяць, яка виплачується в 5-денний строк з дня виставлення рахунку за фактичне користування правом сервітуту.
		5. Стягнути з СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ОБСЛУГОВУЮЧОГО КООПЕРАТИВУ "КАМ`ЯНЕ-СЛУЧАНСЬКИЙ" (ідентифікаційний код юридичної особи: 31358868, вул. Центральна, буд. 5, с. Кам`яне-Случанське, Сарненський р-н, Рівненська обл., 34543) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АМБЕРКІНГ" (ідентифікаційний код юридичної особи: 43858582, вул. Іоанна Павла II, буд.20, офіс 201, м. Київ, 01042) 8 052 вісім тисяч п`ятдесят дві) грн 00 коп. судового збору.
		6. Видати наказ після набранням рішення законної сили.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
		 
		Повний текст рішення складено та підписано 18 травня 2023 року.
		 
		 
		Суддя Вадим Торчинюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...