Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/309/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про державну власність; щодо оренди.
Надіслано для оприлюднення: 19.05.2023. Зареєстровано: 20.05.2023. Забезпечено надання загального доступу: 22.05.2023.
Дата набрання законної сили: 17.10.2023
Результат оскарження 17.10.2023 Південно-західний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
		веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
		________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		"16" травня 2023 р.м. Одеса  Справа № 916/309/23
		За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр естетичного виховання «Золоті Сторінки» (65122, м. Одеса, вул. Тролейбусна, буд.36/2, прим.31, код ЄДРПОУ - 40201967, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1)
		До відповідачів: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд.15, код ЄДРПОУ - 43015722, електронна адреса: odesa@spfu.gov.ua); Товариства з обмеженою відповідальністю «Міська ініціатива «Зелений театр» (65014, м. Одеса, вул. Маразліївська, буд.1-Е, код ЄДРПОУ - 41741156)
		про визнання протиправним та скасування рішення, визнання недійсним договору
		 
		Суддя Рога Н.В.
		Секретар с/з Богомолова В.С.
		Представники сторін:
		Від позивача: Якових Є.В.- на підставі ордера серії ВН № 1218921 від 19.01.2023р.;
		Від відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях: Десятова Н.А.- в порядку самопредставництва;
		Від відповідача ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр»: не з`явився.
		 
		В засіданні приймали участь:
		Від позивача: Якових Є.В.- на підставі ордера серії ВН № 1218921 від 19.01.2023р.;
		Від відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях: не з`явився;
		Від відповідача ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр»: не з`явився.
		 
		Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр естетичного виховання «Золоті Сторінки» (далі - ТОВ «ЦЕВ «Золоті Сторінки»), звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (далі - РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях), Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Міська ініціатива «Зелений театр» про визнання протиправним і скасування рішення РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях №10-06-02639 від 25.10.2022р. про відмову у продовженні Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 16.08.2016р.; визнання недійсним Договору про безоплатне зберігання від 24.06.2022р., укладеного між РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр».
		Ухвалою суду від 31.01.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.02.2023р. Ухвалою суду від 23.02.2023р. відкладено підготовче засідання на 16.03.2023р. Ухвалою суду від 16.03.2023р. відкладено підготовче засідання на 06.04.2023р. Ухвалою суду від 06.04.2023р. відкладено підготовче засідання на 25.04.2023р. Ухвалою суду від 25.04.2023р. закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 16.05.2023р.
		Позивач - ТОВ «Центр естетичного виховання «Золоті Сторінки», підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві, відповіді на відзив на позовну заяву, що надійшла до суду 20.02.2023р., поясненнях, що надійшли до суду 20.02.2023р., поясненнях, що надійшли до суду 07.03.2023р., поясненнях, що надійшли до суду 30.03.2023р.
		Відповідач - РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях, заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, просить відмовити у їх задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 15.02.2023р., поясненнях, що надійшли до суду 15.03.2023р.
		Відповідач - ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр», заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, просить відмовити у їх задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 23.02.2023р. 
		Суд вважає за необхідне зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ  Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року  і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Закон України Про судоустрій і статус суддів»  встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		Відповідно до  ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»  суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland»  заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).
		Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.
		У  ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
		Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи. 
		При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».
		Враховуючи введення в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. воєнного стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та продовження строку його дії, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.
		 
		Позивач у справі зазначає, що 16.08.2016р. між РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях (Орендодавець) та ТОВ «ЦЕВ «Золоті Сторінки» (Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, за яким ТОВ «ЦЕВ «Золоті Сторінки» передано в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення протирадіаційного укриття, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1 А, яке під час приватизації не увійшло до статутного капіталу підприємства, але обліковується на балансі Закритого акціонерного товариства «ОДЕСА-ЧАЙ» (далі - ЗАТ «ОДЕСА-ЧАЙ»), на строк до 16.07.2019р.
		24 жовтня 2019р. між РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ «ЦЕВ «Золоті Сторінки» укладено Договір про внесення змін до Договору оренди від 16.08.2016р. нерухомого майна, що належить до державної власності, яким дію Договору продовжено до 16.06.2022р., за умови виконання Орендарем п.п.5.16., 3.12 Договору.
		Так, згідно із п.5.16 Договору Орендарю необхідно здійснити нову незалежну оцінку об`єкту оренди, та в подальшому, у відповідності до п.3.12 Договору - після отримання нової незалежної оцінки об`єкта оренди, здійснити перерахунок орендної плати з обов`язковим внесенням відповідних змін до Договору від 16.08.2016р.
		ТОВ «ЦЕВ «Золоті Сторінки» зазначає, що в Договорі про внесення змін від 29.01.2020р. п.1.1 Договору викладено у новій редакції, а саме: Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення протирадіаційного укриття, обліковий №56012, літ. «Г», площею 105,8 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1 А, що під час приватизації не увійшло до статутного капіталу ЗАТ «ОДЕСА-ЧАЙ» та обліковується на балансі ТОВ «ЦЕВ «Золоті Сторінки», вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ПП «ДНІПРОТЕХ І К0» станом на 31.10.2019р. і становить 401  934 грн.
		Тобто, за 5 днів з моменту укладення Договору від 24.10.2019р. ТОВ «ЦЕВ «Золоті Сторінки» було надано Звіт про нову незалежну оцінку орендованого майна від 31.10.2019р.
		Таким чином, позивач дійшов висновку, що оскільки дія Договору була продовжена, то відповідно ТОВ «ЦЕВ «Золоті Сторінки» було виконано дві основні вимоги РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях, а саме: надано Звіт про незалежну оцінку об`єкту оренди та здійснено перерахунок орендної плати.
		Згідно із ч.3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Відповідно до ч.5          зазначеної статті Закону граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття орендодавцем, становить 30 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря.
		Позивач зазначає, що 16.02.2022р. (за 4 місяці до закінчення строку дії Договору) ТОВ «ЦЕВ «Золоті Сторінки» звернулось до РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях із листом №16/02-2022 про продовження дії Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 16.08.2016р. Однак, ТОВ «ЦЕВ «Золоті Сторінки» відповіді на вказаний лист не отримало.
		08 липня 2022р. ТОВ «ЦЕВ «Золоті Сторінки» повторно звернулось до РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях із листом №08/07-2022 про надання відповіді на лист № 16/02-2022 від 16.02.2022р. про продовження дії Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 16.08.2016р. Проте, відповіді на вказаний лист позивачем також не отримано.
		У зв`язку з цим ТОВ «ЦЕВ «Золоті Сторінки» звернулось до адвоката, який шляхом направлення адвокатського запиту від 26.09.2022р (повторно направлений 19.10.2022р.), отримав лист - відповідь РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях від 25.10.2022р. за № 10-06-02639 про ненадання згоди ТОВ «ЦЕВ «Золоті Сторінки» на продовження Договору оренди майна від 16.08.2016р.
		В обґрунтування вказаної відмови РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях у листі №10-06-02639 зазначило, що враховуючи існуючу заборгованість з орендної плати на дату подання заяви про продовження договору оренди від 16.08.2016р. №209840911458 перед державним бюджетом України за користування державним майном у сумі 14  821 грн 08 коп., відсутність договору страхування майна, а також ненадання Звіту про незалежну оцінку майна Регіональне відділення не надало згоду на продовження вищевказаного Договору оренди, про що повідомило ТОВ «ЦЕВ «Золоті Сторінки» листом від 18.03.2022р. №11-06-00863 з додатком, який було надіслано «Укрпоштою» простою кореспонденцією на адресу: 65122, м. Одеса, вул. Тролейбусна, 36/2, приміщення 31. Додатком до листа РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях від 25.10.2022р. за № 10-06-02639 була копія листа від 18.03.2022р. №11-06-00863.
		Отже, як зазначає позивач, він отримав лист-відмову лише 25.10.2022р., в той час коли заява про продовження строку дії Договору оренди була подана у лютому 2022р.
		Позивач вважає, що вказана вище відмова РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях у продовженні Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 16.08.20216р. є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку з тим, що, по-перше, Звіт про незалежну оцінку об`єкту оренди було надано та здійснено перерахунок орендної плати. По-друге, за даними позивача, за ТОВ «ЦЕВ «Золоті Сторінки» не рахується заборгованість з орендної плати у розмірі, який став підставою для відмови у продовженні дії Договору оренди.
		Позивач зазначає, що станом на 16.02.2022р. у нього справді була заборгованість з орендної плати, однак 06.07.2022р. та 27.07.2022р. дана заборгованість була погашена у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №231 та №233.
		Таким чином, позивач вважає, що станом на час отримання відмови РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях у продовженні дії Договору оренди, що висловлено у листі від 25.10.2022р., у позивача була відсутня заборгованість зі сплати орендних платежів. Отже, посилання РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях у листі від 25.10.2022р. на заборгованість зі сплати орендних платежів як на підставу відмови у продовженні Договору оренди є протиправним та не відповідає дійсності.
		Крім того, позивач зазначає, що згідно із п.1 ч.4 ст.18 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» рішення про продовження договору оренди державного майна і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем. У п.6 вказаної статті законодавець передбачив, що будь-яке рішення, передбачене ч.4 цієї статті, приймається з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, на підставі довідки балансоутримувача. в якій зазначається інформація про: наявність або відсутність заборгованості зі сплати орендної плати чи страхових платежів за договором, що продовжується, станом на дату подання довідки; факти суттєвого (більше ніж на три місяці) прострочення сплати орендної плати чи інших обов`язкових за договором платежів; результати перевірок, які балансоутримувач та/або орендодавець здійснювали протягом строку оренди, а також інформація про цільове призначення, за яким об`єкт оренди фактично використовувався протягом строку оренди. У разі якщо перевірками виявлено порушення умов договору оренди, зазначається інформація про вжиті орендарем заходи для припинення порушення або про те, що порушення тривало і після строку, визначеного орендодавцем або балансоутримувачем для усунення порушення. Строк на усунення виявлених порушень не може перевищувати 30 календарних днів з дати отримання орендарем відповідного припису.
		Враховуючи зазначене, позивач вважає, що лише на підставі довідки балансоутримувача та із наданням строку на усунення порушень може бути прийняте рішення про відмову у продовженні дії договору оренди.
		Окрім того, позивач вважає, що направлення РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях листа 18.03.2022р. №11-06-00863, яким відмовлено у продовженні строку дії Договору оренди, простою кореспонденцією свідчить про недобросовісну поведінку відповідача.
		Позивач зазначив, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020р. у справі №910/719/19 вказано, що негативні наслідки неодержання орендарем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на орендаря, а факт наявності відповідної заяви орендодавця та доказів її належного надсилання орендарю свідчить про добросовісне звернення орендодавця до орендаря, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства.
		Таким чином, на думку позивача, неналежне надсилання РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях листа про відмову у продовженні Договору оренди нерухомого майна призвело до порушення права орендаря очікувати на стабільність орендних правовідносин.
		Позивач також зазначає, що відповідно до п. 10.4 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання Орендарем умов цього Договору, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу уповноваженому управляти об`єктом оренди, наданих Орендодавцю у встановлений законодавством термін.
		На підставі цієї умови Договору позивач дійшов висновку, що оскільки строк чинності Договору оренди від 16.08.2016р. закінчився 16.06.2022р. (до цього він був продовжений на 3 роки) і протягом місяця РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях не було направлено заяви про припинення цього Договору або зміну його умов, то Договір оренди вважається продовженим на той самий строк - три роки.
		При цьому, позивач зазначає, що згідно із постановою Верховного Суду від 19.12.2019р. справі №904/7821/17 у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
		Позивач зазначає, що він правомірно очікував, що Договір оренди автоматично продовжується на три роки, оскільки жодних заяв про припинення або зміну умов Договору від РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях не надходило.
		Також, позивач звертає увагу суду, що після 16.06.2022р. сторонами за Договором оренди від 16.08.2016р. не підписувався Акт приймання-передачі майна, що свідчить про те, що орендоване майно не поверталося до Орендодавця.
		Позивач просить не приймати до уваги посилання РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях про направлення на адресу ТОВ «ЦЕВ «Золоті Сторінки» актів повернення майна листом від 18.03.2023р., адже доказів направлення вказаного листа на адресу позивача РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях не надано, а примірник листа позивач отримав у відповідь на адвокатський запит.
		Натомість, як було з`ясовано в подальшому позивачем, РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях, фактично не припинивши орендні правовідносини із ТОВ «ЦЕВ «Золоті Сторінки» та не отримавши об`єкт оренди від Орендаря, уклав новий договір на об`єкт державної власності - захисна споруда цивільного захисту №56012, який у процесі приватизації не увійшов до статутного капіталу ЗАТ «ОДЕСА-ЧАЙ», розташований за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1А.
		Згідно із листом РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях №10-07-03024 від 25.11.2022р. вказаний об`єкт державної власності перебуває у володінні ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр» на підставі Договору про безоплатне зберігання від 24.06.2022р., укладеного між РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр» .
		Однак, вважаючи, що рішення РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях про відмову у продовженні Договору оренди від 16.08.2016р. є протиправним та підлягає скасуванню, позивач вважає, що Договір про безоплатне зберігання від 24.06.2022р., укладений між РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр», підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.
		В поясненнях, що надійшли до суду 07.03.2023р., 
		 позивач, з посиланням на висновок Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №927/451/18, зазначив, що вказаний Договір про безоплатне зберігання від 24.06.2022р. є удаваним, адже, фактично приміщення надано ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр» у користування .
		Крім того, позивач вважає, що укладення вказаного вище Договору про безоплатне зберігання позбавляє Державний бюджет України щомісячного доходу у розмірі 1  673 грн 05 коп., адже Договір про безоплатне зберігання від 24.06.2022р. є неоплатним.
		На підставі вищевикладеного, з метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів, позивач звернувся з позовом до суду та просить визнати протиправним і скасувати рішення РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях №10-06-02639 від 25.10.2022р. про відмову у продовженні Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 16.08.2016р., та визнати недійсним Договір про безоплатне зберігання від 24.06.2022р., укладений між РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр».
		 
		Відповідач - РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях, у відзиві на позовну заяву не спростовує факт укладення Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 16.08.2016р. з ТОВ «ЦЕВ «Золоті Сторінки» на строк до 16.06.2022р.
		Відповідач підтверджує факт виконання Орендарем п.п.5.16. та 3.12 Договору, у зв`язку з чим між сторонами укладено Договір від 29.01.2020р. про внесення змін до Договору оренди від 16.08.2016р.
		Однак, на думку РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях, вищенаведене не звільняє позивача від обов`язків за Договором, а саме своєчасної сплати орендної плати до Державного бюджету України та Балансоутримувачу (п.5.3. Договору); страхування орендованого майна протягом 15 днів з моменту підписання Договору на весь термін дії Договору на суму не менше, ніж його вартість за висновком про вартість на користь Балансоутримувача, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об`єкта оренди (п.5.8. Договору).
		З позиції відповідача, порушення Орендарем вказаних обов`язків за Договором є підставою для розірвання Договору.
		Відповідач вважає, що належним доказом підтвердження направлення листа про відмову у продовженні строку дії Договору оренди від 16.08.2016р. є надана ТОВ «ЦЕВ «Золоті Сторінки» копія листа РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях за вих.№11-06-00863 від 18.03.2022р., що свідчить про отримання позивачем вказаної відповіді, а також складений РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях реєстр на відправку простої кореспонденції. 
		РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях також зазначає, що дійсно ТОВ «ЦЕВ «Золоті Сторінки» було дотримано строк, визначений ст.18 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» та направлено заяву про продовження Договору оренди за 4 місяці до закінчення строку його дії, однак, з позиції відповідача, вказана заява не відповідала вимогам Закону України «Про оренду державного і комунального майна», у зв`язку з тим, що позивачем не було додано до заяви звіт про оцінку майна та рецензію на звіт.
		Крім того, станом на дату звернення з заявою про продовження строку дії Договору оренди за позивачем рахувалась заборгованість перед Державним бюджетом України за користування державним майном у сумі 14  821 грн 08 коп. 
		Відповідач зауважує на тому, що сплата вказаної заборгованості 06.07.2022 та 27.07.2022р. була здійснена після 16.06.2022р., тобто після закінчення строку дії Договору оренди. Крім того, відповідач зазначив, що грошові кошти у сумі 34  200 грн, сплачені згідно платіжного доручення №231 від 06.07.2022р. до державного бюджету не надходили та були повернуті платнику платіжним дорученням 07.07.2022р. №391901671 у зв`язку із перерахуванням на рахунок, який вже закрито. Зазначене підтверджується листом Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області від 10.03.2023р. за №06-06/07-06/2106.
		Відповідач також зазначає, що під час обстеження орендованого майна 06.07.2022р. було встановлено, що захисна споруда цивільного захисту №56012 за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1 А, перебуває у незадовільному стані та не використовувалась позивачем по цільовому призначенню з метою розміщення торгівельного об`єкта з продажу книг, виданих українською мовою, про що було складено акт обстеження .
		На підставі всього зазначеного, РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях вважає, що відмова у продовженні Договору оренди від 16.08.2016р. є обґрунтованою, а термін дії Договору припинився 16.06.2022р., з урахуванням чого 24.06.2022р. між РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр» укладено Договір №52 про безоплатне зберігання об`єкту державної власності - захисної споруди цивільного захисту №56012, за яким ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр» не має права користуватись майном, переданим на зберігання, не за цільовим призначенням.
		Враховуючи все викладене, РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		Відповідач - ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр», проти позову заперечує та зазначає, що 06.07.2022р., на підставі наказу РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях від 05.07.2022р. №475, РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях разом с представником ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр» у складі комісії було здійснено обстеження захисної споруди цивільного захисту (сховище) №56012 за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1 А, за результатами якого було встановлено, що захисна споруда цивільного захисту перебуває незадовільному стані, внутрішні приміщення не використовуються, захаращені сміттям, електропостачання відсутнє, обладнання цивільного захисту відсутні, про що було складено Акт обстеження від 06.07.2022р.
		На підставі зазначеного, у червні 2022р. ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр» звернулося до РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях з заявою про передачу на зберігання з правом використання як бомбосховища захисної споруди цивільного захисту №56012 за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1 А.
		24 червня 2022р. між РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр» був укладений Договір №52 про безоплатне зберігання об`єкту державної власності захисної споруди цивільного захисту № 56012, основна мета якого: вживання всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання та утримання майна протягом строю зберігання та підтримки його у постійній готовності до використання за призначенням, згідно з вимогами нормативних документів та утримання переданого майна на умовах Договору та відповідно до вимог Порядку створення утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановок Кабінету Міністрів України від 10.03.2017р. №138.
		Таким чином, ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр» вважає, що підстави для користування захисною спорудою цивільного захисту № 56012 є законними, а позовна вимога щодо визнання недійсним Договору №52 про безоплатне зберігання об`єкту державної власності захисної споруди цивільного захисту № 56012 задоволенню не підлягає.
		 
		Розглянув матеріали справи, вислухав пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив, що 16.08.2016р. між РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях (Орендодавець) та ТОВ «ЦЕВ «Золоті Сторінки» (Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна №209840911458, що належить до державної власності, згідно п.1.1 якого ТОВ «ЦЕВ «Золоті Сторінки» передано в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення протирадіаційного укриття, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1 А, які під час приватизації не увійшли до статутного капіталу підприємства, але обліковується на балансі ЗАТ «ОДЕСА-ЧАЙ», вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ «Одеська регіональна експертна компанія» станом на 31.05.2016р. та становить 389  412 грн. Майно передається в оренду з метою: розміщення торговельного об`єкта з продажу книг виданих українською мовою. Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передавання майна (п.2.1. Договору). 
		Згідно п.10.1. Договору цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 16.08.2016р. по 16.07.2019р. включно.
		Згідно акта приймання-передавання від 16.08.2016р. Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення протирадіаційного укриття обл.№56012, літ «Г», загальною площею 105,8 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1 А.
		24 жовтня 2019р. РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ «ЦЕВ «Золоті Сторінки» підписано Договір про внесення змін до Договору оренди №209840911458, яким, зокрема, п.10.1. Договору доповнено реченням: «…Продовжити термін дії цього Договору до 16.06.2022р. включно при умові виконання Орендарем п.5.16., 3.12. цього Договору.».
		Згідно з ч.1 ст.283 Господарського кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).
		Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (далі - Закон) відносини щодо оренди державного майна, майна, що перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
		У ст.2 вказаного Закону визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
		Таким чином, відносини, що склалися між РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ «ЦЕВ «Золоті Сторінки» на підставі Договору оренди нерухомого майна №209840911458, що належить до державної власності від 16.08.2016р., є орендними. 
		В подальшому, 29.01.2020р. РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ «ЦЕВ «Золоті Сторінки» підписано Договір про внесення змін до Договору оренди №209840911458, в якому п.1.1. Договору викладено в новій редакції: «Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення протирадіаційного укриття, обліковий №56012, літ. «Г», площею 105, 80 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська. 1А, що під час приватизації не увійшло до статутного капіталу ЗАТ «ОДЕСА-ЧАЙ», та обліковується на балансі ТОВ «ЦЕВ «Золоті Сторінки», вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, шо була проведена ПП «ДН1ПРОТЕХ І К0» станом на 31.10.2019р. і становить: 401 934 грн».
		Додатком до Договору оренди №209840911458 є розрахунок орендної плати від 29.01.2020р. При цьому, розрахунок орендної плати від 16.08.2016р. визнано таким, що втратив чинність. 
		Крім того, акт приймання-передачі від 16.08.2016р. визнано таким, що втратив чинність та на виконання Договору від 29.01.2020р. про внесення змін до Договору оренди №209840911458 29.01.2020р. РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ «ЦЕВ «Золоті Сторінки» підписано акт приймання-передачі, з якого вбачається, що Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування майно а саме: нежитлові приміщення протирадіаційного укриття, обліковий №56012, літ. «Г», площею 105.80 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська. 1А, що під час приватизації не увійшло до статутного капіталу ЗАТ «ОДЕСА-ЧАЙ», та обліковується на балансі ТОВ «ЦЕВ «Золоті Сторінки», вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, шо була проведена ПП «ДН1ПРОТЕХ І К0» станом на 31.10.2019р. і становить: 401 934 грн.
		З матеріалів справи вбачається та не оспорюється сторонами, що 16.02.2022р. (за 4 місяці до закінчення строку дії Договору) ТОВ «ЦЕВ «Золоті Сторінки» звернулось до РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях із листом №16/02-2022 про продовження дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 16.08.2016р. 
		При цьому, позивач зазначив, що відповідь на вказаний лист він не отримував, про існування листа вих.11-06-00863 від 18.03.2022р., яким було відмовлено у продовженні строку дії Договору, ТОВ «ЦЕВ «Золоті Сторінки» стало відомо з листа РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях за вих.№10-06-02639 від 25.10.2022р.
		Водночас, РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях стверджує, що відповідь на вказаний лист за вих.11-06-00863 від 18.03.2022р. було направлено «Укрпоштою» простою кореспонденцією на адресу: 65122, м. Одеса, вул. Тролейбусна, 36/2, приміщення 31.
		Згідно листа за вих.11-06-00863 від 18.03.2022р., враховуючи існуючу заборгованість з орендної плати на дату подання заяви про продовження договору оренди від 16.08.2016р. №209840911458 перед державним бюджетом України за користування державним майном у сумі 14  821 грн 08 коп., відсутність договору страхування майна, а також ненадання Звіту про незалежну оцінку майна, Регіональне відділення не надало згоду на продовження вищевказаного Договору оренди.
		Згідно ч.4 ст.291 Господарського кодексу України закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення.
		Судом приймається до уваги, що Законом України «Про оренду державного та комунального майна» не передбачено автоматичне продовження строку дії договору оренди або його продовження за мовчазною згодою сторін.
		Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено порядок продовження договору оренди та встановлено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених ч.2 цієї статті. Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими ч. 1 ст. 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими ч.2 ст. 15 цього Закону відповідно до вимог ст. 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим ч.2 ст. 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством. Договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Орендар, який звертається із заявою про продовження договору  оренди  відповідно до абзацу четвертого ч. 7 цієї статті, зобов`язаний разом із такою заявою надати орендодавцю звіт про оцінку  майна  та рецензію на цей звіт. Рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого ч. 2 цієї статті, і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем. Рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого ч. 2 цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування. Граничний строк прийняття рішень, передбачених ч. 4 цієї статті, за умови їх прийняття орендодавцем, становить 30 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття або погодження представницьким органом самоврядування чи визначеними ним органами, становить 60 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря. 
		Крім того, п.134 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020р. №483 (далі Порядок №483) передбачено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом випадках.
		Відповідно до п.143 Порядку №483 орендар, що має намір продовжити договір оренди, що підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та повідомляє про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна.
		Згідно з п.144 Порядку №483 після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець протягом десяти робочих днів з дати отримання такої заяви, приймає одне з рішень, передбачених ч. 9 ст. 18 Закону. Рішення про відмову в продовженні договору оренди може бути прийнято у випадках, передбачених ст.19 Закону, а також у разі невідповідності орендаря вимогам, установленим ст.4 Закону. Таке рішення оприлюднюється орендодавцем в електронній торговій системі протягом трьох робочих днів з дати прийняття такого рішення.
		Частиною 9 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець згідно з Порядком приймає одне з таких рішень: про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем; про відмову в продовженні договору з підстав, передбачених статтею 19 цього Закону.
		Згідно ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято: у випадках, передбачених ст. 7 цього Закону; якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю; якщо орендар, який бажає продовжити договір оренди майна в порядку, встановленому ч.2 ст. 18 цього Закону, не надав звіт про оцінку об`єкта оренди у визначений цим Законом строк; якщо орендар порушував умови договору оренди та не усунув порушення, виявлені балансоутримувачем або орендодавцем у строк, визначений у приписі балансоутримувача та/або орендодавця; якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців; якщо орендар станом на дату довідки балансоутримувача, передбаченої ч. 6 ст. 18 цього Закону, має заборгованість зі сплати орендної плати або не здійснив страхування об`єкта оренди, чи має заборгованість зі сплати страхових платежів.
		Суд вважає за необхідне зауважити, що слід розрізняти правовий інститут пролонгації договору оренди нерухомого майна (продовження договору на той же строк і на тих самих умовах), врегульованого положеннями  ст. 764 Цивільного кодексу України, який реалізується внаслідок мовчазної згоди сторін договору та правовий інститут продовження договору оренди на новий строк внаслідок реалізації переважного права добросовісного орендаря (ст.777 Цивільного кодексу України), сутністю якого є укладення договору оренди на новий строк, а не його автоматичне поновлення. Вказані правові інститути є взаємовиключними
		Судом встановлено, що у визначений Законом України «Про оренду державного та комунального майна» строк позивач звернувся до РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях з заявою про продовження терміну дії Договору оренди №209840911458, що не заперечується сторонами у справі.
		18 березня 2022р. РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях було прийнято рішення про відмову у продовженні Договору оренди №209840911458, яке було викладено у листі від 18.03.2022р. вих№11-06-00863.
		Суд погоджується з позицією відповідача, що ТОВ «ЦЕВ «Золоті Сторінки» не дотримано п.8 ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» при зверненні до Орендодавця з заявою про продовження Договору та не надано звіт про оцінку  майна  та рецензію на цей звіт, що в силу ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» є самостійною підставою для відмови у продовженні договору оренди.
		Крім того, з матеріалів справи вбачається, що станом на дату звернення з заявою про продовження Договору за ТОВ «ЦЕВ «Золоті Сторінки» рахувалась заборгованість з орендної плати, що свідчить про порушення умов Договору.
		Водночас, суд вважає, що РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях не дотримано вимог законодавства по належному повідомленню ТОВ «ЦЕВ «Золоті Сторінки» про прийняте рішення про відмову у продовженні Договору оренди №209840911458, у зв`язку з чим орендар не був належним чином повідомлений про прийняте орендодавцем рішення 
		Так, наданий відповідачем реєстр на відправку простої кореспонденції від 18.03.2022р., скріплений печаткою РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях, сам по собі не є належним доказом відправки листа від 18.03.2022р., яким відмовлено позивачу у продовженні Договору оренди №209840911458. Інших доказів на підтвердження прийняття рішення про відмову у продовженні Договору, існування такого листа станом на 18.03.2022р. та направлення листа на адресу Орендаря - ТОВ «ЦЕВ «Золоті Сторінки», відповідачем до матеріалів справи не надано. 
		Між тим, суд звертає увагу на те, що Договір оренди №209840911458 в редакції Договору від 24.10.2019р. діяв до 16.06.2022р.
		Згідно з п. 61  Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна»  під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану; припинення орендарем договору оренди.
		Відповідно до п. 5  Постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022р. «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану»  договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених ст. 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією  постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.
		Згідно з  статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»  рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю.
		Пунктом 16 Постанови Кабінету Міністрів України №634 визначено орендодавцям державного та комунального майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, а також продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї постанови, починаючи з 24 лютого 2022 року.
		Отже, за змістом наведених положень Постанови Кабінету Міністрів України №634, нею встановлено автоматичний порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна з початку введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022, за наступних умов: строк дії відповідних договорів завершується у період воєнного стану; відсутність повідомлення балансоутримувачем орендаря з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.
		Досліджуючи питання зворотної дії в часі Постанови КМУ №634, суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		У рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
		За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
		У Рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019 року № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).
		У теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - «переживаючої» (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб`єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм.
		Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 пункту 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №5-р/2018 від 22.05.2018).
		Поряд з цим суд звертає увагу на позицію Комітету міністрів РЄ, висловлену у Рекомендаціях /Rec (2007) 7 державам-членам щодо належного адміністрування. Так, у статті 6 вказаних Рекомендацій зазначено, що державні органи діють відповідно до принципу правової визначеності. Вони не можуть вживати жодних заходів із зворотною силою, за винятком юридично обґрунтованих обставин.
		Крім того, суд також враховує, що ЄСПЛ навіть допускає ретроактивну дію закону, коли це забезпечує захист суспільних інтересів, у тому числі уточнює початкові наміри законодавця (P. Plaisier B.V. v. the Netherlands, заява № 46184/16).
		Так, у постанові від 31.03.2021р. у справі №803/1541/16 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності (п. 50 вказаної постанови).
		Враховуючи вищенаведене, чітку вказівку у п. 16 Постанови Кабінету Міністрів України №634 про продовження та припинення договорів оренди відповідно до п. 5 цієї постанови починаючи з 24 лютого 2022 року, має місце зворотна сила такого нормативно-правового акту в часі (ретроактивна дія). Така ретроактивна дія Постанови Кабінету Міністрів України №634 уточнює початкові наміри законодавця забезпечити правову визначеність орендаря в умовах воєнного стану.
		Зазначена правова позиція щодо умов застосування та зворотньої дії в часі Постанови Кабінету Міністрів України №634 узгоджується з правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 12.10.2021р. у справі № 922/3735/20. 
		Як вже зазначалося вище, 29.01.2020р. РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ «ЦЕВ «Золоті Сторінки» підписано Договір про внесення змін до Договору оренди №209840911458, в якому п.1.1. Договору викладено в новій редакції: «Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення протирадіаційного укриття, обліковий №56012, літ. «Г», площею 105.80 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська. 1А, що під час приватизації не увійшло до статутного капіталу ЗАТ «ОДЕСА-ЧАЙ», та обліковується на балансі ТОВ «ЦЕВ «Золоті Сторінки», вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, шо була проведена ПП «ДН1ПРОТЕХ І К0» станом на 31.10.2019р. і становить: 401 934 грн».
		У той же день, сторонами було складено акт приймання передачі, згідно якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення протирадіаційного укриття, обліковий №56012, літ. «Г», площею 105.80 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська. 1А, що під час приватизації не увійшло до статутного капіталу ЗАТ «ОДЕСА-ЧАЙ», та обліковуються на балансі ТОВ «ЦЕВ «Золоті Сторінки», вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, шо була проведена ПП «ДН1ПРОТЕХ І К0» станом на 31.10.2019р. і становить: 401 934 грн».
		Отже, балансоутримувачем майна починаючи з 29.01.2020р. є ТОВ «ЦЕВ «Золоті Сторінки».
		Таким чином, враховуючи положення  постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022р., суд дійшов висновку, що Договір оренди №209840911458 є продовженим на строк, визначений у цій Постанові, а саме: на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.
		Водночас, суд враховує, що способи захисту цивільних прав та інтересів визначені приписами ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.
		Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
		За приписами ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		За змістом наведених норм, спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених(оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Тобто це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути ефективними, тобто приводити до реального поновлення порушеного права(забезпечення припинення його невизнання чи оспорювання) або припиняти неможливість задоволення інтересу, а у випадку неможливості вказаного забезпечити отримання відповідного відшкодування.
		Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (оспорювання, невизнання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку із цим, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
		Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
		Зазначена правова позиція щодо способів захисту узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018р. у справі № 338/180/17, від 11.09.2018р. у справі №905/1926/16, від 29.05.2019р. у справі № 310/11024/15-ц, від 22.08.2018р. у справі № 925/1265/16,постановах Верховного Суду від 25.05.2018р. у справі № 910/23488/17 та від 12.12.2019р. у справі № 910/1997/18, від 27.02.2020р. у справі № 5013/458/11, від 30.01.2019 р. у справі № 569/17272/15-ц.
		Оскільки, як зазначено вище, спірний Договір оренди є таким, що продовжився з 24.02.2022р. на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану автоматично, в силу прямої норми закону, що не потребує документального  переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір, позовні вимоги про визнання протиправним і скасування рішення РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях №10-06-02639 від 25.10.2022р. про відмову у продовженні Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 16.08.2016р.,  не є ефективним способом захисту невизнаного права, що є самостійною підставою для відмови в позові в цій частині.
		Більше того, суд звертає увагу, що лист РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях №10-06-02639 від 25.10.2022р. носить інформаційний характер та за своєю природою не є рішенням про відмову у продовженні Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 16.08.2016р.
		Звертаючись до суду з вимогою про визнання протиправним і скасування рішення РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях, викладеного у листі №10-06-02639 від 25.10.2022р., про відмову у продовженні Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 16.08.2016р., позивач прагне досягти правової визначеності шляхом підтвердження судом певного факту - наявності у нього права оренди на майно, однак такі доводи можуть розглядатися господарським судом лише при існуванні та розгляді відповідного спору між сторонами, який ґрунтується на запереченні  відповідного права позивача, зокрема, за позовом про зобов`язання позивача повернути орендоване майно.
		Враховуючи продовження Договору оренди №209840911458 від 16.08.2016р. на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану автоматично, у РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях відсутнє право на передачу обєкту оренди третім особам.
		Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
		Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.
		Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
		Згідно зі ст. 628 зазначеного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Водночас, за змістом ч. 1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		У ст.215 Цивільного кодексу України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
		Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2020р. у справі №910/12787/17 зазначила, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме підтвердити, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
		Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.
		Так, за змістом ст.ст. 203, 215, 217 Цивільного кодексу України оспорювати правочин у суді може одна зі сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину.
		Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша законна реалізація заінтересованою особою її прав. Самі по собі дії осіб щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права. Якщо особа звертається з позовом задля інших цілей, ніж захист порушеного права чи інтересу, зокрема для встановлення преюдиційних обставин або з метою ухилення від виконання зобов`язань, то у задоволенні позову може бути відмовлено.
		У постанові Верховного Суду від 27.01.2020р. у справі №761/26815/17 викладений висновок про те, що недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
		На підставі всього вищезазначеного, враховуючи дійсність Договору оренди №209840911458 від 16.08.2016р., суд дійшов висновку, що оспорюваний Договір про безоплатне зберігання від 24.06.2022р., укладений між РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр» є таким, що порушує права та охоронювані законом інтереси ТОВ «ЦЕВ «Золоті Сторінки», у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним.
		Таким чином, враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «ЦЕВ «Золоті Сторінки».
		Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. 
		За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
		Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
		Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
		Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
		До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».
		Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
		Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. 
		Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
		Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). 
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
		Враховуючи часткове задоволення позову, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідачі пропорційно задоволеним позовним вимогам у відповідності до положень ст.129 ГПК України.
		 
		На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 130, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр естетичного виховання «Золоті Сторінки» до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Товариства з обмеженою відповідальністю «Міська ініціатива «Зелений театр» про визнання протиправним і скасування рішення РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях №10-06-02639 від 25.10.2022р. про відмову у продовженні Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 16.08.2016р.; визнання недійсним Договору про безоплатне зберігання від 24.06.2022р., укладеного між РВФДМУ по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ «Міська ініціатива «Зелений театр» - задовольнити частково.
		2. Визнати недійсним Договір про безоплатне зберігання від 24.06.2022р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міська ініціатива «Зелений театр».
		3. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд.15, код ЄДРПОУ - 43015722, електронна адреса: odesa@spfu.gov.ua) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр естетичного виховання «Золоті Сторінки» (65122, м. Одеса, вул. Тролейбусна, буд.36/2, прим.31, код ЄДРПОУ - 40201967, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1  342 грн.
		4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міська ініціатива «Зелений театр» (65014, м. Одеса, вул. Маразліївська, буд.1-Е, код ЄДРПОУ - 41741156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр естетичного виховання «Золоті Сторінки» (65122, м. Одеса, вул. Тролейбусна, буд.36/2, прим.31, код ЄДРПОУ - 40201967, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1  342 грн.
		5. В решті позову відмовити.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
		 
		Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
		Повний текст рішення складено  19 травня 2023 р.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                                                   Н.В. Рога

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...